Леся Українка Як дитиною, бувало…


Тема. Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезіях “Як дитиною, бувало...”
Мета: вчити розповідати про дитинство Лесі Українки, її мужність, талановитість, усвідомлювати і вміти пояснювати мотив глибокого родинного зв’язку дитини з батьками, характеризувати образ ліричної героїні, розвивати вміння і навички виразного читання, висловлювати власні думки, робити висновки; виховувати мужніх, цілеспрямованих, наполегливих людей майбутнього, формувати в них почуття любові до батьків, родини; виховувати почуття поваги до творчості письменниці
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Обладнання: портрет Лесі Українки, бібліотечка творів поетеси, мультимедійна презентація
Ти себе Українкою звала,
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радість в муках сіяла,
Як вітчизна велика твоя!
М. Рильський
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Нині ми розпочинаємо вивчати новий розділ – «Я і світ». Тут уміщено твори про красу навколишнього світу і красу душі людської. Через образне слово письменники розкривають своє велике зачарування світом, людиною, красою природи, саме через це слово ми можемо доторкнутися до внутрішнього світу автора, відчути щось схоже, а може, й зовсім протилежне. А от чи зможемо ми доторкнутися до внутрішнього світу автора? Це вже залежить від кожного з нас.
Послухайте уважно повчання нашого мудрого попередника – князя Володимира Мономаха: «..Дивіться, як усе мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма і світло, і земля як на водах покладена, Господи завдяки волі Твоїй!
А звірі, а птахи різні, а риби всякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя.. Усе дано людям на користь, на їжу і на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам».
Якщо ці поради ми візьмемо за правило свого життя, то воно обов’язково буде розмаїтим, багатим на цікаві та незвичайні зустрічі.
Я пропоную вам незабутню зустріч з талановитою українською письменницею, донькою Прометея, Лесею Українкою.
Сьогодні ми познайомимося з її життям, творчістю, дитинством, родиною, яка відіграла велику роль у становленні майбутньої поетеси, та неповторним світом дитинства у її творах.
Уявіть, що людство винайшло машину часу і ми перенеслися в минуле, щоб взяти інтерв’ю у Лесі Українки.
ІІІ. Основний зміст уроку
1. Інсценізація “Інтерв’ю із письменницею”
(В інсценізації беруть участь два учні. Один виконує роль журналіста, другий – Лесі Українки).
Журналіст: Сьогодні у мене почесна місія, я хочу взяти інтерв’ю у відомої української письменниці Лесі Українки.
Ларисо Петрівно, розкажіть, будь ласка, де і коли ви народилися?
Леся Українка: Я народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському на Житомирщині.
Журналіст: Хто були ваші батьки?
Леся Українка: Мій батько, Петро Антонович Косач, був юристом. Мама, Олена Пчілка, відома письменниця.
Журналіст: Де ви навчалися? І хто були ваші вчителі?
Леся Українка: Спочатку мене навчали батьки, в 5 років я вже вміла читати й писати, а згодом навчалася вдома з братом Михайлом, вчили нас приватні вчителі за програмою чоловічої гімназії.
Журналіст: У якому віці ви написали свій перший вірш?
Леся Українка: Мені було тоді 9 років. Вірш «Надія» я присвятила своїй тітці Олені, яку відправили в Сибір на заслання.
Журналіст: Які книжки ви любили читати?
Леся Українка: Я любила читати твори Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Миколи Гоголя, а найулюбленішою моєю книжкою був “Кобзар” Шевченка.
Журналіст: З ким ви товаришували у дитячі роки?
Леся Українка: У дитинстві я була нерозлучна із своїм братом Михайлом, нас навіть жартома називали спільним ім’ям - Мишолосіє.
Журналіст: А крім рідного брата з ким ви дружили?
Леся Українка: Я дружила з селянськими дітьми, бо батьки хотіли, щоб я знала звичаї і мову свого народу.
Журналіст: А чи доводилось вам спостерігати якісь народні обряди?
Леся Українка: У селі Жабриці, що поблизу Новоград-Волинського, я бачила купальські та обжинкові обряди, вони запали мені в душу на все життя. З Луцька мати вивозила нас, дітей, до села Чекни подивитися на весняні обряди, послухати пісень. З того часу чекнянські веснянки, зокрема «Подоляночка», «Женчичок-бренчичок», «Заїнька», «Перепілонька» стали моїми улюбленими піснями. Ось послухайте мою улюблену пісню «Подоляночка» (виконує).
Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона сіла, тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Піди до Дунаю, умий своє личко,
Та личко біленьке,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю.
Журналіст: Дякуємо вам за цю веснянку. Я знаю, що ви любили народні свята і одного разу у Луцьку на святі Водохреща ви застудилися. Лікарі поставили страшний діагноз – туберкульоз.
Леся Українка: Так, з цією хворобою я боролася все життя і засвоїла правило: “Щоб не плакать, я сміялась”.
Журналіст: Щиро вам вдячний за цікаву розмову.
Леся Українка: Читайте мої твори, у них я сама. Будьте мужніми, цілеспрямованими. Любіть свій народ, мову, звичаї, як любила їх я.
2. Слово вчителя. Дякую вам за інсценізацію, сідайте. Я дещо доповню біографію Лесі Українки.
(Запропонувати розглянути папки з фотографіями)
Розгляньте, будь ласка, першу фотографію.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(Лариса Петрівна Косач-Квітка)
( 1871 – 1913)
Косач – дівоче прізвище поетеси, Квітка – прізвище чоловіка ( була одружена з фольклористом Клементієм Квіткою), а псевдонім «Леся Українка» отримала, коли мама підписувала вірші до друку в Галичину ( зменшувальне ім’я «Леся», бо дівчина була ще малою, а «Українка» означає «дівчина з України»).
Друга фотографія – це будиночок у Новограді-Волинському, де народилася Леся.
Батько, Петро Антонович Косач (фото 3), юрист за освітою, багато часу приділяв навчанню і вихованню своїх дітей. Коли ще Леся не вміла читати, він навчав її проказувати за ним байки Леоніда Глібова, казки Олександра Пушкіна.
Мати, Ольга Петрівна Драгоманова, відома українська письменниця (фото 4), людина широко освічена, енергійна походила з роду Драгоманових, родоначальник якої служив тлумачем ( по-грецьки – драгоманом) при війську Богдана Хмельницького і відзначився у визвольних походах козаків.
У сім’ї Косачів було шестеро дітей ( фото 5), два хлопчики і чотири дівчинки. Леся - друга дитина у сім’ї, вродою і вдачею була подібна до батька. Обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, високо цінували людську гідність. Леся Українка з дитинства любила носити український одяг (фото 6), була нерозлучна із своїм братом Михайлом до тринадцяти років (фото 7).
Єлизавета Романівна Драгоманова, бабуся Лесі (фото 8). Петро Якович Драгоманов, дід Лесі Українки (фото 9).
Яків Якимович Драгоманов, брат діда Лесі Українки (фото 10), був декабристом, після повстання 1825 року був ув’язнений у Петропавлівській фортеці, а далі засланий на північ, де жив під суворим наглядом до смерті. Обдарований мистецьким хистом, він писав і друкував твори у тогочасній пресі.
Друзі родини – письменник Михайло Петрович Старицький (фото11), фольклорист Михайло Федорович Комаров (фото 12). Всі вони вплинули на духовний розвиток майбутньої поетеси.
Частим гостем родини Косачів був Михайло Віталійович Лисенко (фото 13) – композитор, родич сім’ї. Його дружина Ольга навчила Лесю грати на фортепіано (фото 14). Лисенко любив слухати, як грає і співає Леся (фото 15). Згодом вийшла збірка «Народні мелодії», записані з голосу Лесі Українки ( фото 16), упорядником якої був Клемент Квітка. Вона не закінчила жодного вищого навчального закладу, самотужки вивчила вісім мов: французьку, англійську, італійську, німецьку, болгарську, старогрецьку, латинську. Французькою, італійською, німецькою могла писати навіть вірші.
Перший вірш написала в 9 років, а друкований вірш “Конвалія” вийшов, коли Лесі було 13 років.
У 19-літньому віці написала для своєї молодшої сестри підручник “Стародавня історія східних народів» (фото 19).
З допомогою Івана Франка вийшла у 1893 році перша збірка віршів «На крилах пісень» (фото 17).
Франко (фото 18) визначив місце Лесі Українки в українській літературі. Він писав: «Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного гарячого поетичного слова, як із уст цієї слабосилої, хворої дівчини... Україна, на наш погляд, нині не має поета, що міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою”.
Леся Українка, коли жила в Києві, то відвідувала Київську малювальну школу, засновником якої був Микола Іванович Мурашко (фото 21), український художник і педагог. Фото 20 – це картина, яку намалювала Леся.
Письменниця прожила сорок два роки, тридцять три з них плідно працювала.
Померла Леся Українка в Грузії (фото 22), а похована в Києві на Байковому кладовищі ( фото 23).
3. Слово вчителя.
З творчістю Лесі Українки ви познайомилися в молодших класах. В її творах відображається неповторний світ дитинства. Додому було завдання вивчити за бажанням вірші цієї тематики. Хто вивчив?
(Читають вірші)
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.
* * *
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна...шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
“ І нащо зима та люта?-
Все вони питають.-Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти...
Десь зима та не скінчиться!”-
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне наше поле,
І зазеленіє, -
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
(1884)
ВИШЕНЬКИ
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
“Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!”
“Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, -
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?”
4. Прослуховування грамзапису дитячого вірша Лесі Українки ”Колискова”.
5.Виразне читання вірша Лесі Українки “Як дитиною, бувало…”
6.Читання вірша учнями.
7. Бесіда за змістом вірша.
- Якою мовою написаний вірш?
- Що таке рима?
- Що таке строфа?
- Чи перегукується цей вірш з особистим життям Лесі Українки? Як саме?
- Чому лірична героїня не зізналася про свій біль?
- Хто такий ліричний герой?
- Яка головна думка цього вірша?
- Давайте дамо характеристику ліричній героїні?
8. Ідейно-художній аналіз вірша.
Тема: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.
Ідея: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчини у боротьбі зі своєю хворобою.
Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.
9. Робота в парах.
Визначити художні особливості поезії:
риторичне запитання: “Що болить?”;
метафори: “біль доходив”, “зірватись має...епіграма”;
- епітети: “злий жарт”, “епіграма гостра, злобна”.
10. Робота з епіграфом.
Поясніть як ви розумієте слова Рильського.
ІV. Узагальнення та систематизація вивченого
Розгадування кросворду.
О Л Е Н А В О Д О Х Р Е Щ А М И Ш О Л О С І Є
В Е С Н Я Н К И
Т У Б Е Р К У Л Ь О З
К О С А Ч Ж И Т О М И Р Щ И Н І К О Б З А Р Г Р У З І Ї Н А Д І Я
П Ч І Л К А Ф О Р Т Е П І А Н О
1. Ім’я тітки, якій вона присвятила свій перший вірш?
2. Свято, на якому застудилася Леся Українка?
3. Спільне ім’я, яким називали Михайла і Лесю?
4. Улюблені обрядові пісні.
5. Хвороба, з якою поетеса боролася довгих тридцять років?
6. Справжнє прізвище Лесі Українки?
7. Де народилася поетеса?
8. Найулюбленіша книжка Лесі Українки.
9. Де померла Леся Українка?
10. Як називається перший вірш Лесі Українки?
11. Псевдонім матері поетеси.
12. На якому музичному інструменті грала Леся?
V. Підсумок уроку
VІ. Оцінювання результатів учнівської діяльності
VІІ. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш Лесі Українки “Як дитиною, бувало…”