Реалии как средство передачи национального колорита в рассказе Фрэнсиса Скотта Фицджеральда "The Last of the Belles"
| Разделы | Литература, Лингвистика |
| Тип | |
| Формат |
 Microsoft Word
|
| Язык | Украинский |
| Загрузить архив: | |
| Файл: ref-31663.zip (48kb [zip], Скачиваний: 35) скачать |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова
Факультет романо-германської філології
Курсова робота на тему:
«Реалії як засіб передачі національного колориту в оповіданні Френсіса Скотта Фіцджеральда “TheLastoftheBelles”»
студентки ІІІ курсу факультету
романо-германської філології
36 групи « а»
К.С. Бахталовської
Науковий керівник:
Н.Г. Шевченко
Одеса
2010 р.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………...…..3
Глава І. Теоретичні передумови дослідження
§1. Лінгвістика тексту та її задачі………………………………………….…….5
§2. Основні текстові категорії……………………………………………….…..7
§3. Типи інформації у тексті…………………………………………………….9
§4. Про поняття «реалія» та «колорит»………………………………………...10
§5. Класифікація реалій………………………………………………………....14
Глава ІІ. Функціонування реалій в оповіданні Ф. Скотта Фіцджеральда “TheLastoftheBelles”
§1. Частотні характеристики реалій в оповіданні…………………………….20
1.1. Стислий зміст оповідання…………………………………………..20
1.2. Частотний словник реалій в оповіданні…………………………….22
§2. Семантичні характеристики реалій в оповіданні…………………………25
2.1. Класифікація реалій за предметною ознакою……………………...25
2.2. Топоніми в оповіданні………………………………………………26
2.3. Структурні характеристики реалій в оповіданні…………………..27
§3. Стилістичні функції реалій у тексті………………………………………..28
Висновки……………………………………………………………………………30
Список використаної літератури………………………………………………….31
ВСТУП
Кожна країна, кожний народ, кожна місцевість мають свої особливі умови розвитку, які є її характерними рисами, що відрізняють різні культури, надаючи їм щось особисте, надзвичайне, неповторне. У кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. Такі слова називають реаліями, і саме вони є об’єктомцього дослідження.
Метою цієї курсової роботи є:
1. визначити місце реалії в лінгвістиці тексту;
2. дати чітке визначення поняттю “реалії” та ознайомитися з їх класифікацією;
3. проаналізувати вживання реалій в оповіданні Ф. Скотта Фіцджеральда “TheLastoftheBelles”, визначити їх семантичні та структурні характеристики, стилістичні функції.
Дослідженню реалій було присвячено багато праць і українських, і російських, і навіть іноземних фахівців і дослідників, таких якС. Влахов, С. Флорин, А.В. Федоров, Л.Н. Соболєв, В.Н. Коміссаров, Вл. Россельс, Я.І.Рецкер, А.Д. Швейцер, Р.П. Зарівчак, О.Ф. Бурбак, Л.С. Бархударов, А.А.Морозта багато інших.
Ця проблема вивченадосить глибоко, але на наш погляд, вона все одно залишається актуальною і, в якійсь мірі, новою длясучасних вчених, тому що життя людей не стоїть на одному місці, воно розвивається, а з цимз’являютьсянові реалії, поняття, які ще треба вивчити, яким ще не було приділено досить уваги. Ця проблема також актуальна, тому що можна винайти ті сфери дослідження реалій, які не були ще дуже добре вивчені і спробувати дослідити реалію в цих невідомих областях.
Саме тому, що реалії є дуже цікавою темою для дослідження, ми і присвятилиїм цю роботу.
Ця робота складається із змісту, вступу, двох основних частин – першої, до якої входятьзагальні теоретичні відомості, і другої – практичної, яка складається з аналізу реалій в тексті оповідання, висновків та списку використаної літератури.
Як вже зазначалося, матеріал дослідження представлений оповіданням відомого американського письменника першої половини ХХ століття Ф.С. Фіцджеральда, який оспівував так зване «джазове» покоління. Вік джазу розпочався одразу після закінчення І світової війни і завершився Великою Депресією.
Об’єм дослідженого матеріалу складає 38 лексичних одиниць, виділених методом суцільної вибірки з тексту.
Окрім цього, при аналізі використано традиційний описовий метод та елементи кількісного аналізу.
Список використаної літератури налічує 19 джерел.
Глава І. Теоретичні передумови дослідження.
§1. Лінгвістика тексту та її задачі
Однією з найбільш вдалих кваліфікацій лінгвістики тексту було визначення її як науки, що вивчає «мову в дії» (languageinuse). З початку її розуміли саме так, але з часом вчені-лінгвісти дійшли до висновку, що лінгвістика тексту – це ще й пошук певних спільних закономірностей, а не лише аналіз якихось окремих вживань. Задача лінгвісти тексту не тільки знайти та побудувати систему граматичних категорій тексту разом із змістовими та формальними одиницями саме цієї сфери, але й описати умови людської комунікації. Саме тому текст – не просто певна послідовність речень, а послідовність речень, які ми вживаємо в ході живої розмови, що може включати в себе і висловлювання [14, 10].
Серед багатьох задач лінгвісти тексту Г. П. Стуколова виділяє такі основні:
1) опис функціонування всіх мовних одиниць, що входять до складу тексту та дослідження його елементів;
2) виявлення складу та взаємодії текстових категорій;
3) визначення текстових категорій,що конституюють текст;
4) встановлення закономірностей функціонування текстових категорій;
5) розробка типології текстів;
6) визначення в даній типології місця художнього тексту [11, 5].
В. Т. Садченко вважає, що, з лінгвістичної точки зору, текст можна розуміти як вербальне відтворення, але потрібно пам’ятати і про те, що той самий вербальний текст є способом відображення реальної дійсності за допомогою елементів системи мови. Крім того, він є основною комунікативною одиницею, способом збереження та передачі інформації, форми існування культури. Він є продуктом певної історичної епохи та, навіть, відображенням психічного стану індивіда [10, 104]. Але, незважаючи на те, що текст виконує вербальну функцію, він ще й ускладнюється деякими допоміжними. Наприклад, будь-який художній твір являє собою не тільки певне повідомлення, але й може містити пропагандистські, розважальні, культурологічні, психологічні, релігійні, ритуальні та ін.. мотиви [3, 443].
Як зазначає І. Р. Гальперін, текст – мовотворчий процес, якому властива завершеність у вигляді письмового документа, що складається з назви або заголовка та низки особливих одиниць (надфразових єдностей), які об’єднані різними типами граматичного, лексичного, стилістичного зв’язку, що мають певну цілеспрямованість. З цього можна зробити висновок, що під текстом потрібно розуміти не тільки фіксоване на папері усне мовлення, а ще й особливий різновид мовотворчого процесу, який не є спонтанним та непослідовним, на відміну від усного мовлення. Мова – процес, певний рух, який не може бути стабільним [5, 18].
Отже, дотримуючись думки В. А. Кухаренко, можна виділити такіосновні задачі лінгвістики тексту:
1)виявлення складу та взаємодії текстових категорій;
2)виявлення категорій, що конституюють художній текст;
3)встановлення закономірностей функціонування текстових категорій;
4)розроблення типології текстів та визначення в ній місця художнього тексту [2, 8].
§2. Основні текстові категорії
Згідно з В. А. Кухаренко текст – не хаотичне нагромадження одиниць різних мовних рівнів, а упорядкована система, в якій все взаємопов’язано та взаємообумовлено. Його системність та структурованість не заперечує, а, навпаки, передбачає можливість його формального (архітектонічного) та змістовного (композиційного) членування. Категорія членування виступає в нерозривній діалектичній єдності з категорією зв’язності [2, 74].
В. А. Кухаренко зазначає, що В. Дресслер називав формальну зв’язність тексту когезією, К. Кожевникова – зовнішньою спаяністю,а І. Р. Гальперін – інтегративністю, тобто зв’язності змістовної. Саме в рамках останньої здійснюється розвиток теми, яка і виступає основним засобом створення зв’язності тексту, тому як його невід’ємної категорії [2, 75].
В дослідженнях з лінгвістики тексту основними ознаками є зв’язність, цілісність та членування, що відображаються в текстових категоріях.
Під зв’язністю розуміємо поєднання тихфактів, явищ та подій в єдине смислове ціле, що відображається, передається або створюється за допомогою мовлення. Зв’язність тексту є запорукою його цілісності, яка являє собою поєднання всіх фрагментів тексту. Членування – формальний та змістовий поділ тексту на частини (розділи, параграфи, абзаци) [ 11, 5].
Отже, вищеназвані ознаки тексту проявляються в таких змістовних категоріях:
1)когезії (формальної зв’язності тексту, його зовнішньої спаяності);
2)когерентності (змістовної зв’язності тексту, його внутрішньої спаяності);
3)проспекції (інформації, направленої вперед);
4)ретроспекції (інформації, направленої назад);
5)інформативності або змістовності (направленості на розкриття концепту твору);
6)інтенціональності (потенціального змісту мовленнєвого твору згідно з намірами автора тексту);
7)модальності (вираження відношення автора до зображуваного предмета, явища або фрагмента дійсності);
8)прагматичної направленості (розрахованісті на дію адресата у відповідь, що може бути виражена вчинком або мовленнєвою дією);
9)інтертекстуальності (включення одного тексту в інший, що дає змогу пов’язати тексти різних епох, мов, різножанрові тексти; накладання одного тексту на інший);
10)визначеності/невизначеності (актуалізації імені, демонстрації його неповторності в даній ситуації);
11)ситуативності (приналежності тексту до певної ситуації, його прямого відношення до мовленнєвої ситуації) [2, 75; 11, 6].
Не можна не зазначити того, що в кожному тексті існує система, яку можна представити у вигляді трикутника «Я – зараз – тут». Це своєрідне поєднання суб’єкта повідомлення (зазвичай людина), часу та місця, в рамках якої міститься нерозривна локально-темпоральна єдність – хронотоп [2, 78].
Виходячи з цього, можна побачити, що обов’язковими категоріями художнього тексту є анторопоцентричність та локально-темпоральна віднесеність.
Звичайно, жоден твір не може існувати без ідеї (концепту), тому концептуальність художнього тексту є його основною категорією [2, 80].
§3. Типи інформації у тексті
Згідно з професором І.Р. Гальперіним, кожен окремий текст містить інформацію, яка зазвичай поділяється на такі види:
1)змістовно-фактуальна (ЗФІ),
2)змістовно-концептуальна (ЗКІ),
3)змістовно-імпліцитна, підтекстна (ЗІІ).
Змістовно-фактуальна інформація відображає ті події, явища, факти та процеси, які вже відбулись, відбуваються, або відбуватимуться у майбутньому. Всі ці події не обов’язково повинні відноситись до реального світу, але й і до вигаданого. Такий вид інформації може передавати можливі вирішення поставлених питань, або висунутих вченими гіпотез. Її особливістю є те, що вона завжди існує у вербальному вигляді.
Змістовно-концептуальна інформація несе в собі задум автора, розуміння та відношення його до явищ, які були зображені в тексті за допомогою ЗФІ, визначення та розуміння їх причинно-наслідкових зв’язків та їх місця в культурному, політичному, економічному та суспільному житті народу. Вона також включає в себе складні психологічні та міжособові відносини певних людей. Не виключеним є існування того факту, що така інформація може потребувати тлумачень та пояснень, оскільки має не тільки бутійне, але й естетико-художнє забарвлення.
Змістовно-імпліцитна інформація має невизначене, розмите забарвлення. Розпізнати її можна лише за допомогою можливості мови будувати асоціативні та конотативні значення, що містяться у ЗФІ [5, 27].
Необхідно зазначити, що форма, в якій представлена інформація, грає велику роль. В художніх творах форма нерідко отримує особливий зміст. Однією із цих форм є повідомлення.
Повідомлення – форма інформації, яка служитьдля передачі відомостей, які відбуваються, відбувалися та відбуватимуться [5, 31].
§4. Про поняття «реалія» та «колорит»
Реалії являють собою одну із найгостріших проблем при перекладі, оскільки вони нерозривно пов’язані з місцем, народом, культурою та епохою, про які йдеться в тексті [1, 38].
Взагалі реалії можна зустріти переважно в художній літературі, в якій вони є невід’ємними елементами для зображення місцевого та історичного колориту. Реалії – абсолютний здобуток народу, у мові якого вона з’явилася та продовжує існувати. Звичайно, вона може війти в іншу мову, існувати в ній певний час або залишитися назавжди, тим самим збагатити її, або засмітити [9, 19].
Реалії – назви, характерні тільки для певних націй і народів, предметів матеріальної культури, історичних фактів, імен національних героїв, міфологічних створінь і т.д. Деякі вчені при зіставленні мов, що позначають ціявища, відносять такі слова до безеквівалентної лексики. Безеквівалентними є слова, котрі служать для вираження понять, відсутніх в іншій культурі і, як правило, не перекладаються на іншу мову одним словом та не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать [12, 5].
Реалії тісно і нерозривно пов’язані з національним колоритом [1, 38].
Літературний прийом couleurlocale(місцевий колорит) базується на зображенні тих особливостей та ознак природних явищ, побуту, звичаїв, психології мешканців, котрі притаманні даній місцевості, в протиставленні до інших місць [18].
Саме колорит забарвлює слово і перетворює його на реалію, вказує на характер позначуваного ним об’єкта та його віднесеність до певної культури, нації, народу [4, 116].
Кожна людина формує свій світогляд на ґрунті мовнолітературних та загальнокультурних традицій свого народу. Саме тому, входячи у світову культуру, вона опирається на національну культуру свого народу [1, 40].
З розвитком реалізму з’явилася потреба зображувати дійсність якомога точніше. Саме тому відтворення національного колориту набуло великого значення в художній літературі.
Національний колорит –достатньо конкретна особливість літературного твору. Вона може з’являтися як в характері і вчинках головних осіб, так і в мовній тканині твору [1, 43].
Нажаль, реалію як перекладознавчий термін, вивчено ще недостатньо. Лексема «реалія» походить від латинського іменника жіночого роду rs, ri («річ; предмет, факт, подія»). Логічно висловити здогад, що в латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника rs, ri за допомогою прикметникового суфікса –al- по аналогії з прикметником himalis, утворенним від іменника hiems, himis. Проте лексикографічні джерела не підтверджують цього припущення [1, 46].
Вперше термін «реалія» був зазначений А.Федоровиму монографії «Про художній переклад». Він пише, що йдеться не просто про «слова, що позначають реалії», а про «слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту». Реалія – явище позалінгвальне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає. Для С. Толстого реалії – конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад. Л. Соболєв твердить, що реалія, як правило, неперекладна, хоч тут же, суперечачи собі, дає зразки влучного відтворення семантико-стилістичних функцій реалій у перекладі. Для нього «реалії» позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже і в мовах, інших народів [1, 48].
Я. Рецкер висуває думку, що: «Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси й явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністювизначення, властивою термінам» [1, 49].
Зазначимо, що такі вчені, як Є. Верещагіна та В. Костомаров, досліджували реалії ще й з точки зору лінгвокраїнознавства. Вони стверджують, що «реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача» [1, 50]. Цим перекладознавчий терміном слід позначитине лише слова й словосполучення на рівні мовлення, а й фразеологізми, що за семантикою є історичні, побутові чи етнографічні реалії.
Термін «етнореалії» виникає у дослідниці німецьких реалій О. Шумагер [1,53].
Як ми можемо побачити, багато вчених і фахівців давали визначення реалії, але на нашу думку, найбільш вдалою і зрозумілою є дефініція С. Влахова та С. Флорина: «Реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту; точних відповідностей в інших мовах такі слова не мають, а отже, не можуть бути перекладені “на загальних основах”, тому що вимагають особливого підходу» [4, 438].
Якщо зіставити мови та культури, то можна побачити, що відмінності означувальних реалій з’являються, якщо:
1)реалія властива лише одному мовленнєвому колективу, а в іншому вона відсутня (Am. drugstore;yellowPages),
2)реалія присутня в обох мовленнєвих колективах, але в одному з них вона не відмічається спеціально (Am. cloverleaf – укр.. автодорожня розв’язка у вигляді листка конюшини),
3)в різних суспільствах схожі функції здійснюються різними реаліями (функціональна схожість різних реалій): Am. hot-dog – укр.. пиріжок; Am. sodafountain – укр.. кафе-морозиво,
4)схожі реалії функціонально відмінні. Так, cuckoo’scall «кування зозулі» в народних повір’ях американців пророкує, скільки років залишилось дівчині до весілля, в російських – скільки років залишилося жити людині [12, 6].
Серед мовних реалій виділяються:
üісторизми – слова, що означають мертві реалії,
üнеологізми – слова, що означають реалії, які виникли в характерний в певний період.
До реалій в лінгвокраїнознавстві відносять
Ономастичні реалії (власні назви):
1) географічні назви (топоніми), особливо ті, які мають культурно-історичні асоціації;
2) антропоніми – імена історичних осіб, цивільних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва, популярних спортсменів, персонажів художньої літератури та фольклора;
3) назви витворів літератури та мистецтва; історичні факти та події в житті країни; назви державних та громадських установ та інші.;
Апелятивні реалії (загальні назви):
1) географічні терміни, що означають особливості природно-географічної середовища, флори та фауни;
2) деякі слова (у томі числі і загальновідомі терміни), які відносяться до державного устрою, суспільно-політичного життя країни, юриспруденції, військової справи, мистецтва, системи освіти, виробництва та виробничих відносин, побуту, традицій та обрядів, та ін..
Назви особистостей (антропоніми) займають одне з найбільш вагомих місць у фонових знаннях носіїв культури та мови [12, 6].
§5. Класифікація реалій
Болгарські вчені С. Влахов та С. Флорин класифікують реалії за предметною ознакою [4, 59]:
А. Географічні реалії позначають:
1)назви об’єктів фізичної географії, в тому числі метеорології (степ, прерія, торнадо);
2)назви географічних об’єктів, пов’язаних з діяльністю людини (польдер – осушена та оброблена ділянка узбережжя Північного моря, що лежить нижче від рівня цього моря; арик – у Середній Азії – назва зрошувального каналу);
3)назви ендеміків – рослин або тварин, поширених тільки в певній місцевості (ківі, снігова людина, піщундська сосна);
Б. Етнографічні реалії – означають ті поняття, котрі дійсно відносяться до науки, що вивчає побут та культуру народів, форми матеріальної культури, звичаї, релігію, духовну культуру, в тому числі, мистецтва, фольклор і т.д.
1)побут:
їжа, напої, побутові заклади та ін.. (щі, чебуреки, ель, сидр; таверна, пиріжкова, бістро, сауна, бістро, драгстор);
одежа, включаючи взуття, прикраси та різні види шапок (кімоно, сарі, рукавички, лапті, сомбреро, кокошник);
житло, меблі, посуд і т.д. ( ізба, юрта,горниця – гарно прибрана кімната);
2)праця:
люди ( передовик, бригадир, фермер, консьєржка);
знаряддя (кетмень – схоже на мотику сільськогосподарське знаряддя у Середній Азії;бумеранг, ласо);
організація праці (колгосп, ранчо);
3)мистецтво та культура:
музика та танці (вальс, мазурка, танго, козачок, гопак);
музичні інструменти (арфа, бандура, кастаньєти, балалайка, банджо, тамтам);
фольклор (сага, билина, частушка);
театр (кабукі, арлекін, петрушка);
звичаї, ритуали (коляда, ряжені, масляниця, сватання);
виконавці (трубадур, кобзар, скоморох, гейша);
свята, ігри (День перемоги,Пасха, День Подяки, лапта, крикет);
міфологія (Дід Мороз, троль, ельф, гном, килим-літак, вурдалак, бабай);
культи – служителі і послідовники (лама, абат, мечеть, розп’яття);
календарні терміни (вересень, бабине літо);
4)етнічні об’єкти:
клички (хохол, фріц, кацап);
назви осіб за місцем проживання (шоп, обердинець);
5)міри та гроші:
одиниці мір (аршин, ярд, пуд, десятина, акр);
грошові одиниці (рубль, франк, песо, пенс, фунт стерлінг, долар).
В. Суспільно-політичні реалії позначають:
1)адміністративно-територіальний устрій:
адміністративно-територіальні одиниці (губернія, графство, область, воєводство);
населені пункти (хутір, стійбище);
частини населеного пункту (променад, ларго, ряд).
2)органи та носії влади:
органи влади (народні збори, сейм, рада, верхня палата);
носії влади (канцлер, гетьман, хан, цар).
3)суспільно-політичне життя:
політичні організації та діячі (більшовики, торі, віги);
патріотичні та суспільні рухи (партизани, слов’янофіли, західники);
соціальні явища та рухи (бізнес, стиляги, хіпі, НЕП);
звання, ступені, титули, звертання (бакалавр, князь, принц, містер, сер, мадам);
установи (облвно, РАГС, золотий стіл);
учбові заклади та культурні установи (десятилітка, коледж, ліцей, гімназія);
стани та касти (дворянство, купецтво, дворянин, самурай, мужик);
станові знаки та символи (червоний прапор, півмісяць, свастика).
4)військові реалії:
підрозділи (легіон, орда, сотня);
зброя (арбалет, мушкет, таран);
уніформа (кітель, бушлат, шлем, кольчуга).
військовослужбовці (отаман, єсаул, сотник, полковник, лейтенант, гардемарин).
Р. П. Зарівчак стверджує, що реалії можна класифікувати з точки зору історико-семантичного та структурного планів.
З історико-семантичного погляду виділяються:
1)Власне реалії – існуючі предмети або явища навколишньої дійсності, з якими співвідноситься дана мовна одиниця:
Укр..коломийка, коливо, перебудова, гласність;
Англ..ababysitter, BoxingDay, theCentrallobby, PoppyDay, Halloween, HarleyStreetdoctor, agiftedchild;
2)Історичні реалії – семантичні архаїзми, які внаслідок зникнення референтів входять до історично дискантної лексики, які втрачають життєздатність та виходять із мовного вжитку. Вони вміщають фонові знання культурної спадщини. Крім національного, для них характерний хронологічний колорит:
Укр.. смерд, копний майдан, свячений,
Медведиця – група жінок, що ходили, переодягнувшись,по селу під час косовиці,
зелені хлопці – опришки,
підбрехач – другий сват у давніх українських весільних обрядах,
тарниця – дерев’яне сідло гуцулів;
Англ..theBlackandTans – чорно-руді – англійські каральні загони в Ірландії в 1920 – 1923; брали участь у придушенні ірландського національно-визвольного руху;
apriest’shole – іст. «нора», пристанище священика: таємна кімната, звичайно в церкві або в замку, де переховувалися католицькі священики в Англії під час переслідування католиків [1, 69].
У структурному плані виділяються:
1)Реалії одночлени:
Укр.. вечорниці, кобзарювати;
Англ..asheriff,
athreepence,
amaypole – травневе дерево – стовп, прикрашений квітами, різнобарвними прапорцями і т.д., довкруги якого танцюють в першу неділю травня у Великобританії;
2)Реалії-полічлени номінативного характеру:
Укр.. решетилівське шитво, братська могила, на Петра Капусника,
дзвінкова криниця – назва спеціальної радіопередачі про народну пісню;
Англ.. bananasplit – десерт,
St. Valentine’sDay,
aticketday – другий день ліквідаційного періоду на фоновій біржі ,
atoffeeapple – глазуроване яблуко на паличці ,
aYorkshirecoachhorse ,
pea-soupfog – густий жовтуватий туман,
asoapopera,
gardenseats – місця на другому поверсі двоповерхового автобусу ,
ameanstestman;
3)Реалії-фразеологізми:
Укр..лоби забрити, коло печі поратись, стати під вінок, на панщині бути;
Англ..toreachthewoolsack – стати лорд-канцлером,
toenterattheStationer’shall – реєструвати авторське (видавниче) право [1, 70].
Щодо граматики, то реалія цікава тим, що, наприклад, в українській мові, може набувати іменникової, прикметникової, дієслівної, дієприкметникової та дієприслівникової форм: чумак – чумацький – чумакувати – чумакуючи; лірник – лірникувати – лірникуючи [1, 70].
Стосовносемантичного наповнення, можна сказати, що кожна реалія складається з певної кількості сем, що створюють її денотативне значення. Але потрібно зазначити, що існують також і конотативні семи, що містять в собі етнокультурну інформацію, вказують на етнічну приналежність [1, 71].
Серед лексичних пластів мови Г.Д. Томахін виділяє національно забарвлену лексику, яка пов’язана з реаліями певних країн (американізми, бритицизми, канадизми, австралізми тощо) [12, 10].
Американізми віддзеркалюють особливості суспільно-політичної структури американського суспільства, його економіки та культури, побуту, норови та звичаї американців, умови їх життя, позначають предмети і явища, специфічні для культури США, складають основну відмінність американського варіанта англійської мови від британського, австралійського та інших [12, 11].
Г. Д. Томахін вважає, що американізми включають в себе дві різні групи лексичних одиниць:
а) слова та стійкі словосполучення, які є локально маркірованими аналогами інших лексичних одиниць, що виражають ті ж поняття:
амер. tuxedo – англ. dinnerjacket;
амер. mailbox– англ. letterbox;
б) лексичні одиниці, що позначають предмети та явища, специфічні для американського варіанта англійської мови. Сюди можна віднеститакі слова, як prairie, skunk, mulatto, tomahawk, moccasin, wigwam, ranch, tornado, Coca-Cola, coyote, котрі не тільки широко використовуються в інших варіантах англійської мови для позначення відповідних американських реалій, але і входять до інтернаціональної лексики [12, 12].
Напевно, лінгвокраїнознавство більш зацікавлене в лексичних одиницях, що означають специфічні реалії життя американського народу. Національний колорит цих слів, їх нерозривний зв'язок з природно-кліматичними особливостями та культурою США постійно відчувається як носіями мови, так і іноземцями [12, 12].
Слід зазначити, що найважливіші відмінності різних варіантів однієї мови містяться не в самій мові, а беруть свій початок в історичній та етнокультурнійрізниці між носіями тих чи інших її варіантів– різних народів [12, 15].
Глава ІІ. Функціонування реалій в оповіданні Ф. Скотта Фіцджеральда “TheLastoftheBelles”.
§1. Частотні характеристики реалій в оповіданні
1.1. Стислий зміст оповідання.
Скотт Фіцджеральд – один із найяскравіших представників реалізму в літературі США першої половини ХХ століття. Ще за життя його творчість була високо оцінена сучасниками. Він пережив короткочасну пору популярності та слави, що змінилася на роки забуття, коли більшість американських критиків взагалі не відносили його до визнаних письменників. Тому автор помер достатньо молодим, внутрішньо розчарованим, духовно зламаним та забутим майже усіма [6, 4].
Центральною проблемою творчості Фіцджеральда була «американська мрія». Навряд чи можна знайти іншого американського письменника ХХ ст.., котрий би приділяв їй стільки уваги. Саме він глибоко усвідомлював та засуджував у своїх творах фальшивість поняття «мрія» [6, 17].
В США роки після Першої світової війни були позначені швидкою, особливо в порівнянні з Європою, економічною стабілізацією, а потім і економічним бумом. В період економічного буму настало«золоте століття» процвітання, «століття джазу», як назвав його Фіцджеральд [6, 38].
Кінець п’ятдесятих років ХХ століття характеризується підвищеною увагою до творчості Фіцджеральда. Літературні критики та дослідники намагалися визначити його внесок в літературу США. Про це свідчить перевидання творів письменника величезними тиражами, появи монографій А. Майзенера, А. Тернбула, Г. Пайпера, великої кількості критичний статей та збірки листів [6, 5].
В 1929 році Фіцджеральд створює оповідання “TheLastoftheBelles”. В ньому автор поєднує автобіографічні елементи загравання із Зельдою Сейр. Гарна, білокора та жвава Ейлі Келхун, що жила в Тарлтоні, штат Джорджія, приваблювала офіцерів воєнного табору, в якому вони проходили підготовку до Першої світової війни, не тільки своєю вродою, а ще й дивовижною харизмою. Оповідач потрапляє до Тарлтону з Атланти. В Тарлтоні він випадково зустрічає Біла Ноулза, з котрим навчався разом в Гарварді. Саме він знайомить свого товариша з прекрасною Ейлі. Разом з нею оповідач проводить багато часу, ходить на танці в клуб та терпляче спостерігає за усіма її романтичними пригодами. Провівши декілька місяців в Тарлтоні, офіцер має продовжувати службу у Франції, до якої він так і не потрапляє, застрягши в Лонг-Айленді.
Наступні шість років оповідач проводить в Гарварді, навчаючись на юридичному факультеті. Якось він бачить незнайому дівчину, яка нагадує йому веселу та неповторну Ейлі Келхун. Розповідач вирішує знов поїхати на Південь. Тільки через місяць він наважується надіслати дівчині телеграму про свій приїзд.
Три дні на Півдні виявилися більш ніж дивними. За той час, який минув з їх останньої зустрічі, змінився не тільки стиль життя Ейлі, але й вона сама. Це вже не та сяюча, горда та весела дівчина, але все ще прекрасна та чаруюча жінка. Тільки тепер оповідач розуміє, що весь цей час він кохав її. Але Ейлі знов палко закохана та заручена. Вони разом їдуть на місце колишнього табору. Серед бавовняного поля розповідач намагається знайти ті місця, на яких колись були вулиці табору. Та все марно. Це вже не ті дерева та не ті місця. Тепер він впевнений тільки в тому, що те минуле зникло, наче його ніколи і не існувало. Зникло те місце, яке було наповнене таким жвавим та напруженим життям. Через місяць вийде заміж і зникне з його життя Ейлі. Тоді і Південь спорожніє для нього назавжди.
1.2. Частотний словник реалій в оповіданні.
Проаналізувавши оповідання Ф. Скотта Фіцджеральда “TheLastoftheBelles”, ми визначили реалії, з яких можна побудувати словник частотності. Він складений на основі суцільної вибірки із тексту і включає слова і словосполучення, які є загальними та власними назвами.
До частотного списку занесені переклад і пояснення реалій, які спираються на дані словника «Lingvo» [16] і коментарів до тексту оповідання [19, 333].
Р. Н.
Слово/словосполучення
Переклад/пояснення
А. Ч.
1.
South
Південь США
13
2.
camp
військовий табір, створений в США для військової підготовки
11
3.
Tarleton
Тарлтон, місто, в якому знаходились підготовчі військові табори США
11
4.
North
Північ США
9
5.
country club
танцювальний клуб, що знаходиться за містом
8
6.
the war
Перша світова війна
4
7.
Yankee
янкі
3
8.
belles
красуня-аристократка американського Півдня в епоху до Громадянської війни
2
9.
cabin
хатина, в якій жили негри
2
10.
company street
місце, відведене роті в військовому містечку
2
11.
drug store
аптека в США
2
12.
Harvard
університет
2
13.
New Bedford
Нью Бедфорд, індустріальне місто та порт в штаті Массачусетс
2
14.
New York
місто Нью Йорк
2
15.
Savannah
Саванна, місто в штаті Джорджія
2
16.
The National Guard
Національна гвардія США, добровільні загони міліції
2
17.
Yale
Йельський університет
2
18.
Atlanta
Атланта, столиця і найкрупніше місто південного штату Джорджія
1
19.
Augusta
Огаста, місто штату Джорджія
1
20.
Canadian uniform
багато американців приєдналися до канадських добровольців, що воювали у складі канадських військ в першій світовій війні
1
21.
Cincinnati
Цинциннаті, один із найкрупніших індустріальних міст США в штаті Огайо
1
22.
fraternity pin
значок студентських організацій в Америці
1
23.
Georgia
Джорджія, штат США
1
24.
The Jefferson Hotel
готель в Тарлтоні, штат Джорджія, США
1
25.
Leyendecker forelock
пасмо волосся на картинках Дж. Лейендеккера, відомого художника-ілюстратора
1
26.
Long Island
острів в Атлантичному океані, володіння США
1
27.
Marse Chan
назва відомого в свій час роману американського письменника Т.Н. Пейджа, в якому дія відбувається на півдні під час громадянської війни
1
28.
Massachusetts
Массачусетс, штат США
1
29.
Militiamen
Член Національної гвардії США
1
30.
the Montmartre
назва ресторану в місті Нью-Йорк
1
31.
New Orleans
Новий Орлеан, штат Луїзіана, один із найкрупніших південних міст
1
32.
Pensacola
місто в США, штат Флорида
1
33.
prom
бал в університеті або коледжі США
1
34.
Ruth Draper
Рут Дрейпер, відома виконавиця пародійних скетчів
1
35.
slave
раб, афроамериканець
1
36.
Tech
технічний інститут штату Джорджія
1
37.
Texas
Техас, центральний штат країни
1
38.
watermelon parties
вечірка, характерна для півдня США
1
Кількісні дані частотного словника реалій в оповіданні свідчать про їх досить широке використання в тексті: 38 номінацій мають сумарну абсолютну частоту – 100. Частотність використання реалій на сторінку тексту складає – приблизно 2 слова. Рекурентність реалій в тексті свідчить про їх стилістичну значущість.
§2. Семантичні характеристики реалій в оповіданні
2.1. Класифікація реалій за предметною ознакою.
Спираючись в ході аналізу на класифікацію за предметною ознакою, яку нам пропонують С. Влахов та С. Флорин [4, 59], ми виділяємо такі реалії:
1)Етнографічні, тобто ті, які називають:
·речі побуту:drugstore, cabin, Leyendecker forelock;
·клички та назви осіб за місцем проживання: Yankee, belles;
·предмети та явища мистецтва та культури: country-clubdance,craps, MarseChan, prom, RuthDraper, watermelonparty,
2)Суспільно-політичні, тобто ті, які представляють:
·назви учбових закладів та організацій: fraternities, Harvard, Yale, Tech (Georgia Institute of Technology);
·назви ресторанів та готелів: the Montmartre, the Jefferson Hotel;
·військовий світ: militiamen, the National Guard, camp,a company street, the war,Canadian uniforms;
·найменування соціально-політичного та національного статусу:slave, nigger.
3)Географічні:
·назви міст: Atlanta, Augusta, Savannah, Tarleton, New Bedford, New York, New Orleans, Cincinnati;
·найменування штатів та країн: Georgia, Texas, Massachusetts ;
·регіони: South, North;
·острови: Long Island.
Виходячи з розподілу реалій за даною класифікацією, можемо побачити, що Фіцджеральд вводить в оповідання “TheLastoftheBelles” етнографічні, суспільно-політичні та географічні реалії. Серед останніх важливе місце посідають топоніми.
2.2. Топоніми в оповіданні.
Під час аналізу реалій в даному оповіданні, ми помітили, що автор використовує значну кількість топонімів.
Топоніми(гр.. topos – місце і onyma – ім’я, назва) – розділ омонімів, які позначають географічні назви материків, океанів, морів, течій, річок, озер, островів, гір, пісків, болот, урочищ, країн, міст, селищ, вулиць, хуторів та всі інші географічні об’єкти на поверхні Землі [8, 727].
Н. В. Подольська пропонує семантичну класифікацію топонімів:
·ергоніми (назви організацій, суспільств, закладів);
·гідроніми (назви водних об’єктів);
·екклезіоніми (назви храмів, соборів);
·комоніми (назви сіл);
·хороніми (назви будь-яких територій, областей, районів);
·топоніми-прізвиська (назви міст, місцевостей, будинків, у вигляді прізвиськ);
·інсулоніми (назви островів);
·агороніми (назви площ, ринків);
·годоніми (назви вулиць);
·міфоніми (назви міфологічних об’єктів);
·ойконіми (назви населених міст)
·ороніми (назви гір)
·урбаноніми (назви внутриміських об’єктів);
·макротопоніми (назви великих незаселених об’єктів);
·мікротопоніми (назви невеликих незаселених об’єктів);
·агрооніми (назви земельних наділів, ділянок);
·дримоніми (назви лісових ділянок);
·хороніми (назви будь-яких територій, областей, регіонів) [17, 29].
Згідно з даною класифікацією, в оповіданні Фіцджеральда використовуются:
·ергоніми (Harvard, Yale, Tech, the National Guard);
·інсулоніми (Long Island);
·ойконіми (Atlanta, Augusta, Savannah, Tarleton, New Bedford, New York, New Orlean, Cincinnati);
·урбаноніми (the Montmartre, the Jefferson Hotel);
·хороніми ( Georgia, Texas, Massachusetts, South, North).
2.3. Структурні характеристики реалій в оповіданні.
За структурою в оповіданні реалії виступають у вигляді:
üокремих слів: Texas, Harvard,camp;
üсловосполучень:New Bedford, fraternity pin;
üскорочень: Tech(Georgia Institute of Technology), Harvard Law(Harvard Law School);
üфразеологічних зворотів: anyoldhow- будь-яким способом;
üреалій-речень: Inthosedayspeoplestilltalkedaboutkissingmorethantheykissed.
§3. Стилістичні функції реалій у тексті
Широке використання реалій у тексті свідчить про їх неабияку стилістичну значущість.
Найбільша кількість реалій використовується для створення просторового континууму, тобто вказує на місце, в якому відбуваються головні події – це Південь Сполучених штатів Америки. Хоча головна героїня живе в Тарлтоні, штат Джорджія, автор вводить в оповідання і додаткові міста та штати для більш чіткої характеристики інших місцевостей США та героїв, які прибули з нихдо головного місця події. Це штати Техас, Массачусетс; міста Атланта, Саванна, Огаста, Цінціннаті, Новий Орлеан.
After Atlanta's elaborate and theatrical rendition of Southern charm, we all underestimated Tarleton. It was a little hotter than anywhere we'd been – a dozen rookies collapsed the first day in that Georgia sun – and when you saw herds of cows drifting through the business streets.
Just before Christmas, Bill Knowles arrived unexpectedly one day and left the next – either he gave Ailie an ultimatum or she had made up her mind at last. I saw her sometimes when she wasn't busy with returned heroes from Savannah and Augusta, but I felt like an outmoded survival – and I was.
"I'm glad I met you, Andy," he said with undue seriousness. "I'll hand you on all my information before I start for Texas. You see, there're really only three girls here".
Реалії також приймають участь у створенні часового континууму – вказують на період Першої світової війни ти Громадянської війни в США. Для цього автор вводить в оповідання назви військових подій: thewar, військового табору: camp, військовослужбовців: Yankee.
Orders arrived for an advance party of officers and sergeants to proceed to the port of embarkation and take ship to France. My name was on the list. I had been on the range for a week and when I got back to camp, Earl Schoen buttonholed me immediately.
She used the word "tough" without the conviction it would have carried had he been a Southern boy. She only knew it with her mind; her ear couldn't distinguish between one Yankee voice and another. And somehow Mrs. Calhoun didn't expire at his appearance on the threshold.
Our detachment started for Camp Mills next day, but I didn't go to France after all. I had missed the war. When I came back to Tarleton I tried to get out of the Army, but I had a regular commission and it took most of the winter.
Вживання назв престижних вищих учбових закладів США, таких як Гарвард, Йель, Тек, студентських вечірок та інших атрибутів студентського життя, свідчить про високий освітній статус персонажів:
A day came when I went into Tarleton for a haircut and ran into a nice fellow named Bill Knowles, who was in my time at Harvard.
"Ailie Calhoun! Oh, my heavens! Why, last year at the Tech spring house party".
We talked about Bill Knowles. She was considering Bill; for, though she wouldn't admit it, a winter at school in New York and a prom at Yale had turned her eyes North.
"He could give me his ticket punch to wear, like a fraternity pin. What fun! If mother ever saw anybody like that come in the house, she'd just lie down and die."
Для створення портрета жінки автор вживає в самій назві оповідання французькомовну реалію belle, яка в американському вжитку асоціюється з красунею-аристократкою Півдня США в епоху до Громадянської війни. А назва готелюtheJeffersonHotelта ресторану theMontmartre свідчить про досить високий соціальний статус персонажа.
It was months later that I sent off a wire to Ailie, and immediately followed it to Tarleton. It was July. The Jefferson Hotel seemed strangely shabby and stuffy.
I ran into Nancy Lamar at the Montmartre in New York one evening and learned that Ailie had become engaged to a man in Cincinnati.
ВИСНОВКИ
В ході дослідження ми склали частотний словник реалій, який показав, що в середньому випадає по дві реалії на сторінку тексту. Це свідчить про їх стилістичну релевантність і значущість в реалізації змістовно-концептуальної інформації.
Розподіливши реалії, які вживаються в тексті оповідання за предметною класифікацією, визначаємо, що найчастіше автор вводить в текст географічні (найменування міст, штатів та країн, регіонів та островів), етнографічні (назви речей побуту, кличок та назв осіб за місцем проживання; предметів та явищ мистецтва та культури) та суспільно-політичні (найменування соціально-політичного та національного статусу, військового світу, назви ресторанів та готелів, назви учбових закладів та організацій) реалії.
Значну частину нашого дослідження складає аналіз вживання топонімів. Спираючись на словник Н.В.Подольської, ми зробили висновок, що Фіцджеральд використав ергоніми (назви організацій, суспільств, закладів), інсулоніми (назви остовів), ойконіми (назви маст), урбаноніми (назви внутриміських об’єктів) та хороніми (назви будь-яких територій, областей, регіонів).
За своєю структурою реалії в тексті виступають у вигляді окремих слів, словосполучень, фразеологічний зворотів, скорочень та навіть речень.
Розглядаючи стилістичні функції реалій, ми визначили, що вони виступають в тексті оповідання для визначення просторового континууму, а саме вказують на місце події – Південь США, часового континууму – період Першої світової війни, громадянської війни і післявоєнний період в США, а також ретроспективний погляд на події, вказують на високий рівень освіти героїв та їх соціальне положення.
Список використаної літератури
1. Зарівчак Р.П. Реалія і переклад. Львівське видавництво при Львівському університеті, 1989.
2. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови. – Вінниця, НОВА КНИГА, 2004. – 272 с.
3. Барт Р. Лингвистика текста//Новое в зарубежной лингвистике. Вып.VIII. лингвистика текста. — М., 1978. — С. 442-449.
4. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М., 1980. – 416 с.
5. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Изд. 5-е, стереотипное. М.:КомКнига, 2018. – 144 с. (Лингвистическое наследие ХХ века)
6. Кухалашвили В.К. Ф.С. Фицджеральд и американський литературный процесс 20 – 30-х годов ХХ в. – К.: Наукова думка, 1983. – 238 с.
7. Николаева Т.М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспективы // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VШ: Лингвистика текста. М., 1978. C. 304-313
8. НИЭС. – М.: Большая российская энциклопедия, 2003. – 909 с.
9. Павлова Е.К. Языковая преемственность в процессе эвфемизации политич. реалий США. //Вест. Моск. Ун-та, 2000. – С. 19
10. СадченкоВ. Т.Текст как объект лингвистической семиотики//Вестник Челябинского государственного университета. 2009. № 5 (143). Филология. Искусствоведение. Вып. 29. С. 104–111.
11. Стуколова Г.П., Лапотько А.Г. Учебно-методическое пособие кафедры общего языкознания и стилистики филологического факультета Воронежского государственнеого университета. – Воронеж, 2004. – 55с.
12. Томахин Г.Д. Америка через американизмы. – М.: Высшая школа,1982. – 256 с.
13. Тураева З.Я. Лингвистика текста. - Москва, 1986.
14. ФилипповК.А. Лингвистика текста: Курс лекций. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 2003. – 336 с.
15. Фицджеральд Ф.С. Великий Гэтсби; Ночь нежна: романы, новеллы, эссэ / Пер. с англ. Вступит. статья и коммент. А. Зверева. – Кишинев: Лит. артистикэ , 1981. – 665 с.
Словники:
16. Електронний словник “Lingvox3”
17. Подольская Н.В. Словарь русской ономатической терминологии. – М.: Наука, 1978
Ресурси інтернету:
18. Фундаментальная электронная библиотека, РУССКАЯ ЛИТЕРАТУРА И ФОЛЬКЛОР]
Матеріал дослідження:
19. Fitzgerald, FrancisScott. Selectedshortstories. – Moscow: ProgressPublishers, 1979. – 357 c.