Стаття Інноваційні технології навчання

ВСТУП.
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ
ЯКОСТІ ОСВІТИ УЧНІВ
Корінні перетворення в нашому суспільстві й науково-технічний
прогрес інтенсифікували процеси гуманізації й демократизації,
інформатизації й технологізації всіх сфер, зумовили глибокі зміни в системі
освіти, викликавши пошук нових цільових і стратегічних настанов, розробку сучасних педагогічних технологій для реалізації інноваційних ідей, нових концепцій і освітніх систем.
Ключовою фігурою перетворень у сучасній школі є учень як суб'єкт педагогічного процесу, що має, здатність до творчої діяльності, до самореалізації й саморозвитку. Змінилися акценти в педагогічних функціях. Ведучою стала функція розвитку
особистості учня. Дуже значущими стали проектувальна, організаційно -управлінська, комунікативна, діагностична й оціночно-рефлексивна функції.
Історичний аналіз свідчить, що соціально-теоретичні засади педагогічної технології складалися під впливом гуманістичних ідей передових мислителів різних епох, у тому числі наших учених та педагогів Г.С. Сковороди, К.Д. Ушинського, A.C. Макаренка.
A.C. Макаренко в "Педагогічній поемі" писав: "Наше педагогічне виробництво
ніколи не будувалось за технологічною ланкою, а завжди за логікою моральної поведінки... Саме тому в нас просто відсутні всі важливі відділи виробництва:технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота,використання кондукторів і пристроїв, нормування, контроль, допуски, бракування".
Особливого розвитку набули ідеї педагогічних технологій у першій третині XX ст.зокрема в працях відомих громадсько-політичних діячів та педагогів: П. Біланюка, Д. Донцова, І. Крип'яневича, К.Левицького, і. Франка, А. Шептицького, В. Целевича, і. Ющишина та ін.
Вдало узагальнив окремі аспекти педагогічної технології В.П.Безпалько. Він запропонував комплекс засобів педагогічної технології в середній школі та шляхи її практичного застосування. Серед сучасних дослідників варто виділити наукові праці
І.П.Підласого. Окремі питання педагогічної технології вищої школи досліджували відомі вчені: А.М.Алексюк, В.І.Бондар, Є.С.Березняк, Я.і.Бурлака, С.У.Гончаренко,
І.А.Зязюн, Б.С.Кобзар, В.М.Мадзігон, О.Г.Мороз,Н.Г.Ничкало, М.Г.Стельмахович, М.В.Чернінський, М.Д.Ярмаченко та ін.
Аналіз літератури, присвяченій цій проблемі, показує, що пріоритетними тенденціями розвитку вищої професійної освіти в ХХі столітті стануть подальше посилення інтеграції, фундаменталізації й диференціації (спеціалізації). З огляду на це, сучасна педагогічна школа орієнтується на більш системний, міждисциплінарний, творчий та
інноваційний характер загальної підготовки учня.
Багатоваріантність освітніх систем і педагогічної діяльності викладача
в новому соціокультурному середовищі й в умовах ринкової економіки
припускає випуск школою конкурентоздатного учня.

Інноваційні технології навчання це способи проектування й поетапної реалізації в освітньому процесі нових гнучко керованих систем розвиваючого навчання, орієнтованих на сучасні ідеї й засоби, активні методи й нові форми його організації, що гарантують досягнення запланованих результатів.
Таке визначення технології припускає її сучасність і орієнтацію не тільки на стандарти освіти, але й на творчу інноваційну діяльність педагога, на розвиток особистості тих, кого навчають.
Щоб продуктивно використовувати технології навчання, треба знати
їхню суть, структуру ознаки й функції.
Порівняльний аналіз різних технологій, виробничих, інформаційних,
педагогічних та ін. дозволив виділити їхню загальну структуру, зв'язки й
функції, обумовлені структурою, загальні й відмітні ознаки педагогічної
технології.
А будь-яка технологія включає у свою структуру такі основні блоки:
1.Проект.
2.Поетапний технологізований процес.
3.Організація й управління.
Стосовно педагогічної технології будь-якого рівня доцільно виділити й четвертий блок
комплексної діагностики .
Найважливішими ознаками технології навчання є:
1.Мета як її найважливіша характеристика, що задає порядок здійснення процесу навчання і режим його розгортання.
Мета виконує регулятивну функцію і є стрижнем технології.

2.Організованість і управління процесу навчання, що забезпечує досягнення мети за допомогою оптимального режиму його здійснення, доцільно відібраних засобів і методів.

3.Етапність технологізованого процесу, що забезпечує чіткий оперативний зворотний зв'язок і контроль за проходженням цілей на кожній із ділянок цього процесу.

4.Алгоритмічність багатьох процедур, їх однозначне послідовне виконання.

5.Координованість і раціональність виконуваних дій, спрямованих на досягнення запланованого результату.

6.Система параметрів (показників, критеріїв оцінювання ефективності навчального процесу та його результатів.

7.Визначена стандартизованість (змісту і результатів) даного процесу.

8.Наявність функціональних характеристик, що забезпечують здатність даної системи навчання виконувати властиві їй функції та зв'язки з іншими педагогічними й соціальними системами.

9.Педагогічна технологія полі функціональна. їй властиві такі функції:
прогностична,
інтегративна,
системо утворююча,
інтенсивна,
управлінська,
діагностична,
оцінювальна й ін.

Таким чином, педагогічна технологія та її найбільш масовий вид технологія навчання
пов'язані в її реалізації з двома видами педагогічної
діяльності: науково-теоретичною (їхнім проектуванням)
і професійно-практичною (здійснення проекту в реальному навчальному процесі, його діагностика й корекція).

При проектуванні та конкретній реалізації педагогічних технологій різного рівня важливо пам'ятати про їхні істотні відмінності від виробничих та інших технологій. Відмінні риси педагогічних технологій полягають у тому, що вони не цілком стандартизуються, алгоритмізуються. Це дає можливість включати в них елементи евристики й творчості при збереженні цілісності бачення процесу навчання й загальних ознак технології. У результативній частині, технології розвиваючого навчання орієнтовані не тільки на одержання стандартизованих знань і умінь, але й на різний рівень та індивідуальний стиль досягнень тих, кого навчають.

Найчастіше у предметному навчанні орієнтуються не на одну яку-небудь глобальну технологію, а на їхні варіації й сукупності елементів різних технологій, адекватних цілям, змісту навчання та специфіці наукового й навчального пізнання, тобто на часткову технологізацію навчального процесу. Остання залишає в керованому навчанні простір для творчого здобування знань і нових способів пізнання у власній діяльності, для самореалізації учасників цього процесу.

Найбільш результативними технологіями є ті, котрі реалізують моделі навчання як освоєння нового досвіду (М. В.Кларін).
У інноваційних технологіях навчання це, насамперед, технології, засновані на проблемності й міжпредметної інтеграції, на співробітництві і спілкуванні, що спираються на між суб’єктні, міжособистісні відносини, на сучасні комп'ютери, телекомунікаційні та інші засоби, на співтворчість та емпатію. У таких технологіях успішно реалізуються ідеї гуманізації й демократизації навчання, індивідуалізації й соціалізації особистості,
укрупнення дидактичних одиниць, активізація навчальної діяльності та рефлексія її.

В умовах перспективного особистісно-орієнтованого розвиваючого навчання найбільш доцільними й розробленими є технології проблемного навчання на основі міжпредметної інтеграції; технології співробітництва (колективні способи кавчання у постійних і динамічних парах, у малих групах); ігрові технології різних видів, діалогові технології, нові інформаційні технологи навчання,творчі педагогічні майстерні,
технології створення й захисту власних проектів та інші. їхня реалізація
широко спирається на педагогіку успіху, на акмеологію творчості і
співтворчості.

Таким чином, інноваційні технології навчання це важливий фактор
розвитку освіти на всіх етапах і одна з умов підвищення ефективності
навчання.





2.Технології проблемного навчання

Проблемне навчання – це тип навчання, при якому викладач, систематично створюючи проблемні ситуації і організовуючи діяльність учнів з рішення навчальних проблем, забезпечує оптимальне поєднання їх самостійної пошукової діяльності з засвоєнням готових висновків науки.

Технологія проблемного навчання не нова: вона набула поширення в 20-30-х роках в радянській і зарубіжній школі. В історії педагогіки постановка питань співрозмовнику, що викликають утруднення в пошуках відповіді на них, відома з бесід Сократа, піфагорійської школі, софістів. Найвизначніші педагоги минулого завжди шукали шляхи перетворення процесу навчання в радісний процес пізнання, розвитку розумових сил і здібностей учнів (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервег, К. Д. Ушинський та ін).
Проблемне навчання ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї (1859-1952), який заснував у 1894 р. в Чикаго дослідну школу, в якій навчальний план був замінений ігровою та трудовою діяльністю. Заняття читанням, рахуванням, письмом проводилися тільки в зв'язку з потребами – інстинктами, що виникали у дітей спонтанно, у міру їх фізіологічного дозрівання. Дьюї виділяв чотири інстинкти для навчання: соціальний, конструювання, художнього вираження, дослідницький.
У праці «Як ми мислимо» (1909) американський філософ, психолог, педагог відкидає традиційне догматичне навчання і протиставляє йому активну самостійну практичну діяльність учнів з розв'язання проблем. Мислення, стверджує Дж. Дьюї, є вирішення проблем.
У другому виданні цієї книжки (1933) Дж. Дьюї обґрунтовує психологічні механізми здатності вирішувати проблеми. Він стверджує, що в основі здатності учнів розв'язувати проблеми лежить їх природний розум. «Опанувати колективним мисленням може не кожен, – пише Дьюї, – більше того, не кожного можна навчити цього». За Дьюї, думка індивіда рухається до стану, коли все в задачі ясно, проходячи певні етапи:
приймаються до уваги всі можливі рішення або припущення;
індивід усвідомлює складність і формулює проблему, яку необхідно вирішити;
припущення використовуються як гіпотези, що визначають спостереження і збір фактів;
проводиться аргументація і приведення в порядок виявлених фактів;
проводиться практична чи уявна перевірка правильності висунутих гіпотез.
Для задоволення цих інстинктів дитині надавалися в якості джерел пізнання: слово, твори мистецтва, технічні пристрої, діти залучалися до гри і практичної діяльності – праці.


Суттєву роль у розвитку теорії проблемного навчання відіграла концепція американського психолога Дж. Брунера. В її основі лежать ідеї структурування навчального матеріалу і домінуючої ролі інтуїтивного мислення в процесі засвоєння нових знань. Особливу увагу Дж. Брунер приділяє наступним питанням:
значення структури знань в організації навчання;
готовність учня вчитися як чинник навчання;
інтуїтивне мислення як основа розвитку розумової діяльності;
мотивація навчання в сучасному суспільстві.
Ключовою для вченого є проблема структури знань, що включає, на його думку, всі необхідні елементи системи знань і визначає напрям розвитку учня.
Основним елементом проблемного навчання є «проблемна ситуація», яка має свою функціональну характеристику. Проблемне навчання спрямоване на формування пізнавальної самостійності учнів, розвиток їх логічного, раціонального, критичного і творчого мислення і пізнавальних здібностей. У цьому і полягає його головна відмінність від традиційного пояснювально-ілюстративного навчання.

Способи створення проблемних ситуацій.
Проблемні ситуації можна сформувати трьома різними способами:– шляхом чіткої постановки проблеми викладачем;– шляхом створення умов, при яких учневі потрібно самому зрозуміти і сформулювати проблему;– шляхом створення такої проблеми, вирішуючи яку, учень має прийти до нової, додаткової проблеми, виявленої ним самостійно, але передбаченої викладачем.Вибір того або іншого способу створення проблемної ситуації залежить від характеру навчального матеріалу, від підготовленості учнів, від рівня їхньої пізнавальної самостійності. На практиці частіше доводиться звертатися до постановки проблеми викладачем за активної участі учнів.Одним із таких способів є виклад нового матеріалу з використанням евристичних питань і завдань, евристичної бесіди, які вимагають активних міркувань, спрямованих на створення проблемних ситуацій, вирішення яких можливо на підставі всебічного аналізу цих ситуацій, зіставлення, узагальнення і систематизації.
Проблемна ситуація виникає на основі усвідомлення суперечності між уже пізнаним і тим, що повинно бути засвоєно. постановка перед учнями проблеми вимагає, щоб вони знайшли шляхи її розв’язання .
Виділяють такі етапи: 1. постановка завдання перед учнями завдання;2. вибір можливих шляхів розв’язання пізнавального завдання;3. обґрунтування учнями своїх суджень;4. остаточна відповідь на поставлену проблему. Проблемна ситуація може виникнути сама по собі і розв’язатися вчителем, учнями чи спільними зусиллями. найчастіші випадки:
1. При зіставленні протилежних висловлювань двох літ. критиків про один і той же твір, лір. героя, майстерність худ. зображення. – не слід допускати суб’єктивізму учнів в оцінюванні мистецьких явищ.2. Необхідність активної пошукової діяльності учнів виникає і тоді, коли є суперечність між об’єктивним змістом і його художнім зображенням – щоб збудити розумову активність демонстуються фільми, ілюстрації, музичні інтерпретації3. Якщо суперечність закладена в самому змісті твору (суперечливі образи, напр., Чіпка).4. При зіставленні життєвих явищ, покладених в основу худ. твору, та їх змалювання письменником чи творів , написаних на споріднені твори.
Характер проблемних завдань диктується метою , яку необхідно досягти на уроці . вони повинні бути важливими передовсім з погляду формування в учнів світогляду , моральних переконань , виховання навиків аналізу художнього твору. 
До проблемних завдань слід звертатися і під час опитування, і під час пояснення нового матеріалу, їх можна ставити в процесі ознайомлення з біографією письменника, аналізу худ. творів, опрацювання оглядових тем , літературно-критичних статей, з’ясування оглядових тем.  За своїм характером проблемні запитання є завжди пізнавальними , проте одне й теж запитання може сприйматися то як дидактична проблема , що вимагає вирішення шляхом пошукової діяльності, то як завдання , розраховане на репродуктивне відтворення знань. усе залежить від того, на якому етапі вивчення ставиться воно перед учнями. 
Проблемні запитання можуть бути різними і з погляду інтенсивності розумових зусиль, які необхідно прикласти для розв’язання. Проблемний підхід у навчанні вимагає врахування можливостей учнів, повинен ускладнюватись з кожним роком ( щоб було цікаво) і проводитись як в старших, так і середніх класах. Крім того вчитель повинен не лише викликати проблемну ситуацію , а й спрямувати міркування учнів, уміло і тактовно зіставити різні точки зору, надати дискусії гостроти. *** Вчитель може сам ставити проблему і вирішувати її , демонструючи шлях наукового пошуку- це проблемний виклад матеріалу.*** Ефективність вища, коли учні самі розв’язують проблему. Іноді на проблемі може триматися вивчення всього твору.*** Пошуково – частковий рівень – коли вчитель пояснення матеріалу здійснює інформаційним шляхом, на певному етапі ставить проблемні запитання.*** Постановка проб. запитань повинна бути педагогічно виправданою, дискусія повинна бути не заради дискусії, а щоб глибше проникнути у твір.
Проблемні завдання і їх роль вивчали досить ґрунтовно і давно : Коменський, Песталоцці, Дістервег, Ушинський. Проблемність визначали типом навчання, у наукових працях мала місце універсалізація проблемності в навчальному процесі, намагання відсунути на зад план репродуктивні методи навчання. А нещодавно з’явилась тенденція протиставляти процес творчого мислення запам’ятовуванню. Проте це не виправдано, бо: 1) не вся інформація вимагає пошукових форм осмислення, 2) інформаційні методи є економними , дійовими способами передачі учням нової інформації;3) для вироблення власних висновків необхідне важливе теоретичне підґрунтя. Таким чином , лише вдале, методично виправдане поєднання репродуктивних і пошукових форм набуття нових знань створює сприятливу основу для успішного навчання учнів , глибокого осмислення наукової інформації.
Евристика ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
·
·
·
·
·
·
· (heuristiko)  знаходжу, відшукую, відкриваю)  наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового в навчанні.


Організація евристичного навчання
Мета евристичного навчання полягає в тому, щоби дати учням можливість творити знання, створювати освітню продукцію з усіх навчальних предметів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми, які при цьому виникають
Забезпечити досягнення цієї мети допомагає такий принцип: з усіх питань навчальної програми учні можуть створювати свої аналоги. Вони можуть визначити індивідуальний зміст занять із предмета, поставити цілі, відібрати теми, спланувати, проконтролювати й оцінити свою роботу. Чим вищий ступінь включення учнів у конструювання власної освіти забезпечує вчитель, тим повніше виявляється їх індивідуальна самореалізація.
У традиційному навчанні вчитель «дає» матеріал предметів, повідомляє «знання», викладає правила та закони, а діти їх засвоюють. Уважається, що збільшення знань, як особистих, так і загальнолюдських, можливе тільки після ознайомлення з уже наявними. В евристичному навчанні з будь-якого важливого питання учні зазвичай викладають свою думку, судження або припущення. Для цього їм пропонується реальний значущий об'єкт (природне явище, історична подія, матеріал для конструювання тощо), а не готові знання про нього. Наприклад, вивчаючи склад речення, учні конструюють своє правило його побудови; вирішуючи задачу, знаходять способи її рішення; вивчаючи поняття чи явище, пропонують своє визначення або пояснення.
З дитячими версіями та судженнями вчитель працює як з особливим особистісним змістом освіти, допомагає учням оформити та виразити свою думку. Особлива увага приділяється неординарним, нестандартним судженням і роботам. Учні за допомогою вчителя уважно аналізують продукцію своїх однокласників, ставляться до неї критично, але доброзичливо.
Отримані учнями продукти діяльності (гіпотеза, твір, виріб тощо) співставляються з культурно-історичними аналогами. Кожний учень переосмислює, добудовує або драматизує свій первинний результат. Відбувається особистісне освітнє зростання учня (його знань, почуттів, здібностей, досвіду), створюється відповідна продукція. Результатом даного етапу навчання є, з одного боку, особистісний розвиток і продукція самих учнів, з іншого - засвоєння й особистісна оцінка ними загальноприйнятих досягнень людства, у тому числі й освітніх стандартів.
Завершує цикл евристичного навчання рефлексія - усвідомлення учнями способів власної діяльності, фіксація досягнутих освітніх результатів. Рефлексія виявляє «сухий залишок» діяльності, позначає усвідомлені дітьми освітні результати, виявляє проблеми, які при цьому виникли. Результат діяльності учня виступає не тільки особистісним, а й у певному сенсі загальнокультурним зростанням, а учень включається в культурно-історичні процеси в якості їх повноправного учасника. Учню немає потреби перевідкривати всі знання та досвід людства. Але головні питання буття та фундаментальні проблеми досліджуваних курсів первинно починають вирішуватись в особистій діяльності учня.
Творчість - завжди вихід за рамки, зміна існуючих знань, розуміння, норм, створення нового змісту, не включеного попередньо до програми засвоєння. Тому в евристичному навчанні контролю підлягає не стільки ступінь засвоєння готових знань, скільки творче відхилення від них. Основний критерій оцінки - особистісне зростання учня, порівняння його із самим собою за певний період навчання. Перевірці й оцінці, а також само- та взаємооцінці підлягають:
а) розвиток особистісних якостей учня,
б) його творчі досягнення з досліджуваних предметів,
в) рівень засвоєння та випередження освітніх стандартів.
Межі застосування дидактичної евристики визначаються конкретним учителем, батьком або школою, котрі вибирають орієнтацію на розвиток обдарованості учнів і продуктивний тип освіти. Самі учні, як правило, із задоволенням сприймають можливість творчого самовираження, досягаючи та перекриваючи при цьому загальноприйняті освітні нормативи.
Форми та методи евристичного навчання.
Варто відрізняти форми та методи евристичного навчання від евристичних форм і методів навчання. Евристичні форми та методи навчання забезпечують створення учнями нових для них освітніх продуктів у досліджуваних предметах чи освітніх галузях. Форми та методи евристичного навчання являють собою більш широку групу дидактичних засобів, оскільки вони спрямовані не тільки на створення учнями освітньої продукції з предметів, а й на підготовчу та супровідну творчості роботу; її планування, оцінку, контроль, рефлексію, засвоєння базового змісту освіти.
Форми та методи евристичного навчання доповнюються відповідними засобами. До них відносяться матеріальні засоби - евристичні посібники, освітні програми та документи, пам'ятки й алгоритми, комп'ютерні програмні продукти, електронні підручники, творчі освітні продукти учнів та ін.; ідеальні знаннєво-діяльнісні засоби - техніки та технології евристичного навчання, культурно-історичні аналоги, навчальні курси й метапредмети, способи учнівської евристичної діяльності, які застосовує вчитель.
Відкриті евристичні завдання.
Ключову роль в організації евристичного навчання відіграють відкриті завдання, спрямовані на розвиток евристичних якостей особистості учнів. Саме від змісту сформульованого завдання залежить рівень творчої самореалізації учнів. Якщо завдання звучить сухо чи незрозуміло, «не зачіпає» дітей, відчужене від їхнього особистого досвіду або від реальної проблематики вихідної науки, то шансів на якісний результат мало. І навпаки, якщо завдання пропонується дітям відповідно до їхніх потреб і попередньої мотивованої діяльності, якщо в завданні немає «загравання» з дитячим інтересом, а є дійсно «жива» проблема чи задача, якщо її рішення неочевидне навіть для вчителя, таке завдання здатне повести за собою весь хід уроку, поступово вибудовуючи його за внутрішньою логікою позначеної проблеми.
Відкриті завдання не мають однозначних результатів їх виконання. Такі завдання принципово відрізняються від традиційних запитань, тестів, задач і вправ, на які є «правильні» відповіді, з якими порівнюється отриманий учнем результат. Відкриті завдання припускають тільки можливі напрями. Одержуваний же учнем результат завжди унікальний і відбиває його творче самовираження, а не правильно вгадану або отриману відповідь.
Період часу, що відводиться на виконання завдань, - від однієї хвилини до декількох занять. Застосування таких завдань, з одного боку, спрямоване на творче освоєння базового змісту навчальних курсів, з іншого - забезпечує розвиток когнітивних, креативних та оргдіяльнісних та інших якостей учнів. Відкриті завдання дозволяють учням не просто вивчати матеріал, а конструювати власні знання про реальні об'єкти пізнання. Розходження в особистісних якостях учнів виражається в освітніх продуктах, створюваних ними, і, отже, забезпечуються індивідуальні освітні траєкторії дітей, які вивчають ті самі навчальні теми.
Вимоги до відкритих завдань:
завдання повинні відноситись до конкретного базового питання, теми чи об'єктів вивчення, позначених у навчальній програмі, наприклад, «Правила написання слів іншомовного походження»;
завдання не повинні мати заздалегідь відомого для вчителя рішення, наприклад: «Яка частина мови називається іменником?»;
формулювання завдання повинно бути цікавим або незвичайним як для учнів, так і для автора - учителя, наприклад: «Чому А - перша буква алфавіту?».
Для того щоб розробити або підібрати відкриті завдання, треба вміти прогнозувати образ результату, що передбачається, а не тільки його конкретний зміст. Складаючи відкрите завдання, учитель може знати 2-3 варіанта його можливих рішень, але остаточна кількість та якість рішень не повинні обмежуватись. При розробці відкритих завдань учителю буває важко відмовитись від власних уявлень про одержані учнями результати. Краще завдання - те, рішення якого невідоме вчителю заздалегідь, але цікаве й посильне для виконання учнем. Передчуття оригінальних відповідей учнів - важливий суб'єктивний критерій якості відкритого завдання.
Наведемо загальні напрями конструювання відкритих завдань, кожне з яких може бути реалізоване по-різному в залежності від навчального курсу, цілей учителя й умов навчання. Завдання згруповані за домінуючими видами евристичної діяльності учнів: когнітивної, креативної, оргдіяльністної.
ЗАВДАННЯ КОГНІТИВНОГО ТИПУ
Наукова проблема. Рішення реальної проблеми, що існує у відповідному досліджуваному предметі науки чи іншої сфери діяльності, наприклад: запропонуйте свою версію походження алфавіту; доведіть математичну закономірність або теорему; запропонуйте версію походження Землі (людини, держави, алфавіту, окремих слів, конкретних культурних традицій).
Дослідження об'єкта. У завданні наводяться вказівки з дослідження об'єкта: слова, тексту, числа, рівняння, задачі, явища, правила, музики, обряду тощо. Наприклад: «Дослідіть слово «місто», установіть його походження, зміст, будову, ознаки, функції, зв'язки»; «Розробіть і проведіть дослідження з установлення залежності настрою людини від кольору її одягу».
Структура. Відшукання принципів побудови різних структур (видів і стилів тексту, математичних безлічей, технічних пристосувань, біологічних популяцій, держав). Наприклад: «Виведіть закономірності власної мови».
Досвід. Проведення досвіду, експерименту (природничо-наукового, словесного, математичного, психологічного й ін.).
«Відновлення» історії. З'ясування причин сформованої ситуації, наприклад: «Поясніть причини застосування десятиричної системи обчислення при вимірюванні відстаней, а дванадцятиричної - при вимірюванні часу»; «Поясніть графічну форму букв (цифр, нот), їх взаємозв'язок і послідовність».
Доказ. Пошук способів підтвердження версій чи знань, наприклад: «Доведіть або спростуйте існування богів (духів, домових)»; «Знайдіть загальні елементи в орнаментах (традиціях, мовах) різних культур»; «Відшукайте загальні принципи побудови різних держав».
Загальне в різному. Вичленування загального й відмінного в різних системах, наприклад, у різних типах мов: іноземних мовах, мовах міміки, жесту, кольору, музики, чисел, форм.
Переклад. Переведення з мови одного предмета на іншій: намалювати музику, «оживити» число, визначити колір днів тижня, намалювати картину природи.
Різнонаукове пізнання. Одночасна робота з різними способами дослідження того самого об'єкта - природничо-науковими, гуманітарними, соціологічними. Наприклад: «З'ясуйте, що є загального в кольорі та музиці (у числах і геометричних фігурах)».
ЗАВДАННЯ КРЕАТИВНОГО ТИПУ
Зроби по-своєму. Запропонувати учню по-своєму виконати те, що йому чи вчителю вже відомо: а) придумати позначення числа, звуку, букви; б) дати визначення досліджуваному поняттю, об'єкту, явищу; в) сформулювати граматичне правило, математичну закономірність, спосіб виготовлення виробу тощо.
«Проживання» історії. «Проживання» історичних подій та явищ в одній з освітніх галузей: народження мови, писемності (виготовлення берестяних грамот), граматичних правил; створення десятиричної системи обчислення, появи революцій та інших історичних подій, винаходу колеса, пороху; розвитку рослини, тварини, людини, інших організмів.
Образ. Придумати та зобразити образ - малюнковий, руховий, музичний, словесний за допомогою відповідних цьому образу засобів.
Емпатія. Подумки «прожити» об'єкт й етапи розвитку (рослини, держави, рідної мови й т. п.), опишіть свої почуття.
Жанри тексту. Створити словесний продукт у різних формах і жанрах: інтерв'ю, реклама, ділові діалоги і т. п. Скласти задачу, приказку, прислів'я, риму, вірш, сюжет, роль, пісню, нарис, трактат.
Винаходження. Винаходження букв, цифр, інших знаків, символів. Технічні пристосування, прилади та пристрої. Соціальні, екологічні, наукові проекти. Наприклад: «Сформулюйте закон відштовхування у природі».
Твір. Скласти казку, задачу, приказку, прислів'я, риму, вірш, сюжет, роль, пісню, нарис, трактат.
Складання. Скласти словник, кросворд, гру, вікторину, родовід, прикмету, сценарій спектаклю, своє завдання для інших учнів, збірник своїх задач, програму концерту.
Виготовлення. Виготовити виріб, модель, макет, газету, журнал, математичну фігуру, «геометричний сад», вишиванку, фотографію, відеофільм.
Навчальний посібник. Розробити свої навчальні посібники (прописи, комп'ютерні програми, алгоритми рішення задач, пам'ятки). Провести урок у ролі вчителя.
ЗАВДАННЯ ОРГДІЯЛЬНІСНОГО ТИПУ
Цілі. Розробити цілі своїх занять із кожного з досліджуваних курсів (розділів) на день, чверть, рік.
Плани. Розробити план домашньої, класної або творчої роботи. Скласти індивідуальну програму занять за курсом.
Виступ. Скласти та провести показовий виступ, змагання, концерт, вікторину, кросворд, урок для молодших учнів.
Рефлексія. Усвідомити свою діяльність (мова, письмо, читання, обчислення, міркування) протягом певного відрізку часу. Вивести правила й закономірності цієї діяльності.
Оцінка. Написати рецензію на текст, фільм, роботу іншого учня; підготувати самооцінку (якісну характеристику) своєї роботи на певну тему за певний період.
Як скласти евристичне завдання. Нижче перераховані етапи розробки відкритого евристичного завдання. Складені за даною методикою завдання можуть з успіхом використовуватись учителем на уроках, під час конкурсів та евристичних олімпіад. Послідовність реалізації перерахованих нижче етапів може бути й іншою, але сама їх наявність створює умови для конструювання якісного евристичного завдання.
1. З освітніх стандартів за навчальним курсом відбираються такі освітні об'єкти, що стають основою евристичного завдання. Це можуть бути фундаментальні поняття (точка, число, таблиця, молекула, знак, час), конкретно-предметні поняття (модальні дієслова, тетраедр, історична подія, революція, сила ваги), конкретні реальні об'єкти (береза, олівець, цвях, словник, поліетиленовий пакет, дзеркало), правила або закономірності (додавання дробів, закони притягання та відштовхування, принцип єдності протилежностей) та ін. Освітні об'єкти, які відбираються для завдання, що складається, відшукуються у програмах, підручниках, задачниках чи інших посібниках. Важливо, щоб це були дійсно базові об'єкти курсу, а не просто додаткові або розважальні елементи.
2. Виділяються основні види діяльності учнів у навчальному курсі, за яким проводиться урок, конкурс чи олімпіада. Наприклад, в українській мові такими видами діяльності є читання, письмо, говоріння, аудіювання. Кожний із видів діяльності містить у собі окремі дії-елементи, що можуть стати основою завдання. Вибираються ті з них, що мають найбільше відношення до позначених освітніх об'єктів.
3. Фіксується форма можливого освітнього продукту, що буде створений учнями при виконанні евристичного завдання. Наприклад, від учнів потрібно висунути гіпотезу, запропонувати свій спосіб, знайти закономірність, скласти таблицю, запропонувати алгоритм, розробити програму, визначити поняття, розробити гру, намалювати образ. Зрозуміло, що учень буде створювати свій продукт стосовно одного з освітніх об'єктів, що визначені в п. 1, і з використанням одного з тих видів діяльності, що позначені в п. 2.
4. Визначаються евристичні методи, за допомогою яких передбачається виконання учнем завдання. Іноді ці методи прописуються в завданні явно, наприклад: «Для рішення цієї задачі застосуйте метод гіперболізації», але можуть бути присутні й у неявному вигляді. Евристичне завдання дає можливість учням знайти найбільшу кількість тих чи інших методів рішення завдання, наприклад: «Запропонуйте якнайбільше способів додавання однозначних чисел із переходом через десяток» або «Придумайте кілька способів визначення швидкості польоту горобця».
5. Евристичне завдання записується в загальному структурному вигляді. У формулюванні явно вказуються: об'єкт завдання (явище тяжіння, інфляція й ін.), передбачувані види діяльності учня (дослідження кинутого аркуша паперу або росту курсу долара), очікуваний продукт (закономірність падіння аркуша паперу або курсу долара) та його форма (запропонуйте формулу взаємозалежності введених вами величин тла економічних факторів).
6. Текст завдання формується та шліфується з урахуванням його цікавості, захопливості, доступності для учнів. Способів формулювання евристичного завдання може бути скільки завгодно багато, наприклад: знайди причину походження, вирішення протиріччя, «чому так, а не інакше», «виключення із правила», «якби», «нехай неможливе стане можливим», яка закономірність, склади модель, досліджуй реальність тощо. «Сухе» формулювання змістовного завдання можна попередньо «оживити» казковим, фантастичним чи побутовим сюжетом («На Землю прилетів інопланетянин», «Колобок зустрівся з піццею» і т. д.). Важливо, щоб цікавість або удавана простота завдання припускали можливість прояву здібностей учнів з будь-яким рівнем підготовки.
7. Визначається назва завдання чи олімпіадної номінації. Тут два шляхи:
назва номінації визначається спочатку, і саме завдання потім підлаштовується під неї;
спочатку складається завдання, потім для нього відшуковується найбільш підходяща назва номінації.
У назві номінації може бути відбитий як об'єкт, так і вид діяльності. При складанні завдань корисний прийом, коли одна номінація одержує кілька форм вираження завдання для різних вікових категорій дітей з урахуванням їх специфіки.
Форми вираження завдань можуть відрізнятись:
різними видами діяльності (наприклад, молодшим учням пропонується скласти загадку про вибраний об'єкт, більш старшим - розробити кросворд або дидактичну гру, випускникам - провести дослідження на дану тему);
різним рівнем чи обсягом створюваного учнями продукту (молодші малюють образ числа «3», старші - його символ, випускники - проводять його комплексне дослідження - арифметичне, геометричне, лінгвістичне).
При розробці завдання продумуються критерії оцінки його виконання, тобто визначається, які параметри створеного учнем продукту будуть оцінюватись. Наприклад, якщо завдання припускає відшукання закономірності, то критеріями оцінки можуть бути: кількість виявлених учнем взаємозалежних елементів, оригінальність виявлених зв'язків між ними, відображення цих зв'язків у формулі чи описі. Крім того, завжди є універсальні критерії оцінки творчої роботи: світоглядна глибина, самобутність, багатоваріантність підходів, відповідність умові завдання, оригінальність форми представлення результату тощо.
Одним з важливих умінь учителя творчої орієнтації є вміння переводити традиційні «закриті» завдання у відкриті. Якщо вчитель освоїть таку процедуру, то його учні будуть знаходитись у стані творчості завжди - на уроках, під час контрольних робіт чи заліків, при виконанні домашньої роботи, протягом усієї своєї освітньої діяльності.
Щоб організувати евристичну діяльність учнів, одного формулювання відкритого завдання може бути недостатньо. При відсутності навичок самоорганізації продуктивної діяльності у школярів можуть виникнути ускладнення в одержанні якісного освітнього продукту. У цьому випадку допомагають алгоритмічні розпорядження та рекомендації, які задають учням етапи або напрями їхньої евристичної діяльності (але не її зміст!).
Наприклад, у дослідженні Т.І. Дятленко «Фахова практика вчителя-словесника» алгоритмічні розпорядження мають на меті допомогти учням у поетапній підтримці їхньої творчості .
Саме з метою допомогти учню сконструювати власне правило вчитель пропонує йому відповідний алгоритм, що допомагає досягти мети, вираженої не обов'язково у вигляді заздалегідь відомого вчителю результату.
Алгоритм – це чітка, розумова, з методичною доцільністю продумана система логічних операцій, правил, кроків, послідовне виконання яких неминуче призводить до правильного розв’язання задач. Алгоритми найповніше, найефективніше реалізують методичні принципи роботи з граматичними правилами чи шляхами аналізу літературознавчого явища, сприяють злиттю в одне ціле двох процесів – засвоєння і застосування у практичній діяльності.Наприклад: Виконай такі дії у формі алгоритму:1 крок ------ Визнач із ряду образів головні і другорядні;2 крок ------ Добери докази і доведи, чому ці герої є головними;3 крок ------ Здійсни словесний малюнок образу на основі творчої уяви, використавши художньо-виражальні засоби (портрет, описи, вчинки, авторську мову, мову персонажів);4 крок ------- Розкажи про життєву долю героя;5 крок ------- Проаналізуй вчинки та поведінку образу;6 крок ------- Простеж його ставлення до інших героїв, а їхнє – до нього; 7 крок ------- Розкажи про ставлення персонажа до природи, тварин (якщо є потреба);8 крок ------З’ясуй, чи має він мету у житті і яку. Проаналізуй її.9 крок ------ Визнач коло його громадських та особистих інтересів, захоплень;10 крок ------- З’ясуй, чи має герой активну життєву позицію;11 крок ------ Проаналізуй авторське ставлення до персонажа;12 крок ----- -Дізнайся думки твоїх товаришів про нього, порівняй зі своєю;13 крок ------Розкрий роль другорядних героїв твору;14 крок ------ Підбий підсумки своєї роботи.^ Під час застосування проблемно-тематичного шляху використовують такі специфічні прийоми: формулювання проблеми твору; створення навчальних ситуацій проблемного характеру; постановка проблемних запитань і завдань; організація дискусійних ситуацій; зіставлення змісту виучуваного твору і театральних вистав та кінофільмів, написаних за ним, або з однотемними творами інших мистецтв з метою з'ясування відмінностей у трактовці спільної проблеми.Наприклад: Виконай такі дії у формі алгоритму:1 крок------- Визнач основну проблему твору (підпроблеми, якщо це необхідно);2 крок ------ Добери фактичний матеріал для доказу проблеми (підпроблеми);3 крок ------
Якщо ти погоджуєшся зі всім, виконай наступні дії
Якщо у вас виник диспут на основі суперечливих суджень, то виконай такі дії


Висунь тезу від супротивного;
Добери аргументи для доказу;
Прокоментуй дібрані аргументи.

4 крок ------ Знайди засоби вираження авторського ставлення до зображуваного;5 крок ----- З’ясуй роль авторських зображувально-виражальних засобів мови;6 крок ------ Узагальни та систематизуй дібраний фактичний матеріал;7 крок ------- Склади план відповіді;8 крок ------ Підбий підсумки виконаного.Для послідовного аналізу специфічним є прийом спостереження над розвитком сюжету з метою з'ясування своєрідності його побудови, вичленення найважливіших для розкриття теми і вираження ідеї моментів, подій, виявлення особливостей групування образів-персонажів, причинно-наслідкових та інших зв'язків між подіями, розгалуженості на сюжетні лінії, способів сполучення їх в єдине ціле - художній твір.Під час застосування композиційного шляху аналізу визначають особливості побудови твору, роль елементів сюжету й позасюжетних компонентів, а також різних способів викладу матеріалу в розкритті теми, зображенні типових характерів та обставин, вираженні ідеї.Наприклад: Виконай дії у формі алгоритму:1 крок ----- З’ясуй тему твору;2 крок ----- Визнач головних і другорядних героїв, як вони групуються;3 крок ----- Досліди точки їх дотику, переплетення;4 крок ----- Визнач конфлікт твору;5 крок ----- Знайди у творі епізоди, що конкретизують і розвивають зав’язку;6 крок ----- Простеж за подальшими подіями;7 крок ----- Визнач кульмінацію. Підтвердіть відповідь цитатою із тексту;8 крок ----- Визнач розв’язку, аргументуй свою думку;9 крок ----- З’ясуй значення позасюжетних елементів;10 крок -----Розкрий роль окремих епізодів для реалізації авторського задуму, якщо є потреба;11 крок ------Розглянь основні особливості сюжету і композиції;12 крок ------Підбий підсумки своєї роботи.Однією з найважливіших ланок у вивченні літературного твору є розгляд художньо-естетичних функцій мови твору. На жаль, у школі часом спостереження за мовою художнього твору зводиться до перерахування окремих поетичних засобів, розгляду тропів. Художні засоби розглядаються як певна «позолота» твору. Тоді й учні, пишучи твори, намагаються якомога частіше вживати зображувально-виражальні засоби, штучно нанизуючи «красиві» слова - епітети, порівняння, метафори. За цим плетивом слів, як правило, немає думки. Чому? Учням часто пропонують виписати тропи із художнього твору, тим самим витісняються такі види роботи, які спрямовані на осмислення своєрідності художньої мови, на визначення ідейно-художнього навантаження її.Мовний аналіз художніх творів у шкільній практиці здебільшого має літературознавчу спрямованість: під час такого аналізу визначаються тема, сюжет, ідея, композиція, образотворчі засоби (епітети, метафори, порівняння, персоніфікація тощо), тобто художня мова розглядається лише пристосовано до мовної характеристики певного персонажа (наприклад, Тетерваковського із п’єси «Наталка Полтавка» І.Котляревського чи самої Наталки). При цьому основна мовна канва - мова автора - залишається поза увагою всіх учасників уроку. Основні засоби художньої мови у творі залишаються непоміченими, навіть непотрібними у контексті, оскільки учні не розуміють їх значення, роль для втілення ідейно-художнього авторського задуму.Завдання шкільного мовного (лінгвістичного) аналізу – основну увагу школярів зосередити на вивченні мови і художніх особливостей літературних творів, навчити учнів визначати компоненти аналізу художніх особливостей мови, суміщати компоненти лінгвістичного і літературознавчого аналізів, зважаючи, що перший є основою для другого, розрізняти поняття «мова художньої літератури» та «літературна мова», мова автора (авторська мова) та мова персонажів. В.Лесин зазначає: «Літературна мова – це унормована мова, що обслуговує культурні потреби народу Мова художньої літератури є найяскравішим і концентрованим вираженням літературної мови». Методисти називають такі види мовного аналізу: повний і неповний (частковий); комплексний і фрагментарний; лінгвістичний коментар, лінгвостилістичне тлумачення (частковий аналіз), лінгвостилістичне тлумачення (комплексний аналіз).Повний аналіз мови художнього твору передбачає всебічну характеристику всіх його особливостей: фонетичних, морфологічних, лексичних, синтаксичних чи стилістичних. Найчастіше такий вид аналізу застосовують у старших класах із поглибленим вивченням літератури чи профільних філологічних класах, або ж у вищій школі. Комплексний (лінгвістичний) аналіз тексту потребує чимало часу, тому його використовують для творів малих жанрів – віршів, байок, казок тощо. Повний аналіз також не практикують на прикладах великих та середніх літературних жанрів, тобто романів, повістей, поем тощо. Натомість на прикладах названих жанрів успішно застосовують наступні шляхи аналізу: 1-й – виокремлюють певну частину, ключовий епізод твору і проводять повний лінгвістичний аналіз (уривок із казки «Хо» М.Коцюбинський, широко знаний як «Ранок у лісі»); 2-й – аналізується якийсь один-два мовні аспекти (лексичний склад, морфологічні особливості тощо). Такий аналіз називають вибірковим, при цьому немає потреби суворо притримуватися певного порядку, послідовності розумових операцій. У школі застосовують такий алгоритм розумових операцій:Виконай дії у формі алгоритму:1 крок ----- Визнач жанр твору, з’ясуй його особливості;2 крок ----- Визнач специфіку жанру;3 крок ----- Знайди і проаналізуй зображувально-виражальні засоби мови;4 крок ----- З’ясуй їх ідейно-художню роль в розкритті образів;5 крок ----- Простеж за авторською мовою і мовою персонажа;6 крок ----- Досліди особливості стилю і творчі манери автора (улюблені теми, проблеми, найбільш вживані жанри, своєрідність художнього бачення, композиційні прийоми, способи творення образів, своєрідність лексики, образного мовлення за різними творами);7 крок ----- Порівняй кілька творів даного письменника на одну і ту саму тему;8 крок ----- Зістав кілька творів різних авторів на одну тему;9 крок ----- Зроби свої висновки, підсумуй виконану роботу. Анатолій і Роман Козлови пропонують таку послідовність шкільного аналізу мови художнього твору:
Стисло переказати зміст твору (уривка), визначивши вплив змісту на мову твору.
Визначити особливості тексту, які впливають на вибір мовних засобів у творі:
літературний рід;
жанр;
членування на змістові (сюжетні) частини (пролог, зав’язка, кульмінація, розв’язка, епілог);
характер викладу (розповідь, опис, роздум);
мова автора (розповіді, описи, прямі характеристики персонажів, авторські відступи) і мова персонажів (пряма, невласне пряма мова);
спосіб викладу матеріалу в художньому творі (розповідь від першої особи, розповідь від другої особи);
висловлювання персонажів (діалог, монолог, ); авторський опис (портрет, пейзаж, інтер’єр, опис явищ, рослин, тварин, предметів тощо);
3.Визначити фонетичні особливості (звукову організацію художнього твору):- звукові повтори (алітерація, асонанс);- звуконаслідувальні слова;- віршові особливості (віршовий розмір, спосіб римування, строфіка, рима тощо);4. Визначити лексичні особливості художньої мови (словниковий запас художнього тексту):- експресивно нейтральна лексика;- експресивно (стилістично) забарвлена лексика;- за часовим критерієм: застарілі слова (архаїзми, історизми), неологізми (загальновживані, авторські);- за територіальним критерієм: загальновживані слова, діалектизми (етнографічні, семантичні, словотвірні);- за соціальним статусом: загальновживані слова, жаргонізми (міщанський жаргон, професіоналізм, арготизми, варваризми) ;- за походженням: власне українські, іншомовні слова (старослов’янізми, грецизми, латинізми, полонізми, тюркізми тощо);- поетизми, термінологіями, канцеляризми, просторіччя;- синонімія: синоніми (семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні, контекстуальні), антоніми, омоніми;- полісемія;- тропи: прості (епітет, порівняння), складні (алегорія, гіпербола, іронія, сарказм, літота, метафора, метонімія, оксиморон, перифраз, персоніфікація, символ, синекдоха).5. Визначити своєрідні особливості у словотворенні, морфології, наголошуванні тощо.6. Охарактеризувати синтаксис як засіб авторського зображення (організація тексту художнього твору на рівні речення і словосполучення):- повтори: тавтологія, анафора, епіфора;- риторичні фігури: риторичне заперечення, риторичне звертання, риторичний оклик, риторичний вигук, риторичне запитання;- фразеологізми: крилаті вислови, прислів’я та приказки;- синтаксичні фігури: антитеза, інверсія, багатосполучниковість, безсполучниковість, еліпсис, ампліфікація, синтаксичний паралелізм.7. Підбити підсумки, підкресливши зв’язок змісту, жанру і характеру викладу з мовним втіленням, визначивши місце тексту в літературній мові.
Приклад алгоритмічного розпорядження для учнів про дослідження освітнього об'єкта - феномена. Під феноменом тут мається на увазі незвичайне явище у природі, культурі, науці, у будь-якій освітній галузі.
1. Позначте виявлений вами феномен поняттям, малюнком або символом.
2. Опишіть свої почуття й думки, що виникли при спостереженні феномена.
3. Виразіть незвичайність феномена, ту його суть, що відрізняє його від інших схожих явищ.
4. Сформулюйте запитання чи проблему, які у вас виникли.
5. Складіть план свого подальшого дослідження феномена.
6. Запропонуйте версію, гіпотезу, що пояснює феномен.
7. Зробіть висновки з дослідження. Проведіть рефлексію діяльності та виконайте її самооцінку.


Методи і форми
Головним завданням форм і методів евристичного навчання є створення учнями нових освітніх результатів: творів, ідей, виробів, досліджень, художніх творів, конкурсів та ін.
Евристичний метод передбачає такі форми занять:
Олімпіади. За допомогою них оцінюють не правильність вирішення завдань, а ступінь творчості учнів, яке проявляється при створенні ними продуктів.
Евристичні уроки передбачають виконання завдань учнями, спрямовані на їх творчість (наприклад, винайти свої цифри, скласти розповідь, скласти гру та ін.).
Ділова гра дозволяє наблизитися до реальних, виробничим або науковим умовам. При такій формі навчання в ігровій формі моделюється робота організації за рішенням якої-небудь проблеми.
Інтерактивні форми навчання реалізуються за допомогою комп'ютерних програм.
Дистанційні та очні проекти. За допомогою дистанційної форми навчання (E-mail, мережу Інтернет) організовуються між школами евристичні олімпіади, творчі проекти, дослідження.
Творчі роботи. Учням дається завдання творчого характеру, яке вони здатні виконати протягом уроку. Або над завданням потрібно попрацювати пару днів, а можливо, і пару місяців (екзаменаційні, підсумкові роботи, які оформляються спеціальним чином).
Занурення. При такій формі навчання протягом деякого часу відбувається занурення, наприклад, в певну історичну подію або епоху, в фізичну теорію, у творчість письменника. При цьому забезпечується особистісне пізнання культурного, природного або іншого освітнього об'єкта.
Метод «вживання». Учень намагається вжитися в об'єкт вивчення, пізнати і відчути його зсередини (наприклад, стати квіткою).
Метод символічного бачення. Учні спостерігають який-небудь об'єкт з метою зрозуміти і зобразити його символ в будь-якій формі (графічній, словесної).
Метод образного бачення. Учні дивляться, наприклад, на палаючу свічку і намагаються побачити і намалювати ті образи, які вони побачили.
Метод придумування. При цьому створюється новий, невідомий раніше продукт. Наприклад, здогадується казка, в якій стався несподіваний поворот (Курочка Ряба знесла не 1, а 3 золотих яйця).
Метод «Якби ...». Учні малюють або усно описують картину про те, що трапиться, якщо в світі що-небудь зміниться (наприклад, зникнуть слова, всі люди переселяться на Марс, почнуть говорити тварини та ін.).
Метод евристичних питань. Задаються 7 ключових питань: "Хто? Що? Де? Навіщо? Як? Чим? Коли?" для того, щоб знайти відомості про якомусь об'єкті чи подію.
Метод гіперболізації. Відбувається зменшення або збільшення об'єкта пізнання, його окремих частин або якостей (придумується найдовше число, зображуються кролики з великими головами або двома ногами).
Метод аглютинації. Учням пропонують з'єднати непоєднувані в дійсності властивості, якості, частини об'єктів і зобразити вершину прірви, солоний цукор, чорний світло, квакають собаку.
Мозковий штурм - це збір якомога більшої кількості думок, ідей в ході обговорення.
Метод морфологічного ящика. При цьому відбувається пошук нових, несподіваних ідей з допомогою складання комбінацій невідомих і відомих елементів.
Метод інверсії. Застосовуються принципово протилежні альтернативні рішення взамін стереотипних прийомів.

Прийоми формування мотивації:

Назва прийому Асоціації на дошці
Опис прийому
Цей метод залучає власний досвід учнів, має високий рівень зацікавленості, проводиться фронтально. Його доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань методології. Залежно від змісту має три форми проведення:
Поняття. Учитель вертикально на дошці записує основне поняття, яке мають опрацювати учні. Далі він просить учнів назвати ознаки цього поняття або асоціації, яке воно у них викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб слова мали спільні з основними поняттями літери.
Квітка. Учитель малює на дошці квітку (серединка та чотири пелюстки). У серединці записує основне поняття. Після цього він просить учнів назвати прояви й характеристики поняття й записує їх на пелюстках.
Прямокутник. Учитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми, антоніми, прикметники, дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з цим поняттям.
Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчуються, вчитель пропонує учням з кожної групи відібрати по три найхарактерніші. Із відібраними асоціаціями відбувається подальша робота.

Назва прийому Джерела інформації
Опис прийому
Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку вчитель роздає газети, журнали або сторінки цих видань, де розміщено інформацію, що стосується теми уроку. Учитель просить звернути увагу на конкретну інформацію, наголошуючи на важливості її повсякденного використання.
Як варіант можна використовувати уривки з художньої та науково-популярної літератури.

Назва прийому Картинна галерея
Опис прийому
Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об’єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на картинах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку. Вчитель записує їх на дошці.


Назва прийому Класифікація. Альтернатива
Опис прийому
Якщо основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати названі методичні прийоми. Суть методу «Класифікація» полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких записані різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.
У методичному прийомі «Альтернатива» учні отримують робочу картку, на якій записана певна моральна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її розв’язання. Кожен учень повинен самостійно обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.
Після заслуховування відповідей трьох-чотирьох учнів учитель організує фронтальну бесіду, щоб вийти на основне питання уроку і перейти до етапу навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Як варіант можна запропонувати вірш на початок дня - «Крила», який допомагає окреслити мету. Після цього учнів безпосередньо залучають до занять - кожному пропонують у формі творчої роботи визначити власні цілі.
Крила
Крила потрібні лиш тим, хто літає.
Подумай, як живуть люди,
що вони роблять, де вони?
Затримайся і поміркуй, чому
Одні ходять пішки, інші літають.
Деякі опускають руки,
Снуючи павутину із сюжету буднів.
Хід життя, який ніколи не йде ні догори, ні донизу.
Ми просто рухаємось по колу.
Інші ж не стоять на місці,
борючись щоденно
проти посередності
і йдучи вперед,
Заперечуючи смерть і мертвих.
І знову хтось запитує: «Для чого живемо?»
Дехто ходить пішки, а хтось літає
Стівен Гарнер


Назва прийому Кросворди
Опис прийому
Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом:
1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.
2. Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді.
3. Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення.
4. Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше.


Назва прийому Мозкова атака
Опис прийому
Цей прийом полягає у колективній творчій роботі з розв’язання певної складної проблеми. Всіх учнів об’єднує спільна робота над пошуком істини.

Назва прийому Відстрочена загадка
Опис прийому
На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.

Назва прийому Показуха (скульптура)
Опис прийому
Учитель називає поняття, дію, процес або явище. Об’єднавши учнів класу в декілька груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представити його у вигляді скульптури (без слів). Після демонстрації вчитель організовує обговорення за такими питаннями:
Що вказує на те, що саме назване поняття представлене групою?
Якими засобами вони його передали?
Які ознаки поняття їм удалося передати?

Назва прийому Дивуй
Опис прийому
Найбуденніші й повсюдні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування - початкова фаза розвитку пізнавального інтересу.

Назва прийому Фантастична добавка
Опис прийому
У цьому прийомі вчитель доповнює реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити значення будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне значення. Біологи можуть придумати фантастичну тварину або рослину і розглянути її в реальному біоценозі. Філологи - перенести реального або літературного героя в часі. Історики - розглянути історичну ситуацію очима стародавнього грека або жителя Київської Русі.
Універсальний підхід - написати фантастичну (прочитати підготовлені вдома) розповідь, есе, вірші, використовуючи знання з предмета.

Назва прийому Читаємо! (використання художньої і науково-популярної літератури)
Опис прийому
Уривки з художніх і науково-популярних творів можна використовувати на різних етапах уроку і з різною метою: для ілюстрації, для постановки питань на закріплення вивченого матеріалу, на формування мотивації.

Прийоми перевірки домашнього завдання:

Назва прийому Бліц-опитування по ланцюжку
Опис прийому
Перший учень ставить коротке питання другому. Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц-турнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.
Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.

Назва прийому «Вірю - не вірю»
Опис прийому
Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.

Приклад 1.
Українська мова
Слово «зв’язок» треба писати без апострофа, тому що в ньому вжито два приголосні підряд. Це твердження невірне, тому що «з» - це префікс, а літера «в» належить до кореня. Апостроф не пишуть, коли обидві приголосні належать до кореня.

Назва прийому Місткий кошик
Опис прийому
Цей методичний прийом дуже доречний перед проведенням тематичного оцінювання, оскільки грає роль розминки.
На аркуші паперу діти малюють кошик, на якому пропонується написати терміни (поняття, географічна або історична номенклатура, персоналії та ін.) з вивченої теми. Головне, щоб «кошик» був заповнений доверху. Через певний час учитель зупиняє гру і просить одного з учнів зачитати слова. Учні викреслюють назви, які повторюються в їх записах. Переможцем виявиться учень, у якого більше за інших записано термінів, тобто в якого найбільш місткий кошик для знань.


Назва прийому «Так - ні»
Опис прийому
Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до активної участі в уроці.
Учитель загадує щось (природне явище, число, предмет, історичну подію, літературний персонаж та ін.). Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Якщо питання некоректне або вчитель не може дати на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед обумовленим жестом. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі - навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.


Назва прийому Диктант для «шпигуна»
Опис прийому
Цей методичний прийом дозволяє розвивати зорову пам’ять, тренує уважність і відповідальність за кінцевий результат. Він добре працює на уроках філологічного циклу, на уроках математики, географії.
Клас поділений на 5-6 команд. Текст диктанту теж ділять на стільки ж частин. Аркуші з текстом прикріпляються до стін якнайдалі від команди, для якої вони призначені. Кожний з членів команди стає «шпигуном». Він підходить до тексту (стільки разів, скільки потрібно), читає його, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їм свою частину. Команди змагаються, перемагає та група, яка закінчить роботу раніше і не зробить помилок (або зробить менше за інших).


Назва прийому Ідеальне опитування
Опис прийому
Ідеальне опитування - це коли фактично опитування немає. На питання вчителя: «Хто сьогодні готовий отримати найвищу оцінку? Хто добре готовий до уроку? Хто не готовий?» Варіацій питань може бути безліч, головне, що діти самі оцінюють свій рівень підготовки домашнього завдання.

Назва прийому Інтелектуальна розминка
Опис прийому
Інтелектуальна розминка - це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки - налаштування дитини на роботу.
У географії, історії можна доручити дітям скласти вдома цікаві задачі на читання карти і з цих задач почати урок. Найбільш цікавими є задачі, які складаються методом накладення карт (тобто використовуються декілька карт атласу).


Назва прийому Лото
Опис прийому
Цей методичний прийом теж вимагає попередньої підготовки. На аркуші щільного паперу або на картоні великими буквами записують формули (умовні знаки, словарні слова і т. д.), які були вивчені на попередніх уроках. Потім аркуш паперу розрізають так, щоб на кожній частині паперу залишилися окремі цифри, букви, математичні (хімічні, географічні) знаки. Розрізані частини лото (у двох екземплярах) перемішують на столі. Учитель викликає двох учнів до столу і пропонує скласти формули (слова). Перемагає той, хто це зробить швидше і правильніше. До гри можна ввести рефері, який оцінить і прокоментує результати.
Цей методичний прийом ідеально підходить для індивідуальної роботи (тихого опитування). Покладіть на столі перед учнем (який через певні причини соромиться відповідати при всіх) лото і попросіть зібрати його за визначений час. Тим самим ви перевірите його знання.
Варіант 1. Учні отримують по вісім карток, які виготовляє вчитель. Можна взяти стандартний білий аркуш, на якому намалювати з одного боку якийсь простий малюнок (будинок, квітку, дерево), або одразу підготувати аркуші з малюнками і розрізати їх на вісім частин. Зі зворотного боку на утворених картках написати текст, поділений на певні частини. Запропонувати учням розкласти ці картки за логічною послідовністю. Виграє той, хто правильно складе малюнок.
Варіант 2. Учитель роздає учням картки з малюнками, але без тексту. Учні складають картинку і по черзі перевертають картки. Потім учитель читає текст, що містить вісім логічних частин (це можуть бути поняття, явища, характеристики тощо). Учні по черзі пишуть по одному реченню на кожній картці (зліва направо або зверху вниз).
Після виконаної роботи учні перемішують свої картки і передають сусіду по парті. Отримавши чужі картки, учень має розкласти їх у певному порядку, щоб отримати малюнок. Виграє той, хто швидше впорається із завданням.


Назва прийому Знайди помилку
Опис прийому
Варіант 1. Якщо матеріал, що перевіряється, добре знайомий учням, то цей методичний прийом провокує виникнення ситуації успіху на уроці. А якщо матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і захопленням учителя, дозволять дітям відчути себе дослідниками й експертами.
Учитель у своєму повідомленні припускається помилок, які слід знайти, або лунають тексти, в яких явно спотворена інформація або заплутані визначення, маршрути, послідовність викладу, героям приписують чужі думки і вчинки, даються невірні тлумачення подій і процесів.
Учитель просить знайти у висловленому тексті (задачі, завданні) помилки. Можна вказати кількість помилок. Філологи рекомендують у таких текстах дві-три явні помилки, дві-три типові, одну малопомітну. Виявлення такої помилки свідчить про глибоке знання предмета і розвиває критичне мислення учнів.


Назва прийому Опитування у формі діалогічної пари
Опис прийому
Учитель пропонує на дошці групу репродуктивних або проблемних питань і завдань за вивченим матеріалом, наперед проставивши бали складності. Потім учні в парі вибирають собі завдання і починають спільно готуватися до рішення або відповіді, потім вони обговорюють або розв’язують виниклі проблеми. Нарешті кожен з них готує питання для свого товариша, на які слід дати рішення або відповідь, після чого вони обговорюють, яку оцінку заробив кожний з них або вони разом, передають аркуш аналізу спільної діяльності педагогу.

Назва прийому Пінг-понг
Опис прийому
Варіант 1. До дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному питання за домашнім завданням. У цій грі можна задіювати невеликий яскравий м’яч. Учень промовляє питання і кидає м’яч своєму супернику. Учитель оцінює їх відповіді.
Варіант 2. Один з учнів підготував прості питання за домашнім завданням. Відповіді на них повинні бути односкладовими. Він виходить до дошки, кидає м’яч будь-якому з учнів класу й одночасно ставить йому питання. Звучить відповідь і м’яч повертається до першого учня. Учитель оцінює якість і оригінальність питань і правильність відповідей.

Назва прийому Рецензія
Опис прийому
Відповідь учня записується на магнітофон (мобільний телефон). Цей запис клас прослуховує ще раз і пише рецензію за планом, який записаний на дошці. План рецензії:
Повнота відповіді.
Логіка викладу.
Наявність (відсутність) фактичних помилок у викладі.
Мовна грамотність.
Наявність прикладів.
Оцінювання відповіді.
Рецензії можна перевірити вибірково, учитель дає свої коментарі до них.

Назва прийому Лицарський турнір
Опис прийому
Учень виходить до дошки і за пройденою темою ставить учителю наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповідь. У свою чергу вчитель ставить питання учню. Уся дія триває не більше 10 хвилин. Проведення турніру оголошується заздалегідь. Питання мають бути стислі, відповіді - короткі й по суті. Рефері може зняти неконкретне питання. Учні оплесками або підняттям руки (або проставляючи оцінки на аркуші) оцінюють дії учня й учителя.
Назва прийому Світлофор
Опис прийому
Дуже простий, але ефективний методичний прийом. Підготувавши матеріали одного разу, ви довго пожинатиме плоди своєї працьовитості. Світлофор - це довга смужка картону (завдовжки 9 см, шириною 4 см), яка з одного боку обклеєна червоним папером, з другого - зеленим. «Працює» світлофор дуже просто: під час проведення усного опитування всі учні сигналізують учителеві, чи знають вони відповідь на питання (зелений бік - готовий відповідати, червоний - не готовий). Позитивним моментом у цій ситуації є те, що під час проведення опитування, пасивність неприйнятна. Хочеш - не хочеш - треба підняти картку і сказати, чи знаєш ти це питання. Учитель пояснює учням, що, піднявши червону картку і заявивши про незнання, учень відмовляється від відповіді. Показавши зелену - будь добрий, відповідай. Під час проведення усного опитування можна зробити так: запросити двох-трьох (не обов'язково сильних, але відповідальних) учнів до дошки і доручити їм роль помічників учителя.
Помічникам слід заздалегідь видати підготовлені аркуші, на яких написані прізвища учнів і розкреслена таблиця для опитування (див. табл.). Роль помічників полягає в тому, щоб на аркуші відзначати роботу конкретного учня, тобто кількість піднятих зелених (+) і червоних (–) карток. Інтрига в тому, що клас не знає, чиї прізвища записані на аркушах, тому працюють усі.
Через п'ять хвилин проведення усного опитування в учителя, по-перше, є чітке уявлення, що із запропонованого на попередньому уроці (темі), діти засвоїли добре, а до чого варто звернутися ще раз. По-друге, помічники здають учителеві таблиці, в яких уже підсумована кількість правильних відповідей, і вчитель чесно й аргументовано виставляє дев'ять оцінок за усне опитування.

Назва прийому Сніжна грудка
Опис прийому
Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів.
Алгоритм цього прийому стисло можна описати так:
Слово - речення - питання - відповідь.
Варіант 1. Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього.
Варіант 2. Кожний учень додає до першого речення свій літературний «шедевр», таким чином, щоб утворився безперервний ланцюжок певних граматичних категорій.

Назва прийому Тест-рейтинг
Опис прийому
Це один з різновидів тестів, але складніший за технологією проведення (точніше технологією підрахунків). Проте, ефективність цього методичного прийому не викликає сумнівів.
Учитель готує питання за зразком відкритого тесту, тобто учень сам повинен записати коротку відповідь на питання. Після проведення тесту підраховується кількість правильних відповідей на кожне питання. Потім це число віднімають від числа загальної кількості робіт. Таким чином, виходить «вартість» кожної відповіді. Чим більша кількість правильних відповідей, тим менше «коштує» ця відповідь. Чим менша кількість правильних відповідей, тим «дорожче» ця відповідь.


Назва прийому Тест
Опис прийому
Цей методичний прийом останнім часом став надзвичайно популярним та має велику кількість варіацій. Нагадаємо основні характеристики та правила роботи з тестами.
У педагогічній практиці використовують відкриті та закриті тестові завдання. У відкритих завданнях учень сам записує коротку відповідь, у закритих він обирає відповідь з кількох запропонованих варіантів. Робота з відкритими тестами дає учням змогу виявити певну самостійність, однак вона вимагає багато часу.
Закриті тести різноманітніші. Одні з них вимагають від учнів лише пригадати вивчений матеріал, інші перевіряють його розуміння і навіть уміння розв’язувати задачі.
На кожному уроці можна використовувати тести оперативного контролю. Невеликі за розмірами (5-8 запитань), вони можуть здійснюватись у вигляді диктанту, у цьому випадку перелік відповідей на запитання записаний на дошці (у закритому тесті). Краще використовувати два варіанти запитань. Варіанти відповідей, як для кожного варіанта окремо, так і один перелік відповідей для обох варіантів. Такі тести мають навчальний характер, тому перевірити їх слід одразу ж після виконання. Учитель вибірково перевіряє роботи окремих учнів, усі інші тести обробляються учнями з допомогою взаємоперевірки. Учитель оголошує результати й аналізує помилки.
Складаючи тести, необхідно уникати таких недоліків, як одноманітність побудови, недостатня увага до творчої діяльності, вмінь та навичок учнів, нечіткість формулювання тощо. Тестове завдання має бути записане у формі, яка відповідає цілям і завданням тесту. Завдання мають бути розміщені в порядку зростання складності. Щоб уникнути списування, краще створювати два-три паралельні тести - варіанти однакової форми, змісту і важкості - шляхом перестановки та перенумерації відповідей. Умовно тестові завдання можна поділити на чотири групи за складністю.
До завдань першого рівня відносять закриті тести, які потребують вибору тільки однієї правильної відповіді.


Назва прийому Тихе опитування
Опис прийому
Бесіда з одним або декількома учнями відбувається пошепки, тоді як клас зайнятий іншим завданням, наприклад тренувальною контрольною роботою. Цей методичний прийом незамінний у тому випадку, коли в класі є діти, які з певних причин соромляться (бояться) відповідати при всіх.
Назва прийому Тренування пам’яті й уважності
Опис прийому
Варіант 1. Це достатньо цікавий прийом, він особливо ефективний, коли учні будуть готові працювати з ним. Попередьте їх заздалегідь, щоб вони уважно читали домашній параграф.
Учитель дає учням аркуш, на якому посередині розташований текст, частина вірша, задачі. Завдання полягає в тому, щоб учні змогли написати необхідний текст зверху і знизу наявної фрази. Або спробувати висловити його усно - що ж мало передувати фразі й чим вона повинна була закінчуватися.
Варіант 2. Учитель пропонує учню прочитати текст домашнього параграфа і при цьому закладкою закриває частину тексту. Учень відтворює цей текст по пам’яті. Клас стежить за підручником і оцінює однокласника.

Назва прийому Bпізнай мене
Опис прийому
Варіант 1. На уроці історії, географії, хімії, літератури можна запропонувати учням виступити від імені відомої персони (вченого, літературного або історичного героя), при цьому не називаючи її, але описуючи вчинки, відкриття, міркування.
Варіант 2. Учень описує портрет літературного героя.

Назва прийому Умовні позначення
Опис прийому
Для проведення цього методичного прийому (він добре спрацьовує на уроках географії, фізики, хімії) наперед необхідно підготувати матеріал, який вам стане в нагоді. На щільному картоні розміром 15x15 см намалювати умовні знаки, які використовуються на уроках і знайомі учням. У грі беруть участь дві команди по два-три учні в кожній. Гру починають з жеребкування. Кожна команда має однакову кількість карток і шикується одна навпроти іншої. За командою вчителя учень першої команди піднімає картку, суперники повинні протягом 5 секунд (час заздалегідь установлюється) назвати умовний знак. Потім у гру вступає учень з іншої команди, що стоїть напроти першого гравця, і т. д. Перемагає команда, що має у своєму активі найбільшу кількість правильних відповідей.

Назва прийому Хокей
Опис прийому
Варіант 1. Грають дві команди по шість учасників: один воротар, двоє захисників, троє нападаючих. Правила такі: кидок у ворота позначає питання, поставлене суперниками. Кидок у ворота здійснюють нападаючі. «Гол» - відсутня відповідь (або відповідь невірна). «Шайба відбита» - захисники або воротар дали правильну відповідь на питання.
Арбітр рахує кількість пропущених і забитих «шайб», стежить за часом гри, за дотриманням правил гри, видаляє порушників, використовує музичні паузи. Інші учні грають роль запасних гравців або вболівальників.
Варіант 2. «Хокей» за змістом може бути літературно-музичним, історико-географічним, хіміко-біологічним тощо. Грають дві команди, у складі яких по шість гравців. Команди розташовуються одна проти одної таким чином: на першій лінії - один гравець (воротар), на другій - двоє (захисники), на третій - троє (нападаючі). Гравці третьої лінії вибирають із запропонованого їм переліку запитання команді-суперниці й оголошують його. Лінія захисників шукає правильну відповідь. Гравцям різних ліній під час обговорення відповіді на запитання не можна спілкуватися. За правильну відповідь на запитання гравці другої лінії отримують два бали. Якщо їхня відповідь неправильна, «відбивається» перша лінія (воротар). За правильну відповідь він отримує один бал. Команди можуть поставити одна одній десять-п’ятнадцять запитань. Перемагає команда, яка отримала більшу кількість балів. У разі порушення правил головний (рефері - учитель) має право видалити з поля гравця або зробити заміну.
Назва прийому Щадне опитування
Опис прийому
Клас розбивається на дві групи по рядах варіантах. Учитель ставить питання. На нього відповідає перша група. При цьому кожний учень дає відповідь на це питання своєму сусіду по парті - учню другої групи. Потім на це ж питання відповідає сильний учень або вчитель. Учні другої групи, вислухавши відповідь учителя, порівнюють його з відповіддю товариша і виставляють йому оцінку. На наступне питання відповідають учні другої групи, а учні першої їх вислуховують. Тепер вони виконують роль викладача і після відповіді вчителя виставляють оцінку учням другої групи. Таким чином, поставивши 10 питань, ми добиваємося того, що кожний учень у класі відповість на 5 питань, прослуховуватиме відповіді вчителя й оцінить свого однокласника.

Прийоми роботи з текстовим матеріалом:



Назва прийому «Акторська майстерність»
Опис прийому
Учні отримують досить знайомий текст (наприклад, про товари та послуги). Читають його упродовж визначеного вчителем часу. Потім учитель розподіляє виконувані ролі щодо змісту тексту (ведучий, споживачі, товар, послуга тощо). Після розподілу ролей текст читається вголос, а потім актори мають його відтворити, показавши, як вони розуміють сутність своєї ролі. Оцінюється вміння розкрити сутність тексту, оригінальність, майстерність.


Назва прийому Діалог Сократа
Опис прийому
Одним із цікавих видів дискусії є «Діалог Сократа» (за іншими джерелами - «Бесіда Сократа»), у рамках якого учні самостійно формулюють проблеми громадського життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв’язання. Цей метод покликаний допомогти молодим людям сформувати своє ставлення до важливих юридичних, етичних та соціальних, економічних проблем.
Сократівський метод характеризується використанням аналогії як способу виявлення протиріч в учнівських висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того щоб їх подолати, людям необхідно обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції. З допомогою «Діалогу Сократа» можна змусити учня перевірити логічність та послідовність своєї позиції й визначити сферу її застосування.
Для проведення сократівського діалогу слід визначити суспільну проблему - об’єкт обговорення. Вона може бути сформульована у вигляді запитань.


Назва прийому Дискусія
Опис прийому
Існує декілька варіантів дидактичного визначення терміна «дискусія»:
Публічне обговорення будь-якого суперечливого питання, проблеми.
Цілеспрямований і впорядкований обмін думками, ідеями, поглядами і судженнями заради пошуку істини.
Дослідження та колективне обговорення проблемного питання, що передбачає обмін думками між учнями або вчителем та учнями.
Відстоювання своєї думки, свого погляду на те чи інше питання шляхом обґрунтування.


Назва прийому Контроль шляхом вибору завдань
Опис прийому
Цей методичний прийом доречний на уроках математики, фізики, хімії. Контрольна (перевірочна) робота виконується не шляхом розв’язування запропонованих задач, а шляхом вибору тих із них, які учень, на його думку, може розв’язати. На столах розкладаються задачі (завдання) трьох рівнів складності. Кожний учень читає умови завдань і робить відмітки на картці з допомогою оцінок за такими показниками: перші п’ять завдань - найпростіші, наступні - складніші, і нарешті, останні п’ять задач - складні. В останній графі ставиться буква «Н», якщо учень не розуміє задачі, і буква «П», якщо він розуміє завдання.
Учень Іванов Є. 9-А
Номери задач

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10


Знаю












Можу розв’язати












Розумію (не розумію)














Назва прийому «Концентрація»
Опис прийому
Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст на аркушах. Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу (1-2 хв) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить текст.

Назва прийому Поєдинок
Опис прийому
Клас поділений на декілька груп. Кожній групі вчитель дає окремий текст (як з пройденого матеріалу, так і новий, але зі знайомим змістом). У кінці кожного тексту поставлено проблемне питання («Чи може...», «Що відбудеться, якщо...», «Чи вірне твердження...»).
У кожній групі призначають дуелянтів, решта учнів грає роль секундантів. Суперники від кожної групи по черзі сходяться в інтелектуальному поєдинку. Один учень висловлює свою точку зору на питання, а його суперник завдає «удар у відповідь» - контраргумент. При цьому враховується уміння вести суперечку, коректність, аргументованість. У цьому поєдинку, можливо, і не буде абсолютного переможця, а буде знайдено рішення, яке влаштує обидві сторони. Секунданти рецензують поєдинок і визначають найсильнішого бійця в інтелектуальних поєдинках.


Назва прийому Пошта
Опис прийому
Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кімнаті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи - будинків. Учні на аркушах записують питання за текстом домашнього параграфа, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена вулиця, будинок 3, Олені), свою зворотну адресу і з допомогою листоноші відправляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на питання. За командою вчителя гра зупиняється й оцінюються декілька «листів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.


Назва прийому «Вартові»
Опис прийому
Учні уважно читають текст. Учитель пропонує відвідати країну «Географію» (Біологію, Історію). Для цього їм потрібно пройти повз вартових. Але спочатку вчитель пропонує учням пройти кастинг на роль вартових. Для цього учні складають запитання до тексту. Ті два учні, які склали найбільше запитань (за визначений час), будуть виконувати роль вартових. Вартові по черзі ставлять запитання бажаючим потрапити до країни. Ті, хто відповіли, пропускаються вартовими, а іншим рекомендується ще почитати текст. Потім учні оцінюють вартових: чи достатньо глибокі й цікаві запитання вони поставили, чи повністю розкрили сутність матеріалу у своїх запитаннях.

Назва прийому Театр «Мім»
Опис прийому
Усі учні читають навчальний матеріал за певний проміжок часу, визначений учителем. Клас ділиться на дві команди. Учасники однієї команди мають зобразити будь-яке речення чи абзац (за вибором) пантомімою, а інша команда - здогадатися і пояснити, про що саме йдеться. Потім інша команда відтворює текст, а друга вгадує.

Назва прийому «Філософи»
Опис прийому
Будь-який матеріал, як стверджують психологи, краще запам’ятовується, якщо його розкласти по полицях на сім одиниць. Цими одиницями можуть бути такі філософські категорії:
1) особливості;
2) спільне;
3) одиничне;
4) зміст;
5) форма;
6) явище;
7) сутність.
Учитель пропонує учням (за певний час) прочитати текст і розкласти весь матеріал за названими категоріями, створивши таким чином своєрідну таблицю-конспект. Залежно від особливостей та складності матеріалу вчитель може виділити інші категорії. Перемагає той, хто повністю впорається із завданням. Конспект обговорюється в класі.

Назва прийому «Ланцюжок»
Опис прийому
Учні читають запропонований учителем текст. Потім кожен по черзі має поставити запитання до тексту і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

Назва прийому «Шерлок Холмс»
Опис прийому
Учням пропонується швиденько прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається найдовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

Назва прийому Шпаргалка
Опис прийому
Учням пропонується зробити шпаргалку (у три етапи) до складного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методичний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням.
Етап 1. Скласти план тексту, використовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторінки тексту і конспектування відводиться тільки 30 секунд. Записи, які стосуються однієї сторінки підручника, відділяються суцільною лінією.
Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тексту відводиться 1 хвилина.
Етап 3. До шпаргалки записують питання з кожної сторінки, час роботи - 1 хвилина.
Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпаргалки і питання).

Назва прийому «Шпаргалки»
Опис прийому
Учням пропонується прочитати текст. Необхідно передати його зміст з допомогою малюнків, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За бажанням учні підходять до вчителя і витягають шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

Назва прийому «Мовники»
Опис прийому
Учням пропонується прочитати текст. Далі вони переказують текст колективно. Кожен по черзі називає іменник (або прикметник), який точно ілюструє наступне речення тексту. При цьому кожен наступний учасник має повторити названі попередниками слова. Виграє той, хто жодного разу не зіб’ється.

Прийоми вивчення основних понять:



















Прийоми









Прийоми


Література
1.
Алексюк
A
.
M
.
Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне
навчання.
-
К., 1993.
-
220 с.
2.
Беспалько
В.П. Складові педагогічної технології.
-
М.,
1989.
-
192
с.
3.
Галузинський В.
М.,
Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої
школи
в
Україні. Навчальний посібник.
-
К.: Інтел,1995.
-
168 с.
4.
Кузьміна Н.В. Професіоналізм діяльності викладача.
-
М.,
1989.
-
164
с.
5.
Макаренко
А.С. Педагогічні твори: Т. і.
-
К.: Вища школа,
-
428с.
6.
Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології:
Навчальний посібник.
-
К.: Просвіта, 2000.
-
365 с.
Анотація.
Актуальність матеріалу, викладеного у статті,
обумовлена нагальними потребами суспільства у створенні інформаційно
-
освітніх систем, сприянні впровадженню новітніх інформаційних технологій
у процеси управління освітою
. Розглянуто сутність інноваційних технологій
навчання щодо їх акме
ологічної парадигми, теоретико
-
методологічні основи
педагогічної технології та проаналізовано їх вплив на навчально
-
виховну
складову практиці вищ
ого навчального
закладу. Ключові
слова
:
акме
ологічна
парадигма навчання, інноваційні технології, теоретично
-
методологічна
технологія, навчально
-
виховна практика
, індивідуа
льний стиль навча
ння
.
Аннотация.
Актуальность материала, изложенного в статье,
обусловленная неотложными потребностями общества в
создании
информационно
-
образовательных систем, содействии внедрению новейших
информационных технологий в процессы управления образованием.
Рассмотрена сущность инновационных технологий учебы относительно их
акмеологической парадигмы, теоретически
-
методоло
гические основы
педагогической технологии и проанализировано их влияние на учебно
-
воспитательную составляющую практики высшего учебного заведения.
Ключевые слова: акмелолгическая парадигма обучения, инновационные
технологии, теоретически
-
методологическая т
ехнология, учебно
-
воспитательная практика, индивидуальный стиль обучения.
Annotation.
Actuality of the material stated in the paper is caused by urgent
requirements of a society for creation of information
-
educational systems,
assistance in introduction o
f the newest information technology for managing
educational processes. The essence of innovative technologies of studying
concerning their
archeological
paradigms, theoretically methodological bases of
pedagogical technology is considered, and their influ
ence on a teaching and
educational component of practice of a higher educational institution is
analyzed
.
Key words:
archeological
training paradigm, innovative technologies,
theoretically methodological technology, teaching and educational practice.
Статт
я була надрукована у Історико
-
педагогічних студіях: Науковий
часопис / гол. ред. Н.М. Дем’яненко.
–
К.: Вид
-
во НПУ імені М.П.
Драгоманова, 2011.
–
Вип. 5.
–
130 с. (с.42
-
с.44
)
Заголовок 1Заголовок 2Заголовок 315