Методичні рекомендації Розвиток духовно-моральних якостей
Донецька обласна державна адміністрація
Управління освіти і науки
Навчально-методичний центр ПТО
в Донецькій області
Л.В. Кравченко
Активні форми та методи навчання
у викладанні української літератури
(Методичні рекомендації)
м. Донецьк, 2006
Бєлова Н.О., викладач суспільних дисциплін Краматорського вищого професійного торгово-кулінарного училища, «спеціаліст вищої категорії», «викладач-методист».
«Розвиток духовно-моральних якостей учнів під час проведення бінарних уроків», методичні рекомендації, м. Краматорськ, 2016. - 36 стор.
В методичних рекомендаціях розглядається проблема духовно-морального виховання учнів ПТНЗ. Розкривається значення гуманістичної спрямованості сучасних інтегрованих уроків. Значну увагу надано реалізації завдань духовно-морального виховання під час проведення бінарних уроків з історії України та української літератури.
Методичні рекомендації стануть в нагоді і можуть бути використані в роботі викладачами суспільних дисциплін під час підготовки та проведення уроків.
Рецензент: Канурний О.І. – викладач історії Краматорського вищого металургійного училища, «спеціаліст вищої категорії».
Відповідальний за випуск: Долініна Т.І., методист Навчального методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області, «спеціаліст вищої категорії».
Розглянуто і схвалено: Навчально-методичною радою Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області
(протокол № ______ від ___________ 2016 р.)
ЗМІСТ
Вступ. Актуальність проблеми духовно-морального
виховання та його особливість для учнів професійно-технічних навчальних закладів.
Стор.4
І
Реалізація завдань духовно-морального виховання під час проведення уроків історії та української літератури
Стор.6
Інтегровані уроки та їх гуманістична спрямованість
Стор.6
Розвиток духовно-моральних якостей під час викладання історії
Стор.9
Роль української літератури у формуванні духовності учнів
Стор.11
ІІ
Спільна робота викладача історії та викладача літератури під час підготовки та проведення бінарного уроку
Стор.12
Підготовка до бінарних уроків
Стор.13
Проведення бінарних уроків з історії України та української літератури
Стор.15
Оцінювання діяльності учнів та педагогів на бінарних уроках
Стор.21
Висновок
Стор.23
Список інформаційних джерел
Стор.25
Додаток. Матеріали відкритого бінарного уроку
з предметів «Історія України» та «Українська література» на тему: «Україна в огні». Доля народу крізь призму бачення та оцінки Олександра Довженка»
Стор.26
Вступ. Актуальність проблеми духовно-морального виховання та його особливість для учнів професійно-технічних навчальних закладів
Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однією з актуальних і вважалася важливою при вихованні громадянина.
Ще В. А. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, учити «умінню відчувати людину». Сухомлинський вважав, що «непорушна основа духовно-морального переконання закладається в дитинстві і раннім отроцтві, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності духовного змісту того, що він бачить, робить, спостерігає».
В сучасних же умовах розвиток духовності набуває особливого значення. Саме в нинішніх умовах є дуже важливим становлення нової системи духовно-моральних цінностей, нового світогляду, який би базувався на глибоких культурно-духовних традиціях нашого народу.
Критеріями духовності учня є його морально-етична культура , ставлення до громадської діяльності, пізнавальний інтерес, розуміння ним сенсу буття. Так морально-етична культура учня вимірюється в першу чергу наявністю в нього морального ідеалу, вмінням давати моральну й естетичну оцінку явищам, вчинкам тощо, а також вмінням роботи самооцінку.
Ставлення учня до громадської діяльності вимірюється рівнем усвідомлення ним місця окремої людини в суспільстві, а також ставленням учня до громадських доручень.
При цьому важливо враховувати наявність в учня внутрішньої свободи, його ставлення до батьків, однолітків та інших людей, наявність в нього патріотичних почуттів і почуття власної гідності.
Пізнавальний інтерес вимірюється наявністю в учня інтересу до навчання рівнем загальної допитливості, загальним рівнем розумового розвитку та рівнем усвідомлення учнем потреби у навчанні.
Одним з найважливіших і одночасно найскладнішим критеріїв духовності є розуміння людиною сенсу буття в цілому, а відповідно до цього й визначення людиною сенсу свого особистого існування. Показниками цього критерію духовності є наявність в учня суспільних якостей, прагнення знайти найвищий сенс свого існування, мету життя, реалізація учнем своїх творчих здібностей й різноманітних інших можливостей тощо.
Вплив на людину, з метою формування в нього духовно-моральних цінностей – проблема, яка залишається актуальною вже кілька тисяч років. За цей час уже було більш-менш сформоване поняття про духовне і моральне поводження людини. Питання залишалося в тім, як сформувати моральне і духовне поводження людини.
Проблема в тому, що учні професійно технічних навчальних закладів знаходяться в такому віці, що вже здатні мати чітке уявлення про мораль, про істинність та хибності різних моральних норм, але мають підсилений етичний критицизм. Тобто не бажають приймати істину на віру і все ставлять під сумнів. У цьому віці виникає потреба критичної переоцінки і переосмислювання колись бездумно сприйнятого. Весь юнацький період морального розвитку особистості визначити як період глобальної моральної самодіяльності.
І. Реалізація завдань духовно-морального виховання
під час проведення уроків історії та української
літератури
Інтегровані уроки та їх гуманістична спрямованість
Інтегровані уроки - одна з форм реалізації міжпредметних зв'язків й інтеграції знань із кількох предметів. Це нетрадиційний вид уроку. Такі уроки дозволяють інтегрувати знання із різних областей для рішення однієї проблеми, дають можливість застосувати отримані знання на практиці.
У проведенні інтегрованого уроку беруть участь кілька вчителів. Інтегроване навчання має на увазі проведення бінарних уроків і уроків із широким використанням міжпредметних зв'язків.
До загальних цілей таких уроків можна віднести розвиток співробітництва педагогів та формування в учнів переконання у зв’язності предметів. При цьому психологічна і методична сумісність вчителів грає не останню роль у підготовці й проведенні такого уроку.
У залежності від змісту програмного матеріалу кожен урок має свої особливості й не може будуватися по встановленому шаблону. Важливим етапом підготовки інтегрованого уроку є спільне, ретельне планування. Звичайно, ці уроки проводяться на етапі творчого застосування матеріалу, і на них зважуються цікаві, практично значимі й доступні учням проблеми на основі міжособистісної взаємодії. Результати роботи мають практичну цінність.
Інтегровані уроки вимагають значної підготовки, як викладачів, так і учнів, тому їх неможливо проводити часто. Але такий урок, проведений не заради зовнішнього ефекту, а для систематизації знань, формування переконань у зв’язності предметів , є важливим етапом у формуванні світогляду, розвитку, мислення.
Інтегровані уроки служать засобом підвищення мотивації вивчення, тому що створюють умови для практичного застосування знань, розвивають навички самоосвіти, велику частину підготовки до уроку учні здійснюють самостійно і в позаурочний час, розвивають аналітичні здібності й винахідливість, володіють величезним виховним потенціалом.
На таких уроках створюється більше можливостей для рішення пізнавальних задач, висловлення пропозицій реалізації творчого потенціалу, словом, створюються умови для повного розвитку особистості учня.
Ідея міжпредметних зв’язків цікавила педагогів, починаючи з Я. Каменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, К. Ушинського. Навчальні функції, виховна спрямованість і проблема використання міжпредметних зв’язків досліджувалися також у працях Ш. Ганеліна, І. Звєрєва, Д. Кирюшкіна, П. Кулагіна, Н. Лошкарьової, В. Максимової, Є. Мінченкова, С. Пультера, А. Усової, В. Федорової.
Ідеї міжпредметних зв’язків розвивали вчені-методисти О. Бандура, Г. Бєлєнький, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Н. Волошина, А. Градовський, С. Жила, Л. Мірошниченко, Н. Назарова, К. Нартов, В. Неділько, Є. Пасічник та інші.
Відомі педагоги минулого звертали увагу на негативні наслідки ізольованого існування в школі суміжних предметів.
Уже Ян Каменський уявляв собі процес навчання як єдиний шлях пізнання, поступового розвитку різноманітних знань з одного спільного кореня. Міжпредметні зв’язки, стверджував він, являють собою необхідну умову цілісності і системності знань. Для систематизації необхідно, щоб знання викладались у послідовному й нерозривному зв’язку.
Погляди К. Ушинського вплинули і на методичну розробку теорії міжпредметних зв’язків, якою займались відомі педагоги, (В. Стоюнін, Н. Бунаков, В. Водовозов). Зокрема, В. Стоюнін, досліджуючи взаємозв’язки літератури та історії, доводив, що історичне вивчення художньої літератури можна починати тільки тоді, коли учні зрозуміють, як життя зі своєю дійсністю відображається в літературі.
Дослідники вказують також на важливість використання міжпредметних зв’язків під час вирішення завдань проблемного характеру (І. Звєрєв, А. Матюшкін, М. Махмутов, В. Маткін).
Методика міжпредметних зв’язків, яка застосовується під час проблемного навчання, сприяє активізації розумової діяльності учнів, формуванню самостійності мислення.
Сьогодні педагогіка схиляється до того, що в основі інтегрованих уроків повинна бути гуманістична спрямованість. Це означає, що знання набувають характеру особистісно-важливих, близьких кожному учневі. Стирається знеособленість знань, на перший план виходить соціальна важливість навчального матеріалу. Це спрямовує викладача на пошук яскравих, живих прикладів, на адаптацію до актуальних інтересів учня, на особисту значимість матеріалу для дитини.
Розвиток духовно-моральних якостей під час викладання історії
Весь навчальний процес в ПТНЗ тісно пов'язаний з моральним вихованням. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, що учні одержують, вивчаючи навчальні предмети. Досить очевидно, що засобом розвитку духовності в навчальних закладах стають, в першу чергу, гуманітарні науки.
Найбільшу роль у вирішенні поставлених завдань відіграє історія. Вивчення історії як базової навчальної дисципліни в плані освітньої установи представляє дуже великі можливості для формування духовності в учнів. Таке завдання в методичних посібниках для викладачів не ставиться, але ніхто не сумнівається в тому, що сама історія є живим відображенням духовності народу, історію розвитку якого вивчають учні.
На уроках історії дитина отримує безцінний досвід переживання системи морально-етичних, естетичних, конкретно-історичних, соціальних, особистісних сенсів минулого. Коли ці сенси адекватно переживаються учнями, в них актуалізується і закріплюється особиста система емоційно-ціннісних ставлень до дійсності.
Важливість присутності особистих переживань на уроках історії широко освітила у своїй монографії «Теория и практика личностно-ориентированного обучения истории в школе» О. Ф. Турянська. Автор вказує, що цей процес спрямований на розвиток певної системи емоційно-ціннісних відносин і відповідних особистих позицій кожного учня.
Проблемам формування і оптимізації програми з історії присвятив свою працю «Шкільна програма з історії: становлення змісту» видатний педагог К.О. Баханов.
В своїй роботі він ставив акцент на неминучій залежності навчальної програми від рівня і стадії політичного розвитку держави.
О. А. Удод у своїй праці «Історія : осягнення духовності» актуалізує увагу на необхідності звільнення від застарілих історичних пут та осмислення нових підходів в методології історії. До таких підходів належать: симптоматологія вживання в чужі способи бачення й сприйняття, проникнення в духовний світ інших людей; альтернативність бачення об'єктивно існуючої тенденції суспільного розвитку; історичного психоаналізу вивчення психологічного складу окремих історичних епох; вивчення історії повсякденності та усної історії; де романтизація і де міфологізація історії;
Питання впливу історії на становлення духовності торкнувся Ю.І. Рясненко у своїй статті «История в духовном развитии молодежи».
Роль української літератури у формуванні духовності учнів
Величезна роль у формуванні духовності належить літературі, адже саме на уроках літератури викладач має найбільше можливостей вплинути на емоційно-оцінну сферу дитини й до того ж зробити це непомітно. Мистецтво в цілому і література, як один з його видів, відкриває перед читачем унікальні можливості для виховання культури почуттів і переживань.
На уроці літератури викладач має змогу, коригувати її систему цінностей, розширювати її кругозір, формувати її духовну сферу. Вдало підібрані твори здатні успішно впливати на формування з кожного названих вище критеріїв духовності людини.
Художні твори впливають на людину через образи. В істинному мистецтві зміст і форма художнього образу злиті воєдино. Художній образ виростає з образів чуттєвих, первинних, подібно тому як із них виникає поняття. Художній образ неповторний і, не дивлячись на це, являє собою стійке утворення: він живе у віках. Саме через образи люди знайомляться з минулим свого народу, з добром і злом, з красивим і потворним, з моральним і аморальним.
У процесі роботи на уроках літератури ставляться завдання, пов’язані з духовним вихованням учнів, - розуміння учнем мети і сенсу буття, красу людської душі, природи, творів літератури, моральних ідеалів письменника.
В. А. Пасічник зазначає, що систему викладання не можна розглядати як застиглу норму. Викладання літератури – “це постійний пошук, творчість”.
Отже, навчальні предмети – історія та література є важливим засобом формування духовності у сучасних підлітків. А тому викладачі історії та літератури мають чи не найбільшу можливість вплинути на формування духовного світу кожної дитини, вплинути на її емоційну сферу, а й відповідно й формування системи цінностей підростаючого покоління.
Як предмети історія і українська література є багато функціональними, інтегральним за своїм призначенням, одним з найважливіших завдань яких є формування всебічно розвиненої особистості, громадянина України, якому притаманна висока культура, широкий кругозір, творчі здібності, загальнолюдські цінності, високі моральні ідеали .
ІІ. Спільна робота викладача історії та викладача
літератури під час підготовки та проведення
бінарного уроку
Підготовка до бінарних уроків
План підготовки до бінарного уроку
Учителі-однодумці визначають тему, цілі, задачі уроку, спільні для обох предметів та специфічні для кожного. Проведення уроку доцільне лише за умови наявності спільної мети.
Залежно від теми, мети та завдань уроку визначається його тип.
У відповідності до теми, задач, типу уроку, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів добирається фактичний і дидактичний матеріал.
Обирається найбільш ефективне поєднання методів і прийомів – відповідно до поставленої мети, змісту навчального матеріалу, дидактичних задач навчальних предметів, що інтегруються.
Обмірковується структура уроку. Акцент робиться на самостійній пізнавальній діяльності учнів (а не на заучуванні готових висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням логіки навчальних дисциплін.
Визначається ступінь участі кожного з викладачів: або обидва працюють на рівних (відбувається діалог), або хтось із них «включається» в урок епізодично.
Етапи проведення бінарних уроків.
Першим етапом у підготовці бінарних уроків є аналіз учбових програм по предметах. На засіданні методичної комісії соціально-гуманітарного циклу обговорюється план роботи на навчальний рік. Викладачі відмічають, по яких темах можна провести бінарне заняття, який тип занять можна використати при цьому.
Отже, на першому етапі відбираються теми, де можливі варіанти бінарних занять, намічається тип і мета заняття, час його проведення.
Другим етапом буде спільна робота викладачів історії та української літератури по розробці плану-сценарію заняття, по підготовці матеріалів заняття.
На цьому етапі ставляться задачі по кожному з предметів, визначається мета. При необхідності розробляється навчально-контролюючий або навчально-розрахунковий пакет.
Третій етап – це контрольний огляд і коректування розроблених матеріалів до заняття. Цей етап важливий тому, що на цьому етапі викладачі повинні об’єднати свої розробки заняття. На другому етапі кожен працював над своїми завданнями й проблемами, а на третьому проходить співставлення розробок кожного. Уточнюється, як і що на уроці викласти, які питання поставити, яка послідовність проведення заняття. Визначаються функції кожного викладача.
На цьому ж етапі коригуються домашні завдання учням напередодні бінарного заняття по кожному з предметів.
Четвертий етап – планування бінарного заняття в розкладі занять. Це дуже важливий етап і тут можливі варіанти. Розглянемо їх.
Перший варіант – на бінарне заняття планується два уроки підряд (дві академічні години). Без різниці в якому порядку по одному уроку на кожний із предметів планується в розкладі занять, але заняття повинні бути одне за одним (наприклад, 1 та 2, 3 та 4 уроки).
Другий варіант – з урахуванням типу заняття і підготовчої самостійної роботи учнів, можливе планування одного уроку по двох предметах одночасно.
Одним словом, можливі різні варіанти планування в залежності від типу, мети й змісту заняття.
Отже, проведення бінарних уроків потребує серйозної підготовки, поєднаної з подоланням таких труднощів:
не завжди теми в програмах навчальних предметів, які варто об’єднати, сформульовано однаково. Тому, виявивши спільне, теми доводиться переформульовувати;
часто уроки, які можна інтегрувати, відповідно до вимог програми мають проходити з великим проміжком часу, що ставить викладачів перед необхідністю вносити корективи до навчального плану.
Проведення бінарних уроків з історії України та української літератури
Вивчення української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи є частиною дидактичної проблеми міжпредметних зв’язків, а здобуття учнями інтегрованих знань стало одним з основних завдань загальної освіти.
Одним з головним завдань, яке стоїть перед викладачами історії і літератури при проведенні бінарних уроків є виховання гуманістичного світогляду, духовного світу людини, її моральних і естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України, який сприймає і поділяє національні й загальнолюдські цінності, відчуває свою приналежність до європейської спільноти .
Концепція літературної та історичної освіти спрямовує викладачів на виховання учня як громадянина України, національно свідомої особистості. Саме тому організація, зміст, форми й методи проведення бінарних уроків в училищі будуються з урахуванням тисячолітньої історії, споконвічних культурно-історичних традицій народу на основі національної культури, збагаченої кращими досягненнями загальнолюдських цінностей.
Сутністю вивчення художніх творів на тлі історичних подій є розуміння учнями ідейного змісту, проблематики художнього твору, уміння зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою, аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі, розрізняти правду історичну і правду художню.
Вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи знаходить своє вираження у міжпредметних зв’язках літератури й історії. Щоб глибше осмислити характерні тенденції літературного життя на певному етапі історії, потрібно розглядати їх у контексті суспільно-політичного і загальнокультурного процесу.
У художніх творах відображено найтиповіші риси епохи, найважливіші події й характерні факти. Водночас письменник, майстерно володіючи словом і художніми засобами, має більші можливості довести до розуму та серця образ певного історичного діяча та період, у який діяли герої. Учні не лише запам’ятовують історичні факти, а й виявляють до них відповідне емоційне ставлення. Усе це полегшує осмислення причинності й зумовленості історичних подій.
Взаємозв’язане вивчення літератури й історії є важливим шляхом підвищення ефективності вивчення української літератури та історії. Бо одним з важливих принципів літературознавства є історизм, тобто необхідність розгляду будь-якого літературного явища чи факту, по-перше, у зв’язку з суспільно-історичними обставинами і в контексті літературного процесу того часу, коли вони виникли; по-друге, залежно від того, наскільки повно, правильно і переконливо висвітлено певну подію стосовно тієї історичної епохи, коли вона відбувалась; і, нарешті, по-третє, й сам літературний факт чи явище і події, відображені в художньому творі, мають дістати вичерпну й обґрунтовану оцінку з позицій сучасності.
Розв’язання цієї проблеми сприяє формуванню національної свідомості, патріотизму, розвитку духовно-моральних якостей учнів.
Вивчення української літератури на тлі історичних подій є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів. За допомогою художнього твору викладач привертає увагу учнів до визначальних, не другорядних фактів, тим самим посилюючи інтерес до тієї чи іншої події.
Вивчаючи літературу, учені не можуть обійтися без знання історії народу, його культурної спадщини.
Проблема взаємозв’язаного вивчення літератури й історії є дуже важливою, оскільки література є дзеркалом історії. Вивчення художніх творів на тлі історичних подій та явищ сприяє глибокому і свідомому засвоєнню матеріалу учнями та формуванню у них відповідних оцінних умінь, а саме: оцінювати авторську позицію, давати характеристику образам-персонажам художнього твору; усвідомлювати історичні поняття та уявлення; мотивувати й обґрунтовувати оцінку твору з позицій сучасності; зіставляти історичні факти з тим, що відображено у творі, оцінювати їх та висловлювати власні погляди. Поєднання літератури й історії комплексно формує уявлення учнів про літературний процес та історичний розвиток суспільства.
Під час опитування учням І та ІІ курсів запропонували відповісти на питання: які історичні події описують у своїх творах українські письменники?
Понад 44% учнів назвали голодомор 1932-33 років; 18% указали Велику Вітчизняну війну 1941-45 років; 25% назвали сталінські репресії;
Отже, література - органічна складова історичного розвитку суспільства.
На бінарних уроках учні вчаться аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі; зіставляти літературний твір з відповідною історичною епохою; розуміти авторську оцінку героїв, описуваних подій, висловлювати власне ставлення до сприйнятого.
Вивчення художніх творів на тлі історичних подій та явищ може відбуватися на бінарних уроках літератури та історії різних типів: вивчення нового матеріалу, удосконалення вмінь і навичок, узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок, комбінованих уроках.
Мета проведення таких уроків полягала в тому, щоб визначити умови, за яких взаємозв’язане вивчення літератури й історії сприяє формуванню вмінь учнів, необхідних для глибокого сприймання художніх творів у контексті історичного розвитку суспільства.
Під час взаємозв’язаного вивчення української літератури й історії використовуються різні методи навчання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, дослідницький. Використовуються також інтерактивні методи навчання, які враховують суб'єктний досвід учня-читача та процеси розумових операцій.
Інтерактивне навчання це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Наприклад, у процесі вивчення роману І. Багряного «Тигролови» доцільно використати такі інтерактивні методи: рольову гру «Інтерв’ю письменника» і ділову гру «Акваріум».
Це дасть змогу учням краще зрозуміти не тільки історичний контекст, а й сьогоднішню соціальну і політичну ситуації.
Уроки, на яких має місце інтерактивна діяльність, дають змогу висвітлити тему ґрунтовніше, використати нові резерви педагогічного впливу.
Під час бінарних уроків доцільно зверталися до таких прийомів, як порівняння, аналіз, розв’язування проблемних завдань, побудова системи запитань, бесіда за прочитаним.
Серед прийомів аналізу художнього твору пріоритетними є ті, що ґрунтуються на принципі зіставлення художніх творів з історичними подіями.
В основу критеріїв ефективності вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи покладено формування, перш за все таких умінь:
1) зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою;
2) аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі;
3) розрізняти правду історичну і правду художню.
Вивчення української літератури на тлі історичних подій під час проведення бінарних уроків дає змогу:
активізувати мислення й увагу учнів, виробляти вміння аналізувати і синтезувати, робити власні висновки;
збільшувати коло порушених проблем;
сприяти глибшому засвоєнню художнього твору із залученням історичного матеріалу, розуміння його змісту та авторської позиції;
формувати в учнів уміння аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі.
Взаємозв’язане вивчення літератури й історії спонукає учнів до роздумів, активізує їхню увагу. Учні під час уроку видають більшу кількість цікавих, неоднозначних відповідей, які виявляють їх уміння аналізувати художні твори на тлі відповідної історичної епохи, порівнювати персонажі з історичними діячами, узагальнювати, аргументувати свої думки.
Під час взаємозв’язаного вивчення літератури й історії учні освоюють уміння зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою; аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі; розрізняти правду історичну і правду художню.
Програма української літератури передбачає вивчення художніх творів, у яких піднімаються питання добра і зла, жорстокості і милосердя, співчуття, доброчинності, взаємодопомоги («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «Бояриня» Лесі Українки, новела Василя Стефаника «Камінний хрест», роман Уласа Самчука «Марія», «Жовтий князь Василя Барки» та ін. )
Тому дуже важливо, щоб діти зрозуміли морально – етичні проблеми, порушені в творі, вміли висловлювати власні думки про значення доброти, чуйності, турботи про інших у житті людини, щоб вони могли вирішувати ці проблеми, творити і примножувати добро.
Оцінювання діяльності учнів та педагогів на бінарних уроках
Алгоритм оцінювання ефективності бінарного уроку
Якість знань учнів рівень навчальних досягнень учнів (повнота, системність тощо).
На яку оцінку заслуговує організація мислення учнів на уроці.
Які форми мислення (індукція, дедукція) застосовувалися на уроці.
Які мисленнєві операції (аналіз, синтез, порівняння та ін.) застосовувалися на уроці.
Які творчі процеси ініціювались викладачем.
Чи мало місце проблемне навчання. Яка була роль усього класу й кожного окремого учня у вирішенні кожної з проблем.
Наскільки ефективними були способи організації пізнавальної діяльності учнів.
Якою мірою вони сприяли розвиткові інтересу в галузі інтегрованих дисциплін.
Яким був емоційний тонус уроку. Яким був рівень духовного спілкування педагога й учнів.
Якою мірою інтеграція предметів дала змогу реалізувати принцип нерозривності навчання й виховання.
Алгоритм оцінювання діяльності учнів на уроці
Глибина й міцність одержаних ними знань.
Здатність до мислення.
Спроможність розуміти суть явищ, робити висновки й узагальнення.
Розуміння глибоких, а не поверхневих зв’язків між інтегрованими предметами.
Алгоритм оцінювання діяльності викладача
Особистісні якості педагогів, які сприяли реалізації основної мети й задач уроку.
Рівень ефективності дидактичної діяльності щодо об’єднання знань учнів у галузі інтегрованих предметів.
Міра володіння викладачами [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Досвід проведення бінарних уроків яскраво показав їх переваги для успішного вирішення завдань морально-духовного виховання підлітків. І хоч це вимагає великої підготовки, ефективність проведення таких уроків висока. Головне, що взаємозв'язок двох навчальних дисциплін у рамках 45 хвилин повинна виглядати гармонійно і бути зрозумілою учневі.
Висновок
Духовний розвиток – це головний елемент змісту сучасної освіти. Проблема духовності цікавила людство в усі часи. Про неї писали Я.А.Каменський, Г.Г.Песталоці, А.Дистервег, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський. Але, мабуть, найбільш актуальною ця проблема стала наприкінці ХХ століття, коли людство почало провалюватись у прірву зла та аморальності: тероризм, расизм, алкоголізм, наркоманія, неформальні рухи, девіантна поведінка, злочинність і т.п. Духовна криза нашого суспільства є нездатністю зробити наступний крок у своєму розвиткові, що виявляється зокрема у дезорієнтації та спустошенні.
Ми живемо у світі, де багато добра, і зла – також багато. І важливим є те, що ми прагнемо виховати і наскільки ми можемо виховати добру, милосердну, повноцінну людину, з високими моральними цінностями, яка здатна протистояти злу, жорстокості, брехні, самодурству, егоїзму; яка має силу волі і розуму.
Сьогодні ми самі повинні навчитися протистояти тому, що знищує душі людей, та привити кращі моральні якості підростаючому поколінню. Необхідно, щоб як викладачі, так і учні внутрішньо відчували необхідність у власному духовному розвитку для того, щоб широко відкрити двері щасливому і світлому майбуттю. Суспільство та країна не можуть нормально розвиватися та функціонувати без певної системи духовних цінностей.
Тому сучасний викладач має свідомо відмежуватися від певних усталених канонів виховання підлітків та оновити свої форми й методи викладання свого предмету.
Особлива відповідальність лежить на викладачах гуманітарних дисциплін, бо вони повинні давати учням не тільки відмінні знання, але ні на мить не забувати про морально-естетичне і духовне виховання. А для цього сам викладач повинен постійно розвивати власну духовну культуру, як і фахову підготовку.
Викладач історії чи викладач української літератури має допомагати учням через порівняння, зіставлення вчинків героїв, простеження наслідків, визначення «позитивного» і «негативного» прийти до правильних, найбільш гуманних і високоморальних висновків.
Він повинен знаходити ті золоті зерна, які, потрапивши у думки та душі дітей, зможуть прорости щедрим врожаєм високих морально-естетичних якостей.
Література та історія здатні дуже серйозно впливати на молоду людину, її свідомість, змінювати життєві цінності, створювати орієнтири для розвитку. І саме викладачі повинні стати тими прометеями, які не дозволять темряві заволодіти розумом та почуттями дітей. А для цього потрібно на кожному уроці прививати їм позитивні моральні якості, відкриваючи шлях людяності і добра.
Економіка і політика вторинні стосовно культури, духовності та моралі. Духовні, моральні цінності – основа суспільства, його живе коріння. Якщо вони є, якщо вони наповнюють душі людей – ніякі кризи не страшні, люди можуть впевнено дивитись у майбутнє. А для того, щоб поліпшити життя людини, необхідно, щоб вона стала досконалішою. Ось тоді і вдосконалиться все навкруги. Отже, головним є духовних світ людини.
Список літератури
Артюхова І. С. Цінності і виховання / / Педагогіка, 1999, № 4.;
Архангельський Н.В. Моральне виховання. - М.: Просвещение, 1979. (534)
Білоус Н.В. Взаємозв’язок у вивченні української літератури й історії в школі / Н.В. Білоус // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 30-31 березня 2005 року. – Ч.І. – К.: Пед. думка, 2005.
Білоус Н.В. Використання історичного матеріалу на уроках української літератури. 10 – 11 класи / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. - №3. – С. 18-21
Братусь Б.С. Психологічні аспекти морального розвитку особистості. М., 1977.
Васильєва З.М. Моральне виховання учнів у навчальній діяльності. - М.: Просвещение, 1978.
Калюжний А. А. "Роль вчителя в моральному вихованні школярів", А-а, 1994 р. (187)
Мар'єнко "Основи процесу морального виховання в школі", Москва, 1980 р. (321)
Мар'єнко І. С. "Моральне становлення особистості школяра", Москва, 1985 р. (364)
Сухомлинський В.А. Вибрані педагогічні твори-М: 1980, т.2.
Терегулов Ф. Ш. Узагальнення педагогічного досвіду
Удод О. А. Історія: осягнення духовності. К.: Генеза, 2001. 192
Педагогіка / За ред. Бабанського Ю. К - М.: Просвещение, 1983;
Додаток 1. Матеріали відкритого бінарного уроку
з предметів «Історія України» та «Українська література» на тему: Україна в огні». Доля народу крізь призму бачення та оцінки Олександра Довженка»
АНОТАЦІЯ ДО УРОКУ
Відзначаючи щороку дати, пов’язані з боротьбою народів СРСР проти фашизму, громадськість України не тільки віддає належне поколінню воєнної епохи, його беззавітній відданості Батьківщині, ратному і трудовому подвигу, а й нагадує про великий внесок українського народу у Перемогу, про відвернення смертельної загрози не тільки для нашої Вітчизни, а й світової цивілізації.
Сьогодні багато говориться про переосмислення нашої історії, про її нове бачення, нові підходи. Але нове бачення полягає не в тому, щоб категорично осуджувати все те, що робилося за радянських часів (зрозуміло, що мільйони людей жили у вкрай політизованому і заідеологізованому суспільстві і діяли відповідно до своїх переконань). Нове бачення полягає в тому, щоб показати складні соціально-політичні процеси того часу, донести до сьогоднішнього і майбутніх поколінь правду про війну, про мужність і героїзм народу, який вистояв і переміг у битві з фашизмом.
У нинішніх умовах є дуже важливим становлення нової системи духовно-моральних цінностей молодого покоління, нового світогляду, який би базувався, перш за все, на національно-патріотичних засадах, на глибоких культурних і духовних традиціях народу.
Навчальні предмети – історія України та українська література – важливі засоби формування духовності сучасних підлітків. А тому викладачі історії та літератури мають чи не найбільшу можливість вплинути на формування духовного світу кожної дитини, вплинути на її емоційну сферу.
Як предмети «Історія України» і «Українська література» є багато функціональними, одним з найважливіших завдань яких є формування всебічно розвиненої особистості, громадянина України, якому притаманна висока культура, широкий кругозір, творчі здібності, загальнолюдські цінності, високі моральні ідеали. Тому взаємозв’язане вивчення літератури й історії є для нас, викладачів, дуже важливим. За допомогою художнього твору викладач привертає увагу учнів до визначальних, не другорядних фактів, тим самим посилюючи інтерес до тієї чи іншої події. Вивчення української літератури на тлі історичних подій є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів.
Крім вирішення важливих виховних завдань, інтегроване вивчення предметів дозволяє значно підвищити ефективність засвоєння матеріалу. Бо одним з важливих принципів літературознавства є історизм, тобто необхідність розгляду будь-якого літературного явища чи факту в зв’язку з суспільно-історичними обставинами і в контексті літературного процесу того часу, коли вони виникли.
Сутністю вивчення художніх творів на тлі історичних подій є розуміння учнями ідейного змісту, проблематики художнього твору, уміння співставляти літературний твір із відповідною історичною епохою, розрізняти правду історичну і правду художню.
У художніх творах відображено найтиповіші риси епохи, найважливіші події й характерні факти. Водночас письменник, майстерно володіючи словом і художніми засобами, має більші можливості довести до розуму та серця образ певного історичного діяча та період, у який діяли герої. Учні не лише запам’ятовують історичні факти, а й виявляють до них відповідне емоційне ставлення. Усе це полегшує осмислення причинності й зумовленості історичних подій.
Саме бінарний урок, як форму інтегрованого заняття, вибрали викладачі історії та літератури для підсумку знань учнів за темою «Україна в огні». Доля народу крізь призму оцінки та бачення Олександра Довженка». За основу були взяті теми навчальної програми з Історії України та української літератури для груп другого курсу.
Загальна педагогічна мета – розвиток співробітництва викладачів з урахуванням психологічної та методичної сумісності, формування в учнів переконання у зв’язності предметів.
Тип бінарного уроку – узагальнення і систематизації знань.
Вид уроку – інтегроване дослідження.
Під час підготовки та проведення уроку використовувалися різні методи навчання: проблемно-пошуковий метод з елементами проектної діяльності та колективної творчості, пояснювально-ілюстративний, репродуктивний. Використовувались також інтерактивні методи навчання, які враховують суб'єктний досвід учня-читача та процеси розумових операцій. Всі ці методи дали змогу висвітлити тему ґрунтовніше, використати нові резерви педагогічного впливу на учнів.
Під час бінарного уроку викладачі найчастіше зверталися до таких прийомів, як порівняння, аналіз, розв’язування проблемних завдань, побудова системи запитань. Серед прийомів аналізу художнього твору пріоритетними були ті, що ґрунтувалися на принципі зіставлення художніх творів з історичними подіями.
Методика міжпредметних зв’язків, яка застосовувалася під час уроку, сприяла активізації розумової діяльності учнів, формуванню самостійності їх мислення. Урок став справжнім засобом підвищення мотивації вивчення історичного та літературного матеріалу, тому що створював умови для практичного застосування знань, розвивав навички самоосвіти, аналітичні здібності і взагалі мав величезний виховний потенціал.
Урок має яскраво виражену гуманістичну спрямованість. Це означає, що знання, отримані при підготовці до уроку, набували характеру особистісно важливих, близьких кожному учневі.
Стиралася знеособленість знань, на перший план виходила соціальна важливість навчального матеріалу.
Першим етапом у підготовці до уроку був аналіз навчальних програм з предметів. На засіданні методичної комісії суспільно-гуманітарного циклу, під час обговорення плану роботи на навчальний рік, викладачі визначилися, з яких тем можна провести бінарне заняття, який тип занять використати при цьому.
Другим етапом була спільна робота викладачів історії та літератури з розробки плану-сценарію заняття, з підготовки матеріалів уроку. На цьому етапі ставилися задачі по кожному з предметів, визначалася мета.
Третій етап – контрольний огляд і коригування розроблених матеріалів до уроку. На цьому заключному етапі викладачі поєднали свої розробки в єдине ціле, співставляючи і уточнюючи, що і як на уроці викласти, які питання поставити, яка послідовність проведення уроку; чітко розмежували і одночасно поєднали історичний і літературний, демонстраційний матеріал. Визначили функції кожного викладача.
У процесі підготовки та проведення бінарного уроку було з’ясовано, що вивчення літературного твору на тлі історичних подій дає змогу: активізувати увагу й логічне мислення учнів, виробляти вміння аналізувати і синтезувати, співставляти історичні факти і літературні знахідки митця, робити власні висновки і обґрунтовувати судження; сприяти глибшому засвоєнню художнього твору із залученням історичного матеріалу, розуміння його змісту та авторської позиції.
Бінарна форма проведення уроку сприяла глибокому і свідомому засвоєнню матеріалу учнями та формуванню у них відповідних умінь, а саме: оцінювати авторську позицію, давати характеристику образам-персонажам художнього твору; усвідомлювати історичні поняття та уявлення; мотивувати й обґрунтовувати оцінку твору з позицій сучасності; зіставляти історичні факти з тим, що відображено у творі, оцінювати їх та висловлювати власні погляди.
Взаємозв’язане вивчення літератури й історії спонукало учнів до роздумів, активізувало їхню увагу.
Викладачам було важливо, щоб учні зрозуміли морально-етичні проблеми, порушені в творі, вміли висловлювати власні думки про значення загальнолюдських цінностей в житті людини. Вони намагалися допомогти учням через порівняння, зіставлення вчинків героїв, простеження наслідків, визначення «позитивного» і «негативного», прийти до правильних, найбільш гуманних і високоморальних висновків. Тому головна увага викладачів була зосереджена на реалізації сучасних принципів національно-патріотичного виховання молоді та формуванні їх духовно-моральних якостей.
Отже, одне з головних завдань, яке вирішували викладач історії і викладач української літератури при проведенні бінарного уроку є виховання гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, їх моральних, етичних і естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України, який сприймає і поділяє національні й загальнолюдські цінності
ПЛАН УРОКУ
Предмети:
«Історія України», «Українська література».
Тема уроку:
«Україна в огні». Доля народу крізь призму бачення і оцінки Олександра Довженка»
Мета уроку:
Дати загальну характеристику подіям Окупаційного режиму та Руху опору в Україні, розкрити суть фашистської окупаційної влади;
узагальнити знання учнів про кіноповість «Україна в огні»;
удосконалити вміння учнів аналізувати літературний твір у єдності змісту і форми, визначати проблеми, які порушуються у творі, характеризувати образи твору, висловлювати власні роздуми над долею героїв твору та долею митця.
Розвивати в учнів навички проведення самостійної пошуково-дослідницької роботи, використовуючи додаткові джерела інформації;
розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки;
розвивати творчу уяву і аналітичне мислення, монологічну мову.
Виховувати почуття патріотизму та національної гідності;
формувати в учнів національну самосвідомість і духовність.
Тип уроку:
Урок узагальнення і систематизації знань
Вид уроку:
Урок – інтегроване дослідження
Форми та методи проведення:
метод проектів,
метод колективної творчості,
проблемно-пошуковий метод,
робота в малих групах,
використання мультимедійних технологій
Результати проектної діяльності:
учнівські презентації,
проведення акції «Хвилина пам’яті»,
написання «Листа в минуле».
Дидактичне та матеріально-технічне забезпечення
- Експозиційні матеріали музейної кімнати
- Ілюстративна виставка «Україна в огні»;
- Книжкова виставка «Забуттю не підлягає»;
- Портрет Олександра Довженка;
- Текст кіноповісті «Україна в огні»;
- Епіграфи до уроку:
Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя й поета – Олександра
Ч. Чаплін
Написав я «Україну в огні» з болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю.
О.Довженко
«Україна в огні» - це правда, прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо» О.Довженко
Книги і фільми про нашу правду, про народ мусять тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу.
О.Довженко
- Мультимедійний проектор, ноутбук;
- Художній фільм «Незабываемое» (1967);
- Учнівські презентації:
«Окупація українських земель. Німецький «новий порядок»»;
«Рух Опору на окупованих територіях»;
«Колобораціоналізм»;
«Боротьба на фронті»;
- Відеохроніка початку війни;
- Відеоролик на пісню Марка Бернеса «Журавлі».
Час:
90 хвилин.
Джерела інформації:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
СТРУКТУРА УРОКУ
І.
Мотивація навчальної діяльності.
1.
Вступне слово викладачів
2.
Демонстрація відеохроніки початку війни
ІІ.
Актуалізація опорних знань з української літератури.
1.
Демонстрація відеоролику «Обличчя української історії»
2.
Повідомлення теми та мети уроку
3.
Бліц-опитування
Яка тема кіноповісті?
Яка ідея кіноповісті?
Поясніть назву твору.
4.
Історія написання твору
IІІ.
Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
1.
Повідомлення викладача історії
Історична довідка про другу світову війну
2.
Робота в малих групах
Повідомлення учнів
Демонстрація навчальної презентації
Робота з текстом твору «Україна в огні» та художнім фільмом
3.
Узагальнення викладачів
ІV.
Узагальнення вивченого матеріалу.
1.
«Обери позицію»
Чи актуальні проблеми, висвітлені Довженком у кіноповісті (виховання молоді, проблема дезертирства, зрадництва, відсутність національної гордості) сьогодні?
2.
Рефлексія. «Незакінчене речення»
Читаючи кіноповість «Україна в огні», я відчував
Читаючи кіноповість «Україна в огні», я думав
Читаючи кіноповість «Україна в огні», я зрозумів
V.
Підсумки уроку.
1.
Заключне слово викладачів
2.
Хвилина пам’яті.
3.
Читання «Листа в минуле».
13PAGE \* MERGEFORMAT14615
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПТО
У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Н.О.Бєлова
«Розвиток духовно-моральних
якостей учнів під час проведення бінарних уроків»
Методичні рекомендації
Краматорськ – 2016
м. Донецьк, 2006
15