Зразок проблемно-реферативної творчої роботи учня на тему «Антропоніми: походження, сутність, таємниці утворення та присвоєння особистості на різних етапах історії людства»

Зразок проблемно-реферативної творчої роботи учня на тему: «Антропоніми: походження, сутність, таємниці утворення та присвоєння особистості на різних етапах історії людства»
Зміст
Вступ. Антропоніміка як наука………………………………………..….2
Таємниці утворення антропонімів у різних країнах…………………………………………………………………..…....3
Найпоширеніші антропоніми серед наших прадідів та їх походження……………......................................................................…….4
Історія формування системи імен в язичницькій Русі……………………………………….……………………………....…….4
Антропоніми Київської Русі після прийняття християнства……………………………………………………..……..…...5
Фактори, які впливали на присвоєння імені особистості на різних етапах історії………………………………………………………………….6
Як з'явились прізвища?.............................................................................7
Суть популярних антропонімів в наш час (на підставі дослідження імен учнів 8 х класів СЗШ №18 м. Стаханова)………………………….7
Психіатри та лікарі про наші імена……………………………..…….….9
Висновок. Антропоніми – це велика особиста цінність……………….………………………………………………..…….10
Використана література…………………………………………………..11
Додатки……………………………………………………….……………...12
Вступ. Антропоніміка як наука.
Шановна аудиторіє!
Я б хотів почати виклад змісту своєї реферативно – дослідницької роботи із загадки, яку ви з метою вашої активізації можете розгадати. Отже:
Нас не було – воно було,
Нас не буде – воно буде.
Ніхто ні в кого його не бачить,
А в кожного є. (Відгадка: ім'я)
Так, це справді, ім'я кожного з нас, найдорожче богатство особистості. А чи знаєте ви, яка наука вивчає систему особових імен (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо)?
Правильно, це, на мій погляд, найцікавіша наука, яка називається антропонімікою (від грецького людина, ім'я). Саме вона знайомить нас із походженням, еволюцією, закономірністю функціонування, системи особових імен.
Розробкою основних питань антропоніміки займається багато вчених. Серед них видатний російський вчений, філософ, богослов П.А.Флоренський, якого сучасники називали «Леонардо да Вінчі 20 – го століття» за створену філософську працю «Імена» (початок ХХ століття). Та я поринув у творчі доробки сучасних українських дослідників, а саме : «Українська антропоніміка ХVI ст.» (автор Керст Р. Й.) «З історії українських антропонімів» (автор Худане М.Л.) «Антропоніміка» (енциклопедія), автор Железняк М.І. В процесі знайомства з цими працями у мене виникло бажання поділитися з вами результатами моєї пошукової роботи.
Таким чином, тема моєї проблемно – реферативної дослідницької роботи:
Антропоніми: походження, сутність, таємниці утворення та присвоєння особистості на різних етапах історії людства.
Гіпотеза: історія людства не знала епохи, коли б у людей не було імен
Мета: на основі вищезгаданих літературних джерел розповісти присутнім про історію виникнення імен, їх значення в житті людини, розкрити таємниці їх утворення та присвоєння особистості на різних етапах історії, сприяти формуванню у слухачів поняття «добре ім'я, вихованню поваги у ставленні до самих себе та інших людей.
Завдання дослідницької роботи:
вивчити інформаційні джерела з метою проникнення в історію - походження наших імен;
пізнати таємниці утворення їх та присвоєння особистості в різні часи розвитку нашого суспільства;
в процесі пошукової роботи над літературними джерелами та на підставі дослідження популярних імен сучасних восьмикласників нашої школи;
довести, що імена - це велика особиста цінність, яка потребує поважаного ставлення до себе.
Об'єкт дослідництва: антропоніми
Методи дослідництва:
робота з інформаційними джерелами;
пошукова робота;
дослідження імен учнів 8х класів СЗШ №18;
аналіз та узагальнення інформації.
Таємниці утворення антропо́німів у різних країнах.
Я довідався з досліджених літературних джерел, що у різних країнах особисті імена утворились по – різному. Так, німці та більшість народів Швеції, Англії носять подвійне ім'я, що складається з особистого і родово́го. Наприклад, шотландське Макдональд означає «син Дональда», ірландське О'Кейсі – означає «син Кейсі».
Болгари, поляки, чехи майже не називають один одного по батькові, а вживають тільки ім'я і прізвище.
У представників малих народів Півночі усього одне ім'я, воно є прізвищем, і особистим ім'ям людини.
В Іспанії, Італії, Франції, навпаки полюбляють давати немовлятам одразу три, чотири, а іноді й п'ять особистих імен. Іспанці носять подвійне прізвище, що складається з прізвищ матері й батька. В'єтнамці носять імена, що також складаються з двох або трьох частин. До чоловічих імен додають частку «ван»: а до жіночих частку «тхі»: Нгуєн Ван По, Фам Тхі Тхіч.
В Україні кожна людина має прізвище, ім'я та по батькові. Нині батьки обирають ім'я для дитини, а раніше ім'я дитини давав священик.
Найпоширеніші антропоніми серед наших прадідів та їх походження.
А які ж імена були найпоширенішими серед наших прадідів?
На основі вивчених 3х літературних джерел я систематизував імена в групи і дійшов висновку, що наші предки широко використовували наступні слов'янські та іноземні антропоніми:
Слов'янські: Богдан – даний богом; Борис – малий; Володимир – силою великий; Святослав – свят (святий) і слав (слава); Ярослав – яр (ярий) і слав (слава); Людмила – люд (люди) і мил (милий); Любов – любов; Світлана – світла(світло); Владислав – володіти славою.
Давньогерманські: Ігор – охоронець, молодий воїн; Олег – святий; Ольга – свята.
Перське: Дарья – та, хто володіє.
Давньоєврейські: Адам – людина; Данило – божий суд; Захар – божа пам'ять; Іван – дар богів; Ілля – мій бог; Михайло – рівний богові; Семен – відмічений; Яків - п'ята; Ганна (Анна) – милостива; Єва – жінка; Єлизавета – клятва; Марія – кохана, бажана; Тамара – фінікова пальма; Юлія – кучерява.
Грецькі: Анатолій – східний; Андрій – мужній; Артем – здоровий; Василь – цар; Геннадій – благородний; Георгій – хлібороб; Григорій, той хто не спить; Євген – шляхетний; Кирило – володар; Леонід – лев; Микола – переможець народів; Олександр – захисник; Петро – камінь; Степан – вінок; Тарас – бунтівник; Трохим – годувальник; Федір – божий дар; Галина – тиха погода; Євдокія – добра слава; Зінаїда – подібна до Зевса; Зоя – життя; Ірина – мир, спокій; Катерина – чиста; Лариса – чайка; Майя – богиня весни; Оксана – чужа; Олена – сонячне світло; Раїса – легка; Софія – мудра.
Латинські: Антон – вступаю в бій; Віктор – переможець; Костянтин – стійкий; Павло – малий; Роман – римлянин; Сергій – служитель; Марина – морська; Маргарита – перлина; Наталія – рідна; Тетяна – призначена; Валентин – міцний; Гнат – вогненний.
Історія формування системи імен в язичницькій Русі.
Система імен формувалася протягом багатьох століть. В язичницькій Русі вибір імені для новонародженого визначався звичаєвим правом. Воно дозволяло жерцям добирати ім’я дитині залежно від порядку, часу та обставин її народження. Так, наприклад, третій дитині в сім'ї могли дати ім'я Третяк, шостій – Шестак, сьомій – Семак, восьмій – Осмак. Дівчинка, яка з'явилася на світ узимку, могла одержати ім'я Зима, а та, що народилася навесні, - Весна.
Дуже популярними в сиву давнину були магічні, або заклинальні імена. Вважалося, що таке ім'я могло вберегти дитину від хвороби, смерті, хижого звіра та іншого лиха, зробити її щасливою. Зокрема, досить поширеними були імена Продан, Куплен, які присвоювали з охоронною метою – вберегти новонародженого від смерті. Їх давали у сім'ях, де часто вмирали діти. Називаючи малюка Продан чи Куплен, мати виконувала своєрідний обряд: за незначну плату продавала його жінці, в якої діти росли здоровими і не вмирали.
Вважалося, що вдало дібране ім'я вплине на здоров'я, характер і долю дитини. Вона буде рости здоровою, якщо назвати її Здоровко, щасливою – коли Щасний. Ім'я Розумник принесе розум, а Сон – спокійні ночі.
Імена з негативним емоційним забарвленням давались як застережний захід: за уявленням наших пращурів погані імена – Горе, Захворай – оберігали дітей від злих сил.
Наші предки до прийняття християнства часто вживали двоосновні імена з компонентом –волод, -мир, - слав, -полк, -гост, -жир. Вони виникли внаслідок злиття в одне слово цілих словосполучень – побажань: наприклад, Ярослав – відомий запальністю; Радослав – той, хто прославляє радість; Твердослав – людина з твердим характером; Воїслав – воїн тощо. Імена Володимир, Святослав, Святополк, Ярополк, Всеслав, Всеволод, Мстислав, Ярослав, В'ячеслав найчастіше давали дітям князі та воєводи.
Антропоніми Київської Русі після прийняття християнства.
Наприкінці IХ ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією. Але давньоруські імена ще тривалий час продовжували побутувати паралельно з новими християнськими іменами. Так, великий київський князь Володимир, який запровадив на Русі християнство, одержав при хрещенні ім'я Василій, а його син Ярослав Мудрий звався церковним ім'ям Юрій. Проте літописці іменують обох князів лише своїми, слов'янськими іменами. І не тільки в Х ст. а й пізніше у ХI – ХII ст., особи князівського дому мали по два імені – при хрещенні дитина одержувала церковне ім'я, але одночасно вона нарікалася давньоруським, так званим «мирським» іменем. У літописах натрапляємо на такі записи: під 1177 р. «родился у Игоря сынъ и нарекоша имя ему в крещеньи Андреянъ, а княжее Святослава», під 1113 р. «преставися князь Михаиль, зовомый Святополк», під 1164 р. «Константинъ, а мирское Добрыло» та ін.
Великий князь Київський Володимир Всеволодович Мономах відомий нам під своїм мирським ім'ям. В хрещенні він був Василь Андрійович Мономах. А його внук Ізяслав Мстиславович, згідно зі своїм та батьковим церковним іменем мав зватися Пантелеймон Федорович. Крім того, імена супроводжувалися ще й прізвиськами. Наприклад: Володимир – Василь Мономах мав прізвисько «Грізні Очі». Схожі порядки були й у Західній Європі.
У ХV – ХVI ст. подвійні імена були у царів: Іван III (1462 – 1505) мав ім'я Тимофій; Василь III (1505 – 1533) був Гаврилом; син Івана IV Грозного, відомий як царевич Дмитро (вбитий в Угличі), - не Дмитро, а Уар; одне ім'я – царське, друге – церковне.
Це спостерігалося майже до кінця ХVII ст. Прикладом цього може бути найменування Богдана Хмельницького, загальновідомого під слов'янським ім'ям Богдан, хоча гетьман мав і церковно – християнське ім'я Зіновій.
Фактори, які впливали на присвоєння імені особистості на різних етапах історії.
Суть людських імен складають загально важливі слова й давні назви прикмет людини, а також назви звірів, птахів, різних речей, назв міст, сіл, географічних територій, річок, гір тощо. Дослідимо, які фактори впливали на присвоєння імені особистості? Я виділив їх 5:
Іменем батьки могли висловлювати і своє ставлення до нового члена сім'ї. Дитині, народження якої з нетерпінням очікували, давали ім'я Бажан, Ждан, Жданко, Жадан, Любко,Кохан.
Зовнішність, психічні або фізичні вади новонародженого також могли впливати на вибір імені.
Малюків, що не відзначалися зростом, могли назвати Дрібко, Дрібля, Коротко, Малко, Малишко, Комар, Муха, і т.п.
Світлий чи темний відтінок шкіри, волосся теж мали значення, і світловолосих та русявих іменували Білан, Світлик, а смаглявих - Чорниш.
Вередунів і крикунів називали Ревами, Кричунами, Верещаками, а спокійних, невередливих – Мовчанами, Несміянами.
Незмінним лишався набір найуживаніших імен до початку ХХ ст.; у дореволюційній період обряд наречення новонародженого належав церкві. Під час церковного обряду хрещення священик обирав зі святців – календарного церковного списку святих - ім'я для новонародженого.
Святий, за ім'ям якого було наречено дитину, вважався її духовним охоронцем, небесним заступником. У церковних календарях вказувалась і етимологія кожного імені, тому значення їх було загальновідомим.
Як з'явилися прізвища?
Колись їх зовсім не було. У людей, окрім імен, були прізвиська, що давались за якимось ознаками людини: Губа́нь, Чуба́нь, Бровко́. Значення деяких назв сьогодні вже забулися і пояснити їх можна тільки за допомогою спеціальних словників. Наприклад, Гмиря (гм, нерішуча людина). Згодом прізвиська стали переходити в роду із покоління до покоління. Це були найменування за іменем батька, національністю, місцем проживання, професією. Наприклад, Іваненко , Татарчук, Коваль.
Як у цьому віршику:
Хто краяв сукні – став Кравець.
Хто шив взуття – назвався Швець.
Котли виготовляв Котляр,
А ківшик до води – Ковшар.
Кушнір кожухи добре шив,
А Столяр дерево різьбив.
Для сала бодньо збив Бодняр,
А горщики ліпив Гончар,
Цирульник голови голив,
Калачник калачі ліпив.
Звичайно ж прізвище дитина наслідувала від своїх батьків.
Суть популярних антропонімів в наш час (на підставі дослідження імен учнів 8 х класів СЗШ №18 м. Стаханова).
Покрокуємо в наш час…
За допомогою інтутативної групи дівчаток 8 – Б класу я провів дослідження імен учнів 8А, 8Б, 8В класів (56 учнів). Зафіксовано 2001 – 2002 років народження 39 імен. За частотою вживання вони розподіляються у такій послідовності:
першість належить іменам Дмитро (5%), Богдан (5%), Євген (4%), Андрій (4%), Данило (4%).
Далі імена, кожне з яких має частотність 2 – 3%. Це Іван, В'ячеслав, Анастасія, Карина, Юрій, Олександр, Ольга, Валерія
0,5 % мають імена - Дар'я, Роман, Анна, Марія, Марк, Антон, Юлія, Володимир, Ілля, Артур, Марина, Максим, Олег, Анатолій, Єлизавета, Костянтин, Станіслав, Ґеворг, Ірина, Євгенія, Вікторія, Діана. Отже, батьки в 2001, 2002 роках обирали таке ім'я цим дітям, яке їм найбільш було до вподоби. Спробую дати тлумачення окремим іменам, які набрали по 4 – 5%
Дмитро. В основі імені лежить наймення сестри бога Зевса Деметри, яка відала достатком і хліборобством. Отож Дмитро означає «хлібороб» або «плід землі». У цього імені багато споріднених: Дми-трій, Дзімітрій, Змітрок, Мітрій, Дімітар, Дімітре, Дімчо, Демітріус, Думітріу. Є й жіночі імена: Дімітра, Дімітріна, Діма, Дімка, Мітрана, Деметрія тощо.
Воно має чимало пестливих форм, як от: Дмитрик, Дмитрусь, Митько, Митя, Митеш.
Богдан – «богом даний». В такий спосіб наші предки прагнули зробити покровителем своїх дітей всемогутнього Творця. Ім'я Богдан загальновживане й популярне. Воно має багато близьких за значенням імен і в інших народів: Богодар, Богумил, Теодор, Теодос, Доро- тей, Матео, Ганнібал, Ованес і навіть Іван, Федір, Феодосій, Матвій, Ананій тощо. У таджиків Богдан – Гудайдод, казахів – Гудайберген, турків – Алаверди, туркменів – Гудайберди, персів – Гудаверди.
Ім'я Богдан дало багато похідних імен, а ще більше прізвищ: Бог- даненко, Богданів, Богданюк, Богданків, Богдасів, Богданчук, Богданович, Богданецький та ін. Іменем Богдан скористалися й жінки: Богдана, Богданка,Данка.
Андрій. В основі імені лежить коріння грецького слова «анд», тобто чоловік, людина, муж. Це імення має багато різновидів: у словаків – Ондрей, у лужичан – Гандрей, у молдован – Андріяш, у французів – Анрі.
Споріднені з іменем Андрій деякі наукові терміни, як от: антропоніміка – наука про особливі людські імена і прізвиська; антропологія – біологічна наука про тілесну природу людини; антропоїд – людиноподібна мавпа.
Від Андрія походять багато українських прізвищ: Андрієнко, Андрійчук, Андрійченко, Андрієвський, Андрущенко, Андрусенко та ін.
Данило – від давньосемітського слова Даніель, що в буквальному перекладі відтворюється як «мій суддя – бог».
Данило, Даніла, Даніїл, Данієль, Дай, Денні – такі форми цього імені у різних народів. Є й пестливі форми: Данилко, Данько, Данилик, Данилець, Даник тощо. Ще довший прізвищ ний ряд цього імені: Дани- ленко, Данилів, Данилин, Данилюк, Данильчук.
А тепер коротке тлумачення деяких імен восьмикласників, які набрали з частотністю 2 – 3%
Іван. Це ім'я народилося в давній Іудеї. Як доводять лінгвісти, тоді воно звучало приблизно так: Іоганаан, тобто Іоганан, що означає «Яхве», «бог».
Іоганан у грецькій мові згодом перетворився в Іоанеса і через церковну - слов'янську форму дійшов до нас як Іоан, а згодом – Іван.
На це поширене чоловіче ім'я зазіхнули й жінки – Іванна, Жанна, Яніна, Яна тощо.
Олександр. Ім'я складається з двох грецьких слів: «алексо» (захищаю, допомогаю) та «андрос» (людина, муж). Отже, Олександр перекладається як людина, що захищає людей.
Наймення має чимало пестливих, зменшених форм, а саме: Сашко, Санько,Лесь, Олесь тощо.
Від імені Олександр утворено довгий ряд прізвищ як в Україні, так і усьому світі: Олександренко, Сенченко, Сенкевич, Александров, Олександреску, Сандук, Іскандер, Сандерс, Лісандро, Алісон, Шендор.
Ольга. Це ім'я має скандинавське (давньогерманське) походження і означає «свята». Відомо багато пестливих форм цих імен: Оля, Оленька, Олечка, Олюня та Олесько, Олежик, Олежечко та ін.
А ось окремі тлумачення імен третьої групи хлопців і дівчат (0,5%)
Ілля. Наймення витлумачується як «божа фортеця». Ілля в різних народів звучить по різному: Ілько, Ілья, Іллеш, Іліє тощо. Від цього імені утворилися похідні форми: Ілліч, Ілляш, Ілляшенко, Ільєнко, Іличов, Іллєв.
Єлизавета. Це ім'я відзначається розмаїттям форм. В українців воно звучить як Лизавета, в поляків – як Ельжибета, в німців – як Ельза або Ільза, а в англійців – як Елізабет, в іспанців – як Ізабелла.
На думку лінгвістів, в основі цього імені лежить давньосемітське наймення Елішеба, тобто «клянуся всевишнім».
Костянтин – від латинського слова «констанс», тобто постійний, стійкий, твердий, рішучий. До нас воно примандрувало з Візантії. Є й жіночі різновиди цього імені, як от: Констянтина, Констанція. Це ім'я породило чимало прізвищ: Костенко, Костюк, Костюченко, Костянтинченко, Константинов тощо.
Психіатри та лікарі про наші імена.
Психіатри США у 80-х роках ХХ ст. провели дослідження і знайшли, що люди з потішними і дивними іменами в чотири рази більше від інших схильні до різних психічних комплексів. А дитина з ім’ям, що викликає глузування, з самого дитинства знаходиться в оборонній позиції, вона вимушена боротися за позитивне ставлення до себе, що формує відповідні риси її характеру. Спеціалісти з університетів Сан – Дієго та Джорджії дійшли висновку, що вчителі постійно ставлять низькі оцінки учням з одними іменами, високі – з іншими. Дівчата з привабливими ім’ям погано просуваються по службі, але можуть досягнути значних успіхів в шоу – бізнесі. Англійський терапевт Тревор Уенстон зробив висновок, що особи, чиї імена починаються з букв останьої треті алфавіту, в три рази частіше хворіють на серцево – судинні хвороби.
Висновок. Антропоніми – це велика особиста цінність.
Таким чином, досліджені мною літературні джерела свідчать, що наші імена – це дійсно велика особиста цінність.
Недаремно шанований мною Д. Карнегі зауважив: «Для людини немає нічого більш приємного, ніж звук власного імені». Воно записане у свідоцтві про наше народження. І неприємно, коли тебе не називають на ім’я, або хтось його перекручує.
Нехай моя творча робота допоможе всім присутнім на сьогоднішній конференції шанобливо ставитися до свого власного імені та імен людей, які навколо вас.
Опрацьовані мною літературні джерела радять учням:
звертаючись до своїх товаришів, треба вимовляти їхні імена з повагою. Буде приємно і тобі, і співрозмовнику;
розмовляючи з однолітками, або дорослими, якомога частіше називайте їх по імені (або додавайте ще ім’я по батькові, якщо це доросла людина).
Цим ви викликаєте, насамперед, симпатію до себе.
Використана література
Железняк М. /Антропоніміка// Українська мова: енциклопедія – К.: Українська енциклопедія, 2000 – с. 29 – 30
Керст Ф.Й – Українська антропоніміка ХVІ ст. – К., 1984
Худаш М.Л. З історії українських антропонімів, - К., 1977

Додаток №1
Значення наших імен, їх походження
на підставі пошукової роботи з обраної теми.
Жіночі імена Чоловічі імена
Альбіна (латин.) – білява
Валерія (латин.) – здорова
Вероніка (грец.) – та, що приносить перемогу
Вікторія (латин) – перемога
Віталіна (латин.) – життєва
Владислава (слов’ян.) – та, що володіє славою.
Ганна (давньоєвр.) – милостива, благодатна радість
Діана (латин.) – чиста, ім’я
богині мисливства
Євгенія (грец.) – шляхетна
10. Єлизавета (давньоєвр.) – та, що вшановує Бога
11. Ельвіра (давньонімец.) – радниця єльфів, казкових істот.
12. Ірина (грец.) – ім’я богині мирного життя.
13. Катерина (грец.) – чиста, благопристойна
14. Ксенія (грец.) – гостинна
15. Лариса (грец.) – чайка
16. Любов (слов’ян.) – буквально «любов»
17. Людмила (слов’ян.) – мила людям
18. Маргарита (латин.) – перлина
19. Марина ( грец.) – морська
20. Марія (давньоєв.) – господиня
21. Мирослава (слов’ян.) – прославлена на весь світ
22. Надія (слов’ян.) – надія
23. Наталя (грец.) – природна
24. Олена (грец.) – світла
25. Ольга (сканд.) – свята
26. Світлана (слов’ян.) – світла, ясна
27. Сніжина (слов’ян.) – біла, сніжна
28. Софія (латин.) – мудра
29. Тетяна (латин.) – від Татія, легендарного царя
30. Уляна (латин.) – кучерява
31. Христина (грец.) – християнка
32. Юлія (латин.) – пишна
33. Яна (давньоєвр.) – улюблениця Бога
34. Ярослава (слов’ян.) – яскрава, славетна 1. Андрій (грец.) – мужній
2. Артем (грец.) – досконалий
3. Богдан.(словян.) – даний Богом
4. Борис (болг.) – борець
5. Вадим (давньорус.) – обурливий
6. Валентин (грец.) – здоровий, сильний
7. Валерій (латин.) – міцний
8. Віктор (латин.) – переможець9. Віталій (латин.) – життєвий10. Володимир (слов'ян.) – той, що володіє світом
11. Геннадій (грец.) – шляхетний
12. Даніїл (давноєвр.) – буквально «Бог – мій суддя»
13. Денис (грец.) – присвячений богу Діонісу14. Дмитро (грец.) – присвячений богині Деметрі15. Ігор (сканд.) – той, кого охороняє бог достатку
16. Ілля (давньоєвр.) – Божа поміч
17. Кирило (грец.) – господар повелитель
18. Костянтин (грец.) – постійний
19. Максим (грец.) – найвеличніший
20. Микола (грец.) – народний переможець
21. Мирослав (словʼян.) – миролюбний, славетний своїм миролюбством
22. Олег (сканд.) – святой23. Олександр (грец.) – захисник
24. Павло (латин.) – буквально «маленький»
25. Петро (грец.) – скеля, міцний як камінь
26. Руслан (араб.) – лев
27. Тарас (грец.) – неспокійний, бунтар
28. Юрій (грец.) – землероб
29. Ярослав (словʼян.) – яскравий, славетний
Додаток №2
Це цікаво:
В Польщі та інших католицьких країнах новонародженний у день хрещення діставав не одне особове іʼмя, а два, три і більше. В Іспанії та Португалії кількість імен дитини залежить від соціального становища та титулів батьків. Звичайному дворянинові - ідальго – дозволяється носити шість особових імен, грандам – дванадцять, а найвищим сановникам – досхочу. В Україні звичка давати по кілька імен дитині збереглася на Галичині. Наприклад, український поет Антонович мав їх два: Богдан – Ігор. Три імені дістав під час хрещення і Максим Рильський.
Імена, які церква давала дитині під час хрещення, у повсякденному житті дещо змінювались: із Параскеви – Параска, із Теодора – Федір. Ганна, Ірина, Павло, Петро та багато інших імен поширені і сьогодні. Але історія мала чимало кумедних сторінок. Наприкінці ХІХ ст. помер вождь одного із індіанських племен. Імʼя померлого складалося із 130 букв, яке не могли вмістити на надгробному камені.
Наші предки, бажаючи, щоб їхня дитина була вірна і правдива в усьому надавали їй таке імʼя –талісман. Колись навіть чоловіки мали імʼя Віра.
У старовинних письменах знаходимо імена Рудий, Кривий, Забіяка. Наші пращури давали дитині якесь незугарне імʼя, що нібито затуляло її від погляду злих духів, «поганих» очей. Значну частину давніх імен становлять імена, в основу яких покладено прикмету чи рису вдачі людини. Бажаючи мати сильну, розумну, гарну дитину батьки називали її Лев, Вовк, Веселка. Довгоочікуванного сина називали Жданом, малюків із доброю вдачею – Любимами, Добринями, Веселиками. Інколи називали за порядком народження – Первушка, Вторак, Третяк. На вибір наймення впливав і колір волосся та очей. Так зʼявилися імена, а згодом і прізвища Рудий, Руденко, Чорний.