«Використання інтерактивних технологій навчання для формування ключових компетентностей учнів початкових класів»

«Використання інтерактивних технологій навчання
для формування ключових компетентностей учнів початкових класів» Актуальність проблеми. Традиційно освіта розглядається як засвоєння учнями певної суми знань, умінь, навичок, зумовлених Державними стандартами та програмами з того чи іншого предмету. Але ринок праці висуває сьогодні вимоги не стільки до рівня теоретичних знань потенційного працівника, скільки до його рівня відповідальності, професійної компетентності і комунікабельності, які він може продемонструвати. Тому, щоб бути успішною людиною в сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у тій чи іншій галузі. Важливо, щоб дитина, яка закінчує школу і йде у доросле життя, не була пасивним об’єктом впливу, а могла самостійно знайти потрібну інформацію, обмінятися думками щодо певної проблеми з іншими людьми, брати участь у дискусії, знаходити аргументи і контраргументи, виконувати різноманітні ролі. Компетентний випускник початкової школи – учень, який має високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною й соціальною активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності. Вчені дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити дитину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкурентноспроможньою може бути лише по-справжньому компетентна особистість. Фундаментальність початкової освіти – не лише у міцно засвоєних учнями уміннях, навичках, а й ключових компетентностях, які мають стати найважливішим надбанням розвивальної шкільної освіти. Це такі компетентності: уміння вчитися, здоров’язбережувальна, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, інформативно-комунікативна. Формування кожної з них вимагає системного впливу. Отже, з урахуванням впровадження в навчально-виховний процес початкової школи компетентнісного підходу, постає питання підбору методів, форм і засобів навчання, використання яких дозволить найбільш оптимально формувати в молодших школярів ключові компетентності. Тема дослідження: „Формування ключових компетентностей в учнів початкових класів засобами інтерактивного навчання”. Гіпотеза дослідження. Застосування в навчально-виховному процесі інтерактивних педагогічних технологій дозволить вирішити основне завдання сучасної початкової освіти – навчити дітей вчитися, тобто: вміти зрозуміти - запам’ятати - засвоїти - принести до власної ціннісної системи - стати компетентною. Мета дослідження. З’ясувати ефективність інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в молодших школярів основних ключових компетентностей. Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
з’ясувати суть компетентнісного підходу до навчання та особливості його впровадження в початковій школі;
проаналізувати та дібрати методи, форми і засоби навчання, використання яких дозволиться формувати в учнів основні ключові компетентності;
з’ясувати ефективність застосування інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в учнів основних ключових компетентностей.
Основна ідея дослідження. Як відомо, в основу інтерактивних педагогічних технологій покладено принцип взаємонавчання, адже учні виступають не пасивними, а активними учасниками навчально-виховного процесу. Саме цей підхід дозволяє формувати в учнів мовленнєву та комунікативну компетентності. Його застосування в роботі з молодшими школярами вчить учнів самостійності, відповідальності, критичному мисленню. Отже, основною ідеєю дослідження є з’ясування того, які інтерактивні технології і як саме дозволяють формувати в учнів молодших класів компетентності, яких потребує життя:
- соціальні (навички роботи в групі);

- інформаційні (уміння самостійно здобувати інформацію);
- комунікативні (вдосконалення спілкування в групі);
- компетентності саморозвитку та самоосвіти;
- здоров’язбережувальні (уміння дотримуватися принципів здорового способу життя).
Якщо раніше робилася ставка на здобуття знань, то нині – на вміння оперувати здобутими знаннями, використовувати їх на різних рівнях власного життя. Працюючи над науково-методичною проблемою щодо використання інтерактивних технологій навчання для формування ключових компетентностей учнів молодших класів, керуюсь основними засадами розвивального (автори – Д. Ельконін, В. Давидов, О. Дусавицький, В. Паламарчук), особистісно-орієнтованого (автори – О. Савченко, С. Подмазін), колективного (автори –Л. Качина, Н. Бібік), інтерактивного (автор О. Пометун) та життєвотворчого навчання (автор І. Єрмаков). Інноваційна значущість пропонованого досвіду полягає у тому, що, враховуючи вимоги до розвитку системи освіти та, викликане ними, впровадження в навчально-виховний процес початкової школи компетентнісного підходу, для сучасного вчителя надається така педагогічна технологія, яка дозволить поєднати систему особистісно-компетентнісного навчання з класно-урочною системою. Практична значущість досвіду полягає у впровадженні особистісно-компетентнісного навчання через використання інтерактивних педагогічних технологій та творчих завдань, які спрямовані на виховання гуманних якостей особистості, формування в школярів ключових і предметних компетентностей. Технології реалізації ідеї дослідження. Серед великої кількості традиційних і інноваційних педагогічних технологій мою увагу привернули інтерактивні технології навчання. Як відомо, інтерактивне навчання (за О.Помтун) – це  спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. З’ясувавши особливості використання інтерактивної педагогічної технології в початковій школі, я розпочала активно впроваджувати цю методику в практику своєї роботи. Адже саме інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.  Починаючи працювати з класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання, таких, як „Мікрофон”, робота в парах,  впровадження технології  ігрового та проблемного навчання. Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з’ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Приміщення готую таким чином, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх.Проте інтерактивні технології як технології взаємонавчання використовую дуже обережно, намагаючись не перетворити їхнє застосування в самоціль.Як відомо, інтерактивний урок складається з п’яти етапів:І. Мотивація.ІІ. Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.ІІІ. Надання необхідної інформації.ІV. Інтерактивна вправа.V. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку. На етапі мотивації використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Наприклад, проводжу вправу „Вилучи зайве”: добираю гасло уроку; вставляю в текст гасла окремі слова (назви цифр, тварин, рослин тощо) та записую зашифроване гасло на дошці; пропоную учням вилучити зайві слова і прочитати девіз уроку. На ІІ етапі інтерактивного уроку зашифровую тему уроку за допомогою чисел та дій з ними, пропоную виконати обчислення та розшифрувати тему уроку за заданим ключем (вправа „Загадкові будиночки”). На етапі надання необхідної інформації часто використовую вправу „Інтерв’ю за три кроки”: учні класу знайомляться з новим текстом, оповіданням; далі учні об’єднуються у групи по 4 особи, а в групі – в пари; кожен учасник проводить інтерв’ю із своїм партнером по парі; учні в парі міняються ролями; пари знову об’єднуються в групи по 4 чоловіки; кожен учень розповідає, що нового і цікавого він дізнався від свого партнера. Готуючись провести з учнями інтерактивну вправу, пропоную їм спочатку виконати підготовчі завдання: прочитати, продумати, виконати самостійно завдання на повторення. Інтерактивні вправи, які проводяться на уроці (а їх зазвичай не більше двох), добираю таким чином, щоб їх виконання дало б учням „ключ” до засвоєння теми. Вчу дітей вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє інтерактивний метод „Мікрофон”. Даний метод використовую  на етапі актуалізації знань учнів, так і під час узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний „мікрофон” учень швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон. Цей метод використовую майже на всіх уроках. За допомогою цієї вправи на уроці читання з’ясовую думку учнів щодо прочитаного, перевіряю домашнє завдання, підвожу підсумки уроку. На уроці української мови даний метод застосовую з метою повторення вивченого матеріалу, виявлення ставлення дітей щодо доцільності вивчення поданого матеріалу. Найчастіше на уроках математики для інтенсивної перевірки знань учнів використовую технологію „Карусель”. А також на ранкових зустрічах, перервах з метою виявлення вміння говорити один одному компліменти, слова ввічливості.
Інтерактивний метод „Обери позицію” використовую на уроках з курсу „Я і Україна”, предмету „Основи здоров’я”, уроках розвитку зв’язного мовлення, на виховних годинах під час обговорення певних ситуацій. На уроках читання, української мови, курсу „Я і Україна” часто використовую „Сенкан”, „Гронування”, „Кубування”, Також використовую „Мозковий штурм”, „Інтерв’ю”. Знайомі моїм учням і такі інтерактивні методи навчання, як „Незакінчені речення”, „Навчаючи – вчуся” („Кожен навчає кожного”, „Броунівський рух”), , „Навчальні пари” („Змійка”, „Ескалатор”), „Два-чотири-усі разом” („Снігова куля”), (змінювані) ”Ажурна пилка”, „Акваріум”, „Коло ідей”. В своїй роботі постійно поєдную парну та індивідуальну форми роботи з дітьми, що дає хороші результати. Роботу в парах застосовую під час виконання учнями вивчення вірша напам’ять, під час рольового читання, вивчення ними нового правила, або таблиці множення. Під час роботи в парах учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо і самоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку. Проводячи підсумки по темах, у вигляді тестів, після виконання учні обмінюються роботами та перевіряють їх. Під час складання навчальних діалогів. При проведення уроків використовую роботу в парах у вигляді гри. Так наприклад, під час роботи над удосконаленням навичок швидкого читання дуже подобається дітям гра „Котик і Мишка”. Першою починає читати „Мишка”, Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати „Котик”. Він намагається наздогнати „Мишку”. Гра припиняється, коли обидва учні читають одне і теж. При організації групової роботи пам’ятаю, що особливо цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість. Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку. Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони. При підведенні підсумків:
використовую відкриті запитання: як? чому? що?;
прошу висловити власну думку;
наполягаю на описовості а не оціночності;
прошу говорити про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене;
розбираємось із причинами (чому? як? хто?), шукаємо альтернативні теорії (Чи є інша можливість?), підбираємо інші приклади (Де ще відбувалось щось подібне?).
Наприкінці інтерактивного уроку проводимо спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи. При підготовці до інтерактивного уроку:
глибоко вивчаю і продумую матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, тексти, зразки поробок, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
старанно планую і розробляю заняття, визначаю ролі учасників, готую питання та можливі відповіді, виробляю критерії оцінки ефективності уроку;
продумую мотивацію учнів до навчання, добираючи найцікавіші для них випадки, проблеми;
оголошую очікувані результати (цілі) заняття і критерії оцінки роботи учнів;
добираю різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи класу.
Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності. На кожному уроці читання я працюю над проблемою вдосконалення навичок швидкісного та виразного читання. Тому використовую вправи на розвиток мовного апарату та кута зору учнів. Це такі, як: робота зі скоромовками, чистомовками, читання „деформованих” текстів, пірамід слів. На уроках я використовую такі ігри, як: „Дощик”, „Буксир”, „Хто більше”, „Хто швидше”. Адже  гра робить працю привабливішою і цікавішою. Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. Головним об’єктом моєї уваги є творча особистість учня. Тому я в своїй роботі велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів. На кожному уроці я здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів. Для цього використовую різнорівневі завдання з предметів. Привчаю дітей до самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх активності. Аналіз результатів дослідження. Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно здійснювала моніторинг рівня сформованості в моїх учнів ключових компетентностей. Для цього використовувала такі методи, як: педагогічне спостереження; соціологічне опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування); тестування; створення педагогічних ситуацій; індивідуального і групового самооцінювання; вивчення продуктів творчої діяльності учнів тощо. В результаті цих дій було з’ясовано, наприклад, що, у моїх учнів покращилось вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця. Використовуючи інтерактивні методи для формування в учнів ключових компетентностей досягла таких результатів: учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням.
Вони стали доброзичливішими, уважнішими один до одного, допомагають одне одному у навчанні, проявляють почуття радості за успіхи інших. Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість. Отже, з’ясувавши суть компетентнісного підходу до навчання та особливості його впровадження в початковій школі; проаналізувавши методи, форми і засоби навчання, використання яких дозволить формувати в учнів основні ключові компетентності, було встановлена ефективність застосування інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в учнів основних ключових компетентностей. Гіпотеза про те, що застосування в навчально-виховному процесі інтерактивних педагогічних технологій дозволить вирішити основне завдання сучасної початкової освіти – формувати в учнів молодших класів основних ключових компетентностей, підтвердилась.