Моя Дніпровокам’янка: минуле й сьогодення

Відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації
КЗ «Дніпровокам’янська СЗШ І-ІІІ ст.»
Всеукраїнська історико-краєзнавча експедиція
«Історія міст і сіл України»
Моя Дніпровокам’янка: минуле й сьогодення
Колектив авторів: Лукіна Надія,
Чупілка Діана, Дубина Богдана
Керівник проекту – вчитель історії
та географії
Крайнік Олена Вікторівна
КЗ «Дніпровокам’янська СЗШ І-ІІІ ст.»
Верхньодніпровського району
Дніпропетровської області
51612
Телефон 97-1-17
2013
Проект
Тема. Історія міст і сіл України. Моя Дніпровокам’янка: минуле й сьогодення
Мета. Виховання в учнівської молоді любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, бажання пізнавати і вивчати історико-культурні надбання свого народу, природне довкілля.
Тип: історико-краєзнавчий дослідницько-пошуковий
Види діяльності:
Опрацювання літературних джерел про село;
Інтерв’ювання односельців, збір спогадів про історію краю;
Розробка екскурсійних маршрутів;
Створення фотовиставки історичних та природніх пам’яток краю.
Очікувані результати діяльності: оформлення проектної роботи «Моя Дніпровокам’янка» для участі у Всеукраїнській історико-краєзнавчій експедиції «Історія міст і сіл України».
Колектив авторів проекту: учениці 9 класу – Лукіна Надія та Дубина Богдана, учениця 8 класу – Чупілка Діана
Керівник проекту: вчитель історії та географії Крайнік Олена Вікторівна
Анкета
Село Дніпровокам’янкаВерхньодніпровський район
Дніпропетровська область
КЗ «Дніпровокам’янська СЗШ І-ІІІ ст.»
Колектив авторів: Лукіна Надія, Чупілка Діана, Дубина Богдана
Керівник проекту – вчитель історії та географії Крайнік Олена Вікторівна
Адреса: с. Дніпровокам’янка Верхньодніпровського району
Дніпропетровської області
51612
Телефон 97-1-17
Анкета об’єкту
Повна назва – село Дніпровокам’янкаМісце знаходження – на березі Дніпродзержинського водосховища
на віддалі 7 км від траси Дніпропетровськ – Кременчук
Адміністративне підпорядкування – входить до складу
Верхньодніпровського району
Дніпропетровської області
Існуючий населений пункт
УКРАЇНА
Серед квітів і трав я – неначе царівна,
Серед друзів своїх я неначе княжна.
Я живу у віках, звуть мене Україна,
І мій келих з вином не допитий до дна.
ТАМ
Я до села того, котре зветься казковим,
Через степ і ріку, через гори й поля
Доберусь навесні, і крилом бірюзовим
Від поразок і бід мене вкриває земля.
М.С. Дубина
Чомусь так повелося, що кожен з нас більше знає загальну історію України, ніж історію свого села, села, в якому народилися ми та наші батьки. Ми вирішили , що найкраще нам звернутися до наших батьків, але, як виявилося, наші батьки зовсім мало знають про історію села Дніпровокам’янки. Тому наше завдання – не тільки самим якомога більше знати про наше село, а й познайомити наших близьких зі сторінками життя села Дніпровокам’янка.
Дніпровокам’янка – це велике і прекрасне село, в якому живуть чудові та працьовиті люди. Це одне з багатьох тисяч сіл нашої вільної України. Сьогодення і давнина тісно переплелися в житті. В народі говорять, що без минулого немає майбутнього , тому так важливо кожному з нас знати історію свого села.
Село Дніпровокам’янка – центр сільради. Розташоване на пагорбах правого берега Дніпродзержинського водосховища на Дніпрі при впаданні в нього річки Кам’янка. Є чотири річки в нашій області з такою назвою. Взагалі ця назва найбільш поширена серед малих річок. Так, у «Словнику російських водних назв» М. Фасмера на Східноєвропейській рівнині зафіксовано більше 300 річок з назвою Кам’янка.(додаток 1)
Вже сама назва річки говорить про її береги. У багатьох місцях річище камянисте, на берегах – виходи кристалічних порід, а саме граніту, що й зумовило її назву.
Ще однією значимою для села річкою є Омельник, яка починається в Кіровоградській області і впадає в Дніпропетровське водосховище біля села Ганівка. На відміну від інших Омельників її називають Омельник Другий. Назва річки, як вважає вчений О. Трубачов, походить від омели – напівпаразитичної вічнозеленої кущової рослини, яку зустрічаємо на дубах, тополях, вербах вздовж річки.(додаток 2)
З споконвіку річки відігравали найважливішу роль у житті людей – це і рибальство, і оздоровлення, сільське господарство, одним словом – життя. (додаток 3)
Село Дніпровокам’янка засноване на початку ХVIII ст. У 1732 році поселення входило до складу Переволочанської сотні Полтавського полку. Як і всі українці того часу наші односельці перебували в селянському стані, тяжко працюючи на землі, щоб прокормити великі сім’ї. Основним заняттям селян було сільське господарство – вирощування зернових, великої рогатої худоби, що й недивно враховуючи багатство наших чорноземів.(додаток 4)
І зараз як і сотні років тому наш край славиться житницею країни. В районі відомі фермерські господарства наших земляків Дубини, Довженка, Яцини.(додаток 5)
Одним із свідків тих днів, що зберігся і понині є Пащенків млин.(додаток 6) Стоїть одиноко над селом пошарпаний вітрами, ополощений дощами, обідраний, дерев’яний вітровий млин. Це дерев’яна споруда на кам’яній брилі. Вітровий млин останній уцілілий вітряк на Верхньодніпровщині. Збудований у 20-30р. минулого століття третім із частин млинів Гордія Педана. Будівничим був Іван Павлович Потапенко, якого селяни називали монахом, бо деякий час перебував у монастирі. Споруду називали Пащенків млин за ім’ям господаря. За переказами старожилів у цьому млині була найкраща якість борошна. З 1975р. млин залишився без господаря. Доглядає за ним Сідак Дмитро Гаврилович.
"Багато чого пам’ятає млин, пам’ятає людей добрими, совісними, фізично здоровими і красивими. Пам’ятає млин як везли кіньми і на волах до млина на підводах зерно, як млини - побратими годували селян свіжим запашним хлібом від нового врожаю. Звичайно не все так добре було. Були і неврожайні роки, стихійні лиха, горя теж хватало, але порівняно з благополуччям і добром воно займало нижчий щабель життєвої драбини. Це було в молодості млина і не довго. Надивився млин на горе людське, на мордування худоби, на наругу над красою природи і самого села ". ( Зі спогадів В.А. Сідака).
Не оминула наше село і героїчна доба козаччини. У 1741 році поселення стає сотенним містом Новослобідського козачого полку.
Побажання козакам
Гей, козаки, козаки,
Вже сонечко сходить.
А де ж ваші, козаченьки,
Та й коники ходять?
Загнуздайте, козаки,
Коней сивогривих,
Привітайте українців
Гарних та щасливих.
М.С. Дубина
На території села є кілька історичних пам'яток, а найбільш давня з них пов'язана з подіями трьохсотлітньої давнини. Поза церквою за огорожею її, з західного боку стоїть кам'яний вапняний хрест над могилою запорожця Мартюка, про що свідчить такий зроблений на ньому напис, що вивітрився від часу: «Во имя Отца и Сина , и Святого Духа Аминь...козак Мартюк куреня... старанием раба Божия Дмитрия унука Мартюка 1748 году семтембрий».(додаток 7)
Поки правилося в церкві ( до 1929 року) в повинності дзвонаря входило підчищення напису на хресті. Цей кам'яний вапняний хрест, що стоїть наче вартовий, спокійно і велично вдивляючись у далечінь/Вертикальна частина - 122см.; горизонтальна - 75см.
Хрест стоїть на місці, що є братською могилою близько 300 козаків, які загинули під час Північної війни в 1709 році.
"В 1939 р приїхав до села гурт чоловіків і на могилі почали будувати дерев’яну спостережливу вежу. Зі східного боку могили почали підкоп де знайшли сім домовин. Домовини були з товстих дубових дощок, з’єднаних шипами, кришки закріплені дерев’яними цвяхами і були такими міцними, що зривали їх за допомогою ломів. Поховання було головою на захід. Домовини складені шарами: шар домовин - шар землі. Скільки таких шарів- невідомо." ( Зі спогадів В.А.Сідака)
Біля Полтави насипана Братська могила і поставлений пам’ятник на місці поховання 1345 воїнів російської армії, які загинули в Полтавській битві.
В 1909 р поставлений пам’ятник шведам від росіян. А де ж пам’ятник полеглим козакам на українській землі? Та в Братській могилі с, Дніпровокам’янки на Січеславщині.
Могила в С.Дніпровокам’янка це і є один з традиційних пам’ятників від українського народу Запорізьким козакам.
У 1769 році село мало назву – Пікінерська Кам’янка, бо тут була розміщена 9-та рота Єлисаветградського пікінерного полку. У 1859 році Дніпровокам’янка – казенне село, в якому проживало 1720 жителів.
Багато свідчень і пам’яток тих часів зберігається в краєзнавчому музеї В.А.Сідака. Приватна колекція місцевого краєзнавця Сідака Василя Артемовича Сідак Василь Артемович народився 1 квітня 1925року в с. Дніпровокам'янка Верхньодніпровського району дніпропетровської області, де проживає і в даний час.(додаток 8)
У 60 - тих роках минулого століття він розпочав збирати старовинні предмети для своєї колекції. На сьогодні вона нараховує близько 2 тисяч експонатів, ядро складають предмети знайдені з 1964 по 1997роки в районі сіл Дніпровокам'янка, Суслівка, Калужене, Тарасівка, Раківка. У колеції є: монети, прикраси, статуетки, предмети релігійного культу; металеві предмети: наконечники, стріли, ядра, ланцюги, замки для домашнього начиння, печатки;
дерев'яні вироби: діжки, прядки, ступи, мірки, липовки, жлукта, ціпи; обломки кераміки: підсвічники, горщики з кришками, глечики, миски, кухлі, часини грецьких амфор;
їх класифікація була зроблена за утилітарними ознаками:
1.предмети домашнього побуту;
2.знаряддя праці;
3.зброя;
4.предмети торгівлі, засоби обміну
Односельці також поповнювали колекцію, так до неї потрапили : І вишитий рушник, вишита сорочка, кушіль, ікона, бойова сокира, коса І німецького виробництва. Деякі предмети Василю Артемовичу доводилося купувати чи підбирати серед речей, котрі люди покинули під час переселення, це ткацький верстак, гребінка, чумацьке ярмо для волів, прядки, ступки, мідні кухлі та ін.
Таблиця археологічних знахідок у хронологічній послідовності
Кам'яний віклощила, кремнієві ножі, скріпки, предмети культового призначення, кам'яні сокири, тертушки, жорна;
Бронзовий вік наконечники стріл, пряжки від збруї, шило, голки,
шпильки, фібули;
Київська Русь іноземні речі (монети, черепки грецьких амфор),
князівські срібні монети;
Запорізька Січ люльки, кулі;
Петровські часи ядра, монети, печатки;
XVIII-XX ст.. посуд.
Лихі сторінки нашої історії пов’язані з приходом до влади комуністів. Голодомор, Велика Вітчизняна війна.
Та все зверху і до дна
Перекреслила війна.
Все якось перевернулось
Скільки нас не повернулось.
Г.К. Коваленко
У роки Другої Світової війни село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Тут велися кровопролитні бої за Дніпровокамянський плацдарм. І На початку осені 1943 р. радянські війська невпинно наближалися до і Дніпра: дворічному пануванню німців на території Дніпровокам'янки, приходив кінець. Але в вересні - жовтні 1943 р. із Західної Європи було перекинуто 20 танкових дивізій, декілька десятків тисяч піхотинців. Німецьке командування розраховувало на «Східний Вал» побудований ними І по Дніпру. Жовтень 1943 р. - це одна із трагічних сторінок в історії Дніпровокам'янки.
У 2011 році відбулося велике перепоховання загиблих солдатів, тіла яких були знайдені на околицях села, та реконструйовано пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни.(додаток 9)
В нашому шкільному музеї бойової слави села зібрано матеріали про ті трагічні та героїчні часи Великої світової війни. Діючі експозиції: «Земляки – учасники Великої Вітчизняної війни», «Вони воювали за Батьківщину», «Герої Дніпра», «Бойовий шлях 10-ї Гвардійської повітрянодесантної дивізії» - до цього часу привертають увагу відвідувачів музею.
В 2012 році музей поповнився новими експонатами (карабін, гільзи, фрагменти мін тощо) наданими громадською організацією ІПО «Пошук-дніпро», в особі Біжко А.В.(додаток 10-11)
Дніпровокам’янка сьогодні – це територіальна громада у складі 5 сіл: Дніпровокам’янка (309 дворів – 419 га), Суслівка (112 дворів – 131 га), Калужине (88 дворів – 88 га), Івашкове (157 дворів – 108 га), Павлівка (104 двори – 57 га). По сільраді постійного населення налічується 927 чол., наявного (разом з дачниками) 1124 чол.(додаток 13)
Пишається наш край своїми художниками Бурбига М.П., Страшко В.М., Кудін В.Д.; будівничими Лиман В., Потапенко І.П.; гумористами Чорнойван П.М., Лиходій Я.В.; музиками Стан І.А., Кірілов В.; учителями Скубій М.С., Артановська К.Т., Нечет З.Є.; поетами Дубина М.С., Сідак Н.Г., Коваленко Г.К..
В селі працює середня загальноосвітня школа – центр освіти та культури. Включно до 1963 року кожне село мало свою школу. В Дніпровокам’янці працювала 7-ми річна школа. Нове приміщення Дніпровокам’янської восьмирічної школи було відкрите 1964 року.(додаток 12)
Статус середньої вона отримала 1983 р.
З 2005 року в Дніпровокам’янці є 2 освітні установи – дитячий садок «Віночок» та наша школа.
Школу комп’ютеризовано в 2007 році та підключено до мережі Інтернет. Учні всіх класів приймають активну участь онлайн-конкурсах, проходять Intelевські курси тощо.
Учні школи гідно продовжують традиції своїх земляків: у 2006-2007 н.р. учні школи Довженко Олександр та Деребина Олександр стали переможцями обласного туру конкурсу комп’ютерних проектів «Моя перша книга»; у 2011-2012 н.р. учні 10 і 11 класу Довженко Інна та Стьожка Артем були нагороджені поїздкою до Верховної ради як переможці суспільно-літературного конкурсу «Якби я був депутатом».
Учениця 9 класу Лукіна Надія друкується в періодичній пресі області (газета «Мій Дніпродзержинськ» стаття «Поколение»), зайняла призові місця в конкурсах «Профорієнтаційний всезнайко», «Моя країна Батьківщина».
Виховання творчих, активних, небайдужих юних громадян України і села здійснюють вчителі нашої школи.
Під час своєї екскурсії ми переконалися, що кожний куток нашого села має свою історію, і сторінки цієї історії написані нашими односельцями.
Всі ми є частиною рідного села, своєї Батьківщини, планети земля. І якщо в сучасному світі неможливо жити в ізоляції від інших людей і країн, то на новий рівень виходить необхідність збереження власної індивідуальності і самобутності.
Ми ще раз переконались, що рідна сторона найближча і потрібна. Як далеко доля не закинула тебе, ти вдома доки тобі є куди повернутись.
Список літератури
Дубина М.С. Життя як спалах: Вірші, поеми, гумор. – Дніпропетровськ: «Січ», 2006
Історія міст і сіл УРСР: Дніпропетровська обл.. Київ: Харківська книжкова фабрика ім. В.Фрунзе, 1969
Колиткіна М.І. Наше місто. Видання підготовлене до 350 р. с. Дніпровокамянка: Верхньодніпровськ, ТОВ «Альянс»,1998
Самотканські зірниці: збірка віршів поетів Верхньодніпровя. – Дніпропетровськ: «Пороги», 2007
Семенча Г. Якби каміння вміло говорити…Верхньодніпровщина: гіпотези, пошуки, знахідки: Історичний нарис. – Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2008
Топономія Дніпропетровщини / упор. Богомаз М.С.. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2006
ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ «ПАМ'ЯТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ»
Вид подорожі – пішохідна
Протяжність та тривалість маршруту – 18 км; 3 дні
Авторська група:
Учениця 9 класу Лукіна Надія
Учениця 9 класу Дубина Богдана
Учениця 8 класу Чупілка Діана
Керівник:
Вчитель історії та географії Крайнік Олена Вікторівна
КЗ «Дніпровокам’янська СЗШ І-ІІІ ст..»
Обраний нами маршрут відповідає меті поставленій на початку історико-географічної експедиції та передбачає відвідування таких памяток Дніпровокамянської землі: Пащенків млин, Козацька могила, Шкільний музей бойової слави села, Краєзнавчий музей А.В. Сідака.
Пащенків млин – це дерев’яна споруда на кам’яній брилі. Вітровий млин останній уцілілий вітряк на Верхньодніпровщині. Збудований у 20-30р. минулого століття третім із частин млинів Гордія Педана. Будівничим був Іван Павлович Потапенко, якого селяни називали монахом, бо деякий час перебував у монастирі. Споруду називали Пащенків млин за ім’ям господаря. За переказами старожилів у цьому млині була найкраща якість борошна. З 1975р. млин залишився без господаря. Доглядає за ним Сідак Дмитро Гаврилович.(додаток 6)
Козацька могила. Поза церквою за огорожею її, з західного боку стоїть кам'яний вапняний хрест над могилою запорожця Мартюка, про що свідчить такий зроблений на ньому напис, що вивітрився від часу: «Во имя Отца и Сина , и Святого Духа Аминь...козак Мартюк куреня... старанием раба Божия Дмитрия унука Мартюка 1748 году семтембрий».(додаток 7)
Поки правилося в церкві ( до 1929 року) в повинності дзвонаря входило підчищення напису на хресті. Цей кам'яний вапняний хрест, що стоїть наче вартовий, спокійно і велично вдивляючись у далечінь/Вертикальна частина - 122см.; горизонтальна - 75см.
Хрест стоїть на місці, що є братською могилою близько 300 козаків, які загинули під час Північної війни в 1709 році.(додаток)
Опис музею Дніпровокам’янської СЗШ
1.Музей Бойової слави с. Дніпровокам’янка2.вул.. Шкільна, 1 с. Дніпровокам’янка Верхньодніпровського р – ну
Дніпропетровської області 51612 тел. 97 – 1 – 17
3.Музей засновано 09.05.1976 р.
Свідоцтво про реєстрацію: 03 – 16 №152 від 20.05.1997р.
4.Перелік експонатів:
•загальна кількість -353;
•спогади учасників бойових дій: Симоненка М.М. – нач. шт.671 артполку 213 стр. дивізії, генерал – майора Іванова В.П., 11 стендів – описів подвигу Героїв Радянського Союзу, експозиції: «Пам’яті односельців присвячується», « Партизан П.І. Пальоха»,
•пам’ятні знаки, нагороди, каски, особисті речі бійців, гільзи від куль і снарядів, карта форсування Дніпра в 1943 р.
• матеріали експедиції «Слід війни в історії моєї родини»
5.У музеї проводяться екскурсії для школярів, гостей школи. (додаток 10-11)
Приватна колекція місцевого краєзнавця Сідака Василя Артемовича. Сідак Василь Артемович народився 1 квітня 1925року в с. Дніпровокам'янка Верхньодніпровського району дніпропетровської області, де проживає і в даний час.(додаток)
У 60 - тих роках минулого століття він розпочав збирати старовинні предмети для своєї колекції. На сьогодні вона нараховує близько 2 тисяч експонатів, ядро складають предмети знайдені з 1964 по 1997роки в районі сіл Дніпровокам'янка, Суслівка, Калужене, Тарасівка, Раківка. У колеції є: монети, прикраси, статуетки, предмети релігійного культу; металеві предмети: наконечники, стріли, ядра, ланцюги, замки для домашнього начиння, печатки;
дерев'яні вироби: діжки, прядки, ступи, мірки, липовки, жлукта, ціпи; обломки кераміки: підсвічники, горщики з кришками, глечики, миски, кухлі, часини грецьких амфор;
їх класифікація була зроблена за утилітарними ознаками:
1.предмети домашнього побуту;
2.знаряддя праці;
3.зброя;
4.предмети торгівлі, засоби обміну(додаток 8)
В кінці маршруту групою було зібрано фотоматеріал, усні оповідки та спогади односельців, на основі яких і виконано нарис-опис села Дніпровокам’янка.



ДОДАТКИ
Додаток 1. Берег річки Камянка
Додаток 2. Річка Омельник
Додаток 3. Завзяті рибалки

Додаток 4. Селяни йдуть у поле

Додаток 5. Робота в полі – сучасність

Додаток 6. Пащенків млин

Додаток 7. Козацька могила

Додаток 8. Краєзнавчий музей А.В.Сідака
Додаток 9. Пам’ятник загиблим воїнам ВВв
Додаток 10. Шкільний музей бойової слави села

Додаток 11. Шкільний музей бойової слави села

Додаток 12. КЗ «Дніпровокам’янська СЗШ І-ІІІ ст..»

Додаток 13. Криниця біля школи

Додаток 14.