Естетичне виховання молодших школярів засобами української народної педагогіки.

Криворізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ст.№4
Методичний кабінет
Естетичне виховання молодших школярів засобами української народної педагогіки.

Вчитель початкових класів
Бондаренко Наталя Петрівна
-Кривий Ріг- Актуальним питанням сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв'язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.
Основні напрямки освіти на Україні вимагають створення школи, важливим завданням якої є розвиток високоінтелектуальної, свідомої, творчої особистості. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти, одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є також естетичне виховання. Початкова ланка не може лишитись осторонь забезпечення високої естетичної освіченості та вихованості особистості, розвитку естетичних потреб і почуттів молодого покоління, адже саме «Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння всіма компонентами національної діяльності», – як зазначено у Державному стандарті початкової загальної освіти
У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.
Головна запорука успіху естетично-виховного процесу полягає у його відкритості для найрізноманітніших педагогічних ідей. Цей процес повинен бути спрямований на формування загальнолюдських і культурно-національних цінностей, сприяти зростанню інтелектуального та духовного багатства суспільства.
Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості
Народний педагогічний досвід, який систематично збагачується і вдосконалюється, став надбанням народної педагогіки, цієї мудрої науки, що завжди з нами. Народна педагогіки є школою сім’ї, отчого дому, батьківською науковою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.
Отже, справжня школа без народної педагогіки не може обійтись, бо вона є містком, який поєднує домашнє виховання зі шкільним, школу з сім’єю. І чим більше в шкільному вихованні елементів народної педагогіки, тим краще, бо загальна характеристика сучасного етапу розвитку освіти в сучасній системі виховання дуже мало звертається уваги на народну спадщину, яка є дуже корисною для формування естетичної культури. У дітей відсутні або майже відсутні національні ідеали. Зараз не поширюється естетична культура і загальнолюдські цінності дітей занепадають. Тому завдання вчителів і школи – є відродження цих цінностей, а найкраще це зробити засобами етнопедагогіки.
Засобами естетичного виховання є природа, мистецтво, навколишнє середовище, духовні ідеали і культура
З перших днів перебування дитини в школі потрібно вводити її у світ культурно-історичних надбань народу. Формування особистості засобами українського народознавства включає пізнання, розуміння нею своєї Батьківщини, самовіддану активно-творчу патріотичну діяльність. Усе це вимагає змістовної організації народознавчої діяльності учнів. Визначальним тут є реалізація ідеї народності і на цій основі – формування системи знань про культурно-історичний шлях розвитку українського народу і народів, які проживають на території України; демократизація всіх сторін життя школярів, відхід від регламентації в організації їхньої діяльності; індивідуалізація виховання, врахування інтелектуального розвитку, здібностей, інтересів та нахилів і неоднозначності внутрішнього світу учня, що зумовлює варіативність змісту, форм і методів виховання; органічне поєднання організаційно-педагогічних, національно-культурних та просвітницьких форм роботи, індивідуальних, групових і фронтальних з активно-творчою естетичною діяльністю молодших школярів.
Естетичне виховання здійснюється і під час народознавчої діяльності, яка є дуже цікавою і ефективною у вихованні молодших школярів. Вона передбачає:
філософсько-світоглядну їх підготовку, формування народного світогляду;
формування естетичної культури, свідомості, естетичних почуттів і смаку; вивчення і пропаганди культурних надбань свого народу та світової культури;
збереження природи, охорона довкілля; вироблення готовності жити і діяти за принципами гуманізму, милосердя, доброти, порядності, справедливості, чесності; оволодіння народною культурою, народними художніми промислами;
формування національної свідомості та самосвідомості (вивчення історичного і культурного розвитку рідного народу; ознайомлення з його матеріальними і духовними цінностями, родинними реліквіями, звичаями, обрядами; формування потреби у естетичній культурі,активної творчої діяльності; виховання на основі естетичної свідомості естетичного сприйняття, почуття, смаку та естетичного ідеалу; вироблення умінь і навичок діяльності з відродження національної духовності та історичних коренів);
розвиток естетичної культури, художніх здібностей і смаків (оволодіння знаннями в галузі народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, народного побуту, ремесел, ігор; розвиток почуття прекрасного; виховання дбайливого ставлення до творів мистецтва, пам’яток історії; потягу до творчої діяльності);
Разом з учнями класний керівник визначає зміст діяльності. Так, зміст пізнавальної діяльності народознавчого характеру включає виконання робіт (і за допомогою вчителя), пов’язаних із вивченням історії рідного краю, усної народної творчості, із систематизацією знань про себе і свій рід, народ, націю, Батьківщину, а також ознайомлення з основами активно-творчої діяльності: учні вчаться робити висновки – узагальнення, знаходити і пояснювати причинно-наслідкові зв’язки, з книгою та іншими джерелами інформації, записувати різні за жанрами фольклорні твори, аналізувати явища і факти суспільного життя. У системі роботи вчителя початкових класів та класного керівника використовуються такі види пізнавальної діяльності народознавчого характеру: заняття в гуртках та факультативах; участь учнів у роботі клубів, творчих об’єднаннях за інтересами, різних масових, групових формах та видах діяльності; індивідуальна робота з матеріалами періодичних видань, радіо- і телепередач; виготовлення наочних посібників, роздаткового і дидактичного матеріалу тощо.
Форми, методи і види діяльності дітей та дорослих найрізноманітніші: бесіда, університети народознавства, малі академії народних мистецтв, подорожі, читання книг живої природи, години улюбленої праці, студії народної творчості, товариства, дитячі ігри та забави, конкурси, вечорниці, свята рідної мови, щедрівки і колядки, новорічно-різдвяні свята, ритуали і атрибути, весняно-літня народна поезія в традиційних народних ігрищах, уроки народознавства, Пам’яті, уроки історії, Матері, рідного краю та ін.
Естетичне виховання дітей – справа тонка й складна. Тут немає місця фальші, непослідовності, нещирості у взаєминах між вчителями і дітьми та їх батьками.
Для того, щоб реалізувати можливості по використанню розповідних жанрів українського фольклору, необхідно:
Домогтися, щоб народознавчим змістом була пройнята вся навчально-виховна робота школи.
Треба, щоб використання здобутків етнопедагогіки охопило всі виховні ланки: сім’ю, позашкільні заклади.
Педагогічний всеобуч батьків.
Щоб робота проводилась систематично, а не епізодично.
Для реалізації методики виховання засобами етнопедагогіки доцільно використовувати такі форми організації навчально-виховного процесу:
Проведення нестандартних уроків за темами: «Наш барвінковий край», «Українська пісня – душа нашого народу», «Притчі, перекази, легенди рідного краю», «В осінні шати, барви вдягнулися ліси», «Цікавинки звідусіль», «Стежками народної мудрості», «Народ скаже – як зав’яже», «Ось тобі казочка», «Ходить сон коло вікон», «Мистецтво – великий Учитель», уроки мислення серед природи: «Осінні пригоди у нашому саду», «Перші сніжинки» та інші.
Нетрадиційні виховні заходи: «Свято осені», «Козацькі розваги» тощо;
Родині свята на теми: «Рідний край, де ми живем, Україною зовем», «Козацькому роду нема переводу» та інші;
Збирання і записування фольклорного матеріалу за допомогою батьків;
Створення гуртків народної творчості: «Диво калинове», «Струмочок», «Джерельце», «Народні ігри», «Українська пісня», «Дзвіночок» та ін.
Отже, сприймання краси наповнює життя дитини цікавим змістом, робить його яскравішим. Така дитина розуміє красу природи, людини, її працю. Вчитель у своїй роботі з молодшими школярами повинен забезпечити цілісній підхід до формування особистості, розвивати її естетичне ставлення до дійсності з потребою в досконалості, прилучити до споживання і творення естетичної культури суспільства; сформувати психологічні механізми творчої діяльності.
Проблема естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку засобами української народної педагогіки дуже актуальна, важлива і багатогранна на сучасному етапі розвитку національної школи для педагогічної науки, шкільної практики, а тому потребує подальшої фундаментальної розробки спільними зусиллями науковців, учителів вихователів, батьків.