Презентація творчості В. Симоненка

В.Симоненко Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя. В.Симоненко Учитель Скиба В. М. школа №15 м. Донецьк Витязь молодої української поезії. Олесь Гончар Василь був у всьому красивою, чистою людиною,правдолюбцем, безкомпромісним до лицемірів,ницих і убогих духом підлабузників. Ілля Бердник Син мужицький. Золоте коріння.Одчайдушна блискавка брови,Спалах – і холуйське павутинняЗапалив пожаром голови. І.Драч «Василеві Симоненкові» Я хотів би, як ти, прожити,Щоб не тліть, а завжди горіть. Василь Симоненко(«Матері») Портфоліо письменника:Прізвище при народженні: Симоненко Василь Андрійович Псевдоніми: В. Щербань, В. МиколайчукДата народження: 8 січня 1935Місце народження: с. Біївці, Лубенський район, Полтавська областьДата смерті: 13 грудня 1963 (28 років)Місце смерті: м. ЧеркасиРід діяльності: поет, журналістРоки активності: з 1952 «ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА»(весна 1962р.)Мріють  крилами  з  туману  лебеді  рожеві,  Сиплють  ночі  у  лимани  зорі  сургучеві.  Заглядає  в  шибку  казка  сивими  очима,  Материнська  добра  ласка  в  неї  за  плечима.   *****Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. *****Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина. Чистоту його душі.Ідея: уславлення материнської любові , яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.Вид лірики: громадянськаЖанр: ліричний вірш, колисковаВіршовий розмір: хорейБудова строфи: коломийковий вірш. Композитор Анатолій Пашкевич поклав другу частину вірша на музику. Пісня має назву «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу». Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.«Ти знаєш, що ти — людина?»(1962р) Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.Основна думка: людина – велике створіння на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.Вид лірики: філософськаЖанр: ліричний вірш «Задивляюсь у твої зіниці»Задивляюсь у твої зіниціГолубі й тривожні, ніби рань.Крешуть з них червоні блискавиціРеволюцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво!І нехай пливе за роком рік,Буду, мамо горда і вродлива,З тебе дивуватися повік... "Задивляюсь у твої зіниці"Тема: розповідь про щиру синівську любов ліричного героя до неньки України.Ідея: уславлення України, звернення до земляків - любити рідну землю і дбати про її майбутнє.Жанр: ліричний вірш, монолог-зверненняВид лірики: громадянськаРимування: перехресне Він дивився на мене тупоОчицями, повними блекоти:- Дарма ти себе уявляєш пупом,На світі безліч таких, як ти. -Він гримів одержимо і люто,І кривилося гнівом лице рябе,Він ладен був мене розіпнутиЗа те, що я поважаю себе.Не стала навколішки гордість моя...Ліниво тяглася отара хвилин...На світі безліч таких, як я,Та я, їй-богу, один.У кожного Я є своє ім'я,На всіх не нагримаєш грізно,Ми - не безліч стандартних "я",А безліч всесвітів різних.Ми - це народу одвічне лоно,Ми - океана вселюдська сім'я.І тільки тих поважають мільйони,Хто поважає мільйони "я". «Я...» Тема: розповідь-лірична сповідь автора про своє «Я» - горде, безкомпромісне, гідне звання людини; його розуміння призначення кожної людини на землі.Ідея: уславлення неповторності кожної людської особистості; засудження авторитарності, протест проти диктату сили бездушного чиновництва, що робило з народу «сіру слухняну масу», бездумного «гвинтика» великої машини, що їде у якесь міфічне «світле майбутнє».Вид лірики: громадянськаЖанр: ліричний віршРимування: перехресне Не знаю, ким — дияволом чи Богом —Дано мені покликання сумне:Любити все прекрасне і земнеІ говорити правду всім бульдогам. А часто хочеться закрити очі кляті,Забути все і в затишку глухімКубельце звити, завести свій дім,Щасливим бути, як дурак на святі. Та тільки серце, серце ненавмиснеПекучим болем душу мені стиснеІ відчаєм її наповнить вщерть. І шепче хтось (можливо, совість власна):— Не йди туди, дорога то нещасна,То не життя, то смерть.«Я» ( 1955 p.) Тема: розповідь про складні, болючі пошуки людиною правильного життєвого шляху.Ідея: уславлення активної життєвої позиції; засудження намагання заховатися за вузьке розуміння людського щастя і людських потреб.Вид лірики: філософськаЖанр: сонетВіршовий розмір: ямбРимування: кільцеве І   миті  жодної не можна повернути,   Щоб заново, по-іншому, прожить. В.Симоненко («Минуле не вернуть»).Могила В.СимоненкаПам’ятник В.Симоненку у Черкасах.