Стаття в газету герой нашого часу. Який він?

Герой. Хто це? Який він? Найчастіше, коли ми вимовляємо це слово, маємо на увазі людину,яка жертвує власним життям заради Батьківщини, яка досягла великих успіхів, чим заслужила велику пошану. Тобто, героєм, без сумніву, ми можемо назвати, наприклад, льотчика Аметхана Султана, який захищав свою Вітчизну від нацистських загарбників.
Але який є герой нашого часу, часу нових технологій та нових цінностей? Ні для кого не є таємницею, що сучасна людина відрізняється від своїх попередників (хоча це явище закономірне). Людина нашого часу звикла до іншого: у своєму мовленні вона вживає нецензурну лексику, , палить, пиячить, пріоритетним вважає свої права й потреби, нехтуючи своїми обов’язками. Сучасна людина не читає (майже не читає!) книжок, не цікавиться мистецтвом, не здатна на справжню любов, милосердя та співчуття. Це жахливо, але ми вимушені з цим погодитися. Проте я всім серцем вірю в те, що це всього-на-всього загальна думка, що це не стосується всього суспільства. Адже і в наш час є люди, які всупереч модним тенденціям, залишаються людьми. Саме їх я сміливо можу назвати героями нашого часу.
За традиційним уявленням поняття «герой», який рятує, допомагає, захищає, прихований образ іншого героя, який, не роблячи нічого видатного, рухає життя, очищує його, наповнює духовністю. Я кажу про наших батьків, які все життя присвятили нам, своїм дітям; про тих батьків, які маючи нездорових дітей, не залишили їх, а роблять все для того, щоб дитина не почувалася самотньою; про тих батьків, які взяли чужих дітей на виховання, сподіваючись подарувати їм радість життя.
Прикладом таких героїчних батьків є герої роману сучасного письменника Джона Гріна «Винуваті зірки». Батьки підлітків Хейзел та Огастуса, знаючи, що їх діти приречені на смерть, навіть не думали їх залишити. Свою віру та надію вони передавали дітям і це посилювало шанс на виздоровлення.
Герої – це ті, хто присвятив своє життя іншим. Ви на цій землі не одні.
Д.

Я не так часто замислювалась над тим, що означає «герой». Але це слово викликає в мене гордість, повагу. На мою думку, значення цього слова не зміниться ніколи. І зараз, у XXI столітті, герой – людина, здатна на відчайдушні, сміливі вчинки заради людей, усієї Батьківщини.
Кожного року ми згадуємо про страшні події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Про тих героїв, завдяки яким ми живемо на рідній землі, ніхто не сміє забути. Героєм я вважаю свою бабусю Лебеденко Катерину. Вона пішла працювати в німецький шпиталь, аби звідти приносити партизанам ліки. Дуже багато людей було врятовано. Цей сміливий вчинок молодої дівчини став причиною її смерті. Коли німці про це дізналися, Катерина Лебеденко була розстріляна. Про цей вчинок пам’ятають люди до сих пір. Дуже часто наша сім’я згадує бабусю. Вона – герой!
Після війни багато людей залишилося без сім’ї, довгий час продовжуючи розшукувати один одного. Це ще один людський біль. Особливої уваги по-требують діти, які залишилися без батьків. Немало знайшлося людей, хто зумів стати батьком чи матір’ю для сироти. І це є одним із найсміливіших вчинків. І у наш час повагу викликають люди, які всиновлюють дітей. Я думаю, що треба бути дуже мужнім, щоб зуміти виховати чужу дитину як рідну.
Дуже лякає те, що сучасні підлітки вважають героями тих, хто добре виглядає, свариться з батьками, учителями. Куди ж ділася мораль? На щастя, є такі люди, що рятують інших людей, іноді – їх душі. Вони – яскраве світло майбутнього.
Згадуючи героїв, у серці прокидається гордість та шана. Героєм неможливо стати просто так. Просто треба робити щось корисне від чистого серця, а не для того, щоб прославитися.
З.

У сучасному світі, насиченому суєтою, поспіхом, інформацією, кризами, є свої герої. Про них не розповідають по телевізору, їм не вішають медалі на груди. Це – прості люди, які живуть по совісті.
Справжній герой не буде чекати на похвалу, він піде далі, освітлюючи все навколо своєю усмішкою, назустріч труднощам і перемогам. Він уміє поборювати свої слабкості і йти далі до своєї мети.
Сучасний герой – людина, яка працює на благо нашої Вітчизни, весь час до чогось прагне, бачачи перед собою мету. Думаю, що герой вірить у щасливе майбутнє своєї країни, приймає близько до серця біди інших, знайомих та незнайомих йому людей. А чи не ознака мужності та героїзму – залишитися людиною, незважаючи ні на які труднощі? Я вважаю, що герої –це ті люди, які можуть перемогти в собі заздрість, вони впевнені в собі, не ображені на життя, уміють правильно поводити себе в суспільстві і не дозволяють собі сміятися над чужими бідами, а навпаки, намагаються допомогти. Вони мають свою точку зору, свою думку, про яку не бояться говорити, не бояться робити добро.
Справжні герої не вихваляються на камеру, їм не потрібна увага та всенародне визнання. Це звичайні люди, котрі, можливо, щодня долають неймовірні труднощі, для котрих новий день є справжнім випробуванням. Своїм прикладом вони доводять усім, що сила духу, бажання жити – це все, що потрібне для щастя. Вони не нарікають на долю, а дякують Богові за кожен прожитий день.