Прeзeнтация по русской литeратурe Писатeли Донбасса

Рибалко Микола Олександрович (1922–1995 рр.) Дитинство і навчання Народився 14 лютого 1922 року в селі Орєхово-Василівка. У 1931 році сім'я переїхала до Краматорська, який став для Миколи рідним містом. Тут він закінчив 10 класів середньої школи №1. Потім став студентом Дніпропетровського державного університету. Вступне твір з української мови та літератури він написав у віршах, отримав «п'ятірку» за твір на тему «Радянські льотчікі - горді соколи Країни соціалізму». Навчання на філологічному факультеті було перервано початком Великої Вітчизняної війни. У числі інших Микола Рибалко пішов на фронт добровольцем. «Я жил в такие времена,В такие дни,в такие даты!..Меня, безусого,войнаДо срока призвала в солдаты.И в краснозвездного меняСто пушек целилось, наверно.Москву собою заслоня,Весь мир прикрыл я в сорок первом…»Був прийнятий в Барнаульський Мінометне училище. У червні 1942 р. лейтенант Рибалко прийняв перший бій під Воронежем, тоді ж отримав перше поранення і першу нагороду - орден Червоної Зірки. Військове життЯ Протитанкова батарея під його командуванням брала участь у багатьох кровопролитних боях, серед яких - найбільше танкова битва під Прохорівкою, на Курській дузі. Визвольними боями в складі 38-ї армії Микола Олександрович пройшов всю Україну - від Сум до Львова. За форсування Дніпра південніше Києва він був удостоєний ордена Червоного Прапора. 3атем були бої під Корсунь-Шевченківському, знову поранення і ще одна нагорода - орден Червоної Зірки. Пройшов з визвольними боями Польщу, дійшов до Одера. 1945 зустрічав на німецькій землі.
Його творчість У лютому 1945-го на Одерському плацдармі гвардії капітан Рибалко був важко поранений. Пройшли довгі місяці лікування в госпіталях, але медицина, на жаль, була безсила, він назавжди втратив зір. Тоді йому було лише 23 роки. Але для нього війна не закінчилася в сорок п'ятому, для нього зброєю стало поетичне слово.Перший вірш «Квіти» було опубліковано в 1954 році в «Літературній газеті». Автор отримав безліч теплих і підбадьорливих відгуків. Вже через два роки Микола Рибалко приніс у видавництво «Донбас» рукопис книги своїх віршів. У 1956 році вийшов перший збірник поета «Під сонцем батьківщини». Вихід цієї збірки не залишився без уваги як громадськості, так і професіоналів, - автор збірки був прийнятий в члени спілки письменників СРСР. автор збірок «Под солнцем Родины» (1956), «Глазами сердца» (1958), «Солдатская слава» (1959), «Светлое не меркнет» (1960), «Память о солнце» (1961), «Цветы и порох» (1963), «Равнение на знамя» (1966), «Дорога на высоту» (1967, Респ. комсомольська премія ім. М. Островського, 1968), «Зримое» (1970), «Я жил в такие времена» (1972), «Пьедесталы стоят на земле» (1974), «Молодость вверяем сыновьям», «Незабудки на кургане» (1975). «Миг атаки», «Призванные досрочно» (1978). «И вечный бой...» (1979), «Незакатная звезда» (1982), «У самого сердца» (1986), «Год рождения — 22-й», «Разговор с жизнью», «Я еще не вернулся с фронта» (1987), нарису «Броня и пламя» (1966). Пам‘ятники миколаю Рибалко