Открытое воспитательное мероприятие: Как долго шла эта война

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
АМВРОСІЇВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ












МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

відкритого виховного заходу

ЯК ДОВГО ЦЯ ВІЙНА ТРИВАЛА



















2011
Методична розробка виховного заходу “Як довго ця війна тривала”.
Підготувала Сердюкова О. Д – викладач вищої категорії Амвросіївського індустріального технікуму – 2011.

Викладено методику проведення виховного заходу з використанням різноманітних форм роботи студентів. Метою методичної розробки є довести до свідомості студентів, що пам’ять про Афганську війну – це святиня, виховувати людяність, повагу до старших, добру пам’ять, формувати творчі здібності, розвивати інтелектуальні здібності.



Для викладачів світової літератури вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації Торезького регіону.



Рецензент: Нікольська С.П. – голова регіонального методичного об’єднання викладачів Світової літератури, викладач Сніжнянського гірничого технікуму.
Лихачова Т. О – методист технікуму, викладач вищої категорії Амвросіївського індустріального технікуму



Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії гуманітарних та соціально – економічних дисциплін
(протокол №___ від ____________ 2011р.) ПЕРЕДМОВА
Метою написання методичної розробки за темою «Як довго ця війна тривала» є вшанування пам’яті воїнів – Афганців, показати, що могила воїна-дзеркало живих, збагатити словниковий запас (святиня, совість, святотатство, меморіал), стати багатими на доброту, милосердя, порядність.
Отже, проект, спрямований на створення творчих і благородних поривів сучасних підлітків, в яких розкриваються можливості великого співчуття та людяності.
Проект був розрахований на один місяць.
Методичні рекомендації щодо реалізації проекту:
1.Підготовчий етап.
1.1 Студенти мають розповісти: що вони знають про Афганську війну.
1.2 Викладач пропонувала скласти монологічне висловлювання на тему: «Пам’ятати – значить оберігати, дорожити»
1.3 Робота з навчальними презентаціями.
Очікуваний результат етапу: створено ліричну атмосферу, студенти зосередили увагу на темі проекту, визначились за способами її реалізації, склали розповідь про життя воїнів – земляків, особисті якості їх характеру.
2. Ідеї для проекту.
2.1 Визначити основну ціль, яку необхідно розв’язати у проекті. Для реалізації проекту були запрошені воїни-інтернаціоналісти, на чолі з головою Амвросіївської районної організації воїнів-інтернаціоналістів Мокрим Іваном Григоровичем.
2.2 Зібрати ідеї щодо змісту, способів реалізації виконання презентації виконання презентації у студентів індивідуально.
2.3 Опрацювати ідеї в групах, обговорити, знайти спільну думку, побачити загальну картину роботи над презентацією.
Очікуваний результат етапу: співтворчість викладача–предметника з підростаючим поколінням.
3. Планування роботи.
3.1 Створити остаточну концепцію презентацій.
3.2 Зробити опис проекту.
3.3 Створити перший варіант сценарію. Знайти відповідну інформацію, виділити основні теми, які нададуть виразності легшого сприйняття матеріалу.
Очікуваний результат етапу: описаний проект, створений перший варіант сценарію, спланована робота.
4. Виконання основної роботи.
4.1 Розробка, створення першого варіанту слайдів: розміщення тексту, творча робота з кольоровим фоном.
4.2 Підготовка до презентації слайдів.
4.3 Скоординувати роботу груп та провести репетицію.
Очікуваний результат етапу: створені слайди з необхідною інформацією.
5. Консультації студентів з викладачем індивідуально та у групах, відстежують роботу за проектом.
Очікуваний результат етапу: спланована робота у групах, викладачі проконтролювали хід у виконання проекту.
6. Створення остаточного варіанта презентації.
6.1 Якщо необхідно, то треба зробити зміни щодо створення, анімації слайдів, відкоригувати кольоровий фон слайдів під час попереднього перегляду на мультимедійному проекторі.
Очікуваний результат проекту: створені мультимедійні презентації.
7. Підготовка і презентація результатів проекту.
7.1 Обговорити план презентації (де, коли, яким засобом, кого запросити).
7.2 Проведення позаудиторного заняття.
Очікуваний результат проекту: студенти представили презентації, продемонстрували вміння розкривати філософію гуманізму, співчуття, поваги до загиблих, до свого роду, своєї землі, свого народу – використовувати високий рівень інтелектуального розвитку і творчих можливостей.
ПЛАН
проведення відкритого виховного заходу.


Дата проведення: 22.02.11 Група – ВД – 12

ТЕМА: ЯК ДОВГО ЦЯ ВІЙНА ТРИВАЛА.

Мета заняття:
методична: вдосконалити методику проведення виховних заходів з використанням активних форм передачі і відтворення інформації;

дидактична: - опрацювати тему у межах особистої сфери спілкування;
формувати навички роботи над колективним проектом;
навички критично сприймати інформацію великого обсягу;
розвивати креативність, вміння аналізувати, систематизувати отриману інформацію;
розширити і поглибити знання з дисципліни «Світова література»; розділ «Лірика періоду Другої світової війни». Поезія К.Симонова, Ю. Друніної, О. Берггольц.

виховна: - виховувати духовно багату особистість, людину з активною життєвою позицією, свідомістю громадянина;
виховувати людяність, повагу до великого подвигу воїнів-афганців, добру пам’ять.

Вид заходу: альманах – хроніка

Форма і методи проведення: виховний захід з використанням індивідуальних форм роботи зі студентами: підготовка усних повідомлень, підготовка художнього та музично-документального оформлення проекту.

Міжпредметні зв’язки:
забезпечуючі: інформатика,
забезпечувані: культурологія, всесвітня історія, історія України.
Методичне забезпечення заняття: методична розробка, роздавальний матеріал, мультимедійні презентації проектів, електронна підтримка заняття.
Технічні засоби навчання: комп’ютер, мультимедійний проектор.
Використані джерела інформації: особисті спогади ветеранів афганської війни та членів їх родин.

СТРУКТУРА ПОЗААУДИТОРНОГО ЗАХОДУ

І. Вступне слово викладача.
ІІ. Виступ ветеранів-афганців – гостей свята
ІІІ. Перегляд фільму.
3.1 Запалення свічки біля портретів воїнів
«Голови низько схиляємо-пам’яті їхній святій»
3.2 Поетична хвилина.(Авторські вірші воїнів-ветеранів)
ІV. Заключна основа ветеранів-афганців (вручення пам’ятних календарів з портретами героїв).







Хід заходу:
Ведучий: Як довго ця війна тривала.
Ні, не забути нам її!
І постріл в спину з-задувала,
І в горах сутінки бої.
І на граніті сірім дати,
Над трупами слова промов
Ми довго будемо пам’ятати,
І вам забути на дамо.
Ведучий: будь-яка війна - це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на Землі- людським життям. У війні немає переможених і переможців.
Ведучий: 15 лютого 2011 року виповнюється 22 роки відтоді, як вивели с Афганістану радянскі війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - свої чоловіків та батьків. Ми діти 21 століття маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди ,які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю,героїзмом, подвигом.
Ведучий: Хочеться процитувати слова генерала-полковника Бориса Громова: «Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути -треба пам’ятати , а щоб пам’ятати треба знати. Знати і пам’ятати».
Ведучий: 26 грудня 1979 року радянські повітрянодесантні підрозділи за розпорядженням Москви взяли контроль над найважливішим стратегічним пунктам в Афганістані. Три бронетанкових дивізії радянської армії розпочали марш у напрямку на Герат, Мазара -Шериф і Кабул. Наступного дня після навальної атаки столиця була взята.
Прем’єр Афганістану Хафізулла Амін був убитий. Уряд очолив привезений в обозі радянських військ Бабрак Кармаль, який оголосив убитого Аміна американським шпигуном і попросив «братської допомоги» у Москви.
У гірських регіонах виник сильний рух опору інтервентам. Президент США Картер призупинив планову поставку 17 млн. тонн пшениці СРСР і заборонив експорт найсучасніших технологій видобування нафти. США відновили постачання зброї Пакистанові.
Конфлікт почав розгорятися і переніс у довгу війну, яка закінчилася для наших вояків лише 15 лютого 1989 року.
Ведучий: Ця війна триває й сьогодні, але вже без наших вояків. Скільки безглуздих смертей, скільки горя...
Один ще тільки подих-
I від кульбаби
Залишається сама назва.
Мені це нагадує вибух.
Одна лише мить -
І від людини
Залишається тільки ім я і спогад.
А цинк невідомо з чим
Для порядку відправляють батькам.
Ведучий: Покоління воїнів-афганців знає ціну життя, ціну дружби, єдності, зберегло відданість і військове братерство. І ще досі тим, хто пройшов афганське пекло, сниться, як горіли небо й земля. Від душманських куль хлопці падали, як скошені снопи, у свої 20 років одне водного на очах. А до того ще й географічні умови:нестача води гарячий пісок навкруги, або гори , у яких не пройти. Ковток води цінувався, як золото, одна баклажка води ділилася на всю роту.
Нехай краще про це докладніше розкажуть очевидці.
Просимо Вас поділитися своїми спогадами.
(виступ ветеранів - афганців - гостей свята)
Ведучий: Майже 10 років у постійній тривозі жили батьки і матері тих юнаків, яких називали афганцями. Але тих, хто загинув не повернути...
Афганістан... Тоді це слово ще німувало. «Я тут, щоб бути вбитим. Вбивали нас, ми вбивали... І ніхто не питав: Навіщо? Кров змивала з чола піт, лікарі пришивали душі до тіл, лишаючи, потворні шви, рідним привозили цинкові труни невідомо з чим, матері божеволіли, старіли в одну мить...»
Очі туманить ядуча сльоза , руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза-син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, мов світ, сонячно так усміхався,
Ще й не було 20 йому літ... Юним навік зостався.
Ясеночки!Синочки !Сини!Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулось з війни?Скільки ще гибіє у неволі?
... Роки летітимуть, мов журавлі, та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землі мати солдата.
Ховали інтернаціоналіста, блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом, і плач дівочий танув як струна.
Руда земля розверталась чорнорото Чекає хижо,мовчки на своє,
А мати на коліннях у болоті обмацує труну: «Чиж там він є?»
Стоять відводять очі в бік солдати, і шепотить сержантик, ледве чуть
«Не велено... Не можна відкривати... Не велено»
Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання,
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання... Школярики стоять,учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить, соромиться кричать на весь світ.
Кого клясти?Кого назвати винним?! що той світ?Хіба дасть одвід?
На хрест сусідній похилився тато, похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата, у мирному вкраїнському селі...
Ведучий: Воїни-афганці пройшли кривавими дорогами страшної війни, залишаючи на них життя, біль і спогади.
Ведучий: В Афганістані загинули і 9 наших земляків:
Галігузов Олександр Владиславович
Болтай Юрій Миколайович
Черніков Віктор Семенович
Дейнека Олександр Михайлович
Зазімко Віктор Борисович
Паохомчук Володимир Васильович
Шепетенко Геннадій Володимирович
Шпорт Станіслав Анатолійович
Ведучий: Знову цвітуть білим цвітом пишно зелені сади. Жаль, що краси неземної вже не побачать вони. Смерть їх безжалісно забрала, в землі сховала сирій. Голови низько схиляємо, пам’ті їхній святій.
(Студенти підходять до портретів загиблих та запалюють свічки)
Ведучий: Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Вшануємо хвилиною мовчання.
Ведучий: Але настала та мить, коли війна закінчилась. Останній радянський солдат покинув землю Афганістану. Цей день поставив крапку на довгі афганські епопеї, яка вже стала історією
Ведучий: За наградами вы не гонялись,
Просто делали то, что могли.
Вы с душманами яростно дрались.
За свободу Афганской земли.
Не забыть фронтовые Вам будни,
Марш-броски и засады в горах,
И палящее солнце к полудню,
И скрипящий песок на зубах.
И когда возвратились обратно,
На российской родной земле
Поминали друзей многократно,
Что погибли на этой войне.
До сих пор поют раны среди ночи,
И скупая мужская слеза
Застилает усталые очи
«что ж ты сделала с нами, война?».
Ведучий:Шановні земляки-афганці! Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати останньою. Але вам випало щастя вжити й повернутися до рідної домівки. Нехай же ніколи не знають війни ваші сини, діти ваших близьких та знайомих! Не побачать на тлі чорного неба, траси від кулеметних черг. Нехай усі живуть у мирі і злагоді. Бо ми живемо і за тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Безмежна вдячність Вам, щира шана й низький уклін від усіх земляків.
Ведучий: Поставте скибку хліба на стакан
І голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
Діти читають вірші
Скільки років щасливої тиші!
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе: «Захистить, збережіть, люди мир! Кожен день, кожен час
Скільки років щасливої тиші!
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе: «Захистить, збережіть, люди мир! Кожен день, кожен час памя’тайте, Скільки жертв нам війна принесла. Все, що можна для миру віддайте! Збережіть для нащадків життя»









13PAGE \* MERGEFORMAT141215




15