Палацово-паркові комплекси України. Художня культура (10 клас)

Презентацію підготувала: Неб’янська Тетяна Віталіївна, вчитель світової літератури та художньої культури Шполянського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2-ліцей» Шполянської районної ради ПАЛАЦОВО-ПАРКОВІ КОМПЛЕКСИ УКРАЇНИ к.18-19-поч.20 СТ. палац в Шарівці Палац у Мурованих Курилівцях Лівадія Лівадія - мальовничий куточок південного берега Криму, доля якого увібрала в себе поворотні моменти історії. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики...   Лівадія Маєток Самчики Наталіївка Архітектурно-парковий комплекс Сокиринці Маєток Галаганів Сокиринці Чернігівська обл палац в Шарівці Палацово-парковий комплекс «Шарівка»Цей палац у готичному стилі був побудований на початку ХІХ століття німецьким цукрозаводчиком Кеннігом у с. Шарівка Богодуховського району Харківської області. Місцеві жителі досі називають його Цукровим... Історія створення палацу в Шарівці У 1670 році осавул Матвій Шарий купує луги поблизу річки Мерчик. Засновує тут хутір, який отримує його ім'я. У 1836 році вже новий власник - П.Ольховський розпочинає будувати тут маєток. Маєток було вирішено звести на лівому схилі двокілометрової балки. Однак, невдовзі власник програє його в карти німцю Христіану Гебенштрейну. Вже у 1869 р. в Шарівці були винокурня, паровий млин, палац і пейзажний парк. Західна частина палацу на поч. ХІХ ст., а також центральна - з двома баштами в готичному стилі була зведена наступним власником територій - Леопольдом Кеннігом. Він розпочинав бізнес в Петербурзі, а пізніше побудував цукровий завод біля Шарівки і придбав садибу. Саме при ньому будівля палацу набула неоготичного вигляду. Парк при садибі, що створений на схилі у вигляді терас,опрацював садівник Георг Куфальдт. У 1911 році до середньої частини була добудована велика зала, а у 1920-1924 роках до східного фасаду веранда. Замок належить до найкращих зразків західноєвропейських традицій. Його фасади виконані з використанням романо-готичних форм архітектури.   Навіть сьогодні інтер’єру Палацу надзвичайно багатий. У баштах є виходи на видові площадки. У палаці три зали та 26 кімнат, які були багато оздоблені. Зберігся кабінет власника, який вражає внутрішнім інтер'єром бібліотеки, меблями, ліпленням, розписами, дубовими панелями та камінами з кахлем художньої роботи. У бальній залі палацу зберігся розпис, камін, деякі прикраси, паркет. За радянських часів зала була переобладнана під проведення зборів. На другому поверсі знаходиться блакитна зала з розписаною стелею та хорами для оркестру, мармуровими камінами, прикрашеними вазами. Одночасно із розширенням палацу у кінці ХІХ ст. тривало активне упорядкування маєтку – тут були побудовані приміщення для проживання прислуги, а також стайні, манеж, місцева електростанція. Велич палацу підсилює розкішний парк (70 га). Основою парку став природний дубовий гай з 300-500-річними дубами. Впорядкуванням парку займався відомий ландшафтний архітектор Георг Куфальдт, творець парку Кадріорг у м. Таллінні. Для ефекту перспективи автор залучив природний перепад висот парку до 32 м. На північному схилі балки на Цукровій горі знаходиться перлина парку унікальна алея із чотирма рядами старих лип, які мають вертикальні гілки. У парку росте понад 70 видів дерев та чагарників. Найбільше враження справляють спеціально підібрані хвойні дерева, які у поєднанні з дубами, створюють чудові кольорові гамми. Палац та парк в Шарівці - найкращий палацово-парковий ансамбль сходу України. Палац у Мурованих Курилівцях Вінницька обл. До 1793 р. містечко Муровані Курилівці перебувало у власності родини шляхтичів Косаківських. Остання власниця з Косаківських – Катарина (уроджена Потоцька), була опозиційно налаштована проти політики Станіслава Августа Понятовського та була прихильницею Барської конфедерації. Після того як графиня Катарина Косаківська відмовилася присягати на вірність цариці Катерині ІІ, її маєток був конфіскований і наданий власність поміщику Комару. Вибираючи місце від резиденцію, Станіслав Комар шукав місцину з історією. Здається, він врятував від старого замку все, що зміг: високі мури з північної, східної і південної сторони, підземні склепінчасті каземати - і ескарп, який і дожив більш-менш неушкодженим до нашого часу. Із західного боку на початок ХІХ ст. залишалися лише фрагменти фундаментів фортеці.   Палац у Мурованих Курилівцях Історія будівництва При будівництві замкових мурів не було вжито ніякого розчину чи цементу. Нові рівні каменів з'єднували таким чином, щоб верхній клином входив в заглиблення нижнього.   Не збереглося ім'я архітектора, який планував курилівецький палац. В кінці ХІХ ст. споруду перебудували нові російські власники, але головні риси будівлі збереглися (симетричність, прямокутний план, два поверхи з боку двору і три - з боку парку). Завдяки мідьориту М.Подолінського, зробленому до 1820р., відомо, що до перебудови дах в палацу був пласким і прикрашеним чи то скульптурами, чи декоративними вазонами. Був тоді і неіснуючий нині портик з чотирьох іонічних колон. З 1870-х років, що видно на гравюрах білоруського художника і мандрівника Наполеона Орди, портик замикав гладенький трикутний фронтон. Парковий фасад мав (і має) більш монументальний характер. Він і вищий на поверх. Нижчий поверх являв собою галерею (зараз там розташовані всіляки робітничі комірчини і підсобки інтернату). В часи С.Комара тут на літо виставлялися різноманітні екзотичні рослини в кадках - ось і мали поміщики симпатичний квітучий садочок перед вікнами. На колонах цієї галереї стоїть солідний балкон з залізною балюстрадою. Центральна частина фасаду оздоблена пристінними колонами іонічного ордеру. Лівадія Лівадія - мальовничий куточок південного берега Криму, доля якого увібрала в себе поворотні моменти історії. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики...   Лівадійський палац-музей Лівадія - мальовничий куточок південного берега Криму, доля якого увібрала в себе поворотні моменти історії. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики...Лівадійський палац – колишня літня резиденція Миколи II. Окрім  головного корпусу, комплекс включає в себе графський палац і церкву. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики.  Палац оточений великим парком - одним з кращих на Південному узбережжі.  Лівадія - мальовничий куточок південного берега Криму, доля якого увібрала в себе поворотні моменти історії. Літня резиденція останнього російського царя. Перший санаторій для селян у 20-і роки. Наприкінці другої світової війни - місце зустрічі керівників трьох союзних держав - СРСР, США і Великобританії, на якій вирішувалось питання закінчення другої світової війни і післявоєнного устрою миру. Державна дача керівника радянської держави І. Сталіна в перші післявоєнні роки. Історія будівництва Лівадійський палац був побудований за проектом ялтинського архітектора Я.П. Краснова (1864-1946), який одержав за спорудження цього палацу та низки інших будівель на південному березі Криму звання академіка російської архітектури Будівництво продовжувалося з квітня 1910 року по вересень 1911 року - 17 місяців. Будинок витриманий, переважно, в стилі Відродження з включенням мотивів візантійської (церква), арабської (внутрішній дворик), готичної (колодязь з химерою) архітектури. Різноманітні архітектурні стилі - своєрідна данина моді початку XX століття використана і в оформленні інтер'єрів палацу. Особлива розкішність та урочистість характерні для оздоблення вестибюля і Білого залу. Парадна приймальня палацу з темного горіхового дерева нагадує зал Ради п'ятисот у палаці дожів у Венеції. Поліроване червоне дерево зі смужками бронзи використано в оздобленні парадного кабінету. Елементи англійської архітектури 16 століття (стилю Тюдор) - в оформленні колишньої більярдної. Витончені інтер'єри другого поверху, виконані в стилі «модерн». Лівадія Унікальність, історико-культурна значимість Лівадійського палацу, організації, проведенню і прийманню міжнародних конференцій, симпозіумів, семінарів, фестивалів і т.п. дозволяють говорити про те, що Лівадійський палац-музей - визнаний громадсько-культурний центр у Криму по проведенню найбільших миротворчих акцій, значних культурних і політичних заходів на високому державному рівні Маєток Самчики Хмельницька обл Палацово-парковий ансамбль «маєток Самчики» - один із найблискучіших в Україні творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму Самчики до 1620 р. входили у ординацію князів Острозьких, опісля належать князівським родам Заславських, Любомирських, Сангушків. З липня 1715 р. ординаційним правом держання набуває село, прийшовши з Мазовії (Польща), Ян Сам’юель Хоєцький, який тут закладає маєток-резиденцію (1725), вибудовує перший палац (зберігся до сьогодні). Історія маєтку У кінці 18 ст. староста гайсинський (нині Вінниччина) полковник Петро Чечель купує в Старокостянтинівському повіті Волині багато сіл і в маєтку Самчики, що належав (до 1791 р.) Казимиру Хоєцькому, дідові Петра по матері, який програв його в довгій судовій тяганині із князем Станіславом Любомирським, влаштовує свою резиденцію значно при тому розбудовуючи і прикрашаючи маєток Хоєцьких (поряд із «старим палацом» ставить новий, інше). Для її розбудови запрошує найкращих зодчих, скульпторів, художників, паркетників, столярів, майстрів паркової справи того часу. Розбивається й розширюється парк із садом; постають будівлі палацу, каплиці, оранжереї, офіцинів, «Китайського будинку» - холодильника, інші споруди. Все це огороджується кам’яним муром. Недарма гості тогочасного маєтку, польські письменники Вацлав Лясоцький, К.Гіжицький, Євстафій Івановський (Геленіуш), А.Єловіцький, Юзеф Ігнацій Крашевський у своїх творах називають маєток Самчики – «замком», високо оцінюючи його мистецькі вартості. Маєток Самчики Центр ансамблю – палац із білокам’яними колонами порталів, вишуканими парадними інтер’єрами. Фахівці стверджують, що вірогідним зодчим Самчиківського ансамблю міг бути відомий польський архітектор Якуб Кубіцький, автор варшавського Бельведеру, що працював у центральній Польщі й на теренах Волині. Автор ліпних декорів, скульптур левів, горельєфів богинь парадного порталу – італієць Жан Батісто Цагляно.  Палацово-парковий ансамбль «маєток Самчики» - один із найблискучіших в Україні творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму. Палац, з чітко симетрично-осьовою композицією, геометрично виразним і зручним плануванням приміщень, суворістю архітектурних форм і стриманістю оздоблень – він взірець стилю класицизму. Серед маєткових ансамблів України, Самчики цікаві тим, що забудова тут збереглася такою, якою вона склалась на кінець 18 – початок 19 ст.   Художнє багатство маєтку – в його стилістичній цілісності, в обробці залів, в збережених деталях архітектури. Привертають увагу: ліпні декори інтер’єрів Круглої (Голубої), Великої (Червоної), Римської, Спочивальні – парадних (репрезентаційних) залів; скульптури левів, що висічені із моноліту пісковика, які «стояли на сторожі» при в’їзді до маєтку кінця 18 ст., а нині (з 1951) – при вході до палацу; «Китайський будинок» із флюгером, на якому цифри «1814»; горорізьба фронтону парадного порталу із зображенням двох міфологічних богинь – Афродіти (Венери) й Деметри (Церери). В багатому скульптурному вбранні інтер’єрів палацу чільне місце займає винятковий за художньою цінністю «Японський» кабінет, монументальний фресковий живопис якого відзеркалює орієнталістичну (східну) течію в мистецтві Європи того часу. Це єдиний, що повністю зберігся, інтер’єр такого роду в архітектурній спадщині України. Тут малювання за мотивами японських декорів епохи Едо (Токіо до 1867 р.), або періоду Токугавів; стилізованих драконів, рослинних орнаментів, зображень самураїв, квітів, сакури, інші Орієнталістична течія в архітектурі маєтку знайшла своє відображення і в парковому будинку з його «китайською» покрівлею (так-званий «Китайський будинок»). Будівля ця цікава і в технологічному відношенні, як приклад влаштування у давнину холодильників.  Зали палацу з чудовими ліпними декорами дають підставу фахівцям віднести самчиківські інтер’єри до одних із найкращих, художньо виразних в мистецтві палаців 18 - 19 ст.ст. в Україні.  В паркові збереглася скромна, але дуже рідкісна в Україні споруда - відкрита теплиця «Сад в мурах», для вирощування теплолюбивих й екзотичних рослин та кущів. Парк нараховує понад 167 порід і видів дерев та кущів, серед яких унікуми, релікти, екзоти, також породи занесені до Червоної книги України. Маєток завжди був осередком культури, просвітництва в краї. В 1845 році тут засновується музична школа гри на духових та струнно-смичкових інструментах, де навчались сільські юнаки віком 10—17 років. Керував школою й маєтковим симфонічним оркестром відомий український і польський скрипаль, композитор, деригент Родерік Август Браун (1817-1861). Під його орудою в маєтковій оранжереї (не збереглася) ставляться балети, опери, драматичні вистави; в маєтку влаштовуються фольклорні концерти, в палаці – музичні вечори. Після польського повстання на Правобережній Україні 1863 року, рід Чечелів (дідич маєтку Якуб Чечель – учасник повстання) втрачає маєток – його конфіскує російська влада й провадить продаж з аукціону. Із цього роду, але іншої гілки, в українській історії відоме ще одне ім'я - Дмитра Чечеля, полковника Сердюцького полку гетьмана Івана Мазепи, що був комендантом Батурина під час нападу московитських військ на українську столицю. З 1870 р. власник маєтку – московський дворянин Іван Угрімов. З 1902 р. власником «маєтку Самчики» стає Михайло Шестаков– директор-розпорядник терещенківських цукроварень, голова Південно-Російського товариства заохочення землеробства та сільської промисловості, редактор і видавець (з 1902) єдиної в Україні сільськогосподарської газети «Вєдомості сєльского хозяйства і промишлєнності», щотижневого журналу (з 1905) «Хозяйство». Наталіївка Наталіївка Палацово-парковий комплекс «Наталіївка»Палацово-парковий комплекс був заснований у 1884 р. крупним поміщиком і цукрозаводчиком Павлом Харитоненком, та названий на честь молодшої дочки Наталії, княжни Горчакової…Палац і оточуючий ландшафт площею 50 га є цінною пам’яткою палацово – паркового мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століття. До складу комплексу входять: флігель, водонапірна башта, манеж, конюшні, головні і західні в’їзні ворота, терасний сад і церква в ім’я Всемилостивішого Спаса. Парк налічує близько 100 видів та форм дерев і кущів. Наталіївка Харківська обл. Щусеє Храм Спаса Архітектурно-парковий комплекс Сокиринці Маєток Галаганів Сокиринці Чернігівська обл Історія створення У 1823—1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом». Історія створення Палац побудований 1829 року архітектором П.Дубровським. Це простора двоповерхова будівля у стилі класицизму, увінчана в центрі великою декоративною банею, прикрашена шестиколонними портиками. У 1797 наліч . 1289 душ чол. статі податкового населення. Поміщиками Сокиренець були: наприкінці 18 ст. - майор Григорій Іванович Галаган, у 19 ст. - його нащадки.У 1823-29 pp. споруджено Сокиринський палац з Сокиринським парком. У маєтку існували кріпацький театр, хор тощо.Завдяки Ґалаґанам Сокиринці були своєрідним культурним центром. З 1787 у селі існував ляльковий театр — вертеп, тут жив кобзар Остап Вересай (його кімната-музей є у колишньому палаці Палац мурований, двоповерховий, прямокутний в плані, з великим декоративним куполом у центрі. Гол. фасад прикрашено восьмиколонним портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з Сокиринським парком.Обабіч у кін. 19 ст. встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази.У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою.Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями (загальна довж. палацу 105 м). Гол. фасад орієнтовано на Пн. Сх. у бік парадного в'їзду, до якого веде широка алея довж. 400 м.Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї утворюють парадну частину садиби. На Пн. містяться госп. двори з приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У сх. напрямі від палацу до села вела пряма алея, на якій були розташ. дві ц-ви та звіниця (не збереглися). У парку збереглася оранжерея з теплицями - єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток. Об'єкти парку Сокиринський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтв а держ. значення (з 1972). Міститься за 5 км від автодороги Київ - Суми поблизу села Сокиринці Срібнянського р-ну. Перебуває у віданні СПТУ №36. Частина палацово-паркового комплексу.Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової рослинності входить біля 40 порід. Первісне планування створене 1823-25 садівником І. Є. Бістерфельдом за участю арх. П. А. Дубровського. У 1826-31 роботами керував Редель, з 1834— К. Христіані, у кін. 19 ст. - на поч. 20 ст. - К. Ф. Яничек. Площа 427 га.Складається з регулярної частини (комплекс споруд біля входу, гол. алея, Сокиринський палац, службові будівлі) і пейзажної зх. частини (пл. 60 га), що відкривається за палацом і по схилу спускається до ставу (пл. 10 га).Рослинність - дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева зх. буку. Шевченківський явір - найстаріше дерево парку.Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них - ротонда ; 1829, збереглася) , ц-ва з дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь, гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея, центральна поляна з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» — видовжена поляна з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю.Тепер територія парку частково забудована другорядними спорудами, окремі паркові дільниці засаджені регулярними лісомеліорати­ вними насадженнями, що порушу є структуру й об'ємно-просторову компо­зицію парку. палац НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК СОФІЇВКА Софія Потоцька Грот Каліпсо Купідон і великий водоспад Джерело “Срібні струмки” Статуя “Венера-купальниця” ЧОРНИЙ СТРУМОК. Фонтан поряд з головним входом Венеціанський міст. Погруддя Платона Грот Фетіди з водоспадом. Альтанка на “Тарпейській скелі” Автор: Неб’янська Т.В. Використані джерела Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Художня культура 10-11 класи. Рівень стандарту.info@tury.net.uahttp://ukrainaincognita.com/ru/rozdily/pamyatky/palatsy-ta-sadybyhttp://residences.virtual.ua/7chudes.in.ua ›http://images.yandex.ua/http://www.youtube.com/