Компетентісний підхід у виховному процесі школи.

Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної ради
Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Кафедра управління загальноосвітніми навчальними закладами
Навчально – методичний відділ виховних технологій











Післякурсова робота

« Компетентісний підхід у виховному процесі школи »

















Слухача очно- дистанційних курсів Куратор
Заступника директора з виховної роботи Яшина О.М.
Марянської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №1
Село Марянське
Вчерашньої Людмили Іванівни




м. Дніпропетровськ
2015

ВСТУП.3


РОЗДІЛ І. Теоретичні основи компетентностей та компетентнісного підходу.

1.1. Значення терміну «компетентність» та «компетентнісний підхід»............3

1.2. Формування життєвих компетентностей у виховному процесі
школи...4


РОЗДІЛ 2.

2.1. Житттєві компетентності школярів9

2.2. Впровадження в систему роботи життєвих
компетентностей .18




ВИСНОВКИ19

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.21

ДОДАТКИ







1
ВСТУП
В умовах соціально-економічних перетворень та якісних суспільних нововведень останнього часу школа не може залишатись недоторканою стабільною системою, освітні заклади не можуть розвиватись, не проектуючи свою діяльність у нових соціокультурних умовах. На їх розвиток впливають демографічні й етнічні чинники, оновлення філософії та парадигми освіти, освітній простір, розробка нових концепцій змісту та структури навчання, концепцій управління тощо. Це викликає необхідність модернізації парадигми освіти, тобто об'єктивно обумовлює особливу значущість інновацій у педагогічній сфері. Отже, важливим фактором ефективності освіти стає впровадження нових педагогічних технологій.
Сьогодні школа покликана, ґрунтуючись на особистісно зорієнтованому підході в освіті, формувати компетентності, що дозволять кожному випускнику стати успішною, життєспроможною особистістю, здатною до творчої самореалізації. Школа повинна не просто дати учням той чи інший обсяг знань і вмінь, а й сформувати таку людину, яка здатна критично мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, власний світогляд, ставлення до себе й інших і вміння адаптуватись до умов життя, змінюючи його на краще.
Це, відповідно, вимагає оновлення стратегії управління процесом навчання, за якою акценти переносяться на особистість як суб'єкт навчальної діяльності. Тому постала проблема перебудови й підвищення ефективності педагогічного процесу, надання йому особистісно зорієнтованого характеру. Така перебудова обумовлюється спроможністю вчителя позбутися стереотипів, готовністю до перегляду власних поглядів, постійною самоосвітою та самовдосконаленням. Сучасний педагог, особливо керівник школи, повинен бути готовим до змін, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв'язана лише за умови забезпечення високої компетентності та відповідної професійної майстерності кожного педагога.
2
Отже, стратегічною метою системи освіти є якісні зміни результатів загальної освіти - розвиток компетентностей.
Якість сучасної освітньої системи залежить від багатьох чинників, але насамперед від ефективності системи управління як навчально-виховним процесом, так і системою освіти в цілому. Управління освітніми закладами в контексті компетентнісного підходу, порівняно з традиційним, має низку відмінностей. За традиційного знаннєвого підходу основною метою системи освіти є формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та фізичну досконалість. Компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію на створення умов для задоволення потреб у якісній освіті громадян, суспільства та ринку праці з метою оновлення структури та змісту освіти, формування системи неперервної освіти, що повинна забезпечити можливості навчання протягом життя. Знаннєвий підхід передбачає виконання таких основних завдань системи освіти, як забезпечення високого рівня знань, підготовку молоді до суспільно корисної праці, виховання активної життєвої позиції. За компетентнісного підходу такими основними завданнями є забезпечення якості освітніх послуг, запровадження компетентнісно орієнтованих технологій освіти, підвищення ефективності управління, удосконалення економічних механізмів.
Компетентнісно орієнтований підхід потребує збільшення демократичних засад зовнішнього управління через посилення самоуправлінської діяльності, самостійності у прийнятті рішень із боку керованих об'єктів і децентралізації управління шляхом часткового делегування повноважень на місця з боку управлінських структур.
Одними з основних завдань процесу модернізації системи управління освітою є виявлення, активізація та підтримка інноваційного потенціалу освіти, створення умов для використання в освітянській практиці прикладних педагогічних досліджень і передового досвіду впровадження ідей компетентнісної освіти. На формування результату освіти впливають різні суб'єкти соціального замовлення
3
(батьки, самі учні, громадськість, ВНЗ, роботодавці та ін.), тому кожний навчальний заклад повинен мати власний імідж: самостійно визначити своє призначення, філософію діяльності, відповідний статус, посісти своє місце в територіальній освітній системі й ознайомити громадськість із її можливими результатами. Створення моделі школи компетентнісної освіти, моделей компетентного учня, учителя, управлінця та забезпечення належних умов для досягнення цих результатів - це, на мою думку, конкретні завдання, виконання яких дозволить забезпечити новий результат освіти, адекватний сьогоднішньому стану суспільства та культури, - формування компетентної особистості.
Проблеми впровадження компетентнісно орієнтованого підходу й управління цим процесом - складні, інтегровані, довгострокові для вирішення, і тільки у взаємодії з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу можна знайти шляхи їх раціонального розв'язання.















4

Розділ І. Теоретичні основи компетентностей та компетентнісного підходу.

1.1. Значення терміну «компетентність» та «компетентнісний підхід».
Ознайомлення з психолого-педагогічною літературою з проблеми компетентнісного підходу показує, що єдине його тлумачення відсутнє, як відсутнє і загальноприйняте визначення компетентності. Слід зазначити, що в педагогічних дослідженнях зустрічаються поняття «професійна компетентність», «професійно-педагогічна компетентність» і «педагогічна компетентність», які часто вживаються як синоніми.
Останнім часом у науковій літературі поряд із гуманізмом, демократизмом, духовною культурою, комунікативністю, організаторським талантом чільне місце посідає компетентність як одна з головних якостей особистості вчителя. Якщо звернутися до словникових джерел, то «Словник іноземних мов» пояснює «компетентність» як володіння знаннями, які дозволяють судити про будь-що, висловлювати вагому авторитетну думку [10]. За новим тлумачним словником української мови компетентна людина визначається як така, що має достатні знання у будь-якій галузі, яка добре обізнана, тямуща у будь-чому [6]. Відповідно в словнику професійної освіти «компетентність» тлумачиться як «сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію» [7, 149].
Автори тлумачних словників визначають компетентність як обізнаність, ерудованість, авторитетність, інформованість. Всі дослідники, що вивчали природу компетентності, звертають увагу на її багатогранний, різноплановий та системний характер.
За англійським психологом Джоном Равеном [8], компетентність
· це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого
5
роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Вчений А. Бермус [1] вважає, що компетентність – це системна єдність, яка інтегрує особистісні, предметні та інструментальні особливості та компоненти. Науковець Ю. Татур [11] відмічає, що компетентність виступає як якість, характеристика особистості, яка дозволяє їй вирішувати, виносити судження в певній галузі. На думку дослідника М. Чошанова [12], компетентність – це не лише володіння знаннями, а постійне намагання до їх оновлення та використання в конкретних умовах, тобто здобуття оперативних та мобільних знань; це гнучкість та критичність мислення, що здатна обирати найбільш оптимальні та ефективні рішення та відкидати хибні.
Поняття «компетентність» ширше, ніж поняття «кваліфікація». Воно означає не тільки професійні знання, навички і досвід у даній спеціальності, але й відношення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання й уміння, особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній обстановці.
Компетентність - це володіння людиною відповідною компетенцією у певній галузі діяльності, яка включає її особисте ставлення до галузі чи до предмета діяльності.
Природа компетентності така, що хоч вона є продуктом учіння, але вона не прямо випливає з нього, а є наслідком саморозвитку індивіда, його не стільки „технологічного”, скільки особистісного зростання, цілісної самоорганізації і синтезу діяльнісного й особистісного досвіду. Отже, компетентність – це така форма існування знань, умінь, освіченості в цілому, які зумовлюють особистісну самореалізацію, знаходження тим, хто навчається, свого місця у світі, внаслідок чого освіта, що приводить до компетентності, високо мотивована і по-справжньому особистісно орієнтована, тобто забезпечує максимальну затребуваність особистісного потенціалу.. Компетентнісний підхід – це конкретне формулювання мети діяльності як компетенцій, необхідних (важливих) у професійній діяльності фахівця.
6

1.2. Формування життєвих компетентностей у виховному процесі
школи

Компетентнісний підхід в освіті - це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації зумовлюють потребу у членах суспільства - фахівцях, які здатні оперативно адаптуватись, навчатись протягом життя, безперервно розвиватись. Провідні освітянські документи визначають компетентнісно орієнтований підхід пріоритетом розвитку сучасної вітчизняної системи освіти. Концепція середньої загальноосвітньої школи, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, концепція профільного навчання у старшій школі та інші базові освітянські документи ґрунтуються на компетентнісній стратегії.
Об'єктивним є поступ в усвідомленні сутності компетентності як педагогічного явища, у пропозиціях до виокремлення груп компетентностей як пріоритетів національної системи освіти. Кожна компетентність побудована на поєднанні:
знань і вмінь,
пізнавальних ставлень і практичних навичок,
цінностей, емоцій,
поведінкових компонентів, тобто всього того, що можна мобілізувати для активної дії.
Однак дуже гострою залишається проблема реального застосування компетентнісного підходу, визначення процесуальних та організаційних основ його впровадження, проблема формування компетентності учнів у навчально-виховному


7
процесі. Розв'язання цієї проблеми має вийти за межі теоретичних обговорень у площину інструментального прикладного застосування.
Через творчість учителя до розвитку особистості кожного школяра і підвищення творчої активності обдарованих дітей у процесі впровадження компетентнісно зорієнтованого навчання . Формування професійних компетенцій педагогічних кадрів для запровадження освітніх інновацій .
Створення умов для розвитку й реалізації творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу підготовка педагогів до реалізації компетентісного підходу відбуватиметься на фоні коректного відношення до їх досвіду та адаптаційних можливостей з використанням педагогічних технологій, які передбачають «тонке, турботливе відношення людини до людини». Мета такого навчання – не «переробка» педагога, не трансляція йому нової інформації, не спантеличування інструкціями. Йдеться про терапевтичний підхід як створення безпечних умов, стимулювання внутрішнього усвідомлення, яке розповсюджується на життя в цілому, а не тільки на професійну діяльність
Однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти виступає практичне формування компетентності учнів. Які ж критерії основних "умінь широкого спектру"? У багатьох західноєвропейських країнах розроблено їх перелік, визначено, що необхідні кожній компетентній людині для життєдіяльності. їх перелік відрізняється в кожній країні як за змістом, обсягом, так і за специфічною термінологією.
Наприклад,у Швейцарії виділяють: уміння в соціальній, етичній та політичній сферах (інтегрування в суспільство; комунікативність), уміння в інтелектуальній, науковій та теоретичній сферах (структурування та застосування знань; збір інформації та самостійне навчання.

8
У Шотландії акцентують на особистісні якості (самоповага та повага до інших; відчуття соціальної відповідальності; обов'язок учитися; відчуття належності),уміння та навички (основні навички комунікації; особиста ефективність у вирішенні проблем - критичне мислення, планування та організація, рецензування та оцінювання, робота в команді; використання інформаційних технологій).
В Австрії виділяють: центральні уміння (загальні уміння та навички: комунікація; співпраця та співробітництво; робота в командах; уміння вирішувати конфлікти; здатність до адаптації; відповідальність), уміння та навички щодо процесу навчання та роботи (збір інформації; планування та організація; гнучкість; уміння вирішувати проблеми. Незважаючи на розбіжності та різну термінологію, можна переконатися, що для всіх країн спільними вважаються уміння, які необхідні для реальної життєдіяльності - професійні, уміння адекватного застосування знань, отримання інформації, поновлення знань та продовження навчання, самоосвіти, соціальні та комунікативні уміння, уміння спілкуватися, вирішувати проблеми та суперечні питання або конфлікти, працювати в команді, відчувати відповідальність тощо.
Яку виховну модель створити для формування в учнів ключових компетентностей, щоб вона могла реалізуватись через різні форми освітніх та виховних заходів? Тільки через формування демократичного світогляду, здорового способу життя, через відродження національних традицій, пропаганду духовних надбань народу, через заходи, які спрямовані на зміцнення української родини та виховання любові до рідної землі. З метою реалізації цих ідей педагогічний колектив школи працює над створенням безперервної системи виховання, яка включає в себе ключові компетентності школярів, а саме 1.Громадянську компетентність, 2.Соціальну компетентність, 3. Загальнокультурну, 4. Здоров’язберігаючу, 5. 5.Компетентності з інформаційних і комунікативних технологій

9
РОЗДІЛ 2.

2.1. Житттєві компетентності школярів

1. Громадянська компетентність

Це здатність людини активно, відповідально й ефективно реалізувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку демократичного громадянського суспільства.
Зокрема, особливістю завдань громадянської освіти в початковій школі є створення умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і відповідальність людини і громадянина, основні моральні цінності і норми поведінки. З цією метою вчителі початкових класів проводять бесіди про державні символи , інформаційні хвилинки («Які права та обов’язки має громадянин?», «Що таке Конституція», «Що таке демократична держава»), уроки гарної поведінки , уроки мужності , конкурси малюнків ( «Я і мої права»).
В основній школі, забезпечення учнів знаннями і навичками, які необхідні для участі у житті класу, школи, громади (співпраця, співробітництво, комунікації, повага до інших, толерантність, права та обов’язки, розв’язування конфліктів).
У старшій школі концентруємо увагу на політологічних, правових й економічних аспектах громадянської компетентності, які передбачають глибоке розуміння учнем сутності демократії, форм участі громадян у житті суспільства і держави, їхніх прав і обов’язків.
Громадянська компетентність формується в учнів під час вивчення курсів « Євровибір», « Громадянська освіта», предметів суспільно – гуманітарного циклу , під час роботи в гуртках, у правовому клубі, євро клубі. Під час виховних заходів і роботу органів самоврядування.
З метою виховання у молоді здатності ефективно розв’язувати проблеми, що виникають у реальних життєвих ситуаціях , розвитку лідерського потенціалу учнів

10
у школі організована робота учнівського самоврядування шляхом створення Шкільної країни . У шкільній країні працюють міністерства: освіти, дисципліни і порядку, культури і здоров’я, харчування, пресслужба, які сприяють збагаченню духовної культури учнів.
Традиційно в ігровій формі готуємо дітей до політичної боротьби за вищу владу виборів Президента , формуємо вміння виробляти та відстоювати свої інтереси на різних рівнях .
Україна є сусідкою великого об’єднання держав Європи - ЄС. Загальна стратегічна мета країни отримання повноправного членства в Європейському Союзі. Молодь стала сьогодні тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за наше спільне майбутнє. Відчувати себе європейцями дають змогу засідання Євроклубу, який працює у нашій школі 2-й рік, керівником клубу є Антоненко Н.О. Робота Євроклубу сприяє засвоєнню учнями європейської тематики як нового виміру , набуттю комунікативної компетентності , розвитку вмінь працювати з інформацією, спілкуватися , дозволяє створювати справжній європейський настрій серед його членів .
В рамках Міжнародного дня прав людини члени Євроклубу в усіх класах провели міні-лекції «Роль і місце України в діяльності ООН», «Загальна Декларація прав людини і Україна».
Помітну роль у формуванні громадянської компетентності відіграє гурткова робота. В школі працюють гуртки: «Умілі руки» керівник Закаблук В.В., « Винахідник» керівник Колупаєв М.А. поетичний гурток « Соняшник» в цьому навчальному році він тільки почав працювати, керівник гуртка Біла М.Ю. , туристсько-краєзнавчий керівник Лашкул В.Ф. , « Юні друзі природи» Вовченко Н.В.
Члени туристсько-краєзнавчого гуртка взяли участь у конкурсі «Золотий колобок» , з метою поглиблення знань про рідний край відвідали природні пам’ятки України : дендропарк «Софіївка» в м.Умань та Нікітський ботанічний сад в м.Ялта.
11
Вихованню свідомого громадянина , патріота України , який має духовно-моральні якості , ціннісні орієнтації, сприяли такі виховні
заходи , що проводилися у нашій школі, як
- тематичний вечір «Цих днів не замовкне слава»
- лінійка пам’яті «Це потрібно не мертвим, це потрібно живим»
- правова година « Ми і закон»
- Година скорботи « Запали свічку пам’яті»
- громадянське шоу «Я люблю Україну»
Цікавим був позакласний захід «Я люблю Україну». Громадянське шоу, де команди старшокласників змагалися в різноманітних конкурсах: «Моя держава – Україна», «Правовий ринг», «Громадянський турнір». Головна мета свята – пропаганда прав і свобод людини і громадянина, виховання особистісних рис громадянина України, формування громадянської компетентності старшокласників.

2.Соціальна компетентність включає в себе соціалізацію,
особистісне самовизначення вихованців, безболісне входження в соціум, професіоналізацію.
Творчою групою школи розроблена програма дослідження особистості, яка спрямована на вивчення індивідуальних можливостей, інтересів та міжособистісних стосунків, прогнозує розвиток у дітей якостей, які допоможуть їм реалізувати себе як частку суспільства, будувати індивідуальний спосіб життя.
Вчителі молодших класів розробили «Індивідуальну картку особистісного розвитку учня», яка дає можливість вчителю зосередитися на
* поглибленому вивченню особистості;
* створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей учнів;
* зберегти психічне здоров'я школярів у процесі адаптації учнів до навчальної діяльності;

12
* використовувати діагностичні дані у роботі для індивідуальних занять з окремими учнями та групами;
* виявлення рівня психічного комфорту в сім'ях.
Індивідуальна картка особистісного розвитку учня заповнюється протягом усього навчання дитини в школі і дає змогу класному керівникові тримати в полі зору всі зміни, які відбуваються зі школярем на шляху розвитку його творчих здібностей та самовдосконалення в процесі соціальної адаптації учня.
Дитині властиве почуття самоствердження, тому частіше їй слід давати відчути, що ми беремо до уваги її думку, що її судження можуть бути для нас авторитетними. Становлення учня шкільного віку як особистості допомагає створення «Портфоліо школяра», що сприяє
* розкриття внутрішнього потенціалу школяра;
* формування життєвих навичок, необхідних для вміння будувати взаємовідносини;
* підтримування бажання учня до самовдосконалення;
* допомога дитині в самореалізації;
* закладання основ самовиховання, саморозвитку.
Найбільше зацікавила дітей робота над сторінками портфоліо: «Це – я», «Я хочу знайти свою зірку», «Мої життєві принципи», «Барометр взаємовідносин», «Розмова з берізкою», «Доторкнемося до щастя».
Складання особистісного портфоліо школяра допомагає не тільки вчителю розкрити численні грані душі своїх вихованців, а й дає «підказку» батькам про особливості розвитку їх дитини.

3. Загальнокультурна компетентність

Загальнокультурна компетентність стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури міжособистісних відносин, оволодіння вітчизняною та світовою
13
культурною спадщиною, принципи толерантності, плюралізму і дозволяє особистості
аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства.
Доречно наголосити на основних складових загальнокультурної компетентності школярів:
знання, які охоплюють сфери взаємодії культури (з природою, суспільством, людиною, мистецтвом).
вміння оцінювати явища культури, твори мистецтва, формування
власної позиції, виховання здатності помічати прекрасне та шанобливо ставитись до вітчизняної та світової культурної спадщини;
володіння методами інтелектуальної діяльності і творчості, логічного мислення, самоосвіти, методами адекватної самооцінки, здатністю толерантно ставитись до іншої людини з її особливим світом культури
Загальнокультурна компетентність формується в учнів під час проведення тренінгів, які проводить психолог школи Вовченко Н.В.,
Під час проведення годин спілкування, занять з інформатики.

У рамках позаурочної діяльності педагоги проводять , екскурсії в природу «Краєвиди рідного краю», заочні екскурсії країнами Євросоюзу.
На уроках та заняттях гуртків художньо-естетичного напрямку у дітей формується культура почуттів, збагачується емоційно-естетичний досвід, розвиваються універсальні якості загальнокультурної компетентності, учні вміють поєднувати одні види мистецтва з іншими, з природнім і культурним середовищем життєдіяльності людини.
В школі працює гурток « Умілі руки» керівник Закаблук В.В., де діти
виготовляють власноруч різні поробки, прикраси, іграшки.

14
Школа – є соціокультурним центром села, одним з організаторів традиційних свят: «Масляна», «Зустрічі весни», «Обжинки.
З метою прищеплення дітям добрих почуттів: любові, співчуття, милосердя, відповідальності, радості від добра, яке дарується іншим, на базі школи діють волонтерські загони, які охопили своєю увагою та турботою людей похилого віку нашого села.
Достатньо уваги приділяється трудовій діяльності, бо праця – це джерело, через яке дитина постійно реалізується, самовдосконалюється, виховується, знаходить себе як творчу індивідуальність а також вчиться спілкуватися, підтримувати дружні стосунки в класі, дбайливо ставитися до людської праці та оточуючого середовища. Упродовж року всі учні нашої школи приймають участь у трудових десантах (висаджують квіти, дерева, займаються прибиранням пришкільної території).
Екологічне виховання, здійснюється на всіх етапах навчання в школі, що безпосередньо сприяє розвитку загальнолюдських цінностей та екологічної культури, формує емоційне ставлення до природи, до себе, до людей, до всього оточуючого. Учні школи беруть активну участь в
екологічних акціях «Птах року», «Посади дерево», «День довкілля» вони розбивають клумби, висаджують квіти, дерева.

4. Здоров'язберігаюча компетентність
Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я свого та оточення

Здоров’я людини включає в себе
Соціальне здоров’я, духовне здоров’я;
інтелектуальне здоров’я, фізичне здоров’я та психічне здоровя
Формування соціального здоровя включає в себе волонтерство, участь у акціях милосердя , свята, концерти, художнівистави,новорічні свята.
15
Для формування духовно здорової особистості важливу роль відіграють:
1. Проведення творчих мистецьких вечорів,
2.Робота шкільного історико – краєзнавчого музею
3.Робота гуртків
4.Факультатив « Українознавство

В школі особлива увага приділяється проблемам виявлення взаємозв’язків емоційно – психічного стану дитини, характеру емоційної атмосфери сім’ї визначення характеру стосунків з педагогами.

Важливою складовою здорової особистості є інтелектуальне здоров’я, де його завданням є розвиток інтелектуальних здібностей дитини. Особлива роль у формуванні інтелектуального здоров’я особистості відіграє:
- Науково-дослідницька діяльність;
Участь в урочних та позаурочних формах роботи (нестандартні уроки, факультативи, курси за вибором)
Участь в інтелектуальних іграх:
Вікторини, конкурси, змагання для учнів 1 – 4 класів;
Гра «Що? Де? Коли?», Брейн-ринги, змагання для учнів 5 – 8 класів;
Диспути, дискусії, тренінги для учнів 9 – 11 класів.
Необхідність залучення дітей до участі та проведення ігор інтелектуального характеру зумовлена тим, що у ході їх розвиваються увага, абстрактно-логічне мислення та пам'ять, сприймання, відчуття. В
інтелектуальних іграх успіх досягається завдяки розумовим здібностям дитини.

Формування фізичного здоров’я особистості - це збереження та зміцнення фізичного здоров’я дитини. Педагогічний колектив приділяє велику увагу формуванню у школярів життєвих навичок, які вчать критично мислити та будувати здорові стосунки.
16
Напрямки роботи з фізичного виховання формуються за різними віковими категоріями.
Обов’язковою в нашій школі є ранкова зарядка, яка проводиться до початку занять.
Крім цього для кожної вікової категорії необхідним є проведення уроків фізичної культури, активні перерви.
У початковій ланці велику роль відіграють раціональне гаряче харчування та спортивні свята.

Щодо формування фізичного здоров’я велику роль відіграє спортивно-масова робота в школі, яка включає в себе загальношкільні свята: «Будьмо здорові», «Козацькі розваги», «Тато, мама, я – спортивна сім’я», «Веселі старти», «Старти надій».


5.Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій

Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов'язані з якостями технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства,
що охоплюють основні компоненти інформаційної культури учнів, базовані на раціональному співіснуванні з техносферою, відповідно до
їхнього професійного самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей.
Компетентності з ІКТ передбачають здатності:
застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті,

17
раціональне використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації,
її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;
будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;
давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності.
Поряд з поняттям «інформаційна компетентність» часто використовують такі поняття як «комп’ютерна грамотність» або «інформаційна культура» або «інформаційна грамотність». Інформаційна компетентність представляє собою новий напрямок, який виник безпосередньо під впливом нових інформаційних технологій і створення електронних інформаційних технологій.
Основною метою діяльності педагогічного колективу з реалізації проблеми формування ключових життєвих компетентностей учнів через застосування ІКТ є:
- створення умов для розвитку здібностей учнів, їхнього професійного самовизначення й творчої самореалізації;
- виховання самодостатньої особистості через систему життєвого самовизначення;
- формування практичних навичок пошуку й аналізу інформації, самонавчання,самореалізації.
У школі є два комп’ютерні класи, де діти вивчають інформатику, знайомляться з сучасним програмним забезпеченням,виробляють навички використання Інтернету та електронної пошти в повсякденному житті.
На уроках загальноосвітніх дисциплін учні не тільки отримують знання з тієї чи іншої теми, розповідь учителя супроводжується використанням комп’ютера. Це і перегляд документальних фільмів, анотацій до творів. Комп’ютери використовують не тільки під час навчального процесу, а й у виховній роботі. Невід’ємною частиною він став під час проведення виховних годин,наукових конференцій, батьківських зборів.



18
2.2. Впровадження в систему роботи життєвих компетентностей

Діагностика й аналіз реального стану педагогічного процесу.
Усвідомлення необхідності зміни парадигми освіти та перенесення акцентів у організації педагогічного процесу.
Мотивація.
Прийняття управлінського рішення:
вибір стратегії переходу;
визначення тематики та змісту роботи;
вибір технологій та організаційних форм роботи;
забезпечення зворотнього зв'язку й аналізу, створення механізму моніторингу сформованості основних груп компетентностей учнів.
5. Організація діяльності в площині компетентнісно орієнтованогопідходу до навчання:
оновлення змісту освіти з огляду на вимоги компетентнісно орієнтованого підходу;
використання адекватних форм організації педагогічного процесу.
Моніторинг результатів, аналіз і коригування діяльності.
Самооцінювання діяльності, рефлексія.
Запропонований алгоритм дій є адекватним як для діяльності керівника закладу освіти, так і для вчителя, тому що характеризує саме управлінську специфіку їхніх функцій.







19

ВИСНОВКИ

Світ, у якому доведеться жити нашим дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи зазначає відомий американський педагог, доктор В. Дагет.
І справді, в школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і, щоб скористатися його перевагами, нам, педагогам й управлінцям, необхідно переосмислити самоцінність знань та самодостатність учителя як джерела інформації.
Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Сьогодення загальної середньої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволодівати новими знаннями, на формування функціональних, мотиваційних та соціальних компетентностей.
Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентнісний підхід до вивчення предметів передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

Компетентнісно орієнтований підхід потребує збільшення демократичних засад зовнішнього управління через посилення самоуправлінської діяльності, самостійності у прийнятті рішень із боку керованих об'єктів і децентралізації управління шляхом часткового делегування повноважень на місця з боку управлінських структур.
20
Одними з основних завдань процесу модернізації системи управління освітою є виявлення, активізація та підтримка інноваційного потенціалу освіти, створення умов для використання в освітянській практиці прикладних педагогічних досліджень і передового досвіду впровадження ідей компетентнісної освіти. На формування результату освіти впливають різні суб'єкти соціального замовлення (батьки, самі учні, громадськість, ВНЗ, роботодавці та ін.), тому кожний навчальний заклад повинен мати власний імідж: самостійно визначити своє призначення, філософію діяльності, відповідний статус, посісти своє місце в територіальній освітній системі й ознайомити громадськість із її можливими результатами. Створення моделі школи компетентнісної освіти, моделей компетентного учня, учителя, управлінця та забезпечення належних умов для досягнення цих результатів - це, на мою думку, конкретні завдання, виконання яких дозволить забезпечити новий результат освіти, адекватний сьогоднішньому стану суспільства та культури, - формування компетентної особистості.
Проблеми впровадження компетентнісно орієнтованого підходу й управління цим процесом - складні, інтегровані, довгострокові для вирішення, і тільки у взаємодії з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу можна знайти шляхи їх раціонального розв'язання.








21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бермус А.Г. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании [электронный ресурс] / Бермус А.Г. // Интернет
·журнал "Эйдос". – 2005. – 10 сентября. – Режим доступа к журн.: http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-12.htm.

2.Вещиков С, Пальчик М, Езерская К. // Журнал «Люди дела», Новосибирск, 2005, Ш0.-С.8-9.

3.Деркач А.А. Акмеологические основи развития профессионала. - М.: Издательство Московського исихолого-социального института; Воронеж: НПО „МОДЗК", 2004. -752 с] с. 253

4. Краевский В.В. Общие основы педагогики: учебное пособие для студентов и аспирантов педвузов / В.В. Краевский. – М. – Волгоград: Перемена, 2002,
·163с.

5. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Громадсько активні школи в Україні: діалог партнерства» 22-23 грудня 2010 р. м. Київ підготовлені всеукраїнським фондом «Крок за кроком»

6. Новий тлумачний словник української мови: [в трьох томах] / [уклад. В. Яременко, О.Сліпушко]. – ІІ вид. – К.: Аконіт, 2005. – 2717 с.

7. Професійна освіта: словник. Навч. посібник / [уклад. С. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Ничкало]. – К.: Вища школа. – 2000. – 149 с.

8. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж. Равен; [пер. с англ.]. – М.: «Когито-Центр», 2002. – 396 с.

9. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія та практика. Монографія. - Луганськ: Знання, 2005. - 384 с.

10. Современный словарь иностранных слов.
· М.: Русский язык, 2001.
· 742 с.

11. Татур Ю.Г. Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста / Ю.Г. Татур // Высшее образование сегодня. – 2004.
· №3.

12. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения / М.А. Чошанов
· М.: Народное образование, 1996. – 160 с.