Презентація Зайчикова хатка. Українська народна казка.

Зайчикова хатка Українська народна казкаАвтор презентації Поспілько Тамара Валеріївна Жили собі лисичка і зайчик. У лисички хатка була крижана, а в зайчика - луб'яна. Аж ось прийшла весна-красна. Лисиччина хатка розтанула. А зайчикова стоїть собі як і стояла. І вирішила лисичка обдурити зайчика. Попросилась переночувати, та його з хатки й вигнала! Йде зайчик дорогою, плаче. Йому назустріч - два собаки:- Гав-гав-гав! Чого, зайчику, плачеш? А зайчик відповідає:- Як же мені не плакати? Була в мене хатка луб'яна, а в лисиці - крижана.   Прийшла весна, лисиччина хатка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене й вигнала! - Не плач, зайчику! Ми твоєму горю зарадимо! Підійшли вони до хатки, загавкали собаки:- Гав-гав-гав! Тікай, лисичко, геть! А лисиця їм з печі відповідає:- Як вискочу, як вистрибну, полетить клоччя в усі закутки!Собаки злякалися і втекли. Зайчик знову йде дорогою, сльозами заливається. Назустріч йому - ведмідь:- Чому, зайчику, плачеш? - Як же мені, ведмедику, не плакати? Була в мене хатка луб'яна, а в лисиці - крижана. Прийшла весна, лисиччина хатка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене й вигнала! - Не плач, зайчику! Я твоєму лихові зараджу! Підійшли вони до хатки, ведмідь як загарчить:- Йди, лисичко, геть! А лисичка з печі:- Як вискочу, як вистрибну, полетить клоччя в усі закутки!Ведмідь перелякався і втік у ліс. Йде зайчик, сльозами умивається. Зустрічає його півень з косою:- Кукуріку! Чому, зайчику, плачеш? - Як же мені, півнику, не плакати? Була в мене хатка луб'яна, а в лисиці - крижана. Прийшла весна, лисиччина хатка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене й вигнала! - Не плач, зайчику, я її вижену.- Ні, півнику, не виженеш! Собаки гнали - не вигнали, ведмідь гнав - не вигнав. Де вже тобі...- А от і вижену! Підійшли вони до хатки, півень чобітьми як затупає, крилами як залопоче. Та як закричить:- Кукуріку! Йду лісами-горамиВ чоботях зі шпорами,Несу косу на плечі!Тікай, лиско, з печі! Лисиця злякалась і каже:- Вже взуваюсь! А півень знову:- Кукуріку! Несу косу на плечі! Хочу лисоньку посікти! Тікай, лиско, геть! Лисиця знов каже:Уже вдягаюсь! Півень втретє кричить:- Кукуріку! Несу косу на плечі! Хочу лиску посікти! Тікай, лиско, геть!Лисичка як вискочить, та як дремене до лісу! Тільки її й бачили. І став зайчик знов жити у луб'яній хатці.