Презентация к мероприятию У світлі чистоі любові(Кохані жінки Т.Шевченка.Три історії.)

Галерея образів Т.Г.Шевченка- поезія, життя, живопис…Презентаціяучениці 11-А кл.ДЗ”ЛСШ №5 1-3 ст.”Насєткіної А. Учитель: Третинко Л.М. Леонід КисельовВін був як полум'я. Його рядки — Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю,І хліб, і сіль, і війни, і віки.Він був як полум'я. Свої слова —Легкі, як небо, сині, наче квіти,Що ними тільки правду говорити,Він в наші душі спраглі наливав.Він був як полум'я. Тепер ідіть,Мо пощастить знайти в трухлявій шафі Засохлу риму, клоччя біографій, Анкетну сповідь і газетну їдь…Він був як полум'я. Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок,жіночий портрет, що дійшов до нас, датований самим автором ще 1830 р. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. А я так мало, небагато Благав у бога. Тілько хату, Одну хатиночку в гаю, Та дві тополі коло неї, Та безталанную мою, Мою Оксаночку, щоб з нею Удвох дивитися з гори На Дніпр широкий, на яри, Та на лани золотополі, Та на високії могили; Дивитись, думати, гадать: Коли-то їх понасипали? Кого там люде поховали? І вдвох тихенько заспівать Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана, Що на огні ляхи спекли. А потім би з гори зійшли; Понад Дніпром у темнім гаї Гуляли б, поки не смеркає, Поки мир божий не засне, Поки з вечірньою зорею Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене. Ми б подивились, помолились І, розмовляючи, пішли б Вечеряти в свою хатину. Т.Шевченко Летіла зозуля…Пала на долину…Та й сіла кувати на мою калину…Зозуля кувала!Правдоньки питала,Що моєї неньки на світі не стало… Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями ,Бо москалі — чужі люде,Роблять лихо з вами.Москаль любить жартуючи,Жартуючи кине;Піде в свою Московщину,А дівчина гине —Якби сама, ще б нічого,А то й стара мати,Що привела на світ божий,Мусить погибати.Серце в'яне співаючи,Коли знає за що;Люде серця не побачать,А скажуть — ледащо!Т.Г.Шевченко(поема «Катерина») До наших часів збереглися понад 50 автопортретів Шевченка, більше 120 портретів поета, фотографії і листівки з його зображеннями. Завдяки словесним описам зовнішності Тараса Шевченка в спогадах його сучасників, офіцерів частин, де він служив, письменників, з якими спілкувався і дружив, і колег-художників можна скласти його детальний портрет. За словами Надії Наумової, завідуючої відділом "Хата на Приорку" Національного музею Тараса Шевченка,одним із кращих є автопортрет поета 1845 року. На ньому Тарас Шевченко молодий, щасливий. З цього портрета він дивиться великими очима, неначе хоче сказати нам щось, розповіла Надія Наумова : "На портреті Шевченка не посміхався. Він не малював собі, як Рембрандт, з келихом вина, разом з дівчатами. Він ніби вдивляється в самого себе. Ви ж розумієте, він, коли писав автопортрет, повинен дивитися на себе в дзеркало"? Лідія Рибенко АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ Пророк. Месія. Все це буде потім.А поки що – свічадо і свіча.Печалі присмерк в молодих очахпередчуттям грядущої скорботи.Ще вибір є: Достатньо лиш малярства,Щоб скрасити життя своє земне,і, може й слава Вам іще сяйне –продажна жриця блиску і фіглярства.Але цей ранній сум – чи випадковий?... У задзеркаллі висвітлилась путьсамотня і жаска – не обмануть,бо біля Вас уже стояло Слово. Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з модних,знаних і популярних портретистів. Особливо цікаві у нього жіночі портрети-романтичні,стримані, пристрасні-різні…В кожному- душа та історія життя. На одному з балів у дворянки Тетяни Волховської Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською та племінницею декабриста Рєпніна — княжною Варварою. Виник химерний любовний трикутник, врівноважити який не зумів би ніхто… 21-річна пані Ганна Закревська пробудила в Тарасові порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився. Тарас малював родину Закревських неквапливо, щоб довше бути поруч із "Ганною вродливою", як згодом він назвав свою кохану в одному із віршів. Дослідники спадщини Кобзаря підкреслюють, що поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Останнє кохання-нещасливе і гірке…ЛИКЕРІ Моя ти любо! усміхнисьІ вольную святую душуІ руку вольную, мій друже,Подай мені. То перейтиІ Він поможе нам калюжу,Поможе й лихо донестиІ поховать лихе дебелеВ хатині тихій і веселій.Т.Г.Шевченко Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Як понесе з УкраїниУ синєє мореКров ворожу... отоді яІ лани і гори —Все покину і полинуДо самого богаМолитися... А до того —Я не знаю бога.Поховайте та вставайте.Кайдани порвітеІ вражою злою кров'юВолю окропіте.І мене в сім'ї великій,В сім'ї вольній, новійНе забудьте пом'янутиНезлим тихим словом. Вікторія Климентовська Міг би жити спокійно і мирно,Малювати, складати пісні.Тільки ж геній – це завжди безмірність,І для нього всі рамки тісні.Україна – єдина святиня.Лиш для неї потрібно творить.Та вона, ніби та Катерина,Дозволяє себе задурить.Він про неї писав і молився,Не боявся ніяких страждань,Та вона, як кріпачка-актриса,Все згубила: талант і талан.Тільки й гордості, що ще не вмерла,Та чи ж лицарів верне своїх?Та ж вона, як кохана Ликера,Вкоротила поетові вік.Після нього зосталося Слово –Хвиля пристрасті без берегів –Невгамовно палке і в любові,І в зненависті до ворогів.В тім вогні нам горіть – не згоряти,Черпать сили в дні бід і невдач.Україно, згорьована мати,Над улюбленим сином поплач.