Методичні матеріали: Підвищення професійної компетентності вчителів

«Підвищення професійної компетентності вчителів в умовах якісного впровадження Державних стандартів початкової базової і повної загальної середньої освіти»
«...немає людей більш допитливих, невгамовних,
більш одержимих думками про творчість, як учителі» В.О. Сухомлинський
Підвищення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:
«Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». Закон України «Про освіту»
«Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників,
їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти».
Національна доктрина розвитку освіти
Сучасному учителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній програмі «Освіта», де наголошується, що один з головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня». У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність розв'язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей.
Вже не достатньо учителю бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденній учительській праці.
Оскільки урок – це головний простір для учителя й аналітичної роботи адміністрації школи , вид діагностики професійної компетентності педагогічних працівників. Адже, за словами В.О.Сухомлинського, «учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього». То від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чом залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.
У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.
Самоаналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання; насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки, допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.
Зрозуміло, щоб керувати розвитком особистості потрібно і самому вчителю бути компетентним.
«Професійна компетентність (лат. сотреtеrе – досягати,прагнути) педагога – інтегративна риса, що включає знання, вміння, навички, зафіксовані у кваліфікаційних вимогах, та особистісні нахили й орієнтири щодо розвитку особистісної культури, поглиблення власного досвіду, здійснення інноваційної діяльності»
Сучасний педагог повинен володіти такими професійними компетентностями:
громадянська компетентність;
соціальна компетентність;
загальнокультурна компетентність;
уміння вчитись;
технологічна (інформаційна) компетентність;
науково-методична компетентність;
прогностична компетентність;
комунікативна компетентність;
здоров'язберігаюча компетентність;
підприємницька компетентність;
налаштованість на саморозвиток і самовдосконалення;
рефлексивна компетентність.
Таким чином, компетентність вчителя - це синтез професіоналізму, (спеціальна, методична, психолого-педагогічна підготовка) творчості, (творчість відносин, самого процесу навчання, оптимальне використання засобів, прийомів, методів навчання) і мистецтва (акторство і ораторство).
Одним з найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності вчителя є самоосвітня діяльності. Професійна самоосвіта педагога – свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуальних неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості.
Система самоосвітньої роботи педагога передбачає:
- поточне і перспективне планування;
- підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації;
- оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного досвіду;
- поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.
Самоосвітню роботу доцільно планувати. План самоосвіти педагога повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.).
Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати .
Хмарні технології-робота з гугл диском.
Показники ефективності педагогічної самоосвіти – це насамперед якість організованого педагогом навчально-виховного процесу та його професійно-кваліфікаційне зростання.
Великий вплив на розвиток самоосвіти має атестація педагогічних кадрів, тому що вона є підсумком досягнень педагогів. Оцінкою їх діяльності через кожних 5 років. Ефективне проведення атестації позитивно впливає на зростання якості освіти у закладі.
Атестація мотивує професійне самовдосконалення вчителів, оскільки підвищення об’єктивності атестації, ефективне функціонування системи науково-методичного супроводу атестаційних процесів стимулює педагогічних працівників до професійного зростання. В сьогоднішніх реаліях безперервна освіта педагога в міжатестаційний період виходить за межі суто курсової підготовки. Розвиток професійної компетентності вчителя відбувається безперервно, при цьому значно зростають вимоги до підвищення якості.
Слід зауважити, що в основу атестації педпрацівників покладено серйозну самоосвітню роботу, що дає змогу пропагувати свій власний педагогічний досвід, підтверджувати професійний рівень, підвищувати свій рейтинг і кваліфікаційну категорію.
Притча про Вчителя
Одного разу Учитель-Майстер прийшов до своїх учнів, майбутніх вчителів, і каже:
Погляньте, що ви бачите на цьому аркуші паперу?
Чорну пляму ,- сказав один.
Цятку,- сказав інший.
Чорнило,- відповів третій. Засмутила відповідь учнів Майстра.
Прикро, що ніхто з вас не побачив білого аркуша паперу,- відповів Учитель-Майстер.
–А в чому ж особливість професії Вчителя?- запитали учні.
І Він сказав:
- А що Ви бачите у своїй професії? Нескінченні уроки? Постійну підготовку до них? Неслухняних учнів?Хочеться, щоб ви бачили у своїй роботі щасливе майбутнє своїх вихованців, яке народжується саме у цю мить. Кожен , хто вміє навчити учнів із різними характерами, інтересами, здібностями, формуванню вміння підготувати їх до життя і привести до успіху, і є справжнім Учителем-Майстром.
Кожен вчитель постійно ставить перед собою питання : «Чи може сучасний урок бути радісним і цікавим для учнів? Чи може він розкрити творчий потенціал особистості, поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення?» На ці та подібні питання кожен відповідає своєю роботою, пошуком найоптимальнішого шляху реалізації головної мети кожного вчителя – навчити.
Важливо, що самоосвіта для педагога стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне бачить і розвиває здібності учнів та вихованців.
Навчання вчителя не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватися.
К.Ушинський зазначав:
«Учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитися – в ньому вмирає вчитель». Шлях становлення професійної компетентності вчителя – це поступове, складне і далеко не завжди лінійне сходження від учителя-дилетанта до справжнього майстра, суб'єкта професійної діяльності.
Професіоналізм, безумовно, приходить не тільки з досвідом, він залежить від багатьох різних факторів: особистих здібностей, мотивації до роботи, її змісту, умов життя, впливу колективу тощо. Компетентного професіонала можна сформувати і за допомогою навчання. Цілеспрямоване, правильно організоване навчання відіграє у становленні, формуванні професіонала неабияку роль.
Завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня вирішуються через систему методичної роботи. У створенні особистісно орієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє організація самоосвітньої діяльності. Завдяки моніторингу особистої педагогічної діяльності йде накопичення інформації про рівень якості самоосвіти педагога. Таким чином, у кожного педагога з’являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи безперервне професійне зростання.
Для цього в закладі проводиться:
1. Підвищення кваліфікації педпрацівників, дистанційне навчання. 2. Курсова перепідготовка. 3. Підключення до мережі ,, internet” . використання ІКТ. 4. Створення іформаційного простору закладу: шкільні сайти, форуми, блоги. 5. Робота психолого-педагогічного семінару. 6. Участь у виставці педтехнологій, проведення відкритих уроків, конкурсів, фестивалів. 7. Створення нової дієвої батьківської школи, яка могла б здійснювати підготовку батьків першокласників до нової соціальної ролі. 8. Створення віртуального методичного кабінету. 9. Формування культури здоров’я вчителя як складової загальної культури особистості, культури ставлення людини самої до себе, уміння обирати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень, адаптовано жити і працювати в умовах здатних до інноваційних перетворень.
Необхідно завжди пам’ятати, що від рівня професійної майстерності вчителя, умов його праці та стану здоров’я багато в чому залежить якість освіти. Зовнішніми критеріями успішності вчителя виступають: повага та визнання учнів і колег, довіра батьків, матеріальна база школи, гарний вигляд вчителя, впевнена хода, відкритий погляд. Найвищою умовою професійного зростання вчителя є: творча атмосфера закладу, постійне самовдосконалення, обмін професійними досягненнями з колегами, особисте задоволення працею, комфортні умови праці і стимулювання досягнень.Отже, ефективність розвитку професійної майстерності вчителя може бути значно підвищено, якщо цей процес буде обумовлений як суб’єктивними чинниками (на рівні розвитку професійної рефлексії, що включає миханізми мотивації, самопізнання, самоаналізу і самореалізації особистості вчителя), так і об’єктивними ( створення сучасної матеріально-технічної бази закладу, впровадження системи моральних та фінансових заохочень).Пам’ятаєте слова Архімеда: “Дайте мені точку опори і я переверну світ”. У кожного із нас присутніх тут є сильні сторони, ті, які ми цінуємо, приймаємо в собі: це – віра, надія на краще, любов, природа, улюблена справа, уміння володіти мистецтвом життя і знайти той, тільки свій, хоч і тернистий шлях для створення умов своєї професійної майстерності.

Неможливо жити краще, ніж проводячи життя в  прагненні стати досконалішим. Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе. (Сократ)













13PAGE 15


13PAGE 14115