Реферат слушателя курсов повышения квалификации по пропаганде ЗОЖ и профилактике заболевания СПИД и наркомании

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Кафедра управління освітою
РОБОТА ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА ЩОДО ПРОПАГАНДИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ НА ВІЛ/ СНІД
Реферат
Стрєльцової Наталії Олександрівни
слухача курсів підвищення кваліфікації педагогів-організаторів,
вчителя англійської мови КЗ "Валуйська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2 Станично-Луганського району Луганської області"
Луганськ
2014
З М І С Т
Вступ _________________________________________________________ 3
Розділ 1. Формування здорового способу життя
особистості: теоретичні і методичні аспекти ________________________ 7
Поняття про здоровий спосіб життя сучасної людини
та його вплив на розвиток особистості _____________________________ 7
Формування здорового способу життя дитини
як важлива проблема сучасного освітнього простору ________________ 9
Методичні аспекти формування здорового способу
життя особистості в українській школі _____________________________ 13
Школа як фундамент побудови міцної
системи формування здорового способу життя дитини ______________ 18
Розділ ІІ. Основні напрями формування здорового способу
життя особистості школярів у навчально-виховному процесі________ 20
2.1. Фізичне виховання – важливий компонент правильного
Формування здорового способу життя ___________________________ 20
2.2. Позакласна діяльність як невід’ємний компонент
Процесу формування здорового способу життя учні _______________ 21
2.3. Використання потенціалу системи позашкільної
освіти як ефективного чинника формування здорового
способу життя дитини ________________________________________ 22
2.4. Взаємодія школи і родини у реалізації базових
основ формування здорового способу життя школяра _____________ 25
2.5. Культурно-просвітницькі форми профілактичної роботи
та їх вплив на розуміння дитиною важливості ведення
здорового способу життя ______________________________________ 25
Висновки ____________________________________________________ 28
Список використаної літератури ________________________________ 30
ВСТУП
Обгрунтування теми. Межа ХХ – ХХІ ст. незвичайна тим, що людство, досягнувши величезних технічних успіхів, опинилось перед фактом, що здоров’я воно не примножило. «Бажання забезпечити собі більш комфортні умови життя призвело до стрімкого науково-технічного розвитку, наслідком якого є збільшення небезпечних чинників та посилення їх негативного впливу на організм людини» ( 25,18).
Сьогодні проблема загрози здоров’ю розглядається як одна із загроз планетарного масштабу. Сутність цього явища пов’язана з тією закономірністю в природі, що « кожен біологічний вид вимирає якщо змінюються умови існування, до яких він пристосовувався тисячоліттями у ході своєї еволюції» ( 34, 65) А людська діяльність протягом ХХ століття не тільки не перешкоджала формуванню передумов антропологічної катастрофи, а, навпаки, сприяла їх розвитку, тому що кардинально змінювала умови життя, до яких людство адаптовувалося віками.
Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала стурбованість представників педагогічної науки, особливо у напрямку формування у наших дітей мотивації на здоровий спосіб життя.
Не кожна дитина усвідомлює, що здоров’я – « це одна з головних умов фізичного і статевого розвитку, досягнення успіху в здоровому житті, реалізація здібностей і талантів» ( 35, 15) Здоров’я потрібне всім, щоб знайти своє місце у житті. Щоб кохати і бути коханим. Щоб радіти, сміятися і насолоджуватися життям. Здобути знання, проявити свої здібності, мати життєву перспективу, вміти, нарешті, стати корисним суспільству може тільки така особистість, яка фізично розвинена, фізіологічно гомеостатична, соціально адаптована, психічно врівноважена, живе в гармонії з природою і має чіткі свідомі позитивні мотивації, усвідомлює свої родинні й народні цінності, має духовну основу.
Виховання здорової дитини, всебічно розвиненої особистості, охорона її здоров’я в освітньому просторі – це важлива мета сучасної школи.
Актуальність теми. Життя та здоров’я людини в сучасному суспільстві є невід’ємною складовою загальнолюдських цінностей. Адже за всі часи саме здоров’я було необхідною передумовою повноцінного життя особистості в трудовій, навчальній ті інших сферах діяльності.
Ідеї формування здорового способу життя беруть свої коріння із стародавніх часів, коли суспільство потребувало фізично міцних та здорових людей і воїнів. Що здатні забезпечити функціонування устрою та захищати суспільство від сторонніх нападників. Зі зміною епох здійснювались вимоги та ставлення суспільства до ідеї виховання здорової людини.
Нові підходи до осмислення здоров’я як найвищої життєвої цінності зумовили необхідність вивчення культурно-історичних передумов формування здорового способу життя в сучасних соціально-економічних умовах. Важливу роль у формуванні здорового способу життя особистості має відіграти сучасна школа.
Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації. Сьогодні сферою формування здорового способу життя дітей та підлітків є система освіти. Згідно державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та «Національної доктрини освіти України у ХХІ столітті», всебічний розвиток людини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. Тому обов’язковим компонентом національної системи освіти мають бути знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я.
Зазначена проблема набуває ще більшого значення для сучасної школи, про що свідчать документи Міністерства освіти і науки України. Низкою загальноосвітніх шкіл, позашкільних закладів України набуто цінний досвід освітньої та розвивальної роботи, спрямованої на збереження, відновлення і зміцнення здоров’я вихованців.
Огляд літератури з проблеми. Загальні теоретичні питання формування здорового способу життя розглянуто в роботах Г.Анасенка,С.Бондаревського,О.Дубогай,С.Кириленко,В.Новосельського,В.
Платонова,В.Оржеховської. Соціально-медичні аспекти формування здорового способу життя висвітлені в публікаціях М.Амосова, І.Брехмана,Ю.Лисицина,В.Ліщука,Е.Мосткова.
Основні підходи до визначення поняття «здоровий спосіб життя» висвітлені у роботах С.Вайнера,А.Волик,А.Ізуткина,Ю.Лисицина,Л.Сущенко та ін..
Досліджуваній проблемі було присвячено наукові праці та посібники за такими напрямками: формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесу ( В.Білик, А.Герасимчук, С.Ігнатенко ,С.Лапаєнко , В.Лисяк, О.Маркова, К.Палієнко, В.Солнцева, С.Страшко ті ін..); у позакласній діяльності ( О. Гаурак, А.Гужаловський, О. Жабокрицька, Т. Лясота, В.Рева та ін.; у сім’ї ( Т.Баєва, С. Свириденко, М.Шарапа та ін.) Разом з тим поза увагою дослідників залишились питання формування здорового способу життя школярів з позицій поєднання організації.
Не дивлячись на активну увагу з боку держави та педагогічної громадськості на проблему формування здорового способу життя школярів спостерігається негативна тенденція щодо погіршення стану здоров’я учнівської молоді. Однією з головних принципів цьому є відсутність співпраці педагогічного колективу та батьків, необізнаність батьків з даної проблеми, відсутність свідомого ставлення до свого здоров’я як школярів, так і їх батьків, неосвіченість вчителів щодо правильних форм та методів формування зміцнення та укріплення здоров’я учнів. Тому проблема формування здорового способу життя особливості шкільного віку залишається актуальною та своєчасною.
Саме тому нами була обрана така тема для реферату «РОБОТА ПЕДАГОГА – ОРГАНІЗАТОРА ЩОДО ПРОПАГАНДИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ НА ВІЛ\СНІД».
Об’єкт дослідження – здоровий спосіб життя дитини шкільного віку як передумова всебічного і гармонійного розвитку особистості.
Предмет дослідження – шляхи формування здорового способу життя школярів в аспекті сучасного навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.
Мета дослідження: розглянути специфіку формування здорового способу життя особистості і визначити основні напрямки формування здорового способу життя особистості школярів у навчально-виховному процесі.
Визначені об’єкт , предмет і мета зумовили основні завдання дослідження:
Дати поняття про здоровий спосіб життя сучасної людини та визначити його вплив на розвиток особистості.
Показати, що формування здорового способу життя дитини є важливою проблемою сучасного освітнього простору.
Визначити методичні аспекти формування здорового способу життя особистості в українській школі.
Довести, що школа виступає фундаментом побудови міцної системи формування здорового способу життя дитини.
Схарактеризувати основні напрями формування здорового способу життя особистості школярів у навчально-виховному процесі.
У розв’язанні поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: метод аналізу наукових джерел з проблеми дослідження, методи аналізу і синтезу при визначенні мети, предмета й завдань дослідження, аналіз синтез при підсумуванні результатів роботи.
Структура та обсяг роботи. Випускна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ 1. Формування здорового способу життя особистості: теоретичні і методичні аспекти
Поняття про здоровий спосіб життя сучасної людини та
його вплив на розвиток особистості
Бажання людства забезпечити собі більш комфортні умови життя привело до стрімкого науково-технічного розвитку, наслідком якого є збільшення небезпечних чинників та посилення їх негативного впливу.
Ще 1991 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про права дитини. Виконання умов Конвенції, положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей вимагало цілеспрямованих дій Української держави, всього суспільства щодо створення сприятливих умов для розвитку дітей. «Адже стан фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, могутнім чинником впливу на економічний, культурний, обороноздатний потенціал країни» ( 21,19(
Здоров’я багато в чому залежить від способу життя, однак, говорячи про здоровий спосіб життя, у першу чергу мають на увазі відсутність шкідливих звичок. Це, звичайно, необхідна, але зовсім не достатня умова.
Здоров’я залежить від багатьох факторів, які об’єднуються в одне інтегральне поняття – здоровий спосіб життя ( 26)
На сучасному етапі особливу увагу дослідники звертають на співвідношення факторів, які визначають здоров’я людини.
Критерій здоров’я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими визначеннями здоров’я індивідуума можна охарактеризувати як природний стан організму, що «характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін» (1,172). Здоров’я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов, однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Деякі вчені вважають, що здоров’я людини більш ніж на 50%, відповідно до різних джерел залежить від його способу життя (1).
На сьогоднішній день виділяють такі складові здоров’я (12(: фізичне, психічне (емоційне, інтелектуальне), соціальне, особистісне, духовне.
Під фізичним аспектом здоров’я розуміють те, як функціонує організм, ступінь виснаженості його функціональних систем, узгодженість (гармонізація) в роботі, стан антропометричних даних, адаптаційно-пристосувальні можливості, норми адаптації.
Під інтелектуальним аспектом здоров’я розуміють те, як можемо засвоювати інформацію, користуватися одержаною інформацією, поширення необхідних умінь щодо здобуття знань з різноманітних джерел і вміння користуватися ними на благо свого організму.
Емоційний аспект здоров’я означає розуміння своїх почутів і вміння виражати їх. Знання самого себе й ставлення до самого себе, до людей допомагає виражати свої почуття в зрозумілій для інших формі; необхідно володіти емоціями, а також знати, які з них припустимі, а які ні.
Соціальний аспект здоров’я передбачає усвідомлення себе як особистості з урахуванням статі (чоловічої або жіночої) і взаємодії у сучасному суспільстві. Необхідно розуміти, наскільки важлива культура спілкування в сім’ї, з друзями і на роботі. Тому необхідно кожній людині постійно розвивати й удосконалювати навички спілкування.
Особистісний аспект здоров’я передбачає усвідомлення себе як особистості, розуміння того, як розвивається наше «Я», чому ми намагаємося досягти, що кожний розуміє під успіхом. До поняття «здоров’я особистості» входять процеси розвитку самовідчуття і самореалізації. «Кожна людина реалізується по-своєму, і спосіб самореалізації залежить від того, що вона цінує і хоче домогтися для себе й суспільства» (12,35). Одні знаходяться самореалізацію в своїй роботі або кар’єрі, інші – в родині, треті реалізуються в роботі на благо інших. Ми самі визначаємо для себе те, що дає почуття найбільшого задоволення
Духовний аспект здоров’я відбиває суть нашого буття. Це кредо нашого життя, яке забезпечує цілісність нашої особистості, це стрижень, що дає можливість зрозуміти інші п’ять аспектів здоров’я і на основі цих знань реалізувати принципи здорового способу життя.
Люди, які ведуть здоровий спосіб життя, дотримуються правил безпеки навчання та праці, яким властива висока духовність, залишаються здоровими до глибокої старості.
Збереженні і відновлення здоров’я залежить від рівня культури і становить культуру здоров’я людини. Том у поняття «здоровий спосіб життя» розглядується у співвідношеннях тріади (17); здоров’я, здоровий спосіб життя, культура здоров’я .
Здоровий спосіб життя учнів – «це сукупність ціннісних орієнтацій та установок, звичок, режиму і темпу життя спрямованих на збереження, зміцнення, формування, відтворення здоров’я в процесі навчання виховання, спілкування, праці і відпочинку і передачі його у майбутньому» (17,4)
Отже, здоров’я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Але певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та навколишнього середовища.
1.2.Формування здорового способу життя дитини як важлива проблема сучасного освітнього простору
Проблема збереження здоров’я людини завжди була актуальною в історії людства, але в різні історичні періоди людина ставилася до здоров’я по-різному. Це визначалося «здатністю до збереження життя, до виконання біологічного й соціального призначення, рівнем знань про анатомію і фізіологію людини, про фактори, що викликають порушення нормального функціонування організму, пріоритетними напрямами розвитку суспільства в певні історичні періоди, економічним становищем країни тощо» (19,23)
В історії розвитку ставлення суспільства до проблеми формування здорової особистості вчені і практики підходили по-різному. Проблеми здоров’я та здоров’я збереження людини цікавили видатних філософів, медиків і педагогів минулого: Аристотель, Авіценна, Ж.-Ж. Руссо, Г.Сковорода, Я.Каменський, Я.Корчаке,Дж.Локк,М.Пирогов,С.Русова,Г.Сковорода,В.Сухомлинський,К.Ушинський та інші.
Так, в епоху античності проблема здоров’я людини розв’язувалась через досягнення балансу духовних і фізичних сил. В епоху Середньовіччя та Відродження здоров’я ототожнювали з гармонією душі і тіла людини
Ще у працях видатних учених античного світу Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита, Піфагора містяться думки про обов’язок держави піклуватися про здоров’я громадян, положення про гігієнічне і оздоровче обґрунтування виховних заходів. Відомі філософи У – !У ст.. до н.е. наголошували на необхідності гармонійного поєднання фізичного і духовного компонентів виховання, спираючись на традиції, нові знання медицини, природничих наук. Проте на противагу минулій епосі фізична досконалість втрачала пріоритетність як критерій індивідуального розвитку, її місце зайняла духовна сторона розвитку особистості, яка до цього часу мала другорядне значення.
З розвитком погляди на здоров’я почали поступово змінюватись. Наприклад, основоположник теоретичної педагогіки Я.Каменський наголошував на необхідності формування міцного здоров’я дітей для реалізації навчальних цілей. У своїй відомій праці «Материнська школа» він писав: «навчати дітей можна лише в тому випадку, якщо вони будуть живі та здорові (адже з хворими та хирлявими не досягнеш ніякого успіху), то перша турбота батьків оберігати здоров’я дітей (9,213)
Проте, незважаючи на посилену увагу з боку видатних педагогів питання формування здорового способу життя набуває практичної актуальності лише нещодавно. Глобальна актуальність проблеми виникнення нових загроз здоров’ю людства внаслідок зміни природних і соціальних умов життя населення за часів науково-технічної революції зумовила особливо активне розгортання досліджень за цією тематикою приблизно з другої половини ХХ ст.
Головним чинником, котрий найбільше зумовлює стан здоров’я, є спосіб життя, який ведуть люди.
Одним із найбільш вагомих результатів у сфері охорони і збереження здоров’я того часу стала розробка концепції досягнення здоров’я для всіх людей світу, яка вперше була оприлюднена на Всесвітній асамблеї з охорони здоров’я 1977р. З ініціативи ВООЗ розпочалася міжнародна кампанія під назвою «Здоров’я для всіх», у межах якої збиралася, досліджувалася, систематизувалася, узагальнювалася й оприлюднювалася інформація про існуючі загрози здоров’ю і шляхи їх подолання.(27)
Згодом було розроблено Всесвітню декларацію з охорони здоров’я, що прийнята на 51-й сесії ВООЗ у травні 1998р, де зазначено у числі іншого, що держави – члени ВООЗ звернулися до всіх народів та інституцій із закликом прийняти і реалізувати концепцію «Здоров’я для всіх у ХХІ століття ( 27)
Урахування особливостей суспільно-політичного, економічного та культурного розвитку України, взаємозв’язку державної освітньої політики та суспільно-педагогічного руху, розвитку педагогічної науки, підвищення вимог і розробки нових підходів до формування здорового способу життя особистості дозволило виділити три етапи становлення та розвитку проблеми формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття, а саме (14) – перший етап (50-60-х рр. ХХ ст..) – етап становлення питань формування здорового способу життя школярів як педагогічної проблеми; другий етап (70-80-ті рр..) – етап інтенсивного розвитку теоретичних засад формування здорового способу життя старшокласників; - третій етап (90-ті ХХ ст..) – етап розвитку проблеми формування здорового способу життя як система на гуманістичних засадах ( 14, 29-30).
Останнім часом зросла кількість вчений (В.Ананьєв І.Бех,Ю.Бойчук, Е.Вакуленко та ін.) що вивчають здоров’я людини, як якість повноцінного людського життя. Вони розглядають його у чотирьох взаємопов’язаних між собою складових – фізична, духовна, психологічна та соціальна.
Отже, фізичне здоров’я характеризується особливостями анатомічної будови тіла, рівнем фізичного розвитку органів і систем організму, тобто здатністю зберігати та використовувати своє тіло «Духовне здоров’я включає в себе рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої само ідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей (9,29). Соціальне здоров’я будується на взаємовідносинах із соціумом залежно від цінностей та мотивів поведінки індивіда і зумовлене характером та рівнем економічної, політичної, соціальної та духовної сфер суспільного життя (9,31) Психічне здоров’я - суб’єктивна здатність людини
адекватно реагувати на внутрішні та зовнішні подразники, уміння врівноважувати свої стосунки з навколишнім світом (9,38) Однак ці чотири складові здоров’я не дають повного та чіткого визначення цьому поняттю. Тому існує необхідність дати визначення поняттю з точки зору інших наук.
З валеологічної точки зору, «здоров’я» - це «міра життєпрояву людини, гармонійна єдність фізичних, психічних, трудових функцій, що зумовлює повноцінну участь людини в різних сферах суспільної діяльності» ( 3,82)
З педагогічної точки зору, здоров’я людини у зрілому віці в більшій мірі залежить від того, як сполучається повноцінне харчування з іншими факторами режиму в роки дитинства, отроцтво та ранньої юності. Тобто, сполучення здорового повноцінного харчування з трудом, відпочинком, повітрям, розумним та постійним загартуванням організму (7,221).
На підставі аналізу науково-педагогічної літератури з проблем здоров’я людини можна сказати, що здоров’я в значній мірі пов’язане зі способом життя. При цьому під поняттям «спосіб життя» у філософському розумінні слід розуміти синтетичну характеристику сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним із найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення.
Таким чином, процес формування здорового способу життя особистості являється собою цілеспрямований виховний процес, направлений саме на прищеплення людині навиків ведення здорового способу життя, що включає дотримання норм гігієни та санітарії у повсякденному житті, відсутності шкідливих звичок, заняття фізичною культурою, дотримання правил харчування, здорового відпочинку тощо.
1.3.Методичні аспекти формування здорового способу життя особистості в українській школі
Аналіз кількісних та якісних характеристик українського населення за останнє десятиріччя свідчить про те, що «Україна перебуває в стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією, старінням населення т а зменшенням середньої тривалості життя, Особливе занепокоєння викладає стан репродуктивного здоров’я, що є невід’ємною складовою здоров’я нації і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства» ( 5,72) За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячому й підлітковому віці ( 12,98).
Зараз прослідковується стрімке погіршення стану фізичного та розумового розвитку дітей, недостатня культура здоров’я молодого покоління.
Нервово-психічними розладами, психозами страждає чверть школярів. До закінчення 2 класу у 42% учнів, спостерігаються хронічні захворювання, 50% школярів мають порушення розвитку в будові і функціях різних систем органів ( 5,73( Ці негативні тенденції істотно впливають на ефективність навчально-виховного процесу. Більш того, питання здоров’я населення України в даний час трансформувалися у проблему, яка загрожує національній безпеці держави. Тому в даний час заклик – «Щоб вижити, світ повинен встановити здоровий спосіб життя!» - став найголовнішим.
Ми вважаємо, що завдання поліпшення здоров’я школярів неможливо вирішити тільки зусиллями медиків. Здоров’я має бути одним із результатів освіти.
Проблема здоров’я дітей зараз стоїть настільки гостро, що вчителі повинні, в свою чергу, поставити запитання:»Що для вас важливіше – фізичне здоров’я дітей чи освіченість? Як, гризучи граніт науки, зберегти здоров’я?» (15,9)
Сьогодні збільшується кількість хронічних захворювань у дітей і підлітків, зменшується кількість дітей із першою групою здоров’я , збільшується кількість учнів, що мають відхилення у стані здоров’я на час закінчення школи.
Висновок, зроблений ученими, звучить як присуд для всіх нас: постійна емоційна напруга, участь дітей у сімейних конфліктах викликають порушення регуляції основних фізіологічних функцій.
Спостерігаючи такі катастрофічні тенденції в суспільстві, варто зрозуміти, що висока культура здоров’я стає для нас ще й умовою виживання, а для держави зараз економічно вигідніше не боротися з наслідками руйнації здоров’я громадян, а докласти максимум зусиль, аби насамперед системою освіти впливати на умови збереження, зміцнення та відновлення здоров’я.
Протягом 11 років школа спроможна системно й систематично впливати на фізичний і психічний розвиток дитини, до певної міри коригувати її взаємини з навколишнім середовищем. Лише в школі можна комплексно впроваджувати засоби і методи соціальної та психологічної реабілітації дітей, збудити в них потребу, індивідуально значущі мотиви до здорового способу життя, допомогти їм опанувати засоби збереження та зміцнення свого здоров’я.
Перед сучасною школою постали такі важливі питання: що школа може зробити в такій ситуації як саме це робити. Як організувати навчально-виховний процес, щоб він сприяв збереженню та зміцненню здоров’я школярів.
Сучасні педагоги повинні пам’ятати, що «зосередження на стилі здоров’я, а отже, і на здоровому способі життя не з’являється в дитини саме по собі а формується як наслідок відповідної педагогічної дії, тому в структурі здоров’ятворчої педагогіки особливе значення має педагогічний компонент, сутність якого, за визначенням різних дослідників, полягає в тому, щоб навчатися здоров’я необхідно із самого раннього віку» (13,34).
Основними цілями роботи по формуванню навичок здорового способу життя є (9):
формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя, культури здоров’я;
знайомство учнів з основами здорового стилю життя;
формування свого стилю здорового життя;
здійснення профілактичної роботи з негативними проявами;
формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів;
формування творчої особистості, здібної до саморозвитку, самоосвіти і само актуалізації.
Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та підлітків можна вважати (9)
на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я, як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;
на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;
на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;
на рівні соціального здоров’я: сформована громадська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до само актуалізації, саморегуляції, самовиховання.
Методологічним підґрунтям роботи в цьому напрямку є діяльнісний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
Системність полягає у взаємопогоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у дітей та підлітків, які забезпечують необхідний рівень їх працездатності, моралі та духовності. Для цього необхідно знати основні положення фізіології, психології людини, соціології та інших суміжних дисциплін, які « в сукупності дозволять реалізувати необхідні здоров’язберігаючі, здоров’язміцнюючі, здоров’яформуючі технології щодо свідомого ставлення до власного здоров’я і проявитися у відповідних позитивних вчинках і діях» (11,80).
Складова здорового способу життя включають елементи, які стосуються всіх аспектів здоров’я – фізичного, психологічного, соціального і духовного.
Найважливіші з цих елементів (9)
усвідомлення цінності здоров’я (домінуючий у світогляді людини духовний пріоритет і відповідна психічна установка);
відсутність шкідливих звичок (тютюнової, алкогольної, наркотичної залежності, безладних, небезпечних статевих стосунків)
доступ дол. Раціонального, збалансованого харчування ( у тому числі якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів та харчових добавок);
умови побуту (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки);
рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).
Основним змістом соціальної шкільної діяльності щодо формування здорового способу життя є розробка і реалізація різноманітних проектів різного спрямування, рівня та обсягу, які спираються на певні передумови, мету, принципи, стратегії, механізми, обумовлені формуванням здорового способу життя як науковою дисципліною і мають на меті поліпшення здоров'я окремих осіб, груп людей, спільнот, країн.
СХЕМА?
Основні принципи здорового способу життя людини будь-якого суспільства (5): принцип партнерства; пристосування діяльності щодо формування здорового способу життя до місцевих умов, потреб і можливостей окремих груп людей, громад, організацій, регіонів, країн з урахуванням особливостей їх суспільного, економічного та культурного устрою.
Здоров'я та здоровий спосіб життя потребують на сучасному етапі розвитку суспільства особливого інтегрованого підходу. Взагалі, існує певна схема розгортання процесу опанування здоровим способом життя.
Сучасні соціальні негаразди, економічна криза в державі негативно позначились на здоров'ї української нації взагалі, а найбільше занепокоєння викликає стан здоров'я майбутнього покоління.
1.4. Школа як фундамент побудови міцної системи формування здорового способу життя дитини
У системі освіти загальноосвітня школа є найціннішим скарбом кожного народу. Вона складає фундамент освіченості нації і багато в чому визначає ефективність її наступних сходинок освіти, перш за все вищої. В школах навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,розумових та фізичних здібностей тощо. Тому проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління займає провідне місце в шкільній практиці. Дана проблема активно обговорюється на державному рівні. Підтвердженням цьому є "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті", Національна програма "Діти України", цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації", "Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" (9), що передбачають завдання, спрямовані на зміцнення, формування та збереження здоров'я дітей, молоді та дорослих, формування соціально-активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.
Отже, формування здорового способу життя через освіту, створення здоров'язбережного освітнього середовища - один із пріоритетних напрямків державної політики у галузі освіти. У цьому контексті завданням сучасної школи є (1): використання здоров'язбережних технологій навчання; дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового і статичного навантаження; організація збалансованого харчування; заміна авторитарного стилю спілкування на стиль співробітництва, створення емоційно сприятливої атмосфери навчання; формування в учнів та їх батьків усвідомлення цінності здоров'я, культивування здоров'я тощо.
Значна кількість учнів загальноосвітніх шкіл почувають себе одинокими, відчувають душевний дискомфорт внаслідок відвертих та довірливих взаємин з однолітками, невизначеності соціальної позиції в колективі та не сформованості ціннісних орієнтирів у сфері спілкування. Позитивне або негативне ставлення до школи, до навчання; ступінь оптимізму, захисту, соціальне благополуччя є психологічним комфортом дитини. Для більш досконалого виконання всіх критеріїв необхідно об'єднати увесь педагогічний колектив для розв'язання завдань щодо формування освіти про здоровий спосіб життя в школярів.

Розділ ІІ. Основні напрями формування здорового способу життя особистості школярів у навчально-виховному процесі
Розглянемо найважливіші напрями формування здорового образу життя школяра у навчально-виховному процесі середньої загальноосвітньої школи.
2.1. Фізичне виховання - важливий компонент правильного формування здорового способу життя
Одним із компонентів здорового способу життя та правильного його формування є фізичне виховання. Фізичне виховання стимулює не лише стан здоров'я, але й пробуджує в людях прагнення жити, рухатись, робити добро, бути активним членом здорового суспільства. В процесі навчання молоді потрібно постійно виробляти не лише потреби, але й навички здорового способу життя. Фізична культура - " це не лише спорт, перемоги та змагання, але й спосіб підтримання духовного життя людини, її прагнення до досконалості й здоров'я" (7,223). Нові вимоги до фізичного виховання школярів викладені в удосконаленій навчальній програмі з фізичної культури ( цільова комплексна програма " Фізичне виховання - здоров'я нації"). У ній поставлене завдання виховувати в учнів звичку самостійно займатися фізичними вправами, озброювати їх знаннями, уміннями й навичками, необхідними для цього. Це завдання послідовно здійснюється протягом усього періоду навчання в школі.
Використання засобів фізичної культури у шкільній програмі займає основне місце в системі профілактичних заходів, спрямованих на корекцію здоров'я, рівень його, у зв'язку з наслідками урбанізації, негативними впливами екології, стресовими чинниками та іншими факторами, різко знижується (7, 224).
Важливо, щоб школярі усвідомлювали важливість занять фізичною культурою, відчували потребу в них, тому що фізична культура поступово зводиться до безглуздої фізичної вправи, взятої з культури, спорту, гри, щирого спілкування і відносин. Звідси зниження інтересу до занять фізичними вправами, недостатня готовність дітей перейти до організації самодіяльних форм занять фізичною культурою.
Фізична культура є яскравим прикладом не тільки теоретичних знань з формування здорового способу життя. На відміну від таких шкільних предметів як валеологія та безпека життєдіяльності, що містять знання про формування, збереження та зміцнення здоров'я, фізична культура дає можливість "займатись" формуванням здоров'я на практиці.
Зовсім іншу організацію навчально-виховної роботи мають школи-інтернати та школи подовженого дня. У школі-інтернаті обов'язковим є створення учнівського комітету через органи учнівського самоврядування, що передбачає організацію чергувань учнів у школі, контроль за своєчасним виконанням режиму дня й правил внутрішнього розпорядку, санітарно-гігієнічний стан тощо. Вирішення проблеми формування здорового способу життя школярів вбачалося в систематичному прищеплюванні учням навичок особистої і громадської гігієни, розвитку індивідуальних здібностей дітей, проводженні бесід за участі відомих спортсменів, популяризації серед громадськості спортивних досягнень учнів.

2.2. Позакласна діяльність як невід'ємний компонент процесу формування здорового способу життя учнів
Широкого розмаху в школі останнім часом набуває позакласна діяльність. Вона стає невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, соціальній адаптації та самореалізації людини в суспільстві. Діяльність позашкільних закладів регламентується цілою низкою державних документів, серед яких Закон України "Про освіту", Національна програма "Діти України", Концепція позашкільної освіти та виховання, закон України "Про позашкільну освіту", "Положення про позашкільний навчальний заклад".
Основною метою позакласної діяльності є задоволення інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності, формування здорового способу життя. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів ( організованої діяльності колективу, спрямованої на досягнення певної виховної мети),діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Педагогічними умовам и виховання основ здорового способу життя учнів у позакласній діяльності є: "організація факультативних і гуртових занять, різноманітних виховних заходів з основ здорового способу життя у позаурочний час; залучення кожного учня до різноманітної виховної діяльності з урахуванням вікових та психофізичних особливостей; запровадження режиму дня та систематичне дотримання його підлітками як моделі здорового способу життя" (21, 19).
Для успішного та вдалого формування здорового способу школярів у навчальних закладах необхідно вирішити наступні завдання:
Об'єднати увесь педагогічний колектив для розв'язання завдань щодо формування освіти про здоровий спосіб життя в школярів.
Довести всі елементи навчально-виховного процесу у відповідальність із станом здоров'я і психофізичними можливостями учнів і педагогів.
Здійснювати оздоровче супроводження навчально-виховного процесу, передбачати такі напрямки роботи як: оздоровче обгрунтування та експертиза навчально-виховної роботи, діагностика та корекція здоров'я учнів, профілактичні заходи, допомога в розвитку дітей.
2.3. Використання потенціалу системи позашкільної освіти як ефективного чинника формування здорового способу життя дитини
Система позашкільної освіти - "це освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та поза навчальний час; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, фізкультурні та спортивно - оздоровчі заклади" (21).
Саме позашкільна освіта спроможна частково компенсувати недоліки у вихованні та розвитку дитини в сім'ї, запропонувати змістовне дозвілля, зайнятість за інтересами у позаурочний час.
Основної формою позашкільної діяльності є вільний час, а саме дозвілля. Дозвілля є своєрідною формою позаурочного часу, який може бути використаний учнями для поглиблення своїх знань з усіх навчальних предметів, для задоволення й розвитку інтересів, запитів, нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку. Проблема дозвілля школярів, а також проблема формування здорового способу життя під час дозвілля має роздвоєний характер: "з одного боку відсутність контролю з боку школи за позашкільною діяльністю дітей, з іншого боку відбувається майже повний контроль за діями школярів з боку сім'ї" (24, 56). Тому думка про те, що у позашкільній діяльності чітка взаємодія школи й сім'ї у сфері проведення школярами дозвілля досить часто є безсистемною - це вірна. Раціонально сформувавши використання школярами дозвілля, а саме з максимальним включенням до нього фізкультурно-спортивних заходів, сприяє формуванню, зміцненню та укріпленню їхнього здоров'я. Цього можна досягти лише у тісній співпраці педагогічного колективу та батьків.
Ще однією формою позашкільної діяльності школярів, окрім фізичної культури, є гра. Це перше проявлення активної діяльності дитини, яка служить для неї засобом пізнання навколишнього світу. Вони виявляють дуже сильну загальну фізіологічну дію на організм, гарно зміцнюючи їх нервово-м'язову систему, поліпшуючи дихання, кровообіг, травлення, та підвищуючи обмін речовин. Участь у правильно організованих іграх розвиває у дітей вольові якості, творчу ініціативу,винахідливість, відчуття товариства. Дитина стає дисциплінованою, у неї виховується самовладання, вміння стримувати свої егоїстичні пориви. У колективних іграх у дітей стають більш розвинутими організаторські здібності і наполегливість у досягненні мети, відповідальність перед товаришами за свої дії. Рухливі ігри, особливо на свіжому повітрі, виявляються кращою формою проведення дозвілля, гарним активним відпочинком після навчання та гарним засобом для покращення розвитку та здоров'я дітей.
Поряд з рухливими іграми усім дітям корисно по можливості кожного дня займатись спортивними розвагами на свіжому повітрі: зимою кататися на санчатах, ковзанах, лижах, а літом плавати, кататися на човні, велосипеді.
2.4. Взаємодія школи і родини у реалізації базових основ формування здорового способу життя школяра
Відомо, що формування здорових навичок найбільш ефективно проводити з дитинства. Чим менший вік, тим безпосереднє сприйняття, тим більше дитина довіряє своєму вихователю. Це створює найбільш сприятливі можливості для формування потрібних для збереження здоров'я якостей і властивостей особистості.
Чим раніше розпочато виховання, тим стабільніші виникають навики й установки, які необхідні дитині в її подальшому житті. "Наскільки успішно будуть сформовані й закріплені у свідомості навички здорового способу життя в молодшому віці, залежить потім реальний спосіб життя, що перешкоджає чи сприяє розкриттю потенціалу особистості" (28, 17). Зміна ставлення до свого здоров'я передусім проблема виховання. Тому саме системі освіти дає суспільство соціальне замовлення - посилити роботу з оздоровлення шкільного середовища, зміцнення здоров'я дітей і формування у них здорового способу життя. Цю проблему повинна розв'язати школа, але із залученням батьків.
Здорова особистість формується у двох соціальних інститутах: сім'ї та школі. На сьогоднішній день школа не повністю реалізує головну мету виховання - формування здорової особистості,здатної зберегти своє здоров'я, а отже існує необхідність у залученні родини до вирішення проблеми формування здорового способу життя школярів. Перед тим як займатися проблемами формування здорового способу життя учнів, необхідно вивчити ставлення сім'ї до цієї проблеми: " як батьки піклуються про своє здоров'я та здоров'я дітей, чи вміють і прагнуть дотримуватися правил здорового способу життя, наскільки вони обізнані з цих питань, чи дотримуються певних моделей здорового способу життя" (29, 36). Тому одним із завдань школи є активна просвітницька робота з батьками з питань формування здорового способу життя особистості школяра.
2.5. Культурно-просвітницькі форми профілактичної роботи та їх вплив на розуміння дитиною важливості ведення здорового способу життя
Ще одним із важливих видів діяльності у школі щодо формування здорового способу життя учня є культурно-просвітницькі форми роботи, що передбачають відвідування мистецьких виставкових заходів, художніх музеїв і галерей на тему здоров'я, спорту, фізичної культури. Серед них слід виділити роботи відомих художників (О. Дейнека, С. Лисицький, Ю. Пименов, А. Родченко та ін.), які пропагували ідеї проведення вільного часу на природі, заняття народними і спортивними іграми та гімнастичними вправами. До цього слід додати виконані майстрами портрети видатних відомих кумирів спорту і фрагменти ігор спортивних команд та ін. Звісно, що не всі школярі можуть позитивно сприяти зазначені заходи. І у цьому аспекті важлива роль відводиться класному керівнику.
Здоровий спосіб життя - "це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров'я людей, як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках" (31, 4). Для здорового способу життя важливе значення має організована боротьба зі шкідливими звичками, які дезорганізують людину, послаблюють її волю,знижують працездатність, порушують здоров'я і скорочують тривалість життя. Великого значення для формування здорової особистості школяра має рухова активність, від якої, та від віку та режиму дня, а також ставлення учнів до необхідності вести здоровий спосіб життя залежить здоров'я дитини.
Проблема вживання підлітками наркотичних речовин є загальнонаціональною, причиною чого стали недостатня інформованість школярів про шкідливий вплив наркотичних засобів, та наслідки їх вживання, формування ставлення до наркотиків як до розваги, що допомагає втекти від реальності. Тому існуюча ситуація може бути виправлена не тільки діяльністю медичних та соціальних працівників, а й педагогічних. "Саме тому перед вчителем сучасної школи стоїть чимала кількість проблем, однією з яких є запобігання вживання шкідливих звичок, що потребують невідкладного вирішення" (32, 3). Задля попередження таких проблем, слід проводити профілактичну роботу ще й серед населення, в засобах масової інформації, з молодіжними групами ризику за межами школи.
Для удосконалення всієї системи виховання з даних проблем варто виробити ряд пропозицій для покращення стану здоров'я школярів (34): проводити виховну роботу у новостворених сім'ях; удосконалити процес здобуття моральної освіти; запровадити надзвичайно жорсткий контроль за рекламою в засобах масової інформації; збільшити кількість культурно освітніх, спортивних закладів, де б молодь могла реалізувати себе у вільний час; проводити акції пропаганди здорового способу життя.
У профілактиці вживання шкідливих звичок відіграє важливу роль сім'я, хоча більшість з яких вважає, що цією роботою повинні займатись спеціальні державні заклади, педагоги, медики, міліція,тощо. Сучасні батьки повинні брати активну участь у житті дітей, допомагати їм у вирішенні актуальних проблем,бути достатньо проінформованими про наслідки вживання наркотичних засобів, про їх шкідливий вплив на здоров'я, про симптоми залежності тощо.
Одним із засобів боротьби зі шкідливими звичками можна визначити засоби фізичної культури і спорту. Заняття фізичними вправами та спортом формують навики здорового способу життя, виробляють негативне ставлення до шкідливих звичок. Варто залучати вчителів та батьків школярів до даної проблеми, а саме підвищувати інтерес до занять, розкрити цінності фізичної культури, організувати позакласну роботу з елементами фізичної культури, проводити спортивно-оздоровчі змагання. Однак через недостатнє фінансування спортивних клубів, туристичних походів та опублікування в пресі статей з метою пропаганди здорового способу життя не в змозі захистити школярів від вживання шкідливих звичок.
Загальновідомий той факт,що засоби масової інформації (ЗМІ) мають найбільший вплив на свідомість підлітків та суспільство взагалі. "Сучасні юнаки та дівчата сприймають його в усьому його великому розмаїтті. ЗМІ, що стрімко розвиваються та відіграють все більшу роль у житті нашого суспільства, мають великий вплив на старшокласників. Він може бути не стільки прямим, скільки опосередкованим" (36, 59). Це пов'язано з тим, наскільки підлітки взаємодіють з самим джерелом та наскільки вони ставляться до нього. ЗМІ, безперечно, є важливим засобом попередження шкідливих звичок, але на жаль вони найчастіше висвітлюють ці проблеми тільки з однієї сторони - боротьби правоохоронних органів з нелегальним переміщенням наркотичних речовин, рекламою алкогольних та слабоалкогольних напоїв. А проведення ЗМІ різних агітацій на формування здорового способу життя школярів, антинаркотична та антиалкогольна пропаганда серед дітей та молоді майже не ведеться.
Серед впливових ЗМІ необхідно виділити спортивні телеканали і окремі телепрограми з трансляції спортивних змагань, які є засобом агітації за здоровий спосіб життя. До цього слід додати носії електронної відеоінформації на спортивну тематику, які є у вільному доступі у вигляді CD-DVD дисків та у мережі Інтернет. Важлива роль у виборі зазначених видів інформації певної спрямованості належить сім'ї. Саме сім'я повинна контролювати і допомагати школярам орієнтуватись у такому багатоаспектному джерелі електронної інформації.
ВИСНОВКИ
Отже, в результаті аналізу і дослідження нашої роботи, можна зробити наступні висновки.
У першому розділі "Формування здорового способу життя особистості: теоретичні і методичні аспекти" ми дали поняття про здоровий спосіб життя сучасної людини та його вплив на розвиток особистості, охарактеризували формування здорового способу життя дитини як важливу проблему сучасного освітнього простору, визнали методичні аспекти формування здорового способу життя особистості в українській школі, ствердили, що школа є фундаментом побудови міцної системи формування здорового способу життя дитини.
У другому розділі "Основні напрями формування здорового способу життя особистості школярів у навчально-виховному процесі" ми звернулися до основних компонентів, що складають систему формування здорового образу життя в сучасній школі, зокрема: фізичне виховання, позакласна діяльність, використання потенціалу системи позашкільної освіти, взаємодія школи і родини, культурно-просвітницькі форми профілактичної роботи.
Після проведення теоретико - історичного аналізу проблеми формування здорового способу життя особистості можна підсумувати, що обрана тематика була і лишається актуальною протягом усього періоду існування людства. Адже питання здоров'я активно розглядалось у працях відомих філософів (Аристотель, Платьн, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковорода, Дж. Локк), педагогів (С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Коменський) та інших сучасних дослідників. За результатами проведеного узагальнення вдалося дати визначення ключовим поняттям нашого дослідження: здоров'я, спосіб життя, здоровий спосіб життя. Отже, здоровий спосіб життя - спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров'я.
Здоровий спосіб життя - це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток, зміцнення здоров'я, підвищують продуктивність праці. Це такі форми і способи щоденного життя як : відмова від шкідливих звичок,загартування, оптимальний руховий режим. Здоров'я саме дітей і молоді особливо важливе, тому що близько 80% хвороб у дорослих є наслідком неправильного способу життя у дитячі та молодші роки.
Ще одним фактом є абсолютна безграмотність учнів, щодо здорового способу життя та його цінності, тому необхідно створити систему закладів, де підлітки мали б нагоду одержати кваліфіковані консультації з питань збереження здоров'я та його цінності і де б робота проводилась в трьох напрямках: робота з батьками, робота з вчителями, робота з учнями.
Основними напрямками формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі є такі: навчальний процес, позакласні та позашкільні заходи, робота батьків у своїй родині, заходи влади на місцевому та державному рівні.
Спрямованість і тематика зазначених напрямків складається і корегується спільними зусиллями школи, сім'ї, представників державних органів влади і приватних структур. Важливу роль при цьому відіграє суспільно-економічний і правовий стан держави від якого залежить матеріально-технічне забезпечення зазначених вище заходів та обов'язковість їх виконання. Подальші дослідження необхідно провести у напрямку вивчення проблеми формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі сучасної школи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Баєва Т. Формування здорового способу життя в особистісно орієнтованому виховному процесі життя/ Т. Баєва// Соціально-педагогічні проблеми сучасної та вищої освіти в Україні - Житомир: ЖДПУ, 2002. - С. 172 -173.
2. Бобрицька В. І. Формування здорового способу життя у майбутніх учителів:[монографія]/ В. І. Бобрицька. - Полтава: "Скайтек", 2006. - 432с.
3.Бойченко Т. Є. Валеологія в сучасній системі гуманітарної науки та освіти / Т. Є. Бойченко// Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2004. - № 3. - С. 82 - 92.
4. Бойченко Т.Є. Здоров'язберігаюча компетентність якключова в освіті України/ Т. Є. Бойченко// Основи здоров'я і фізична культура. - 2008. - № 11-12. - С. 6-7.
5. Болтівець С. І. Концептуальні засади та психофізіологічний апаратурний інструментарій ефективного застосування заходів пропагування серед молоді психогігієнічного виховання в навчальних закладах/ С. І. Болтівець// Практична психологія та соціальна робота. - 2011. - № 12. - С. 72-77.
6. Брилін Б. А. Педагогічні проблеми організації вільного часу/ Б. А. Брилін// Психологія і педагогіка. - 1996. - № 4. - С. 72 - 76.
7. Васічкіна О. В. Здоровий спосіб життя як складова життєвої компетентності учнів/ О. В. Васічкіна, В. О. Смоляр// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 11. - С. 221 - 225.
8. Верьовкіна Ж. Організація роботи з питань безпеки життєдіяльності та здорового способу життя з батьками дітей різних вікових категорій у середній загальноосвітній школі/ Ж. Верьовкіна// Безпека життєдіяльності. - 2005. - № 1 - С. 33 - 35.
9. Виховна робота в закладах освіти України: збірник нормативних документів та методичних рекомендацій з питань організації виховної роботи/ МОН України, ІСДО. -К.: ІСДО, 2005. - 136с.
10. Горяна Л. Г.Індивідуалізація навчально-виховного процесу/ Л. Г. Горяна // Основи здоров'я та фізична культура. - 2008. - № 9 - 10. - С. 15 - 17.
11. Губенко О. В. Розробка концептуальних засад застосування просвітницьких заходів щодо проведення молоддю активного дозвілля/ О. В. Губенко// Практична психологія та соціальна робота. - 2011. - № 12. - С. 80 - 85.
12. Денисенко Н. Ф., Аксьонова О. П. Через рух - до здоров'я дітей / Н. Ф. Денисенко, О. П. Аксьонова. - Запоріжжя: "Диво", 2009. - 222с.
13. Довідник заступника директора школи з виховної роботи в запитаннях та відповідях/ Авт. - упоряди. Г. Л. Вороніна, Н. В. Кочанова. - Х.: Веста: Видавництво "Ранок", 2006. - 400с.
14. Єрмакова Т. Етапи розвитку ідей формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)/ Т. Єрмакова// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. -2010. - № 4. - С. 29 - 36.
15. Забарило Т. Ставлення української молоді до здорового способу життя / Т. Забарило// Соціальний педагог. Шкільний світ. - 2011. - № 7. - С. 7-13.
16. Зіїка Л.Формування в учнів здорового способу життя / Л. Заїка// Завуч. - 2012. - № 17 - 19. - С. 4 - 7.
17. Івановський С. Здорова дитина - майбутнє країни/ С. Івановський// Директор школи. - 2009. - № 36. - С. 4 -6.
18. Кириленко С., Косарєва Н. Книга заступника директора з виховної роботи: Довідково - методичне видання. - Х.: Торсін плюс. - 2006. - 416с.
19. Кириленко С. Проблеми формування здорового способу життя - пріоритет освіти/ С.Кириленко// Позакласний час. - 2009. - № 21 - 22. - С. 23 - 26.
20. Коменский Я. А. Материнская школа// Коменский Я. А.Избранные педагогические сочинения : В 2 т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1982. - С. 201 - 241.
21. Концепція позашкільної освіти та виховання // Інформаційний збірник Міністерства народної освіти України. - 1997. - № 7. - С. 19.
22. Лях В. В. Моделювання та впровадження програм щодо формування здорового способу життя / В. В. Лях, Т. Л. Лях // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - № 5. - С. 24 - 36.
23. Національна програма "Діти України": психолого-педагогічні умови реалізації // Педагогічна газета. - 1996. - № 8. - С. 14.
24. Нечволод І. Виховна робота в школі/ І. Нечволод. - Х.: Вид. група "Основа": "Тріада+", 2007. - 112с.
25. Никифоров Г. С. Психология здоровья/ Г. С. Никифоров. - СПб.: Речь, 2002. - 256с.
26. Омельченко Л. Здоров'ятворча педагогіка / Л. Омельченко. - Х.: Вид.група "Основа", 2008. - 205с.
27. Оржеховська В. М., Тарасова Т. В. Духовність - це здоров'я молодого покоління. - Тернопіль, 2005. - 216с.
28. Приходченко К. І. Підхід до організації навчально-виховного процесу з погляду середовища: теоретичний аспект / К. І. Приходченко// Педагогіка і психологія. - 2001. - №3. - С. 17 - 31.
29. Різник Л. Формування здорового способу життя - важливий напрямок навчально-виховного процесу/ Л. Різник// Рідна школа. - 2002. - № 7. - С. 35 - 36.
30. Роль сім'ї у формуванні здорового способу життя дітей та молоді [упоряд. О. О. Яременко, О. М. Балакірєва, Г. В. Бєлєнька та ін.]. - К.: УІСД, 2004. - 193с.
31. Семенова Н. Технологія проектування школи сприянню здоров'ю/ Н. Семенова// Виховна робота. - 2007. - № 4. - С. 4 - 16.
32. Семеркова Л. Складова соціалізації учнів на уроках основ здоров'я через використання методики розвитку критичного мислення/ Л. Семеркова// Виховна робота. - 2009. - № 3. - С. 2 - 16.
33. Солопчук М. С. Сучасні вітчизняні та зарубіжні підходи до формування здорового способу життя школярів/ М. С. Солопчук// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків-Донецьк: ХДАДМ, 2006. - № 10. - С. 233 - 235.
34. Титаренко Т. М. Специфіка настанов молоді на здоровий спосіб життя/ Титаренко Т. М.// Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 6. - С. 65 - 68.
35. Тянова В. Здоров'я це ніщо, але все без здоров'я ніщо/ В. Тянова// Шкільний світ. - 2010. - № 40. - С. 15 - 18.
36. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків. Навч.-метод. посіб. / [О. В. Вінда, О. П. Коструб, І. Г. Сомова, М. М. Галябарник, С. В. Кирриленко.]. - К.: Вістка, 2006. - 304с.
37. Черненко Т., Кійло О. За здоров'ям в школу// Завуч. - 2008. - № 19. - С. 13 - 19.
38. Яременко О. О. Формування здорового способу життя: стратегія розвитку українського суспільства/ О. О. Яременко// Державний інститут проблем сім'ї та молоді: УІСД, 2004. - 160с.