Презентация для психологов и классных руководителей Социализация ребёнка

ПСИХОЛОГІЧНА СКЛАДОВАОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. “Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі: методологічний та методичний підходи ”.НВК АСКАНІЯ-НОВА-ГІМНАЗІЯ2015ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГТухватулліна С.А. Соціалізація дітей та учнівської молоді всучасному освітньому просторі.мотиваційно-настановчий, на якому відбувається усвідомлення соціально-педагогічних, процесу соціалізації особистості, з'ясування необхідності інноваційних змін, створення відповідних умов для їх упровадження.ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД: залучає дітей, учителів до проведення вхідної діагностики за методиками, визначеними районним (міським) методичним кабінетом, узагальнює її результати на рівні закладу, забезпечує зберігання діагностичних матеріалів до завершення реалізації науково-методичної проблеми Методичні рекомендаціїз організації психологічно-безпечного середовища для дітейосновною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: учнів і педагогічних працівників. Практичний психолог навчального закладу бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на збереження всебічного індивідуального розвитку учнів збереження їх повноцінного психічного здоров’я. Освітнє середовище школи має бути психологічно безпечним для всіх суб’єктів навчального процесу. Психологічно безпечне освітнє середовище сприяє психічному здоров’ю і особистісному зростанню і учнів і педагогів. Відомо, що фізичне здоров'я дитини безпосередньо залежить від її внутрішнього психологічного стану Актуальним питанням є створення психологічно безпечного середовища у школі. одне з основних завдань педагогічного колективу та психологічної служби школи - моделювання і проектування освітнього емоційного комфортного середовища, в якому будуть задоволені основні потреби учнів, і в якому усі учасники навчально-виховного процесу зможуть зберегти і зміцнити своє психічне здоров’я. Структурні компоненти освітнього середовища: фізичне оточення, людський фактор, програма навчання (Г. Ковальов); соціально-контактна частина середовища, інформаційна, соматична, предметна (Є. Клімов); просторово-семантична, змістово-методична, комунікаційно-організаційна (С. Тарасов); суб’єкти освітнього процесу, соціальний, просторово-предметний, технологічний, (психодидактичний) компоненти (В. Ясвін). Але всі сходяться в одному, що центральним серед інших структурних компонентів освітнього середовища є психологічна складова (соціальний чи комунікативний компонент в термінах різних авторів) Психологічна складова освітнього середовища – це, насамперед, характер спілкування суб’єктів освітнього процесу. Цей компонент несе на собі основне навантаження :забезпечення можливостей задоволення і розвитку потреб суб’єктів освітнього процесу і відчутті безпеки, у збереженні і покращенні самооцінки, у формуванні позитивної «Я-концепції», у визнанні зі сторони інших, в самоактуалізації. В якості ключової психологічної характеристики освітнього середовища школи розглядають безпеку, а психологічно безпечне освітнє середовище – як умову для позитивного особистісного зростання її учасників. Психологічно безпечне освітнє середовище розуміють як середовище взаємодії, вільне від проявів психологічного насилляПсихологічну безпеку можна охарактеризувати за допомогою наступних критеріїв: збереження психічного здоров'я дитини відсутність психологічної загрози Психологічно безпечне освітнє середовище школитаке, в якому більшість учнів мають позитивне до нього ставлення, високі показники індексу задоволеності потреб і захищеності від психологічного насилля.Психологічно безпечне освітнє середовище виступає як ефективна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів і педагогів, розвитку психологічно здорової особистості, особистісному росту учнів, професійному зростанню і довголіттю педагогів, гармонізації їх особистості Основні причини загрози психологічній безпеці особистості, які умовно можна поділити на дві групи: зовнішні ;внутрішні. Зовнішні причини загрози психологічній безпеці дитини: Надмірна опіка над дітьми, Неуважність до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т. ін. Неправильна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.Некоректна поведінка персоналу, який здійснює освітньо-виховний процес і щодня спілкується з дітьми.Міжособистісні стосунки дітей у групі. Уже серед дітей раннього віку часом спостерігаємо брутальність і жорстокість, на що теж немає відповідної реакції педагогів. Невиконання гігієнічних вимог до утримання приміщень і передусім режиму провітрювання. Інтелектуально − фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя. Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність. Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.Несприятливі погодні умови. Внутрішні причини загрози психологічній безпеці дитини:Звички негативної поведінки дитини, що сформувалися внаслідок неправильного виховання в родині.Негативний Я-образ, занижена самооцінка. Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, призводить до формування комплексу неповноцінності і, зокрема, до зародження такого негативного почуття, як заздрощі.Відсутність автономності. Залежність в усьому від дорослого, яка породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.Індивідуально-особистісні риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих – нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги.Патологія фізичного розвитку, наприклад, порушення зору, слуху тощо. Загальною причиною загрози психологічній безпеці дитини є хибні уявлення про навколишній світ, які не дають можливості дитині добре орієнтуватися в ньому. Тому діти часто перебувають у стані психоемоційного напруження, що призводить до виникнення у них психосоматичних розладів, які можуть негативно позначитися на самопочутті та поведінці дитини. Створення психологічно безпечного освітнього середовища Для охорони психічного і психологічного здоров’я дітей необхідно забезпечити комфортну організацію режимних моментів: уроків навчання, перерви для відпочинку, сну, харчування та ін. Психоемоційний стан дітей багато в чому залежить від ритму життя, який задається розпорядком дня, де чітко визначається час і тривалість сну, час на приймання їжі, прогулянки, заняття. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується:Здійснювати контроль за дотриманням психогігієнічних умов навчання і розвитку дітей в навчальних закладах і сім’ї. Проводити психологічне обстеження учнівської молоді :за допомогою інтерв’ю, бесіди, анкетування, дослідження агресивності, акцентуації характеру,з метою попередження і своєчасної корекції негативних поведінкових проявів, профілактики негативних тенденцій особистісного і індивідуального розвитку. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується: Проводити музичну терапію – музичні паузи, що забезпечує контроль і регулювання психоемоційних і фізичних навантажень.Проводити аромотерапію шляхом підбору спеціальних рослин, що сприяє зняттю втоми, психоемоційного напруження (попередньо дізнавшись чи немає алергії у дітей на вибрані запахи). Забезпечити систему профілактики психоемоційного стану учнів засобами фізичного виховання ,що покращують емоційний стан. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується:Контролювати самопочуття і настрій дитини, забезпечити їх своєчасну корекцію.Проводити спільні заняття за участю адміністрації, педагогічного колективу, батьків з оволодіння навичками підтримуючого спілкування. Забезпечити розширення можливості контактів дитини з іншими дітьми й дорослими. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується:Здійснювати консультування дітей і підлітків з широкого кола питань, пов’язаних з навчанням, розвитком, особистісним і професійним самовизначенням, взаємовідносинами з дорослими і однолітками. адміністрації навального закладу з питань управління педагогічним колективом, педагогів з питань розвитку, навчання і виховання дітей і підлітків. батьків і членів сім’ї неповнолітніх з питань виховання, сімейних і міжособистісних взаємостосунків. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується:Здійснювати підготовку дітей і підлітків до усвідомлення тих сфер життя, в яких вони хотіли б реалізувати свої здібності і знання. Виявляти інтереси, здібності і схильності дітей для забезпечення найбільш повного особистісного і професійного самовизначення. Для створення психологічно безпечного освітнього середовища рекомендується:З огляду на дії працівників психологічної служби практичні психологи здійснюють діагностику психічного стану дітей, вивчають їхній настрій і самопочуття, відслідковує психоемоційний стан учня, при потребі розробити і реалізувати індивідуально – корекційну програму розвитку, залучивши до неї основних ключових дорослих з оточення дитини, які впливають і від яких залежить організація її життєдіяльності в умовах навчання. Очікувані результати системної колекційної програми – особистісне зростання, розвиток почуття гідності та особистісної значущості. Діяльність працівників соціально-психологічної служби при опрацюванні методичної проблемиМета: забезпечення умов для всебічного розвитку учнів, визначення конкретних видів послуг чи допомоги в процесі організації соціально-педагогічного супроводу суб'єктів навчально-виховного процесу. Завдання:оптимізація умов розвитку соціальної компетентності учнів;сприяння взаємодії з різними соціальними інституціями (державними, громадськими, комерційними тощо) для оптимізації процесу соціалізації дітей і підлітків;попередження впливу негативних факторів соціального середовища;організація соціально-педагогічного патронажу учнів соціально вразливих категорій; формування соціальної компетентності; організація соціально-правового захисту процесу соціалізації, формування валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу. Основні аспекти життя, що діагностуються:структура сім'ї (найближчого оточення); основні події (позитивні й негативні) в історії сім'ї; біопсихосоціальні чинники розвитку; визначення рівня сформованості життєвих навичок, соціальної компетентності, адаптаційного потенціалу учнів; особливості навчання та освітнього середовища; проблеми, пов'язані зі станом здоров'я; інтенсивність соціальних контактів, взаємодії з різними соціальними інституціями;ресурси соціально-виховного середовища. Етапи:Загальна всебічна діагностика (або діагностика проблемної ситуації) Створення соціальної історії дитиниРозробка рекомендацій щодо індивідуального плану розвитку дитини, стратегії оптимізації її соціально-виховного середовища Особливості соціально-виховного середовища, які впливають на особистісний і соціальний розвиток учнів:Біопсихосоціальні особливості учнів;Соціально-психологічні особливості сімей: освітній рівень батьків; забезпеченість умов для гармонійного розвитку дитини; педагогічно-психологічна компетентність батьків і відношення до взаємодії зі школою;Особливості соціальної поведінки учнів (наявність гармонічних стосунків з дорослими та однолітками, тенденції до лідерства/відторгнення, неадекватної або агресивної поведінки).Особливості позанавчальної діяльності учнів.Стан здоров'я. Особливості соціально-виховного середовища, які впливають на особистісний і соціальний розвиток учнів:Приналежність до категорії соціально вразливих:Учні, які мають інвалідність; Чорнобильці;Сироти і позбавлені батьківського піклування;Напівсироти;З неповних сімей;З багатодітних сімей;Батьки мають стійкі розлади здоров'я.Особливості взаємодії в системі спілкування учень-вчитель, ефективності педагогічних комунікацій, «індексу групової згуртованості», наявності певних проблемних зон та можливих шляхів і засобів їх подолання.Особливості професійного та особистісного самовизначення. Результативизначення соціально-педагогічних потреб учнів та соціально-виховного середовища є базою налагодження взаємодії з усіма суб'єктами соціально-виховного простору (батьками, педагогами, соціальними інституціями - партнерами) в умовах інноваційної моделі школи). Умови реалізації:Професійна взаємодія з фахівцями різних соціальних інституцій.Гармонізація міжособистісної взаємодії педколективу в процесі спільної діяльності,Здійснення освітніх, оздоровчих, соціально - психологічних, профорієнтаційних тощо програм, спрямованих на соціалізацію учнів, набуття ними соціальної компетентності, готовності до інтеграції в різні сфери життєдіяльності суспільства. Виявлення потреб дитини та її соціально-виховного середовища засновано на розумінні людини та її потреб у контексті її соціальних зв'язків і життя у громаді Шановні колеги,бажаю терпіння і натхнення!