Психологический семинар для учителей Педагогическая рефлексия — основа формирования саморазвития личности

План семінару

Поняття “рефлексія”.
Педагогічна рефлексія.
Скринінгове дослідження рефлексії педагогічних працівників.

Мета: створення інформаційного простору для забезпечення підготовки педагогічного колективу до розвитку освітніх потреб самовизначення, саморозвитку особистості, ознайомлення педагогічних робітників з даними скринінгу.

Мотивація: На серпневій (2004 р.) педагогічній нараді були підведені підсумки роботи вчителів над темою “Формування творчої особистості в умовах гімназії та визначено, що колектив вирішив цю проблему, а саме:
в гімназії створена власна система роботи зі здібними та обдарованими дітьми,
зміст навчального плану спрямован на розкриття та розвиток інтелектуальних, творчих, спортивних здібностей,
педагогами розроблені індивідуальні програми роботи з обдарованими дітьми,
практичним психологом узагальнена система психодіагностики та створен банк даних обдарованих дітей.

Як результат учні гімназії є постійними переможцями ІІ етапу та призерами ІІІ і ІV етапів Всеукраїнського конкурсу ім. П. Яцика, Міжнародного конкурсу “Кенгуру”, спортивних змагань з футболу та баскетболу.
Таким чином виходячи із вимог сучасної освіти, запитів суспільства, начальних потреб учнів, батьків, учителів, з метою формування освітянського простору, який сприяє саморозвитку та самовираженню особистості науково-методичною радою було запропоновано тему: “Формування рефлексивної діяльності учнів та педагога, як один із шляхів реалізації системи особистісно-орієнтованого навчання”.
Тема відповідає як потребам учасників навчально-виховного процесу, так і співзвучна з темою, над якою працюють педагоги міста.
З метою створення сприятливих умов для становлення та розвитку рефлексії, оволодіння педагогами та учнями методами та прийомами рефлексії впроваджуються в систему науково-методичної роботи постійно-діючий семінар “Педагогічна рефлексія – основа формування творчого саморозвитку особистості”.
Семінар складається з трьох блоків:
І – Інформаційно-теоретичний (листопад, 2004 р.)
ІІ – Практично-розвивальний (березень, 2005 р.)
ІІІ – Діагностично-корекційний (вересень, 2005 р.)
Шановні колеги!

В філософії існує багато висловів та притч. В одній із них, де мова йдеться про навчання, але річ не про освіту, а освіченість, говориться наступне: “Один чоловік жив на берегу моря і був у нього човен. Якось, рано в ранці, він вирішив скористатися їм, але як тільки чоловік сів в нього, з’ясувалося що човен не може плисти, не працює мотор. З ранку до самого вечора чоловік розбирав, збирав мотор, потім стукав, грюкав по ньому, але все марно. І коли настала мить повного розчарування, він побачив людину, яка по берегу йшла йому на зустріч. Чоловік звернувся з проханням допомогти відремонтувати мотор. Людина подивилась на мотор з одного боку, з іншого, потім ще трошки подивилася, попросила дати йому молоток і стукнула по ньому один раз. І відразу мотор запрацював. Схвильований і задоволений чоловік щиро подякував людині і запитав скільки він повинен за ремонт. Людина відповіла: “100 злотих.” Чоловік обурено вигукнув: “За що?! Ти ж тільки один раз стукнув молотком?” На що той відповів: “Але ж я знав куди стукати.”
Професія вчителя не терпить дилетанства. Вчитель повинен чітко уявляти і знати що і як він робить і робить це правильно. Тому що вчитель – це той же вчений, але в своїй особливий лабораторій, де він, всебічно вивчає учнів, невпинно творить, щоденно веде пошуки найдосконаліших методів проектування доль і душ людських.
Але всі ми з вами знаємо, що вчитель який не відповідає нормам загальнолюдських відношень, не може навчить маленьку людину чесності, гідності та порядності. І щоб відповідати цим вимогам, потрібна копітка праця над собою і в собі, ставлень до самої себе, довколишніх і як одно з найважливіших характеристик самосвідомості, - весь цей перелік якостей в психології називають рефлексією.
Поняття рефлексії – (від латинської) означає відображення, виникло у філософії та позначало процес роздумів індивіда про власну свідомість.
Рефлексія – це “мислення про мислення”, яке стало об’єктом пізнання самого себе.
Функціонуючи у складі різноманітних пізнавальних процесів та видів діяльності, рефлексія є механізмом уміння вчитися, розуміти, діяти. Якщо в суб’єкта навчальної діяльності відсутня рефлексія, це означає, що його внутрішній світ, його духовність, моральність відсутні, а він сам цілком залежить від зовнішніх чинників, виливів, обставин. Така людина перетворюється на функціонера, який виконує чужу волю, бажання, а отже втрачає можливості й здібності до морального розвитку. В умовах рефлексії будь-яка діяльність виконується обдумано, усвідомлено. Психолог В. Богін указував: “Щоб зробити свою життєдіяльність предметом своєї волі і своєї свідомості, суб’єкт освітнього процесу повинен вийти в рефлексивну позицію щодо своєї життєдіяльності, а цей вихід можливий лише через усвідомлення свого незнання.
Тому можна стверджувати, що рефлексивні риси виникають у наслідок пізнання суб’єктом самого себе і ставлення до самого себе. “Шлях до себе – важке випробування, що потребує мужності, самостійності, наполегливості, терпіння. Ми зорієнтовані передусім на зовнішній світ, а до себе звертаємося лише тоді, коли опиняємось у кризовому стані, в екзистенціальній ситуації” – так вважає психологія.
Для повноцінного й гармонійного розвитку особистості необхідно створити певні умови, що сприяли б розвитку рефлексії. Навчившись рефлексувати, людина розвиває позитивне мислення, формує адекватне самооцінювання, образ “Я”, “Я – концепцію”, яка утворює ядро людської особистості як регулятора її поведінки й діяльності.
А що ж таке педагогічна рефлексія? Це усвідомлення вчителем себе самого як суб’єкта діяльності своїх особливостей, здібностей, того, як його приймають учні, батьки, колеги, адміністрація. Водночас це усвідомлення цілей та структури своєї діяльності, засобів її оптимізації.
Професійна рефлексія, що характерна для класу діяльності типу “людина – людина”, відзначається здвоєністю, дзеркальністю взаємо відображення суб’єктів спілкування і взаємодії, самопізнання й пізнання суб’єктами одне одного, змістом яких виступає відтворення особливостей одне одного.
Предметом рефлексії може бути все, що складає досвід індивіда: знання, уявлення, поняття, ставлення, побажання, цінності, цілі тощо.
Сьогодні школі потрібен не просто “урокодавець”, а творчий вчитель. Тільки від майстерності педагога, його досвіду й психологічного настрою залежить використання ним тих форм і методів роботи з учнями, які формують сталі позитивні мотиви у здобуті знань, умінь і навичок, пізнавальні інтереси. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є уміння спонукати, а не примушувати. Саме схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції, які сприяють більш дієвій роботі клітинок кори головного мозку.
Рефлексія спричиняється, як правило, ускладненнями в діяльності, що потребують аналізу, переосмислення як структури і змісту діяльності, так і себе самого як її суб’єкта. У роботі вчителя проблемні ситуації виникають щоденно: чи то під час викладання навчального матеріалу (коли учні не сприймають матеріал, відволікаються, збуджені), чи в процесі спілкування з учнями, батьки, чи то під час конфлікту між учнями. тут необхідний такий аналіз ситуації, коли ми ніби виходимо за її межі, дивимося на ситуацію збоку (надситуативна позиція), бачимо і свої мотиви (іноді приховані), і мотиви дитини, відчуваємо настрій класу і передбачаємо можливі наслідки.
Як ви будете вирішувати професійні або особисті ситуації залежить тільки від вас, тобто від ваших індивідуально-типологічних можливостей.
Пригадайте будь ласка методику, де ми з вами малювали людину з геометричних фігур. Кожна фігура має свій цифровий код, який теж має свою інтерпретацію. Взагалі це конструктивний тест який виявляє індивідуально-типологічні розбіжності. Результати дослідження показують що ми з вами яскраві індивідуальності, але усе ж таки нас можна об’єднати за типами:
І тип “Керівника” – де об’єднались 18 вчителів, це 34,6%, тобто це люди, які мають схильність до керівникової та організаторської діяльності, можуть володіти даром гарних розповідачів, що бізуються на високому рівні мовного розвитку.
ІІ тип Відповідальний виконавець” – 16 вчителів, 30,8% це люди, які орієнтовані на “вміння роботи діло”, високий професіоналізм, володіє високим почуттям відповідальності та вимогливості до себе та інших.
ІІІ тип “Тривожно-помисловий” – 11 вчителів, що складає 21,2 %. Людям даного типу тісно у рамках однієї професії, вони можуть обміняти їх на досконало протилежну та неочикувану. Фізично не переносять безлад та бруд.
IV тип “Вчений” - 1 вчитель, це 1,9%. Тип людини яка легко абстрагує від реальності, володіє “концептуальним розумом”, відокремлюється здібністю розробляти “на все” свої теорії.
V тип “Інтуітивний” – 4 вчителя, це 7,7%. Люди цього типу володіють сильною чутливістю нервової системи, високої її виснаженості. Відпрацьовивають свої норми моралі, негативно реагують на зазіхання, яке стосується їх свободи.
VI тип “Винахідника” – 2 вчителя, що складає 3,8%. Це люди, які володіють багатим уявленням, просторовим баченням, часто займаються різними видами технічного, художнього та інтелектуальної творчості.
Ось такі типи індивідуальних розбіжностей спостерігаються у вчителів нашої гімназії.
Модель педагогічної рефлексії можна подати за допомогою серії запитань, які вчитель час від часу ставить собі.
Якої мети я прагну досягти?
Чому я хочу досягти цієї мети? Діагностика:
щоб змінити мотиви учня,
щоб змінити стан дитячого колективу,
щоб виявити суть проблеми,
щоб пізнати власні мотиви.
Якими засобами я збираюся досягти мети?

Вибір засобів:
актуалізація всіх можливих варіантів,
впровадження нових критеріїв оцінки діяльності,
прогностична оцінка варіантів,
вибір оптимального рішення.

Ця модель працює і для методичної роботи вчителя (методична рефлексія), який обмірковує окремі теми навчального курсу або уроки. Тоді він формулює дидактичні цілі, діагностує рівень знань і мотивації кожного учня та класу, обирає засоби навчальної роботи.
Працює ця модель і в проблемних ситуаціях. У цьому випадку вчитель, керуючись певною метою (розв’язання конфлікту, виховання тих чи інших якостей), осмислює (діагностує) психологічний стан та мотиви окремого учня, групи (класу) та зміст (суть) проблеми. Важливим є також осмислення своїх власних мотивів, адже це дає змогу запобігати виникненню необдуманої або стереотипної реакції. У зв’язку з цим педагог будує можливі варіанти розв’язання, з яких обирає найоптимальніший.
Щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен бути вмотивованим на навчання. Мотив – це усвідомлене людиною внутрішнє спонукання до дії. Він більш індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Однією із форм мотивації навчання є рефлексія.
Виділяють такі види рефлексії, які яскраво проявляються у педагогічній діяльності та спілкуванні: комунікативна (“Я” – очима інших) та особистісна (“Я” – “Я”, самопереосмислення, самоперебудова, саморегуляція). Обидва види рефлексії мають свої специфічні детермінанти.
Так, комунікативна рефлексія визначається ступенем референтності іншого, у стосунках з якими вона проявляється, та статусно-рольовими позиціями рефлексуючого стосовно різних референтних груп.
Зі свого власного досвіду він знаєте, що ми виконуємо в житті декілька ролей. Всі життєві ролі нам необхідні, але є одна найголовніша, найпривабливіша роль. З психологічного тесту “Карта розподілу ролей”, де ви вирішували сім ситуацій, виділяються вісім основних наборів особистих характеристик або ролей, якими повинні володіти члени колективу, щоб його робота була успішною. Це ролі: голова, організатор, генератор ідей, дослідник ресурсів, людина, яка здійснює моніторинг та оцінювання, співробітник команди, людина, яка доведе завдання до стану під “ключ” та ініціативний виконавець.
Виходячи із результатів дослідження можна зробити висновки, що роль “голови” в нашому педагогічному колективі вибрали, за рівнем дуже високий, 25% вчителів (красний колір), високий – 17,3 % (синій), середній 48,1% (зелений), низький – 9,6% (жовтий). Характерні особливості цієї ролі – спокійний, впевнений у собі, завжди контролює свою поведінку.
Роль “організатора” – дуже високий 9,6%, високий – 9,6 %, середній 28,8 %, низький – 51,9% Характерні особливості – дуже зібраний, динамічний, експансивний.
Роль “генератора ідей” – дуже високий – 19,2%, високий – 9,6%, середній 23,1%, низький – 48,1%. Характерні особливості – індивідуалістичен, серйозен, неортодоксален.
Роль “дослідник ресурсів” – дуже високий – 17,3%, високий – 9,6%, середній – 28,8%, низький – 44,2%. Характерні особливості – допитливий та полон ентузіазму, комунікативен.
Роль “людина, яка здійснює моніторинг та оцінювання”, дуже високий – 5,8%, високий – 5,8% середній – 34,:% низький 53,8%. Характерні особливості – тверезий розум, емоційно зрівноважений, розсудливий.
Роль “співробітник команди” – дуже високий – 17,3%, високий – 23,1%, середній – 21,2%, низький – 38,5%. Характерні особливості – соціально орієнтований, м’який, чуттєвий.
Роль “людина, яка доведе завдання до стану під “ключ”, - дуже високий – 23,1%, високий – 19,2%, середній – 26,9%, низький – 30,8%. Характерні особливості – педантичний, розмірений, пунктуальний.
Роль “ініціативний виконавець” – дуже високий – 23,1%, високий – 23,1%, середній – 38,5%, низький – 15,4%. Характерні особливості – консервативний, обов’язковий, передбачуваний.
Загальний висновок демонструє, що ведучу роль за кількістю балами набрала роль “Голова”. А самий низький за вибором рівень віддан ролі “Людина, яка здійснює моніторинг та оцінювання”.
З цього ми можемо зробити висновки, що для особистісної рефлексії характерна обумовленість професійно-рольовими та індивідуально-особистісними особливостями суб’єкта, а також ступенем усвідомлення й прийняття ним професійної. Кожний стан особистісного розвитку може бути підготовчим періодом до ще інтенсивнішого розвитку.
Одним з важливих аспектів рефлексивних характеристик особистості є здатність її до саморозвитку та самовдосконалення. У суб’єктивному плані високий потенціал саморозвитку особистості проявляється у загальній установці свідомості на творчу зміну та вдосконалення. Формування здібностей до саморозвитку – складний суперечливий процес. Умовно в цьому процесі виділяють декілька етапів:
спрямованість на самоусвідомлення,
самопізнання,
самоаналіз та оцінка своєї особистості,
стиль діяльності,
висування мети, усвідомлення засобів творчого самоусвідомлення,
створення програм саморозвитку,
оволодіння механізмами та комплексами умінь самоуправління та самовдосконалення.

Окрім зазначених видів рефлексії, є ще й рівні:
нижчий - особистість узгоджує свої особливості з нормами діяльності,
середній - діяльність вдосконалюється через оптимізацію особистісних можливостей,
високий - особистість виступає як суб’єкт діяльності, який виробляє її тактику і стратегію.
Що стосується саморозвитку вчителів нашої гімназії, то в цьому допомогло анкетування. Активний розвиток продемонстрували 32 вчителя, що складає 61,5 %. Відсутня система саморозвитку, орієнтація на розвиток дуже залежить від умов – у 20 вчителів, це 38,5%. Зупинений розвиток відсутній.

Кластерний аналіз анкетування дав змогу з’ясувати, що допомагає саморозвитку вчителеві: на І місце, своїми відповідями, ви поставили – я аналізую свої почуття та опит. На ІІ місце – я отримую задоволення від опанування нового. останнім двом місцям ви віддали перевагу – я позитивно віднесусь до мого просування по службі та я рефлексую свою діяльність, виділяло на це спеціально час.
Друга частина анкетування дала можливість визначити перешкоджаючи та стимулюючи фактори навчанню, розвитку, саморозвитку вчителів у гімназії. Перешкоджаючими факторами, з ваших відповідей, є:
недостача часу,
власна інерція,
відсутність підтримки та допомоги зі збоку керівників.

Стимулюючими факторами саморозвитку ви визначили:
цікавість до роботи,
довіра,
шкільна методична робота.
Доведено, що переорієнтація особистості з підкоренням мотивам на визнання їх об’єктом самоуправління є показником розвинутої здатності до саморегуляції.
Виявлені й деякі умови, що сприяють розвитку саморегуляції:
1) більш глибоке оволодіння особистісно змістом діяльності, його (змісту) постійна зміна і розвиток, що пояснюється особливостями структури педагогічної діяльності. Цілі педагогічної діяльності не статичні, умови здійснення їх багатогранні та мінливі, причому характери зв’язків між ними складні та суперечливі. Усе це пояснює неможливість стандартизації педагогічної діяльності, її принципову неформалізованість, що відкриває широкі можливості для професійного самовиконання,
2) динаміка мотиваційної структури особистості. Мотиви педагогічної діяльності є показником включеності особистості у педагогічну діяльність, визначають спрямованість та засоби її. Провідними мотивами слід вважати мотиви, що орієнтують на особистісне зростання учня. Тому в системі професійної підготовки важливо звернути увагу на особистісний потенціал, широку загальноосвітню підготовку.
Нова школа – це школа культури життєвого самовизначення. Загальні напрямки роботи – розвиток активної, творчої, самовизначеної особистості та створення умов для цього розвитку. Ефективність професійної діяльності вчителя визначається його особистісними ресурсами, здатністю до самореалізації, творчим потенціалом, ставленням до себе як до джерела особистісного росту. Гуманістичні мотиви, ідеї яких закладені у власне діяльності, забезпечують творчу активність педагога, його самовиховання, саморозвиток,
3) діалогічність спілкування, тобто взаємосприйняття вчителем та учнем одне одного як цінностей, позитивний, емоційний тонус їхніх стосунків, рівноправність та взаємозбагачення двох сторін, які спілкуються.
Інтерес до проблеми рефлексії як психологічного механізму корекції поведінки у спілкуванні на сьогодні значно підвищився. Це пояснюється насамперед значенням рефлексії у життєдіяльності сучасної людини. Майстерність педагогічного спілкування – це вміння вчителя створювати психолого-педагогічні ситуації, в яких би містилася провокація для формування, розвитку потреби у школярів до самонавчання та самовиховання.
Співробітництво вчителя й учня, їхня співдружність і співтворчість значною мірою забезпечують створення “ситуації успіху”, сприятливих умов для розкриття творчих можливостей дітей, ведуть до істотної гуманізації освіти. Обговорюючи практичну необхідність гуманних взаємин між учителем та учнем, між вихователем та дитиною, В. Сухомлинський довів, що найцінніше в дитині – її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, здібностей, потенціальних можливостей.
Доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка – ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, побудованого на основі співпраці вчителя й учня. Відомий психолог Л. Виготський зазнав, що у співробітництві дитина виявляється сильнішою й розумнішою, ніж у самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, розв’язаних нею.
Формування мотиваційної та операціональної психологічної готовності особистості до творчості розуміється як творче очікування творення педагогом особистості дитини. Таке розуміння педагогічної творчості дозволяє оцінювати наявність у педагога потреби самому бути особистістю, його прагнення до самовдосконалення.
Чим вищий рівень інтелектуального розвитку дітей, обізнаності вчителя в теорії і практиці співпраці, чим адекватніша самооцінка обох осіб (якщо ще й спостерігається збіг Я – концепції вчителя та учня), чим продуктивніша праця на уроці, чим певніші у своїх силах обидва партнери, тим більш виникає можливості для організації співпраці.

Операціональна сторона готовності педагога до творчості полягає у наявності у нього професійних вмінь педагогічно доцільного представлення своєї особистості у різних ситуаціях спілкування з учнями. Ця доцільність багато в чому визначається комунікативною та особистісною рефлексією педагога, його уявленням про рівень розвитку учня і, що більш важливо, - орієнтацією на його “зону найближчого розвитку”.
Аналіз сучасних досліджень рефлексії показує, що ця проблема вивчається у трьох аспектах: інтелектуальному, особистісному й комунікативному. У соціальній психології та соціальній педагогіці рефлексії визначаються як важливий процес міжособистісного пізнання і взаємодії. такий підхід визначає специфіку соціально-психологічного трактування рефлексії, а також вказує на особливості підходів до її вивчення. Разом з тим дослідження рефлексії у діловому та особистісному спілкуванні свідчать, що ця проблема потребує накопичення нових даних банку щодо використання рефлексії як психологічного механізму кореляції поведінки вчителя у спілкуванні з учасниками навчального процесу.
Отже, у пошуку діяльнісного підходу рефлексія є психологічним механізмом, спрямованими на самовдосконалення особистості.
І останнє. Не забувайте однієї дуже важливої, прозаїчної істини: вчителеві треба мати величезний талант любові до людини і безмежну любов до своєї праці і насамперед до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів – без цих якостей й праця педагога перетворюється в муку.













13PAGE 15


13PAGE 14915




Заголовок 115