Название Методика настройки приемной установки спутникового непосредственного телевизионного вещания
Количество страниц 39
ВУЗ СевНТУ
Год сдачи 2009
Содержание СОДЕРЖАНИЕ
ВСТУП 7
1. ПРИНЦИПИ СУПУТНИКОВОГО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ТЕЛЕМОВЛЕННЯ 9
1.1 СУПУТНИКОВЕ БЕЗПОСЕРЕДНЄ ТЕЛЕМОВЛЕННЯ 9
1.2 ТЕЛЕРАДІОМОВНІ СУПУТНИКИ, ЯКІ ВИДНО З ОДЕСИ 11
1.3 ЕНЕРГЕТИКА СУПУТНИКОВОГО БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ТЕЛЕМОВЛЕННЯ 12
1.4 ВИСНОВОК 15
2 ПРИЕМНЫЕ УСТРОЙСТВА СНТВ 15
2.1 АППАРАТУРА СНТВ 15
2.1.1 Спутник и антенна 16
2.1.2 Конвертер 18
2.1.3 Ресивер 19
2.2 АППАРАТУРА ДЛЯ ПРИЕМА НТВ+ 19
3 НЕОБХОДИМЫЕ ИЗМЕРЕНИЯ ПРИ УСТАНОВЛЕНИИ АНТЕНН 22
3.1 ОРИЕНТАЦИЯ АНТЕННЫ 22
3.2 НЕ ПЕРЕСТРАИВАЕМЫЕ АНТЕННЫ 23
3.3 ПЕРЕСТРАИВАЕМЫЕ АНТЕННЫ 23
3.4 ПОЗИЦИОНИРОВАНИЕ АНТЕНН 26
4 НАСТРОЙКА АНТЕНН 27
4.1 ПОДВЕСКА АЗИМУТ-УГОЛ МЕСТА 27
4.2 ПОЛЯРНАЯ ПОДВЕСКА 28
5.ПРИБОРЫ ТОЧНОЙ НАСТРОЙКИ 30
5.1 ПРИБОРЫ ТОЧНОЙ НАСТРОЙКИ ПРЕДЛАГАЕМЫЕ НЕКОТОРЫМИ ФИРМАМИ 30
5.2 РІВЕНЬ СИГНАЛУ НА ВИХОДІ КОНВЕРТОРА 32
5.3 РАЗРАБОТКА ПРИСТАВКИ ДЛЯ ТОЧНОЙ НАСТРОЙКИ АНТЕННЫ 33
6 ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОБОСНОВАНИЯ 38
ЗАКЛЮЧЕНИЕ 41
ПЕРЕЧЕНЬ ССЫЛОК 42
ДОДАТОК А 43
ПЕРЕЛІК ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ КРЕСЛЕНЬ ТА ПЛАКАТІВ 43




ВСТУП

Супутникові ретранслятори для передавання інформації застосовуються в міжнародних, регіональних та національних засобах зв’язку, а також для організації багатомовного телевізійного мовлення, як з колективним так і з індивідуальним прийомом.
Супутникові засоби телевізійного мовлення дають можливість збільшити число програм порівняно з наземними, оскільки число частотних каналів останніх обмежено, значно розширити територію приймання програм телебачення, у тому числі й у інших країнах.
Розвитку засобів супутникового зв’язку та мовлення в Україні надають велику увагу. Розроблена та поетапно реалізується “Програма створення системи супутникового телебачення України” (1993 р.).УНДІРТ розробив концепцію розвитку супутникового зв’язку та мовлення, відпо-відно до якої:
“Супутникові засоби здатні задовольнити зростаючі потреби перспективних систем розподілу та обміну телевізійними та радіомовними програмами, як у середині, так і за межами України, а також організувати багатопрограмне безпосереднє телевізійне мовлення. Формування та передавання програм телевізійного та звукового мовлення, а також додаткової інформації доцільно провадити в універсальній цифровій формі”
На Всесвітній Адміністративній конференції з супутникового телеба-чення (Женева, 1977р.) на конференції в 1979р. (ВАКР-71) були надані та пізніше уточнені смуги частот, в яких допускається висока густина потоку потужності від ШСЗ. Для регіону 1 - Європа, Африка, територія СНД це:
діапазон 12 ГГц, смуга частот 11,7-12,5 ГГц;
діапазон 42 ГГц, смуга частот 40,5-42,5 ГГц;
діапазон 85 ГГц, смуга частот 84-85 ГГц.
Використання діапазону 42 і 85 ГГц значно ускладнено для сучасної техніки. У Європі супутникове безпосереднє телемовлення (СБТМ) прово-диться на частотах 10.7-12.5 ГГц із десятка різноманітних супутників, що знаходяться на геостаціонарних орбітах (KOPERNIC, ASTRA, ESS, INTELSAT, TELECOM, TDF, HOT BIRD та інші).
При плануванні СБТМ (ВАКР-71, ВАКР-79) вимагається провести ретельний енергетичний розрахунок напруженої радіолінії “ вниз”–ШСЗ–Земля. В якості параметру, що характеризує приймальну станцію, прийнятий коефіцієнт добротності , рівний відношенню коефіцієнту підсилення антени до сумарної шумової температури приймальної станції . Звичайно значення надається у децибелах.
Технічні можливості реалізації параметрів приймальних приладів та антен, а також економічний аналіз дозволяють вибрати значення добротності =6 дБ/K для індивідуального прийому. При цьому оптимум ЕІВП (еквівалентної ізотропно-випромінюваної потужності) складає 61 - 68 дБВт. Пізніше на ВАКР-89 рекомендовані значення – 6 – 13 дБ/Вт і при цьому значення ЕІВП – 55 – 58 дБВт.
У цьому дипломному проекті розглянута методика кутових розрахунків та вимірювань при налаштуванні антени на теле- радіомовні супутники, які ми маємо можливість спостерігати з м. Одеси, а також надається та аналізується пристрій для точного наведення антени на необхідний супутник, у випадку неперелаштовуємої антени (підвіска Азимут-Кут місця), та на всі супутники, з яких можливий прийом у м. Одесі, у випадку перелаштовуємої антени (полярна підвіска). Мовлення проводиться в Ku-діапазоні (10,7–12,75 ГГц).
Оформлення проекту проведено згідно з ДСТУ 3008–95 [1].
Список литературы ЗАКЛЮЧЕНИЕ

В данном дипломном проекте рассмотрена методика настройки приемной установки спутникового непосредственного телевизионного вещания, сигналы которого передаются как в аналоговом так и в цифровом виде. Также разработана приставка для точного наведения на спутник и дан пример ее реализации. Произведен расчет энергетики линии вниз для спутников, программы которых можно принимать в г. Одессе, с помощью программы SMW Link.
Данный дипломный проект можно использовать как учебное пособие по настройке антенн СНТВ. Так же приведен пример по выбору и подключению аппаратуры для приема НТВ+.
Приставка для точной настройки антенны ПУ СНТВ разработанная в ДП может быть изготовлена самостоятельно радиолюбителем средней ква-лификации, что делает ее еще дешевле.
Оформление проекта удовлетворяет требованиям ДСТУ 3008–95 [1].




ПЕРЕЧЕНЬ ССЫЛОК

1.ДСТУ 3008–95. Документація звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.–К.: Держстандарт України, 1995.

2. Прием телевидения и радиовещания со спутников / Д. Ю. Бэм и др. –К.: Техника, 1993.

3. Системы спутниковой связи / А. М. Бонч-Бруевич, В. Л. Быков, Л. Я. Кантор и др. Под ред. Л. Я. Кантора. Уч. пособие для вузов. – М.: радио и связь, 1992.

4. Одинцов Б. В., Сукачев Э. А., А. К. Гуцалюк, Системы космической связи. Уч. пособие, Одесса ОЭИС им. А. С. Попова, 1989.

5. Васильев К., Выбор аппаратуры для приема телевизионных про-грамм со спутника. – Радиоаматор, 1998. №1, с. 54 – 56.

6. Косар Е., Установка и настройка спутниковой антенны. – Радиоаматор, 1998. №3, с. 52 – 54.

7. Фимонова Л., Для приема программ НТВ+. – Радиоаматор, 1998. №4, с. 54 – 57.

8. Бителева А., Новинки техники. – Телеспутник, 1997. №1, с. 52, 53.

9. Нечаев И., Приставка ГЧ для диапазона 800…1950 МГц. – Радио, 1995. №1, с. 33, 34.

10. Нечаев И., Приставка для измерений частотных характеристик. – Радио, 1994. №1, с. 26, 27.

11. Фанев Ю., Усилители видеосигнала. – Радио, 1996. №8, с. 21, 22

12. Косов М. В., С. А. Перегонов, СВЧ генераторы и усилители на по-лупроводниковых приборах. Брошюра. – М.: радио и связь, 1989.
Цена: Договорная