Соціальне становлення та розвиток підлітків В контексті впливу субкультур

СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ
В КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ СУБКУЛЬТУР
Железняков А.В.
Донецький інститут Міжрегіональної академії управління персоналом
Як відомо, культура не постає в суспільстві миттєво. Вона формується разом з досвідом поколінь, що спадково передається і зберігається, збагачується новими надбаннями, закріплюється як традиція тощо. Нове нерідко суперечливо уживається зі старими цінностями, навпаки, традиційні ˗ нерідко чинять такий опір новоствореним, що призводить до конфлікту вартостей, поколінь, народів, цивілізацій.
Українське суспільство - трансформаційне, орієнтоване на нові пріоритети, центром яких виступають ринкові і демократичні вартості.
Від того, наскільки молоде покоління ˗ національно свідоме, патріотичне, готове взяти на себе відповідальність за розвиток, збереження духовності та культурних здобутків української держави, активно і конструктивно приєднатися до суспільних процесів, наскільки ініціативно воно бере участь у соціально-економічних і політичних перетвореннях, значною мірою залежить доля країни, її національні інтереси [1, с.113].
Кожна молода людина, з одного боку, успадковує духовне багатство попередніх поколінь, їхні традиції, вірування, звичаї, мову, культуру; з іншого ˗ проходить процес усвідомлення володіння цим духовним багатством та формування соціальної, етнічної або національної самоідентифікації. Останнє відбувається під впливом таких факторів, як соціальне середовище життєдіяльності молодої людини, культура, освіта, виховання та самовиховання. Оптимальне поєднання впливу цих факторів обумовлює становлення соціалізованої особистості; дисбаланс між ними - дає важкопередбачуваний результат [1, с. 138].
Політологи ще мало звертаються до дослідження проблем підліткових молодіжних субкультур. Відсутність чітких ідейних і моральних імперативів, вплив суперечливих глобальних викликів гальмують вироблення у молоді певного “імунітету” до негативних явищ. Адже молодь ˗ найуразливіша категорія населення для акумуляції різних культурних тенденцій, а її політична свідомість ще формується, часто без критичного осмислення вона сприймає будь-які, не завжди кращі, стереотипи, що стримують її розвиток на етапі формування. Негативні зразки культури молодь переймає швидше, ніж стандартизовані норми поведінки. Це слід враховувати і прагнути до втілення адекватних демократичному суспільству зразків молодіжної культури. Її вивчення вимагає глибокого наукового аналізу всіх суспільних процесів, у тому числі на особливу увагу претендують соціально-психологічні аспекти, з комплексним аналізом і політичних процесів, і тих, які відбуваються в інших сферах життя, тобто всіх факторів, що впливають на формування політичної культури суспільства в цілому і молоді зокрема та визначають тенденції її розвитку.
У роботі досліджується духовно-моральний розвиток підлітків у сучасних субкультурах у взаємозв'язку з умовами становлення української державності. Основну увагу спрямовано на теоретико-методологічні проблеми, структуру, типологію, функції у політичній системі суспільства, вплив субкультури на розвиток суспільства.
Складність політичних процесів, зумовлених становленням самостійної України, актуалізує аспекти зміцнення державності і формування адекватної культури, яка визначатиме політичне, економічне й духовне життя суспільства. Аналіз культури молоді набуває особливої актуальності ще й тому, що в майбутньому ця молодь управлятиме суспільством. Сприйняття молоддю демократичних ідеалів і заперечення ідей, що обмежують політичні свободи, здатне формувати в її середовищі і новий тип політичної культури, орієнтованої на створення політико-психологічних умов демократичного суспільства в Україні.
Сучасне віяло проблеми досить широке і його методологічна база вже вийшла за межі інструментарію традиційної політичної науки. У кінці XX століття вчені, пояснюючи явища політичної культури, намагалися визначити універсальні закономірності розвитку для країн з різною політикою і культурою. Найповніше визначення політичної культури надав С. Верба: “Політична культура суспільства складається із системи емпіричних переконань, експресивних символів і цінностей, що визначають ситуацію, де відбувається політична дія. Вона формує суб'єктивну орієнтацію на політику” [2].
Аналізуючи теоретичні аспекти підліткової молодіжної політичної субкультури, слід визначити молодь як соціальну категорію, носія специфічного типу політичної культури. За законодавством України до підліткової молодої генерації належать громадяни віком 13-18 років [3].
Отже, підліткова молодь має вікові ознаки, певний психічний розвиток, здатність виконувати соціальні ролі, специфіку діяльності, місце у соціальній структурі суспільства, особливості соціального становлення та розвитку. Ці чинники відрізняють її від інших вікових, соціальних груп суспільства, дають змогу об'єктивно займати місце і суттєву роль у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Молодь має первинні і вторинні особливості. Первинні включають фізіологічні, психологічні, вікові і соціальні характеристики, а вторинні випливають з первинних і виявляються залежно від виду суспільної діяльності, місця проживання, соціального статусу [4, с. 146].
Системний підхід утверджує причинно-наслідковий характер процесів, ієрархічність у взаємодії різних видів культур та субкультур, їх окремих функцій та ролей, які виконуються у відповідності з тією чи іншою культурою. За такого підходу забезпечується прогнозованість результатів, цілісність та обґрунтованість мети, змісту, форм та методів діяльності, чітка керованість процесами. Саме на засадах системного підходу необхідно здійснювати діагностику та аналіз різноманітних видів молодіжних субкультур людини у сучасному соціокультурному просторі, таких як: національно-політичні, соціально-політичні, музикальні, художні, індустріальні, параспортивні, релігійні та ін.[5, с. 158-160].
Одним із провідних чинників соціалізації підліткової молоді більшість науковців виокремлює групу однолітків. ЇЇ соціалізуючими функціями перш за все є: задоволення потреби молодої людини у нерегламентованому спілкуванні з однолітками; оволодіння навичками співжиття з іншими людьми; автономізація від дорослих; створення умов для самоствердження молодої людини; засвоєння певних статтєво-рольових норм поведінки; залучення до окремих видів субкультури [6, с. 127].
Молодіжні субкультури мають велике значення у формуванні способу життя підлітка. Їх характерними ознаками є: специфічний набір ціннісних орієнтацій та норм поведінки; надання переваги певним джерелам інформації; своєрідні захоплення, смаки; специфічні способи проведення вільного часу; сленг; особливості одягу та зовнішності. Це свідчить про те, що особливостями молодіжних субкультур сьогодні є: їх розважально-рекреативна спрямованість (в організації дозвілля надається перевага слуханню музики, перегляду відеопродукції чи програм телебачення); надмірно підкреслене наслідування моді; передача інформації та вираження почуттів за допомогою сленгових слів та виразів; надання переваги “легкій літературі” (детективи, фантастика, амурні романи); орієнтація на зразки масової західної культури; домінування “культу сили”; нехтування цінностями національної культури.
Значну роль в процесі соціалізації особистості підлітка грають: суспільство, в якому живе і розвивається підліток, сім'я, яка визначає ціннісні орієнтації дитини та школа, яка розвиває його здібності. У сучасній культурі однією з форм стихійної соціалізації є засоби масової інформації. Таким чином, сутність підліткової субкультури проявляє себе як джерело культурних інновацій, забезпечує соціокультурне спадкоємство.
У сучасному суспільстві існує велике різноманіття субкультур, однак саме поняття знаходить найбільш часте застосування у дослідженні підліткових субкультур, які часто розглядаються як девіантні, що розвиваються на основі своєрідних стилів в одязі і музиці та ін., які відрізняють їх від інших членів суспільства. Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведінки, а також цінності, як правило, відрізняються від таких в пануючої культурі, хоча і пов'язані з ними.
На відміну від всіх інших вікових груп, підлітки більш субкультуральні, частіше інтегровані в субкультурні групи, ніж дорослі. Це пояснюється їх природним прагненням об'єднатися в умовах “занедбаності і недружелюбності світу дорослих” і пошуками настільки значних для підлітків дружніх контактів, прихильностей, розуміння ровесників при нерозуміння дорослих.
В умовах надзвичайної рухливості всіх соціальних процесів в суспільстві підліткову субкультуру можна розглядати в декількох площинах, що обумовлюють рівень і спрямованість культурної самореалізації, яка розуміється як змістовна сторона культурної життєдіяльності підлітка.
Характеризуючи підліткові молодіжні субкультури України, слід навести їх основні риси:
˗ соціальна й економічна активність, мобільність значної частини молоді;
˗ пошук нових типів, форм діяльності, прагнення до самостійності і набуття власного досвіду, активні пошуки місця в житті;
˗ прагнення вчитися, набувати професії і кваліфікації, що посилює впевненість у житті, саморозвиток і самореалізація; формування індивідуальних схем виживання;
˗ суб'єктивна розмитість, невизначеність орієнтирів, ідеалів молоді;
˗ соціально-політична відчуженість (апатія, відсутність політичних переконань, відсторонена позиція, мінімальний вияв політичних уподобань чи, навпаки, надмірна політизація окремих груп молоді, політичний і національний екстремізм), міжгенераційне, культурне відчуження (агресія субкультур) ˗ відрив підліткової молоді від культурної спадщини нації;
˗ розважально-рекреативна спрямованість вільного часу; домінування споживацьких орієнтацій у соціокультурному й евристичному аспектах над креативними;
˗ поверхневе засвоєння культурної інформації у свідомості;
˗ низький рівень індивідуалізації і пізнання культурних цінностей, групові стереотипи, ієрархія цінностей у неформальній групі комунікації;
˗ недостатній рівень національної самоідентифікації, легке засвоєння прозахідних цінностей [7, с. 156].
Нині українська цивілізація перебуває в перехідному періоді, у зв'язку з цим ми маємо вчитися самі і вчити молоде покоління виживати в досить жорстких умовах, і, разом з тим, виховувати своєрідний дух, культуру, мораль і в процесі трансформацій пристосовуватись до нового часу, провести переоцінку поглядів на життя та цінностей зокрема духовних.
По-перше, духовні цінності людини належать до найдієвіших чинників її поведінки у найширшому значенні цього слова, по-друге, духовна культура людини найповніше проявляється у її взаєминах з іншими людьми, зокрема, у здатності:
˗ сприймати людину, якою вона є, і не залишатись байдужою до неї;
˗ розуміти людину, тобто виявляти симпатію до тих, хто нас оточує;˗ поважати людину;
˗ у випадку потреби допомагати людині;
˗ любити людину у християнсько-моральному тлумаченні цього поняття.
В наш час - пошуку нових орієнтирів, та в процесі формування особистості, актуальною залишається проблема естетичної вихованості молоді, яка є однією з духовних цінностей.
Значущість цінностей буде зростати тільки тоді, коли буде взаємозв'язок усіх цінностей в одній системі духовності, яка виокремить особистість та її суть у трансформаційному суспільстві [8, с. 156].
Отже, вважаємо, що вихідним моментом аналізу проблем підліткової молоді є те, що вона становить цілісну соціально-культурну групу, з власною молодіжною субкультурою, специфікою, характером, структурою. Демократичні зміни в Україні вимагають якісно нових рис від учасників, адже демократичне суспільство виникає не спонтанно, а в результаті тривалого розвитку й активної, цілеспрямованої суспільно-політичної діяльності широких соціальних верств, у тому числі молоді. У періоди трансформації суспільства і режиму, орієнтацій і соціально-політичних цінностей молодь своєрідно реагує на ці процеси ˗ рішуче і радикально переоцінює традиції, звичаї, цінності та прагнення старших поколінь, швидше і легше відмовляється від соціальних вад минулого, швидше сприймає нові гасла і зміни.
Література:
1. Бурдяк В.І., Ротар Н.Ю. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів / В.І. Бурдяк, Н.Ю. Ротар // ˗ Чернівці: Рута, 2004.-328 с.
2. Кулик В., Голобуцька Т., Голобуцький А. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива [Электронный ресурс] / В. А. Кулик, Т.А. Голобуцька, А.В. Голобуцький. ˗ Режим доступа: http://golob. narod.ru/kniga.html.
3. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" // ВВР України. ˗ 2005. ˗ №4.
4. Головатий М. Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій / М.Ф. Головатий // ˗ К.: МАУП, 2006. - 304 с.
5. Шконда В.В. Культурологічні засади професійно-особистісного становлення майбутніх фахівців: Монографія / Шконда В.В., Кальянов А.В. // Донецьк: Донбас, 2012. – 262 с.
6. Євтух М. Б., Сердюк О.П. Соціальна педагогіка: Підручник / М. Б. Євтух, О.П. Сердюк // К.: МАУП, 2003. – 232 с.
7. Бурдяк В.І. Молодіжні субкультури: теоретичні та методологічні підходи до дослідження проблеми / В.І. Бурдяк // Наукові праці МАУП. ˗ К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2008. ˗ Вип. 3(19). ˗ 244 с.
8. Колодій А.М. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / А.М. Колодій // ˗ Л.: Червона калина, 2002. ˗ 275 с.