Урок по украинской литературе на тему Ольга Кобилянська «Земля». Життя і творчість. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї.( 10 класс)

38. Тема. Проза О. Кобилянської найяскравіша модель раннього українського модернізму. Її жанрові особливості, провідні теми та ідеї, українська література 10 клас
Мета: викликати в учнів інтерес до творів письменниці, залучити до читання художньої літератури; допомогти усвідомити новаторство та художню цінність творів письменниці, актуальність проголошених нею ідей; розвивати навички самостійного читання, ідейно-художнього аналізу, висловлення власної думки з приводу прочитаного; виховувати любов до літератури, естетичний смак.
Обладнання: портрет письменниці, виставка творів, ілюстрації до них, фрагменти кінофільмів («У неділю рано зілля копала.» та ін.).
Теорія літератури: модернізм, тематика, ідея.
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя. «Ольга Кобилянська пишна троянда в саду української літератури», так назвав письменницю М. Старицький. І це не перебільшення. Адже вона одна з перших спробувала зазирнути в таємничі куточки людської душі й пояснити непояснюване. Недаремно ж кажуть, що світ містить багато таємниць, але людина в ньому найбільша таємниця й загадка. Про особливості новаторської прози О. Кобилянської, її ідеї ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Актуалізація опорних знань учнів
1. Завдання учням. 1) Сформулюйте в кількох пунктах чинники, які вплинули на формування світогляду О. Кобилянської.
Орієнтовні відповіді Батьківське виховання в дусі поваги до української культури, мови. Материн аристократизм духу, любов до музики. Захоплення світовою літературою. Самотність, брак культурного оточення, схильність до самозаглиблення, самоаналізу. Спостереження за життям. Любов до природи. Чутливість, чуйність вразливість. 2) Назвіть літераторів, громадських діячів друзів О. Коби-лянської; розкажіть, який вплив на життя письменниці мали стосунки з ними.
2. Колективна робота. Відгуки про самостійно прочитані твори О. Кобилянської (крім повісті «Людина»), їх переказ з елементами аналізу.
3. Повідомлення про історії написання інших творів.
Оповідання О. Кобилянської «Valse mйlancholique» («Меланхолійний вальс») стало дуже популярним ще в 90-х роках XIX ст. Цікаво, що три героїні оповідання і справді існували: як подруги жили вони якийсь час у спільному помешканні, а одна з них готувалася стати піаністкою. Вона не стала нею тому, що не мала засобів до навчання. «Музична тема» оповідання привабила свого часу композитора С. Людкевича, який ще в російському полоні в 1917 році почав компонувати музику до цієї химерної новели. Закінчив він її вже після війни.
«За ситуаціями»
Повість О. Кобилянської «За ситуаціями» було написано під враженням, яке справила на письменницю гра артистки Асти Нільзен, але справжнім прототипом героїні-піаністки Аглаї-Філіцістас була піаністка Віденської консерваторії Наталка Пігуляк. В образі батька героїні змальовано буковинського художника Ю. Пігуляка. О. Кобилянська довго жила в сусідстві з родиною художника, була там бажаним гостем і дружила з доньками художника. Піаністка Н. Пігуляк була дуже вродлива і мала розвинений інтелект. Однак після виходу в світ повісті «За ситуаціями» зазнала О. Кобилянська й прикрості, бо Наталчина мати, пізнавши в повісті свою дочку і стосунки в їхній родині, розгнівалася на письменницю.
IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Робота над таблицею.
Складіть таблицю «Тематична й жанрова різноманітність творів О. Кобилянської». Зробіть висновки.
Рік виходу
Назва твору
Жанр
Тематика

1877
Вірші німецькою мовою «Гортенза», «Картина з життя Буковини», «Видиво», «Вона вийшла заміж»
Поезія
Спостереження та почуття, винесені молодою духовно багатою письменницею з реального життя

18831892
Щоденники
Мемуарна література
Внутрішнє життя творчої особистості, туга за красою, втіленням гуманістичних ідеалів

1891
«Людина»
Повість
Розповідь про дівчину, яка хоче бути самостійною, не залежати від вигідного заміжжя, але під тиском відповідальності за родину змушена йти звичним шляхом бідної провінціалки

1895
«Він і Вона», «Impromtu phantasie» («Фантазія експромт»)
Повість новела
Роздуми про мистецтво і його роль у житті людини, значення для формування духовності

1896
«Царівна» «Що я любив»
Повість оповідання
Внутрішнє життя дівчини, яка, всупереч традиціям, прагне сама себе забезпечувати, відстояти власну людську гідність

1896
«Битва»
Оповідання
Душевні переживання з приводу загибелі лісу, який сам не може себе захистити

1896, 1897
«Аристократка», «Некультурна»
Новели
Про єдність людини й природи, одвічний пошук людиною щастя

1898
«Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»)
Новела
Про долю трьох талановитих жінок, закоханих у мистецтво, що прагнуть до вільного, духовно багатого життя

1902
«Земля»
Повість
Розповідь про братовбивство, владу землі над людиною, селянську працю; життя, мораль села

1909
«У неділю рано зілля копала»
Повість
Про кохання з усіма його виявами (на фольклорній основі)

1917
«Юда», «Назустріч долі», «Лист засудженого вояка до своєї жінки» та ін.
Новели
Антивоєнні, написані під враженням насильницької смерті безневинних людей

Висновки (Можна провести за допомогою «Мозкового штурму».) О. Кобилянська зверталася до різноманітних жанрів; її цікавили тема емансипації жінок, селянська тема, тема природи. Багато уваги вона приділяла психології почуттів людини.
2. Слово вчителя. Одним із найпоказовіших для феміністичних переконань О. Кобилянської є її твір «Людина». Давайте прочитаємо уривки з книги В. Шевчука «З вершин і низин».
Тричі відкинута Цікава історія «Людини» Ольги Кобилянської. Її написала письменниця спершу німецькою мовою. О. Рошкевич переклала твір на українську мову, звався він «Вона вийшла заміж». 1897 року авторка передала твір Н. Кобринській для жіночого альманаху «Перший вінок». I. Франко, як співредактор альманаху, відкинув новелу. В другій німецькій редакції твір відкинув один із віденських журналів, третю редакцію відкинула в 1888 році «Правда» і тільки 1894 року журнал «Зоря» надрукував твір під назвою «Людина». Ольга Кобилянська, спостерігаючи за становищем жінки в тогочасному суспільстві, мріяла про її рівноправність із чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, виборі власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший з них «Людина». У повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер дочкою царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про «соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке», відстоює «рівноправність між мужчиною і жінкою». Це страшенно лякало батьків, викликало осуд у їхніх знайомих і товаришів, адже дівчина йшла проти всіх усталених поглядів та традицій, що існували в цьому провінційному містечку. Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали, а особливо після того, як їхній син Герман-Євген-Сидор своїм розгульним життям наробив багато боргів родині. Батько теж частенько пиячив і втратив роботу, поставивши сім’ю у велику матеріальну скруту. Олена на той час зустріла серед молодих людей свого однодумця, студента-медика Стефана Лієвича, якого покохала і з яким таємно заручилася. Ця любов відкрила для дівчини широкі горизонти, підтримувала віру в правоту власних переконань щодо емансипації жінки. Але трапилося нещастя, якого не можна було передбачити. Стефан, «набравшись десь у шпиталі тифу», помер. Дівчина переживала велику душевну драму, навіть нервову хворобу, та ні з ким не ділилася, окрім лікаря. Тепер вона не вважала для себе можливим узагалі виходити заміж, бо «задля обов’язку проти волі сковуватись з мужчиною, з обов’язку його й себе оббріхувати», на її думку, злочин. Про це чесно написала у листі К-ому, який збирався їй освідчуватися і якого батьки охоче взяли б у зяті. У теперішньому своєму становищі Олена бачила для себе єдиний шлях: «Відповідно до моїх сил, відповідно до моїх здібностей, хочу сама собі заробляти на кусник хліба, а заробленим щиро ділитися з родичами». Та все залишилося лише у мріях. Добрі здібності в Олени дійсно були, сила волі й характер теж, а от ні професійної освіти, ні роботи, яка б забезпечила матеріально не лише її саму, а й численних родичів, не було. Сім’я Ляуферів опиняється в жахливому становищі: застрелився брат Олени, овдовіла сестра Ірина і повернулася додому, приїхала й молодша сестра Геня, котра жила якийсь час у родичів. Батько зовсім морально занепав, спився, мати повністю віддалася на волю обставин. Родина переїжджає до села, там орендує землю і тяжко працює. Але й це пристановище виявилося ненадійним. Господар землі вирішив продати її, а новий намірився ґаздувати сам. Отже, повна безвихідь. Олена прагнула щось придумати, знайти вихід, адже вона добровільно, як найсильніша, взяла на себе увесь тягар відповідальності за родичів. I зважилася. віддати себе в жертву, вийти заміж за багатого, але нелюбого чоловіка. В її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку знехтування всіх переконань, зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого обов’язок перед рідними і матеріальна скрута. Обов’язок, обставини переважують. Олена влаштовує «лови» на заможного лісничого Фельса, і, треба сказати, робить це досить вправно, в душі ненавидячи себе за таку поведінку. Хоч ми й пам’ятаємо, що все це заради благородної мети, дівчина тепер не видається нам такою вже «ідеально уложеною натурою». Тут виявляються, на наш погляд, її далеко не кращі риси: зверхність, хитрість, лицемірство, навіть жорстокість. Прагне віднайти у Фельсові щось хороше і не може (а той же і господар добрий, і службовець порядний, і книги читає, і сильний та гордий, а з нею ніжний та несміливий). Олені здається навіть Фельсів усміх «ограниченним». Ім’я цьому нелюбов. Адже на вади першого свого судженого вона не зважала. Отже, вона не любить. Але ж Фельс! Він кохає, готовий на все, навіть «хоть би вона йому й ногу на карк поставила». Молодий чоловік добре усвідомлював, на що йшов, і говорив: «Тиранко з вас, панно Олено!» Ми не можемо не відзначити і благородства лісничого. Під час освідчення, побачивши, що Олена його відштовхнула грубо і різко, сказав: «Ви не любите мене?.. Не хочете бути моєю жінкою?.. Коли так, то простіть!..» Отже, Фельс не хотів примусу, насильства над почуттями, нещирості. І готовий був піти. Однак Олена нарешті видавила із себе згоду: «Хочу» Та й близьких своїх дівчина не щадить: «Вона була дражливіша, як уперед, ба не раз аж різка». Особливо вражає нас прикінцевий епізод повісті. Олена знищує листи від колишнього коханого, а останній з них читає ще раз. Ми розуміємо, як боляче героїні прощатися з минулим, із нездійсненими мріями, відчувати свою духовну поразку. Аж ось піднімається до її кімнати Фельс, який нічого не підозрює і не знає. Вони мають їхати на своє весілля. I тут на читача несподівано падає ціла злива, можна сказати, демонічних почуттів: «Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло її, одне лише чувство. Вона ненавидить, ненавидить з цілої глибини своєї душі! Вбивала б, проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку. Чи його? Адже вона винувата!! Сама, самісінька вона.» Що ж, головна героїня повісті О. Кобилянської виявилася просто людиною з усіма притаманними їй сильними й слабкими якостями. I заслугою письменниці, на наш погляд, є те, що вона майстерно дібраними засобами виразності відтворила правдивий і повнокровний художній образ, а не схему чи символ. Незважаючи на такий кінець, ми багато дечого можемо повчитись в Олени: її сили волі, розуму, здатності до самопожертви в ім’я близьких. Новим для української літератури було зображення тодішньої інтелігенції. Чиновники, такі як батько Олени, пиячили, грали в карти, могли навіть піти на службовий злочин. У родині стосовно дочок були тиранами, вважали їх своєю повною власністю, вимагали покори навіть в особистому житті. Мати Олени поділяла погляди свого чоловіка, ненавиділа науку, для неї страшними були розмови про рівні права чоловіка й жінки. Переконання Олени та Ірини вона вважала шкідливими, навіть безчесними, такими, що можуть зганьбити їхню родину й не дати сестрам вигідно вийти заміж. Проте письменниця показала й інший тип інтелігента. Це студент-медик Стефан Лієвич. Він говорив про дівчат, які здобувають вищу освіту, про те, що «емансипація жіноча в Швейцарії або в інших поступових краях се точка давно виборена» і що так позаду за другими народами, рівноправність з мужчинами вважають. якоюсь химерою». «Задивлювався на жінок не очима нинішнього брудного егоїзму, а людини людяної», і цим полонив серце Олени. Лієвич не сприймає того способу життя (пияцтво, картярство, фліртування, пліткарство), який веде багато молодих людей, наприклад, син Ляуферів Герман-Євген-Сидор. Своє життя Стефан присвячує людям і гине від тифу. Отже, уже в одному зі своїх ранніх творів письменниця заявляє про себе як вдумливий психолог, спостережлива й чутлива людина, котра має передові суспільні погляди й активну громадянську позицію, адже думки головної героїні повісті «Людина» багато в чому співзвучні з її власними.
3. Обмін враженнями щодо прочитаного. Відгуки учнів про самостійно прочитану повість «Людина».
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Гра «Розшифруй вислів».
Розшифруйте вислів Д. Павличка про героїв творів О. Кобилянської.
«Нвть прмжн грїн Кблнськї лшють вржнн сльншх лдй, нж їхн прмжц».
(«Навіть переможені героїні Кобилянської лишають враження сильніших людей, ніж їхні переможці».)
VІ. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
Продовжіть речення. «Моє уявлення про творчість О. Кобилянської та її особистість » «Твори О. Кобилянської » «Мене вразило »
VІІ. Домашнє завдання Вміти характеризувати творчість О. Кобилянської. Читати повість «Земля» (третину).

15