Організація самостійної діяльності учнів у ГПД та вдосконалення культури їх мовлення

Організація самостійної діяльності учнів у ГПД та вдосконалення культури їх мовлення У сучасному світі поряд з умінням писати, рахувати і читати стоїть і уміння володіти навичками культури мовлення, бути патріотом і захисником своєї держави. Думка над даною темою виникла у зв’язку з тим, що саме в молодшому шкільному віці діти мають зрозуміти, розширити і поглибити знання про риси культурної людини, мовну культуру та культуру мовного спілкування, а також володіння навичками самостійної діяльності запобігає перевантаженню успішної праці учня, сприяє пізнавальній активності, ініціативі , раціональному використанню часу і засобів учіння. Кінцевою метою перед початком роботи над даною темою було те, що дитина, яка звикла самостійно вчитися сама шукає джерела інформації, шляхи розв’язання, бо уміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості. У сучасній психології і дидактиці «уміння самостійно вчитися» розглядається як цілеспрямована взаємозв’язана діяльність вчителя учнів, яка охоплює мотивацію, планування, підготовку та її здійснення і оцінювання результатів. Одним з найважливіших обов’язків вихователя ГПД - учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності в навчальній роботі. Особливу увагу слід звертати на вироблення в учнів раціональних форм і методів самостійної роботи над навчальним матеріалом. З структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:
сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;
виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
організовує свою працю для досягнення результату;
добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;
виконує у певній послідовності розумові або практичні дії;
усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалювати;
володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки.
Самостійна робота учнів початкових класів під час самопідготовки у ГПД формує в них вміння використовувати знання, отримані на уроці при виконанні домашнього завдання. Слід пам’ятати, що успішність дітей у навчанні та працездатність різняться. Одні учні працюють повільно, інші - швидко, для одних певні предмети є важкими, а для інших - навпаки. Тому учнів других класів потрібно привчати самостійно виконувати домашнє завдання, даючи їм певні інструкції, план роботи, але, щоб школярі не звикли працювати за вказівкою. У третьому класі слід прагнути до того, щоб учень самостійно обирав для себе найбільш доцільний спосіб виконання домашнього завдання з урахуванням загальних вказівок учителя. Саме на цьому етапі самопідготовки у завдання вихователя входить: здійснювати диференційований підхід до учнів у залежності від рівня їх самостійності та проводити роботу з трьома умовними групами учнів:
1 група - учні, які вміють працювати самостійно ( призначення з них помічників-консультантів); 2 група - учні, які ще не зовсім оволоділи навичками самостійної праці під час самопідготовки; 3 група - учні, які зовсім не вміють самостійно працювати. Тому, потрібно організовувати роботу дітей так на самопідготовці - забезпечуючи при цьому потрібний порядок і вміння самостійно вчитися. Отже, самостійна робота дає змогу формувати навички навчальної праці і формувати мислительні здібності учнів, передбачає вироблення навиків самоосвіти, самовиховання і сприяє всесторонньому розвитку особистості учня. При цьому виникають нові можливості в розвитку і формуванні в учнів позитивного відношення до навчання, стійких інтересів і навиків для подальшої самоосвітницької роботи. Культура мовлення виробляється спочатку в сім’ї, дошкільному закладі, а саме в школі дитина вдосконалює та продовжує оволодівати культурою мовного спілкування при спілкуванні з дорослими, на вулиці, у місцях громадського призначення та в побуті. Сьогодні перед школою ставиться мета виховати найкращі риси культурної людини. Мовлення відіграє важливу роль при спілкуванні, що показує високий рівень вихованості та культури. Саме культура мовлення є одна з найважливіших проблемних питань сучасного соціуму. Щоб розв’язати цю проблему педагоги разом із психологами прикладають багато зусиль, проводячи при цьому бесіди, тренінги та години спілкування. Підвищити свій мовний культурний рівень учень повинен не тільки прагнути, але й прикладати зусилля домогтися вихованості та врівноваженості в мовному етикеті. Він бере свій початок на уроках читання та рідної мови, тому що, саме там дитина має змогу почути мову інших і використовувати у своєму спілкуванні. Над проблемою мовного етикету зараз працюють багато вчених та провідні спеціалісти, щоб її розв’язати, пишучи методичні рекомендації, наукові розробки, доповіді та проводять наукові конференції. « Етика спілкування» часто асоціюється з мораллю та нудними повчаннями батьків і вчителів, що часто викликає обурення у дітей. Слово - це найдієвіша зброя, гостріша за меч, тому що, саме в словах криються найпотаємніші думки і вони мають високе призначення - бути засобом спілкування, вести народ до вершин культури, в той же час вони стають супутниками недбалості у мові і безкультур’ям. Культуру мовлення потрібно постійно розвивати і вдосконалювати, що і стараюся застосовувати у своїй педагогічній діяльності , а також донести це до учнів.