Гендерна рівність у творчрсті російських та українських письменників


ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ
У ТВОРЧОСТІ КЛАСИКІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУР ХIХ ст.
Мета:
познайомити учнів із поняттям гендерна рівність,
дослідити особливості розкриття тематики жіночої долі у творчості українських і російських класиків за часів кріпаччини,
розвивати культуру зв̕язного мовлення, вміння робити ґрунтовні і виважені висновки;
виховувати шанобливе ставлення до жінки в усіх її іпостасях (жінка-мати, жінка--кохана), риси чуйності, доброти, людяності.
Тип уроку: бінарний, комбінований.
Обладнання:
тексти творів, мультимедійні презентації «Гендерна рівність», «Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка», «Женщины – музы в жизни поэтов»; мультимедійна дошка (таблиці з назвами творів, фотогалерея);
(аудіозаписи творів Вівальді, Бетховена, Шуберта, Равеля) аудіозаписи декламування поезій (В.Лановий, І.Смоктуновський), аудіозаписи романсів - «Я встретил вас» (І. Козловський) , «На заре ты ее не буди» (невідома співачка).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Ознайомлення з поняттям «гендерна рівність»
1. Вступне слово вчителя української літератури:
-Всі люди народжуються рівними – це гарантують їм Конституція та численні закони. А ще всі люди народжуються хлопчиками або дівчатками. І виправити таку нерівність значно важче, ніж будь-яку іншу. Це поняття з’явилось нещодавно
- Що ж таке гендер? Гендерна політика …
Гендер – це поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.
Зараз під цим терміном розуміють розподіл між економічним, політичним, соціальним, культурним і психологічним.
Таким чином, гендерна політика – це утвердження політики партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань, методів їх досягнення в діяльності політики держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.
Гендерна культура – це сукупність статево – рольових цінностей у суспільних сферах
буття. Це поняття є суспільно – необхідним, бо культура між жінкою і чоловіком є важливою. Боротьба між правами жінки та чоловіка велася давно. І все почалося від жіночої емансипації. Жінка з давніх-давен не мала прав, а якщо мала, - то лише обов’язки, які повинна була виконувати. Можна назвати багато жінок, що зробили свій вагомий внесок у становленні рівноправ’я. І зараз ще існує поняття дискримінації жінок в буденному житті: їй зраджують, її забувають, б’ють і ґвалтують, витісняють і висміюють. З’явились жінки з пріоритетами в політичному, економічному, соціальному житті країни. І раніше теж були жінки-політики, і вони нікуди не зникали! Жінки з сильним характером були, є і будуть.
Дуже часто жінок змальовують стереотипно, жінки є предметом естетичної насолоди, краси, задоволення, або як машини - для виконання хатніх обов'язків. Це принижує…
Отже, для встановлення єдиної, правової, демократичної держави суспільство повинно бути рівноправним. Жінка заслужила право бути рівною з чоловіком
ІІ. Тема жіночої долі у творчості Т. Г. Шевченка.
1. Слово вчителя української літератури
- Але за часів кріпацтва доля жінки була не просто складною - трагічною: - саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою; - поневірялась на панщині; - зносила тяжкі кари; - нерідко змушена була стати жертвою тваринної похоті поміщиків. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839рік покінчили самогубством життя 37 дівчат-покриток.
Тема знеславленої паном селянської дівчини розроблялась багатьма письменниками: Т. Шевченко «Катерина», Н. Квітка-Основяненко «Сердешна Оксана»», Є.Баратинський «Еда», М.Карамзін «Сердешна Оксана».
- Сьогодні на уроці мова піде про великого сина українського народу, поета і письменника, унікального художника, Кобзаря Т.Г. Шевченка, про письменників та поетів російської літератури, про їх невпинні роздуми про роль жінки в людському суспільстві.
«Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка»
2. Розповідь вчителя
Про жіночу долю написано багато літературних творів, але ніхто не став на захист жінки, її честі, гідності й щастя, так як це зробив у своїх творах Т.Г. Шевченко. Чому саме він? Та мабуть, тому, що жіноча недоля була його особистою трагедією. Від тяжкої праці передчасно померла його мати, рідні сестри поневірялися в наймах, дівчину Оксану, яка була його першою любов’ю, збезчестив пан. Хіба цього мало, щоб бути нещасним в особистому житті? Таких обездолених людей на Україні за часів кріпацтва було багато. І серед них найбільше дівчат, жінок. Тож Шевченко маючи талант художнього слова, вболіваючи за долю жінки, матері, схиляючи голову перед її муками, повідав нам і про своє горе, і про горе цілого народу.
Від перших сторінок “Кобзаря”, який починається поемою “Причинна” і аж до останніх сторінок, писаних слабкою рукою поета на порозі вічності – невпинні роздуми про роль жінки в людському суспільстві. Для Т.Г. Шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi.
•хлопчик-кріпак не бачив біля себе взірця жіночого щастя.
•крiпацька неволя - це доля рiдної матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила" .
2. Повідомлення учня про матір Т.Г. Шевченка
- Катерина вийшла заміж за кріпака Григорія Грушівського-Шевченка в 1802-му. Її тато був козаком, але життя склалося так, що волю було втрачено, а дочка народилась кріпачкою. Немає сумнівів, що батькова туга за втраченою свободою вплинула на формування цієї жінки в дитинстві, роздмухуючи найнеймовірніші романтичні фантазії та мрії.
Звісно ж, мрії ті доволі рано були пригнічені суворими реаліями: батьки не мали своєї землі, а тому змушені були відпрацьовувати панщину переважно за самі харчі. В 19 років вона вийшла заміж за Григорія, який і грамоти не знав, але був порівняно заможнішим. Але нужденна праця рано забрала матір у дітей.
«Там матір добрую мою, ще молодою у могилу нужда та праця положили…»

3. Виразне читання учнем вірша «Сон» (На панщині пшеницю жала)
Вчитель:
- Жорстоко повелася доля і з сестрами поета:«Сестри! Горе вам, мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, У наймах, сестри, й умрете!»
4. Повідомлення учнів про сестер Т.Г. Шевченка

- У Тараса було три рідні сестри: Катерина, Ярина, Марія.
Учень: Один із найніжніших споминів пов’язаний із сестрами. Старша сестра Катерина – терпляча та ніжна нянька. Її з теплотою та ніжністю згадує поет протягом життя. Через рік після смерті матері вона вийшла заміж за кріпака Антона Красицького в сусіднє село Зелена Діброва. Саме до їхньої хати часто тікав Тарас, коли йому ставало нестерпно. Там його завжди тепло приймали, з розумінням ставилися до непростого свавільного характеру хлопчика.
По-особливому ставився Тарас Григорович до сестри Ярини. Почуття ніжної любові до неї поет зберіг до кінця свого життя. Недаремно навесні 1859 року Шевченко здійснив давню мрію – відвідати рідні місця. У квітні поет приїжджає до рідного села Кирилівки. З братами залишався не надовго, але із сестрою своєю, Яриною, пробув кілька днів.
Сестрам Тарас Григорович також, присвятив свої твори. Про Катерину він з теплотою та ніжністю згадує в повісті «Княжна». Свої враження про зустріч у 1859 році із сестрою Яриною він описав у поезії «Сестрі».
Сліпа Марійка
«А сестри, сестри, горе вам.
Мої, голубки, молодії,
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах сестри і вмрете.»

5. Виразне читання вірша «Сестрі»
6. Слово вчителя вчитель:
Творча особистість Т.Г.Шевченка формувалася в епоху, коли жінка перебувала під подвійним тиском: з боку родинних традицій, громадських звичаїв, економічних умов, правових нормативів, церковної моралі, влади монархічної держави. Головним “полем бою” жінки за свою людську гідність і суверенність для Шевченка, як і для багатьох його сучасників, були інтимні стосунки. Навколо права на вільне щасливе кохання і розгортаються колізії переважної більшості балад, поем, ліричних творів на сторінках “Біблії українського народу” – “Кобзаря” . Не піддаючи жодному сумніву цього права, автор радить дівчатам: “Кохайтеся, любітеся, як серденько знає!”, хоча і сам поки що не може вказати позитивного виходу з любовної колізії.
Кохання у кращому випадку приводить героїнь до трагічних фольклорних символів (“Лілея”, “Тополя”), а частіше закінчується реальною трагедією їх життя й загибеллю (“Причинна”, “Катерина”).

6. Виразне читання (уривок із поеми «Причинна»)
7. Слово вчителя
- Зазначимо, що материнство виступає у творах Шевченка як закономірний і навіть
бажаний елемент повноцінного особистого життя жінки. Навіть на фоні нелюдських страждань матерів-покриток ще сумнішою вважає поет долю самотньої жінки, позбавленої світла материнства.
Як не згадати прекрасну поему «Наймичка»? Героїня поеми Ганна – любляча мати. Збезчещена паном, вона підкидає сина старим людям, а потім стає в них наймичкою, щоб бути завжди поруч із ним. Люблячи, працює до останнього подиху, щоб згладити провину перед сином:
Сама не з’їсть і не доп’є,
Його нагодує.
І укриє, й перехрестить,
Тихо заколише…
Тільки материнське серце здатне на таку глибоку любов.
Висновок.
Шевченко зробив ставлення до жінки мірилом справедливості, морального здоров’я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя. Неоціненний внесок Кобзаря в розробку жіночої теми у світовій літературі наблизив нас до ствердження майбутнього паритету в стосунках двох статей в людській спільноті.
Розповідаючи нам про жінок, Великий Кобзар бачив у них, передусім, духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість. Поет вірив, що прийдуть ті часи, коли:
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
М. Рильський сказав: «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу». З цим важко не погодитись.
Тараса Шевченка поєднує дивовижне розуміння жіночої душі, він висловлює особисті, глибокі переживання, але як бачимо доля обминула поета.
Неоціненний внесок Кобзаря в розробку жіночої теми у світовій літературі наблизив нас до ствердження майбутнього паритету в стосунках двох статей в людській спільноті.

Тема жіночої долі характерна не тільки для української літератури, а й російської (та й світової взагалі). Не залишала вона байдужими не тільки поетів, але й композиторів, співців, акторів. Ми пропонуємо вам послухати розповідь про жінок, які надихали митців на створення шедеврів мистецтва.
III. Жіноча доля у творах російських класиків.
Підсумкове слово вчителя української літератури
Слово учителя русской литературы.
- Велика и многообразна русская литература. Неоспоримо её гражданское и общественное звучание и значение. Из этого великого моря можно черпать беспрестанно – и не обмелеет оно вовеки. Не случайно, поэтому выходят у нас книги о товариществе и дружбе, любви и природе, солдатском мужестве и Родине… И любая из этих тем получила своё полное и достойное воплощение в глубоких и своеобразных произведениях отечественных мастеров. Но есть ещё одна святая страница в нашей литературе, дорогая и близкая любому неочерствевшему сердцу, - это произведения о женщине, женщине-матери, женщине – любимой.
Проследим, как в русской литературе, верной своим гуманистическим традициям, изображён образ женщины.
3. Рассказ учителя « Изображение женских образов в творчестве великого русского поэта Н.А. Некрасова
- Женщина в некрасовской поэзии всегда обречена на несправедливость, ее несчастная судьба предопределена тем обществом, в котором она живет. В стихотворении "Тройка" Некрасов обращается к молодой девушке, у которой впереди еще целая жизнь; она полна озорства и веселья, ей не чужды девичьи игривые мечты. Она еще не знает, что ждет ее в жизни, и "жадно глядит на дорогу».
4. Выразительное чтение стихотворения «Тройка»
5. Слово учителя
- Щемящей жалостью и горечью наполнены стихи поэта, посвященные женщине из народа.
6. Выразительное чтение учащимся:
«Три тяжкие доли имела судьба,
И первая доля: с рабом повенчаться,
Вторая - быть матерью сына-раба,
А третья - до гроба рабу покоряться,
И все эти грозные доли легли
На женщину русской земли»
Но Некрасов предрекает ей жалкое и убогое существование; ни красота, ни веселый нрав не помогут ей избежать тяжелой женской доли:
7. Выразительное чтение учащимся:
«За неряху пойдешь мужика.
Завязавши под мышки передник,
Перетянешь уродливо грудь,
Будет бить тебя муж-привередник
И свекровь в три погибели гнуть»
8. Слово учителя:
- Поистине величественный и светлый образ русской женщины предстает перед нами в поэме "Кому на Руси жить хорошо". Это - крестьянка Матрена Тимофеевна Корчагина. Вся ее жизнь, которая проходит в непосильном труде, - пример удивительной стойкости, терпения и силы характера. Это она
«Коня на скаку остановит,
В горящую избу войдет»
- Образ женщины – матери ярко представлен Некрасовым во многих его произведениях Стихотворение Некрасова “В полном разгаре страда деревенская...” рассказывает о трудной доле русской женщины, матери, крестьянки. Эта тема вообще характерна для творчества Некрасова, её возникновение объясняется биографически. Поэт вырос в семье, где отец был “домашним тираном”, мучающим мать. С детства Некрасов видел страдания любимых женщин, матери и сестры, брак которой, кстати, тоже не принёс ей счастья. Поэт тяжело переживал смерть матери и винил в ней отца, а через год умерла его сестра...
9. Выразительное чтение учащимся:
В полном разгаре страда деревенская...
Доля ты!- русская долюшка женская!
Вряд ли труднее сыскать.
Не мудрено, что ты вянешь до времени,
Всевыносящего русского племени
Многострадальная мать!
Зной нестерпимый: равнина безлесная,
Нивы, покосы да ширь поднебесная -
Солнце нещадно палит.
Бедная баба из сил выбивается,
Столб насекомых над ней колыхается,
Жалит, щекочет, жужжит!
Приподнимая косулю тяжелую,
Баба порезала ноженьку голую -
Некогда кровь унимать!
Слышится крик у соседней полосыньки,
Баба туда - растрепалися косыньки,-
Надо ребенка качать!
Что же ты стала над ним в отупении?
Пой ему песню о вечном терпении,
Пой, терпеливая мать!..
Слезы ли, пот ли у ней над ресницею,
Право, сказать мудрено.
В жбан этот, заткнутый грязной тряпицею,
Канут они - всё равно!
Вот она губы свои опаленные
Жадно подносит к краям...
Вкусны ли, милая, слезы соленые
С кислым кваском пополам?..

10. Вчитель української літератури:
Важка доля жінок. Але немає жодного поета, який би залишався байдужим до жіночої краси. Немає ні одного поета, який би не писав про кохання. Все минає, лише кохання вічне.
11. Учитель русской литературы:
- Рано или поздно в жизнь каждого человека приходит любовь. Кому-то она приносит радость и счастье, кому-то — горечь неразделенного чувства, а для кого-то становится источником страданий от невозможности удержать это чувство.  Не перечесть всех удивительных и тончайших оттенков любви.  Тема любви является одной из составляющих теории «чистого искусства», наиболее широко представленной в русской литературе творчеством Фета и Тютчева.
Выдающимся явлением в русской и мировой литературе была любовная лирика Тютчева, отличающаяся глубиной мысли поэтической силой в передаче человеческих чувств и ярко индивидуализированным лирическим образом женщины, любящей “наперекор и людям и судьбе” .
По свидетельствам современников, «поэт любил любовь». «Как древнеязыческий жрец, созидающий храм, населяющий его Богами и затем всю жизнь свою служащий им и их боготворящий, так и Федор Иванович в сердце своем воздвиг великолепный, поэтический храм, устроил жертвенник и на нем возжег фимиам своему Божеству – женщине, – писал об отце Ф. Ф. Тютчев.
Любовь – великое чувство. Оно возвышает, окрыляет человека, делает его жизнь осмысленной. Предмет, занимавший Федора Ивановича непрерывно, от юности до гробовой, можно сказать, доски, - были женщины и отношения с ними. Тяга Тютчева к женщинам была поиском места, где можно, хотя бы ненадолго, облегчить мучительный личностный груз, и места, где можно приникнуть к таинственным, бьющим извечно, энергиям жизни. «Или весенняя то нега – или то женская любовь?» - вот от чего, освежённая и отдохнувшая, «играла кровь» Тютчева.
Жизнь поэта должна быть мучительной, с надрывами и переломами, иначе не родятся на свет стихи, способные потрясать и захватывать. А когда драмой его жизни становится любовь — не простая, не освященная церковью, не принятая обществом, — его творчество становится пронзительным и вечным.
12.Сообщение учащегося : - Первой, ранней любовью поэта была Амалия Максимилиановна Крюденер. Они познакомились во второй половине 1823 года. Пятью годами моложе его была графиня Амалия Максимилиановна Лерхенфельд. Но влечение, которое молодые люди почувствовали друг к другу с первых встреч, отметало все сомнения по поводу их разного положения в обществе.
О тех временах осталось слишком мало сведений, но зато картину их воссоздают воспоминания Тютчева о прежней влюбленности, написанные спустя 13 лет после первой встречи с Амалией и посвященное ей:
13. Выразительное чтение стихотворения
Я помню время золотое,
Я помню сердцу милый край.
День вечерел; мы были двое;
Внизу, в тени, шумел Дунай.
И на холму, там где, белея,
Руина замка вдаль глядит,
Стояла ты, младая фея,
На мглистый опершись
гранит,
Ногой младенческой касаясь
Обломков груды вековой;
И солнце медлило, прощаясь
С холмом, и замком, и тобой.
И ветер тихий мимолётом
Твоей одеждою играл
И с диких яблонь цвет зацветом
На плечи юные свевал.
Ты беззаботно вдаль
глядела…
Край неба дымно гас в лучах;
День догорал; звучнее пела
Река в померкших берегах.
И ты с веселостью
беспечной
Счастливый провожала
день;
И сладко жизни
быстротечной
Над нами пролетала тень.
14. Сообщение учащегося:
- Вообще у Тютчева в жизни было много женщин, которые вдохновляли его
на написание столь прекрасных строк. Стихотворение «Я встретил Вас и всё былое…» посвящается юношеской любви Тютчева баронессе Амалии Крюденер.
После сорока лет разлуки поэт случайно встречается с баронессой. В нем возрождаются те чувства, которые казалось, были уже забыты.
По-разному судьба распорядилась жизнями влюбленных, но прогулки с пожилой, но всё ещё сохранившей привлекательность графиней вдохновили поэта на одно из самых прекрасных его стихотворных признаний:
15. Прослушивание аудиозаписей романсов:
поэзии Ф.Тютева под музыку Мусоргского ( в исполнении В.Ланового)
поэзии А.Фета ( читает И.Смоктуновский)
«Я встретил вас» ( в исполнении И.Козловского)

Я встретил вас – и всё былое
В отжившем сердце ожило;
Я вспомнил время золотое –
И сердцу стало так тепло…
Как поздней осени порою
Бывают дни, бывает час,
Когда повеет вдруг весною
И что-то встрепенется в
нас, -
Так, весь обвеян дуновеньем
Тех лет душевной полноты,
С давно забытым упоеньем
Смотрю на милые черты…
Как после вековой разлуки,
Гляжу на вас, как бы во сне, -
И вот – слышнее стали
звуки,
Не умолкавшие во мне…
Тут не одно воспоминанье,
Тут жизнь заговорила вновь, -
И то же в вас очарованье,
И та ж в душе моей
любовь!..
16. Слово учителя о лирике А.Фета:
- Любовная лирика Фета наполнена не только чувством надежды и упования. Она также глубоко трагична. Чувство любви очень противоречиво, это не только радость, но и муки, страдания. Все описание любимых переживаний и ощущение трагизма любви так сильно действует на читателя потому, что Фет сам пережил их, а его творческий гений облек эти переживания в стихотворную форму.
Самой большой любовью в жизни Фета была Мария Лазич, поклонница поэзии Фета. Но их судьба сложилась несчастливо. Девушка весьма талантливая и образованная, она тоже полюбила его, но они оба были бедны. И А. Фет по этой причине не решился соединить свою судьбу с любимой девушкой.
Они расстались, и Мария покончила жизнь самоубийством, обронив зажженную спичку, от которой загорелось ее платье. Это несчастье наложило на жизнь и творчество поэта неизгладимый отпечаток. Стихи, в которых присутствует “она”, овеяны трагичностью и тоской.
Вместе с Марией погиб и его идеал, который звучал теперь только в стихах — воспоминаниях о ней.
Конечно же, потеря любимого человека произвела на Фета глубокое впечатление, поэт пережил душевное потрясение, в результате чего у него проявился великолепный талант, который открыл ему дорогу в поэзию для выражения своих чувств и переживаний.
До конца своих дней Фет не мог забыть Марию Лазич, жизненная драма, как ключ, питала его лирику, придавала стихам особое звучание. Фет умер в 1892 г. и был похоронен возле церкви в селе Клейменове.
17.Прослушивание аудиозаписей:
поэзии А.Фета ( читает И.Смоктуновский)
романс «Я встретил вас» ( в исполнении И.Козловского)
романс «На заре ты ее не буди»
«На заре ты ее не буди,
На заре она сладко так спит;
Утро дышит у ней на груди,
Ярко пышет на ямках ланит»
18. Слово учителя:
- До конца жизни поэта Мария Лазич осталась его единственной любовью.
19. Выразительное чтение стихотворения учащимся:
«Свеж и душист твой роскошный венок,
Всех в нем цветов благовония слышны,
Кудри твои так обильны и пышны,
Свеж и душист твой роскошный венок»
«Нет, я не изменил.
До старости глубокой
Я тот же преданный,
я раб твоей любви»
IV. Висновки-узагальнення.
Заключне слово учителя:
Жінка – це одвічна загадка природи. Вона одночасно може бути мрією, радістю і сумом, вона може перетворити життя і на рай, і на пекло. Але замислюючись над долею наших героїнь, хочеться побажати всім тільки щасливої долі і щасливого кохання. Хай кохання окриляє вас і надихає на створення таких же шедеврів, які ви сьогодні почули.
ЛЮБОВЬ, ЛЮБОВЬ, - ГЛАСИТ ПРЕДАНЬЕ –СОЮЗ ДУШИ С ДУШОЙ РОДНОЙ –ИХ СОЕДИНЕНЬЕ, СОЧЕТАНЬЕ,И РОКОВОЕ ИХ СЛИЯНЬЕ.И...ПОЕДИНОК ВЕКОВОЙ...И ЧЕМ ОДНО ИЗ НИХ НЕЖНЕЕВ БОРЬБЕ НЕРАВНОЙ ДВУХ СЕРДЕЦ,ЛЮБЯ, СТРАДАЯ, ГРУСТНО МЛЕЯ,ОНО ИЗНОЕТ НАКОНЕЦ...