Літературно-музичнийи вечір «Пелюстки зів’ялих троянд» (Лірика Лесі Українки)
Літературно-музичний вечір
«Пелюстки зів’ялих троянд»
(Лірика Лесі Українки)
Учитель НВК №130 Клемешова В.М.
Донецьк
Тема: Літературно - музичний вечір «Пелюстки зів’ялих троянд» ( за інтимною лірикою Лесі Українки)
Мета: Познайомити з інтимною лірикою Лесі Українки, розкрити красу почуттів поетеси; удосконалити навички виразності читання, елементів драматичної гри; виховати інтерес до творчості поетеси.
Обладнання: Портрети Лесі Українки, збірки поезій, магнітофон, класична музика,.
Дошка прикрашена трояндами, підлога – пелюстками троянд.
На дошці епіграф.
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Леся Українка “Лісова пісня”
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
Леся Українка
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Леся Українка
Учитель:
- Вітаю усіх присутніх!
Сьогодні ми проводимо літературно-музичний вечір, присвячений поезії Лесі Українки – видатній поетесі, «Пелюстки зів’ялих троянд»
Доля послала Лесі багато випробувань. Ця молода дівчина, прекрасно освічена, багато читала, знала іноземні мови, чудово грала на фортепіано, писала вірші, а ще дуже любила свою рідну землю, свою України, свій народ. Саме їм вона присвятила своє життя, своє серце, свою поезію. Мабуть, тому Лариса Петрівна Косач обрала собі псевдонім Леся Українка, який розкриває суть цієї жінки – нерозривний її зв’язок з Батьківщиною, служіння українському народу.
У дитинстві вона промочила ноги на річці Стирі. З того часу почала хворіти, як вона говорила « вела 30-річну війну з хворобою.» У Лесі був туберкульоз кісток, вона перенесла кілька операцій. Хвороба перекинулась на нирки, легені. Але Леся мужньо боролася з хворобою.
У нашій свідомості з іменем Лесі пов’язується поняття борця, який долає фізичний біль, поетеси – революціонера , яка бореться за права людей, закликає до боротьби. Це все такТа ще більше захоплення заслуговує вона як жінка, ніжна, любляча, здатна на будь-які жертви заради коханого.
Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять,- то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей . Отже поговоримо про кохання.
Переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертаємося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок цього почуття. Звернімося до Лесі Українки – вона допоможе нам зазирнути у науку кохання.
Ведучі:
1 ведучий:
- У Лесі Українки читаємо: «Любов – це чудова поема, що потім люди перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття», і цю чудову поему ми знаходимо в кожному її творі.
Чи є на землі людина, яка б не хотіла кохати і бути коханою, яка б не мріяла про взаємність почуттів?
Одні хочуть, щоб кохали їх, інші вважають, що кохати навіть без взаємності – щастя. Деякі думають, що краще самому страждати від нерозділеного кохання, ніж бачити, як хтось страждає від того, що ти не можеш відповісти взаємністю.
2 ведучий:
- У житті так часто буває, що велике кохання змінюється гіркотою розчарування. Більшість впевнена, що як би не було важко, знайде сили, щоб забути того, хто виявився негідним вашого почуття. Хтось завжди носитиме у серці муку, а хтось прагнутиме залишитись друзями – «не робитиме пекла тому, хто ще вчора був дорогим.»
Мабуть, найяскравіше відповіла на питання «Що робити, відповідаючи на зраду?» Леся Українка «Лісовою піснею»
Сірі будні, нарікання матері штовхають Лукаша на те, щоб він чисту душею Мавку на прагматичну Килину. Зрада дорого коштувала йому: не стало ладу ні в душі, ні в господарстві. Він став вовкулакою. Але кохання мавки було всесильним:відчуваючи страждання Лукаша, вона поспішає на допомогу йому і повертає людську душу.
(Діалог Мавки і Лукаша).
-Ти, Мавко?
-Я.
-Ти бігла?
-Як білиця.
-Втікала.
-Так.
-Я чую. Се вони вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають:
“Цілуй! Цілуй! Цілуй!”
1 ведучий:
- Леся у своєму житті вибрала «кохати». На дорогах свого нелегкого життя мандрівного життя вона зустріла непересічну людину – Сергія Мержинського, особистість цілісну, освічену, талановиту. Його кохання судилося іншій, а поетеса стала для нього тільки другом, порадником, натхненником у боротьбі за життя. Вони довго листувалися.
(Читання поезії в прозі «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами»)
2 ведучий:
- Коли Сергій Мержинський відчув себе зовсім погано, Леся поїхала до нього в Мінськ.
Вона вірила, що її почуття сильніші за хворобу, що її приїзд поставить хворого на ноги, її турбота захистить його від смерті.
(Звучить вірш «Все, все покинуть, до тебе прилинуть.»)
(Звучить власна поезія Тетяни Рощиної, присвячена Лесі Українці.)
1 ведучий:
- Застаріла хвороба легенів Мержинського раптом розпочалася з незвичайною силою, з кожним днем здоров’я його погіршувалося.
Грошей на лікування не було. Жив він у родичів в Мінську. Леся знову побувала в Мінську, лікарі не сказали нічого втішного. Восени Леся знову прибула до Мінську.
Із наближенням зими стан Мержинського ставав дуже загрозливим. Леся дуже переживала це. До того ж неприємності – батьки були проти поведінки доньки, бо сама була хвора, після хвороби ледве на ноги піднялася, а тепер переймається чужою бідою.
2 ведучий:
- Леся в свою чергу, жаліла батьків, яким приносила стільки клопоту, але все одно вона на стороні хворого, вона з ним, хто мучиться й гине. Хіба можна кинули близьку людину – коли вона чекає тебе, зберігаючи надію на спасіння.
Сили Мержинського танули з кожним днем. Вже нічого не могло його врятувати. Ніякі лікарі не допоможуть йому. Він не піднімається з ліжка, мало розмовляє. Майже два з половиною місяці Леся віддано боролась за життя свого друга. Але рятування не було – 3 березня він помер у Лесі на руках.
(Звучить поезія «Уста говорять: «він навіки згинув.»)
(Пам’яті Сергію Мержинському звучить вірш «Порвалася нескінчена розмова»)
1 ведучий:
- Ще один чоловік завоював серце Лесі Українки. Це Климент Квітка, з яким поетеса познайомилася, коли він ще був студентом Київського університету. Поступово дружба між ними міцніла, ставала необхіднішою.
Климент мав музичний талант, захоплювався музикою, народними піснями. Був скромною людиною з мяким характером. Теж, як і Леся, часто хворів. Сучасники згадують, що Климент Квітка був гарною людиною, чудово грав на фортепіано.
2 ведучий:
- У родині Косачів цю дружбу сприймали по-різному. Але мати приймала дуже близько до серця все це. Як і у випадку з Мержинським, вона не вітала Лесиної симпатії до Квітки. Можливо, тому, що Климент був молодший за Лесю, а можливо вона бачила, що Квітка не зможе бути опорою для її доньки у важку хвилину через його безпорадність.
1 ведучий:
- Але Леся йшла своїм шляхом, не слухаючи матері, керуючись своїм розумом і власними почуттями. Саме в такій атмосфері розвивалися стосунки між відомою поетесою й майбутнім музикознавцем. Останні 20 років свого життя Квітка – професор Державної консерваторії імені Чайковського.
(Звучить вірш з циклу «Мелодії», «Ніч тиха і темна була»)
Леся написала багато прекрасних поезій, серед них цикл «Романси». Романс – це сольна лірична пісня, здебільшого про кохання виконувана в музичному супроводі.
(Звучить романс Лесі Українки «Питання-Відповідь»)
2 ведучий:
- Доля до Лесі була дуже жорстокою, слабке здоров’я, постійне лікування. За вісім років пішли з життя найбільш близькі люди: Драгоманов, Мержинський, брат Михась. Кожен з них був часткою її життя. Смерть рідного брата вибила Лесю з колії, двадцять три місяці вона не бралася за роботу. І завжди поруч в цей час з нею був Квітка, мабуть, без нього, рідних вона не пережила б це горе.
Леся писала Ользі Кобилянській у листі: «Я не знаю, яка буде форма або формула наших відношень з Квіткою, але зрозуміло одне, що ми будемо намагатися якомога менше розставатися, і якомога більше допомагати один одному – ось головне у наших стосунках, а все інше – другорядне.
(Виконується поезія “На мотив з Міцкевича”.)
1 ведучий:
- Хвороба брала своє. Сили Лесі танули на очах. Лесю повезли автомобілем в Сурамі. Це було 9 липня 1913 року. В Сурамі – невеликому горному курорті і оселилися в горному будиночку. Лесі стало трохи краще. А чере три дні Леся вже не могла їсти й ледве примушувала себе щось випити. Єдине, що вона могла їсти – це морозиво з ожини. Там у горах було багато ожини, і їй дома готували це морозиво.
2 ведучий:
- Квітка і мама були постійно поруч. Наступив світанок 19 липня 1913 року, а разом з тим кінець. Народжувався новий день, а Леся тихо згасала. З вокзалу назустріч першим променям сонця поспішала сестра Ольга, яку викликали. Але вже було пізно...
Смерть Лесі Українки схвилювала усю Україну, та й не тільки. Слова співчуття, туги приносив без кінця телеграф з Петербургу, Тбілісі, Харкова, Одеси, Варшави, Парижу, Відня та інших міст, країн.
Тіло поетеси було перевезено до Києва. Поховали Лесю на Байковому кладовищі поруч з батьком й братом Михайлом.
1 ведучий:
- З того часу пройшло понад століття – а ім’я Лесі Українки стало легендарним. Її поезії не вгасали, а навпаки все яскравіше світили. Здійснилося її геніальне передбачення.
(Звучить вірш «Як я умру на світі запалає»)
Учитель:
- Дорогі друзі! Щиро вірю, що Лесина наука допоможе у житті. Бажаю вам у житті зустріти велике кохання, що осяє душу і серце, що окрилить і піднесе у височінь, що навчить дивитися на світ щасливими очима і дякувати за кожну хвилину під цим небом.
Хай не лякає вас те, що за велике кохання платять дорого. Воно варте того
Хай пелюстки зів’ялих троянд Лесиної поезії завжди будуть у наших серцях.
А зараз пропонуємо вам танок «Пелюстки троянд», який поставила учениця 9-А класу Пахович Ганна. Цей танок ми присвячуємо пам’яті видатної української поетеси Лариси Петрівни Косач – Лесі Українки, її творчості, її прекрасній поезії ії коханню.
(Виконується танок “Пелюстки зів’ялих троянд”)
Заголовок 115