Стаття з досвіду роботи на українській мові з теми Мотивація до навчання

« Як утримати в учнів рівні навченості,
бажання вчитися, інтерес до пізнання нового,
мотив щодо вивчення предмету?»
Безперечно, професійна майстерність педагога вимагає не тільки знань з предмету, а головне – знань про дитину, її особистість, таємниці розвитку. Тому сучасному вчителю обов’язково необхідно спиратись у своїй діяльності на знання з психології.
Особистість педагога та учня, стилі їх взаємодії, темперамент, емоційний стан, типи мислення, мотивація, нейролінгвістичне програмування, вікові особливості, всі ці чинників впливають на навчально-виховний процес.
Навчальна діяльність триває практично всі роки становлення особистості, починаючи з дитячого садка й закінчуючи навчанням у середньому й вищому навчальному закладах.
Мотивація в загальному розумінні – це сукупність рушійних сил, що спонукають людину до виконання певних дій; залежно від поводження людини – це процес свідомого вибору нею того чи іншого типу дії, зумовленого комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Психологічна служба нашого закладу допомагає вчителям сформувати належну навчальну мотивацію учнів, їх пізнавальні інтереси, через використання психологічного інструментарію, а саме:
банк електронних психологічних досліджень щодо вивчення індивідуальних особливостей учнів гімназії. Під час особистісно-орієнтованого навчання педагогам у нагоді стають ці результати:
Дослідження інтелекту; Ваш темперамент; Екстраверт чи інтроверт?; Пізнай свій характер; Який у тебе тип мислення? Методика дослідження впевненості у собі; Чи уважні Ви?; дослідження уваги; дослідження здібностей; дослідження пам’яті.
Вимірювання мотивації на успіх Т.Елерса.
(Занадто високий рівень мотивації, Підвищений рівень мотивації, Середній рівень мотивації, Низька мотивація до успіху).
Методика «Спрямованість на здобуття знань або на оцінку» (Є.Ільїн, Н.Курдюкова). Мета: методика орієнтована на вивчення мотивації навчальної діяльності учнів, а також на вивчення мотивів навчально-трудової діяльності. (низький рівень, середній рівень, високий рівень).
(Високий рівень, Низький рівень, Середній рівень)
Направленість на отримання знань. (Середній рівень, Низький рівень)
Рівень научуваності (Високий рівень активності та научуваності, Демонстративна активність, Середній рівень научуваності, Низький рівень активності і та научуваності).
В нашому закладі навчаються діти з 5-го по 11 класи, діти різних вікових категорій, учні зі своїми запитами, бажаннями, потребами та звичайно ж мотивами навчальної діяльності.
Табліця №1
Для чого я навчаюсь?
5 – 6 кл.
10-12 років 7-8 кл.
12-14 років 9-10-11кл. 15-17 років Середній бал
5-11 кл.
А) для себе.
35% 44% 63% 47,3 %
Б)для батьків, рідних.
45% 30% 13% 29,3%
В)для того, щоб відповідати очікуванням ровесників (однокласників).
20% 26% 24%
23,3%
Розглянемо детальніше особливості формування навчальної мотивації учнів різних вікових груп.
5 – 6 кл. 10-12 років - молодший (ранній) підлітковий вік –(проявляються почуття працьовитості на противагу некомпетентності, несамостійності).
Молодший підліток як читач. Це роки, коли людина відкриває для себе новий світ переживань, захоплень. Внутрішній світ підлітка у порівнянні з молодшим шкільним віком набагато складніший.
Ускладнюються стосунки підлітка з навколишнім світом. „Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка..." психологи вважають „появу в нього уявлень, переконань про те, що він уже не дитина". (Вікова і педагогічна психологія). І хоч у його поведінці зберігається багато дитячого, він хоче бути (і всяко це виставляє) дорослим. Особистість дуже нестійка – він вже не дитина, але ще не дорослий – підліток страждає підвищеною емоційністю ( за спостереженнями психологів, критичні періоди в житті людини особливо багаті емоційними реакціями, багаті життям серця, а не розвитку. Тому вони такі збуджені, рухливі - ці 5-6-7-микласники. Тому і так важко працювати з ними на уроці. Разом з тим, що природно збудженість варто розумно використати і буде користь. Для розвитку творчого потенціалу цей вік особливо плідний. За спостереженнями Л.Виготського, творчі можливості 10-12-тирічних дітей найбільш яскраво проявляються саме в галузі література.
Незважаючи на бідність життєвого досвіду, нерозвинуту ще свідомість, його емоційність, збудженість, відсутність належної критичності до результатів своєї творчості багато дітей стають „художниками". Вони легко переймаються авторським чуттям, легко переносять себе в світ мистецтва, легко уявляють себе авторами картин, вони здатні тонко відчувати поетичне слово.
* 10-12-тирічний школяр захоплений подвигами, героїкою, пригодами, його улюбленими кумирами стають сильні і пристрасні особистості (звідси і захоплення Гарі Потер, Том Сойєр та інші).
*Учні мрійливі, постійно фантазують, вигадують пригоди відомих літературних героїв.
*У читанні багато з них якраз і знаходять місце своїм мріям. Сама книга владно входить в їх життя і сприймається як саме життя.Необхідно розвивати їх естетичне сприйняття, відтворюючу уяву, логічне мислення, пам'ять, асоціативне мислення, - вчити мислити свідомо, багато вчити напам'ять.
7-8-9 кл. 12-15 років - старший (зрілий) підлітковий
Особливість учнів 7,8,9 кл. мають якісні зміни у літературному їх розвитку. Ставлення їх до мистецтва в загалі визначається, вони формуються як кваліфіковані читачі. Книга починає сприйматися не тільки як об'єкт пізнання, але й як об'єкт художньої цінності. Старший підліток часто зосереджений на своєму внутрішньому світі і шукає в творах співзвучні йому мотиви.
Книга починає розглядатися ним часто як джерело власних радостей або печалей і оцінюється перш за все в залежності від того, наскільки вона співпадає з його особистими переживаннями. Це вік самовираження, воно буває настільки сильним, часто аналіз твору діти підміняють аналізом власних переживань або роздумів на теми, які цікавлять їх. У 7-9 класах навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів.
Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Тому в 7,8,9 кл. фронтальна робота з усім класом ускладнюється, доцільно буде використати особистісно-орієнтовані методичні прийоми.
Одним учням треба допомогти проникнути в об'єктивний зміст твору, не порушуючи при тому їх інтерес до власних переживань; у інших, навпаки, треба розвивати суб'єктивний, особистісний підхід до літературного матеріалу; для третіх важливо не дати погаснути їх здатності мислити образами, а часто перш за все треба виховувати культуру мови учнів.
Якщо вихованці бачать(відчувають) в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче крокують йому назустріч . Але в той же час, цей період називається і переломним у ставленні до літератури. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі.
При хорошій же організації уроку охоче виконують завдання.
8-9-класники здатні доволі критично оцінити педагога і можуть висловити незадоволення.
9-10-11 кл. 15-17 років - період ранньої юності (15-17)
Для підліткового віку характерні самовизначення, формування цілісного і цінного “Я”.
Літературний розвиток старшокласників у період пребування в ранній юності (10-11 кл.) зовні все виглядає дещо по-іншому, більш благопристойно: сидять, слухають (або роблять вигляд, що так). Говорять і пишуть не завжди те, що відчувають і думають, а те, що від них хочуть почути (небезпека формування двох моралей). Якщо уроки літератури їх не зачіпають, то вони фактично відсутні. При тому можуть любити і цінувати мистецтво, але не співвідносити з тим, що робиться на уроках літератури. Рання юність – це пора духовного і фізичного розвитку людини, пора особливо інтенсивного формування світогляду. Складається система поглядів, переконань, критеріїв підходу до себе і навколишнього світу, це відбивається і на ставленні до мистецтва.
В старших класах дуже потрібна цілеспрямована система літературного розвитку. Бо широко побутує думка, що для повноцінного сприйняття мистецтва не потрібна спеціальна підготовка, що якщо учень начитаний і розвинений, то він сам оволодіє культурою читання. Це не так.
В одній і тій же віковій групі можна зустріти учнів з різними рівнями літературного розвитку: деякі випереджають своїх ровесників, інші, навпаки, відстають. Наприклад, зустрічаються часто учнів старшої школи, які по своїй начитаності та кругозору не піднялись вище 5 чи 6 класників, залюбки читають твори Роулінг та Толкієна, разом з тим, 7-ми класників, які адекватно сприймають твори Булгакова, розуміючи іронію, гостру сатиру автора.
Якраз на заключному етапі літературного розвитку особливо гостро відчуваються недоліки викладання літератури в середніх класах. Якщо в попередніх класах викладання літератури йшло на рівні повідомлень, переказів, то в старших класах учні відповідатимуть сухо, схематично. Індивідуальна неповторність художнього образу їх не хвилюватиме. Вони, як правило, правильно зуміють сформулювати ідею, звести все багатство твору для логічного висновку.
Ми розглянули тільки один аспект психологічної основи мотивації, важливо враховувати також індивідуальні особливості учня : темперамент, характер, репрезентативну систему, домінуючу півкулю, карту інтересів, гендерні особливості тощо. Але це може бути темою наступних семінарів. Отже, процес формування навчальної мотивації учнів, не можливий без постійної співпраці з психологічною службою закладу.
Здосвіду роботи практичного психолога
Миколаївської гімназії №3
Склярук О.В.