Статья Формирование жизненных компетентностей

Грудіна Олена Володимирівна
м.Жданівка
Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху особистості
Однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті, стала проблема набуття особистістю життєвої компетентності. Це обумовлено тим, що останнім часом революційно змінилися умови, в яких живе сучасна людина. Швидкість зв’язку зросла в мільйон разів, швидкість пересуванняв 100 разів, енергонасиченість промисловостіу тисячу разів, а це означає постійне зростання обсягу інформації, яку людині необхідно осмислити для успішної життєдіяльності. Розвиток науки сприяє тому, що інформація регулярно поновлюється, тобто весь час змінюється. Таким чином, змінилися вимоги до життєвої компетентності: у добу інформаційного суспільства сучасна людина, щоб досягти успіху, повинна навчитись діяти в умовах постійно змінюваного середовища.
А це означає повне переосмислення змісту і завдань сучасної освіти. Адже теперішні учні після закінчення школи будуть жити в умовах, що вимагатимуть від них здатності швидко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, критично і творчо мислити, переробляти інформацію, визначати своє життєве кредо і т.п..
Раніше було достатньо дати дитині певний обсяг знань, навчити нормам поведінки у суспільстві, щоб вважати, що людина зуміє знайти своє місце в житті.
Зараз все змінилося: у сучасному інформаційному суспільстві соціальні умови сприяють необхідності формування потреби навчатися протягом всього життя. Таким чином, XXI століття повинне стати добою неперервної освіти, а точнішесамоосвіти. Бо зараз можна впевнено казати про те, що успішною буде життєдіяльність лише тієї особистості, що зможе самовдосконалюватися протягом всього життя.
Іншими словамиосвіта повинна допомогти особистості оволодіти життєстійкістю, життєздатністю та життєтворчістю. Ці три найважливіші функції життєвої компетентності особистості тісно пов’язані між собою. Вони містять у собі конкретну систему здатностей, що щоденно визначають успішність життя людини. Що ж містить в собі кожна з цих функцій?
Життєстійкість, на мій погляд,це здатність людини підтримувати у належному вигляді рівень власних фізичних, психічних, психологічних якостей; уміння відстоювати свої життєві принципи та цінності. Якщо ми зможемо сказати, що наш учень розуміє цінність життя, має навички здорового способу життя, фізично витривалий, володіє методиками безконфліктного спілкування, аутотренінгу, має стійкі моральні цінності, власну життєву позицію, певні навички побутової, господарської та трудової діяльності, то лише тоді ми будемо певні в тому, що він має сформовану життєстійкість.
Життєздатність спирається на життєстійкість, але вона означає самореалізацію людини в конкретних життєвих ситуаціях, коли людина реалізує творчий потенціал, спираючись на власні сили. Життєздатна особистість демонструє критичність та самостійність мислення, незалежність від авторитетів, здатність до самонавчання та до самовиховання, соціальну активність, спрямованість у майбутнє. Без життєздатності людина не стане компетентною, бо все своє життя буде вимушена або протистояти умовам середовища, або пристосовуватись до них. А та людина, що має сформовану життєздатність, буде спиратись на актуальні життєві ситуації і знаходити правильний вихід.
Життєстійкість та життєздатність напряму пов’язані з навчально-виховним процесомуспішність навчання та виховання залежать від життєстійкості та життєздатності учня. І дуже добре, коли розвиток життєстійкості та життєздатності теж залежить від навчання, коли виховна система школи здатна і готова допомогти їх становленню.
Якщо ми зможемо сформувати в учнів життєстійкість та життєздатність, то ми зуміємо навчити їх реалізувати свою особистість, але головне завдання освіти на сьогоднішній деньздобуття компетенції життєтворчості. Життєтворчістьце здатність особистості прогнозувати і здійснювати своє життя згідно з ідеальним образом бажаної життєдіяльності (проектом).
Життєтворча компетенціяце здатність творити власне життя, спираючись на власний потенціал, духовний світ, світогляд згідно з індивідуально-особистісним життєвим проектом.
Якщо будуть розвинуті три зазначені функції, то ми зможемо говорити про життєву компетентність. Цілком зрозуміло, що сформувати все й одразу неможливо. А це означає, що необхідно формувати життєву компетентність крок за кроком.
Зрозуміло, що в початковій школі основним завданням розвитку основ життєвої компетентності дитини є допомога в оволодінні необхідними життєвими навичками, а вже в 5-9 класах завдання щодо розвитку життєвої компетентності учнів зовсім інші. Адже підліток досить часто стає безпосереднім учасником суспільного життя, вимушений приймати самостійні рішення. Тому я хочу звернути особливу увагу на те, як необхідно формувати життєві компетентності в цей віковий період, щоб підліток міг успішно проектувати своє власне життя.
Хочу поділитись власним досвідом роботи з формування життєвих компетентностей на уроках української мови і літератури в 5-9 класах.
Я вважаю, що насамперед, необхідно розвинути у підлітка здатності, що дозволять йому бути готовим до вирішення різноманітних життєвих завдань, допоможуть якомога краще проводити власну життєдіяльність. Це і здатність учня організовувати свій життєвий час, спланувати і реалізувати необхідні й бажані події життя, і усвідомлення сенсу життя, розуміння відповідальності за власні вчинки, а такожвідчуття потреби в самостійній організації власного життя.
Саме в цей період необхідно розвинути в учня функціональну грамотність, яка полягає в умінні працювати з текстами, сформованості графічної грамотності, здатності до конструктивного спілкування, умінні правильно формулювати власні думки, наявн
·ості елементарної технологічної грамотності, спроможності до самопізнання, самовиховання. Саме рівень функціональної грамотності буде визначати здатність людини розв’язувати стандартні життєві завдання. Тому намагаюсь на кожному уроці виділити час для роботи над формуванням уміння формулювати думки в усному і писемному мовленні.
З метою залучення учнів до самоосвітньої і самовиховної діяльності проводила тренінг на тему „Самоосвіта і самовиховання як засоби досягнення життєвої мети”. Запропонувала дітям спробувати сформулювати для себе життєву мету, пояснивши, що вона може бути близькою і далекою. Коли учень визначився з метою, я зазначила, що слід намітити шляхи її досягнення. Кожен спробував створити міні-план досягнення мети. Далі я запропонувала дітям записати, що може стати на заваді їм у тому, щоб зробити мрію дійсністю. Коли учні виконали завдання, я поцікавилася тим, чи знають учні, що може допомогти їм подолати зазначені перешкоди. Вислухавши відповіді, пояснила, що без оволодіння навичками самоосвіти і самовиховання досягти бажаного буде важко, і запропонувала кожному скласти власну програму самоосвітньої і самовиховної діяльності. Функцію самоконтролю порадила здійснювати за допомогою щоденника.
Підліток дуже часто піддається впливу інших на своє життя, тому необхідно проводити різноманітні тренінги, що допомагають формувати життєздатність. Слід пояснити учням, що нормальний фізичний та психологічний розвиток підлітка неможливий без занять фізичною культурою та спортом. Обов’язково слід працювати з попередження шкідливих звичок, адже вони негативно впливають на здоров’я. Слід формувати навички безпечної поведінки. З цією метою проводжу міні-тренінги на теми: „Скажи „НІ” шкідливим звичкам”, „10 причин, щоб не палити”, пропоную захистити проекти: „Я проти шкідливих звичок”, „Ялюдина”.
Для того, щоб учень навчався з цікавістю, слід залучати його до активної участі у навчанні. Лише тоді, коли підліток сам здобуває знання, а не запам’ятовує готовий матеріал, можна говорити про оптимальний розумовий розвиток. Щоб навчити учнів орієнтуватися в світі інформації і сформувати потребу вчитися, я пропоную їм скласти тексти на теми: „Книгаджерело знань”, „Телебачення в житті людини”, „Нова (або улюблена) телегра, телепередача”, „Книга в моєму житті”. Учні відчувають на собі вплив різноманітних інформаційних технологій, тому пропоную їм підготувати виступи на теми „Комп’ютеріграшка чи помічник?”, „Вплив реклами на моє життя”, „Моє ставлення до насильства на екрані”.
Ще однією важливою проблемою підліткового віку є відсутність емоційно-вольових якостей. Досить часто дитина не вміє керувати своїми емоціями, що зумовлено гормональними змінами в організмі. Тому постає необхідність у розвитку здатності особистості до подолання негативних емоційних ставлень. Своїх учнів я навчаю прийомам безконфліктного спілкування.
У цей же період розвитку особистості слід пояснити дитині, що їй доведеться навчатися упродовж всього свого життя, бо людство не стоїть на місці, а успіху зможе досягти лише той, хто не заблукає в інформаційному просторі. Оволодінню цією навичкою сприяє робота в бібліотеці, пошук необхідної інформації в мережі Інтернет тощо.
У підлітковому віці учень оволодіває низкою соціальних ролей. Наприклад, покупця, працівника, пасажира, вчителя тощо. Щоб навчити дітей спілкуванню в різних ситуаціях, даю завдання розіграти діалоги на різноманітні теми, наприклад, такі:„Мій ранок”, „День народження”, „У магазині, бібліотеці, транспорті...”, „На перерві”, „Мої захоплення”; проводжу рольові ігри: „У театрі”, „Явчитель”, „Ягосподар”, „Я в чужому місті”. У результаті виконання подібних завдань учень усвідомлює, що протягом життя йому доведеться виконувати різні соціальні ролі, тому він повинен бути до цього готовий.
Працюю над формуванням екологічної культури школярів. Екологічна ситуація в Україні настільки складна, що не можна сформувати життєві компетенції, не проводячи екологічної роботи. Я пропоную дітям написати твір-роздум на тему „Ми і природа”, створити проект „Як покращити екологічну ситуацію в Донецькій області”, „Як зробити моє місто кращим”, написати звернення до мешканців, щоб привернути увагу до екологічного становища.
Працюючи з підлітками, багато уваги приділяю формуванню професійних компетентностей, адже учні повинні знати фактори, що впливають на вибір професії, показники професійної придатності, правила безпеки при роботі з певними приладами. Учень повинен знати про різні професії, знаряддя праці. Соціальна позиція дев’ятикласника вже досить міцна, тому пропоную твори на теми „Майбутня професіяпоклик душі чи данина моді?”, „Яким працівником я себе уявляю?”, тренінги „Ястудент”, „Я на роботі”.
Таким чином, можна зробити висновок, що в 5-9 класах необхідно забезпечити достатній розвиток всіх життєвих компетентностей, які необхідні для подальшого соціального розвитку особистості, його життєвої компетентності. Лише виконання цих завдань сприятиме успішній життєдіяльності підлітка.










Література
1.Аналітико прогностичний супровід формування самоосвітньої компетенції школярів: практико зорієнтований посібник / За науковою редакцією І.Г. ЄрмаковаЗапоріжжя: Хортицький навчально-реабілітаційний багато профільний центр, 2006, 220 с.
2.Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Проектні обриси становлення життєстійкої і життєздатної особистості : практико зорієнтований посібникЗапоріжжя: Хортицький навчально-реабілітаційний багато профільний центр, 2006, 152 с.
3. Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школиЗ., 2005.112 с.


15