Психолого-педагогічний семінар Психологічний супровід соціалізації особистості

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАР
ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
ПЛАН
Міні-лекція «Суть поняття «соціалізація особистості» її сфери, етапи та складові».
Практична частина:
Вправа1. Проблеми соціалізації підлітків, їх наслідки та шляхи попередження і корекції.
Вправа 2. «Соціальні ролі, вимоги до них, протиріччя та їх узгодження»
«Для людства неможливий шлях назад - до уявної невинності і краси закритого суспільства. Перед нами один шлях – шлях у відкрите суспільство. Ми повинні рухатися в невідомість, невизначеність і небезпеку. Для цього є у нас розум, щоб планувати, наскільки можливо, нашу безпеку і нашу свободу».
Карл Поппер, англійський філософ і соціолог «Відкрите суспільство і його вороги»
У «Концепції загальної середньої школи» сказано, що «школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху».
Одна з найважливіших проблем сьогодення – соціалізація особистості учнів, тобто розвиток життєвої компетентності особистості, оскільки саме вона передбачає наявність необхідних психологічних знань, умінь і навичок, дає змогу людині досягти успіху в особистому житті та професійній діяльності, жити повноцінним, цікавим, насиченим життям.
Особа розвивається і удосконалюється під впливом інших людей, пристосовується до виконання в суспільстві конкретних обов'язків, несе відповідальність за свою поведінку, дії і вчинки. Ще В. Сухомлинський у часи, коли проблема соціалізації особистості була «закритою» галуззю педагогічної науки, зазначав: «Суспільна сутність людини виявляється у її відношеннях, зв’язках, взаємовідносинах з іншими людьми. Пізнаючи світ і себе як частину світу, вступаючи в різноманітні відносини з людьми, відносини, що задовольняють її матеріальні й духовні потреби, дитина включається в суспільство, стає його членом. Цей процес приєднання особистості до суспільства і, отже, процес формування особистості вчені називають соціалізацією».
Мета соціалізації — допомогти особистості вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому.
Соціалізація особи починається з перших років життя і закінчується до періоду цивільної зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права і обов'язки, придбані нею, не говорять про те, що процес соціалізації повністю завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя. Інакше, соціалізація означає процес постійного пізнання, закріплення і творчого освоєння людиною правил і норм поведінки, диктованих йому суспільством. Перші елементарні відомості людина одержує в сім'ї. Результати батьківського виховання у значній мірі визначають особистість, її подальше суспільне життя. Чимале значення має також взаємодія з однолітками як засіб формування відповідальної, самостійної, принципової, здатної до співпраці особистості. Від результатів цієї взаємодії залежить вміння у подальшому оптимально вибудовувати взаємини з оточенням. Естафету соціалізації особи приймає школа. У міру дорослішання і підготовки до виконання цивільного обов'язку сукупність засвоюваних молодою людиною знань ускладнюється – зміна навчального колективу, трудова діяльність.
Як ми вже бачимо, процес соціалізації не завершується в дитинстві, а продовжується протягом усього життя, оскільки людина повинна постійно опановувати нові ролі, виконувати нові функції. Зміна умов життєдіяльності викликає необхідність виробляти додаткові вміння та навички, засвоювати нові ефективні зразки поведінки.
Школа є одним з основних агентів соціалізації. Саме вона є моделлю нашого суспільства, саме в школі проходить засвоєння основних соціальних цінностей, норм, зразків поведінки і життя. В той же час, саме фактор соціалізації (успішна адаптація учня) активно впливає на успішність дитини в навчанні і розвитку.

На сьогодні могутнім інструментом соціалізації особистості виступають засоби масової інформації - друк, радіо, телебачення, Інтернет. Ними здійснюється інтенсивна обробка громадської думки, його формування. При цьому однаковою мірою можлива реалізація як творчих, так і руйнівних задач. Соціалізація особистості органічно включає передачу соціального досвіду людства, тому спадкоємність, збереження і засвоєння традицій невід’ємні від повсякденного життя людей. При їх допомозі нові покоління залучаються до рішення економічних, соціальних, політичних і духовних проблем суспільства. І нарешті, соціалізація особистості пов'язана з трудовою, суспільно-політичною і пізнавальною діяльністю людини. Недостатньо просто володіти знаннями, їх належить перетворити на переконання, які представляються в діях особистості. Саме з'єднання знань, переконань і практичних дій утворює характерні риси і якості, властиві тим або іншим типам особистості. Таким чином, соціалізація особистості представляє, по суті, специфічну форму привласнення людиною тих цивільних відносин, які існують у всіх сферах суспільного життя.
В соціальній психології виділяють зазначай три складові, в яких здійснюється становлення особистості.
1. Стихійна, спонтанна соціалізація – процес стихійної взаємодії людини із суспільством.
2. Організована, соціально-контрольована соціалізація – сім’я, школа.
3. Самовиховання, самозміна (самокореція) – планомірні зусилля, спрямовані на те, щоб стати іншим.
Соціалізація як процес має певні стадії:
1. Первинна- адаптація до соціуму від народження до підліткового віку. Особливості стадії: некритичне засвоєння соціального досвіду, пристосування, наслідування.
2. Стадія індивідуалізації. Потреба показати свою неповторність, своєрідність, відокремити себе від інших. До 18 років – нестійка адаптація, - 18-25 р стійка.
3. Стадія інтеграції. Пошук свого місця в суспільстві має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні – почуття комфортності в певній суспільній діяльності і місці; негативні – відмова від індивідуальності, прагнення бути «як всі».
4. Трудова стадія – охоплює період зрілості людини. Це період трудової діяльності.
5. Посттрудова стадія.
Зміст процесу соціалізації визначається тими завданнями, які суспільство ставить перед громадянином:
оволодіти ролями чоловіка і жінки (статево-рольова соціалізація);
навчитися і мати бажання компетентно брати участь в діяльності (професійна соціалізація);
створити міцну сім’ю (сімейна соціалізація);
бути законослухняним громадянином (політична соціалізація);
розвинути всі свої природні якості, самореалізуватися (особистісна соціалізація).
На основі виконаних завдань в ході соціалізації відбувається формування соціальних якостей, властивостей, діянь, умінь, завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальної взаємодії, повноправним і активним членом суспільства.
2. Продуктивна гра «Соціальні ролі в контексті педагогічної взаємодії
Механізм реалізації рольових установок, очікувань, проявів»
Сьогодні нам необхідно піднятися по щаблях цих сходів (Плакат:
розібратися з поняттям «соціальна роль», з'ясувати, які ролі ми виконуємо,
згадати, які вимоги до соціальної ролі вчителя пред'являють соціум, адміністрація навчальних закладів, учні і їхні батьки,
з'ясувати протиріччя в цих вимогах,
навчитися їх розв'язувати, щоб успішно виконувати свої соціальні ролі, а значить успішно соціалізуватися.)
Це і є завдання нашої роботи.
1. Визначення поняття «Соціальна роль». Складання переліку найбільш активних соціальних ролей учасників семінару. Групова робота з використанням методу «Мозковий штурм».
Ведучий. Отже, спочатку нам треба розібратися з визначенням поняття «соціальна роль». Прошу продовжити речення: «Соціальна роль - це...».
(Після обговорення вивішується плакат: «Соціальна роль – спосіб поводження особистості, зумовлений висунутими до неї вимогами й очікуваннями соціального оточення».)
Які ролі нам доводиться виконувати в житті? (Ведучий записує на дошці.)
Які з них доповнюють один одного, а які вступають у протиріччя? (Обговорення.)
3. Які вимоги ставить соціальна роль «Учитель» — фіксація вимог до вчителя, пропонованих соціумом, державою, батьками, учнями. Робота в міні-групах.
Ведучий. Щоб піднятися на наступний щабель, нам зручніше буде працювати в міні-групах. У себе на столах ви бачите ватмани з написом. Одній групі пропонується записати перелік вимог, які ставлять до соціальної ролі вчителя в соціумі адміністрація навчального закладу. Іншій групі необхідно записати вимоги, пропоновані учнями, а третій - батькам учнів.
Коли група зробить свою роботу, вона передає ватман наступній для доповнень, і так каруселлю, поки не повернеться завдання у свою групу. Після цього будьте готові хтось із групи представити вашу роботу. На виконання цього завдання пропоную 5-7 хвилин.
4. Виявлення протиріч у вимогах до вчителя й рольових очікуваннях. Парадокс як ключ до індивідуального розвитку. Вибір позиції в умовах парадокса – індивідуальний вибір. Робота в міні-групах.
Ведучий. Тепер, коли змальовані вимоги до соціальної ролі вчителя, інших представників соціуму, ми чітко уявляємо, яким хочемо бачити вчителя, ми знаємо, що вчителеві необхідно робити для успішної соціалізації, для успішної взаємодії з адміністрацією навчального закладу, з учнями і їхніми батьками.
Давайте розглянемо, чи є вимоги, які вступають у протиріччя й ускладнюють ситуацію соціалізації.
Продовжуємо працювати в групах. Перед вами чистий аркуш ватману. Розділіть його будь-ласка на дві частини яким завгодно чином: вертикальною, горизонтальною рисою, діагоналлю або хвилястою лінією. В одній половині зобразьте якусь одну вимогу до вчителя, а в іншій - іншу вимогу, що суперечить першій.
Працюємо 5-7 хвилин і група представляє результат.
(Після представлення результатів роботи.)
Обговорення проблемного питання:
у такий спосіб ми виявили два протиріччя, які означають успіх соціалізації вчителя – це взаємини на рівні «мої соціальні ролі» і на рівні «вимоги до ролі вчителя». Тепер важливо зрозуміти, що таке протиріччя? Чи тупикова ця ситуація – протиріччя? Або це трамплін для особистісного росту? Для успішної соціалізації? (Обговорення.)
5.Як я сам ставлюся до вимог своєї професії — осмислення й корекція створених раніше переліків вимог до вчителя. Робота методом «Мікрофон».
- Як же переборювати виявлені проблеми соціалізації? Насамперед, хочу звернутися до нашого досвіду, до того, що нам уже відоме, і нагадати, що для людини можливі дві позиції відносин із світом: позиція екстернальності й позиція інтернальності.
Позиція екстернальності - неготовність, небажання брати на себе відповідальність за події свого життя. Пошуки причин того, що відбувається в зовнішніх «об'єктивних» факторах –- «такий світ, такі люди, така ситуація в країні, така доля».
Позиція інтернальності – схильність людини шукати причину того, що відбувається, у собі самій, у своїх рішеннях і вчинках. Готовність активно впливати на ситуацію й відповідати за результати своєї активності.
6. Практикум узгодження протиріч. Робота в міні-групах.
Ведучий. Як ще можна переборювати протиріччя? Часто ми приймаємо рішення, як вчинити в тій або іншій ситуації по інтуїції. Але щоб зняти при цьому зайву напругу, пропоную згадати алгоритм вирішення протиріч і проаналізувати за ним суперечливу ситуацію соціалізації.
1). Що вимагають, хочуть від мене в моїй діяльності?
2). Чого хочу я?
3). Якою гранню наші бажання стикаються?
4). Яке рішення у зв'язку із цим я приймаю?)
Проаналізуємо наступну ситуацію: «Від мене адміністрація навчального закладу вимагає поновлення правил для виконання учнями лабораторної роботи. Але я так утомилася, що мрію тільки про одне - виспатися».
1). Що вимагають, хочуть від мене в моїй діяльності?
Поновити правила для виконання учнями лабораторної роботи.
2). Чого хочу я?
Виспатися.
3). Якою гранню наші бажання стикаються?
Мені хочеться працювати цікаво й продуктивно з дітьми при проведенні лабораторної роботи, щоб мої уроки їм подобалися й працювалося легко.
4). Яке рішення у зв'язку із цим я приймаю?
Спочатку дочекатися вихідних і добре відіспатися, а потім приступити до складання нових правил для виконання лабораторної роботи.
Пропонуємо за даним алгоритмом проаналізувати ту суперечливу ситуацію соціалізації, що групи зображували на плакатах. Готове творче рішення групи, будь-ласка, представте.
7. Підведення підсумків продуктивної гри.
Завершуючи нашу ділову продуктивну гру, підведемо підсумки. Використовуючи наш досвід, логіку думки, творчість мислення, ми впровадили наші теоретичні знання в практику успішної соціалізації, в практику успішного виконання своєї соціальної ролі.
Здійнявшись на ці кілька щаблів, ми підняли з нашої свідомості соціальні вміння й навички, усвідомили теоретичні основи того, що підказувала нам наша інтуїція при рішенні парадоксів і протиріч - це перехід на позиції інтернального ставлення до світу й вирішення протиріч за алгоритмом.
Тепер нам треба наш життєвий досвід соціалізації передати учням, щоб ми й наші діти могли жити в суспільстві компромісному, терпимому, розумному.
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Проблеми Наслідки Шляхи попередження та корекції
Психотравмуючі ситуації:
А) постійна негативна оцінка поведінки дитини і її особистості;
Б) неможливість або затруднення задоволення актуальних соціальних потреб (захищеності, належності до певних соціальних груп, соціальний статус…)
В) нездатність виходити з кризової ситуації шляхом саморозвитку та самоудосконалення. Соціальна дезаптаціяФрустрація – стійкий психічний стан напруження, що виникає при неможливості досягнення цілі. Може проявлятися у агресивності бути причиною неврозів
Діє у напрямку найменшої протидії за рахунок включення захисних механізмів, допомагаючих зменшити психотравмуючий вплив. А) підтримувати позитивне в особистості і її поведінці
Б) підтримка в кризових ситуаціях шляхом спільного пошуку виходу.
В) допомогти засвоїти основи самовиховання та саморозвитку (етапи і методи самовиховання)
Новоутворення в структурі особистості дитини, що перешкоджають соціалізації:
А) феномен змістовного бар’єру - дитина не розуміє (або не чує) те, що говорять дорослі
Б) афект «неадекватності» при постійній неуспішності в діяльності ігнорує сам факт неуспішності і власну відповідальність за неуспіх.
В) неузгодженність відношень – протиріччя між власними уявленням про себе і реальними їх проявами (поведінкою) Якщо не може виконати, то не тільки не виконує вимогу, а і дає неадекватну афективну реакцію.
Феномен «неадекватного спокою» в ситуаціях які потребують самокорекції зусиль.
В) не визнають власних негативних якостей і не сприймають вимогу виправитися Терпляче роз’яснювати зміст вимог та негативні наслідки їх невиконання.
Створювати ситуації успіху і вчити діяти в ситуаціях неуспішності (аналізувати причини, складати план самокореції та контролювати його виконання).
Роз’яснення соціальних ролей і вимог до якостей особистості.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Психолого-педагогічного семінару «Психологічний супровід соціалізації особистості в умовах громадянського суспільства»
З метою виховання громадянина з високим рівнем громадської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства здійснювати психолого-педагогічний супровід соціалізації особистості у відповідності до складових соціалізації:
Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.
Опанування загальнолюдською та національною культурою: формування цілісного світогляду, опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав і свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримка загальної безпеки.
Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання , самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції.
Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального та професійного розвитку.
Спрямовувати самоосвітню діяльність педагогів та гімназистів на засвоєння змісту етапів та критеріїв оцінки соціальних якостей особистості; розуміння причин виникнення проблем соціалізації та шляхів їх попередження і самокорекції.
Інтегрувати діяльність щодо формування моделі відповідальної поведінки випускника гімназії у здійснення психолого-педагогічного супроводу соціалізації особистості шляхом створення розвиткового освітнього середовища.