Презентація з української літератури за темою ГРИГОРІЙ КОСИНКА. ЖИТТЄПИС. ТВОРЧІСТЬ

Григорій КосинкаЖиттєпис Творчість

Григорій Михайлович КосинкаПри народженні: Григорій Михайлович СтрілецьПсевдоніми, криптоніми: КосинкаДата народження: 29 листопада 1899Місце народження: с.Щербанівка, Обухівський повіт, Київська губерніяДата смерті: 15 грудня 1934Місце смерті: КиївНаціональність: українецьГромадянство: СРСРМова творів: українськаРід діяльності: прозаїкРоки активності: 1919—1934Жанр: оповідання, імпресіоністична новела
Косинка ← червоні косинці (квіти) Зі спогадів дружини Тамари Михайлівни Мороз-Стрілець про чоловіка: «дуже любив квіти..., а серед них... червоні косинці», по-науковому - «плакун верболистий» Тамара Михайлівна розповіла це, щоб знали: письменник узяв псевдонім від квітки. Щоб не думали, що то хустинка.
style.rotation
style.rotation
style.rotation
style.rotation
style.rotation
style.rotation Сам Косинка казав про це так:«Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна і разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше»
Дитячі рокиГригорій Косинка народився у бідній селянській родині в селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині . У 1908 р. родина виїхала на Далекий Схід, оселилася на березі Амуру, але скоро повернулась назад. Жити було дуже важко. Тому Григорію як найстаршому довелося працювати (він полов буряки, тягав плуга, був чорноробом на цукроварні), після закінчення двокласної школи в селі Красному, де жив його дід, працював писарчуком у волості, потім вирушив до Києва на заробітки. Дитячі роки Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Про «революційний» період у житті Григорія Косинки майже нічого невідомо. Відомо тільки, що він брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фавст). У 1919 р. Григорій Косинка опублікував перші нариси та статті в газеті «Боротьба» (орган української партії есерів-боротьбистів). Цього ж року в газеті «Боротьба» було надруковано і перший художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка .Довідка:«Боротьба» — щотижнева газета, орган Українського селянського об'єднання — політичної організації, що перебувала під впливом КПЗУ.Газета видавалася у Львові з 14 травня до 22 жовтня 1933 року (загалом вийшло 20 номерів). За виступи на захист інтересів трудящого селянства та проти політики Польщі «Боротьба» неодноразово конфісковувалася цензурою, і згодом видання її було заборонено. У 1920р. він став студентом КІНО (Київського інституту народної освіти), але через матеріальні нестатки, закінчити повний курс навчання не зміг. Фото і зворотній бік документа, що засвідчує особу Григорія Косинки (Стрільця). 1919 рік. .1920 року, стає членом літературно-мистецької групи «Гроно»У літературно-мистецькому збірнику «Гроно» опубліковано три новели Косинки — «Мент», «За земельку», «Під брамою собору».) Літературне об’єднання ”Ланка”(згодом — МАРС — Майстерня революційного слова).Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник,Валер’ян Підмогильний, ТодосьОсьмачка.Київ, вулиця Володимирська 49. 1925 рік. Другу книгу «Новели дезертира» Косинка намагався опублікувати в 1924 р., але йому відмовили в її публікації. Протягом 1924—1926 pp. Косинка був членом літературного угруповання «ЛАНКА», яке в 1926р. перейменувалось на «МАРС». Дуже важливою в творчому доробку Григорія Косинки є новела «Мати», яку М. Рильський називав однією з найглибших речей письменника. Написана в 1925 р., вона невдовзі з'являється окремою книжкою. Відтоді новела входила майже до всіх збірок письменника. Після ліквідації літературних організацій у 1932 р. був позагруповим. У 1926р. вийшла нова книжка новел «В житах» Найбільшими здобутками новеліста нині визнані твори «Заквітчаний сон» (1923 p.), «Політика» (1926 p.), «Серце» (1931 p.),«Гармонія» (1933 p.), у яких він, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності — добро, мораль, справедливість, показав радощі, болі та прагнення українського народу. Активна творча діяльність: 1919 - 1934- 1922 з'явилася перша збірка Григорія Косинки «На золотих богів»- робота у пресі- відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) - сценаристом на Київській кінофабриці (зараз — Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка), - У Державному видавництві України, - на радіо: директором Харківського і Київського радіокомітетів- Збірки: «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання»(1928, 1929)переклади«У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки — їй-бо, не перебільшую — з рук виривали» ,- згадував О.Ковінька Стиль його «новелів», як називав Косинка свої твори, був ультрареалістичним, без будь-яких символічних наворотів. Граничний реалізмсюжетів та образів, глибока психологічна мотивація вчинків. Короткі речення,улюблений розділовий знак — три крапки (і після знаку оклику, і після знаку питання). Найпривабливіша частина мови — вигук — бо найбагатозначніша.промовистість пауз і ясністьбагатозначності.r Арешт та загибель4 листопада 1934 викрадений органами НКВД СРСР. Про це згадує його дружина …Косинку засудили за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти комуністів Косинку стратили 15 грудня 1934 року. Перед смертю він встиг передати дружині листа: Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий
Реабілітація та вшанування пам'яті18 грудня газети повідомили про страту Косинки. Наприкінці грудня 1934 року на квартирі М. Рильського зібралися письменники, аби вшанувати пам'ять убитого. Після цього, аж до часів «хрущовської відлиги», про Косинку не згадували. Реабілітація та вшанування пам'яті 1956 Андрій Малишко присвятив йому вірша: Григорію КосинціМи тебе шукаєм по росинціВ Щербанівці, серед тополин,І виходить мати у косинціВиглядає, чи не прийде син.Не приймав ти підлості нітрохи,Прогримів, немов весняний грім,І стоїть замучена епохаНад безсмертним іменем твоїм.Письменного реабілітовано 19 жовтня 1957 року посмертно У копiї довiдки за формою № 30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається російською мовою: «за отсутствием состава преступления» Проза Косинки відзначається правдивістю і гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Косинка вважається продовжувачем традицій імпресіоністичної новели в українській літературі (М. Коцюбинський, С. Васильченко, В. Стефаник). У творах Косинки змальовуються трагічні події української революції 1917-21. Реабілітація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася за кілька етапів. У часи хрущовської «відлиги», були видані чотирнадцять новел, які нібито не суперечили своїм змістом радянській кон'юнктурі і мали, як писав у передмові до збірника М. Рильський, «велике пізнавальне значення… безперечну ідейно-естетичну цінність». Пізніше, в 70-х роках, до них у різних виданнях долучалися «Троєкутний бій» (1921), «Анкета» (1924) i «Темна ніч», а вся художня і публіцистична спадщина письменника (без «Фавста» (1923) i «Зустрічі») опублікована лише в 1988 році під назвою «Гармонія» Вагоме місце там займали твори (вісім новел), які радянська критика вважала найбільш «ворожими» — бандитськими, не просвітленими ідейно і т.ін. Насправді в них ішлося про драму тих заблуканих «лицарів темної ночі», які не могли «вхопити тропи», творили ґрунт для отаманщини, міжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як відомо, завжди супроводжувались значні суспільні злами та потрясіння, і письменник цілком закономірно відтворив їх з великою художньою силою і з великим людським болем. Видання творів Г. Косинки різних роківТворча спадщина письменника складає 30 новел, оповідань, нарисів.