Методическая разработка поэтического вечера Перлини української поезії в російських перекладах

МБЗЗ «Лиственська ЗОШ»


Поетичний вечір
"Перлини української поезії
у російських перекладах"


2016 р.
Мета.
Навчальна: удосконалювати вміння розуміти й аналізувати поезію; донести до учнів думку, що засоби виразного читання допомагають відчути красу художнього слова.
Виховна: виховувати любов до поетичного слова, чуйність і повагу до почуттів інших, естетичний смак; будити в молодих душах любов до України, українського народу; виховувати патріотичні почуття, почуття власної гідності, любові, доброти.
Розвивальна: розвивати пам’ять, вміння учнів виразно читати; розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великих майстрів.
Обладнання, наочність: ноутбук, презентація, портрети авторів поезій, книжкова виставка творів письменників.
Епіграфи: " Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" (Л.Костенко), "Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова". ( В. Солоухін)
Хід заходу
І. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Слово вчителя (слайд 1)
Щоб зрозуміти країну і народ, треба читати її видатних поетів. Недарма кажуть, що поети – це совість народу. Висока поезія – це злет людської думки, спалах почуттів, чарівна музика слова. Тому епіграфом до нашого уроку будуть слова видатної української поетеси Ліни Костенко: " Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Сьогодні ми проведемо незвичайний захід – поетичний вечір. Але несподіванкою на нашому заході буде те, що багато віршів українських поетів, які були написані українською мовою, ми сьогодні будемо слухати на російській мові, в перекладах, зроблених в різні часи Мариною Цветаєвою, Олександром Твардовським, Анною Ахматовою та іншими видатними майстрами художнього слова. А у вас, діти, є можливість зробити висновки про те, поезія якої мови вам сподобається найбільш, де глибше розкривається художній образ поетичного твору. Тому, "Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова" (слайд 2).
Ведучий І. В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов'ю і славою. Таким самородком українців є Т.Г.Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу(слайд 3).
Ведучий 2. Своєю силою нагадує вибух грому серед ясного неба поезія "Заповіт", тому літературознавці називають цей твір вершиною громадянської лірики Т.Шевченка. Цей вірш перекладено майже всіма мовами народів світу. На слова й мотив "Заповіту" написано понад півсотні музикальних творів.
Читець І (слайд 4-6)
Как умру, похороните
На Украине милой,
Посреди широкой степи
Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
Чтобы слышать, как бушует
Старый Днепр под кручей.
И когда с полей Украйны
Кровь врагов постылых
Понесёт он... вот тогда я
Встану из могилы –
Подымусь я и достигну
Божьего порога,
Помолюся... А покуда
Я не знаю бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разорвите,
Злою вражескою кровью,
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте – помяните
Добрым, тихим словом.
Ведучий 1. Справжньо перлиною творів Леси Українки є поезія, звернена до рідного краю. Знаємо, що вся лірика Лесі Українки наснажена гострим неспокоєм, породженим Шевченковою музою, який особливо виявляється при розгортанні патріотичного мотиву. У статі "Леся Українка" Іван Франко ставить творчість поетесси поруч з Кобзаревою. Він пише: "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини" (слайд 7).
Читець 2 (слайд 8)
Ни доли, ни воли мне жизнь не дала,
Одна лишь, одна мне надежда мила:
Увидеть опять Украину мою
И всё, что мне любо в родимом краю.
На Днепр голубой поглядеть ещё раз,
А там всё равно – пусть умру хоть сейчас.
Взглянуть ещё раз на курганы в степях,
Вздохнуть напоследок о пылких мечтах.
Ни доли, ни воли судьбой не дано,
Одной лишь надеждой мне жить суждено.
Прийом "Здивуй". Легенда про кохання" (слайди 9-11)
(читає напам'ять заранее підготовлений учень)
Колись на світ народилась гарна та щира богиня Кохання. Блукала світом, щоб знайти сенс життя. Зустрічала різних людей, намагалася їм подарувати найцінніше – кохання. Але жорстокі люди відштовхували її, кидали у неї каміння. І тоді богиня сказала, що кохання буде вартий той, хто зможе заради нього віддати все, що має. Світ вмирав, люди ставали жорстокими... Аж ось богиня почула голос. який благав про допомогу. Вона з'явилась перед дівчиною, на руках якої вмирав юнак. Дівчина сказала, що ладна віддати своє життя, аби врятувати коханого. Богиня віддала юнакові своє життя, оселившись назавжди в серцях двох закоханих. З того часу у світі з'явилися люди, у серцях яких і досі живе Кохання.
Читець 3 (слайди 12-13)
Настанет день, давно-давно желанный:
Я вырвусь, чтобы встретиться с тобой,
Порву оковы фальщи и обмана,
Наложенные низостью людской.
Порву все путы – будь они канаты!
Постыдного смиренья сброшу крест!
И докажу, что наше чувство – злато,
Которого и ржавчина не съест.

Настанет день, когда, смеясь и плача,
В твои объятья снова кинусь я,
И подтвердит мне поцелуй горячий,
Что ты – моя! Что ты навек моя!
Моя – навек! Все исхищренья ада
Церковного нас не разделят вновь!
Где ваши узы, люди, где преграды?
Земных преград не ведает любовь!
Ведучий І. Ми впевнені, що ви впізнали вірш відомого українського [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]а, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]а, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]а, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]а, вченого, громадського і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]а Івана Яковича Франка(слайд 14).
Ведучий 2 Його називають академією в одній особі. А сам він "вогнем в одежі слова" називав поезію, яка у Франка шира й відверта, яка апелює безпосередньо до розуму й почуттів читача. Ця поезія впливала й впливає на українську громадську думку.
Читець 4 (слайди 15-16)
Так хороша она и так
Сияет чистой красотою,
И так слились в её чертах
Покой с любовной добротою.

Так хороша, но так грустна,
Так много ведала кручины,
Что тихой жалобой полна
Любая песня Украины.

Как смог бы я, её узнав,
Не полюбить её сердечно,
От праздных не уйти забав,
Дабы служить любимой вечно?

Ведучий І Тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри (слайд 17).
Ведучий 2 Ці слова М.Коцюбинського дають нам можливість уявити характер та великий талант Івана Франка, поета, філософа, мовознавця. Але найвища нагорода для будь-якого поета, коли його вірші йдуть в люди і повертаються народною піснею. Так сталося з багатьма поезіями Франка. Пісні завжди окриляли душу. Кожна з них – частка людської душі, історія народу, відлуння його нелегкої долі (слайди 18-19).
Звучить пісня на вірши І.Франко "Час рікою пливе"
Ведучий І. Часто ми чуємо слова "стежина", "дорога"..., але якими особливими стають вони для юнака, дівчини, які вирушають з рідної домівки. Швидко пролетить час і незабаром ми відчуємо мить прощання зі школою, з дорогими вчителями, підемо самостійно по дорозі невідомого дорослого життя.
Ведучий 2. Але ніколи не забудемо чудових шкільних уроків, своїх веселих однокласників, які стали нам рідними, і дорогих вчителів, яким зараз присвячуємо пісню (слайди 20-25)
Звучить пісня на вірш А.Малишка "Вчителька моя"
Ведучий І. Автора віршів цієй пісні недарма в народі назвали "солов'їним серцем", тому що найбільшої популярності Андрій Малишко здобув саме як поет-пісняр. Багато пісень стали народними. І насамперед це "Пісня про рушник". Народ цю пісню назвав по-своєму, любовно "Рідна мати моя...", або "Рушничок". Пісня перекладена 35-а мовами світу.

Ведучий 2. Пропонуємо прослухати цю пісню, яка вперше пролунала у кінофільмі "Літа молодії". Вдумайтесь, будь ласка, в кожне слово цього шедевру.
Кадр фільму "Літа молодії"
Ведучий І. Здається, що всі вірші А.Малишка про Батьківщину. Про що б не писав поет чи то про війну, чи то про мирне будівництво, про матір, про Тараса Шевченка та інших українських письменників тощо він пише про рідну свою Україну, дарує їй свою синівську любов.
Ведучий 2. Вже серед ранніх творів поета зустрічаємо вірш "Батьківщині". Захоплений поет говорить про те, що голос рідної країни зливається із сильними голосами інших народів. Але перш за все він прагне віддати шану Україні за те, що вона породила його, дала йому душевну міць.
Читець 4 (слайди 26-27)
Ты меня в младенчестве ласкала,
Хлеб дала и песню соловья,
Ты дорог открыла мне немало,
Звездоносная земля моя!

Я люблю дороги, рожь густую
С солнцем лучезарным пополам,
И тебя, родимую, святую,
Никому тебя я не отдам!

И мы будем жить не умирая,
Сеять зёрна, расцветая вновь,
Ибо счастье нам дано без края,
Это счастье – это ты, родная,
Ты, Отчизна, - солнце и любовь.
Ведучий І. Поетеса Ліна Костенко свого часу стала легендою. І погодьтесь, бути сучасниками легендарної людини – це небуденність. Нам справді випала честь жити в одну епоху з людиною, про яку кажуть, що вона "держить небо на плечах. Тому і є висота" (слайд 28)
Ведучий 2. Особливо місце у творчості поетесси займає вірш «Крила». Ліна Костенко використовує відому метафору «крилатості» людини, «окриленості» натхненням чи ідеєю, але реалізує цю метафору в тексті оригінально й цікаво. Людина живе на землі і не здатна до польоту в звичайному розумінні. Але душевний політ, знайомий кожному з нас, нічим не гірший за справжній політ. Він дарує ті самі враження, неповторне відчуття волі та духовної висоти.

Читець 5 (слайди 29-30)
И вправду, крылатым грунта не надо.  Нету земли, то небо отрада.  Нету и поля, то будет воля.  Нету пары, и тучи отарой.
 В этом для птиц, верно, правда от века.  А как человеку? Что человеку?  Живёт на земле. Летать не умеет.  А крылья имеет. А крылья имеет!
 И крылья те, не из пуха-перьев.  Из правды и чести они, из доверья.  Кого-то верность в любви окрыляет.  Кто-то в вечном порыве взлетает.
 Кто-то своей окрылён работой.  Другому крылья - щедрость, забота.  Кому-то - из песен даны, иль надежды.  Кому - из поэзий, мечты безбрежной.
 Как будто летать человек не умеет...  А крылья имеет. Крылья имеет!
Ведучий І. Певно, не одразу людина може збагнути, з чого ж зроблені її крила, але відчуття піднесення виникає в певній ситуації, з якоїсь окремої причини.
Ведучий 2. Крила творчості, крила кохання, крила мрії усе це може підняти нас у повітря, тобто піднести над буденністю, сірістю повсякдення. Варто прислухатися до цього і не ламати власних крил песимізмом, нещирістю чи байдужістю.
Читець 6.
Боюсь я слов, когда они молчат, когда они безмолвно затаились, когда не знаешь, как они звучат. Они другим давно уже приснились. Ведь ими кто-то воспевал любовь, их чудный хор другими растревожен. Людей незримо и не счесть их слов, а ты впервые их промолвить должен. Все было уж: уродство и красивость, асфальт дорог и тишина глуши. Поэзия – всегда неповторимость, бессмертное касание души.
Ведучий 1. Син українського народу Василь Симоненко – вічно юний, закоханий у Людину поет. Його поезія, мов щире золото, несе пісню, барвінком та рутою уквітчану, мову материнську несе (слайд 31).
Ведучий 2. В. Симоненко доступний формою кожній грамотній людині й глубоко хвилюючий змістом. Він раз у раз говорить про те, що тривожить людей. Кожний його вірш нагадуватиме нам елементарні істини, без яких не можна жити.
Читець 7 (слайди 32-36)
Ты – человек. Это –истина.
Знаешь об этом или нет?
Улыбка твоя – единственная,
Мука твоя – единственная,
Глаза – одни на весь свет.
Больше тебя не будет.
Завтра на этой земле,
Другие будут жить люди,
Любить снова будут люди –
В радости, в свете, во мгле.

От мира тебе в награду –
Лес, море, ковыль в степи...
И жить торопиться надо,
Любить торопиться надо –
Смотри – не проспи!

Ведь ты человек. Это – истина.
И - хочешь того или нет –
Улыбка твоя – единственная,
Мука твоя – единственная.
Глаза – одни на весь свет.
Ведучий І. Щирим занепокоєнням за долю кожної людини переймається В. Симоненко у творі «Ти знаєш, що ти людина?», прагненням, щоб вона відчула власну гідність, власну значимість на цьому світі.
Ведучий 2. Автор підкреслив, наголосив на цьому, примусив читача замислитись над собою, над своїм місцем у житті, над своїм правом на щастя.
Учитель: Діти, сьогодні ми мали можливість звернутися до віршів видатних українських поетів. Ця поезія спонукає до роздумів кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності. Треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі. Бо призначення людини творити добро, жити відповідно до законів людської моралі.

Рисунок 1D:\Шаблоны и вставки для презентаций\161740_html_m6f9dde9f.jpg15