Урок – основна форма організації навчання в ПТНЗ. Вимоги до сучасного уроку виробничого навчання

методична Доповідь
на тему:
Урок – основна форма організації навчання в ПТНЗ. Вимоги до сучасного уроку виробничого навчання
Підготувала:
Вище професійне училище №3 м.Чернівці
Лужна Ю.С.
ПЛАН
Вступ - 3ст.
Розділ I
Урок як основна організаційна форма діяльності учнів під час виробничого навчання – 6ст.
Вимоги до сучасного уроку – 6ст.
Характеристика традиційного і сучасного уроків в ПТНЗ – 7ст
Розділ II
Основні методи професійної підготовки учнів – 8ст
2.1. Класифікація і характеристика методів – 8ст
2.2. Рекомендації з вибору методів професійно-практичної підготовки для проведення уроків виробничого навчання – 9 ст
Розділ III
Використання сучасних освітніх технологій при підготовці кваліфікованих робітників за професією «Кравнць, закрійник» - 11 ст
3.1. Проблемні методи на уроках виробничого навчання – 11 ст
3.2. Метод аналізу конкретних виробничих ситуацій – 15 ст
3.3. Метод ділових (рольових) ігор – 16 ст.
3.4. Метод проектів – 19 ст.
Розділ IV
Вимоги до сучасного уроку виробничого навчання – 23 ст.
Висновки – 27ст
Список використаних джерел – 29 ст.
Додатки – 31 ст.
ВСТУП
Науково-технічний прогрес, широке впровадження новітніх технологій у галузях виробництва, докорінна перебудова нашого суспільства на основі принципово нових економічних, соціальних і політичних факторів ставить підвищені вимоги до якості професійної підготовки робітників, які були б конкурентно спроможними на ринку праці в соціально-економічних умовах сьогодення відповідно до Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні.
Професійна підготовка кваліфікованих робітників повинна грунтуватися на таких принципах:
випереджувальний характер професійної освіти, науки і виробництва, неперервність, фундаменталізація;
інтеграція професійної освіти, науки та виробництва;
гнучкість і взаємозв'язок процесу професійного навчання з реструктурізацією та подальшим розвитком економіки;
варіативність, індивідуалізація та диференціація.
Особливості науково-технічного розвитку, які викликали глибокі зміни у сфері виробництва, потребують уточнень у визначенні мети, структури, форм, методів і засобів навчання. Ці зміни полягають у демократизації й гуманізації освіти, введенні різних рівнів професійної підготовки, багатоваріативності і гнучкості в питаннях конструювання змісту і форми навчання з урахуванням специфіки підприємств та виробничих організацій, для яких здійснюється підготовка робітничих кадрів.
Протягом останніх років зміни в характері професійного навчання відбуваються в контексті глобальних освітніх тенденцій:
масовий характер освіти;
значимість як для індивіда, так і для суспільства його запитів і норм;
орієнтація на активне засвоєння учнями способів пізнавальної діяльності;
адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості;
інноваційність навчання.
Перебудова професійної освіти вимагає значного підвищення особистісної відповідальності викладачів і майстрів ПТНЗ у виборі форм і методів навчання і виховання, організації суспільно корисної і продуктивної праці учнів.
В умовах постіндустріального суспільства суттєвого значення набуває формування асоціативного типу робітника, здатного до самовдосконалення, саморозвитку та творчого вирішення проблем в професійній діяльності. Тому актуальним стає питання впровадження в навчально-виробничий процес ПТНЗ сучасних методів навчання, які дозволяють не просто передавати учням знання, професійні навички та уміння, але й сприяють всебічному розвитку особистості майбутнього фахівця.
Об’єктом даного дослідження є урок виробничого навчання у професійно-технічному навчальному закладі. Предмет дослідження — інноваційні методи організації і проведення уроків виробничого навчання різних типів і видів.
Інноваційне навчання – процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище. Такий тип навчання підтримує існуючі традиції, а також стимулює активну участь в рішенні проблемних ситуацій, які виникають як перед окремою людиною, так і перед суспільством вцілому.
Важливою ланкою професійно-практичної підготовки кваліфікованого робітника є організація та проведення ефективного уроку виробничого навчання, що включає раціональне сполучення методів і прийомів навчання, які спрямовані не тільки на формування системи професійних знань, умінь і навичок, але і на розвиток практичного та системного мислення, здібностей до самостійної творчої діяльності.
Мета дослідження:
1.Сформувати і розвинути власні уявлення з теоретичних питань, окреслених темою роботи.
2.Вдосконалити власні методичні уміння з практичної реалізації теоретичних уявлень, окреслених темою роботи.
Вибір доцільних методів навчання для професійно-практичної підготовки майбутніх робітників значною мірою залежить від методичної підготовки та педагогічного досвіду майстра виробничого навчання, володіння ним знаннями про сучасну систему методів і прийомів їх застосування для підвищення ефективності навчально-виробничого процесу.
Одним із стратегічних завдань реформування вітчизняної школи відповідно до Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХI сторіччя) проголошено «формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я». Реалізація цього завдання здійснюється при застосуванні багатьох методів навчання у тому числі і інтерактивних, які передбачають навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, проблемних ситуацій, розвитку професійних і особистісних якостей учнів.
Завдання дослідження:
1.Підібрати і опрацювати педагогічні та методичні джерела інформації з теми дослідження.
2.Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи. 3.Створити методичну розробку уроку виробничого навчання певного типу і виду.
Завдання даного дослідження вирішуються, а мета — досягається шляхом використання таких методів дослідження: теоретичні (складання бібліографії, реферування, конспектування, анотування, цитування) та емпіричні (спостереження, вивчення результатів освітньої діяльності учнів, вивчення планувальної, нормативної та облікової документації).
Практична значущість дослідження полягає у тому, що його виконання дозволяє підвищити ефективність реалізації педагогом уроків виробничого навчання.
РОЗДІЛ 1
УРОК ЯК ОСНОВНА ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ
1.1Вимоги до сучасного уроку
Згідно з новою парадигмою професійної освіти основою освітнього проце-су стає потреба учня в саморозвитку, педагога – у створенні навчального сере-довища.
До основних завдань інноваційного розвитку освітнього процесу ПТНЗ слід віднести :
моделювання та проектування інноваційної професійної діяльності майбутніх фахівців;
створення єдиної інноваційної системи професійного навчання учнів, адаптованої до динаміки розвитку сучасного виробництва;
розробку інноваційних технологій навчання та їх впровадження в освітній процес ПТНЗ.
Сьогодні змінюється мета та зміст освіти, з’являються нові технології, методи, форми та засоби навчання, але основною формою професійно- теоретичної та професійно-практичної підготовки в ПТНЗ залишається урок.
Урок виробничого навчання - це логічно завершена цілісна частина навчально-виховного процесу, яка забезпечуе розв'язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів протягом певного часу.
Концепція сучасного уроку базується на особистісно-орієнтованих цінностях освіти, коли учень є центральною фігурою навчального процесу. При цьому педагог у більшій мірі виступає в ролі організатора самостійної, активної, пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не лише на контроль знань і умінь, але на проектування, діагностику і корегування дій учнів, щоб вчасно допомогти своїми кваліфікованими діями усунути утруднення в одержанні й застосуванні учнями необхідної інформації.
Сучасний зміст освіти та закономірності процесу навчання визначають ряд неодмінних вимог до сучасного уроку :
урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу, відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв’язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності педагога і учнів;
урок повинен передбачати не тільки виклад нової навчальної інформації, а й завдання для її практичного застосування, причому частина знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач;
наявність науковості змісту, неодмінною умовою проявлення якої є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки;
реалізація індивідуалізації та диференціації навчання: виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою; використання навчального матеріалу та завдань для самостійної роботи учнів різного рівня складності;
на уроці повинен здійснюватися розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення ними академічних знань, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартних ситуаціях;
на уроці повинно проводитися систематичне, планомірне та системне оцінювання рівнів навчальних досягнень учнів, виявлення рівня їх навченості.
1.2.Характеристика традиційного і сучасного уроків в ПТНЗ
Існує дві основні моделі,за якими проводиться навчання в системі ПТНЗ:
традицийна і сучасна.
Традицийна включае в себе:
триєдину мету уроку;
план-конспект;
форми, методи, прийоми навчання;
типи і види уроків тощо.
Нетрадицийна (сучасна) пов'язана з використанням сучасних технологій і методів навчання, які передбачають диференційований підхід до навчання з урахуванням інтелектуального розвитку учня, його підготовленості до навчання і навченості, індивідуальних здібностей.
Вплив технологізації освіти та компетентнісного підходу у навчанні на ефективність проведення занять можна простежити в порівнянні традиційного та сучасного уроку (ДОДАТОК1, Таблиця1).
РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ
2.1. Класифікація і характеристика методів
Методи навчання - це способи взаемозалежної та взаемообумовленої діяльності педагога і учнів , за допомогою яких досягаеться міцне оволодіння учнями знаннями , уміннями і навичками, формуеться їх світогляд, розвиваються здібності до самостійного отримання та творчого застосування знань і умінь. Сукупність дій, з яких складається метод, містять у собі визначені операції – прийоми. Іншими словами, прийом – це цілісна складова або частина методу навчання.
В сучасній дидактиці немає єдиної класифікації методів навчання, методи навчання поділяють на активні та пасивні в залежності від участі учнів у навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності.
Пасивний (репродуктивний) тип навчання. Учень виступає «об’єктом» навчання, має засвоїти і відтворити матеріал, переданий йому педагогом, текстом, підручником тощо, тобто джерелом інформації. До даних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають, дивляться і відтворюють дії педагога на рівні копіювання. Учні, як правило, не спілкуються один з одним в процесі навчально-пізнавальної та навчально- виробничої діяльності.
Активне навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з педагогом. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання, питання від учня до педагога, які розвивають критичне і творче мислення.
Інтерактивне навчання. Навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання, де учень і педагог є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає лише у ролі організатора процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання навчально-виробничих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь, навичок і особистісних цінностей, створенню атмосфери творчого співробітництва педагога і учнівського колективу.
Характеристика методів навчання, що застосовують в процесі професійно-практичної підготовки учнів ПТНЗ наведені в таблицях 2,3 (ДОДАТОК 2)
2.2. Рекомендації з вибору методів професійно-практичної підготовки для проведення уроків виробничого навчання
Для того, щоб здійснити педагогічно-обгрунтований вибір методів, необхідно знати, які задачі і при яких умовах вирішуються за допомогою тих чи інших методів, а також враховувати специфічні особливості процесу навчання професії.
Навчально-виробничий процес – це система організаційних, педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на оволодіння учнями системою знань, практичних умінь і навичок за професією.
На вибір методів навчання впливають деякі специфічні особливості професійно-практичної підготовки:
об'єднання навчально-пізнавальної діяльності учнів із продуктивною працею;
специфіка організації праці на виробництві, для якого проводиться підготовка робітників;
прогностична модель робітника професії, орієнтуючись на яку, обираються методи навчання, що формують різний рівень сенсорних, моторних і інтелектуальних умінь і навичок і відповідне їм співвідношення репродуктивних, евристичних і проблемних методів навчання;
системи професійно-практичної підготовки властиві даній професії;
етапи формування професійних умінь і навичок учнів.
Отже, методи професіно-практичної підготовки можна визначити як дидактичну систему, що містить сукупність способів і пройомів спільної діяльності майстра і учнів, за допомогою яких учні набувають професійні знання, уміння і навички, професійну майстерність.
За допомогою системи методів професійно-практичної підготовки майстер виробничого навчання вирішує на різних етапах урока окремі дидактичні задачі:
актуалізацію знань, необхідних для забезпечення теоретичної основи практичної діяльності учнів на уроці;
створення орієнтованої основи дій для формування моделі майбутньої навчально-виробничої діяльності;
розвиток уміння планувати виробничий процес;
формування й удосконалення професійних умінь і навичок;
відпрацьовування методів самоконтролю й оцінки якості навчально-виробничих робіт.
При виборі методів навчання в процесі професійно-практичної підготовки рекомендується враховувати наступні фактори:
мету і задачі уроку виробничого навчання;
зміст навчання. Репродуктивні методи доцільно застосовувати при відсутності опорних знань і умінь учнів; при формуванні складних професійних умінь; при закріпленні нових умінь і формуванні навичок. Продуктивні методи більш ефективні на завершальних етапах вивчення теми, коли учні володіють запасом знань, умінь, і необхідно сформувати професійно значущі практичні уміння і навички;
взаємозв'язок практичних професійних знань, умінь і навичок з теоретичним навчальним матеріалом;
підготовленість учнів до сприйняття навчальної інформації і виконання трудових дій на заданому рівні;
рівень засвоєння, на якому повинні бути сформовані знання і практичні уміння: загальне ознайомлення, відтворення, міцне оволодіння, перенос у нові умови;
зростання професійної самостійності в процесі оволодіння знаннями, уміннями, навичками;
матеріально-технічну базу при організації уроку виробничого навчання;
ліміт навчального часу;
професійну компетентність майстра виробничого навчання, яка обумовлена досвідом, рівнем педагогічної майстерності, особистісними якостями.
РОЗДІЛ 3
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ЗА ПРОФЕСІЄЮ «КРАВЕЦЬ, ЗАКРІЙНИК»
3.1. Проблемні методи на уроках виробничого навчання
Застосування проблемних методів навчання в процесі оволодіння професійними уміннями і навичками сприяє розвитку таких якостей сучасного працівника, як професійна компетентність, уміння самостійно визначати проблеми, критично їх оцінювати та приймати рішення з розв’язання.
Проблемне навчання реалізується за допомогою словесних, наочних і практичних методів, причому їх співвідношення залежить від ступеня самостійності учнів. Особливістю застосування проблемних методів на уроках виробничого навчання є обов'язковий зв'язок з конкретною діяльністю учнів.
При цьому варто враховувати наступне:
формування проблеми та її розв’язання доцільні на уроках, на яких відпрацьовуються уміння і навички виконання порівняно складних навчально-виробничих робіт;
проблемна ситуація повинна відображати процес виконання практичних дій та ґрунтуватися на теоретичних питаннях, пов'язаних з цією діяльністю;
постановка і розв’язання проблемних ситуацій доцільні на всіх етапах уроку: в процесі вступного, поточного і заключного інструктажів;
проблемні ситуації необхідно формулювати і розв’язувати не тільки на уроках, але і при навчанні на виробництві, при виконанні учнями домашнього завдання.
У технології проблемного навчання розрізняють поняття : проблемне викладання і проблемне навчання.
Проблемне викладання - це діяльність педагога з постановки навчальних проблем і створенні проблемних ситуацій, організації навчання учнів, формулюванні і рішенні навчальних проблем з метою глибокого засвоєння учнями нових знань і умінь і формування їх творчих можливостей.
Проблемне навчання - це організована діяльність учнів із засвоєння знань і умінь в ході аналізу проблемної ситуації, формулювання проблем і їх вирішення шляхом висування пропозицій, обґрунтування і доказу гіпотез, наступної перевірки цих гіпотез в ході практичної діяльності.
Проблема – це питання чи завдання, спосіб розв’язання яких невідомий учням, але учні мають знання чи уміння для того, щоб здійснювати пошук теоретичного обґрунтування, або знають спосіб практичного виконання. На основі навчальної проблеми створюють проблемні ситуації.
Проблемна ситуація – це положення, при якому виникає протиріччя між наявними знаннями, уміннями учнів і неможливістю з їх допомогою пояснити нові факти, явища і обрати правильний спосіб практичної діяльності.
При створенні проблемної ситуації застосовуються проблемні питання, практичні завдання, задачі, демонстраційний експеримент,а також дотримують наступних умов:
пізнавальна задача повинна ґрунтуватися на знаннях і уміннях, якими володіють учні (виключенням можна вважати ситуації 1-го рівня проблемності);
учні повинні добре зрозуміти навчальну проблему і кінцеву мету її розв’язання;
відповідність проблемної ситуації інтелектуальним можливостям учнів і рівню оволодіння ними практичними уміннями і навичками;
педагог при створенні проблемної ситуації ставить запитання, які допомагають учням зрозуміти суть проблеми і необхідну закономірність для її розв’язання.
Для створення проблемних ситуацій необхідно підібрати навчальний матеріал, який характеризується суттєвими міжпредметними та причинно- наслідковими зв'язками, а також матеріал, основою якого є узагальнення найбільш суттєвих якостей, явищ, властивостей та виявлення закономірностей.
Проблемні ситуації важко створювати на основі описового матеріалу, фактів, подій, формулювань законів, принципів науки. В процесі професійно-практичної підготовки проблемні ситуації доцільно розробляти у наступних випадках:
при розробці технологічних процесів з урахуванням умов, що змінилися (при використанні нового інструменту, оснащення, нових матеріалів; раціональних режимів обробки й організації праці; при порушеннях технологічного режиму);
при пошуку та аналізі причин несправностей обладнання, приладів, механізмів;
під час вибору раціональних режимів технологічних процесів у конкретних умовах при різноманітті факторів;
при виборі матеріалів для виготовлення продукції, які дозволяють одержати раціональне сполучення властивостей;
для попередження нетипових порушень технологічного процесу.
Найчастіше утруднення у майстрів виробничого навчання викликають вибір змісту навчального матеріалу і формулювання проблемних питань та проблемних ситуацій. Особливість проблемного питання – це відсутність можливості дати на нього пряму однозначну відповідь.
Для формування проблемних запитань можна рекомендувати наступні ключові слова: «Що відбудеться у випадку...?», « Чи можна замінити...?, «Які умови необхідні для здійснення...?», «Як необхідно змінити послідовність операцій, щоб...?», «Чому потрібно зробити саме так, а не інакше...?».
Застосування проблемного навчання можливе на всіх етапах уроків виробничого навчання будь-якого типу, однак при цьому потрібно визначити рівні проблемності навчального матеріалу.
Виділяють чотири рівні проблемності, які характеризують рівень самостійності учнів при виконанні завдання. Перший рівень проблемності: майстер сам створює проблемну ситуацію і показує шляхи та способи її вирішення.
Характер навчальної діяльності учнів – репродуктивний. Метод інструктування – монологічний виклад (розповідь, пояснення, роз'яснення ходу демонстраційного експерименту та ін.).
Проблемний виклад першого рівня застосовують при мотивації навчальної діяльності, поясненні нового матеріалу на вступному інструктажі, при слабкій підготовці учнів на всіх етапах навчання.
Другий рівень відрізняється від першого збільшенням частки самостійної роботи учнів при вирішенні проблеми, яку ставить майстер: її розв’язання здійснюється в процесі спільної роботи майстра і учнів.
Діяльність учнів – репродуктивна з елементами частково-пошукової. Метод інструктування – діалогічний виклад (сполучення розповіді, пояснення на етапі викладення проблемного навчального матеріалу з елементами евристичної бесіди в процесі обговорення).
Застосування проблемного навчання на цьому рівні в процесі інструктування на уроках виробничого навчання можна реалізувати у такий спосіб: після викладення нового навчального матеріалу і проведення показу нових трудових дій, під час обговорення порядку виконання робіт майстер замість готових правил і вказівок обговорює у формі бесіди з учнями раціональні режими технологічних процесів, можливість використання різних матеріалів, інструментів, оснащення тощо.
На третьому рівні майстер тільки створює проблему, а учні розв’язують її в процесі самостійної пізнавальної діяльності під його керівництвом. Основний метод проведення інструктування – евристична бесіда; діяльність учнів можна оцінити як частково-пошукову.
На уроках виробничого навчання цей рівень проблемності може бути реалізований у вигляді «неповного» вступного інструктажу чи завдань при роботі з інструкційно-технологічною документацією. «Неповне» вступне інструктування можна представити в наступному вигляді: майстер, пояснюючи виконання завдання, пропонує учням самим визначити, яку операцію він навмисно пропустив, в якій послідовності, якими прийомами, способами, інструментами вона виконується .
Завдання для роботи з інструкційно-технологічною документацією можуть бути такими:
вказати особливості нових трудових прийомів;
доповнити інструкційними вказівками картки, де зазначена тільки послідовність робіт;
вказати методи самоконтролю на різних етапах виготовлення виробу тощо.
При підготовці до уроку з використанням проблемних методів навчання майстру рекомендується проаналізувати зміст навчального матеріалу в наступній послідовності:
конкретизувати знання й уміння учнів за темою уроку;
виділити основні поняття і трудові прийоми, які повинні бути вивчені, рівень їх засвоєння;
встановити рівень новизни та складності навчального матеріалу;
виявити логіку викладання навчального матеріалу і суперечливі факти інформації, на основі яких може бути створена проблемна ситуація;
визначити вид представлення проблеми: проблемне питання, завдання, задача;
розробити прийоми роботи в процесі вирішення проблемної ситуації: характер викладення навчального матеріалу (проблемний виклад, евристична бесіда, дискусія і т.д.), постановка наведених запитань; особливості демонстрації трудових прийомів і операцій; підготувати засоби навчання і дидактичне забезпечення уроку (схеми, креслення, картки-завдання тощо).
Роль майстра в процесі реалізації проблемного навчання на уроках змінюється: він не просто повідомляє навчальну інформацію і демонструє трудові прийоми й операції, які потрібно відтворити, але й сприяє розвитку мислення і самостійної пошукової діяльності учнів.
3.2. Метод аналізу конкретних виробничих ситуацій
В процесі професійно-практичної підготовки широко застосовуються імітаційні ігрові і неігрові методи, які сприяють розвитку професійно значущих якостей майбутніх кваліфікованих робітників: критичного, аналітичного та технічного мислення, професійної самостійності, умінь творчого застосування знань у процесі виконання професійних обов'язків, уміння бачити проблеми і знаходити правильні технічні рішення у нестандартних ситуаціях тощо.
Характерною рисою застосування імітаційних методів на уроках виробничого навчання є формування й удосконалення практичних умінь і навичок на основі системної оцінки професійної діяльності в процесі моделювання реальних умов роботи.
Метод аналізу конкретних виробничих ситуацій можна реалізувати таким чином: перед учнями ставиться виробнича ситуація, в якій охарактеризовані її умови (можливо, і дії учасників у даній ситуації).
Пропонується оцінити ситуацію (правильність дій учасників), зробити її аналіз і аргументований вибір практичних дії з її розв’язання. Цей метод можна ефективно застосовувати на вступному інструктажі при актуалізації опорних знань і умінь учнів, при закріпленні нового навчального матеріалу, в процесі заключного інструктажу під час обговорення результатів роботи на уроці (Додаток 3).
При розробці змісту конкретних виробничих ситуацій слід враховувати, що вони можуть бути декількох типів:
- вибір рішення щодо застосування правильних практичних дій в конкретних умовах;
- вибір правильних дій у кризовій ситуації, яка створилася при поломці інструменту, пристосувань, при порушенні технологічного режиму, правил охорони праці тощо;
- застосування знань і умінь при вирішенні конфліктної ситуації);
- оцінка і вибір правильних дій при застосуванні інновацій в галузі виробництва.
Після розробки змісту ситуації виникає задача формулювання завдань і запитань, які допоможуть учням структурувати проблему, закладену в даній ситуації.
Ці питання можуть бути наступними:
В чому причина сформованої ситуації?
В чому помилка учасників ситуації, які виконували конкретні дії?
Дайте оцінку дій учасників ситуації.
Запропонуйте свій варіант дій щодо вирішення ситуації.
Проаналізуйте ситуації й прийміть рішення.
Приклади конкретних виробничих ситуацій різних типів можуть бути сформульовані таким чином:
1. Підприємство, на якому Ви проходите переддипломну практику, придбали розкрійний дисковий ніж. Виконання яких технологічних процесів може змінитись? У чому причина таких змін? Як це може вплинути на час виконання технологічних процесів?
2. Закрійник виконує примірку виробу. В процесі примірки, майстер виявляє хворобу шкіри замовника. Майстер відмовляє клієнтові в подальшому виготовленні одягу. Проаналізуйте ситуацію. Дайте оцінку діям майстра. Запропонуйте свій варіант вирішення даної ситуації.
3. Під час виконання волого-теплової обробки виробу на пресах, виникає сильна усадка тканини. Проаналізуйте ситуацію і назвіть причину виникнення дефекту. У чому помилка майстра? Чи можна її виправити?
Отже, метод аналізу конкретних виробничих ситуацій характеризується наступними ознаками: - наявність проблеми, значимої для майбутньої професійної діяльності;
- формулювання майстром питань за розглянутою ситуацією;
- розробка малими групами учнів (3-5 чоловік) або індивідуально варіантів рішення;
- дискусія й обґрунтування вибору рішення ситуації кожною групою учнів;
- підведення підсумків і оцінка результатів роботи учнів майстром.
3.3. Метод ділових (рольових) ігор
Сутність методу ділових ігор - взаємозв'язок імітаційного моделювання і рольового спілкування учасників гри в процесі вирішення професійних задач високого рівня проблемності, здійснення міжособистісних комунікативних зв’язків у процесі ділової гри. Ділова (рольова ) гра на уроці виробничого навчання, як правило, має міжпредметний характер, оскільки для виконання трудових дій необхідні інтегровані професійні знання.
Елементами навчальної ділової гри, за даними робіт слід вважати:
- наявність проблеми чи задачі, значущої для професійної діяльності;
- наявність дидактичної мети, спрямованої на формування практичних умінь, систематизацію й узагальнення професійних знань, розвиток визначених механізмів мислення, виховання професійно значимих якостей особистості;
- моделювання учнями майбутньої професійної діяльності і функцій, властивих для цієї діяльності;
- наявність ролей: кожен учень у відповідності зі сценарієм виконує роль, характерну для професії, якій він навчається;
- кожна роль повинна мати конкретні обов'язки, що дозволить об'єктивно оцінити діяльність кожного учасника ігрового колективу;
- ігрова (конфліктна) ситуація дається у вигляді опису і можливих, зненацька виникаючих ситуацій у процесі проведення гри, що ускладнює можливість прийняття правильних рішень;
- правила гри включають як заохочувальні, так і штрафні міри, що утримує ігрові колективи в межах, обумовлених вимогами гри;
- взаємодія учасників у процесі гри: вироблення колективного рішення - з одного боку, і багатоальтернативність рішень, пов’язаних із розходженням думок і позицій окремих учасників гри – з іншого;
- змагальний характер гри, який досягається через чітко розроблену систему оцінювання.
Етапи проведення ділової гри
№ п/п
Етап
Зміст етапу
1
2
3
І. Введення в гру Ознайомлення учнів з особливостями організації ділової гри, сценарієм, формування ігрових колективів, закріплення ігрових ролей, мотивація діяльності учнів
ІІ. Постановка проблеми майстром Постановка навчально-пізнавальної проблеми, цілей і задач ділової гри, актуалізація опорних знань та умінь учнів, ознайомлення із критеріями оцінювання
ІІІ. Процес гри
Рішення проблеми учнями:
– планування рішення кожним учнем;
– обговорення рішення проблеми в кожній команді;
– висування гіпотез щодо раціональних шляхів вирішення проблеми і відповідних способів дій;
– презентація прийнятого рішення, виконання практичної роботи відповідно до прийнятого рішення
ІV. Оцінка дій учнів у процесі вирішення проблем, підведення підсумків гри
Оцінка ходу і результатів гри, ефективності прийнятих рішень з розглянутої проблеми, активності і самостійності учнів.
Узагальнення остаточного варіанту рішення проблеми майстром
Оцінка дій учнів у процесі вирішення поставленої проблеми – важливий компонент гри. Цей етап повинен бути організований таким чином, щоб мотивувати діяльність учнів у процесі гри, реалізовувати навчальні і виховні цілі.
Весь хід вирішення проблеми рекомендується поетапно фіксувати й оцінювати. Майстер або журі (з числа кращих учнів) визначає кількість балів, отриманих кожною командою.
Майстер у процесі гри виконує наступні функції:
інформує учнів про правила проведення гри, її цілі, зміст сценарію;
контролює регламент гри, правила оцінювання відповідно до розробленої системи оцінювання;
роз'яснює рольові дії членам журі;
перевіряє готовність допоміжних ігрових засобів;
здійснює загальне керівництво грою, корегування дій учасників гри;
оцінює ігрові взаємодії учасників по ходу гри; розв'язує всі суперечні питання, які виникають у процесі гри;
по закінченні гри проводить аналіз результатів, оцінку діяльності команд у процесі гри.
Приклад використання ділової гри на вступному інструктажі (ДОДАТОК3)
Форма: робота малими групами.
Ігра використовується при роботі з замовником
Сценарій: Між учнями розподіляються ролі: майстер-закрійник, замовник, брегадир. Всім видаються завдання: Майстер-закрійник – організовує своє робоче місце, готує замовника до примірки. Замовник спостерігає за роботою закрійника – фіксує правильність виконання трудових прийомів. По завершенню примірки учні разом обговорюють помилки, допущені в процесі гри. Майстер виробничого навчання разом з бригадиром (кращі учні) оцінює дії обох учасників групи.
3.4. Метод проектів
Застосування методу проектів у процесі професійної підготовки сприяє становленню особистості учня як суб'єкта діяльності та соціальних стосунків, допомагає підготовити учнів до майбутньої самостійної та творчої професійної діяльності, а також підвищує мотивацію учнів до навчально- пізнавальної діяльності.
Метод передбачає застосування теоретичних знань і практичних умінь для отримання конкретного результату, придатного до впровадження у практичну діяльність, та його захист в процесі презентації . В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення . Адже для того, щоб досягти результату, який можна застосувати у реальній практичній діяльності, необхідно навчитися креативно мислити, знаходити та вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних областей, прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів рішення, вміти встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Метод проектів також завжди передбачає вирішення конкретної проблеми. Вирішення проблеми передбачає, з одного боку, необхідність інтегрування знань та умінь з різних галузей науки, техніки, технології, а з іншої – використання сукупності різноманітних засобів навчання і методів, переважно проблемних. Тому метод проектів є комплексним методом.
Учасники проекту повинні самостійно або спільними зусиллями вирішити проблему, застосувавши необхідні знання та практичні уміння. Тому метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів– індивідуальну, парну, групову.
Отже, метод проектів –це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми, яка повинна завершитися реальним практичним результатом, оформленим у вигляді конкретного продукту самостійної діяльності учнів.
Робота над проектом дозволяє педагогу формувати та розвивати в учнів специфічні уміння та навички проектної діяльності , а саме:
- проблематизації – формулювати проблему на основі аналізу запропонованої педагогом ситуації, а також визначати й оцінювати причини та можливі наслідки існування проблеми;
- цілепокладання – ставити мету та формулювати завдання проекту, давати характеристику продукту своєї діяльності;
- планування змісту діяльності – визначати, які дії і в якій послідовності слід зробити для вирішення завдань проекту, а також знаходити оптимальні та ефективні способи, методи, засоби для досягнення мети, наперед прогнозуючи результати діяльності;
- самоаналізу та рефлексії – аналізувати результати своєї діяльності, визначати її оптимальність і ефективність, а також оцінювати себе та своїх партнерів у процесі проектної діяльності;
- пошуку та обробки інформації – знаходити необхідну інформацію, використовуючи різноманітні джерела; класифікувати та систематизувати її з використанням сучасних технологій прийому, зберігання, передачі інформації; аналізувати та інтерпретувати отриману інформацію в контексті теми проекту; використовувати інформацію для уточнення або зміни плану діяльності;
- презентації – подавати результати своєї діяльності та хід роботи як в документальному, так і в усному вигляді.
У методі проектів акцент ставиться на самостійній роботі учнів, але і майстру виробничого навчання необхідно:
- поставити таку проблему, яка за складністю й актуальністю відповідала б життєвим, професійним потребам учнів та навчальним вимогам;
- підбирати такі види проектної діяльності, які були б адекватні віку та досвіду учнів;
- вільно орієнтуватися в інформаційному полі, добре знати літературу із своєї та суміжних галузей знань;
- уміти знаходити необхідну інформацію в мережі Інтернет;
- сприяти контактам учнів із фахівцями;
- вирішувати питання про рівень самостійності учнів.
Типи проектів :
- за домінуючою діяльністю: дослідницький ,інформаційний практично-орієнтований ,творчий, ігровий;
- за кількістю учасників : груповий, парний, індивідуальний;
- за тривалістю проведення: короткостроковий, середньої тривалості, довготривалий;
- за предметно-змістовною спрямованістю: монопроект, міжпредметний;
- за використанням коммунікацій: традиційний, телекомунікаційний;
- за характером контактів: внутрішній, регіональний, міжрегіональний;
- за характером координації: з відкритою координацією, з прихованою координацією.
Для проектів характерні наступні етапи діяльності:
1. Підготовчий (організаційний) етап включає вибір та обґрунтування теми проекту (визначення проблеми дослідження, аргументацію актуальності взятої для дослідження теми, формулювання предмета й об'єкта дослідження, визначення завдань дослідження).
2. Плануючий (діагностико-концептуальний) етап передбачає визначення джерел інформації, вибір методології дослідження, висунення гіпотез вирішення позначеної проблеми, розробку шляхів її розв'язання. Цей етап повинен закінчитися складанням докладного плану роботи над проектом та визначенням форми представлення результату дослідницької діяльності.
3. Формуючий етап охоплює виконання розробок за темою.
4. Констатуючий етап передбачає обговорення отриманих результатів, формулювання висновків, оформлення результатів дослідження, презентацію та захист проекту, оцінку результатів дослідження, позначення нових проблем для подальшого розвитку дослідження. Роботу над проектом починають з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.
У методі проектів учнів знайомлять тільки з проблемною ситуацією. Причину виникнення даної ситуації, основну проблему і супутні проблеми учні повинні визначити самостійно в процесі мозкового штурму або обговорення за «круглим столом».
Тема проекту може бути запропонована й самими учнями. На початковому, підготовчому етапі проекту важливо сформувати в учнів мотивацію до проектної діяльності, розподілити завдання по групах декількома способами:
1) під час обговорення проблемної ситуації учні визначають основні завдання проектної діяльності, пропонуючи різні шляхи розв’язання проблеми; відповідно до інтересу роботи учнів по запропонованих напрямах формуються групи однодумців;
2) спочатку формуються групи, а потім вони обирають напрями роботи. Наприклад, проект «Своя справа» передбачає створення учнями моделі приватного підприємства – ательє.
Під час обговорення учасники проекту прийшли до висновку, що для успішного втілення своєї ідеї в життя їм необхідно вивчити ринкову ситуацію та визначити найкраще місце знаходження майбутнього ательє, розробити ефективну організаційну схему підприємства, грамотно розрахувати витрати на придбання необхідного обладнання і матеріалів, розробити рекламну кампанію, визначити крітерії підбору майбутніх робітників. Тому для реалізації цього проекту необхідно створити групи: менеджерів (з реклами, з роботи з персоналом), економістів, маркетологів. Кожен з учасників проекту обравши діяльність по душі або яку хотів би опанувати, входить до відповідної групи.
Інший приклад.
Майстер запрошує учнів попрацювати над проектом «Шкідливість професії кравець, закрійник». Формується 3 групи. В результаті мозкового штурму визначаються напрямки дослідження:
- група «хіміків» досліджує вплив речовин, що містяться у волокнах тканини;
- група «медиків» аналізує, які захворювання людей пов'язані з постійним виготовленням одягу, сидячи за швейною машиною;
- група «інспекторів з охорони праці» розробляє заходи по зменшенню впливу шкідливих факторів на робочому місці кравців, закрійників.
Далі в малих групах обговорюються можливі методи дослідження та джерела інформації, здійснюється розподіл завдань та відповідальності усередині групи. Учасники обговорюють способи оформлення своєї частини проекту, форми презентації, визначають відповідальних за підготовку матеріалів до захисту.
Керівник проекту допомагає вирішувати питання щодо планування роботи в групах. Необхідним етапом виконання проектів є їх захист, який може проходити у вигляді дискусії чи презентації.
Під час дискусії група представляє отримані нею результати, пропозиції щодо вирішення проблеми, аргументуючи свою позицію, представляючи практичний результат свого дослідження як доказ своєї правоти. Решта учасників проекту з інших малих груп ставлять будь-які запитання, висувають контраргументи, доповнюють доповідачам.
У результаті всі групи повинні прийти до спільного розв’язання головної проблеми та визначити найбільш раціональний вихід з проблемної ситуації. Під час презентації група демонструє практичний результат (продукт) проектної діяльності, коментуючи виконану роботу. Після захисту проекту керівник аналізує з учасниками спільну роботу над проектом, обговорює труднощі та успіхи, делікатно висловлює зауваження, заохочує до нової проектної діяльності та висловлює побажання на майбутнє.
Головною метою оцінювання проектних робіт учнів є стимулювання проектної діяльності й забезпечення її ефективності, формування в учнів прагнення до самоосвіти та самовдосконалення.
Оцінювання проектної діяльності учнів можна проводити за наступними критеріями :
осмислення проблеми проекту та формулювання мети проекту;
значущість, актуальність висунутих завдань проектної діяльності, їх адекватність проблемній ситуації, яка розв’язувалася;
оригінальність ідеї, способу вирішення проблеми;
розгляд альтернативних варіантів розв’язання проблеми, критерії вибору оптимальних варіантів рішень;
доказовість прийнятих рішень, прогнозування наслідків їх прийняття, вміння аргументувати свої висновки;
практичне використання наявних теоретичних знань та практичних навичок, рівень інтеграції знань із різних областей;
обсяг нової інформації, що використано для виконання проекту, ступінь осмислення цієї інформації;
коректність методів, якими проводиться дослідження та обробка отриманих результатів;
рівень складності та ступінь володіння використаними методиками (технологіями);
ступінь самостійності роботи над проектом;
естетика оформлення результатів проекту, реалізація принципу наочності;
рівень організації та проведення презентації, вміння відповідати на запитання опонентів (лаконічність та аргументованість відповідей);
можливість практичного застосування отриманих результатів.
РОЗДІЛ 4
ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ
Серед багатьох педагогічних професій є одна особлива – майстер виробничого навчання. Її назва на перший погляд є звичайною і простою. Та подивитись глибше в її сутність, осмислити значення кожного слова , то виявляється, що мова йде про одну з найскладніших, найвідповідальніших професій.
Чому? Тому що майстер у ПТНЗ – це педагог, основний організатор виробничого навчання учнів, їхній наставник, вихователь. Йому повинні бути притаманні високий професіоналізм, компетентність, глибокі педагогічні і виробничі знання, володіння найскладнішими вміння і навичками на рівні останніх досягнень, любов до вихованців і милосердя, доброта та чуйність. Безумовно, цей педагог має бути справжнім майстром з професії, якої він навчає юнаків та дівчат. Та поряд з цим він повинен мати психолого – педагогічну підготовку. Без знань з психології та педагогіки, зокрема з дидактики й теорії виховання, без володіння педагогічними технологіями неможливо здійснювати навчально – виховний процес.
Тому діяльність майстра в/н повинна бути спрямована на підготовку компетентного висококваліфікованого конкурентоспроможного робітника з необхідним набором особистісних якостей що оптимально задовольняють потреби ринку й суспільства.
Урок – динамічна форма організації навчального процесу певного складу учнів під керівництвом майстра виробничого навчання, яка включає зміст, форми, методи, засоби навчання для вирішення завдань освіти, виховання і розвитку учнів в процесі навчання. Це педагогічний витвір, а тому він повинен відрізнятися цілісно внутрішнім взаємозв’язком всіх структурних елементів, єдиною логікою діяльності педагога і учнів.
Сьогодні урок залишається основною формою організації навчальної діяльності, тому що відображає цілісний процес навчання в органічному поєднані з іншими традиційними формами організації навчальної роботи: позаурочна діяльність учнів, проведення конкурсів, дослідницька діяльність. Але з іншого боку, цілісність уроку характеризується взаємообумовленістю цілей, змістом навчання, методами та способами його реалізації.
Сучасний урок відрізняється від традиційного цілями, змістом, методами та засобами реалізації, рівнем активізації діяльності учнів, структурою, темпами, насиченістю ТЗН, тощо.
Що таке сучасне навчання?
Це навчання – мета якого розвиток гнучкого професійного мислення учнів, а знання є умовою реалізації цієї мети. Обов’язковими умовами такого навчання є висока активність учнів у навчальному процесі, опора на їхній суб’єктивний досвід, створення на уроках проблемних ситуацій.
Основними елементами сучасного уроку виробничого навчання мають бути практична діяльність учнів, аналіз практики, дослідження і пошук.
Ефективність сучасного уроку залежить від багатьох причин, тому що являє собою складну процесуальну психолого – педагогічну систему. Але головне полягає у осмисленні мети кожного уроку, до тих пір поки педагог, готуючись до уроку, не буде чітко уявляти, чому він повинен конкретно навчити, з чого починати і продовжувати розвивати і виховувати своїх учнів, говорити про реалізацію задач навчання не доводиться.
Які ж вимоги ставляться до сучасного уроку?
1.Творче виконання програмно – методичних вимог до уроку, грамотне визначення типу уроку і його змісту в темі, бачення особливостей кожного уроку.
2. Вибір раціональної структури і темпу проведення уроку. Забезпечення виконання поставлених завдань та економне використання часу на уроці.
Вибір форм, методів, засобів навчальної діяльності.
3. Розширення арсеналу вибору методів, оптимальне поєднання різних методів.
4. Педагог – організатор пошукової роботи навчальної діяльності.
5. Залучення учнів до навчально – пізнавальної діяльності. Учень – дослідник і практик на уроці.
6. Проблемність, як основа навчання.
7. Диференційований підхід до навчальних можливостей учнів.
8. Облік реальних можливостей учнів групи, цілеспрямована ліквідація прогалин у знаннях.
9.Продумування і розв’язування навчальних завдань та психологічного розвитку.
10. Концентрація уваги учнів, використання міжпредметних зв’язків з метою формування цілісно наукової картини світу та економії часу.
11. Максимальна зворотна інформація від учнів.
12.Формування у учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.
Вибір структурних елементів визначається цільовою настановою. На методичному рівні слід розрізнити мету уроку і комплекс завдань, що впливають на побудову уроку, на корегування змісту матеріалу і на організацію діяльності учнів. Усвідомлення й успішне впровадження в практику роботи діяльнісного підходу, забезпечення активної і самостійної роботи учнів при використанні в побудові уроку методів пізнавального процесу вимагають перегляду майстром виробничого навчання підготовки до уроку.
В сучасному уроці надзвичайно важливо продумувати кожен окремий елемент. Необхідно вміти визначати педагогічні ситуації, що ведуть до розпізнання, упорядкування і систематизації знань, виявлення і пояснення суті досліджу вального, перетворення і застосування знань на практиці.
В уроці виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру. Зовнішня структура охоплює вступний інструктаж, поточний і заключний. (Схема плану уроку виробничого навчання додається).
Дидактична структура містить цільову установку на урок, актуалізацію знань і досвіду учнів, формування орієнтовної основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій, застосування засвоєних способів дій, підбиття підсумків.
Особливістю сучасного уроку є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві. Це вимагає активізації можливостей учня замість переказування абстрактивної ”готової” інформації.
Такі уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Все це залежить від стилю роботи конкретного майстра виробничого навчання. Особлива ж увага на сучасному уроці приділяється мотивації.
Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорю вальної теми. Суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що зараз і навіщо він робитиме. Без цього не буде ефективного пізнання.
З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання. Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, який використовується під час мотивації, підсумовується і стає місточком для представлення теми уроку. Мотивація займає не більше 5% часу заняття.
Ще хотілося б зупинитися на найважливішому компоненті сучасного уроку:
– рефлексії (від лат. – рефлексіо – відображення) – здатність психіки усвідомити, чого вони навчилися відображати навколишню дійсність і самого себе ( саморефлексія). Вона дає можливість учням і майстру:
– усвідомити, чого вони навчилися;
– оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;
– порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скоригувати певні позиції;
– майстру – побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.
Рефлексія здійснюється в різних формах у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, письмовій та усній формах.
Рефлексія і підведення підсумків інтерактивної вправи займає 5 – 15 хв. Рефлексія уроку має місце і на заключному інструктажі уроку виробничого навчання. Саме тут проясняється зміст проробленого, підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєнні, встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться їм у майбутньому. Рефлексія тісно пов’язана з постановкою мети. Формулювання учням мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію – усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.
Рефлексія заключного інструктажу займає 20% часу заняття.
Усім відомо, що повноцінна робота майстра неможлива без планування уроків. Особливо це стосується молодих майстрів. Розробка плану уроку та його дотримання дозволяє більше ефективно використати час уроку, відповідно структурувати його, що відіб’ється на структурності знань учнів. Хочу зауважити, що велике значення на уроці має організація навчальної діяльності навколо основної мети, яка повинна бути досягнута на кожному уроці. З цієї точки зору, такою метою є підготовка учня до самостійної роботи. Виходячи з позицій діяльнісного підходу, реалізація цієї мети може бути названа основним законом уроку. Саме виконання цього закону є необхідною умовою запобігання перевантаження учня і його відставання в темпах засвоєння навчального матеріалу.(Додаток 3)
ВИСНОВКИ
Для навчання, спрямованого на надбання знань, умінь , навичок , здатності приймати рішення і відповідати за них педагоги використовують сучасні стратегії навчання:
дедуктивне пряме навчання: лекції, міні-лекції, опитування, покази, демонстрації тощо;
інтерактивне (взаємодіюче) навчання: дискусії з «відкритою відповіддю»; робота в малих групах, які співпрацюють між собою; інтерв’ювання; генерація ідей за допомогою «мозкової атаки»; активні громадські дії (такі як листи, звернення, листівки, плакати, реклама тощо); вираження своїх думок і почуттів невербальними засобами; розробка власних проектів;
індуктивне навчання (ґрунтується на досвіді тих, хто навчається): ділові ігри (рольові, сюжетні, розвивальні, ситуаційні);
самостійне навчання: письмові роботи, реферати, публікації, навчальні проекти (курсові та дипломні проекти, творчі роботи).
Найбільш ефективним за результатами є інтерактивне навчання, в основі якого лежать принципи:
- безпосередньої участі кожного учня, що зобов’язує педагога зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;
- взаємного інформаційного, духовного збагачення.
Отже, формат сучасного уроку – це урок з використанням ідеї креативної освіти, а інтерактивні технології, методи і форми навчання є оптимальними для вирішення суспільних завдань з формування майбутнього робітника з розкутим, критичним та креативним мисленням
Отже, основною цільовою установкою використання інноваційних методів навчання є підготовка молодої людини до майбутньої виробничої діяльності, формування її громадянської позиції на уроках із будь-якої теми навчальної програми. Супутніми цілями виступають освітні та розвивальні. Їх досягнення пов'язують з активізацією навчальних можливостей учнів шляхом залучення до діалогу, у ході якого пропонується висловлення та обгрунтування власних думок замість переказування абстрактної, «готової» інформації.
Уроки виробничого навчання з використанням інноваційних методів, які проводять майстри ПТНЗ, надають учням можливості для формування основних пізнавальних і громадянських умінь, а також навичок і зразків поведінки в суспільстві. Використання ділових ігор, проектів, модульних технологій, вирішення проблемних та конкретних виробничіх ситуацій сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття та використовувати свій досвід, розвивати вміння вчитися, брати на себе відповідальність за результати праці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Інноваційні педагогічні технології навчання професії: Монографія / Нікуліна А.С., Молчанов В.М., Максименко Ю.Б., Матвєєв Г.П., Заславська С.О., Костюченко М.П., Сілаєва І.Є. - Донецьк: ДІПОІПП, 2005. – 385 с.
2. Кандюріна Т.В. Методичні рекомендації з проведення уроків різних типів при професійно-технічній підготовці в ПТНЗ (спеціалізація «Легка промисловість»). – Донецьк: ДІПО ІПП. – 2006р. – 48 с.
3. Кондратюк А.П. Памятка преподавателю теоретичкого обучения. – НИИ педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины. – Київ: - 1998. – 48 с.
4. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні / Затверджено Міносвіти і науки України 05.08.2004 р.
5. НІКУЛІНА А.С., СІЛАЄВА І.Є., ШЕВЧУК С.С. Сучасний урок в професійній школі:проектування, організація, аналіз: Методичний посібник. – Донецьк: ДІПО ІПП. – 2008. – 160с.
6. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; Под ред. Е.С. Полат. – М.: Изд. центр «Академия», 2001. – 272 с.
7. Олексюк Р. Використання інноваційних технологій (інформаційних, високих, педагогічних тощо) в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти – Донецьк: ДІПО ІПП, 2004. -92с.
8. Паньков Д.В. Організація модульної підготовки працівників у відповідності з вимогами ринку праці //Проблеми інженерно-педагогічної освіти. – 2003. - №5. - С.260-266.
9. Паньков Д.В. Організація навчання за інтерактивними технологіями / Методичні рекомендації для педагогічних працівників. - Донецьк: ДІПО ІПП, 2006. – 48 с.
10. Полак Л.Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект: Навч.метод. посібник. – Київ:Вища шк., 1999. – 112с.
11. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно- технічних навчальних закладах / Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006, №419 //Офіційний вісник України. – 2006. - №25. – С.92-105.
12. Підготовка майстра виробничого навчання до занять: Метод. реком. / Укладач С.О. Заславська. – Донецьк: ДІПО ІПП, 2007. – 64 с.
13. Педагогічні технології: Навчально-методичний посібник / Укладачі: Нікуліна А.С., Шацька Р.М., Молчанов В.М., Харагірло В.Є. – Донецьк: ДІПО ІПП, 2004. – 80с.
14. Радкевич В. Інноваційні процеси в сучасній професійній школі // Професійно-технічна освіта. – 2005. - № 7. – С. 9-11, 15. Ромадіна Л. Сучасні вимоги до уроку // Відкритий урок. – 2007. - № 6. – С. 66-79. 28
ДОДАТОК 1
Таблиця 1
Традиційний урок Сучасний урок
1 2 3
1. Стратегія навчання Стратегія формування – педагогічне втручання у внутрішній світ учня, нав’язування йому загальноприйнятих у дидактиці способів діяльності та її оцінювання Стратегія розвитку - розвиток особистісного потенціалу учня, його інтелектуалізації та самореалізації, формування творчої особистості
2. Джерело мотивації навчання Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство) Внутрішнє (інтерес самого учня)
3. Джерела інформації Педагог, підручники, ТЗН, довідникова інформація Використання нових інформаційних технологій, комп’ютерних та мережевих інформаційних систем
4. Глибина вивчення змісту навчальної інформації Учні, як правило, орієнтовані на рівень знання і розуміння Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)
5. Відсоток засвоєння навчального матеріалу Як правило, невисокий (від 5 до 50%) Як правило, високий (від 30 до 90%)
6. Роль особистості педагога Особистісні якості педагога залишаються в тіні, він виступає як “джерело” інформації. Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор, партнер, консультант, контролер
7. Роль учнівУчні виступають як “об’єкт” навчання, їх роль пасивна в прийнятті важливих рішень щодо процесу навчання. Діяльність - репродуктивна Учні – “суб’єкт” навчання, їх роль активна в генерації та реалізації особистісних ідей в процесі навчання. Діяльність – мотивована, пошукова, пізнавальна
8. Методи навчання Традиційні (репродуктивні, продуктивні, дедуктивні, індуктивні) Інтерактивні (інформаційні, евристичні, імітаційні)
9. Форми навчання Групова, бригадно-ланкова, індивідуальна, змішана. Інтегрована, кооперативна, робота в малих групах, парна, індивідуальна.
10. Контроль над процесом навчання Педагог добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачувані. Педагог має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані.
11. Результат уроку Досягнення точного запланованого результату згідно із дидактичною метою уроку Вибір оптимального рішення в процесі багатоваріативної переробки навчальної проблеми. При цьому поглиблюються необхідні знання й уміння та розвивається професійна творчість
ДОДАТОК 2
Таблиця 2
Характеристика та прийоми застосування методів навчання, які класифіковані за характером навчально-пізнавальної діяльності
Метод Призначення методу Зміст діяльності педагога Прийоми навчальної діяльності учнів
1 2 3 4
Інформаційний (пояснювально- ілюстративний) Сприйняття, осмислення і запам'ятовування інформації учнями Повідомлення викладачем навчальної інформації, демонстрація вивчаємих об'єктів, схем, креслень, наочного приладдя, використання технічних засобів навчання з метою пояснення або закріплення нового матеріалу. Самостійне вивчення учнями навчального матеріалу Слухове і зорове сприйняття навчального матеріалу. Запис під диктування основних положень формул, рисунків, схем, опорних конспектів. Читання тексту підручника. Перегляд кінофільмів. Заповнення нескладних таблиць. Повторення навчального матеріалу за заданим планом чи опорним конспектом
Репродуктивний Багаторазове відтворення учнями повідомлених їм знань; формування вмінь Постановка питань на відтворення раніше вивчених знань, бесіда, оглядова лекція. Застосування для відтворення знань і вмінь системи навчально-наочних посібників і технічних засобів. Самостійна робота учнів по відтворенню отриманих раніше знань і початкових умінь. Багаторазове використання визначеного теоретичного матеріалу з метою пояснення нового. Усний, письмовий або (і) графічний опис об'єктів. Розв’язання задач за зразком. Вправи у виконанні алгоритмізованих завдань.
Частково-пошуковий (евристичний) Самостійне виконання учнями окремих кроків і етапів у вирішенні навчальних проблем з поступовим ускладненням дій Проведення евристичної бесіди, лекції із застосуванням навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання Формування в учнів умінь бачити проблему, опанування ними ходом логічного міркування, залучення їх до доказу окремих частин проблеми, запропонованої викладачем, до обговорення і формулювання гіпотез, побудови висновків. Залучення наявних знань у учнів для створення нових уявлень і понять, пояснення поставлених навчальних проблем; теоретичне обґрунтування необхідності тих чи інших практичних дій.Проблемний (проблемний виклад) Опанування учнями логічними прийомами наукового доказу. Засвоєння ними нових знань і формування в них нових способів діяльності шляхом вирішення проблемних ситуацій різного рівня складності Проблемний виклад навчального матеріалу, вирішення проблемних ситуацій учнями за допомогою викладача, створення навчальної проблеми викладачем і самостійне вирішення її учнями; постановка і вирішення проблеми учнями. Використання навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання як основи для постановки і вирішення навчальної проблеми чи її частини. Здійснення частково самостійного пошуку: виявлення найбільш істотних питань вивчаємого матеріалу, його внутрішніх і зовнішніх зв'язків, загальних закономірностей. Аналіз власної пізнавальної діяльності. Рішення задач і виконання завдань новими способами. Використання логічних операцій (аналіз, синтез, порівняння, вичленовування, абстрагування і т.д.) у процесі постановки і розв’язання проблемних ситуацій. Постановка навчальних проблем на основі спостереження за об'єктами, які демонструються, досвіду. Розв’язання задач із зайвими і відсутніми даними, конструктивно-технічних і технологічних завдань
Дослідницький Пошукова творча діяльність учнів у процесі розв’язання нових для них проблем та проведення дослідження; опанування етапами дослідницьких робіт Пояснення змісту дослідження. Використання спеціального устаткування з метою спостереження й обробки даних. Самостійна теоретична і практична діяльність учнів; постановка експериментів, збирання даних, пояснення й оформлення висновків. Обґрунтування необхідності проведення досліджень. Визначення цілей і завдань, проведення спостережень і експериментів. Формулювання гіпотез. Вибір засобів спостереження. Складання плану спостережень. Опис і наукове пояснення отриманих результатів. Теоретичні та практичні висновки, відображення їх у вигляді формул, графіків, схем, таблиць, моделей досліджуваного об'єкта. Перевірка правильності рішення.
Таблиця 3
Класифікація, характеристика та прийоми застосування методів навчання в професійно-практичній підготовці
№ п/п Клас
методівНайменува ння Призначення Прийоми навчання
1 2 3 4 5
1.1. 1. За джерелом пізнання Словесний передача у найкоротший термін великого обсягу інформації для формування базових знань, професійних умінь;
розвиток абстрактного мислення;
правильне сприйняття й осмислення виробничої ситуації, визначення істотних зв'язків між явищами та процесами;
забезпечення свідомості і активності у навчанні, попередження помилок у роботі;
мотивація професійно-практичної підготовки. Розповідь, пояснення, роз'яснення, бесіда, евристична бесіда, інструктаж, робота з друкованим словом (інструкційно-технологічною документацією, літературою тощо)
1.2. Наочний - самостійне джерело інформації як засіб ілюстрації;
засіб закріплення словесної інформації й підвищення ефективності навчання;
засіб формування наочно- образного мислення;
створення орієнтованої основи діяльності при формуванні практичних умінь і навичок;
засіб підвищення інтересу до навчання Демонстрація натуральних об'єктів і наочних приладів, практичний показ майстром трудових прийомів і операцій, спостереження учнів, демонстраційний експеримент, екскурсія тощо
1.3. Практичний закріплення знань, формування умінь і навичок їх застосування у практичній діяльності;
зв'язок теорії з практикою;
формування професійних умінь і навичок. Вправи, рішення виробничо- технічних задач, самостійне виконання навчально- виробничих завдань, експериментальні навчально- виробничі роботи тощо
2.1. 2. За характером навчально-пізнавальної діяльності Пояснювально- ілюстративний - для викладу нового інформативно-описового навчального матеріалу;
для передачі великого обсягу інформації;
для формування інтересу учнів до матеріалу, який вивчається;
для сприйняття і запам'ятовування інформації учнями.
Розповідь, пояснення, бесіда з демонстрацією ілюстративних матеріалів та проведенням демонстраційного експерименту Навчально-виробнича діяльність згідно до інструктивно-технологічної документації; виконання прийомів і операцій за зразком, контроль ходу і підсумків роботи за вказівками майстра, вправи на тренажерах згідно інструкції тощо
2.2 Репродуктивний забезпечує швидке і міцне засвоєння навчального матеріалу;
сприяє швидкому і правильному формуванню практичних умінь і навичок;
оперативно орієнтує учнів на усунення типових помилок;
застосовується, якщо учні не готові до проблемного навчання. Навчально-виробнича діяльність згідно до інструктивно-технологічної документації; виконання прийомів і операцій за зразком, контроль ходу і підсумків роботи за вказівками майстра, вправи на тренажерах згідно інструкції тощо
2.3. Частково-пошуковий (евристичний) сприяє осмисленому і самостійному оволодінню знаннями, уміннями і навичками;
самостійне виконання окремих етапів діяльності з поступовим ускладненням.
Виконання навчально- виробничих робіт за інструкційно-технологічною документацією з неповними даними; самостійне проведення окремих дій із самоконтролем; самостійне виконання окремих вправ на тренажерах у різних режимах і ситуаціях тощо
2.4. Проблемний - освоєння нових умінь і формування нових способів діяльності шляхом рішення проблемних завдань різного рівня складності; - оволодіння критичними прийомами мислення. У залежності від рівня проблемності застосовують на всіх етапах уроку у вигляді монологічного, діалогічного проблемного викладу, евристичної бесіди, неповного вступного інструктажу, самостійного виконання пошукових завдань учнями тощо
2.5. Дослідницький сприяє розвитку творчих здібностей учнів при вирішенні нових проблем у процесі виробничої діяльності.
сприяє розвитку навичок наукового пошуку і самостійного обґрунтування вибору раціонального рішення навчально- виробничих завдань
Самостійне рішення навчально-виробничих завдань з раціоналізації трудового процесу, підвищенню продуктивності праці, розробці технологічних процесів у нестандартних умовах тощо
3.1 3. За логікою навчання Індуктивний використовують при вивченні навчального матеріалу, що вимагає встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виявлення специфічних особливостей об’єктів на основі загальних положень;
сприяє швидкому засвоєнню навчального матеріалу, розвиває абстрактне мислення;
сприяє розвитку здібностей учнів аналізувати, робити самостійні висновки. Виклад нового навчального матеріалу майстер починає із загальних положень, формул, законів, а потім переходить до конкретних прикладів і конкретних завдань
3.2. Індуктивний застосовують, коли матеріал носить фактичний характер, пов'язаний з формуванням положень, зміст яких може бути зрозумілий у ході індуктивних міркувань; використовують при вивченні технічних пристроїв і виконанні практичних завдань; сприяє розвитку умінь узагальнювати інформацію. Інструктування будується таким чином, що учні спочатку одержують інформацію про виконання окремих трудових прийомів, призначення пристроїв, властивостей окремих предметів праці, а потім проводиться узагальнення параметрів технологічного процессу
3.3. Аналіз використовують для формування уміння виявляти істотні ознаки об'єктів з наступним встановленням причинно-наслідкових зв'язків і систематизацією даних. У процесі інструктування майстер пропонує завдання, які передбачають виділення складових загального явища на підставі певних основ для аналізу; виявлення зв'язку між компонентами, які аналізуються тощо
3.4 Порівняння застосовують з метою поглиблення знань з навчального матеріалу, кращого запам’ятовування, формування умінь систематизувати та розробляти класифікації Постановка майстром питань і завдань, які припускають виявлення подібності й розходження об’єктів, обґрунтування їх причин, систематизація та класифікація
4.1. 4. Методи активного (інтерактивного) навчання Неімітаційні: виробнича практика, стажування на штатному робочому місці закріплення, розширення й удосконалення професійних умінь і навичок, отриманих при навчанні в навчальних майстернях;
освоєння прийомів і способів виконання виробничих робіт і функцій, типових для конкретної професії і рівня кваліфікації в умовах виробництва. Організація професійно- практичної підготовки і переддипломної практики відповідно до наступних вимог: - зміст і послідовність професійно-практичної підготовки повинні відповідати умовам виконання кожним учнем робіт на штатному робочому місці та програмі професійного навчання; - роботи повинні бути підібрані з урахуванням зростаючої складності, включати різноманітні прийоми й операції, сприяти розвитку технічного мислення, здібностей до раціоналізації
4.2 мітаційні неігрові: аналіз конкретних (виробничих) ситуацій сприяють розвитку критичного та логічного мислення учнів в процесі вирішення реальних і модельних ситуацій;
використовують для розвитку умінь знаходити правильні технічні рішення в нестандартних ситуаціях; стимулюють самостійну пізнавальну діяльність учнів. Майстер розробляє систему конкретних виробничих ситуацій за темами уроків, в процесі вирішення яких учні повинні обрати й обґрунтувати доцільність прийнятого технічного рішення: правильно розробити фрагмент технологічного процесу; підібрати інструмент, пристосування, матеріал; обрати правильні дії в кризових і конфліктних ситуаціях тощо
4.3. Імітаційні ігрові: ділова (рольова) гра моделювання майбутньої професійної діяльності.
розвиток професійної самостійності;
розвиток творчого застосування знань, умінь, навичок при виконанні функціональних професійних обов'язків у нестандартних модельних ситуаціях. Підготовляється педагогічний сценарій та правила проведення ділової (рольовий) гри, що визначає певну професійну діяльність учнів у відповідності до терміну навчання та рівню професійно-практичної підготовки учнів
Додаток 3
План відкритого уроку
з виробничого навчання
Якщо ви хочете мати, те чого ніколи не мали,
то вам доведеться зробити те, що ви ніколи не робили
Коко Шанель
Методична мета уроку: мультимедійний супровід уроку виробничого навчання з метою об’єднання декількох простих операцій в одну складну при раціональному використанні норми часу.
Тема програми: Виготовлення блузи жіночої
Тема уроку: Обробка застібки, бортів.
Мета уроку: навчити учнів правильному, точному використанню прийомів і операцій у різних сполученнях. Розвивати творчий підхід до роботи, логічне та технологічне мислення, зорову пам’ять, стимулювати учнів до активної пізнавальної діяльності. Виховувати охайність, відповідальне відношення до роботи, обладнання, прагнення до знань, уважність, естетичний смак.
Тип уроку: комбінований
КМЗ уроку:
стенд «Сьогодні на уроці(технологічна послідовність обробки застібки, бортів);
інформаційний блок:
Інструкційно-технологочні картки
Картки контролю та самоконтролю
Картка дефектів
Критерії оцінювання
Таблиця оцінювання знань учнів
Фотоілюстрації різновидів блуз
Відеоматеріал: «Показ трудових прийомів майстра в/н
Зразок готового виробу
МТЗ уроку: універсальні швейні машини, праски з парогенератором,спец. колодки, інструменти та пристрої особистого користування, комп’ютерне забезпечення.
Форми роботи: фронтальна, індивідуальна
Методи та методичні прийоми уроку:
Словесні: розповідь, бесіда, мозговий штурм
Наочні: демонстрація слайдів, ілюстрацій, відео демонстрації, схеми по вузлової обробки застібки блузи, стенд «Крок до здійснення мрії», «Сходинки власного успіху»
Практичні: поопераційне виконання обробки застібки та бортів блузи
Міжпредметні зв’язки: технологія швейних виробів, конструювання одягу, матеріалознавство швейних матеріалів, обладнання швейного виробництва, охорона праці, історія костюму.
Хід уроку
I. Організаційна частина – 3хв
1.1. Звіт чергового учня про готовність учнів та майстерні до уроку виробничого навчання
1.2. Перевірка майстром зовнішнього вигляду учнів, їх готовність до уроку
II. Вступний інструктаж – 45хв
2.1. Мотивація пізнавальної діяльності учнів
Робота над випереджаючим завданням:
доповідь учнів (слйдова презентація):
«Минуле поглядом сучасності»
Узагальнення майстром доповіді учнів
2.2. Актуалізація опорних знань
Гра: «Дерево знань»:
Які види пілочок ви знаєте ?
Для чого потрібні виточки ?
Для чого необхідні кокетки ?
Які тканини краще піддаються ВТО?
Від чого залежить довжина стібків тимчасового призначення?За призначенням шви поділяють:..?
Що таке дублювання?
Що таке клейова прокладка?
Чим відрізняється пілочка від переду?
2.3. Підведення підсумків опитування
2.4. Вивчення нового матеріалу
2.4.1. Мотиваційний момент «Крок до здійснення мрії»
2.4.2. Оголошення теми і мети уроку
Розповідь-пояснення з практичним показом трудових прийомів та технологічної послідовності обробки бортів пілочок планками.
I – етап – 35хв
Борти обробляють з настрочними чи суцільно викроєними планками, застібка може бути потаємна; застібку обробляють на обметані петлі та ґудзики, застібку блискавку, або кнопки
Обробка застібки пришивними планками:
Дублювання планок;
Прифастригування планок до краю борта;
Пришивання планок до підборта;
Видалення стібків тимчасового призначення;
Припрасування, запрасування(на правій пілочці) та розпрасування (на лівій пілочці)шов пришивання планки;
Вифастригування краю планки з сторони планки (на правій пілочці) з утворенням канту з пілочки 0,5см.;
Вифастригування краю планки зі сторони пілочки, утворивши кант з планки величиною 0,1см..
2.4.3. Звернення уваги учнів на можливі дефекти та методи їх усунення
2.5. Узагальнення та систематизація набутих знань:
«Ключ до перевірки знань» (тестові запитання)
Тестові запитання:
№1 Якою стороною укладають планку до пілочки?
Лицевими сторонами всередину;
Лицевою стороною планки до виворітної сторони пілочки;
Виворітніми сторонами всередину
№2 На якій пілочці шов пришивання планки запрасовують?
На правій пілочці;
На лівій пілочці
№3 На якій пілочці шов пришивання планки розпрасовують?
На правій пілочці;
На лівій пілочці
№4 На якій пілочці під час вифастригування утворюють кант з планки?
На правій пілочці;
На лівій пілочці
№5 На якій пілочці під час вифастриговування утворюють кант з пілочки?
На правій пілочці;
На лівій пілочці
2.6. Зосередження уваги учнів на якісне виконання денного завдання, доцільність використання відеоматеріалу та дидактичного матеріалу.
Девіз уроку:
Ми думаємо колективно
Працюємо оперативно.
Сперичаємося доказово,
Це для всіх обов’язково
2.7.Повідомлення учням норми часу на виконання денного завдання
2.8 Підготувати кожному учневі, до заключного інструктажу самоаналіз виконаного денного завдання згідно критеріям оцінювання, та підготувати відповідь на запитання: «Сходинки власного успіху»

III. Поточний інструктаж
Самостійна робота учнів – 2,5год
Цільові обходи майстра з метою контролю:
Організація робочих місць;
Правильності виконання трудових прийомів;
Дотримання учнями технічних умов на виконання роботи, режими ВТО;
Якості роботи;
Дотримання правил ТБ, ОП;
Пояснення нового матеріалу з практичним показом – II етап – 10хв
Розповідь-пояснення з практичним показом трудових прийомів та технологічної послідовності.
Обробка застібки пришивними планками:
Намітити ширину планки в готовому вигляді
Зафастригувати край планки;
Нафастригувати планки на пілочки;
Настрочити планки на пілочки;
Закріпити планку по краю борту;
Видалити стібки тимчасового призначення;
Припрасувати готову застібку
2.4.3. Звернення уваги учнів на можливі дефекти та методи їх усунення
2.5. Узагальнення та систематизація набутих знань:
«Ключ до перевірки знань» (тестові запитання)
Тестові запитання:
№1 Як намітити ширину планки на правій пілочки?
Від краю пілочки;
Від шва пришивання планки
№2 Як закріпити планку на лівій пілочці?
А. По краю планки;
В. У шов пришивання планки;
С. на відстані 0,5см від краю планки
№3 Як закріпити планку на правій пілочці?
А.На відстані 1см від краю планки;
В.По краю планки та у шов пришивання планки;
С. У шов пришивання планки
2.6. Зосередження уваги учнів на якісне виконання денного завдання, доцільність використання відеоматеріалу та дидактичного матеріалу.
2.7.Повідомлення учням норми часу на виконання денного завдання

III. Поточний інструктаж
Самостійна робота учнів – 2,5год
Цільові обходи майстра з метою контролю:
Організація робочих місць;
Правильності виконання трудових прийомів;
Дотримання учнями технічних умов на виконання роботи, режими ВТО;
Якості робоит;
Дотримання правил ТБ, ОП;
IV. Заключний інструктаж – 12хв
4.1. Підведення підсумків за день.
4.1.1. Самоаналіз учнями здобутих знань(згідно критеріям оцінювання)
«Сходинки власного успіху»
- Мені було важко…
- Я навчилась…
- Я дізналась…
- Я не знала…
4.1.2. Проаналізувати виконану роботу
- правильність виконання трудових прийомів
- дотримання технічних умов на виконання
- дотримання правил з ОП та ТБ
- чистота та охайність виробу
4.1.3. Проаналізувати роботу кожного учня:
- охарактеризувати допущені помилки
- вияснити причини та методи їх усунення
- Оцінити роботи згідно критерій оцінювання
4.2. Оголошення домашнього завдання: Згідно бригад скласти кросфорд на тему: «Виготовлення блузи»

Майстер в/н Лужна Ю.С.