Урок літератури рідного краю за романом Г.Лютого «Мама — Марія» Яйце — райце українського духу (для 9 — 11 кл)

План – конспект уроку в 9 – А класі
Яйце – райце українського духу. Презентація роману – пісні Г. І. Лютого
«Мама – Марія»
Підготувала вчитель
української мови та
літератури

Третяк Н.Б.
ЗШ № 69 м. Запоріжжя
13.05. 2011р.
Тема уроку: Література рідного краю
Яйце – райце українського духу.
( за романом – піснею Г. Лютого « Мама – Марія»)
Мета уроку: продовжувати роботу по ознайомленню дітей з сучасним літературним процесом рідного краю, зокрема ознайомити учнів із романом у віршах Г. Лютого « Мама – Марія». Звернути увагу на реалізацію творчого задуму автора возвеличити рідну землю в узагальненому образі матері, а також на світоглядні позиції Лютого, відображені у творі, прослідкувати взаємозв’язок з творами української літератури. Впливати на формування загальнолюдських цінностей учнів, розвивати читацькі навики, мовлення, творче критичне мислення, навики роботи з текстом, активізувати та збагачувати словниковий запас дітей. Виховувати любов до рідного краю, до рідного слова.
Тип уроку: урок – презентація твору.
Обладнання: виставка творів письменника, аудіо запис роману, мультимедійні засоби, фото, оформлення дошки висловами з роману, символічне зображення яйця – райця.
Презентація (голос автора): аудіо і відео записи ( Нікітін Н., Медведєва Г.)
Використана література: Г.Лютий «Мама – Марія»(роман – пісня). Запоріжжя
«Дніпровський металург», 2008р., 390 ст.
Попередня робота: 1. Прослуховування аудіо запису роману, прочитання.
2. Складання запитань за опрацьованим твором.
3. Зустріч з автором.
4. Презентація опрацьованого матеріалу.
Оформлення дошки: тема, ілюстрація ( яйце – райце), вислови з роману, опрацьовані дітьми. Оформити стенд фотографіями із зустрічі.
Нам довіку носити у серці
Цю велику вітчизну малу.
…із мене і у мене весь світ перетіка…
Земля батьків там нас учила
Простому й вічному радіть.
…Я все ввібрав, я все те знаю…
…Я взять хотів у груди слово,
Щоб дух, щоб світ наш не пощез!
І душу, скроплену піснями, в науку зорям віддали….
В мені чужинського – катма.
…На вражі істини плюю я…
Я – українець, я – прощу…
Мені Вкраїна піснею пече.
Всім – по вірі дано.
По душі – горизонти відкрито.
Обійми всім серденьком щедрий світ,
І тебе обійме він у одвіт..
Хід уроку:
І. Організаційний момент.
Звучить пісня «Мій рідний край» (сл. Г.Лютого, вик. А. Сердюк)
Привітання
ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Кожна людина в своєму серці як найбільшу святиню носить образ рідної землі. Кожному по – своєму болить його країна. Сьогодні на уроці ми будемо говорити про нашу землю, пісню, мову – про нас. А допоможе нам у цьому Григорій Іванович Лютий і його роман – пісня « Мама – Марія», який його дочка , кандидат філологічних наук, Тетяна Біленко назвала «яйцем – райцем українського духу». Ми знаємо, що цей казковий образ уособлює – символізує багатство, достаток ( автор ілюстрації пояснює, що і чому на ній зображено). Тому в кінці уроку ви мені скажете, про яке багатство йде мова у романі. Яке яйце – райце хотів подарувати Лютий кожному читачеві.
ІІІ. Опрацювання матеріалу.
Вступне слово вчителя.
До сьогоднішнього уроку ми провели велику підготовчу роботу. Я не побоюся сказати, що почалася вона ще в шостому класі, коли ми з вами зустрічалися з Олександром Виженком і його «Історіями запорізьких козаків для веселих дітлахів», з Григорієм Івановичем Лютим і його казкою « Світлана». Ви самі побачили, як ви виросли, діти, подорослішали. Тому цьогорічна зустріч з Головою Спілки письменників Запорізького краю ( звернути увагу на стенд з фотографіями ) була набагато змістовнішою, глибшою, адже ви попередньо ознайомились із романом, над яким автор працював все своє життя ( як каже сам). Про результат цієї роботи ми і поговоримо.
Виступ про роботу Спілки письменників. ( готувала Медведєва Г.)
Спілка письменників Запоріжжя на сьогоднішній день складається із 25 чоловік. З їхніми творами ми маємо можливість знайомитися через журнал «Хортицю», редактором якого є Лютий, та через їхні особисто видані збірки. Ми мали можливість чути їхні твори на зустрічі з приводу 10 - річчя журналу «Хортиця» (розповідь можна продовжити)
Про особливості композиції твору.
Робота над темою, назвою, присвятою.
Чому розмову про роман я хотіла би розпочати поезією В. Симоненка «Грудочка землі» ( виразне читання)
Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі трепетні ліси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньої роси.
Бігла стежка в далич і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.
В них дзвеніло щастя непочате,
Радість невимовна і жива,
Коли їх виводили дівчата,
Як ішли у поле на жнива.
Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона на цілий світ.
…З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.
( без цієї грудочки любимої землі і любові до пісень не можна було написати такий роман)
Зверніть увагу на дошку. Зачитати
«Вигукую Ваші душі… Але не так, як коток – цок та в лобок, та вписану торбу…. Я вигукую Ваші душі, як зорі на вечірнє небо, як сонце вранці, як квіти з землі, як пісню з грудей….
…Люблю тебе, рідна земле, у цих дітях, у цих людях, у кожному живому листочку…» Г.Лютий.
Я назвала би дані слова метою нашої творчої співпраці, яка не обмежується даним уроком.
Давайте подивимось на ілюстрацію до обкладинки. Вона співзвучна із мотивами прекрасного твору класика нашої літератури……Кого?
…Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила… І мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила.
От і принесли нам лебеді на крилах життя, - говорить до неба і землі мій дід Дем’ян.
І хороше, і дивно, і радісно стає мені в цім світі.
( М. Стельмах «Гуси – лебеді летять..»)
Чому Лютий визначив цей роман як пісню?
( я з тих часів, коли не соромно було співати - Лютий)
Відео про роман
Чому роман називається «Мама – Марія», адже ми знаємо, що говориться в ньому більше про…. ( про народ, про землю, пісню – це узагальнений образ рідної матері – землі).
Чому Лютий написав цей роман? ( голос автора – на березі Всесвітнього океану….) - ( щоб попередити хвилю забуття)
Як ви розумієте наступні слова? ( голос автора – ця книга жде – немов залізний тік. …..І нудно і безглуздо від дрібнот. Хіба за храм. За менше – не візьмуся.) Про який храм говорить автор? Як ви розумієте вираз «храм душі»? ( святині твоєї душі, те, що найдорожче серцю)
На початку роману автор написав: «Я витиснув із каменю цю краплю. А скажуть, що зібрав лише росу…» Поясніть.
( Багато зусиль, важка праця. Комусь може здатися поверхневою.)
Кому присвятив цю роботу? ( голос автора – присвята)
Робота над сюжетом твору
Чи має даний твір сюжетні лінії? Чи легко їх переказати? Чому?
(про особливості сюжету – Третяк О.)
Особливості сюжету роману Григорія Лютого «Мама-Марія»
Сюжетні події роману розгортаються у Гуляй - Полі на Запоріжжі у часи батька Махна. Автор вважає цю місцевість центром Всесвіту. Недалечко від раю на українському хутірці Божа Воля залишається сиротою дівчина Марійка. Всі решта загинули від голоду. Взяла в руки синичку і пішла в нікуди. По дорозі зустріла бабусю, яка пророкує їй велику силу. Марійка прибивається в Гуляй - Поле і починає співати біля храму . Через неї світу являється Голос України.
Головному герою Богдану в ніч перед Великоднем сняться дивні сни – він знає, що його батькове поле родить пісні. Біля храму зустрічає сирітку, яка співає пісні, народжені його батьківським полем. Богдан обіймає Марійку і веде до себе додому дев*ятою донькою. Люди прозвали Богдана Батьком Дзвона, бо він віддав всі золоті і срібні родові реліквії на дзвін. Через свою ангельську вдачу і Божий дар співу Марійка стає уособленням матері українського народу . Потрапивши в Богданову сім*ю, Марійка самовіддано любить всіх і все: названих братів і сестер, сусідів, каченят, козенят, крислаті груші і картопляні грядки…Для неї любити – це значить робити все навколо щасливим, і світ відповідає їй взаємністю. Така її сутність. Поступово сюжет розгалужується, набирає усіє повноти веселки українського життя: весілля, толоки, риболовля, вечорниці, святкові гуляння, поминки. Особливо виділено розділи про громадянську війну. Фінал життя героїні – трагічний, вона вмирає на порозі власної домівки.
Як правило сюжет має одну кульмінацію, у нашому випадку - кульмінація в кожному розділі. Через увесь роман простежується дорога – до Бога в людині. Сюжет дуже розлогий і переповнений позасюжетними елементами, тому у кожного оповідача буде своя розповідь, вмотивована пережитими враженнями. (За Т.Біленко)
Відео (як я пишу)
Презентація уривків з тексту.
А зараз послухаємо сам роман – через вас, через автора. Вдома ви готували уривки з тексту з поясненням, чому саме цей фрагмент було обрано.
Діти представляють свою роботу: виразне читання напам’ять фрагменту, вивішування на дошку виписаних метафор. (чергую виступи учнів з голосом автора у презентації)
1. Варю собі куліш – з тяжких своїх думок – (голос автора)
із болю і прощень.
Душа горить голодна.
…кипить у казані краса моїх безсонь…
І пробую думки. Ще не зварилась жодна….
І дивиться Господь зі мною у вогонь.
2. - Звідки в тебе пісня?
Хтозна. Я не знаю. Так співала мама. Так і я співаю.
…В нас пісень родило більше, ніж картоплі.
А коли збирались разом вечорами..
То були не співи. То були – заграви…
Мама в час останній теж заповідала,
Щоб пісні я людям наші заспівала…
…Вірю, скласти пісню – мовби народитись.
Мама говорили – Богу догодити…
3. Земле рідна,земличенько, ( звучить з голосу автора)
Ти відкрий своє личенько.
Я візьму його в душу,
Щоб родила душа:
Світом, мамою зітканим,
З яворами й лебідками,
Із веселими дітками,
Що дорожчі життя…
4. Життя – воно всього лиш переліт.
І може статись – випаде згадати,
Немов найбільше, найдивніше свято –
Як ми отут сиділи на землі….
5. Думки мої – мов неба голоси…
Я – дум пастух. Ти – хмарка понад гаєм.
Пісні твої – свяченая вода….
Тебе послухать сам Всевишній сходить
Мостом веселки… - в душі до людей….
( Л. Костенко «Маруся Чурай» Ця дівчина не просто так Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа)
6. У Божій Книзі вірші - головне. ( з голосу автора)
Є справи Богообраних – над світом…
Всевишній взяв мене у сторожі…
Поезія – це слово із орбіти,
Мого народу, роду і душі…
Слова ж пісень – як місяць, як зірки,
Господь їм дав дороги незбагненні…
Так із небес з'являються думки….
Вони – плоди – як жив ти і як вірив,
І як у снах до неба долітав…..
7. …Так було раділося коло хати.
В коло рід сідав колись щастя звати..
І воно являлося непомітно –
Вічне людське щастячко заповітне…
( “ Садок вишневий коло хати” Т. Шевченко)
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
8. То чому ж ми плачем і кохаєм,
Захлинувшись щастям на краю,
Але так і досі ще не знаєм,
Що живем і справді у раю?...
Відео (вірш 1261)
9. Душа твоя, Марієчко, я знаю,
Землею, мов травиченька, співа…
В тобі є все, усенька Україна…
Що дав Господь, що вік не обрида…
Встаю перед тобою на коліна –
Мого народу мати молода…..
Дивлюсь на тебе й весь - немов світаю..
Які ще треба світу чудеса!
( Т. Шевченко : У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим..
..І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим…)
10. ….Яйце – райце – із першої сльози,
Із другої – сувої рушникові…
Із третьої – розчахнутість грози…
А в цій – усе, чого нема і Слові…
Коли Сльоза важка, немов зерно,
Таке у ній записано душею……
…На дні очей стояв сльозою храм
ЇЇ пісень, сповитий синім сумом….
11. Щоб пісня та, яку я заспіваю, ( з голосу автора)
Відкрила людям небо їхніх душ…
Не здивувати хочу – дати хліба
Душі твоїй. Народе мій, прокиньсь.
Візьми, не відвертайсь (немає ніби),
Тривкого хліба з Божої руки….
О Боже, їх для їх же засвіти!
Коли співаю вдень чи серед ночі,
Невже в душі ніщо в вас не росте?
12. Дав мені цей світ три забавоньки:
Дівчиноньки цвіт, чару славоньки.
Ну а третя вже й не сказать яка,
Мов дурман гіркий – та рибалонька.
…Коли в долоні річки набираю,
Коли душею в душу їй дивлюсь..
Це не рибалка, краю мій, я знаю..
Читать ці знаки вік не утолюсь….
13. Душа росте. Й за це у нагороду,
Господь дарує спрагу їй колись –
Відчути душу рідного народу,
Оту любов, з якої ти з’явивсь.
…Дає тобі усе, заради чого
На грішну землю, власне, ти прийшов
( фрагменти можуть бути іншими, бо їх обирають учні самостійно)
ІV. Осмислення та узагальнення матеріалу.
- Чи можна назвати роман «яйцем – райцем українського духу»?
Чи вдалося авторові передати вам отой храм його душі?
І над чим заставив вас задуматись?
«Мікрофон»: Мої враження від роману……..
V. Підсумок уроку. Домашнє завдання. Словесне оцінювання.
Я впевнена, що ви обов’язково повернетесь до цього роману. І з кожним разом знаходитимете для себе щось нове. Працюйте над тим, щоб «росла ваша душа», будуйте храм своєї душі. А «небо ваших душ» нехай завжди буде високим, світлим, чистим….
Дякую за співпрацю. І бажаю від усіх нас здоров’я та творчих успіхів Григорію Івановичу.
Звучить пісня «Столиця степів» ( А. Сердюк)