Презентація з української литератури Життєвий і творчий шлях Олега Ольжича

Олег Ольжич (Кандиба) (1907-1944) Олег Ольжич український поетархеолог політичний діяч Народився в Житомирі 8 липня 1907. Батько — відомий поет та письменник Олександр Іванович Кандиба (псевдонім Олександр Олесь)Мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька. Навчався в Пущі-Водиці під Києвом, проте середню освіту йому довелося здобувати у Празі. У 1923p. він, виїхавши разом з матір'ю з України, охопленої чадом класової ненависті, в Берліні нарешті зустрівся з батьком, який перед цим склав обов'язки повпреда УНР у Будапешті.Олег вступає до Карлового університету - одного з найпрестижніших того часу в Європі, успішно студіює там філософію. Одночасно стає слухачем літературно-історичного відділу Українського вищого педагогічного інституту імені М.Драгоманова. Олегове захоплення археологією переростає у серйозну наукову роботу. Він проводить археологічні розкопки в Галицькому Поділлі, обробляє наукову інформацію в музеях Львова, Кракова, Праги. За наукову працю, присвячену енеолітичній мальованій кераміці Галичини філософський факультет Карлового університету присвоює йому в 1929 році докторський ступінь. Олег Кандиба стає відомим археологом, археологом з європейським іменем. Проміжні результати його наукових досліджень друкують в чеському журналі «Огляд передісторичний» і в серійному науковому виданні «Пам'ятки археологічні» В 1938 його запрошують до США, де він читає лекції американським студентам, друкується в американських наукових виданнях, виступає експертом в американських музеях. Тут, у Америці, Олег організовує наукове життя української діаспори. 29-річного доктора археології у 1936 році запрошують до Рима, де він поринає в поглиблені наукові досліди, розбудовує українсько-італійські зв’язки, готує видання творів української літератури у перекладі на італійську. Свої праці з археології він друкував в українських, чеських, англійських та німецьких виданнях. Окремо вийшла його монографія “Schipenitz - Kunst und Gerate eines neolithishen Dorfes “ (1937), яка отримала високу оцінку фахівців. Загалом діапазон наукової діяльності О.Кандиби охоплював, крім археології, історію, історію мистецтва, етнографію, літературу.Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник», «Пробоєм». Із молодих літ Олег Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Євгена Коновальця. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві. У підпіллі, в 1943 році, Олег обвінчався у православній церкві села Яблінка Вижня на Львівщині з Калинкою (Катериною) Білецькою. Відчуваючи смертельну небезпеку, Олег відправить вагітну дружину до батьків у Прагу. Вже після його смерті народився син Олег. 25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 Він ще у 1931 році у вірші “Присвята” напророчив свою смерть: Пошли мені, молюся, дар один: В ім’я Її прийняти мужньо муки І в грізні дні залізної розплати В шинелі сірій вмерти від гранати Олег Кандиба — автор поетичних збірок: «Рінь» (1935), «Вежі» (1940)посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937). Олег Ольжич справив помітний вплив на літературу української діаспори Олекса Стефанович присвятив йому кілька віршів.Про Олега Ольжича знято повнометражний двосерійний художньо-документальний фільм-трилогію за сценарієм Леоніда Череватенка, режисер Аркадій Микульський «Я камінь з Божої пращі…», що об'єднує стрічки: «Ольжич» (1996), «Доба жорстока, як вовчиця», «Незнаний воїн» (2000). Фільм удостоєний Національної шевченківської премії 2002-го року.1994 року відкрита наукова бібліотека імені Ольжича у м. Києві.2007 року відкрита Обласна універсальна наукова бібліотека імени О.Ольжича в м. Житомирі. Дякуємо за увагу!