Перекладацькі студії в галузі новогрецької і української термінології: Збірник матеріалів наук.-практ. конференції (24 квітня 2015 р.) За заг. ред. Н. Ю. Воєвутко

Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте файл и откройте на своем компьютере.
Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний університет Кафедра грецької мови та перекл аду « Нове життя нового прагне слова » Максим Рильський До 120 - річчя з дня народження ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ СТУДІЇ В ГАЛУЗІ НОВОГРЕЦЬКОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМ ІНОЛОГІЇ Збірник матеріалів науково - практичної конференції 24 квітня 2015 р. Конференцію організовано в рамках наукової теми кафедри « Специфіка п ереклад у нормованої літературної мови та діалектів новогрецької мови » (2015 – 2019) Державний реєстраційний номер 0115U003037 Маріуполь 2015 2 УДК 811.14’06’255 ББК 81453 - 8я43 З атверджено на засіданні кафедри грецької мови та перекладу (Протокол № 9 від 15.04.2015 р.) Перекладацькі студії в галузі новогрецької і української термінології : Збірник матеріалі в наук. - практ. конференції (24 кв ітня 2015 р.) / За заг. ред. Н. Ю. Воєвутко. – Маріуполь: МДУ, 2015. – 2 2 0 с. Д о ювілею теоретика і практика укра їнської перекладацької школи М. Рильськог о . Матеріали збірника присвячено проблемам, які обговорювалися на науково - практичній конференції «Перекладацькі студії в галузі новогрецької і української термінології» (Маріуполь, 24 квітня 2015 р.): особливості перекладацької манери М. Рильського ; термінотворення і формування терміносистем (за галузями наук) у новогре цькій і українській мовах; термінологія в умовах новогрецько - українського перекладу. Д ля студентів, що вивчають новогрецьку мову, а також усіх, хто цікавиться проблемами термінології та її п ерекладу в межах новогрецької і української мов. Автори опублікова них матеріалів несуть відповідальність за точність наведених фактів, цитат, власних імен, посилань на джерела та інших відомостей. © Колект и в авторів , 2015 © Кафедра грецької мови та перекладу, 2015 3 ЗМІСТ Кулігіна О. Передмова . Максим Рильський – перекладач ……………… 5 Кулігіна О., Крап і віна Я . До проблеми методики аналізу художніх перекладів (на матеріалі перекладів О. С. Пушкіна («Я пам’ятник собі …») ……….. 7 Калинюк А. Особливості поетичних перекладів М. Т. Рильського (на прикладі аналізу перекл аду твору О.С. Пушкіна «Кавказ») …….. 16 Кваша Є . Аналіз перекладу М. Рильського поезії «Я пережив свої бажання…» О. Пушкіна ……........ 22 Крап і віна Я . Максим Рильський – перекладач лірики О. Пушкіна (порівняльний аналіз перекладів М. Рильського і М. С тарицького) …………....... 28 Бондаренко О. Особливості перекладу наукової термінології .. 35 Воєвутко Н. Дефініційний аналіз поняття «електронна освіта» у кіпрському і українському освітньому середовищі …………………………. 42 Новицька О. Юридичні тексти новогре цької мови як об’єкт перекладознавчих і лінгвістичних досліджень …………………………………......... 51 Τόκινα Α . Η ορολογία των οικονομικών κειμένων …………. 58 Бойцова А. Термінологія дистанційного навчання у новогрецькій та українській мовах …………… 65 Βοντακούροβα Ο . Η ορολογία της μόδας …………………………… 72 Гаврилова О . Термінологія дидактики в українській мові ….. 79 Грицькевич А. Термінологія Європейського Союзу як інтеграційна терміносистема ………………….. 89 Зубочек . В. Особливості перекладу економічних термінів з новог рецької мови на українську ……………… 97 Копиченко А. Термінологія виховання як складова педагогічної термінології ………………………. 106 Куряча О. Термінологія засобів комп’ютерної комунікації в українській мові ………………... 114 Мал іч Е. Особливості перекладу терм інології морської справи у новогрецькій та українській мовах … 120 Никифоренко Н. Процес формування поняттєво - категоріального апарату соціальної педагогіки у новогрецькій та українській мовах …………. 128 4 Палинка В . Сучасний стан термінології спортивної педагогіки у новогрецькій мові ………………... 136 Покорєєв В. Термінологія військової педагогіки у новогрецькій та українській мовах ……………. 146 Романенкова С. Особливості перекладу термінів - абревіатур з новогрецької мови на українську ……………… 157 Савіна А. Те рмінологія операційних систем та програмного забезпечення у новогрецькій та українській мовах: перекладацький аспект …… 165 Сафроненко Ю. Класифікація релігійних термінологічних одиниць української поетики (на прикладах творів Т. Г. Шевченка) …………………………. 174 Сільченко М. Українська термінологія в галузі прикладної лінгвістики ………………………………………. 182 Удачина Г. Проблеми перекладу комп’ютерної термінології у сфері мультимедія ……………... 187 Хара А. Міфологічна термінологія в українських перекладах творів Й. Сеферіса ………………… 195 Чжан Ч. Китайские диалекты как языковой ресурс культурного наследия …………………………. Автори збірника ………………………………... 203 217 5 МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ РИЛЬСЬКИЙ ( 1895 – 1961 ) МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – ПЕРЕКЛАДАЧ 19 березня 2015 року наша країна в ідсвяткувала 120 - ту річницю від дня народження Максима Тадейовича Рильського – українського поета, перекладача, публіциста, громадського діяча. Кращим взірцем у царині високого мистецтва перекладу є позначена витонченою майстерністю діяльність М. Рильськог о, чиє ім'я 6 добре відоме українському читачеві завдяки перекладам з англійської, французької, німецької, італійської, польської, словацької, російської та інших мов, якими митець займався паралельно зі своєю поетичною творчістю. Розвиваючи нові принципи пе рекладу, набуті М. Старицьким, П.Кулішем, Лесею Українкою, І. Франком, М. Вороним, М. Рильський розкриває основні домінанти перекладацької діяльності, що полягають у передачі змісту оригіналу в єдності з визначальними особливостями його художньої форми, ст ильового малюнку, ритмомелодики, національної й індивідуальної своєрідності. Літературний критик М. Шаповалова зазначає: «…Рильський не стільки перекладає у звичайному розумінні цього слова, скільки творить українські оригінали творів світової літератури. В його перекладах вражає могутня мовна дисципліна, широта і легкість, безконечна віртуозність, різноманітність засобів… Його переклади демонструють безмежні можливості сучасної української поетичної мови». Донині актуальною залишається оприлюднена ним свог о часу думка про те, що перекладацьке мистецтво є одним із найсильніших важелів у взаємоознайомленні та спілкуванні етносів. Досконало володіючи технікою перекладу, М. Рильський відкрив для українського читача багато творів зарубіжної класики. Для нього на дзвичайно важливим було апробувати українське слово на кращих зразках світової літератури, утверджуючи його в європейському контексті. У доробку перекладача – твори всесвітньо відомих художників слова О. Пушкина («Євгеній Онєгін », «Мідний вершник» та ін.), А. Міцкевича («Пан Тадеуш», балади, сонети), П. Корнеля («Сід»), Вольтера («Орлеанська діва»), Н. Буал о («Мистецтво поетичне»), Ж. - Б. Мольєра («Мізантроп»), В. Гюго («Ер нані» та «Король бавиться»), В. Шекспіра («Король Лір», «Дванадцята ніч»), Г. де Мопасс ана («Кутя», «Слова в коханні», «Бекас», «Страх», «Ідилія»), Ж. Бед'є («Трістан і Ізольда»), М. Гоголя («Майська ніч, або Утоплена», «Ніч проти Різдва»), поезії О. Бл ока, В. Брюсова, П. Верлена, Ю. Словацького, Ю.Тувіма, А. Церетелі, а також твори його суч асників – П. Бровки, Д.Гофштейна, А. Ісаакяна , Якуба Коласа, Янки Купали, О. Прокоф'єва, М.Ушакова та ін. Кулігіна Олена 7 УДК 811.181.2’255.4(045) Кулігіна Олена, Крапівіна Яна ДО ПРО БЛЕМИ МЕТОДИКИ АНАЛІЗУ ХУДОЖНІХ ПЕРЕКЛАДІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ ПОЕЗІ Ї О.С.ПУШКІНА «Я ПАМ ’ ЯТНИК СОБІ…») Стаття присвячена методиці філологічного аналізу художніх перекладів поетичних творів. На матеріалі твору О. Пушкіна і перекладів, виконаних М. Рильським і М. Зеровим, автори дослідження втілюють на практиці запропонован у методику. Ключові слова: філологічний аналіз, авторська концепція, ідейно - художні домінанти, ключові слова, семантичне поле, еквівалент. Наукова теорія перекладу народилася на початку ХХ століття, коли з’явилися праці О. Фрінкеля. О. Федорова, М. Рильсь кого, К. Чуковського, згодом – В. Коптілова, Л. Бархударова, Ю. Ванникова, Г. Гачечиладзе, В. Комісарова, Ю. Еткінда та ін.., але й досі точиться дискусія стосовно встановлених або загальноприйнятих його канонів. Серед перекладацьких шкіл існували різні по гляди на переклад та його методику: одні твердили, що найважливіше донести «дух» (настрій, мотив, ідею) оригіналу, інші віддавали перевагу «букві» (лексико - семантичному складові) твору. Проблема пошуку рівноваги між «духом» і «буквою» в художньому переклад і залишається актуальною в сучасному перекладознавстві. Методика філологічного аналізу художнього перекладу була запропонована О. В. Кулігіною для використання в 8 процесі викладання курсу зарубіжної літератури в україномовній школі [3]. Метою даної статті є уточнення і апробація методики аналізу художніх перекладів на конкретному текстовому матеріалі. Зміст – це не тільки те, що сказано, а й те, чого не сказано. Саме на цій думці наголошував О. Фінкель, стверджуючи: «Хоч яким був дух оригіналу, він обов’язко во втілиться в лексиці, семантиці, синтаксисі, ритмомелодиці, тобто в мовних фактах» [1, с. 12]. Тож оскільки підтекст витікає з тексту, то завдання його прочитання не тільки літературне, а й лінгвістичне. Таким чином, йдеться про спільний літературний і мо вний підхід. Водночас О. Федоров наголошував, що повноцінний переклад – це найперше вичерпна точність у передачі смислового змісту оригіналу і повноцінна функціонально - стилістична відповідність йому. Вчений створив лінгвістичну концепцію, де вказувалося, щ о переклад спирається на мовний матеріал, тому без знання законів двох мов та розуміння мовних закономірностей їх співвідношення неможливе. Однак художній переклад не є результатом лише мовних відповідностей. На думку Г. Гачечиладзе [1], перекладач має ося гнути ритм оригіналу, інтонацію, манеру передачі думки, зв'язок усіх цих компонентів з фабулою, сюжетом і композицією твору та іншими елементами форми, які слугують розкриттю його ідеї. «Коли йдеться про «переклад» у справжньому розумінні слова, то ми вима гаємо точності – змістової і формальної т - і вірності – тільки не рабської…» – стверджує М. Рильський [ 1, с. 12 ] . Отже, перекласти художній твір означає висловити адекватно засобами однієї мови те, що вже висловлене засобами іншої, і, що дуже важливо, – як це висловлено. Художня проза менше регламентована, ніж поезія, тому в прозовому перекладі можна дібрати до речення відповідне речення; до 9 прислів’я, приказки, ідіоми – відповідну фразеологічну одиницю; і навіть до слова – відповідне слово. Зробити це вдаєт ься тому, що слово в прозі є носієм змісту, смислу, а також певного стилістичного забарвлення та експресії, тим часом як ритмічні й фонетичні його властивості не такі вже й важливі. Труднощі перекладу поетичного твору зумовлені, зокрема, розбіжностями між структурою двох мов і жорсткими формальними вимогами до поетичних текстів (ритм, римування, алітерації, асонанс, звуконаслідування, звуковий символізм та інші виразні засоби поезії). Для вибору слова чи не найважливіше значення мають його ритмічні та фонет ичні властивості, адже не тільки змістова сторона, а й метрична схема вірша, а також його ритмічна організація, звукова форма вимагають відтворення. Залежно від типу поезії (раціоналістична, романтична, філософська) змінюється співвідношення між логічним з містом, стилістичною експресією, ритмомелодійним і звуковим малюнком. Розмірковуючи над цією проблемою, М. Рильський у «Теорії перекладу» писав: «Перекладаючи поета, у якого головну силу становлять ритміка, звукопис і т. ін., треба перш за все саме про цю основну рису й подбати, свідомо іноді саме для неї жертвуючи образом, логічним ходом і т. ін.; а в перекладі з чисто розумового, логічного поета належить передовсім саме логічну лінію й виводити, нехтуючи іноді ритмічною злагодою, мелодичними тонкощами…» [ 1, с. 13]. Отже, без пропусків і змін немає віршованого перекладу. Одначе є речі, які і під час поетичного перекладу не можуть піддаватися змінам. Це авторська концепція, головна ідея та авторський стиль. Інакше переклад перетворюється на переспів, варіацію на тему. Загроза такого перетворювання виникає при вільному перекладі. І хоча вільний переклад не спотворює зміст і не порушує норми мови перекладу, а 10 тому є більш прийнятним, ніж буквальний переклад, завжди є небезпека перейти ту невловиму межу, за якою вільний переклад перетворюється на власне «прочитання». Порівняльний філологічний аналіз тексту перекладу з позицій його відповідності змісту і формі оригіналу дозволяє оцінити його художню вартість. Такий аналіз (як і філологічнй аналіз художнього тексту взагалі) базується на роботі з ключовими одиницями словами, словосполученнями, реченнями) у їх взаємозв’язку з усіма видами текстової інформації (змістової, підтекстової, концептуальної) та у співвіднесенні з іншими компонентами художнього твору (сюжетом, композицією, системою образів, темою, ідеєю, поетикою). Текстові одиниці безпосередньо стосуються авторської концепції, більше того, є безпосередніми провідниками авторської ідеї та зберігаються під час перекладу. Адже перед перекладачем стоїть проблема ви бору: чим саме можна знехтувати, а що треба обов’язково зберегти. «Підказкою» тут є текст оригіналу, де завжди засобами композиції ключові елементи «виштовхуються» на сильні позиції: у заголовок, фінал тексту, складають головні текстові бінарно - семантичні опозиції, характеризуються високою інтенсивністю вживання тощо. Текстові одиниці, ви значені О. Горідько як ключові, О. Ніколенко називає ідейно - художніми домінантами твору: «Коли ми говоримо про переклад, завжди слід пам’ятати про ідейно - художні домінанти твору (або систему сильних позицій) – семантичні, стилістичні, морфологічні, ритміко - інтонаційні та ін. У кожному творі вони присутні, і перекладач відтворює їх засобами іншої мови з тою чи іншою мірою достовірності та виразності – це обумовлює якість пер екладу та його різновид» [4, с. 38]. Визначення ідейно - художніх домінант тексту і того, як вони втілені в перекладі – головна мета аналізу перекладної літератури. Без 11 такої роботи неможливо адекватно оцінити художній переклад. Адже річ не стільки в тому, як перекладені ті чи інші слова і чи збережена ритміка або стилістика оригіналу, головне – чи переданий сам дух твору, його настрій, пафос, а це можливо тільки з урахуванням ідейно - художніх домінант. Послідовність дій перекладача частково збігається з етапам и філологічного аналізу тексту. Адже перекладач спершу аналізує оригінальний текст і з’ясовує авторську концепцію на основі ключових текстових одиниць (або ідейно - художніх домінант). Далі ведеться копітка робота, що стосується передачі – в єдності форми і змісту – задуму автора оригіналу засобами рідної мови. Розглянемо поезію О. С. Пушкіна «Я пам’ятник собі…» [ 5, с. 141 - 142 ] та її переклади, виконані М. Рильським і М. Зеровим [ 2, с. 370 - 371 ] . Тема свободи поетичної думки, призначення поета та його долі у Все світі є наскрізною у вірші. Починає вона свій розвиток з першої строфи («главою непокорной»), міститься в контексті другої і третьої строф, у четвертій конкретизується («восславил я свободу»), а в останній закодовано найвищий її ступінь («Веленью божию, о муза, будь послушна…»). Отже, ідейно - художня домінанта оригіналу – тема свободи – реалізується в ключових словесних формулах: «непокорн ы й», «Свобода», «веленью божию… будь послушна», які складають її семантичне поле. Подальший аналіз виявляє інші домінанти : «памятник» (« памятник», «весь я не умру», «душа», «прах», «тленье») і «нерукотворный» («лира», «пиит», «муза»). Таким чином, авторська думка може прочитуватися як постійне прагнення до душевної свободи, яка відмежована від матеріального світу. Істинна св обода стоїть над суєтністю. Шлях поета до духовної 12 свободи – творіння за велінням Божим, і тоді тільки поет реалізує себе у всесвітньому континуумі, а поезія його живе у віках. Таке прочитання стає можливим, оскільки в семантичне поле ідейно - художніх домін ант потрапляють на перший погляд антонімічні словесні формули. Так, у семантичному полі «Свобода» знаходяться «непокорная глава» і «веленью божию… будь послушна». « Памятник» характеризується протиставленням безсмертя і смертності: «душа», «весь я не умру» – «прах», «тленье». Тільки в семантичному полі «нерукотворн ый» немає протистоянь, а відбувається розвиток глибинної семантики: «лира», «пиит», «муза». Домінанти « памятник» і « нерукотворный» взаємодоповнюються, але не зливаються в одне семантичне поле. Розг лянемо і порівняємо переклади цієї поезії, виконані М. Рильським і М. Зеровим. Переклад М. Рильського [2, с. 370 - 371] зберігає ключовий образ свободи, але в першій строфі дещо змінюється його семантичне поле: непокора оригіналу перетворюється на духовну ви щість, яка стоїть над гордливістю обтяжених владою: …Олександрійський стовп, в гордливості незборний, Йому не досягне чола. В останній строфі авторська концепція покори Божому велінню звільняється від примусовості і перетворюється на стиль життя: Виконуй б ожеське, о музо, повеління… У перекладі Максима Рильського набагато більше, ніж в оригіналі, зближуються семантичні поля « памятник » і« нерукотворный »: …душа в заветной лире Мой прах переживет и тленья убежит… (О. Пушкін) 13 …я в лірі жити буду, Від праху утече нетлінний заповіт… (М. Рильський) Досягається це словосполученням «нетлінний заповіт», яке поєднує семантику «пам’ятника» і «музи». Переклад М. Зерова [ 2, с. 371 ] виступає яскравим зразком вільного перекладу. На відміну від М.Рильського, який, згідно зі св оїми поглядами на переклад, спробував точно передати зміст і форму. Пожертвувавши заради цього мелодійністю як характерною особливістю української мови, Микола Зеров створив текст більш відповідний фонетичним традиціям мови перекладу. Але в цьому тексті на багато більше відхилень від оригіналу, які однак не порушують авторську концепцію, що дає підстави вважати роботу М.Зерова не переспівом, а перекладом. Розглянемо уважніше переклад М. Зерова. Ідейно - художня домінанта «Свобода» взагалі втрачає семантику «по кора/непокора», а залишається тільки складова «вільний вибір людини, позбавленої будь - якого тиску»: «О музо! наслухай господнього веління…» Навіть саме слово «свобода» перекладач у четвертій строфі, на відміну від О.Пушкіна і М.Рильського, записав з малень кої букви. Семантичні поля « памятник » і «нерукотворный» у Зерова зливаються в одне, завдяки підібраному ним еквіваленту «незотлінний». Це неповний еквівалент, оскільки вказує не на шлях і спосіб досягнення поетом безсмертя («нерукотворный»), а на результат його праці. Проте він отримує розвиток у другій строфі: Ні, весь я не умру. У лірнім заповіті Душа переживе видимий мій кінець… Переміщення частки «не» на позицію перед займенником позбавляє речення риторичності, що присутня в оригіналі, та надає 14 йому біл ьш стверджувального характеру. «Прах» і «тлен» взагалі зникають, чим збільшується життєствердний пафос. А перетягнення кореня « - тлін - » у семантичне поле «нерукотворный» за допомогою еквівалента «незотлінний» об’єднує прагнення поета увічнитися та звільнити ся від бренного буття. Разом з тим, обидва поети - перекладачі використовують слово «заповіт», яке є кодовим для українців. Як відомо, це назва поезії геніального Т. Г. Шевченка, що має сакральне значення як для всієї нації, так і для національної культури, є поетичним символом України. Вживання слова «заповіт» у контексті «Памятника» О. Пушкіна додає заповідальності оригінальному твору, об’єднує ідею безсмертя автора з одним із значущих понять української культури, підкреслюючи тим самим її духовну споріднен ість із руською культурою. В основі методики аналізу художніх перекладів лежить філологічний аналіз тексту оригіналу, який полягає у послідовному визначенні авторської концепції, що реалізується через ідейно - художні домінанти. Жоден із перекладів не є абсо лютно точним еквівалентом оригіналу, однак використання різноманітних перекладацьких трансформацій не повинно суттєво порушувати систему домінант, аби не змінити авторську концепцію твору. Список використаних джерел: 1. Горідько Ю. Д. Чи можливий філологічни й аналіз на уроках зарубіжної літератури? Можливий. Якщо враховувати специфіку перекладного тексту // Всесвіт. літ. в серед. навч. закладах України. – 2000. – № 5. – С. 12 - 17. 2. Зарубіжна література. 9 клас: посібник - хрестоматія / Упор. Б.Б.Щавурський. – Тер нопіль: Навчальна книга – Богдан, 1999. – 512 с. 15 3. Кулігіна О. В. Особливості вивчення творів російської літератури в курсі зарубіжної літератури в двомовному середовищі сучасної школи //Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Редк ол.: …В. О. Соболь (відп. ред.) та ін.. – К.: знання України, 2001 – Вип. 7: Лінгвістика і літературознавство. – 202. – 373 с. – С. 367 - 372. 4. Ніколенко О. Специфіка уроку зарубіжної літератури в старших класах // Всесвіт. літ. в серед. навч. закладах Україн и. – 2001. – № 1. – С. 36 - 38. 5. Пушкин А. С. Стихотворения Александра Пушкина/Сост., подг. текста и примеч. С. Бонди. – М. Дет. лит., 1978. – 206 с. Кулигина Елена, Крапивина Яна. К проблеме методики анализа художественных переводов (на материале переводов стихотворения А.С.Пушкина «Я памятник себе…»). Статья посвящена методике филологического анализа художественных переводов поэтических произведений. На материале стихотворения А.Пушкина и переводов, выполненных М.Рыльским и Н.Зеровым, авторы исследования в оплощают на практике предложенную методику. Ключевые слова: филологический анализ, авторская концепция, идейно - художественные доминанты, ключевые слова, семантическое поле, эквивалент. Kuligina Yelena , Krapivina Yana. About the problem of analysis of lite rary translations (based on translations of the poem “I’ve made a m onument myself…” by A. Pushkin) . 16 material of A. Pushkin’s poem and transl ations made by M. Rylsky and N. Zernov. Key words: philological analysis, the author’s concept, ideas and artistry dominants, semantic field, equivalent, key words. УДК 811.181.2’255.4(045) Калинюк А настасія ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНИХ ПЕРЕКЛАДІВ М. Т. РИЛЬСЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ ПЕРЕКЛАДУ ТВОРУ О. С. ПУШКІНА «КАВКАЗ») Стаття присвячена питанням вивчення особливостей перекладів Максима Рильського. Автор розглядає шлях и зіставлення російськомовних творів та їх українських перекладів на прикладі перекладу М.Рильським поезії О.С. Пушкіна «Кавказ». Ключові слова: художній переклад, ідейно - художні домінанти, ключові слова. Художній переклад, як відомо, – це місце перетину різних культур, недаремно у багатьох сучасних працях його називають подією міжмовної та міжкультурної комунікації [5]. Належність вихідного і перекладного художнього текстів до різних культур спричиняє їхню соціокультурну асиметрію, яка виражається передус ім в тому, що в різних культурах можуть бути актуальними різні реалії, але навіть за наявності подібних, на перший погляд, реалій в різних культурах, вони можуть різнитися деталями, релевантними у певних ситуаціях (утворюються так звані «хибні друзі на рів ні реалій», що створює 17 труднощі для розуміння ідейно - тематичних домінантів тексту [1]. Це зумовило проблематику обраної теми дослідження. Без визначення ідейно - художніх домінант тексту і того, як вони втілені в перекладі не можна правильно оцінити художній переклад, адже річ не стільки в тому, як перекладач перекладає сам дух твору, його настрій, пафос, а це можливо тільки з урахуванням ідейно - художніх домінант [5]. Таким чином актуальність обраної теми зумовлена тим, що без ретельного аналізу та зіставленн я перекладу з оригіналом не можна займатися подальшим цілісним аналізом перекладеного твору. Практичне завдання зумовлене актуальністю обраної теми. Є різні способи відтворення семантики і стилістичного навантаження реалій засобами цільової мови – від тран слітерування лексеми з поясненням її семантики в примітках до добору аналогії в мові перекладу. Подекуди складну реалію просто виключають з перекладеного твору [5], тому що для перекладача головною метою залишається збереження теми та ідеї твору, у той час як збереження ритміки, римування, розміру відходить на другий план. Перекладач повинен чітко та точно визначати ідейно - художні домінанти тексту [2]. Науковою теорію перекладу займався Максим Рильський, його «Теорія перекладу» присвячена дослідженню основн их проблем перекладу поезій іншомовних авторів: ритміки, звукопису і т. ін. [2]. Особливо ця проблема актуальна для перекладу поезії, адже він вимагає уваги не тільки до змісту, а й до ритмомелодики твору. Такий переклад можна розглядати як окремий вид мис тецтва, адже перекладачу треба, не змінюючи римо - ритмічних особливостей вірша, зберегти головну тему та ідею, художні особливості авторського стилю. Саме це було головною метою перекладацької діяльності Максима Рильського. Він із великою делікатністю займа вся перекладами 18 іншомовних авторів, намагався максимально зберегти особливості оригіналу. Метою даної роботи є порівняльний аналіз поезії Пушкіна «Кавказ» та її художнього перекладу, виконаного Максимом Рильським [3] . Краса південної природи зачарувала пое та під час його перебування в горах Кавказу. Пушкін умів знаходити прекрасне навіть у таких дрібницях, як орел у хмарах, «утёсов нагие громады» та «рощи, зеленые сени, где птицы щебечут, где скачут олени». Однак поет помічає не тільки вишуканість і велич н авколишнього світу, тому що знає, що є і зворотний бік медалі. Адже життя тече за своїми законами, які позбавлені романтики і наповнені повсякденною прозою. Тому він знає, що десь «люди гнездятся в горах», яким доводиться трудитися в поті чола, щоб добути собі їжу. Поет майстерно створює образи людей, не акцентуючи уваги на їх зовнішності та роді діяльності. Він не розвиває тему, чому «нищий наездник таится в ущелье», але і без цього зрозуміло, що один з героїв твору зайнятий тим, що здобуває собі прожиток. І цей незначний штрих вдало доповнює ту ідилічну картину, яку так віртуозно створює поет, і привносить у неї елементи реалізму. Поет потай заздрить потужності водного потоку, але при цьому зазначає, що герой його вірша, якого автор ототожнює з самим собою , «бьется о берег в борьбе бесполезной». Так само і поет постійно намагається пробити ті невидимі стіни, які із завидною завзятістю зводить перед ним суспільство. Саме з цієї причини, спостерігаючи за тим, як Терек «лижет утесы холодной волной», Пушкін ото тожнює себе з водним потоком, який закутий в кам'яні береги. І так само у поета, як і в річки, немає можливості вирватися з цього полону, щоб проявити себе повною мірою. Однак якщо водний потік володіє потужною руйнівною силою, то себе поет позиціонує як с илу творчу. Він 19 переконаний, що за допомогою віршів можна змінити світогляд людей. Для цього потрібно лише звільнитися від внутрішніх і зовнішніх оков, навчитися не просто правдиво висловлювати те, що відчуваєш, а й доносити свої думки до читача. На жаль, спостерігаючи за гірською річкою, автор розуміє, що його мріям не судилося збутися. Цьому перешкоджає сама природа, мудра і нещадна. Звертаючись до водного потоку, поет зазначає: «нет ни пищи ему ни отрады: теснят его грозно немые громады». Побачене повніс тю відповідає внутрішнім відчуттям Пушкіна, який не припиняє війни з навколишнім світом, але з кожною миттю все виразніше розуміє, що навряд чи зможе вийти з неї переможцем. Ідейно - художній аналіз дозволив визначити такі домінанти, що підлягли обов’язковом у відтворенню в перекладі Максима Рильського. По - перше, тема свободи, як наскрізна провідна романтична тема в творчості О.С.Пушкіна, представлена в поезії «Кавказ» через образ орла. Ліричний герой ототожнює себе з цим птахом, який самотньо планує серед оди ноких верхівок Кавказу, де бачить першоджерела та рух життя. Отже, семантичне поле «свобода» реалізується через семантику самотності (один, орел), яка підкреслена картинами величного гірського пейзажу (край стремнины, отдаленная вершина). Ці слова задають настрій у першій строфі. У перекладі Максима Рильського збережені всі ключові одиниці оригіналу, проте для гармонізації та урівноваження змістовної лінії твору автор підібрав аналог до слова «стремина», змінивши його «страшним яром», тим самим зберігши рит м та зміст строфи. По - друге, О.Пушкін виразно оспівує красу природи Кавказу: тучи, водопады, утесы, мох, рощи, птицы, олени. У перекладі Рильського зберігаються майже всі ключові слова, але якщо в оригіналі логічний наголос падає саме на те, що водоспади п адають з самих хмар, 20 то у Рильського вже виникають високі скелі, скрізь які ринуть ті самі водоспади. Тож, якщо логічний наголос в оригіналі падає на паморочливу височінь водоспадів, то в перекладі акцент робиться на висоті скель, що без суттєвих порушень у змісті дозволяє зберегти віршовий розмір перекладу. По - третє, автор переносить ліричного героя до світу людей, де описуються елементи з їх побуту, річки Арагва та Терек, людина, яка чекає на здобич, пастух, що випасає своїх овець. Таким чином, зображення життя горців допомагає відтворити національний колорит та самобутність кавказького народу, такі елементи створюють атмосферу твору, тому вони є ідейно - художніми домінантами і підлягають обов’язковому відображенню в перекладі. Зіставлення тексту оригіналу та тексту Максима Рильського показує, що він дуже делікатно та майстерно поставився до цієї задачі. У четвертій строфі описується замкнений серед скель Терек. У перекладі Рильського він підступно лиже німий камінь, він закутий у холодні ґрати. У той час як у Пушкіна ці ґрати залізні і Терек лиже стрімчаки голодною хвилею а зовсім не підступно, як вказано у перекладі. Тож, якщо у оригіналі Пушкіна ріка безрезультатно шукає свободи серед кам’яних скель, то у перекладі увагу акцентовано на неприступності камен ю. Загалом, головною ідеєю при зображені річок було показати міць каменю та закуті в нього ріки, що ніколи не зможуть звільнитися від своєї неволі. Рильський виразно відобразив це, зберігши ритмомелодику та риму в останній строфі вірша. Висновки. За резуль татами дослідження бачимо, що вільний переклад поеми «Кавказ» у Максима Рильського практично відсутній. Автор витримує всі ключові слова, фрази, зберігає віршовий розмір, римування та навіть риму в останніх рядках. Загалом, у перекладі витримана ритмомелод ика, збережені всі ідейно - художні домінанти 21 оригіналу, внесені Рильським зміни не порушили змісту твору, спільна ідея та тема збережені. Список використаних джерел: 1. Кулігіна О.В. Особливості вивчення творів російської літератури в курсі зарубіжної літ ератури в двомовному середовищі сучасної школи //Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Редкол.: …В.О. Соболь (відп. ред.) та ін.. – К.: знання України, 2001 – Вип. 7: Лінгвістика і літературознавство. – 202. – 373 с. – С. 367 - 3 72. 2. Гак В.Г. Языковые преобразования. – М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. – 768 с. – С. 143. 3. Рильський М.Т. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.: Наукова думка, 1984. – 342 с. – С. 292. 4. Соколова С.О. Художній переклад як зона прояву соціокультурної та власне мовної асиметрії // STUDIA UCRAINICA VARSOVIENSIA: UNIWERSYTET WARSZAWSKI KATEDRA UKRAINISTYKI. 1. – Warszawa. – 2013. – С. 251 – 267. Калинюк Анастасия . Особенности поетических переводов М.Т.Рильского (на примере анали за перевода стихотворения А.С.Пушкина Кавказ»)» . Статья посвящена вопросам изучения особенностей переводов Максима Рыльского. Автор рассматривает пути сопоставления русскоязычных произведений и их украинских переводов на примере перевода М.Рыльского поэзии А.С. Пушкина «Кавказ». Ключевые слова: художественный перевод, идейно - художественные доминанты, ключевые слова. 22 Kalynyuk Anastasia . Rylsky (based on the translation of the poem “Caucasus” by A. Pushkin) . The article is devoted to analyzing the peculiarities of translations of Maksym Rylsky. The author considers the comparison of translation of Russian authors by Ukranian translators by the example of translation of Pushkin`s poetry «Caucasus» by Maxim Rylsky. Key words : literary translation, ideas and artistry dominants, key words. УДК 811.181.2’255.4(045) Кваша Євгенія АНАЛІЗ ПЕ РЕКЛАДУ М. РИЛЬСЬКОГО ПОЕЗІЇ «Я ПЕРЕЖИВ СВОЇ БАЖАННЯ…» О. ПУШКІНА У даній науковій статті на основі зіставного аналізу оригінального твору О. С. Пушкіна і його перекладу, виконаного М. Т. Рильським, визначе ні особливості відтворення ідейно - художніх домінант оригіналу. Виявлені та обґрунтовані проблеми точності, об'єктивності та смислового навантаження в процесі перекладу. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що перекладач виконав завдання: зб ерегти в перекладі головну ідею, не порушуючи встановленої рівноваги. Ключові слова : домінанти, семантика, семантичні поля, ключові слова. Багато років головною проблемою перекладу є його об'єктивність, точність і смислове навантаження. Переклад, на відмі ну 23 від переспіву, не передбачає відхід від тексту оригіналу. Головне завдання перекладача - поета – це передати всю суть твору читачеві, щоб зберегти художню вірність оригіналу. Проте доки мова йде про художній, поетичний переклад, що має на меті адекватне в ідтворення художнього змісту твору, перекладач повинен підкорятися диктату тих ключових чинників змістоутворення, які визначають унікальну інтонацію оригіналу. Переклад повинен виконувати такі функції: передача теми оригіналу, передача авторської позиції т а стилю, введення елементів іншомовної культури в культуру мови перекладу, надання читачеві змоги опанувати оригінал завдяки перекладу. Мета дослідження: здійснити зіставний аналіз оригінального твору поезії О. С. Пушкіна та її перекладу доробку М. Т. Риль ського. Твір О. Пушкіна «Я пережил свои желанья…» належить до жанру елегії – одного з найбільш поширених серед романтиків. Елегія - це вірш сумного змісту, що складається з двох частин: опис природи і роздуми ліричного героя. У творчості Пушкіна жанр елегі ї зазнає також складну еволюцію, для всіх елегій характерною є заглибленість ліричного героя в себе, у світ своїх переживань і ілюзій, звернення до своїх переживань і мрій, як правило, недосяжних. Поет шукає мету в житті, сенс свого існування, але не знахо дить його навіть в самому собі [4] . Можемо виділити дві ідейно - художні домінанти, які є носіями жанрових ознак: по - перше, сумний настрій твору; по - друге, опис природи відповідно до настрою ліричного героя. Характерні для романтизму настрої реалізуються в о ригіналі через ключові слова, які створюють семантичні поля [3] «самотності, самозаглиблення», «суму, страждань», «відмови від боротьби»: страданья, пустота, судьба жестокая, печальный, одинокой, жду (придет ли мой) конец. Сумні мотиви підсилюються протист авленням 24 із позитивним семантичним полем, що реалізується в словах «желанья», «мечты», «цветущий венец» (який «увял»). Таке протиставлення надає основним мотивам додатковий віковий відтінок – герой сприймається як особа, що розпрощалася з юністю, зістарила ся духовно. Опис природи виконаний в унісон з провідними мотивами і підкреслює настрій ліричного героя. Відбувається непряме порівняння героя з останнім листком, який затримався на «ветке обнаженной» до зимових бур: поздним хладом пораженный, бури (слышен) зимний свист, трепещет запоздалый (лист). Семантичне поле «самотності» (одинокой) доповнюється словами з опису природи «один» і «обнаженной (ветке)». Семантичне поле «відмова від боротьби» (пустота, увял, жду конец) зливається з віковою складовою, перетво рюючись на нове («зима життя»), семантика якого посилюється словами «поздним хладом», «зимний», «запоздалый». Завдяки віковій семі, позитивне семантичне поле. протиставлене основному мотиву, отримує значення «молодість, щастя». Таким чином, у поезії О. Пуш кіна проявлені мотиви самотності, страждань, відмови від боротьби, які підсилюються паралелями з природою і протиставленням із позитивними семами, поданими в супроводі дієслів минулого часу доконаного виду «пережив», «розлюбив». Вікова складова в протистав ленні прихована і розкривається через асоціації з природою. Отже, перед М. Рильським стояло завдання зберегти в перекладі зазначені домінанти та передати семантику ключових слів, не порушуючи встановленої рівноваги. Вірш починається словами : Я пережил сво и желанья, 25 Я разлюбил свои мечты… [1] М. Рильський перекладає: «Я розлюбив юнацькі сни» [2], що яскравіше виражає протиставлення із позитивним семантичним полем, ми бачимо, що ліричний герой розпрощався з юністю. У віршах зазвичай міститься дві с еми . Одна - явна, друга - прихована. Кожна сема проявляється в семантичному полі, тобто наборі слів, які підкреслюють головну думку. М. Рильському вдається виявляти приховану сему і наочно показувати її за допомогою ключових слів, які він вживає при перекладі, більш точних і яскравих, ніж в оригіналі. Наприклад, мрії - це юнацькі сни. Життя в приємному тумані, ілюзії, ніби через рожеві окуляри, коли юність захоплює, як приємний сон, але ліричний герой уже розлюбив свої мрії, а значить, пройшов той період його юності, коли він був захоплений життям. Всі семантичні заміни у поетичному перекладі виникають через необхідність зберегти римо – ритмічний малюнок. (Плоды сердечной пустоты - Порожні вицвіти весни) Його серце без любові, як весна без квітів. Квітів, які тільки ро зпускаються і наповнюють природу ароматами, як любов наповнює нашу душу. Тобто Рильський навіть точніше передав стан природи відповідно до настрою ліричного героя. (Живу печальный, одинокий - Живу в самотнім, вічнім болі ) Самотність - це вічний біль, який спустошує нас, здається, ніби він ніколи не закінчиться. Ліричний герой живе в болю і смутку, які поглинають його. Посилюється семантика страждання, але зберігаються семантичні поля «самотності, самозаглиблення», «суму». (Так, поздним хладом пораженный - Так восени, як хижим свистом) (Как бури слышен зимний свист - Зима з - за гаю засвистить) 26 Трепещет запоздалый лист!.. Листок запізнений тремтить.) Лексеми семантичного поля «пізньої осені» логічно доповнюють семантику «зими життя»: «листок запізнений», «трем тить», «на дереві безлистім». У вірші простежується настрій осені. Сумної та самотньої. Пізній хлад відчувається в кінці осені, коли вже ось - ось чути зимовий свист здалеку. Пушкін пише, що листок залишився до зимових бур, то Рильський вимушений конкретизув ати пору року, додавши семантику пізньої осені до Пушкінської близької зими. І в наступних рядках перекладач має на увазі, що вже десь за теплим гаєм чути свист ранньої зими, голос хуртовини. Ніби пронизливий холод змінює мерзлякувату осінь. І запізнілий л ист залишається один. Він передає переживання самотності, які відчуває ліричний герой. У його душі вже не цвіте весна, а тільки чути свист зими з - за гаю. Зберігається лінія настрою ліричного героя та опису природи. Але слово «тремтить» не виражає тієї емоц ії як «трепещет», воно не виражає такого яскравого смислового забарвлення. В исновки. Перекладач виконав завдання зберегти в перекладі зазначені домінанти та передати семантику, головну ідею, не порушуючи встановленої рівноваги. Головною особливістю перекла ду є те, що М. Рильський зміг розкрити приховану сему за допомогою ключових слів. Саме вони підкреслили настрій ліричного героя та його душевні переживання в гармонії з природою. Всі семантичні заміни у поетичному перекладі, які виникли, зберегли римо – ри тмічний малюнок. І додали яскравіше забарвлення віршу. Перспективи подальших розвідок вбачаємо в детальному вивченні перекладацької спадщини і виявленні характерних стильових рис творчості Рильського - перекладача. 27 Список використаних джерел: 1. Анализ стихотв орения Пушкина «Я пережил свои желанья» [Электронный ресурс] // http://pishi - stihi.ru/ya - perezhil - svoi - zhelanya - pushkin.html 2. Стихотворение А. Пушкина в переводе М. Р ыльского «Я пережив сво ї бажання...» // http :// www . ukrlib . com . ua / books - zl / printthebookzl . php ? id =320& bookid =8& sort =0 3. Универсальная научно - популярная онлайн - энциклопедия «Кругосвет ». СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ. [Электронный ресурс] // ESKOE_POLE.html 4. Эволюция жанра элегии в творчестве А. С. Пушкина [Электронный ресурс] // Кваша Евгения . Анализ перевода М. Рыльского стихот ворения «Я пере жил свои желанья…» А. Пушкина В данной научной статье на основе сопоставительного анализа оригинального произведения А.С. Пушкина и его перевода, выполненого М.Т. Рыльским, определены особенности передачи идейно - художественных доминант оригинала. Обнаружен ы и обоснованны проблемы точности, объективности и смысловой нагрузки в процессе перевода. На основе проведенного исследования сделан вывод, что переводчик выполнил задание: сохранить в переводе главную идею, не нарушая установленного равновесия. Ключевые слова : доминанты, семантика, семантические поля, ключевые слова. 28 Kvasha Eugene . Analysis of translation Rylsky for example A. Pushkin's poem . In this research article, based on a comparative analysis of the original A. S. Pushkin work and its translation which was made by M.T. Rylsky, defined transmission characteristics of ideological and artistic landmarks of the original. During the translation there were Identified and justified the accuracy, objectivity and semantic meaning problems. On the basis of t he study concluded that the translator fulfilled the task: to keep the main idea in the translation, without violating the established equilibrium. Keywords: dominant, semantics, semantic fields, keywords. УДК 811.181.2’255.4(045) Крапивіна Яна МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ - ПЕРЕКЛАДАЧ ЛІРИКИ О. ПУШКІНА (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДІВ М. РИЛЬСЬКОГО І М. СТАРИЦЬКОГО) У даній науковій статті на основі зіставного аналізу оригінального твору О. С. Пушкіна і його перекладу , виконаного М. Т. Рильським, визначені особливості відтворення ідейно - художніх домінант оригіналу. Виявлено та обґрунтовано проблеми точності, об'єктивності та смислового навантаження в процесі перекладу. На основі проведеного дослідження зроблено висново к, що перекладач виконав завдання: зберегти в перекладі головну ідею, не порушуючи встановленої рівноваги. 29 Ключові слова: композиція, зовнішня композиція, внутрішня композиція, буквальний переклад, художній переклад, поетичний переспів. Постановка проблем и. Переклад художнього твору, лірики – це, в першу чергу, спосіб донести до читача культуру іншого народу, її основні мотиви та збагатити власну літературу, додавши шматочок іноземного мистецтва, обрамленого рідною мовою та особливістю рідної культури. Не звертаючи уваги на те, що багато українських письменників вважали переклади розкішшю, Рильський ставив роботу над перекладами не нижче, ніж оригінальну творчість. Він вважав це наполегливою працею над рідною мовою, модернізацією матеріалів рідної мови. Хар актерною рисою перекладів Рильського є те, що він не робив буквальні переклади, а намагався передати основну думку автора, настрій та емоційне забарвлення, зберігаючи при цьому ритмомелодику вірша. М.Рильський вдавався до заміни слів, оборотів, використову вав прийоми антонімічного перекладу, щоб не порушити основну концепцію поетичного твору. Рильського називали «перекладачем слов’янських поетів»: Пушкіна, Некрасова, Міцкевича та інших. Самому перекладачу належали такі слова: «Українські переклади Пушкіна – конче потрібні. Це, по - перше, спосіб наблизити пушкінську спадщину до широких мас нашого народу, які думають і говорять українською мовою, отже, значить, переклади є трамплін до дальшого ознайомлення з творчістю Пушкіна в оригіналі; а, по - друге, який це п рекрасний спосіб вигострити свою мовну зброю, піднести українську мовну культуру на вищий щабель розвитку! Переклади Пушкіна на українську мову збагачують, отже, українську мову, українську поезію, літературу взагалі»[1,c.104]. 30 Переклади, виконані М.Рильсь ким, по праву вважаються найдосконалішими, оскільки найбільше відповідають змісту і поетичній формі оригіналів. Рильський переклав понад 60 віршів Пушкіна (серед них – «Деревня», «Кавказ», «Памятник», «Мадонна», «Приметы» та інші шедеври), роман «Евгений О негин», дві казки – «Сказка о попе и работнике его Балде», «Сказка о золотом петушке», поеми «Бахчисарайский фонтан» та багато інших. Метою даної роботи є аналіз композиції поетичних перекладів поезії О.Пушкіна «Село», виконаних М.Рильським та М.Старицьким . Перед тим як аналізувати переклад твору будь - якого автора треба розмежувати буквальний переклад, художній переклад і поетичний переспів. Буквальний переклад ставить на меті послівну передачу оригінального тексту іншою мовою. Художній переклад покликаний максимально зберегти зміст та форму оригіналу. Переспів може суттєво змінити змістові і формальні показники оригіналу,являючись і сам оригінальним твором «за мотивами». Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо - естети чну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата. Композиція може буди зовнішньою і внутрішньою. До зовніш ньої відносимо: кількість частин та рядків,віршовий розмір,римування, зберігання при перекладі деяких тропів. А внутрішня композиція - це та думка,яку хотів донести письменник, тільки вже у перекладі. Твір «Село» Олександр Пушкін присвячує проблемі кріпацт ва, що хвилювала багатьох мислячих людей того часу. Вірш композиційно складається з двох частин : перша частина (до слів «...но мысль ужасная...») являє собою ідилію, у той час як друга – політичну 31 декларацію, відозву до сильних світу цього. Образи першої частини: «темный сад с его прохладой и цветами», «светлые ручки», «нивы полосаты», «в дали рассыпанные хаты», «мельницы крылаты» – безсумнівно, романтизовані, що створює ідилічну картину спокою й умиротворення. Друга частина зовсім не схожа на першу, вона протиставлена першій, поет безжально викриває неподобство соціальних відносин, свавілля поміщиків і безправне становище народу. «Барство дикое» і «рабство тощее», основні образи цієї частини, втілюють «неуцтва тяжкий, ганебний гніт» «невежества убийственны й позор», всю неправильність і нелюдяність кріпосного права. Навколишній світ героя повний жорстокості і насильства, світ, де одні «тягостный ярем до гроба влекут», а інші, «не видя слез, не внемля стона» , «присвоили себе и труд, и собственность, и время земледельца», виглядає особливо потворно на тлі прекрасної, гармонійної природи, царства «щастя і забуття». Таким чином створюється контраст між двома частинами вірша, що дозволяє з особливою силою виявити ідею ущербності, неможливості існування кріпосного права. Автор використовує безліч зображально - виражальних засобів мови. У першій частині вони створюють романтичну і утихомирену атмосферу: «льется дней моих поток», «мельницы крылатые», «озер лазурные равнины», «мирный шум дубрав», «тишина полей». А в дру гій частині образотворчі засоби використовуються поетом, щоб з найбільшою яскравістю викрити неподобство соціального ладу: «...насильственной лозой», «чуждый плуг», «измученные рабы», «неумолимый владелец». Останні сім рядків вірша наповнені риторичними пи таннями і вигуками, поет ніби у цих рядках закликає до порозуміння, висловлює своє обурення. 32 Розмір вірша – шестистопний ямб. Рима – як чоловіча, так і жіноча, римування як перехресна, так і кільцева. Максим Рильський повністю відтворює композиційні особли вості оригіналу: присутній поділ вірша на умовні частини – змалювання чарівної природи та опис свавілля можновладців. Відтворюючи ідею поезії «Село», український поет у перекладі першої частини змальовує чудову красу природи, яка різко контрастує із зображ еними в другій частини картинами свавілля панів. Рильський зберігає, закладену композицію оригіналу,як основну ідейно - художню домінанту. Саме воно покликане показати контраст між світом природи і світом людей. М. Рильський передає також ритм та інтонацію п ушкінського вірша. Римування залишилось незмінним. У першій и другій частині зберігається анафора, наявна в оригіналі: «Где светлые ручьи в кустарниках шумят… Где парус рыбаря белеет иногда….» – «Де в воду дивляться кущів зелених віти… Де парус мовчазний б іліє рибаків…». Проте у перекладі другої частини Рильському не вдалося зберегти потрійну анафору: «Здесь барство дикое… Здесь рабство тощее… Здесь тягостный ярем…» – «Тут панство дике… Тут кожен у ярмі довічному росте…» О.Пушкін використовує інверсію у ряд ку «Здесь барство дикое, без чувства, без закона», чим робить акцент на слові «дикое» та виражає своє обурення необмежуваним нахабством цих персон. М.Рильський не знехтував цим тропом: «Тут панство дике та бездільне», передав емоційне забарвлення оригіналу . Кажучи про контрасти, треба зауважити,що не тільки Максим Рильський виконав переклад цього твору, а і Михайло Старицький у часи своєї діяльності. Поет некрасівської школи, Старицький привносив некрасівські мотиви і в свої переклади Пушкіна, 33 «посилюючи» п ереказуванні ним строфи. На початку вірша «Село» Старицький випустив 14 рядків (починаючи з слів : «Я здесь, от суетных оков освобожденный»), бажаючи в такий спосіб посилити контраст між мирною пейзажної ідилією і картиною пригнобленого життя селян: Коли б мій глас здолав людські серця зрушати, — Вогнем би їх спалив, і стрілами пройняв, За лемент, стогін, плач, за ті обдерті хати... Але на марне зойк: кебети бог не дав!...[2,c.349]. У перекладі М.Старицького немає плавного переходу від першої умовної частин и,яка описує красу природи,до другої, яка викриває соціальні проблеми того часу в найгірших їх проявах. Одже, за рахунок змін у зовнішній композиції Старицький підсилив внутрішнє протиставлення. Ці всі власні додавання перекладача, звісно, не змінили суть твору, але вони відокремлюють переклад М.Старицького від оригіналу і наближають до переспіву. Висновки. Порівняльний аналіз композиції двох перекладів твору О.Пушкіна «Село», виконаних М.Рильським і М.Старицьким, дозволяє визначити їх жанрову приналежність . Робота М.Рильського з повним правом може називатись художнім перекладом ,а творіння М.Старицького ,за всіма ознаками ,ближче до поетичного переспіву. Ці твори засвідчують, що перекладацька майстерність середини ХХ століття зробила крок уперед відносно по переднього. Але найголовніше – Максиму Рильському вдалося чітко визначити межу між художнім перекладом і поетичним переспівом. Перспективи подальших розвідок вбачаємо в детальному вивченні перекладацької спадщини і виявленні характерних стильових рис творч ості М. Рильського - перекладача 34 Список використаних джерел: 1. Доповідь "Художній переклад з однієї слов'янської мови на іншу", Вид - во АН УРСР. 2. Ларионова О. Н. «Максим Рыльский - переводчик пушкинской лирики» //Труды пушкинской конференции Одессы и Кишене ва. Издательство «Штиинца» Молдавского филиала Академии наук СССР Кишинев,1961, с.347 - 353. 3. Неборячок, Ф. Максим Рильський / Ф. Неборячок . – Львів : Видавництво Львівського університету ім. І.Франка, 1955 . – 60 с. Крапивина Яна . Максим Рыльский – пере водчик лирики О. Пушкина (сравнительный анализ переводов М. Рыльского и М. Старицкого) . В данной научной статье на основе сопоставительного анализа ори гинального произведения А. С. Пушкина и его перевода, выполненного М. Т. Рыльского, определены особенност и воспроизводства идейно - художественных доминант оригинала. Обнаружены и обоснованы проблемы точности, объективности и смысловой нагрузки в процессе перевода. На основе проведенного исследования сделан вывод, что переводчик выполнил задание: сохранить в пе реводе главную идею, не нарушая установленной равновесия. Ключевые слова: композиция, внешняя композиция, внутренняя композиция, буквальный перевод, художественный перевод, поэтический перепев. Krapivina Yana . ry (comparative analysis and translation by M. Rilskiy and M. St aritskiy). 35 In this research paper, based on a comparative analysis of the original work by Pushkin and his translation by M. Rylskiy, defined features of reproduction of the ideological and ar tistic landmarks of the original. The problems of accuracy objectivity and semantic meaning in the translation process were discovered and proved . On the basis of the study it is concluded that the translator fulfilled the task: to keep the main idea in the translation, without violating the established equilibrium. Tags: composition, external composition, the internal composition, literal translation, literary translation, poetry rehash. УДК 811.14’06’255.2(045) Бондаренко Олена ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ Статтю присвячено вивченню особливостей перекладу наукової термінології з новогрецької мови. Розглянуто особливості передачі науково - технічних термінів на прикладі іменників новогрецької мови на позначення маси. Ключові слова : термі нологія, науково - технічні терміни, наукові тексти, іменники на позначення маси. У сучасному світі розвиток технічного прогресу та наукової діяльності людства призводить до виникнення нового обсягу матеріалу, що потребує детального вивчення як на теоретичн ому, так і на практичному рівні. Перекладач наукового матеріалу повинен бути дуже уважним працюючи з технічними текстами, адже в наукових текстах 36 міститься багато термінів, фактів, в яких можна розібратися тільки маючи відповідну підготовку. Успіх роботи п ерекладача в науковій сфері визначається більше його знаннями, вмінням оперувати термінологією, аніж перекладацькими навичками. А ктуальність даного дослідження обумовлена потребою у вивченні підходів до передачі іменників, що позначають такі наукові термін и як назви маси при перекладі науково - технічної літератури з новогрецької мови на українську й навпаки та прагненням дослідити особливості науково - технічної термінології новогрецької та української мови. Наукова новизна полягає в тому, що уперше на матеріа лі новогрецької та української мов досліджено можливі типи передачі іменників, що позначають одиниці виміру маси. Об’єктом дослідження є науково - технічна термінологія, а предметом являються іменники, що позначають масу. Мета роботи: визначити особливості п ередачі науково - технічних термінів на прикладі іменників на позначення маси. Виникнення і формування наукового стилю як функціонального різновиду загальнолітературної мови ба гато науковців, такі як І.К. Білодід , В.В. Виноградов, А.П. Коваль вважають зумовл еним історичним ходом розвитку процесу пізнання, станом самої науки, еволюцією різних галузей наукових знань, розвитком наукового мислення, різноманітних сфер діяльності людини. Із розвитком науки й техніки, розширенням сфери наукової діяльності, з появою необхідності регулярного спілкування в науковій галузі виникає потреба у використанні певних засобів літературної мови, створенні особливих мовних організацій, які в сукупності відповідали б вимогам комунікації саме у сфері науки. Наука, накопичуючи факт и, експериментуючи, аналізуючи й узагальнюючи, фіксує свої результати в окремих поняттях і в системі понять, оскільки змістом наукових 37 повідомлень є опис фактів, предметів і явищ дійсності, їх вивчення, пояснення, формулювання закономірностей і законів [2] . Особливе місце в науковому стилі мови займає переклад науково - технічної літератури – це вид перекладацької діяльності, що включає переклад технічних інструкцій, сертифікатів, технічних паспортів, стандартів та іншої науково - технічної документації [1]. Вз агалі технічний переклад за класифікацією В. С. Виноградова можна поділити на три категорії: 1. Технічний переклад - переклад технічних інструкцій з іноземної мови на рідну, стандартів, специфікацій, сертифікатів, техпаспортів і інших супровідних документі в 2. Технічний переклад - мовна і смислова адаптація перевідних матеріалів, зокрема, перерахунок одиниць виміру (сантиметри замість дюймів і тому подібне), макетування і підготовка закінченого документа для кінцевих користувачів у формі друкарської продукц ії або в електронному вигляді. 3. Технічний переклад - усний почерговий переклад зарубіжного технічного фахівця в ході пусконалагоджувальних робіт і тренінгу персоналу. Кожна з вище перелічених категорій має свою специфіку і свої підводні камені, які необх ідно враховувати при взаємодії з перекладацьким текстом для правильної організації процесу перекладу [3]. Як відомо, значну частину науково - технічної науки складає наукова термінологія. В галузі перекладознавства термінології такого типу приділяють особлив у увагу. З розвитком науково - технічного прогресу з’явилося багато нових понять, що потребували вивчення та аналізу і таким чином, становили нові задачі для перекладачів. У словниковому складі будь - якої мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. На 38 сьогоднішній день у розвинених мовах близько 90 % нової лексики становлять науково - технічні терміни. Останнім часом прискореними темпами розвиваються такі галузі науки, як інформатика, кібернетика, ядерна фізика, комп’ютерна техніка, тощо. Це супроводжується появою нових термінів, які також приходять на зміну застарілим. Проте історія не знає випадку цілковитого оновлення будь - якої термінологічної системи [3]. Науково - технічні терміни як мовні знаки, що репрезентую ть поняття спеціальної професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково - технічних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів - неологізмі в). Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови, бути систематичним, точним, коротким, однозначним (однак це стосується однієї підмови), експресивно нейтральним, евфонічним (милозвучним), відносно незалежним від контексту. Кожен термін зіставл яється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття. Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню понять [4]. Способи утворення термінів: 1. за допомогою префіксів та суфіксів; 2. конверсія (утворення нового сло ва внаслідок переходу даної основи в іншу парадигму словозміни); 3. усічення слів; 4. привласнення значення слову, яке вже використовувалося; 5. складення слів, складів або скорочень; 6. спосіб шаблону [5]. Загалом іменники, що позначають категорії маси як в новогрецькій так і в українській мовах мають точні відповідники. Але є й винятки, тобто слова, які викликають труднощі при перекладі. В основному, це запозичені з англійської, німецької, італійської мов слова, які мають характерні для своєї країни одини ці виміру маси. На 39 українську чи новогрецьку мову ці іменники можна перекладати за класифікацією перекладацьких прийомів Л.С. Бархударова, а саме транслітерацією з поясненням значення слова, описовим методом чи калькуванням. Іменники на позначення маси мож на класифікувати за загальноприйнятою системою мір, до яких вони відносяться:  метрична система мір  міри маси в науці  американська чи англійська система мір  британська аптечна система  стара російська система  європейська система вимірювання маси  антична До метричної системи мір відносяться традиційні міри маси. В українській та новогрецькій мові ці іменники звучать так: Грам – το γραμμάριο, γράμμον Кілограм – το χιλιόγραμμο Міліграм - το χιλιοστόγραμμο Тонна – ο τόν(ν)ος Карат – το καράτι Центнер – ο μετρικός στατήρας 100 κιλών Як бачимо останнє слово не має точного відповідника в новогрецькій мові, тому його потрібно перекладати описовим методом чи смисловим розвитком. Слід відмітити, що деякі слова в новогрецькій мові, що позначають одини ці виміру мають дві основи та пишуться разом, але на українську мову слід писати їх окремо: εκατόγραμμο – сто грам. Міри мас в науці поділяються на одиниці, які в українській та новогрецькій мовах мають такі відповідники: 40 Атомна одиниця маси – το ατομικό β άρος Молекулярна маса – το μοριόγραμμον Галон – το γαλόν (міра об'єму рідин і сипких тіл) Сонячна маса – το ηλιακό βάρος Електрон - вольт – το ηλεκτρόνιο - βόλτ Як бачимо, останні два слова можна перекладати способом калькування. До американської та англійсько ї системи мір відносяться такі іменники – одиниці вимірювання маси, які мають різні способи перекладу в українській та новогрецькій мовах, оскільки вони характерні лише для Англії чи США. Тому в українській та новогрецькій мові, якщо не має точних відповід ників, їх слід записувати описово - пояснювальним методом: Стоун - 14 фунтів, або приблизно 6,350 кілограм – 14 φούντι ή 6,350 χιλιοστόγραμμα Фунт - 453,59237 грам (точна кількість) – το φούντι Унція - 1/16 фунта, або 28,349523125 грам – η ουγγία Драхма - 1/ 16 унції, або 1/256 фунта, або 1,7718451953125 грам – η δραχμή Гран — 1/7000 фунта, або приблизно 64,79891 міліграм – η μονάδα βάρους 1 προς 700 φούντι Американська тонна – ο αμερικανικός τόννος Британська аптечна система мір включає одиниці маси, які як і в американській системі мають різні способи перекладу на українську та новогрецьку мови: Тройський фунт, або аптечний фунт = 373,242 грам – το φαρμακευτικό φούντι Тройська унція, або аптечна унція = 1/12 тройського фунта, або 31,1035 грам – η φαρμακευτική ουγγία 41 Драхма = 1/8 тройської унції, або 1/96 тройського фунта, або 3,8879375 грамм - η δραχμή Скрупул = 1/3 драхми, або 1/288 тройського фунта, або 1,2959791666... грам – το ½ γραμμάριου Гран = 1/20 скрупула , або 0,064798958333... грам – η μονάδα βάρους 1 προς 700 φούντι До старої російської системи мір відносяться іменники – архаїзми , які в українській та новогрецькій мові мають лише в деяких випадках прямі відповідники , а в інших випадках їх можна записувати транслітерацією чи описовим методом : Берковец ь - 10 пудів , тобто 163,8 кг - το μπέρκοβετς, 163,8 κιλά Пуд – 16, 38 кг – το πούτι, 16, 38 κιλά Фунт — 409,5 грам – το φούντι Лот — 12,8 грам – το λότι, η ουγγία Золотник — 4,26 грам – το ζολοτνίκ, 4,26 γραμμάρια Доля – το ρωσσικό μέτρο βάρους ίσον προς χ ιλιοστά γραμμάρια Таким чином, найбільше іменників – позначень маси можна зустріти в метричній та європейській системах мір, найменше в британській та американській. Якщо класифікувати ці іменники за способом їх перекладу на українську та новогрецьку мову, то можна визначити, що найбільше слів мають точні, прямі відповідники в українській та новогрецькій мові. Статья посвящена изучению особенностей перевода научной терминологии новогреческого языка. Рассмотрены особенности передачи научно - технических терми нов на примере существительных новогреческого языка для обозначения массы. Ключевые слова: терминология, научно - технические термины, научные тексты, существительные обозначающие массу. 42 This article deals with the studying of the scientific terminology tra nslation from Greek language. Much attention is given to the ways of scientific and technical terms translation of the nouns denoting mass from the Modern Greek. Key words: terminology, scientific and technical terms, scientific texts, nouns denoting mass. Список використаних джерел: 1. Алимов В. В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации / Алимов В. В. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 26 с. 2. Вихристюк Л.С. Вступ до перекладознавства: Навч. Посібник / Вихристюк Л. С. – А.: ДГМТ, 2001. – 36 с. 3. Мирам Г. С. Основы перевода: Курс лекций, учебное пособие / Мирам Г. С. – К.: Эльга, Ника - Центр, 2002. – 248, 264 с. 4. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / Пентилюк М. І. – К.: «Освіта», 1994. – 86 с. 5. Терехова С. І. Вступ до перек ладознавства / Терехова С. І. – К.: КДЛУ, 2001. – 76 с. УДК 811.14’06’373 Воєвутко Наталя ДЕФІНІЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ЕЛЕКТРОННА ОСВІТА» У КІПРСЬКОМУ І УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ 43 У статті здійснено порівняльний аналіз дефініцій поняття «електр онна освіта» в освітньому середовищі Республіки Кіпр та України. Наведено паралельний переклад його дефініційних ознак. Ключові слова: електронна освіта, дефініція, дефініційний аналіз, кіпрське освітнє середовище, українське освітнє середовище, переклад. Постановка проблеми. Глобальною причиною сучасних цивілізаційних змін є винахід інформацінйо - комунікаційних технологій. Інформаційно - комунікаційні технології, мережа Інтернет радикально змінили освітнє середовище; засоби міжособистісної комунікації сприял и формуванню якісно нового молодого покоління інформаційного суспільства [4, с. 135]. Одним із інструментів розвитку інформаційного суспільства, як зазначено в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 р оки» [5], є електронна освіта. Однак визначення цього поняття у вітчизняному освітньому середовищі дещо відрізняється від тлумачення цього поняття на дефініційному рівні в системі освіти Республіки Кіпр. Це й обумовило звернення до проблеми. Об’єкт дослідж ення – поняття «електронна освіта» в освітньому середовищі Республіки Кіпр і України. Предмет дослідження – дефініції поняття «електронна освіта» в освітньому середовищі Республіки Кіпр та України. Мета – дослідити та систематизувати дефініції поняття «еле ктронна освіта» в освітньому середовищі Республіки Кіпр та України. Виклад основного змісту дослідження. В українському освітньому середовищі вживаними є поняття е - освіти і е - навчання. У 44 проект і Концептуальних засад розвитку електронної освіти в Україні (2 013) даються такі визначення цим поняттям. Електронна освіта – це цілеспрямований п роцес досяг а ння результатів виховання та навчання засобами електронного навчання. Електронне навчання (e - learning) – система навчання за допомогою інформаційно - комунікаційни х технологій [3]. В іншому документі – « Стратегі я розвитку інформаційного суспільства в Україні » (2013) – електронна освіта визначена як форма отримання освіти, що здобувається з використанням виключно інформаційно - комунікаційних технологій [6] . Відтак, п ріоритетним напрямом є забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності громадян насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно - комунікаційних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості, та забезпечення неперервності навчання. Дефініційній ознаки поняття «електронна освіта» (е - learning ) у кіпрському освітньому середовищі використовується для опису різних видів діяльності, починаючи від ефективного використання інформаційно - комунікаційних тех нологій у школі, дистанційної форми навчання, закінчуючи використанням комп’ютера разом з мультимедійним програмним забезпеченням і різних цифрових пристроїв удома або будь - якому зручному місці [10; 13]. У результаті дослідження було узагальнено підходи кі прських учених і педагогів щодо сутності поняття «електронне навчання». У кіпрському освітньому середовищі – це навчання на відстані за допомогою виключно електронних засобів як організації навчального матеріалу, так й засобів комунікації та співпраці [8; 14]; надання онлайн - курсів та створення груп для онлайн - навчання, що передбачає гнучке навчання в будь - якому місці, у будь - який час і для будь - кого 45 [11]; навчальна діяльність в електронному форматі [10]. У Республіці Кіпр інформаційна підготовка є обов’яз ковою складовою професійної підготовки і підвищення кваліфікації вчителів. В Україні поширеним є термін «інформаційна компетенція», що означає здатність за допомогою інформаційних технологій самостійно шукати, аналізувати, відбирати, обробляти та передават и необхідну інформацію; інтегративне утворення особистості, яке віддзеркалює її здатність до визначення інформаційної потреби, пошуку інформації та ефективної роботи з нею у всіх її формах та представленнях – як в традиційній, друкованій формі, так і в еле ктронній формі; здатності працювати з комп’ютерною технікою та телекомунікаційними технологіями, та здатності щодо застосування їх у професійній діяльності та повсякденному житті [1]. Вивченню питань, пов’язаних із запровадженням інформацйно - комунікаційних технологій в навчальний процес, формуванням інформаційної і комп’ютерної компетентності вчителів, підвищенням їх майстерності присвячені наукові праці кіпрських учених і менеджерів освіті: Х. Врасідаса ( Χ . Βρασίδας ), М. Зембіласа ( Μ . Ζεμπίλας ), А. Петру ( Α . Πέτρου ), А. Іконому ( Α . Οικονόμου ), А. Севастіду ( Α . Σεβαστίδου ), Е. Хаджикаку ( Ε . Χατζηκάκου ) [7; 9; 15]. Основні інтенції їх міркувань зводяться до такого: розвиток інформаційних технологій зумовлює зміни в освіті та потребує впровадження ІКТ в систем у навчання і викладання. В таких умовах вчителі повинні скорегувати технологію проведення уроків, однак вони потребують необхідної підтримки та спеціальної підготовки. У наукових працях кіпрських дослідників ІКТ розглядаються як засіб отримання, обміну, ст руктурування знань, що є особливо актуальним у сучасному «суспільстві знань», ефективна умова формування викладання та навчання, тобто інструмент для підтримки 46 традиційних навчальних предметів у закладах освіти (наприклад, комп’ютерне навчання, презентації , наукові дослідження). Але успішність навчання із застосуванням ІКТ зумовлюється рівнем підготовленості вчителів початкової і середньої ланок освіти, що є сьогодні провідною метою системи підвищення кваліфікації вчителів на Кіпрі. ІКТ розглядається також як інструмент адміністрування, створення корпоративних баз даних та програмних додатків, упровадження систем дистанційного навчання, постійного оновлення програмного забезпечення, застосування технологій у системі постійного моніторингу якості навчання, в провадження електронних навчальних програм. Ключовою є думка про необхідність формування (й безперервного розвитку) інформаційної компетентності вчителів у системі підвищення кваліфікації [7; 9; 15]. Т. Коваль, С. Сисоєва, Л. Сущенко розглядають поняття «і нформаційної культури викладача», яке трактують як «системне багатоаспектне поняття, частину його професійної культури, досягнутий рівень готовності до виконання професійної діяльності в інформаційно - комп’ютерному середовищі, новий стиль мислення, засіб зб агачення цілісного наукового світогляду з інформаційних технологій, новий тип інтерактивного спілкування, що відповідає вимогам і умовам інформаційного суспільства». Основними компонентами інформаційної культури викладача вважають наступні: комп’ютерний, п равовий, системний, комунікативний, організаційний, інтелектуальний, світоглядний [ 2 , с.33 - 34]. На думку Р. Клопова, професійна підготовка майбутніх фахівців із застосуванням інформаційних технологій ґрунтується на принципах інтерактивності, стартових знан ь, індивідуалізації, ідентифікації, регламентності навчання, педагогічної доцільності застосування засобів 47 інформаційних технологій, забезпеченості відкритості і гнучкості навчання [ 1 , с.72]. У результаті дослідження було встановлено, що у кіпрському освіт ньому середовищі поняття «інформаційна освіта» та «інформаційна компетенція» є синонімічними. Кіпрські науковці трактують ці поняття як «сукупність навичок (компетецій) людини розпізнавати, оцінювати та ефективно використовувати необхідну інформацію» [ 8 ; 1 2 ]. В процесі аналізу вітчизняної та кіпрської педагогічної літератури нами було виділено такі дефініції, що розкривають сутність інформаційної компетенції: інформаційні навички (πληροφοριακές δεξιότητες), інформаційні можливості (πληροφορικές δυνατότητες) , інформаційна грамотність (πληροφοριακή παιδεία / πληροφοριακός αλφαβητισμός / πληροφοριακός εγγράμματος / πληροφοριακός γραμματισμός / πληροφορητικός γραμματισμός), інтернет грамотність (διαδικτυακός αλφαβητισμός), цифрова грамотність (ψηφιακός αλφαβητισ μός), електронне навчання (ηλεκτρονική μάθηση), інформаційна освіта (πληροφοριακή παιδεία), інформаційно обізнаний (πληροφοριακά εγγράμματος), продовжувана освіта засобами інтернет (συνεχιζόμενη εκπαίδευση μέσω Ιντερνετ), інформаційна вправність (πληροφορι ακή ευχέρεια), базові навички з інформаційно - комунікаційних технологій (βασικές δεξιότητες στις τεχνολογίες της πληροφορίας και επικοινωνίας), е - читання / читання у ел е ктронному форматі (e - ανάγνωση), віртуальний клас (εικονική τάξη). Висновки . Дефініції по няття «електронна освіта» є уживаними та ідентичними за змістом в освітньому середовищі Республіки Кіпр та України. Вони відображають особливості професійної підготовки вчителів у системах освіти обох країн. Спорідненість дефініційних ознак поняття «елект ронна освіта» пов’язана із глобалізацією та 48 інтернаціоналізацією вищої освіти, єдиними світовими вимогами, що висуваються до сучасного вчителя. Перспективи подальших пошуків бачимо у з’ясуванні шляхів адекватного перекладу термінології електронних засобів навчання. Список використаних джерел: 1. Клопов Р. В. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту із застосуванням інформаційних технологій: теорія і практика: [монографія] / Клопов Р. В., за ред. С. О. Сисоєвої. – Запоріжжя: Запор ізький національний університет, 2010. – 386 с. 2. Коваль Т.І., Сисоєва С.О., Сущенко Л.П. Підготовка викладачів вищої школи: інформаційні технології у педагогічній діяльності: Навч. - метод. Посіб. – К.: Вид. Центр КНЛУ, 2009. – 380 с. 3. Концептуальні засад и розвитку електронної освіти в Україні (проект) [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://obkom.wmsite.ru/novosti/konceptualn - zasadi - rozvitku - elektronno - osvti 4. Ос вітні реформи : місія. Дійсніть, рефлексія 6 монографія \ за ред.. Василя Кременя, Тадеуша Левовицького, Віктора Огнев ’ юка, Світлани Сисоєвої. – К.: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2013. – 460 с. 5. Про Основні засади розвитку інформаційного суспіл ьства в Україні на 2007 - 2015 роки : Закон України [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/content/zakon_537.html 6. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386 - р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro - shvalennja - strategiyi - rozvitku - informaciinogo - suspilstva - doc145065.html 49 7. Βρασίδας Χ. Η εκπαιδευτική τεχνολογία και η επιμόρφωση των εκπαιδευτικών / Χ. Βρασίδας // Εκπαιδευτικές καινοτομίε ς για το σχολείο του μελλοντος. – Αθήνα, 2004. – Σ. 349 – 363 . 8. Κέντρο Εκπαιδευτικής Έρευνας και Αξιολόγησης. [Електронний ресурс]. Режимдоступу: http :// www . pi . ac . cy / pi / index . php ? option = com _ content & vie w = article & id =179& Itemid =272& lang = el 9. Οικονόμου Α. Δι αδικτυακές κοινότητες εκπαιδευτικών: Εκπαίδευση και κατάρτιση 2010 / Α. Οικονόμου // Δελτίο Παιδαγωγικού Ινστιτούτου Κύπρου. – 2008. – τ.10. – Σ. 8 – 12 . 10. Παρασκευόπουλος Μ. Η εισαγωγή των τεχνολογιών πληροφοριών και επικοινωνίας στη γενική και ειδική πρω τοβάθμια εκπαίδευση: κοινωνικές αναπαραστάσεις, επιρροές και διαφοροποιήσεις (διερεύνηση του φαινομένου υπό \ nτο πρίσμα των θεωριών της κοινωνικής ψυχολογίας) / Μ. Παρασκευόπουλος // Διατριβή (Δ.Δ.) – Πάντειο Πανεπιστήμιο Κοινωνικών και Πολιτικών Επιστημών. Τμήμα Ψυχολογίας , 2006 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http :// phdtheses . ekt . gr / eadd / handle /10442/15390 11. Πρόγραμμα εκπαιδευτικών – επιμορφωτών στη σχολική μονάδα με θέμα την αξιοποίηση των Τεχνολογιών Πληροφορίας και Επικοινωνίας (ΤΠΕ) στη μαθησιακή διαδικασία για τη Δημοτική Εκπαίδευση. – Παιδαγωγικό Ινστιτούτο. [ Е лектронний ресурс] . Р ежим доступу: http :// www . eepim orfosi . ac . cy / index . php ? cat =192& a =1& main _ cat =124 12. Πρόγραμμα Επιμόρφωσης υποψήφιων καθηγητών Τεχνολογίας. – Παιδαγωγικό Ινστιτούτο. [ Е лектронний ресурс] . Р ежим доступу: http :// www . pi . ac . cy / pi / index . php ? option = com _ content & view = article & id =40 1& Itemid =284& lang = el 13. Σαββίδης Μ., Κουτσελίνη Μ. Διαφοροποίηση της διδασκαλίας μέσω Ηλεκτρονικού Υπολογιστή, θέματα πρακτικής εφαρμογής / Μ. Σαββίδης, Μ. Κουτσελίνη // Πρακτικά VIII Παγκύπριου Συνεδρίου Παιδαγωγικής Εταιρείας Κύπρου. – Λευκωσία, 2004. – Σ. 257 – 267. 50 14. Τομέας Εκπαιδευτικής Τεχνολογίας. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http :// www . pi . ac . cy / pi / index . php ? option = com _ content & view = artic le & id =58& Itemid =270& l ang = el 15. Χατζηκακού Ε. Πληροφορική και Ειδική εκπαίδευση / Ε. Χατζηκακού // Πρακτικά VI Συνεδρίου Παιδαγωγικής Εταιρίας Κύπρου. – Λευκωσία, 17 – 18 Μαρτίου 2000. – Σ. 93 – 101. Воевутко Наталья. Анализ дефиниций понятия «электронное образование» в кипрс кой и украинской образовательной среде. В статье осуществлен сравнительный анализ дефиниций понятия «электронное образование» в образовательной среде Республики Кипр и Украины. Приведен параллельный перевод его дефиниций. Ключевые слова: электронное образ ование, дефиниция, аналіз дефиниций, кипрская образовательная среда, украинская образовательная среда, перевод. Vo y evutko Natalia. Analysis of the definition of the term "e - learning" in Cyprus and Ukrainian educational environment. The article presents a comparative analysis of definitions of the concept of "e - learning" in the educational environment of the Republic of Cyprus and Ukraine. W as done a parallel translation of his definitions a parallel translation of his definitions. Keywords: e - education, de finition, analіz definitions Cypriot educational environment, educational environment Ukrainian translation. 51 УДК 418.02 (045) Новицька Оксана ЮРИДИЧНІ ТЕКСТИ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК ОБ'ЄКТ ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ І ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Стаття присвячена визн аченню принципових особливостей перекладу грецькомовних юридичних текстів з урахуванням специфіки таких текстів та фахової комунікації. У роботі з'ясовується черговість дій перекладача у перекладі юридичних текстів, виокремлюється прагматична роль текстів, що впливає на добір відповідних лексичних, граматичних та стильових одиниць. Дається ґрунтовне тлумачення функції тексту, яке визначає відповідним чином структуру, семантику, лексику, граматику, стиль тексту перекладу, а також відповідні перекладацькі стр атегії. Ключові слова: переклад, фахова мова, дискурс, юриспруденція , прагматика. Переклад – реакція світової спільноти на велике розмаїття мов і культур, спроба дійти універсальності в розумінні змісту витворів. Дослідження загальних і перекладознавчих о собливостей фахових мов загалом і юридичного дискурсу зокрема є першорядним завданням для перекладача. Виникає гостра потреба в якісних перекладах фахових текстів задля забезпечення не лише комунікації між фахівцями юридичної галузі, а й комунікації між пр офесіоналами і непрофесіоналами. Сучасне перекладознавство стає дедалі прагматичнішим, намагаючись відповідати запитам суспільства, які вимагають чіткої та однозначної вербальної презентації. Питання 52 фахової мови знаходиться в центрі уваги українських вчен их: О.І.Чередниченко, В.І. Карабан, Т.Р. Кияк. Серед дослідників перекладознавчого аспекту юридичних текстів з новогрецької мови варто перш за все назвати А.А. Столярову, яка ґрунтовно з'ясувала комунікативно - прагматичні виміри новогрецьких законодавчих до кументів (на матеріалі кримінального, кримінально - процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів). Однак численність поглядів на розуміння складових феноменів фахових мов у лінгвістиці змушує шукати способи поєднання розбіжних та схожих тлумачен ь, які б відповідали потребам перекладознавства. Метою дослідження є визначення принципових особливостей перекладу грецькомовних юридичних текстів з урахуванням специфіки таких текстів та фахової комунікації. Прагматичні особливості впливають на оформлення текстів фахової мови і визначення прагматичних відношень тексту. C аме прагматика тексту перекладу диктує необхідні синтаксичні та семантичні зміни у тексті перекладу. Прагматика, або спрямованість текстів, виступає в чотирьох проявах: по - перше, текст ориг іналу і текст перекладу мають однакову спрямованість, тобто реципієнти цих текстів говорять різними мовами; по - друге, оригінал може бути спрямований виключно на спільноту мови оригіналу; по - третє, оригінал і переклад попри певні розбіжності мають спільні, універсальні ознаки; по - четверте, текст оригіналу вже призначений для реципієнтів мови перекладу. Однак, здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на корис ть їх рівноцінності в плані дії, що, своєю чергою, слід враховувати при виконанні перекладу. Крім того, зустрічаються тексти із змішаною 53 спрямованістю або спрямованість тексту оригіналу не відповідає спрямованості тексту перекладу. Продовжуючи розгляд найв ажливіших елементів в діяльності перекладача фахових текстів, варто звернутися до фахових мов, дослідження яких розпочалися наприкінці 60 - х років минулого століття. Найбільш відоме визначення фахової мови виглядає таким чином – «сукупність усіх мовних засо бів, які застосовуються у фахово обмеженій сфері комунікації, аби забезпечити розуміння між людьми, які працюють у цій сфері». Перш за все хотілося б звернути увагу на кінцівку цього визначення – вона передбачає, що комунікація має місце виключно серед екс пертів якоїсь сфери, які поділяють спільний фонд знань, а отже, і терміносистему, якою цей фонд знань послуговується. Проте досить часто на практиці відбувається також комунікація між представниками різних, почасти несуміжних сфер знань. Тут доцільно вести мову про певну «відкритість» фахової мови, яку забезпечує розроблена терміносистема, що відповідає можливим модусам комунікації стосовно цієї сфери знань, і яка дає доступ непрофесіоналам до участі у фаховій комунікації. Як приклад можна навести фахову мо ву юриспруденції, де такими зацікавленими особами інколи виступають клієнти, які досить часто не володіють фаховою лексикою, а отже, і відповідним фондом знань. Крім того, така відкритість допускає збагачення мови лексичним фондом інших суміжних фахових мо в. Було зазначено, що у фахових текстах фігура автора відходить на другий план, що дає змогу вести мову про деперсоніфікацію автора, в той час як на першому з’являються чітко визначені правила і принципи, якими керуються при укладанні текстів. Правила і пр инципи здебільшого встановлюють певні інституції, на які покладений обов’язок контролювати підвідомчу їм сферу. Особливістю 54 інституційної комунікації є те, що, на відміну від необхідності передавання авторського стилю тексту оригіналу в тексті перекладу, п ри перекладі такого виду комунікації необхідно зважати на характерні ознаки такої комунікації в мові перекладу, оскільки інституціональні тексти зазвичай характеризуються певними правилами створення й оформлення. З урахуванням сказаного варто говорити і пр о компетенцію перекладача. О.Чередниченко у своїх працях згадував кілька видів компетенції перекладача. До наведених ним видів компетенції варто додати ще одну – а саме фахову компетенцію, під якою розуміємо знання не стільки про оточуючий світ, скільки пр о ту фахову галузь, в якій працює перекладач. У технічному перекладі текст майже ніколи не обмежується власне собою, майже ніколи не можна розшифрувати, що значить те чи те слово, відштовхуючись тільки від слів та речень. Особливу вагу має значення, яке ли ше подекуди може залежати від контексту. В грецькій фаховій літературі усталилося вживання таких термінів, як «знання про світ», «знання про предмет» та «фахові знання». На нашу думку, таке розмежування дає змогу ставити більш конкретні вимоги до переклада ча та його кваліфікації. Для перекладу фахових текстів останнім часом почали послуговуватися так званими програмами пам’яті перекладів (англ. Translation Memory ), які широко використовують на Заході і поступово починають запроваджувати в Україні. За допомог ою програми можна створити базу паралельних текстів. Накопичення перекладів, які зберігаються у пам’яті перекладів, створює феномен перекладацької гіпертекстуальності . В інформатиці він позначає таке подання тексту, коли зміст його розкривається не лише пі сля прочитання від початку до кінця (так звана лінеарність тексту), а 55 завдяки можливості переходу з одного місця у тексті до іншого через так звані посилання, які відсилають до певних місць як у межах тексту чи документа, так і до іншого документа. Відтак, здійснюючи пошук того чи того терміна або уривка тексту, перекладач водночас здійснює пошук за всіма підключеними термінологічними базами та базами паралельних текстів. Фахові тексти характеризуються, зокрема, образністю, яку визначає відповідний вид фахо вих знань. Образність фахових текстів – передумова здійснення персоніфікованого дискурсу. Фактично це означає, що якщо записати усну комунікацію між прокурором, адвокатом, засудженим і перекладачем, то результатом стане текст. Водночас у процесі реалізації усний текст викликав персоніфіковані дискурси, які за своїм обсягом були різні у цих чотирьох учасників комунікації. Більше того, переважна більшість текстів є продуктом системи, оскільки вона задає основні ознаки тексту, а автор відповідає за другорядні. У певних «нормованих» текстах вплив системи колись визначив їхню форму, яка не змінюється впродовж тривалого часу, чекаючи на наступну пертурбацію. Якщо зміна форми має місце, то це відбувається не через якісь вищі сили системи, а завдяки доробкам людей, що працюють у цій галузі. До них належать і перекладачі. Створюючи завдячуючи своїм перекладам корпус текстів однієї тематики, який набуває загальнонаціонального поширення, перекладачі сприяють тому, що, як наслідок, змінюється взаємозв’язок не лише між се гмент ® текст, а й система ® сегмент ® автор та, в більш широкому масштабі, сегмент ® суспільство, що має набагато серйозніші наслідки для системи, приміром для сусідніх сегментів створення текстів та перекладу їх. При цьому стає значущою 56 регулятивна роль держави, яка сприяє уникненню згаданої розпорошеності. Слід зауважити, на будь - якому етапі опрацювання тексту оригіналу і тексту перекладу перекладач може припуститися помилок, однак здебільшого перекладача звинувачують у помилках мовних. Часто ці помилки стають не наслідком недостатньої мовної підготовки перекладача, а недостатньої перекладацької підготовки, оскільки перекладач – це не лише знавець мови, а й експерт з комунікації, комунікація ж не обмежується виключно усним чи письмовим текстом. Відтак вар то вести мову про власне перекладацькі помилки . Слід виокремлювати три типи помилок: прагматичні помилки , які випливають з недостатнього врахування прагматики мови перекладу; культурні помилки , що є наслідком неправильної адаптації тексту до норм і устален их правил, та формальні помилки як результат недостатнього дотримання формальних вимог. Стосовно перекладу юридичних текстів і фахових текстів загалом перш за все необхідно визначити яку функцію виконуватиме перекладений текст. Безумовно, чисті типи тексті в трапляються не так вже й часто, прикладом, інформативні можуть мати апелятивні чи експресивні моменти, однак завжди в наявності буде одна домінанта. Функція тексту визначає відповідним чином структуру, семантику, лексику, граматику, стиль тексту переклад у, а також відповідні перекладацькі стратегії. Саме такий комплексний підхід дає змогу позбутися недоліків перекладознавчих досліджень, що оперують статистичними даними. Список використаних джерел: 57 1. Ковалева К.И. Оригинал и перевод: два лица одного текста / К.И . Ковалева. – М.: Всероссийский центр переводов, 2001. – 160 с . 2. Макеєв К. Деякі особливості перекладу німецької фахової мови фармацевтики // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – Київ, 2006. – Випуск 10. – С. 193 - 198. 3. Столярова А.А. Комунікативно - прагматичні виміри новогрецьких законодавчих документів (на матеріалі кримінального, кримінально - процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів) : д ис . … канд. . філол . н аук : 10.02.14 / А.А. Столярова. - К . , 2007. – 176 с. Новицк ая О ксана. Юридические тексты новогреческого языка как объект пере водческих и лингвистических исследований . Статья посвящена определению принципиальных особенностей перевода грекоязычных юридических текстов с учетом специфики таких текстов и профессиональн ой коммуникации. В работе выясняется очередность действий переводчика в переводе юридических текстов, выделяется прагматичная роль текстов, что влияет на отбор соответствующих лексических, грамматических и стилистических единиц. Даётся основательное толков аниефункции текста, которое определяет соответствующим образом структуру, семантику, лексику, грамматику, стиль текста перевода, а также соответствующие переводческие стратегии. Ключевые слова : перевод, грамотная речь, дискурс, юриспруденция, прагматика. Novitskaya O. Professional language as an object of linguistic research (on the material of the legal texts of the new Greek language). 58 The article is devoted to the definition of the main features of the translation legal texts taking into consideration t he specifics of such texts and professional communication. In the work it turns out the priority actions of the translator in the translation of legal texts, stands out pragmatic role of the texts, which influences the selection of the appropriate lexical, grammatical and stylistic units. We give a thorough explanation to the text that identifies the appropriate structure, semantics, vocabulary, grammar, style, text translation, and the relevant translationstrategies. Key words : translation, literate speech , discourse, jurisprudence, pragmatics. УДК 811. 14’06’254 Τόκινα Αλιόνα Η ΟΡΟΛΟΓΙΑ ΤΩΝ ΟΙΚΟΝΟΜΙΚΩΝ ΚΕΙΜΕΝΩΝ Το άρθρο αυτό εστιάζει στα ειδικά χαρακτηριστικά της ορολογίας και στις ιδιαιτερότητες των οικονομικών κειμένων, θα δοθεί επίσης η σημασία του όρου «η οικονομία», και θα αναλυθούν τα βα σικά ζητήµατα ασάφειας και πολυσηµίας των οικονομικων όρων. Λέξεις - κλειδιά: η ορολογία, ο όρος, η οικονομία, τα οικονομικά κείμενα. Οι σύγχρονες καλλιεργημένες γλώσσες χαρακτηρίζονται από έντονες διαδικασίες εμπλουτισμού, φαινόμενο, το οποίο οφείλεται κατά κύριο λόγο στην έκρηξη στον τομέα της ορολογίας. Ο πιο δυναμικός χώρος όσον αφορά την ορολογία, είναι ο χώρος της οικονομίας και των οικονομικών σχέσεων λόγω των δυναμικών εξελίξεων σ’ όλους τους κλάδους αυτού του χώρου και 59 χάρη στα απρόβλεπτα πολύ συχνά γεγονότα στα πλαίσια της παγκοσμιοποίησης, όταν οι εξαγωγές και οι εισαγωγές, τα χρηματιστήρια, οι αλληλεπιδράσεις των νομισμάτων και πολλά άλλα πεδία της οικονομίας επηρεάζονται πλέον όχι μόνο από τις τοπικές αγορές, αλλά από τις παγκόσμιες. Αυτό έχει ως συνέπεια να δημιουργούνται πολυεθνικές εταιρείες που δραστηριοποιούνται σε πολλά κράτη συγχρόνως. Είναι αυτονόητο όλες αυτές οι διεργασίες στον κόσμο να συνδεθούν άμεσα με τις σύγχρονες γλώσσες και πιο συγκεκριμένα με τα ορολογικά συστήματά τους. Ας ξεκινή σουμε με έναν συνοπτικό ορισμό της Ορολογίας: πρόκειται για την επιστήμη που έχει ως αντικείμενο τη συστηματική περιγραφή και τη μετάδοση της γνώσης μέσω των όρων. Πιο συγκεκριμένα, η Ορολογία ασχολείται με τη μελέτη και περιγραφή των σχέσεων που υπάρχουν μεταξύ των εννοιών ενός θεματικού πεδίου και τη συγκρότηση του συστήματος εννοιών του πεδίου αυτού. Ασχολείται, επίσης, με την συγκριτική εξέταση του συστήματος εννοιών ενός θεματικού πεδίου σε δύο ή περισσότερες γλώσσες, διαδικασία που οδηγεί στην επισήμα νση, διατύπωση και τυποποίηση των σχέσεων μεταξύ ισοδύναμων όρων στις γλώσσες αυτές. Τέλος, η Ορολογία αξιοποιεί την πληροφορική τεχνολογία για τη δημιουργία, επεξεργασία, διαχείριση και παρουσίαση ορολογικών δεδομένων, με στόχο την παραγωγή έντυπων και/ή ηλεκτρονικών ορολογικών προϊόντων, όπως ειδικών λεξικών, γλωσσαρίων, θησαυρών ή βάσεων ορολογικών δεδομένων [5]. Βασική για τη θεωρία της Ορολογίας είναι η διάκριση ανάμεσα στα αντικείμενα, που είναι οι οντότητες του εξωτερικού κόσμου, στις έννοιες, που εί ναι οι μονάδες γνώσης που αποτελούν τις νοητικές παραστάσεις των αντικειμένων, και στις κατασημάνσεις των εννοιών, που μπορεί να είναι όροι, ονόματα και σύμβολα. Η έννοια καθορίζεται περαιτέρω μέσω των σχέσεων που έχει με άλλες έννοιες και μέσω των ορισμών , οι οποίοι αποτελούν την περιγραφική, μεταγλωσσική δήλωση των εννοιών [2]. 60 Ως όρος θεωρείται κάθε συμβατικό σύμβολο μιας έννοιας, το οποίο αποτελείται από έναρθρους ήχους ή από τη γραπτή τους αντιπροσώπευση. Κάθε όρος είναι μια λέξη ή φράση. Οι όροι εκφρά ζουν έννοιες. Έννοια είναι η νοητική αντιπροσώπευση ενός ιδιαίτερου αντικειμένου ή ενός συνόλου ιδιαιτέρων αντικειμένων που έχουν ορισμένες κοινές ιδιότητες (χαρακτηριστικά) και χρησιμεύουν στην επικοινωνία. Ως νοητική μονάδα, η έννοια αποτελείται από το σ ύνολο των χαρακτηριστικών που αποδίδονται σε ένα αντικείμενο ή σε μια τάξη αντικειμένων. Κάθε έννοια μπορεί να πραγματωθεί σε μία ή περισσότερες φυσικές γλώσσες και να εκφραστεί μέσω ενός μονολεκτικού όρου, ενός περιφραστικού σχηματισμού ή ενός συμβόλου. Ο ι έννοιες δε συνδέονται με συγκεκριμένες γλώσσες, αλλά υφίστανται την επίδραση του κοινωνικού και πολιτιστικού περιβάλλοντος στο οποίο αναπτύσσονται [3]. Ο όρος έχει αυστηρά ορισμένη και επακριβώς περιορισμένη σημασία. Γι' αυτό το λόγο, ενώ η λέξη και η ση μασία της αποτελούν μια αδιαχώριστη ενότητα, στην ορολογία οι έννοιες υπάρχουν ανεξάρτητα από τους όρους. Ο όρος ενώνει μια λέξη, με πολλές σημασίες σε ελεύθερη χρήση, με συγκεκριμένη έννοια συγκεκριμένου κλάδου γνώσης, είναι δηλαδή τεχνητό κατασκεύασμα. Γ ενικά χαρακτηριστικά του όρου αποτελούν τα εξής: α) είναι κοινωνικά ρυθμιζόμενος, β) στερείται προσωπικών συγκινήσεων - αξιολογήσεων, γ) χάνει όλα τα συνώνυμά του, δ) προϋποθέτει τη μονοσημία, ε) αποδίδει συγκεκριμένη έννοια σε συγκεκριμένο επιστημονικό πε δίο [3]. Η οικονομική ορολογία διακρίνεται για την ιδιαίτερη ποικιλότητα λόγω της ποικιλότητας των αλληλένδετων κλάδων της σύγχρονης οικονομικής δραστηριότητας. Εάν πάρουμε το λήμμα οικονομία θα πεισθούμε για άλλη μια φορά ότι παρά τις διαβεβαιώσεις των θε ωρητικών 61 της ορολογίας οι σύγχρονοι όροι συμπεριλαμβανομένων και των οικονομικών χαρακτηρίζονται από πολυσημία και ασάφεια περιεχομένου: οικονομία 1. Αποφυγή περιττών δαπανών και αποδοτική διαχείριση των κάθε μορφής (υλικών και άυλων) πόρων. Αποταμίευση. 2 .Το νομικό, πολιτικό και κοινωνικό πλαίσιο, στο οποίο διεξάγεται η καθόλου οικονομική δραστηριότητα σε μια χώρα [1]. Χαρακτηριστικά παραδείγματα πολύσημων όρων αποτελούν οι εξής: οι όροι αγαθό (έχει του κόσμου τα αγαθά, το αγαθό της ελευθερίας, το βιομηχαν ικό αγαθό), ανάδοχος (ενός παιδιού και ενός έργου), αξία (της υγείας και η αξία του δολαρίου), ατέλεια (έλλειψη τελειότητας και απαλλαγή από τέλη), εισαγωγή (προϊόντων από το εξωτερικό και εισαγωγή σε νοσοκομείο, εισαγωγή στη φιλοσοφία), οικονομία (η θεωρη τική επιστήμη, το οικονομικό σύστημα και η οικονομία στο νερό), προϊόν (προϊόν βιομηχανικό και προϊόν φαντασίας), τράπεζα (χρηματοπιστωτικός οργανισμός και τράπεζα αίματος), χρεοκοπία (μιας επιχείρησης και ενός πολιτεύματος), ωράριο (ο χρόνος που ξοδεύει κά ποιος σε αμειβόμενη εργασία, ο πίνακας που αναγράφονται οι ώρες εργασίας, ο αριθμός των ωρών που βάσει νόμου επιτρέπεται να εργάζεται κάποιος ημερησίως), φόρος (οι υποχρεωτικές εισφορές στο κράτος, το σύνολο των χρημάτων που συγκεντρώνονται από την είσπραξ η των φόρων), δασμολόγιο (ο πίνακας που αναγράφονται οι δασμοί που επιβάλλονται στα προϊόντα, το σύστημα και οι διατάξεις βάσει των οποίων γίνεται η δασμολόγηση). Αξίζει να σημειωθεί ότι η γλώσσα των οικονομικών κειμένων είναι κατ'αρχήν γλώσσα η οποία χρησι μοποιείται για επαγγελματικούς σκοπούς. Στην περίπτωση του οικομομικού τομέα έχουμε μεταφορά στοιχείων και πληροφοριών μεταξύ ειδικών σε θέματα μακροοικονομίας, μικροοικονομίας και διεθνών οικονομικών και εμπορικών σχέσεων [4]. Η οικονομική γλώσσα δεν εκφρ άζεται μέσω του ειδικού λεξιλογίου, αλλά μέσω των ειδικών κειμένων. Κατά τη μετάφραση κειμένων του 62 οικονομικού τομέα η δυσκολία συνίσταται στην ανομοιογένεια των γλωσσικών ομάδων που σχετίζονται με αυτού του είδους τα κείμενα. Το περιεχόμενό τους μπορεί να αφορά τομείς όπως τις διεθνείς συναλλαγές, την οικονομική των επιχειρήσεων, τον καθορισμό του κόστους, μέχρι τη διαφήμιση και την αλληλογραφία που ανταλλάσσεται μεταξύ των επιχειρήσεων. Τα οικονομικά κείμενα διακρίνονται για την εκτενέστερη χρήση μεταφορι κών εκφράσεων και την πιο απλουστευμένη σύνταξη. Όσον αφορά τα γλωσσικά στοιχεία και χαρακτηριστικά της γλώσσας των οικονομικών κειμένων και τη μετάφρασή τους, πρέπει να τονιστεί ότι, όχι μόνο το κάθε είδος κειμένου, αλλά και κάθε κείμενο ξεχωριστά μπορεί να παρουσιάζει τις δικές του ιδιαίτερες δυσκολίες που εξαρτώνται από πολλούς και διάφορους παράγοντες. Ένας τέτοιος είναι οι πολιτισμικές διαφοροποιήσεις από χώρα σε χώρα. Συγκρίνοντας τους ακόλουθους όρους προβαίνουμε στις εξής διαπιστώσεις:  μαύρο χρήμ α - black money : στην Ελληνική δε γίνεται διάκριση μεταξύ των όρων βρώμικο χρήμα και μαύρο χρήμα, οι οποίοι αναφέρονται στα έσοδα από παράνομη δραστηριότητα. Στην Αγγλική το black money αναφέρεται σε εισοδήματα που δε δηλώνονται στην εφορία, χωρίς να προέρ χονται απαραίτητα από παράνομη δραστηριότητα;  βαρύ χαρτί – blue chip : στην Αγγλική ο όρος έχει το εννοιολογικό περιεχόμενο της βαριάς μετοχής στο χρηματιστήριο, ενώ στην Ελληνική χρησιμοποιείται για να δηλώσει ακίνητη περιουσία σημαντικής αξίας και γενι κά κάτι εξαιρετικά υψηλής ποιότητας;  αγροτικό προϊόν – agricultural product : στην Αγγλική ο όρος αναφέρεται αποκλειστικά στα αγαθά από την καλλιέργεια της γης, ενώ στην Ελληνική περιλαμβάνονται επιπλέον και τα αγαθά της κτηνοτροφίας; 63  ατέλεια - exempt ion : στην Αγγλική ο όρος έχει τη σημασία της απαλλαγής από τέλη, ενώ στην Ελληνική έχει επιπλέον και εκείνη του εγγράφου που πιστοποιεί την ατέλεια;  εισαγωγή - import : στην Ελληνική ο όρος χρησιμοποιείται για να δηλώσει τη διαδικασία μεταφοράς προϊόντων και υπηρεσιών από το εξωτερικό και στον πληθυντικό (εισαγωγές) τη συνολική ποσότητα των προϊόντων που εισάγονται. Στην Αγγλική δηλώνει στο μεν πληθυντικό το σύνολο του χρηματικού ποσού που δαπανάται για εισαγωγή προϊόντων, στο δε ενικό εκτός από τη διαδικ ασία της εισαγωγής προϊόντων και τα ίδια τα εισαγόμενα είδη;  γεωργία - agriculture : εκτός της σημασίας του κλάδου παραγωγής που αφορά τη συστηματική καλλιέργεια της γης για την παραγωγή αγαθών καθώς και των μεθόδων που χρησιμοποιούνται, η οποία είναι κο ινή και στις τρεις γλώσσες, στην Ελληνική ο όρος αναφέρεται επιπλέον στα προϊόντα που παράγονται από την καλλιέργεια της γης. Στην Αγγλική έχει επίσης τις σημασίες της μεγάλου μεγέθους γεωργικής επιχείρησης, του Υπουργείου Γεωργίας και της τάξης των αγροτώ ν.  ναυτιλία - shipping : στην Ελληνική ο όρος έχει τη σημασία του συνόλου των εμπορικών πλοίων και της ναυσιπλοΐας. Στην Αγγλική χρησιμοποιείται γενικά για τη μεταφορά αγαθών και όχι μόνο για εκείνα που μεταφέρονται με πλοίο, ενώ έχει επίσης τη σημασία τ ου στόλου. Η πολυσημία και η ομωνυμία είναι δύο πολύ συνηθισμένες μορφές στην ειδική γλώσσα. Στην ομωνυμία διαφορετικές σημασίες οφείλονται σε διαφορετικές ετυμολογικές ρίζες, ενώ στην πολυσημία η ετυμολογική ρίζα είναι η ίδια και υπάρχουν διαφορετικές ποι κιλίες πολύσημων λέξεων. Έτσι ενώ στα ομώνυμα η ίδια μορφή προκύπτει συμπτωματικά, στα πολύσημα η ίδια μορφή προκύπτει ιστορικά και κατ' επέκταση οι σημασίες αυτής της μορφής συσχετίζονται. Βέβαια η ετυμολογική έρευνα δεν καταλήγει πάντοτε 64 στα ίδια αποτελέ σματα, οπότε τα όρια μεταξύ ομωνυμίας και πολυσημίας δεν είναι πάντα σαφή. Αυτό που επιλύει το πρόβλημα της σημασιολογικής ασάφειας των ομωνύμων και των πολυσήμων είναι τα συμφραζόμενα και οι συνθήκες επικοινωνίας. Εδώ θα θεωρήσουμε ως ενιαία κατηγορία του ς ομώνυμους - πολύσημους όρους. Δεν είναι εύκολο για έναν μη ειδικό, μη μυημένο σ’ αυτό το τεράστιο κοινωνικό, πολιτικό και οικονομικό χώρο να προσανατολιστεί πρώτα στα γεγονότα και μετά στο περιεχόμενο των εννοιών. Καταλήγοντας θα θέλαμε να επισημάνουμε ό τι οι λέξεις μεγάλης συχνότητας καταδεικνύουν πώς εξελίσσεται μια χώρα, πώς ζουν οι κάτοικοί της, ποια είναι τα φλέγοντα προβλήματα, τη λύση των οποίων αναζητούν. Βιβλιογραφία 1. Poromanska S . Η ΝΕ οικονομική ορολογία [ Електронний ресурс ] / S . Poromanska . — Режим доступу : http://ww pers/8th_16 - 27_PoromanskaStoyna_Paper2_V02.pdf 2. Βαλεοντής Κ., Μάντζαρη Ε. Η γλωσσική διάσταση της ορολογίας: αρχές και μέθοδοι σχηματισμού των όρων [ Електронний ресурс ] / Κ. Βαλεοντής, Ε. Μάντζαρη. — Р ежим доступу : http :// www . eleto . gr / download / BooksAndArticles / HAU - Conference 2006 - ValeontisMantzari _ GR . pdf 3. Παπαγεωργίου Ν. Μεταφραστικές δυσκολίες κατά την απόδοση οικονομικών όρων [ Електронний ресурс ] / Ν. Παπαγεωργίου. — Режим доступу : http :// www . enl . auth . gr / translation / PDF / Papageorgiou . pdf 4. Παππά Μ. Ζητήματα μετάφρασης κειμένων οικ ονομικού χαρακτήρα [ Електронний ресурс ] / Μ. Παππά. — Режим доступу : http :// www . enl . auth . gr / t ranslation / PDF / Pappa . pdf 65 5. Πούγγουρας Π. Η συμβολή της Ορολογίας στη μετάφραση ειδικών κειμένων [ Електронний ресурс ] / Π. Πούγγουρας. — Режим доступу : http :// www . enl . auth . gr / translation / PDF / Pougouras . pdf Токина Алена. Терминология экономических текстов. В статье сделана попытка охарактеризовать и проанализировать терминологию экономически х текстов в новогреческом языке, а именно определение понятий «терминология» и «термин», значение термина «экономика». Ключевые слова: терминология, термин, экономика, экономический текст. Tokina Alona. Terminology of economic texts. An attempt to analyze and to characterize the terminology of economic texts in Greek language, and specifically the definition of terminology and economical terms. Keywords: terminology, term, economy, economic text. УДК 811.14’ 06’255(045) Бойцова Анна ТЕРМІНОЛОГІЯ ДИСТАНЦІ ЙНОГО НАВЧАННЯ У НОВОГРЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ Статтю присвячено питанню про формування термінологічної системи дистанційного навчання як складової педагогічної термінології в новогрецькій та українській мовах. Висвітлено 66 особливост і термінології дис танційного навчання , її сутність та основні поняття. Ключові слова : термін, термінологія, дистанційне навчання, новогрецька мова, українська мова. Актуальність дослідження . Посилення процесів інтеграції в єдиний освітній простір, збільшення мобільності н е тільки студентів, але й професорсько - викладацького складу, трансфер освітніх програм об’єктивно сприяли появі єдиної понятійної системи, яка пов’язана з наданням освітніх послуг. Аналіз останніх досліджень показав, що поряд розвитком інформаційно - комунік аційних технологій та дистанційного навчання розвиваються їх терміносистеми. Це зумовило значне зростання вже існуючих термінів. В останній час все більш виникають проблеми у розумінні термінології щодо дистанційного навчання. Об’єкт дослідження – термінол огія дистанційного навчання в новогрецькій та українській мовах. Предмет дослідження – особливості термінології дистанційного навчання в новогрецькій та українській мовах, як складової педагогічної термінології. Мета дослідження – визначити сутність та осн овні поняття термінології дистанційного навчання в новогрецькій та українській мовах. Викладення основного матеріалу . Термінологія дистанційного навчання охоплює терміни, пов’язані з використанням мережі Internet . Дослідження термінології дистанційного нав чання дозволяє вивести закономірності, які стають керівництвом до організації успішної практики дистанційного навчання. 67 Як вважає грецький науковець К. Коррес т ермін "дистанційна освіта» носить загальний характер і описує всі ті викладання та навчання, як і відбуваються в школах і університетах, які працюють з поштовою системою або за допомогою нових технічних з асобів у відкритих університетах у відповідних розділах «звичайних» університетів та навчальних провайдерів на відстані . Використовується для отрима ння освіти, люди, які не бажають відвідувати заняття в ш колах і університетах, але вчать ся на дому, а і ноді й на своєму робочому місці [ 1 ] . За Є. М. Смирновою - Трибульскою, дистанційна освіта – керована навчально - пізнавальна діяльність, яка забезпечує інтел ектуальну взаємодію викладача і студента на відстані і студентів між собою. Вона засновується на використанні сучасних телекомунікаційних засобів і є найбільш ефективним і адекватним видом навчання для сучасного інформаційного суспільства [3 ]. А. В. Хуторь ський за значає, що дистанційна освіта – це освіта яка здійснюється з переважанням у навчальному процесі дистанційних освітніх технологій, а також з використанням інформаційних ресурсів і освітніх масивів мережі Інтернет, а дистанційне навчання – це навчанн я за допомогою засобів телекомунікацій, за яким суб’єкти навчання(учні, педагоги), віддалені у просторі і часі, здійснюють загальний навчальний процес, спрямований на створення ними зовнішніх освітніх продуктів і відповідних внутрішніх зміни (просторів) су б’єктів освіти [4 ]. О.О Андрєєв та В.І. Солдаткін розглядають дистанційне навчання як цілеспрямований, організований процес інтерактивної взаємодії учнів та вчителів між собою і роботи учнів із засобами навчання, інваріативний до їх розташування в просторі і часі, що реалізується за специфічною дидактичною схемою [5 ]. 68 На думку В. М. Кухаренка, дистанційне навчання – це сукупність педагогічної технології (форма навчання), що базується на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навча ння у спілкуванні в інформаційно - освітньому просторі, для організації освіти користувачів, розподілених у просторі і часі [6 ]. Г. А. Обор с ь кий виокремлює такі способи організації дистанційного навчання на базі нових інформаційних технологій. Найбільшого по ширення набули тики види дистанційного навчання, в основі організації яких лежить застосування: інтерактивного телебачення ( two - way TV ); комп’ютерних регіональних та глобальних телекомунікаційних мереж, що забезпечують режим обміну тестовими файлами; комп’ ютерних телекомунікаційних мереж з використанням мультимедійної інформації, в тому числі в інтерактивному режимі, а також з використанням комп’ютерних відеоконференцій; поєднання інтерактивного телебачення і комп’юте рних телекомунікаційних мереж [7 ]. На ду мку грецького науковця Н. Косталіоса, дистанційна освіта – система навчання, головною особливістю якого є те, що студент вчиться навіть без присутності викладача в класі. Хоча студент перебуває на відстані від нього (і в просторі, і в часі), як і раніше на вчають і надихають його через будь - яку форму спілкування з ним [2 ]. Дослідник виокремлює такі форми дистанційного навчання: 1. Заочна форма освіти (εκπαίδευση διά αλληλογραφίας) , яка з’явилась найпершою. Цей термін підходить для опису поштової форми дист анційного навчання, яке базується на друкованих матеріалах. 2. Навчання на дому (Σπουδές κατ’ οίκον) . Ця форма дистанційного навчання була використана в США в технічних та професійних 69 інститутах, щоб забезпечити додаткову освіту на відстані, тобто знаходяч ись вдома. 3. Екстернат (Εξωτερικές σπουδές) – це ф орма дистанційного навча ння, яка є «зовнішньою», але не «відрізаною» від навчального процесу. Створюються дві групи студентів: одна в університеті, інша «зовнішня», але обидві готуються до складання тих са мих іспитів, та отримують такий самий диплом та кваліфікаційний рівень. 4. Дистанційне викладання (εξ’ αποστάσεως διδασκαλία) – така ф о рма дистанційного навчання, яка базується на передачі (моделюванні, поясненні, рекомендаціях) навчального матеріалу викла дачем для студентів за допомогою механічних та електронних пристроїв. 5. Дистанційне навчання (Μάθηση από απόσταση) підкреслює причетність студента до процесів дистанційного навчання. 6. Відкрита освіта (ανοικτή µάθηση) базується на світоглядних і методол огічних засадах відкритості та безперервності процесу пізнання [2 ]. Зазначимо, що дистанці йне навчання почалося з листування, що не зовсім було зручно. Але в наші часи через технічну революцію, різні інструменти, електронні пристрої, які ми використовуємо достатньо часто , дізнаємося про нові форми дистанційного навчання, також спостерігаємо, як стає більш поширеним дистанційне навчання, термінологія якого досліджуємо. Для успішного управління процесом дистанційної освіти доцільно вивчення деяких термінів, я кі допоможуть курсантам спланувати свій робочий час, зорієнтуватися в навчальних матеріалах і успішно завершити навча ння з дотриманням усіх термінів : Скачування (Λήψη) – процедура копіювання файлу з віддаленого комп'ютера. 70 Мережа (Δίκτυο) – два або більше комп'ютерів, з'єднаних каналами зв'язку для обміну інформацією та ресурсами. Синхронна комунікація (Σύγχρονη επικοινωνία) – тип двосторонньої комунікації, що відбувається практично без затримки, і що дозволяє учасникам спілкуватися в реальному часі. Навча льні мультимедіа (Εκπαιδευτικά Πολυμέσα) – форма комп'ютерного навчання, що включає з'єднання різних технологій мультимедіа, наприклад, звук, анімація, графіка, відео, текст. Чат (Συνομιλία) – система спілкування, при якій два або більше учасника, підключе нні до Інтернет, в реальному часі обмінюються текстовими повідомленнями, відправляючи їх зі своїх комп'ютерів. World Wide Web (WWW) – розподілена інформаційна система, заснована на гіпертексті. Web надає користувачеві документи, звані сторінками, і що воло діють посиланнями на інші документи та інформаційні системи. Web сторінки можуть включати як текст, так і мультимедіа (зображення, відео, анімацію, звук). Браузер (Πρόγραμμα περιήγησης στο Internet) – програмне забезпечення клієнта, що використовується дл я перегляду змісту ресурсів Інтернет. Терміни служать в якості загальної термінології для використання нових електронних засобів у самому процесі навчання . Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що усі ці терміни пов’язані з використанням мережі Int ernet у процесі дистанційного навчання. У кожній з досліджуваних мов – української, новогрецької – визначені терміни, на основі яких утворюються багатокомпонентні терміни, які називають постачальників освітніх послуг. Перспективи подальших досліджень вбача ємо у висвітленні питань перекладу термінів дистанційної освіти з новогрецької мови на українську. 71 Список використаних джерел: 1. Коррес К. Μια διδακτική προσέγγιση των μαθηματών Ĭετικών με τη βοήθεια νεών τεχνολογιών , 2 007. – 86с. 2. Κωσταλίας К . Από απόσταση εκπαίδευση, 2009. 3. Смирнова - Трибульская Е. Н. Основы формирования информатических компетентностей учителей в области дистанционного обучения, 2007. – 704с. 4. Хуторський А.В. Дистанційне навчання та йо го технології / / Компьютерра. – 2002. – № 36. – С. 26 - 30. 5. Андреев А.А. Дистанционное обучение: сущность, технология, организация, 1999. – 196с. 6. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: навч. посібник., 2002. – 320с 7. Оборський Г.О. Інформаційні технології в освіті, науці та ви робництві, 2013, вип. 4(5). – С.9 - 18. Бойцова А. Терминология дистанционного образования в новогреческом и украинском языках. Статья посвященна вопросу формирования терминологической системы дистанционного обучения, как сосотвляющей поедагогической термин ологии. Освещены ее особенности, сущность и основные понятия. Ключевые слова : термин, терминология, дистанционное обучение, новогреческий язык, украинский язык. Boytsova A. Distance learning terminology in Modern Greek and Ukrainian. 72 This article focuses on the subject of formation of a terminological system for distance learning as part of pedagogical terminology. It highlights its features, essence and basic concepts. Keywords: term, terminology, distance learning, Modern Greek language, Ukrainian langua ge. УДК 811.14’06’255 (045) Βοντακούροβα Όλγα Η ΟΡΟΛΟΓΙΑ ΤΗΣ ΜΟΔΑΣ Το άρθρο αυτό παρουσιάζει την περιγραφή των θεμάτων όσον αφορά τη μόδα και την ειδική ορολογία της. Δηλαδή, θα δωθεί γενικώς η σημασία της ορολογίας, επίσης τη σημασία του όρους «η μόδα», για τί την ακολουθούμε και ποιά είναι τα αποτελεσμάτά της. Λ έξεις - κλειδιά : η ορολογία, η εξειδίκευση, η σημασία, η διαχείρηση, η μόδα, η τάση, η ιδέα, το γούστο, η αισθητική. Υπάρχουν πολλοί διαφορετικοί ορισμοί της ορολογίας, αλλά για τους δικούς μας σκοπούς αρκεί ένας από τους πιο απλούς: "ένα σύστημα λέξεων που χρησιμοποιείται για την ονομασία αντικειμένων σε έναν συγκεκριμένο τομέα εξειδίκευσης" Εν ολίγοις, η ορολογία είναι μια νέα ειδικευμένη "γλώσσα", η οποία αποτελείται από συγκεκριμένα δομικά στοιχεία που λέγονται "όροι". Οι όροι είναι λέξεις με συγκεκριμένη και ειδική σημασία που ισχύει μόνο για συγκεκριμένους τομείς. Μπορούν να πάρουν οποιαδήποτε μορφή από απλές και σύνθετες λέξεις, μέχρι ολοκληρωμένες φράσεις. Άλλες φορές πάλι, μπορούν να πάρουν τη μ ορφή ενός ακρώνυμου ή μιας 73 συντομογραφίας. Μπορούν να σχετίζονται με προϊόντα, υπηρεσίες, τεχνολογίες, διαδικασίες, εφαρμογές, υλικά ή να χρησιμοποιούνται ως εναλλακτικοί τρόποι έκφρασης σε συγκεκριμένους κλάδους. Εν ολίγοις, αν μια λέξη ή φράση περιγράφει κάτι με ακρίβεια και με τρόπο που δεν επιτρέπει την αμφισημία, τότε μπορεί να θεωρηθεί όρος. Αξίζει επίσης να σημειωθεί ότι ένας όρος που χρησιμοποιείται ευρύτατα σε έναν τομέα, μπορεί να έχει διαφορετικό νόημα ή επιπλέον σημασίες σε έναν άλλο. Υπάρχουν επίσης περιπτώσεις κατά τις οποίες ένας όρος δεν έχει κανένα νόημα αν χρησιμοποιηθεί εκτός του φυσικού του περιβάλλοντος [4]. Έτσι, η ορολογία της μόδας έχει ειδικό λεξιλόγιο, το οποίο χρησιμοποιείται μόνο στον τομέα της μόδας. Ανεξαρτήτως κλάδου και εξειδ ίκευσης, η σωστή χρήση της ορολογίας είναι πολύ σημαντική. Η επιστημονική σημασία της ορολογίας είναι προφανής, αλλά υπάρχουν πολλοί τομείς στους οποίους βρίσκει εφαρμογή, ακόμα και ασυναίσθητα. Ακόμα και σε περιπτώσεις που δεν υπάρχει κάποια ευρέως αποδεκ τή ορολογία, η διαχείριση της αποτελεί μια από τις βασικές προτεραιότητες του τομέα της μετάφρασης. Η σωστή διαχείριση της ορολογίας εξασφαλίζει τη σωστή, ξεκάθαρη και συνεπή χρήση της γλώσσας σε όλα τα προϊόντα ή τις υπηρεσίες που μπορεί να προσφέρει μια εταιρεία, ενώ βοηθά και στη σωστή αξιοποίηση του πληροφοριακού υλικού που συνοδεύει κάθε έργο. Η αποτελεσματική διαχείριση της ορολογίας:  Δημιουργεί μια τυποποιημένη « γλώσσα » ειδική για κάθε πελάτη, η οποία με τη σειρά της συμβάλλει στην καθιέρωση μιας επ ωνυμίας και της εικόνας της στην παγκόσμια αγορά  Ενισχύει την εμπιστοσύνη των πελατών  Εξασφαλίζει ένα υψηλό επίπεδο ποιότητας για το μεταφρασμένο περιεχόμενο 74  Επιτρέπει την ανακύκλωση του περιεχομένου και της ορολογίας, μειώνοντας το κόστος της μετάφρασης  Ε ξασφαλίζει τη συνέπεια της γλώσσας ακόμα και μεταξύ διαφορετικών έργων ή διαφορετικών προϊόντων της ίδιας εταιρείας  Εξασφαλίζει τη συνέπεια της έκφρασης ακόμα και όταν υπάρχουν πολλοί μεταφραστές που δουλεύουν παράλληλα σε ένα έργο  Μειώνει τις απαιτήσεις σ ε χρόνο και χρήμα διευκολύνοντας το έργο των διορθωτών και των επιμελητών και συντομεύοντας τις διαδικασίες διασφάλισης ποιότητας.  Διευκολύνει την επικοινωνία μεταξύ των μελών της ομάδας, δίνοντάς τους μια κοινή γλώσσα - σημείο αναφοράς  Επιτρέπει τη διάδοσ η και την καθιέρωση της ορολογίας και σε άλλους τομείς της αγοράς [5]. Στη συνέχεια να αναλύσουμε πιο λεπτομεριακά την ορολογία της μόδας. Πρώτ’απ όλα να καταλάβουμε τί είναι η μόδα. Μόδα είναι η παροδική τάση έκφρασης τυποποιημένου τρόπου συμπεριφοράς ανά μεσα στα μέλη μιας κοινωνίας. Η λέξη πρ οέρχεται από τη λατινική λέξη «modus » , που σημαίνει τρόπος. Η μόδα γίνεται τρόπος ζωής κι έκφρασης, που συνιστάται στην αποδοχή νέων ιδεών και τάσεων. Οι τάσεις της μόδας δεν αφορούν μόνο στην εμφάνιση ενός ανθρώπου α λλά πολύ περισσότερο αφορούν σ’ όλους τους τομείς δραστηριότητας, την ψυχαγωγία, την τέχνη, τη διακόσμηση, τη συμπεριφορά και τις αξίες. Η μόδα μπορεί να διακρίνεται από ποικιλία, έμπνευση και εναλλαγές. Μπορεί να υποδείξει καλόγουστες τάσεις ή να είναι κα κόγουστη και στείρα. Είναι πάντως γεγονός ότι η μόδα είναι ο καθρέφτης της κοινωνίας που τη γεννά. Η μόδα είναι η ψευτιά που παρουσιάζεται με τη δύναμη τη αλήθειας, όπως του μύθου ο όνος ο «δοράν λέοντος περιβληθείς»· είναι η ασχημία που μια στιγμή σε ξιπά ζει με το μαγικό ραβδί 75 της ομορφιάς. Δεν είναι μόνο των γυναικών αρχόντισσα η μόδα· είναι του κόσμου αρρώστια που δεν περιορίζεται μόνο στη φορεσιά· και σ’ άλλα ανακατώνεται πολλά. Όπου δεν έχουμε δικές μας γνώμες κι αγάπες δικές μας, εκεί δεν ντυνόμαστε μ όνο, μα και συλλογιζόμαστε και μιλούμε και γράφουμε και ζούμε όχι με το λόγο αλλά με τη μόδα. [και με το δικές μας δε θέλω να ειπώ πράγματα βγαλμένα με το έτσι θέλω από το κεφάλι μας, μόνο για να φαινόμαστε πως είμαστε πρωτότυποι και πως δε μοιάζουμε με το υς άλλους αλλά πράγματα που νιώθουμε καλά καλά και τα πιστεύουμε σωστά σωστά [1, σελ. 118]. Επιπλέον, μόδα υπήρχε σε κάθε εποχή. Στη μινωική και μυκηναϊκή εποχή τα χρώματα ήταν έντονα, τα ρούχα φανταχτερά και τα κοσμήματα επιβλητικά. Στην Αναγέννηση οι ευγ ενείς υιοθετούσαν ενδυματολογικές επιλογές, που συνδύαζαν πολυτέλεια και κομψότητα. Στα χρόνια του Νεοελληνικού Διαφωτισμού η γαλλική κουλτούρα ήταν μόδα, ενώ η παρακολούθηση ήταν προνόμιο των λίγων κι αποτελούσε δείγμα οικονομικής και κοινωνικής δύναμης. Σήμερα, ωστόσο αποτελεί έκφραση όλων των τάξεων. 100 Χρόνια Μόδα: 1900 - 1910: Η εποχή απαιτούσε λεπτή και κομψή σιλουέτα. Ο κορσές και η μικρή ελευθερία κινήσεων την ιδεώδες γυναίκα. 1910 - 1920: Η νέα γυναίκα ήταν χωρίς κορσέ και γεμάτη χρώμα. Ο λαιμός ήταν εκτεθειμένος στην κοινή «θέα» με πολλά κολιέ και μπιζού να τον καλλωπίζουν. Τα καπέλα ήταν απαραίτητα αξεσουάρ. 1920 - 1930: Τα φορέματα ήταν αμάνικα, όχι έντονα μεσάτα και διακοσμημένα με ζώνες. 1930 - 1940: Η κρυφή δεκαετία του '30 απαιτούσε μακρύτερα μαλλιά και φορέματα ή μακριά ή midi. Η πλάτη και οι ώμοι ήταν καλυμμένα με γούνες. 76 1940 - 1950: Πιο βαριά η μόδα για την δεκαετία του '40, επηρεασμένη από υφάσματα χρωματιστά και κουμπιά απλά, κατανεμημένα να δημιουργήσουν φούστες ως το γόνατο και τετραγωνισμένα μ πουφάν. 1950 - 1960: Είναι η δεκαετία που ξεκινάνε οι ξένοι σχεδιαστές ανά τον κόσμο. Η μεταπολεμική εποχή επιτάσσει τη διάθεση για ομορφιά και άνετα ρούχα με ιδιαίτερη έμφαση στην γυναικεία ομορφιά. ĭορέματα στενά, τονίζουν όμορφα τις γυναικείες καμπύλες, π λάτες και ώμοι ενίοτε γυμνοί, στήθος διακριτικά τονισμένο. 1960 - 1970: Ξεκινά ο αγώνας της απελευθέρωσης από κάθε τι που καταπιέζει τους νέους ακόμα και στα ρούχα. Supermini, διάφανα ρούχα τρελά χρώματα και η καύση των στηθόδεσμων ως ένδειξη διαμαρτυρίας! Α νατολική διάθεση και επιρροή στα σχέδια των ρούχων από acid - χρωματιστές γραμμές. Τότε ξεκινάνε και οι Yves St. Laurent, Paco Rabbanne κ.λ.π. 1970 - 1980: Τα casual και sexy ρούχα, έρχονται να πάρουν τη θέση τους σε αυτή την δεκαετία. Ελεύθερη δεκαετία με την άνεση να παίζει πρώτο ρόλο. 1980 - 1990: Χρωματιστά, πλουμισμένα ρούχα έκαναν την εμφάνισή τους. Η disco μουσική έχει μπει για τα καλά πλέον στη δεκαετία και γεμίζει με χρώμα και γυαλιστερά υφάσματα τους λάτρεις της. 1990 - 2000: Ξεκίνησε η μόδα του «δεύτερου χεριού» αγορών. Gothic, Cyberpunk και Hip - Hop fashion κάνουν το ντεμπούτο τους στη δεκαετία που διανύσαμε [2]. Αρχικά, ισχυροί παράγοντες όπως η διαφήμιση, τα Μ.Μ.Ε., οι μονοπωλιακές και πολυεθνικές εταιρείες καθώς και επιχειρήσεις με ισχυρά οικονομικά συ μφέροντα κατευθύνουν τα άτομα στην υιοθέτηση της μόδας με παραπλανητικούς μηχανισμούς και μεθοδεύσεις. Επιπλέον η χαμηλή πνευματική στάθμη, η ελλιπής κοινωνική και πολιτική αγωγή, η απουσία ανθρωπιστικής παιδείας αλλά και η ναρκωμένη κριτική σκέψη εμποδίζ ουν 77 την ανάπτυξη ισχυρών αντιστάσεων και την αξιολόγηση των επιταγών της μόδας. Επιπροσθέτως, η ξενομανία, είτε ως δημιουργική αφομοίωση, είτε ως δουλική αντιγραφή στοιχείων, και η αδιαφορία για την πολιτιστική κληρονομιά είναι παράγοντες που ωθούν στη μόδ α. Ακόμη, σημαντικός παράγοντας είναι και η τάση του ανθρώπου να ακολουθεί το «μοντέρνο» έτσι ώστε να νιώθει πως γίνεται αποδεκτός από το κοινωνικό σύνολο κι αναγνωρισμένο μέλος της ομάδας. Τέλος, αρκετές φορές τα άτομα ακολουθούν τη μόδα για λόγους επίδει ξης πλούτου και αυτοπροβολής, φαινόμενο που γίνεται εντονότερο λόγω του υλικού υπερκαταναλωτισμού. Η υιοθέτηση της μόδας επιφέρει και θετικά αλλά και αρνητικά αποτελέσματα. Αρχίζοντας από τα θετικά της αποτελέσματα, η μόδα καταφέρνει να τονώνει την αγορά κ αθώς την εφοδιάζει με νέα, μεγαλύτερης ποικιλίας και καλύτερης ποιότητας προϊόντα επιτρέποντας τη δημιουργία και ανάπτυξη καινούριων επαγγελματικών κλάδων αλλά και ανυψώνοντας το βιοτικό επίπεδο [5]. Στη συνέχεια ενισχύει την οικονομία του κράτους, ενώ ταυ τόχρονα αποτελεί μέσω διεθνούς διαφήμισης της χώρας. Απ’ ό,τι άλλωστε γνωρίζουμε όμως, η μόδα χαρακτηρίζεται και ως πολιτιστικός οδηγός [3], αφού ενισχύει τα ιδιαίτερα στοιχεία που συγκροτούν τη φυσιογνωμία ενός λαού, αναπτύσσει την αισθητική του ανθρώπου , εκλεπτύνει τα συναισθήματα και καλλιεργεί την ψυχή, όταν βέβαια και εφόσον ο δέκτης τηρεί κριτική στάση και όταν τα προϊόντα είναι καλόγουστα. Συνοψίζοντας, τονώνει την αυτοπεποίθηση του ανθρώπου, τον ωθεί στην προσπάθεια οικονομικής και κοινωνικής ανέλι ξης και τον καθιστά καλαίσθητο και φιλόκαλο. Παρόλα αυτά, η μόδα αποτελεί ένα αμφιλεγόμενο ζήτημα καθώς επιφέρει και πολλαπλές επιπτώσεις. Καταρχάς, πολλές φορές οδηγεί το άτομο στην υπερκατανάλωση και στη θεοποίηση των υλικών αγαθών. Επίσης μπορεί να απο προσανατολίσει τον άνθρωπο έτσι ώστε να αναγάγει 78 την εξωτερική εμφάνιση σε παράγοντα ευτυχίας και επιτυχίας αγνοώντας την εσωτερική ολοκλήρωση. Σε κάποιες περιπτώσεις αλλοτριώνει τον εαυτό του και τον τρόπο ζωής του, μετατρέποντάς τον σε επιφανειακό. Τέλος , λειτουργεί ισοπεδωτικά και ολοκληρωτικά, προάγει τη μαζοποίηση, καθιστά την τέχνη τυποποιημένη, ενώ προβάλλει ως αρνητικό στοιχείο τη διαφορετικότητα και την πρωτοτυπία. Τελειώνοντας θεωρώ ότι η μόδα πρέπει να καταλαμβάνει τη σωστή θέση στη ζωή μας. Με μέτρο και χωρίς υπερβολές να δεχόμαστε στοιχεία της τα οποία δεν μας απομακρύνουν από τον εαυτό μας και το προσωπικό μας γούστο γιατί η μόδα απαιτεί αισθητική αγωγή και αυτογνωσία. Βι βλιογραφία 1. Γ. Δημητρακόπουλος, Εκθέσεις Α’ Λυκείου, εκδ. Gutenberg, Αθ ήνα 1994, σελ. 118 2. Ρεντζεπέρη Άννα . Παρουσίαση ερευνητικής εργασίας για την α΄λυκείου με θέμα ρούχα – μόδα http :// www . vlioras . gr / Philologia / Composition / Moda . htm 3. ΟΡΟΛΟΓΙΑ ΜΟΔΑΣ http://fashionvictimsgr.blogspot.com/2014/01/blog - post_15.html 4. Διαχείριση Ορολογίας http://ww w.orco.gr/gr/page.aspx?id=57 5. Σχεδιαγράμματα /ΑΝΑΛĭΑΒΗΤΙΣΜΟΣ / ΜΟΔΑ http://mystudentsvoice.blogspot.com/201 4/06/blog - post_15.ht 6. - Glossary - Help Вондакурова Ольга. Терминология моды. Данная статья представляет собой описание специфической терминологии моды. Освещено понятие «терминология», значение термина «мода». 79 Ключевые слова : терминология, специфика, релевантность, управление, мода, тенденции, идеи, вкус, эстетика. Vondakurova Olga. Terminology of fashion. This article presents a description of topics concerning fashion and terminology. That will generally give the importance of terminology, also the importance of fashion. Key words: terminolo gy, specificity, relevance, management, fashion, trend, idea, taste, aesthetics. УДК 811.161.2’373 (045) Гаврилова Олена ТЕРМІНОЛОГІЯ ДИДАКТИКИ В УКРАЇНСЬ КІЙ МОВІ У статті визначено поняття «термін» . Досліджено історі ю розвитку та сучасний стан термі нології дидактики. Висвітлено класифікації понять та термінів дидактики. Проаналізовано процес формування терміносистеми дидактики. Ключові слова: термінологія, термін , дидактика, педагогіка, терміносистема , класифікація , українська мова. Актуальність тем и дослідження. Термінологія дидактики є особливо актуальн ою в період реформування системи освіти, в умовах вільного доступу корис тувачів до вітчизняних та зарубіжних джерел інформації, можливості кооперації та співпраці вчених різних країн. Перебудова зага льної та професійної школи, введення нових державних 80 стандартів освіти, організація нових видів і типів освітніх установ значно збагатили науку новими поняттями, посилили потребу в систематизації чинної терміносистеми. Виникли нові поняття і терміни, що ст осуються управління системою освіти, атестації т а акредитації навчальних закла дів, змісту та завд ань освіти, навчання за допомо гою комп’ютерів та мультимедійних засобів. Все ширше проникає в дидактичні словники терміно логія, пов’язана з мережею Інтернет. П онятійно - термінологічний апарат дидактики й досі залишається недостатньо розро бленим. Дидактичну науку справедл иво звинува чують у довільном у тлумаченні її предмета, влас них законів, кате горій, основних понять, у наяв ності багатоцільо вості, синонімії. Чимал о термі нів можна назвати суперечливими й такими, що не відповідають поняттю. При реальності понят тя не існує адекв атного йому терміна. Трапляєть ся, що в різних підручниках із дидактики немає єдиного тлумачення найважливіших категорій даної науки: виховання , навчання, освіта. Аналіз останніх досліджень і публікацій . Наявність різнома нітних, навіть суперечливих трактувань дидактичних термінів та категорій ще раз підкреслює те, що істина – явищ е поліструктурне, а наукове пі знання відзначається різноманітністю моделей світобачення. Тому важливою є вимога чіткості підходів до визначення термінології, категоріального апарату будь - якої науки. Рене Декарт, засновн ик лінгвопроектування, підкрес лював: «Визначай те значення слів. Цим ви позба вите людство від половини йо го помилок та непорозумінь» [ 3 ]. Л. Толстой зазначав, що «для дійсного зн ання шкідливіше над усе є вико ристання понять та слів не зовсім ясних» [ 4 ]. Об’єкт дослідження − термінологічна система дидактики в україн ській мові. 81 Предмет дослідження − термінологія дидактики як віддзеркалення суспільних тенденцій . Мета – проаналізувати сучасний стан до слідження дидактичної терміносистеми і п одальше теоретичне обґрунтуван ня концепції упорядкування та систематизації поняті йно - термінологічного апарату дидактичної науки. Виклад основного матеріалу. Оскільки багато дидактичних явищ і законо мірностей мають міжпредметний характер, дидактичну терміноси стему слід розглядати як сукуп ність понять дидактики та суміжних галузей нау ки, зокрема таких, я к психологія, філософія, фізіо логія, медицина, і нформатика, соціологія, політо логія тощо. Термін «педагогіка» отримав свою назву від грецьких слів «παιδί» – дитина і «οδηγώ» – вести. У дослівному перекладі «παιδαγωγός» означає «проводир ді тей». Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово «педагогіка» стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, н авчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей. Як ми вже знаємо довгий час поряд з терміном «педагогіка» у тому ж значенні використовувався і термін «дидактика». Вперше слово «дидактика» з’явилося у XVII столітті. Зараз термінологія дидактики є складовою педагогічної термінології. З середини X століття людство зрозуміло, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не тільки діти, а також і дорослі. У зв'язку з цим у деяких країнах замість терміна «педагогіка» вживають терміни «андрогогіка» (від гр. «άντρας» – мужчина і «οδηγώ» – вести) й «антропогогіка» (від гр. «άνθρωπος» – людина і «οδηγώ» – вести). Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому. 82 Сучасна дидактика – це наука про виховання людини. Під поняттям «дидактика» в даному випадку розуміємо освіту, навчання та розвиток, тобто вживаємо його в найбільш широкому значенні. Дидактика виникла разом з появою людського суспільства, тобто и перші терміни виникли задовго до появи науки про те рмінологію дидактики. Вона невіддільна від соціального відтворення поколінь, природної потреби готувати до життя нащадків. Саме тому виховання є загальною і вічною категорією. З точки зору філософії поділ дидактичних термінів може бути вироблено на підста ві тих класів предметів, які вони позначають [ 6 ]. Тому виділяють терміни, за якими стоять класи реальних об'єктів (наприклад, «навчальний розклад», «робочий зошит»), і терміни теоретичні, що позначають абстрактні поняття (наприклад, «дидактична система», « метод навчання»). Дидактична термінологія має ознаку відкритості, вона активно взаємодіє з іншими галузями наукового знання, а отже, і з їх терміносистеми. З цієї позиції дидактичні поняття і терміни представлені такими групами: 1. Філософські категорії та поняття («сутність», «явище», «протиріччя», «причина», «слідство», «якість», «кількість» та ін.); 2. Загальнонаукові поняття і терміни, які не є філософськими категоріями («система», «гіпотеза», «модель», «структура» та ін.); 3. Власні поняття і терміни п едагогічної науки («освіта», «педагогічний процес», «педагогічна діяльність» та ін.); 4. Специфічні поняття і терміни («навчання», «викладання», «дидактична система», «форма організації навчання» та ін.); 5. Поняття і терміни, запозичені з інших наук («спр ийняття», «засвоєння», «цінність» та ін.) [ 5 ]. 83 Класифікація, запропонована провідними фахівцями в галузі термінознавства (В.М. Лейчик, Д.С. Лотте, Т.С. Канделакі), дозволяє розділити поняття і терміни дидактики за змістовними ознакам и. По категорії того поняття, яке позначає термін: 1. Терміни, що позначають об'єкти («вчитель», «навчальне заняття»); 2. Терміни, що позначають процеси («навчання», «вправа»); 3. Терміни, що позначають ознаки («колективний», «наочний», «спадкоємний»); 4. Терміни, що позначають величини і їх одиниці («академічна година», «навчальне навантаження», «кредитна одиниця»). Розвиток дидактичного знання і педагогічної практики обумовлює прагнення дидактичної термінології до безперервного збагачення і оновлення. Це знаходить вираз у зміні змісту та обсягу понять і, відповідно, структури самої термінології, в залученні нових лексичних засобів. На основі наукової цінності і ступеня зрілості понять і термінів у дидактичної термінології можна виділити: 1. Стабільні термі ни, що позначають досить стійкі поняття і отримали визнання і широке застосування в сучасних дидактичних теоріях і практиці навчання. До даної групи слід віднести поняття і терміни, які відображають знання як в педагогіці («навчання», «принципи навчання», «форма організації навчання» та ін.), Так і в науці в цілому («гіпотеза», «експеримент», «результат» та ін.), а також належні до суміжних областях природничо - наукового знання, що пройшли сучасну ретермінологізацію в процесі переосмислення і специфікації їх значень («ентропія», «синергетика», «нелінійні процеси» та ін.); 84 2. Умовні терміни, що позначають поняття, які не отримали загального визнання або що не володіють достатньою точністю: авторські терміни, порівняння, уособлення, метафори, вислови, афоризми і т. п. («місія» , «режисура уроку») [ 2 ]. Класифікація дидактичних понять і термінів може бути здійснена і з історико - термікраєнознавчих позицій. В якості підстави поділу при цьому виступають об'єкт номінації та властивості мови, щ о склалися в певну історичну епоху [ 8 ]. У цю класифікацію входять: 1. Терміни - неологізми, що належать до формується або несформованим термінології та терміносистеми (наприклад, термін «освіта» в XVIII столітті виступає як неологізм, в XIX столітті його дефініція стабілізується, в XX столітті він входить в активне вживання); 2. Терміни - історизми, пов'язані з поняттями колишніх історичних періодів (наприклад, термін «педель» позначав в XVШ - XIX століттях педагога, контролюючого поведінку студентів; згодом був замінений на термін «куратор»); 3. Терміни - архаїзми, які є одиницями термінологій і терміносистем, які відходять у минуле у зв'язку із зростанням наукового знання і з'ясуванням застарілості деяких наукових поглядів (наприклад, терміно логія педології). Найбільш точно з точки зору відповідності структури термінології структурі дидактичного знання здійснено класифікаці ю дидактичної термінології Б. Б. Комаровським. Розкриваючи сутність предметно - тематичної класифікації педагогічних терміні в, він виділив в самостійну групу терміни дидактики. Ця група була розділена на наступні змістовні блоки. 1. Вихідні поняття і принципи дидактики («навчання», «освіта», «зміст освіти», «принципи дидактики», «наочність» та ін.). 85 2. Терміни політехнічної осв іти і навчання («політехнічні знання», «наукові принципи сучасного виробництва», «поєднання навчання з продуктивною працею» та ін.). 3. Політехнічна номенклатура («базове підприємство школи», «пришкільний ділянку», «навчальна майстерня», «вчитель праці», « майстер виробничого навчання» та ін.). 4. Номенклатура, що відноситься до змісту освіти («навчальний план», «навчальна програма», «підручник», «навчальний посібник» та ін.). 5. Терміни методів і засобів навчання («пояснювальний читання», «усний виклад мате ріалу вчителем», «бесіда», «наочний посібник» та ін.). 6. Терміни організаційних форм навчання («урок», «екскурсія», «семінарське заняття», «лабораторний практикум», «домашня робота»). 7. Приватно - методичні терміни («робота з картою», «диктант» та ін.). 8. Номенклатура приватних методик («навчальний атлас», «контурна карта», «календар погоди» та ін.) [ 7 ]. Дидактика, як і будь - яка інша наука, постійно знаходиться в розвитку. У зв'язку з цим в її структурі можна виділити розділ, яки й описує основні напрямки в розвитку організації процесу навчання на сучасному етапі. У другій половині XX століття даний структурний компонент у навчальній літературі з педагогіки і дидактики був представлений характеристикою видів навчання. Однак новатор ська діяльність педагогів в 1980 - х роках, активізація інноваційних процесів у сфері освіті. Поява нових форм його отримання, розширення міжнародних контактів, а отже, і прагнення до використання передового міжнародного досвіду в педагогічній теорії і практ иці, 86 висунули потребу «вбудовування» нового знання в традиційну структуру дидактичного знання. У зв'язку з цим в підручниках і навчальних посібниках з'явилися розділи, присвячені інноваціям у навчанні та розкривають сутність, фактори, що обумовлюють необхі дність інноваційної педагогічної діяльності, що описують її основні напрямки і критерії впровадження; аналізують з технологічних позицій традиційні та інноваційні види навчання; розкривають організацію процесу навчання з точки зору активізації пізнавальної діяльності особистості. Відповідна даному компоненту дидактичного знання термінологічна група представлена такими поняттями і термінами, як «вид навчання», «догматичне навчання», «евристичне навчання», «програмоване навчання», «дистанційне навчання» та ін . Відбір понять, їх систематизація і групування повинна здійснюватися з позиції врахування специфіки структурного компонента дидактичного знання, до якого мають відношення , позначаються поняттями і термінами предмети і явища педагогічної дійсності. У кожні й групі визначається базове поняття, навколо якого формується понятійно - термінологічне поле, що дозволяє встановити системні зв'язки як всередині, так і між групами, максимально охопити всі існуючі об'єкти з урахуванням їх розвитку і сприяє підвищенню об'є ктивності дослідження класифікуються об'єктів. Деяка умовність систематизації понять і термінів вітчизняної дидактики за ознакою приналежності до структурно го компоненту дидактичного знання пояснюється рядом причин. Точну кількість термінів, що залучаються для розкриття дидактичної проблематики, встановити практично неможливо. Дидактика як галузь знання перебуває в постійному розвитку і зміні. Дидактичн ій термінології, як і термінології педагогічної науки, властива неоднозначність. Так, наприклад, актуальни м є питання про розмежування в дидактичн ій 87 термінології понять і термінів «рушійна сила», «закон», «закономірність», «принцип», «правило»; про визначення змістовної характеристики існуючих формулювань законів, закономірностей, принципів і правил та їх сист ематизації; про збільшенні принципів навчання і їх включенні в систему існуючих [ 6 ]. У дидактичній науці і практиці спостерігається досить високий рівень термінотворення . Осмислюючи педагогічний досвід, здійснюючи пошук нових спосо бів підвищення ефективності процесу навчання, дослідники потребують як нових лексичних засоб ів , які найбільш точн о відображають їх ідеї, так і модернізації існуючих дефініцій. У зв'язку з цим з'являються авторські терміни, які досить складно співвіднести з існуючими поняттями і термінами. Термінологія дидактики є відкритою системою. Вона постійно поповнюється за рахунок понять і термінів з інших мов, з інших галузей наукового знання. У зв'язку з інтенсивними процесами диференціації й інтеграції в сучасній н ауці, дидактика оперує поняттями, запозиченими з інших галузей знання, такими як « система » , « структура » , « функція » , « елемент » тощо. В дидактичних дослідженнях часто можна зустріти такі поняття з психології, як « сприймання » , « засвоєння » , « розумовий розвиток » , « мислення » , « запам'ятовування » . З кібернетики у війшли до обіг у дидактики поняття « зворотний зв'язок » , « динамічна система » та ін. Широке використання категорій і понять з інших наук в дидактиці не означає, що її понятійний апарат є невпорядкованою сукупн істю. Всі відношення і поняття дидактики групуються навколо головних категорій « викладання » і « навчання » . Запозичені і використовувані в дидактичних дослідженнях поняття з інших наук 88 відображають лише окремі аспекти, явища навчання і сприяють глибшому теор етичному осмисленню її власного предмета і об'єкта [ 1 ]. Висновки. Д идактика, як і інші науки, перебуває у стадії неперервного оновлення і становлення її наукової термінології. Вироблення чіткої і однозначної системи термінології є н еобхідною умовою подальшого розвитку дидактики як науки. Це дозволить аналізувати процес навчання за елементами і в системі їх взаємодії, досліджувати системно, повніше і глибше сутність освіти і навчання. Перспективи подальших пошуків бачимо у висвітленні особливостей дидактичної термінології в новогрецькій мові. Список використаних джерел : 1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов - 2 - е изд. - М. : Советская энциклопедия, 1969. – 210с. 2. Бордовская Н. В. Диалектика педагогического исследования: Логик о - методологические проблемы. — СПб.: Издательство РХГИ, 2001. — 512 с. 3. Декарт Р. Сочинения в 2 т.: Пер. с лат. и франц. - Т. 1 / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Соколова. - М.: Мысль, 1989. – 156с. 4. Душенко К.В. Словарь совр еменных цитат. - М., 1997. – 147 с . 5. Ерёмина С.В. Теоретико - методологические аспекты проблемы упорядочения языка современной дидактики: автореф. ди с. канд. пед. наук. Саратов, 1 998. – 48с. 6. Загрекова Л.В., Николина В.В. Дидактика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. М., 2007 . – 32с. 7. Ко маровский Б.Б. Русская педагогическая терминология. М., 1969 . – 332с. 89 8. Лейчик В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура. М., 2007 . – 334с. Гаврилова Елена. Терминология дидактики в украинском языке. В статье определено понятие «термин». Исследована и стория развития и современное состояние терминологии дидактики . Освещены классификации понятий и терминов дидактики. Проанализирован процесс формирования терминосистемы дидактики. Ключевые слова: терминология, термин, дидактика, педагогика, терминосистема, классификация , украинский язык . Gavrilova Olena. Didactic terminology in Ukrainian. This article defines the concept of “term”. It researches the history of the development and current status of didactic terminology. It highlights the classification of didactic concepts and terms and analyses the process of formation of a terminology system for didactics. Keywords: terminology, term, didactics, pedagogy, term system, classification, Ukrainian language. УДК 811.1 / . 2’255(045) Грицькевич Анастасія ТЕРМІНОЛОГІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЯК ІНТЕГРАЦІЙНА ТЕРМІНОСИСТЕМА У статті досліджено термінологію Європейського Союзу як інтеграційну терміносистему, розглянуто питання євролекту як нове 90 явище у перек ладознавстві та лінгвістиці; виявлено проблему формування євролекту, досліджено джерела поповнення термінології Європейського Союзу. Ключові слова: термінологія Європейського Союзу, терміносистема, Євролект. Актуальність дослідження. Питання євроінтеграц ії є важливим для України. Тісний зв'язок з європейськими країнами, зокрема з Грецією та Кіпром, країнами - членами Європейського Союзу, обумовлює розвиток тісних відносин з ЄС та подальшу інтеграцію України в Європу. У якості інтеграційної терміносистеми ви ступає термінологія Європейського Союзу. Це спричиняє недостатньому вивченню термінології ЄС як інтеграційної терміносистеми та євролекту як нового явища у мовознавстві. Аналіз останніх джерел та публікацій . Питання термінології ЄС вивчало багато українсь ких та зарубіжних дослідників. Наприклад, О. І. Чередниченко вивчав питання євролекту та загалом термінології ЄС. Є. М. Галкіна досліджувала термінологію ЄС у російській мові. Також, значний внесок зробили такі науковці як Гавура Д. С, Капустин А. Я., Cra mpton S . тощо. Вивченню питання про термінологію ЄС сприяють лексикографічні джерела [ 12 ] « Ορολογία ευρωπαϊκής κεντρικής τράπεζας σε έξη γλώσσες της Ευρωπαϊκή ς Ένωσης » (2005 р.), [ 7 ] «Словник - довідник Європейського Союзу» (2001 р.), [ 11 ] « ’ s speak su stainable construction . Multilingual Glossary » (Європейський соціально - економічний комітет, 2011 р.), [ 13 ] термінологічний словник он - лайн на новогрецькій мові: « Γλωσσάριο σχετικά με την ευρωπα ϊ κή ολοκλήρωση » (до 2015) тощо. Об’єктом дослідження є терміно логія Європейського Союзу. 91 Предметом дослідження є термінологія Європейського Союзу як терміносистема євролекту. Мета – дослідити питання термінологію ЄС в межах терміносистеми «євролекту». Виклад основного матеріалу. Створення Європейського Союзу (ЄС) позначило новий етап у розвитку західноєвропейської інтеграції, з точки зору розширення її цілей і подальшого реформування її інституційно - правових рамок. Договір був юридично закріплений у Маастрихті у 1992 р. Зараз Європейський Союз ставить за мету побуд увати єдиний і спільний внутрішній ринок, створити економічну згуртованість, сприяти науковим дослідженням та технічному прогресу, розвити високий рівень освіти та охорони здоров'я тощо [ 8 ]. Для досягнення цих цілей були засновані міжнародні організації, т акі як Європейська спільнота з вугілля та сталі, Європейське Економічне Співтовариство, Європейське Співтовариство з атомної енергії – Євратом, Європейський банк реконструкції та розвитку і т.д. [ 7 ]. На сьогоднішній день співпраця з Європейським Союзом є для України важливою умовою для її інтеграції у світову економіку, одним з факторів успіху переходу до повноцінного ринку, особливо тепер, коли ЄС перетворився в основний компонент економічного та політичного розвитку Європи, став центром тяжіння для перев ажної більшості європейських країн [5, с.2]. «Термінологія ЄС» - це поняття недостатньо вивчене. Нещодавно у лінгвістиці було визначено місце та значення мови ЄС – євролекту в системі фахових мов . О. І. Чередниченко зазначає, що інтеграційні процеси у Зах ідній Європі у ХХ ст. сприяли у 50 - і роки минулого століття формуванню євролекту [9 , с.1 ]. Професор та перекладач Єв ропейської Комісії в Брюсселі Роже Гоффе ( Roger Goffin ) позначає мову ЄС терміном «євролект» ( Eurolekt ) 92 [5] . На думку дослідника, під цим п оняттям слід розуміти не якісь негативні ознаки нової фахової субмови, а виключно її фаховість як на термінологіч ному, так і на поняттєвому рівнях, що визначається чіткими межами її застосування, обмеженим колом її адресатів, «сукупністю усіх мовних засоб ів, які застосовуються у професійно замкнутій сфері комунікації з метою забезпечити порозуміння між фа - хівцями цієї галузі» [6, с.59 - 60]. Починаючи з 70 - х років минулого століття євролект фіксується у тлумачних і двомовних словниках. Виходять друком перш і тлумачні словники італійською (А. Свальді), французькою (Ф. Візін), іспанською (Ж. П. Лопес де Сіланес) та англійською мовами (С. Кремптон). У наукових колах лише нещодавно було визначено місце та значення мови ЄС в системі фахових мов, про що свідчить впровадження нового напряму лінгвістичних досліджень – євролінгвістики ( Eurolinguistik ), і зумовлених нею понять євролект ( Eurolekt ), євромова ( Eurospeak ), єврожаргон ( Eurojargon ), євротекст ( Eurotext ), євронім ( Euronym ) тощо [6 , с.56 ] . В Україні Євролек т стає важливим питанням наукових досліджень з 2007 р. [4, с.136 - 139]. За думкою Касяненко Д. С., значення перекладацької діяльності в Україні підвищується через поступову інтеграцію національних правових систем у європейський правовий простір. Тому, виник ає необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародним правом та законодавством ЄС, що, у свою чергу, актуалізує проблему єдності термінологічно - мовного апарату національних правових систем [ 5 , с.3] . Саме для вітчизняних науковців відкриває ться простір досліджень для остаточного визначення поняття «євролект». Зазначимо, що цей термін можна зустріти в якості мови текстів Європейського Союзу. Але це 93 визначення умовне, оскільки тексти різноманітної тематики публікуються багатьма мовами. Поява п ерших інтеграційних об'єднань (Європейська асоціація вугілля і сталі, Євратом тощо), спонукала до створення відповідної термінології. Переростання економічної інтеграції у політичну внаслідок перетворення Європейського Економічного Співтовариства (1957 - 199 2) на Європейський Союз (з 1992 р.) вимагало розроблення нових концептів і уніфікації термінів задля порозуміння всередині нової спільноти. Ці процеси відбувалися на тлі збереження національних мов і відмови від якоїсь однієї наднаціональної мови [9 ]. Мов ний плюралізм ЄС розпочався з 4 - х офіційних мов: французької, німецької, італійської та нідерландської. Зараз організація містить 23 офіційні мови для 27 країн - членів. Це великий здобуток країн ЄС, що значно відрізняє їх від інших країн, які ще не вступил и до організації, де інтеграційні процеси відбуваються виключно на основі використання однієї мови. За думкою Д. С. Касяненко , мовна політика ЄС ґрунтується на концепції багатомовності або мульти лінгвалізму . Тобто, усі мови держав - членів ЄС рівноправні, а кожний громадянин ЄС має можливість ознайомитись з будь - яким законодавчим актом ЄС та ін - шою інформацією в Євросоюзі його рідною мовою. Стратегія багатомовної Європи передбачає великі обсяги офіційних пере кладів основних документів ЄС мовами держав - члені в ЄС. Тобто, в ЄС мовному питанню приділяють надзвичайну увагу, доказом чого слугують результати роботи мовних і термінологічних відділів, програми вивчення іноземних мов і підвищення мовної компетенції служ бовців ЄС, фінансування соціальних проектів з ви вчення мов держав - членів ЄС громадянами ЄС тощо [5]. 94 Отже, мовний плюралізм стимулював значне зростання перекладацької діяльності усередині ЄС. Значна кількість письмових і усних перекладів у сферах політики, економіки, юриспруденції посприяла виробленню нових наднаціональних концептів, які потребували більш - менш однакових вербалізацій у мовах ЄС. Головним чинником появи таких концептів був чинник позамовний, що має за мету поширення європейської ідеї об’єднання народів, базуючись на нових демократичних пр инципах, що привело до зближення мовних спільнот. На думку О. І. Чередниченко, при перекладі українською мовою калькуються не лише складні європейські терміни, а й однослівні одиниці, якщо це дозволяє норма цільової мови. Євролект має багато утворень з пре фіксоїдом євро - , який фактично стає префіксом у численних неологізмах ׃ євробарометр, євробюрократ, єврокомісія, єврокомісар, євролазер, євроменеджер, єврооблігації, європесиміст тощо [9]. Усі наведені українські відповідники з'явилися внаслідок калькуванн я відповідних євро лексем, що були запозичені з англійської мови. У новогрецькій мові з’являються англо - грецькі словники з термінології ЄС у галузях економіки, промисловості, державних та приватних підприємств. На думку О. І. Чередниченко, виникла проблема українського двомовного чи багатомовного словника євролекту, який міг би допомогти адаптації українського законодавства, а також підзаконних актів до норм ЄС, зважаючи на прагнення України вступити до цієї організації. В исновки. Переклад термінології євр олекту потребує якісних фонових знань для розуміння інтерпретації концептів, які стоять поза нею. Євролект – це недостатньо вивчене явище у галузі термінології. 95 Перспективи подальших досліджень бачимо у висвітленні особливостей перекладу євролекту на ново грецьку та українську мову. Список використаних джерел : 1. Васенко Л. А. Фахова українська мова: Навчальний посібник / Л. А. Васенко , В. В. Дубічинський, О. М. Кримець. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 272 с. 2. Гавура Д. Проблема багатомовнос ті в ЄС з точки зору перекладу, адаптації та лексичної гармонізації законодавчих актів ЄС в контексті євроінтеграції України / Д. Гавура // Мовні і концептуальні картини світу : Збірник наукових праць. – № 23. – с. 136 - 139. 3. Галкина Е. Н. Терминология Ев ропейского Союза и проблемы ее перевода на русский язык : авторефер. дис. канд. филолог. наук : 10.02.04. – М., 1998 . – 17 с. 4. Капустин А. Я. Общая характеристика концептуальных основ правовой системы Европейского Союза // Преподавание права Европейского Союза в российских вузах — II: Материалы семинара. / А. Я. Капустин . – М. : Статут, 2001. – С. 18 – 37. 5. Касяненко Д. С. Особливості перекладу та лексичної гармонізації законодавчих актів ЄС в контексті євроінтеграції України: автореф. дис. на здобуття на ук. ступеня. канд. філол. наук : 10.02.16 / Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2011. – 21с. 6. Коробейнікова Д. Мова ЄС – євролект чи переклад? / Д. Коробейнікова // Мовні і концептуальні картини світу : Збірник наукових праць. – Випуск 31. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2010. – С. 56 – 61. 7. Марченко Ю. Словник - довідник Європейського Союзу / Ю. Марченко, В. Антощук, О. Марченко. – К. : К.І.С., 2001. – 152 с. 96 8. Цели и задачи Евросоюза [ Электронный ресурс ] . – Режим доступа: http://novosti - es.ru/baza - znaniy/harakteristiki - evrosoyuza/tseli - i - zadachi - evrosoyuza 9. Чередниченко О. І. Євролект: термінологі я і переклад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.anvsu.org.ua/index.files/Articles/evrolect.htm . – Назва з екрана. 10. Crampton S . Eurospeak explained / S . Crampton . – Lo ndon .: Rosters / Consumers In The European Community Group , 1992. – 158 p. 11 . «Visits and Publications» Unit. Let’s speak sustainable construction / Multilingual Glossary. – Brussel: European Union, 2011. – 156 p. 12 . Ορολογία Ευρωπα ϊ κής Κεντρικής Τράπεζα ς σε έξη γλώσσες της Ε.Ε. – Ετήσια έκθεση ΕΚΤ, 2005. [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http :// www . ine . otoe . gr / UplDocs / ekdoseis / leksiko / orologia . pdf 1 3. Σύνοψη της νομοθεσίας τ ης Ε . Ε . Γλωσσάριο [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http :// europa . eu / legislation _ summaries / glossary / index _ el . htm . – Назва з екрана. Грицкевич Анастасия. Терминология Европейс кого Союза как интеграционная терминосистема В статье исследована терминология Европейского Союза как интеграционная терминосистема, рассмотрен вопрос евролекта как новое явление в переводоведении и лингвистике; обнаружена проблема формирования Евролекта, исследованы источники пополнения терминологии Европейского Союза. Ключевые слова: терминология Европейского Союза, терминосистема, евролект. 97 Gritskevich Anastasia. European Union terminology as an integrational term system This article discusses Europea n Union terminology as an integrational term system, examining the issue of Eurolekt as a new phenomenon in the science of translation and linguistics, identifies a problem of Eurolekt’s formation and researches the sources of replenishment of European Uni on terminology. Keywords: European Union terminology, term system, eurolekt. УДК 811.14’06’255.2(045) Зубочек Валерія ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ З НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ Анотація: Статтю присвячено вивченню особливостей перекладу офіційно - ділової документації з новогрецької мови на українську. Матеріалом дослідження слугували терміни які вживаються в офіці йно - діловій документації. Р озглянуто структурні особливості термінів та засоби їхнього перекладу. Ключові слова : офіційно - ділова лексика, офіційно - діловий стиль, документація. Сучасне значне поширення то ргівельних та політичних зв’язків Греції з нашою країною зумовлює необхідність розвитку перекладу спеціальних термінів з новогрецької мови на українську. Офіційно - діловий стиль є одним з найважчих видів стилів в перекладацькому аспекті та вимагає обов’язко вого точного вивчення спеціальної 98 термінології. У на даному етапі розвитку елліністики в Україні, дослідження економічної та офіційно - ділової лексики є не дуже поширеним. Це зумовлює актуальність даної роботи. Постановка проблеми. Офіційно - ділова лексика п редставлена як одна із найпріоритетніших галузей досліджень у майбутньому, у зв’язку зі стрімким розвитком міжкультурної та економічної комунікації між Грецією та Україною, виявлено наявність у даній лексиці запозичень, та визначено основні прийоми перекла ду такої лексики з новогрецької мови на українську. Аналіз останніх досліджень і публікацій . Особливості офіційно - ділового стилю та його лексики вже не раз досліджувалися багатьма мовознавцями з різних країн такими як Балашова, Мендзелопулос, Реформаторськ ий. Метою даного дослідження є вивчення структури термінів, які вживаються в офіційно - діловому стилі, визначити, які з них є запозиченими, і за допомогою яких засобів перекладу вони перекладаються з новогрецької мови на українську та навпаки. Предметом дос лідження є морфологічні та структурні особливості перекладу термінів в офіційно - діловій лексиці. Об’єктом дослідження стали приклади економічних термінів уживаних в офіційно - діловій лексиці. Виклад основного матеріалу. Офіційно - діловий стиль – це певний рі зновид літературної мови, що зумовлює використання усталених форм спілкування між установами або посадовими особами. Основною одиницею цього стилю є документ, який використовується у економічній, офіційній та політичній сферах. Будь - який документ характери зується стислістю, стандартизацією, певною своєрідністю синтаксису та чіткими вимогами до лексики, яка має широко використовувати професійну термінологію, канцеляризми, та повністю 99 відмовляється від жаргонізмів або діалектизмів. Головна характеристика офіц ійно - ділового стилю – це об’єктивність та емоційна нейтральність висловів. Згідно з українськими офіційними джерелами документ має своє особливе визначення: Документ – записана інформація, яка може розглядатися як одиниця у ході здійснення інформаційної ді яльності [8]. Документ – матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу [8]. У перекладі документації дуже важливо дотримуватися абстракції та узагальнень, тому що через документ законодавці звертаються до усього населення загалом, а не до конкретної людини. Саме тому, що документ – це матеріальний об’єкт, який включає у себе не тільки інформацію, але й закріплені норми його написання, а також пе вні вимоги до перекладу, він повністю підходить для розглядання в аспекті офіційно - ділового стилю. Існує класифікація типів ділових паперів, яка вважається стандартом [3]: 1) Особисті документи громадян: довіріності, заяви, резюме, скарги, характеристики; 2) Адміністративно - організаційні документи: положення, правила, інструкції, договори; 3) Розпорядчі документи: накази, виписки з наказів, директиви , розпорядження, вказівки; 4) Інформаційні документи або документи довідкового характеру: довідки, пояснювал ьні записки, службові записки , доповідні записки, акти; 5 ) Ділові листи; 6) Протоколи. 100 Приступаючи до перекладу, перекладач має буду добре освідомлений про точний переклад термінів, або перекладацькі засоби його заміни. Зі зростаючою швидкістю з’являютьс я нові терміни і створення відповідних еквівалентів, або збереження інтернаціонального терміну - це головна задача перекладача. За В. Балашовою, терміни поділяються на однослівні, двослівні та багатослівні [1]. Так, термін Προϊόντα буде розглядатися як одн ослівний , Δικαιώματα Προτίμησης буде розглядатися, як двослівний, а Υπόθεσητης Περιοδικότητας των Αποτελεσμάτων, як багатослівний, які у перекладі можуть в свою чергу перетворюватися з однослівного на багатослівний та навпаки. Наступний економічний термін Παραγωγική Διαδικασία має свій однослівний еквівалентний термін в українському варіанті перекладу – виробництво . У перекладі з української на новогрецьку дуже важливо пам’ятати, що не всі терміни, які здаються інтернаціональними у документації мають таку ж або східну форму. Так у новогрецькій мові, яка зазвичай дуже рідко звертається до запозичень та має свою складну термінологію, такі загальновідомі всесвітній аудиторії слова як, наприклад, Computer мають свій відповідник – Ο ηλεκτρονικός υπολογιστής, яки й значно відрізняється від звичної форми використання даного терміну. При перекладі треба точно визначити який засіб перекладу використовувати. Так, наприклад, одними з найпоширеніших є: Транскрипція або транслітерація – у процесі транслітерації графічну ф орму слова вихідної мови передають засобами мови перекладу, тоді як при транскрипції – його звукову форму. Гіпонімічний або гіперонімічний переклад - для цього засобу перекладу характерне встановлення відношення еквівалентності між 101 словом оригіналу, яке пе редає видове поняття - реалію, а також словом у мові перекладу, яке називає відповідне родове поняття і навпаки. Описовий - переклад - цей спосіб передачі безеквівалентної лексики полягає в розкритті значення лексичної одиниці вихідної мови за допомогою розг орнутих словосполучень, які розкривають суттєві ознаки явища, яке позначається цією лексичною одиницею, тобто за допомогою її дефініції (визначення) на мову перекладу. Калькування - цей прийом полягає в передачі безеквівалентної лексики вихідної мови за до помогою заміни її складових частин – морфем чи слів (у випадку зі стійкими словосполученнями) їх прямими лексичними відповідниками в мові перекладу. Адаптація (освоєння) - У цьому випадку безеквівалентній лексемі надається вигляд рідного слова. Контекстуал ьний переклад - цей спосіб перекладу протистоїть терміну “словниковий переклад”, вказуючи таким способом, на відповідності, які слово може мати в контексті на відміну від запропонованого у словнику. Переклад прецизійних слів - Прецизійні слова можуть предс тавляти національні реалії, які становлять природну і невід’ємну частину дійсності і мови, яку вивчають. До національних реалій відносяться назви провінцій, районів, історичних пам’яток, окремих будівель, визначних пам’яток, які відомі всім культурним людя м цієї країни. Тож, розглянемо деякі приклади. Так, наступний термін ΤΡΑΠΕΖΑ EYROBANK ΕΡΓΑΣΙΑΣ за допомогою транслітерації слід перекладати наступним чином: Eurobank Ergasias, що зумовлює необхідність викидання з даного терміну першого елементу терміну ΤΡΑ ΠΕΖΑ, бо в контексті перекладу він вже буде не зрозумілий 102 реципієнту и в подальшому буде більш зручно називати даний об’єкт як компанія Eurobank Ergasias. Але більшість термінів не можуть перекладатися за допомогою транслітерації або транскрипції, бо вважа ються важливою структурною частиною документа, та мають бути зрозумілими носію мови перекладу. Так, економічний термін Δικαιώματα Προτίμησης буде перекладатися вже існуючим еквівалентом в українській економічній теорії - переважне право купівлі, бо якщо бу де перекладено дослівно, переклад вважатиметься непрофесійним. Тому найголовнішою задачею перекладача має стати пошук даного терміну у існуючій термінології мови перекладу, а також знайти правильний і точний еквівалент установлений державними стандартами. Назви історичних пам’яток, якщо мають свої відомі та звичні відповідники у мові перекладу, мають перекладатися спеціальним словом, навіть якщо воно відноситься до грецьких реалів. Так, наприклад, Λευκός Πύργος – музей Візантії та водночас архітектурна пам’ ятка Салонік, не завжди перекладається, як Біла Вежа, але іноді вживається як перекладений за допомогою транскрипції як Лефкос Пиргос , що буде здебільшого переважним варіантом. При перекладі важливо не тільки правильно перекладати терміни, але й певні назв и установ, організацій, назви найвищих державних та урядових посад та власні іменники. Так, наприклад, після зазначення слова «Підпис», якщо в тексті оригіналу документа подається інформація про особу яка його ставить, усі дані перекладаються у тому ж поря дку, що і в оригіналі. Але при означенні посадової особи, при перекладі та складанні документу з новогрецької мови на українську, виникають певні труднощі, особливо із вибором граматичної форми. Наприклад, якщо після підпису позначено: ο/ηυπάλληλος перед п ерекладачем постає 103 задача який рід іменнику вжити у даному випадку працівник або працівниця . У цьому випадку слід пам’ятати, що у ділових паперах слід уживати іменники чоловічого роду, що потім зумовить і подальшу граматичну зміну слів,залежних від роду пос адової особи. Щодо українських власних імен, то ще немає встановлених правил використання українських власних імен та географічних назв але на основі практики та загальних норм передачі певних складів та букв та правил правопису, які наведені у підручниках з новогрецької мови, треба перекласти власні іменники так, щоб вони зберегли оригінальність та були зручними для грецького реципієнта. Таким чином, українська Д передається грецьким еквівалентом ΝΤ , українська Ч – новогрецьким ΤΣ , а звук Ш як Σ (звук «ч» та «ш» є незвичними для грецьких мовців та не мають відповідників у новогрецькій мові і саме тому, слід використовувати їх заміну). Це можна побачити на прикладі прізвища Дорошевич – Ντοροσέβιτς . При перекладі офіційно - ділових паперів слід також зауважити, щ о такі надписи, як штамп, гербова печатка або підпис слід обов’язково перекладати і вони мають свої особисті еквіваленти як в українській так і в новогрецькій мові. Так, наприклад слово Герб має перекладатися за допомогою слова «Герб» та офіційної назви дер жави у родовому відмінку мовою перекладу у зазначеній частині документа прописними літерами та жирним шрифтом: ГЕРБ УРАЇНИ – ΕΜΒΛΗΜΑ ΤΗΣ ΟΥΚΡΑΝΙΑΣ . Ще раз треба зауважити, що переклад офіційно - ділової документації має бути адекватним та відповідним до оригі налу. За А. В. Федоровим [9], адекватним перекладом вважається такий, що: 1) передає значеннєвий зміст оригіналу 104 2) зберігає функціонально - стилістичну відповідність оригіналу перекладу 3) максимально відтворює формальні особливості. Сучасна новогрецька мова, як можна побачити на прикладах, відмовляється від запозичень та має свою специфічну та складну термінологію. Тому перекладачеві важливо працювати над вивченням спеціальної готової термінології, щоб здійснити адекватний переклад документації, використ овуючи певні шаблони. Перспективи дослідження. У подальшому планується провести роботу по вивченню нових термінів в аспекті перекладу офіційно - ділової документації та способів їх перекладу. Також інтерес представляє поглиблене вивчення запозичених термінів англійської мови у новогрецьку. Список використаних джерел: 1. Балашова В.В. Некоторые особенности многословных терминов – дериватов(на примере современной английской экономической терминологи) / [Електронний ресурс] / В. В. Балашова // Материалы V Междуна родной научно практической конференции ["Наука в информационном пространстве"], (30 - 31 октября2009 г.). – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009ip/balashova.php. 2. Столярова А. А.Структурно семантичні особливості новогрецьких економічних термінів / Анна Анатоліївна Столярова // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. праць/ відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. – К. : Логос, 2013. – Вип. 23. – С. 350 - 357. 3. Гуць М.В. Українська мова у професійному спілкуванні: навч. п осіб. / Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. – К. : Міжнародна агенція "BeeZone", 2004. – с. 336. 105 4. ΜεντζελόπουλοςĬ.ΟρολογίακαιΜετάφραση Οιμεταφραστικές πρακτικές και η αντιμετώπιση της αγγλικής γλώσσας ως ορολογικής linguafranca στις Οικονομικές επιστήμ ες / Ĭ. Μεντζελόπουλος//Ελληνική γλώσσα και ορολογία. Ανακοινώσεις 7 ου Συνεδρίου – Τ. 4. – Αθήνα, 2009. – Σ. 1 - 10. 5. Челпан В . М . Переклад документів фізичних осіб ( із української мови новогрецькою ): навч . посібник / Челпан В . М ., Макаревич П . Ю . – МДУ , Мар іуполь , 2010., с . 5 – 26. 6. Валюженич Д.В. Греческо – русский и русско греческий экономический словарь / Д.В. Валюженич. – М.: Святая гора, 2002. – 392 с. 7. Ευρετηριο Οικονομικων Ορων / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.euretirio.com/ 8. Де ржавні стандарти України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dstu.info/ 9. Федоров А. В. Язык и стиль художественного произведения / А. В. Федоров. – М. – Л.: Гослитиздат (Ленинградское отделение), 1963. – 132 с. Зубочек Валерия. Особенности п еревода экономических терминов с новогреческого языка на украинский. Статья посвящена изучению особенностей перевода официально - деловой документации с новогреческого языка на украинский. Материалом исследования послужили сроки принимаемых в официально - дело вой документации. Были рассмотрены структурные особенности сроков и средства их перевода. Ключевые слова: официально - деловая лексика, официально - деловой стиль, документация. 106 Zubochek Valeria. Features of economic term translation from Modern Greek into Uk rainian. This article studies the characteristics of the translation of official business documentation from Modern Greek into Ukrainian. The terms adopted in official business documentation served as research materials. We examined the structural features of the terms and means of their translation. Keywords: official business vocabulary, official style, documentation. УДК 811.14’06’373(045) Копиченко Анастасія ТЕРМІНОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У статті визначено поняття «термін». Досліджено історію розвитку та сучасний стан термінології виховання. Висвітлено класифікації понять та термінів в иховання. Проаналізовано процес формування терміносистеми виховання. Ключові слова: термін, виховання, термінологія, педагогіка, терміносистема. Актуальність дослідження. В сучасних умовах розвитку людства особливої уваги набуває питання про вимоги до пр огресивного розвитку школи. Педагоги - практики, відчуваючи потребу наукового осмислення свого досвіду та підвищення його продуктивності , звернулися до педагогічної теорії . З іншого боку , вчені - педагоги стали шукати більш тісну взаємодію з практикою 107 навчання і виховання . Це дозволяє підвищити як ефективність науково - педагогічних досліджень , так й якість і продуктивність навчально - виховного процесу . Предметом педагогіки як науки є навчально - виховний процес як особлива функція суспільства. Слід зазначити , що пе дагогічна теорія розвивалася і розвивається в даний час особливо важко в порівнянні з іншими науками , бо предметом її дослідження є людина. Визначимо сутність основних термінів і понять теорії і практики виховання в новогрецькій та українській мовах. Треба зазначити також, що у педагогіці спостерігається підвищений інтерес до концептуально - понятійного осмислення таких феноменів, як „освіта”, „професійна освіта”, „педагогічні технології” тощо, що впливає на вибудовування системи педагогічних понять у сучасн их наукових дослідженнях. Аналіз останніх досліджень і публікацій . Б. Комаровський наголошував, що педагогічна термінологія – це, перш за все, предметно – тематична система, й тому в систематизації педагогічних термінів він виходив не стільки з лінгвістич них міркувань, скільки із логіки та системи педагогічної науки, із предметно – тематичної близькості понять [5 ]. Т. Мендзелопулос додає, що якщо раніше педагогічна термінологія новогрецької мови поповнювалася з давньогрецької та латини, то на сучасному ет апі найбільшим джерелом запозичення педагогічних термінів є англійська мова [6]. Об’єкт дослідження – термінологічна система теорії та практики виховання у новогрецькій мові. Предмет дослідження – перекладна термінологія виховання з новогрецької на українс ьку мову. Мета – проаналізувати термінологічні теорії та практики виховання у новогрецькій та українських мовах та з’ясувати 108 особливості адекватного перекладу термінів з новогрецької на українську мову Виклад основного матеріалу дослідження. Лексика педаг огічної термінології як частина словникового складу мови, Інтернет ресурси, «Новогрецько - український словник», укладений Н. Ф. Клименко, О. Д. Пономарьовим. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено зіставний аналіз перекладу термінол огії виховання новогрецької та українських мов. Кожна мова розвивається у тісному взаємозв’язку з суспільством, в якому функціонує. Чим в ищий рівень розвитку суспільства, тим на вищому щаблі стоїть його мова. Адже саме мова фіксує досягнення у всіх галузях суспільного життя, починаючи з побутового і закінчуючи найновішими науковими сферами діяльності. Зафіксувати досягнення людської цивіліз ації, нові поняття допомагає наукова термінологія. Коли йдеться про термінологію зазвичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому значенні набуває популярності лексема «термінознавство»); б) фахову лексику, як складник загальномовного словника (термінологія у країнської мови, німецька термінологія); в) спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки (термінологія фізичної культури та спорту, лінгвістична термінологія). Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко дефініювати. Проблематичність так ого завдання зумовлює чимало найрізноманітніших спроб визначити самі поняття «термін» і «термінологія». Хоч вони мають багато спільного, практично кожен дослідник термінології пропонує своє визначення. У визначенні терміна немає цілковитої одностайності. О сновну функцію терміна В. В. Виноградов вбачає у визначенні певного поняття 109 [1, с. 8]. Науковець Б. М. Головін визначає термін як «слово чи словосполучення, що має професійне поняття й застосовується в процесі і для пізнання та освоєння певного кола об’єкт ів і відношень між ними – під кутом певної професії» [3, с. 56]. Такої самої думки дотримуються В.О. Татаринов [5], О.В. Суперанська [4]. У визначенні сутності терміна на першому плані перебуває співвідношення терміна й поняття, тому що будь - яка наука є чі ткою системою взаємопов’язаних між собою понять, виділення яких відбувається на основі наукового узагальнення ознак. Термін – це спеціальне слово, яке мас дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття,тобто його зміст і межі [2, с. 45]. Характерні ознаки терміна:  належність до певної термінологічної системи;  наявність дефініції (визначення);  однозначність в ме жах однієї терміносистеми;  точність;  стилістична нейтральність;  відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;  відсутність експресивності, образності, суб’єктивно - оцінних відтінків. Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві скла дові – термінологію і терміносистему. Термінологія має декілька значень. По - перше її це розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); по - друге, це сукупність термінів певної мови або певної галу зі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, 110 хімічну, технічну тощо. Отже, термінологія – це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв. Терміносистема — це система термінів у певній галузі, підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорі ю або наукову концепцію. Джерелами терміносистем слугують термінології. Але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії цієї науки. Проте в основі терміносистеми не о бов’язково має бути наукова теорія. Іноді достатньо, щоб була лише концепція або узагальнені ідеї. Виноградов В. В розрізняє 3 етапи формування й функціонування терміносистеми:  Перший етап — перехід від стану відсутності теорії до стану її формування, тоб то перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми;  Другий етап — зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії внаслідок удосконалень, досягнень науково - технічного прогресу;  Третій етап — зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносисте ми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття. Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, а у сукупності з’являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають, але вони вже пов’язані з новими поняттями. Отже, без теорії немає терміносистеми, без терміносистеми немає теорії. Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, 111 позначено об’єкти та зв’язки між ними. Є кілька типових ознак терміносистеми:  Цілісність терміносистеми. Наприклад, економічні поняття, терміни у сукупності складають цілісну терміносистему, яка дає нам загальне уявлення про функціонування економіки.  Відповідність суми частин цілому. Якщо ми маємо справу з терміносистемою, що описує загальні основи економічного розвитку, то терміни ринку, капіталу, найманої праці, заробітної платні, відносин власності у своїй сукупності мають дати повний опис даної теми.  Певна сталість терміносистеми. Вона відбиває систему поглядів у економічній теорії на певному етапі, який має визначену тривалість.  Структурований характер терміносистеми. Структура терміносис теми може бути однорівневою лінійною та ієрархічною, тобто з підсистемами, що відбивають родо - видові відношення, відношення цілого та його частин, зв’язки причини й наслідку, відношення об’єктів та їхніх ознак. Терміносистема є більш високим ступенем орган ізації лексичних одиниць, ніж термінологія. Мається однак і заперечення проти поділу понять «термінологія» та «терміносистема». Як вважає Б. Н. Головін, поділ сукупності термінів на впорядковане й невпорядковане безлічі нелогічно в принципі, оскільки не по в’язаних між собою логічними або семантичними зв’язками термінів не існує всі терміни в тій чи іншій мірі організовані в рамк ах своїх предметних областей . Ступінь їх організації знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку даної галузі знання, проте останнє зауваження не скасовує загального принципу: термінологія системна за визначенням. Відповідно до цієї точки зору поняття «термінологія» і «термінологічна система» можуть виступати як синоніми [3, с. 45]. 112 Розглянемо детальніше значення поняття «термі нологія виховання» та з’ясуємо його функціональні особливості у контексті педагогічної терміносистеми. Отже, виховання як педагогічна категорія має своє лексичне наповнення і тлумачиться в залежності від сфери використання з різними специфічними відтінками . Виховання як процес впливає на збереження життєвої наступності між минулим і прийдешніми поколіннями, особливо в напрямку засвоєння різнорідного досвіду попередників і використання його в осучасненому вигляді в умовах реального життя на конкретному істор ичному етапі, трактується як взаємодія того, хто виховує та вихованця з метою цілеспрямованого формування цілісної особистості [2, с. 17]. Джерелом розвитку науки про виховання є народна педагогіка як сума акумульованих знань і вмінь у справі виховання пі дростаючого покоління. Виходячи із загальнолюдських морально - духовних цінностей, український народ вибудовував власну національну систему виховання з її засобами, методами, прийомами та термінологією. Щодо поняття «термінологія виховання» то в українській науці його розуміють як сукупність керівних положень, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу [3, с. 50]. З багачення і розвиток понятійно - термінологічного апарату тео рії виховання в 1990 - х рр. стає настільки інтенсивними, що досягнення взаєморозуміння між науковцями часто є не можливим без уточнення в науковому контексті значення того чи іншого використовуваного терміна. Висновки. Т еорія виховання водночас є галуззю пе дагогічної науки і навчальною дисципліною, де проявляється діалектичний взаємозв'язок теорії та практики. Основні категорії та поняття теорії і 113 практики виховання є ідентичними для новогрецької та української мов. Перспективи подальших пошуків бачимо у виз наченні шляхів досягнення адекватності перекладу педагогічних термінів з новогрецької мови на українську. Список використаних джерел : 1. Виноградов В. В. Основные типы лексических значения слова (Доклад на открытом расширенном заседании Ученого совета Инстит ута языкознания АН СССР 19 – 23 июня 1953 г.). – Тезисы докладов. Изд. АН СССР, 1953. – С. 8 – 10. 2. Володина М. Н. Когнитивно - информационная природа термина (на материале терминологии средств массовой информации). – М.: Изд - во МГУ, 2000. – 128 с. 3. Галузинський В . М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: yавч. посібник. – К, 1995. – 430 c. 4. Суперанская А. В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология: Вопросы теории. – М.: Наука, 1989. – 243 с. 5. Татаринов В.А. Теория терминоведения : в 3 т. / Татаринов В.А. – М. : Московский лицей, 1996. – Т. 1 : Теория термина : история и современное состояние. – 311 c. 6. Μεντζελόπουλος Ĭ. Δημιουργία και εξέλιξη της Παιδαγωγικής Ορολογίας από τα Αγγλικά στα Ελληνικά. – Αθήνα, 2007. Копыченко Анастасия. Терминология восп итания как составляющая педагогческой терминологии. В статье определено понятие «термин». Исследована история развития и современное состояние терминологии воспитания. Освещены классификации понятий и терминов воспитания. 114 Проанализирован процесс формирован ия терминосистемы воспитания. Ключевые слова: термин, воспитания, терминология, педагогика, терминосистема. Kopychenko Anastasia. Education terminology as a component of pedagogical terminology. This article defines the concept of “term”. It researches th e history of the development and current status of didactic terminology. It highlights the classification of educational concepts and terms and analyses the process of formation of the educational term system. Keywords: term, education, terminology, pedago gy, term system. УДК: [ 811.14`06`811.161. ] , 255 Куряча О льга ТЕРМІНОЛОГІЯ ЗАСОБІВ КОМП’ЮТЕРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ У статті визначено конститутивні ознаки комп'ютерної комунікації; встановлено типи комп'ютерної комунікації; систематиз овано і описано знакові засоби, що визначають специфіку даної комунікації; охарактеризовано систему жанрів спілкування, властивих розглянутій комунікації. Ключові слова: комп’ютерна комунікація, засоби комп’ютерної комунікації, соціальна мережа. 115 Актуальн ість даної теми обумовлена тим, що в наш час комп’ютерна комунікація стала одним з провідних типів спілкування , вона проявляється в багатьох мовних жанрах , які потребують детального опису. Також комп'ютерна комунікація стала найбільш значущим чинником зм іни сучасної мовної особи стості, при цьому лінгвістичні характеристики подібної трансформації досліджені недостатньо. Аналіз останніх джерел та публікацій дозволив виокремити наукові концепції теорії комп’ютерної комунікації , розроблені в рамках наступних наукових напрямів: теорії комунікації (П.Н. Донець, В.Б. Кашкін, JI.B. Куликова, O . A . Леонтович, М.Ю. Олешків, І.А. Сте рнин, В.Є. Чернявська ), теорії дискурсу (Н.Д. Арут юнова, В.З. Дем'янков , В.І. Карасик, В.Б. Кашкін, М.Л. Макаров, Г.Н. Манаенко, К.Ф. Сє д ов, Г.Г. Слишкін), лінгвосеміотики (Т.Н. Астафурова, AB Оляніч, Є.І. Шейгал,), теорії мовних жанрів (М.М. Бахтін, А.Г. Баранов, Г.І. Богін, В.Е . Гольдін, В.В. Дементьєв, М.Ю. Фе - Досюк ), комп'ютерної комунікації (A . A . Ата - Бекова, H . A . Ахренова, Б.Ю. Город е цький, Є.І. Горошко, О .В. Луто ви нен, І.М. Розіна, Л.Ю. Щіпіціна ). Постановка проблеми . Комп'ютерна комунікаці я – це занадто нове явище, на нашу думку, тому коло охоп лених нею людей поки не так е широке , щоб стати об'єктом достовірних досліджень. Об’єкт ом дослідження є комп'ютерна комунікація, що розуміється як спілкування за допомогою комп'ютера . В якості предмета дослідження розглядаються конститутивні ознаки комп'ютерної комунікації, її знакові засоби та мовні жанри. Мет а дослідження полягає в характер истиці лінгвістичного статусу, знакових засобів та жанрової системи комп'ютерної комунікації. Для виконання поставленої мети вирішуються такі завдання: визначити конститутивні ознаки комп'ютерної комунікації; 116 встановити типи комп'ютерної комунікації; систе матизувати і описати знакові засоби, що визначаю ть специфіку даної комунікації; охарактеризувати систему жанрів спілкування, властивих розглянутій комунікації. В иклад основного матеріалу дослідження . Під терміном комп'ютерна комунікація розуміється різнов ид електронного спілкування за допомогою комп'ютера, що перебуває в режимі реального часу, тобто онлайн. Принциповою відмінністю віртуальної комунікації від ста ндартної є комунікативна мета – спілкування. Відповідно, до даного виду комунікації відносят ься тексти, що відповідають цієй меті : спілкування за допомогою Інтернет - месенджерів типу ICQ, Skype, і т.п., чати, форуми, соціальні мережі, блоги та мікроблоги. За формою віртуальна комунікація являє собою гібрид, отриманий в результаті схрещування індивідуа льної, групової та мас ової комунікації. [5] Існує два типи комунікації за допомогою комп'ютера – актуальний і мережевий. Термін «актуальна комунікація» розуміється як природне спілкування суб'єктів з іншими реально існуючими суб'єктами, знайомими або незн айомими між собою. Актуальне спілкування протиставлено спілкуванню віртуальному, тобто спілкуванню з співрозмовниками, які можуть бути як реальними, так і уявними. Мережева комунікація в цьому плані являє собою феномен ноосферного порядку, свого роду плане тарний дискурс, в якому берут ь участь всі користувачі мережі [4]. Мережеве спілкування – це дистанціювання дійсності, коли джерело інформації віддален е на невизначен і й відстані . Глобальність репрезентації дійсності в результаті мережевої комп'ютерної комун ікац ії змушує говорити про мережеві дискурси (інтернет - дискурси ). Під «мережевим» або «інтернет - дискурсом» розуміється тип 117 дискурсу, який породжує нескінченну різноманітність текстів різножанрової спрямованості, які генеруються і якими обмінюється широка а удиторія користувачів у режимі онлайн [4] . Показовою характеристикою комп'ютерної комунікації є часовий параметр, на основі якого її можна типологізувати як: 1) комунікацію в реальному часі ; 2) мережеву комп'ютерну комунікацію, яка передбачає тимчасову зат римку між повідомленнями (асинхронна мережева комунікація). Мережеве середовище характеризується семіотичн ої динамічністю і двуплановістю : учасники дискусій «збираються» на основі спільних інтересів у віртуальних «кімнатах для дискусій» , і це одна форма си нхронного мережевого к омп'ютерного спілкування; другою формою є миттєва передача повідомлень, зазвичай реаліз ується між двома користувачами [7] . Важливою характеристикою комп'ютерн ої комунікації є інтерактівность . Форми мовних засобів комп'ютерної комуніка ції розрізняються за ступенем інтерактивності, що розуміється як здатність негайно відповісти на отримані повідомлення. Електронна пошта і миттєва передача повідомлень є найвищою мірою інтерактивною формою, оскільки повідомлення призначені для того, щоб сп ровокувати відповіді . Різні типи комп'ютерної комунікації детермінують інтенсивність діалогу. Якщо обмін інформацією здійснюється за допомогою електронної пошти, діалог уповільнюється, є високоструктурованим, оскільки здійснюється у письмовій формі. Висок ий ступінь інтенсивності діалогу досягається за допомогою комп'ютерних конференцій, у процесі яких користувач відповідає на запитання інших і кожен бере участь у діалоз і, інформаційно збагачуючи його [4] . Запровадження комп'ютерних к омунікацій підви щує вим оги до усного та писемності мовлення (мовленнєвих умінь), передбачає 118 у міння користуватись інформаційними ре сурсами комп'ютерних технологій. Комп'ютерні комунікації мають потужні комунікативні можливості: 1 ) мультимедійний зв'язок, що поєднує голос, текст і відеозображення, які передаються по одній фізичній лінії зв'язку (перехід від вербальної до графічної комунікації на наочному, візуально - образному рівні). Суттєвим елементом такої комунікації є вибір засобу представлення інформації; 2) гіпермедіасистеми, що стимулюють внутрішній діалог користувача за умови, коли гіпертекст (база даних, яка складається з текстових та/або графічних фрагментів, що містять логіко - смислові або асоціативні зв'язки для переходу від одного вузла до іншого) поєднує у собі завдання на розуміння і предметні мікрозадачі. Ці види діяльності, розкриваючи способи мислення, сприяють зіставленню різних позицій, спонукають до самостійного розмірковування, оцінювання висловлених гіпотез, аргументів, прийняття самостійних рішень, аналізу різни х позицій, оцінних суджень; 3) телекомунікаційні технології (технології передавання й одержання інформації за допомогою глобальних комп'ютерних мереж), які ґрунтуються на спілкуванні, зближенні, стиранні кордонів між окремими соціумами, вільному обміні дум ками, ідеями, інформацією учасників спільного проекту. Засновані вони на широких контактах з культурою різних народів, досвідом людства [7]. Критики комп'ютерної комунікації зосереджують увагу на таких її недоліках, як вт рата міжособистісної взаємодії , емо ційна віддаленість комунікантів, певною мірою неекологічність. В исновки . Комп'ютерна комунікація охоплює всі традіційні види и форми мовлення – усну, писемну , внутрішню, монологічну й 119 діалогічну. Завдяк и їй сформувалася мета комунікація – особлива форма ком унікації, яка знімає просторово - часові обм еження в процесі роботи з різними джерелами інформації . Ресурси комп'ютерних кому нікацій відкри вають можливості для діалогу віддалени х у просторі с уб'єктів. Ця форма взаємодії є засобом міжнародної комунікації, що дає змогу залучити фахівців різних галузевих знань до розв'язання загальнолюдської проблем и . П ерспективи подальших розвідок бачимо у дослідженні формування та розвитку термінології комп’ютерних комунікацій в новогрецькій мові. Список використаних джерел: 1. Бабанин О.Н., Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: Психологические детерминанты и последствия // Вест ник Московского университета. – 1996. – серия 14. – №4. – С. 14 - 20. 2. Биккулов, А. С. Интернет как средство массовой коммуникации : автореф. дис. . канд. социол. наук / А. С. Биккулов. СПб., 2003. – 21 с. 3. Бойс Дж. и др. Сетевые возможности Windows 95 - М.: Восточная Книжная Компания, 1997. 4 . Г аличкина Е . Н . К омпьютерная коммуникация: лингвистический статус, знаковые средства , жа нровое пространство : автор ., дис . на соискание ученой степени докт ора филологических наук . — Волгоград , 2012 . – 45 с. 5 . Захарова Т.Н. Формы виртуальной коммуникации и основные тенденции их развития. // Психолингвистика в ХХI веке: результаты, проблемы, п ерспективы. XVI международный симпозиум по психолингвистике и теории коммуникации./ отв. ред. Тарасова Е.Ф., М., 2009. – С. 329 - 330. 120 6 . Тищенко О.Б. Комп'ютерна термінологія (сленг) // Інформаційні технології, 2001, № 1. [ Електронний ресурс ]. – Режим дост упу: Куряча Ольга. Терминология способов компьютерной коммуникации в украинском языке. В статье определено конститутивные признаки компьютерной коммуникации; установлено типы компьютерной коммуникации; систе матизированы и описа ны знаковые средства, определяющие специфику данно й коммуникации; охарактеризовано систему жанров общения, присущих рассматриваемой коммуникации. Ключевые слова: компьютерная коммуникация, средства компьютерной коммуникации, социальная сеть. Kuryacha Olga. Terminology methods of computer communication in the Ukrainian language. The article defined constitutive features of computer communication; means defining the specifics of the communication; characterized by a system of genres of communication inherent in consideration of communication. Keywords: computer communication, computer communication tools, social network. УДК 347.78.034 Маліч Елеонора ОСОБЛИВОСТІ П ЕРЕКЛАДУ 121 ТЕРМІНОЛОГІЇ МОРСЬКОЇ СПРАВИ У НОВОГРЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ У статті розглянуто проблеми перекладу термінів морської справи новогрецькою та українською мовами , основні функції терміносистеми, структурні особливості термінів морської справи в новогрецькій та українській мовах; основні прийоми, за допомогою яких відбувається переклад термінів морської справи з новогрецької та української мов. Ключові слова : терміносистема, термінологія, переклад, морська справа, морська лексика, номінація, сл овотвір. Сьогодні морська індустрія України швидко розвивається та між нашої країною і Грецією існують тісні економічні відносини, які реалізуються в процесі торгівлі, пасажирських та вантажних перевезень морським шляхом. Наслідком цього стала велика кіль кість документів, які перекладаються з новогрецької на українську та навпаки. саме це обумовлює актуальність . Постановка проблеми . В узькогалузеві терміни являють собою конкретну галузь знань та доступні здебільшого фахівцям певної окремої спеціальностi. то му при перекладі спеціальної літератури перекладача має не тільки вміти користуватися спеціальними словниками, але й вміти здійснювати повноцінний та адекватний переклад спеціальних вузькогалузевих текстів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення питань з термінології займалися такі науковці як Винокур Г.О., Реформаторський О.О., Лотте Д.С., Даниленко В.П., Головін Б.М., Суперанська А.В., Кияк Т. Р., Слiпецька В. Д., Гутсос., Tсатcас А., Караяннис Г. 122 Об'єкт дослідження - особливості перекладу термін ології. Предмет - переклад термінології морської справи у новогрецькій та українській мовах. Визначення особливостей перекладу термінології морської справи у новогрецькій та українській мовах є основною метою . Виклад основного матеріалу. Для перекладача ду же важливо вміти орієнтуватися у тій ґалузі, яка стосується перекладу, вміти розуміти зміст терміну на мові оригіналу і знати термінологію рідної мови, тобто важливими вміння шукати нові поняття, які відсутні в словниках, вміти користуватися різними енцикл опедичними довідниками, iнтернетом, цікавитися розвиткoм сучасної науки, розвиватися у професійному плані щоб уникнути помилок при перекладі. Термін – являє собою емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача іншомовних термінів українською мовою вимагає досконалих знань іноземної та української мови в галузі, до якої належить текст оригіналу. При передачі науково - технічної та економічної літератури з іноземної мови на українську важлив е значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова [7]. Це також є вірним й при перекладі з новогрецької або англійської на українську мову. Термін виступає з однією точною дефініцією,хоча бувають випадки, коли термін баг атозначний, що веде до нечіткості, розпливчастості термінологічного поняття, породжує непорозуміння та помилки, як правило, з боку тих, хто не дуже добро володіє вузькогалузевими знаннями певної сфери людс ької діяльності [8]. Це має особливе значення коли мова йде про торгівельні відносини між іноземними партнерами. Ефективність будь - якої 123 економічної діяльності, в тому числі й ефективність морських перевезень між різними товарно - пасажирськими країнами, залежить як від ступеню взаємопорозуміння партнерів і в ід точності дотримування ними укладених умов, так і від правильності перекладу офіційних паперів в яких є письмово зафіксованими ці умови. Таким чином, термін характеризується не лише стильовою співвіднесеністю, а й певною замкненістю в системі лексики на означення понять певної чіт ко окресленої галузі знань [6]. Основною передумової створення будь - якої термінологічної системи є чітко визначені поняття певної галузі діяльності людини. Як відзначав академік В. В. Виноградов, усякі «спроби упорядкування термі нів без попереднього аналізу понять, що ними виражаються, залишаються безрезультатними» [3]. Основні способи перекладу термінів: транскодування (побуквeнна передача лексичної одиниці за допомогою мови перекладу), транслітерації (передача тексту або слів од нієї графічної системи засобами іншої та калькування(переклад морфем чи лексем відповідними елементами мови перекладу у системах термінів відбиваються всі наукові теорії, гіпотези та ідеї, тому адекватність перекладу грає дуже важливу роль у функціонуванні тієї чи іншої науки стильова співвіднесеність, замкненість терміну в системі лексики на означення понять чітко окресленоїгалузі знань. обмежений та чітко зафіксований зміст терміну є основними характерист иками терміну. До термінології морської справи нале жить окремий прошарок лексики, який обслуговує сферу морських перевезень, як пасажирських, так і вантажних. Відповідно до специфіки сфери використання, терміни морської справи є тісно пов'язаними зі сферою юриспруденції, економіки та міжнародних відносин. Для адекватного перекладу лексичної одиниці засобами іншої мови, перекладачу потрібно вміти 124 відтворювати відбирати необхідні граматичні форми і стилістичні чинники мови, з якої ведеться переклад. Порівняно зіншими термінологічними системам, особливістю тер мінології морської справи є словотворча модель, у характерному для неї співвідношенні іншомовних та національних елементів, специфіка їх становлення та розвитку. До термінології морської справи відносяться ті реалії, дії, особи, явища, які мають безпосеред нє відношення до економіки, юриспруденції та функціонування їх в суспільстві. Терміни по своїй ознаці відрізняються по зрозумілості для різних частин населення і тому поділяються на: 1. загальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в пов сякденному житті і зрозумілі усім . Наприклад : delivery – παράδοση - доставка , oil - πετρέλαιο - паливо; 2 . спеціально - технічні терміни відбивають область спеціальних знань - географії , техніки , економіки , морських перевезень і т . п . Наприклад : longitude - γεωγραφικό μήκος - довгота ( одна з координат у ряді систем сферичних координат , що визначають положення точок на земній поверхні та на небесній сфері ) , franchise - πρόμιο - франшиза (умова страхового договору, що передбачає звільнення страховика від відшкодування збиткі в, що не перевищують певного розміру) 3. галузеві терміни – це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань і вимагають від перекладача не тільки великої уваги, але неабиякої обізнаності в сфері понять та явищ цієї галузі. Наприклад: deviationclause – ρήτραπαρέκκλιση ς – застереження про девіацію ( передбачає , що судно не має права відхилятися від курсу , за винятком деяких випадків , передбачених у договорі ) , dockyard - ναυπηγείο - верф (місце, де будують та ремонтують різні типи кораблів). Отже, виконую чи свою основну функцію – номінативну, терміни морської справи можуть бути загальнозначущими поняттями, 125 спеціальнотехнічними і галузевими. Основним джерелом для формування терміносистеми є конкретна літературна мова. У новогрецькій більша частина іноземної термінології є адаптованою, тобто для іноземного терміну було знайдено еквівалентний переклад. Наприклад, для англійського терміна legalization, який також використовується в галузі морських перевезень та означає «офіційне підтвердження вищими органами вл ади , документів , виданих державними установами певної країни , що відповідає законодавству іноземної держави » , грецькою мовою передається як νομιμοποιήση – узаконювання , в той час як українською він був передан за допомогою транслітерації та звучить як лег алізація. Термін сonsignment використовується на позначання декількох понять, а саме: 1) різновиду цінних (товарних) паперів; 2) розписки агента транспортної фірми (судна, літака) вантажовідправнику про прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням ви дати вантаж у пункті призначення її пред'явнику. Новогрецькою мовою цей термін може перекладатися двома способами: 1) передаватися в тексті документів, пов’язаних з морськими перевезеннями власно англійським терміном с onsignment без перекладу або 2) перед аватися за допомогою описового перекладу φορτίο υπό τηνφροντίδα τουμεταφορέα – вантаж є під наглядом перевізника . У випадку описового перекладу передається саме друге значення англійського терміну сonsignment . Висновки. О сновним джерелом формування українс ької терміносистеми галузі морських перевезень є запозичення з англійської мови, які перекладаються переважно за допомогою транслітерації, що не завжди прямо відображає зміст морського терміну. В той час як для терміносистеми галузі морських перевезень нов огрецької мови є характерним більш точний послівний або описовий переклад, який точніше передає змістове навантаження терміну, та є досить 126 зрозумілим навіть людині, яка не володіє специфічними знаннями з сфери морських перевезень. Не можна не відмітити, що це значно полегшує роботу перекладача, адже він витрачає менше часу та зусиль на пошук додаткової інформація для отримання повного й адекватного перекладу тексту, в якому міститься термінологія галузі морських перевезень. За будовою терміни морської справ и поділяються на прості, які складаються із одного слова; складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс; терміни - словосполучення, які складаються із декількох компонентів. Прийом калькування термінів, тобто передача комбінаторного с кладу слова, використовується при перекладі англійських морських понять українською мовою частіше, ніж новогрецькою. Це пояснюється тим, що для грецької мови є характерними пошук еквівалента будь - якому іноземному слову. У випадку, якщо подібного еквівалент у досі не існувало в мові , він легко утворюється за допомогою так званого явища словоскладання , « σύνθεση ». Малич Элеонора. Особенности перевода терминологии морского дела в новогреческом ы украинском языках. В статье рассмотрено проблемы перевода термино в морского дела в новогреческом и русском языках; проанализировано основные функции терминосистемы, структурные особенности терминов морского дела в новогреческом и украинском языках; рассмотрено основные приемы, с помощью которых происходит перевод термин ов морского дела на новогреческом и украинском языках, частичный анализ особенностей и способов передачи терминов морского дела с новогреческого и украинского языков. 127 Ключевые слова : терминосиситема, терминология, перевод, морское дело, морская лексика, но минация, словообразование. Malich Eleonora. Features of the translation of maritime affairs terminology in Modern Greek and Ukrainian. The article observes the main problems in the translation of maritime affairs terminology in Modern Greek and Ukrainian; it analyses the basic functions of the term system and structural features of the terms of maritime which maritime affairs terms are translated in the Modern Greek and Ukrainian; it translation of the maritime affairs terms from Modern Greek and Ukrainian. Keywords : term system, terminology, translation, maritime affairs, marine vocabulary, nomination, word formation. Список використаних джерел: 1. Аксютенкова Л. Г. Деривация как фактор эволюции терминосистемы (на материале терминологии «Рыночная экономика»): Автореф. дис. … канд. филол. наук / Л. Г. Аксютенкова. – Краснодар, 2002. – 20 с. 2. Бархударов С. Г. О значении и зада чах научных исследований в области терминологии / С. Г. Бархударов // Лингвистические проблемы научно - технической терминологии. – М., 1970. – С. 9 – 111. 3. Виноградов В. В. Вопросы современного русского словообразования / В. В. Виноградов // Русский язык в школе. – 1951. – № 2. – С. 155 – 165. 4. Винокур Г. О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии / Г. О. Винокур // Труды МИФЛИ, т. 1. – 1939. С. 5 – 6. 128 5. Гринев С. В. Введение в терминоведение \ С. В. Гринев. – М. : Моско вский лицей, 1993. – 310 с. 6. Гумовська І. М. Англійська юридична термінологія в юридичних текстах: генезис, дериваційні та семантико - функціональніаспекти: Автореф. дис. … канд. філол. наук / І. М. Гумовська. – Львів, 2000. – 19 с. 7. Иоаннидис А. А. Русс ко - новогреческий словарь MANDESON [ред. Т. Пападопулоса и Д. Спатиса] – Москва: Советская энциклопедия, 1966. – 1375 с. 8. Αθανάσιος Ν. Γιαννάκης. Εννιολογικό λεξικό ναυτιλιακών όρων. Παιανία, 2009. – 164 σ. 9. Ελληνική ορολογία: έρευνα και εφαρμογές. Εκδό σεις Καστανιώτη Α.Ε., Αθήνα, 2005. – 357 σ. УДК 811.14’06’373 (045) Никифоренко Наталя ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЄВ О - КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ У НОВОГРЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ Статтю присвячено вивченню формування терміносистеми соц іальної педагогіки у новогрецькій мові. У процесі дослідження були виявлені етапи формування понятійно - категоріального апарату соціальної педагогіки в українській та новогрецькій мовах , джерела творення т ермінів соціальної педагогіки, найвдаліший спосіб тв орення термінів. 129 Ключові слова: терміносистема соціальної педагогіки, джерела творення термінів соціальної педагогіки , а даптація іноземної термінології . Оскільки с оціальна педагогіка є однією з наук, що систематично поповнюється новими знаннями та розширю є свій понят ійно - т ермінологічний апарат , актуальність даного дослідження зумовлюється проблемою аналізу термінів соціальної педагогіки української та новогрецької мов. Об’єктом дослідження визначаємо формування терміносистеми соціальної педагогіки у ново грецькій мові. Мета дослідження – здійснити аналіз терміносистеми соціальної педагогіки новогрецької та української мов. Для успішного досягнення поставленої менти необхідно розглянути такі питання:  періоди формування термінології соціальної педагогіки в українській мові;  етапи формування терміносистеми соціальної педагогіки у новогрецькій мові.  джерела творення термінів соціальної педагогіки у новогрецькій мові;  особливості формування термінології соціальної педагогіки в новогрецькій мові; Спочатку розг лянемо періоди формування терміносистеми соціальної педагогіки в українській мові. Оскільки понятійно - термінологічний апарат соціальної педагогіки сформований на терміносистемах таких суміжних наук як педагогіка, соціологія та психологія, у статті розгляда тимуться деякі терміни наведених наук. 130 П очат о к формування педагогічної термінології припадає на XI ст. До нашого часу дійшли такі твори про виховання як: збірники законів «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання про корисність душевну» Іларіона, «Слово про зако н і благодать», низка часописів та листів. Саме ці твори було закла дено в основу педагогічних та соціологічних понять, опису народних традицій виховання дітей у сім'ях, ставлення батьків до дітей [2, c. 230]. Передумови формування наукової педагогі чної термінології з’являються у XV – XVIII ст. У цей період, завдяки європейським мовам, українська збагачується новими поняттями. У ті часи грецьку мову вивчали у школі, через що українська мова поступово запозичує латинізми та грецизми [ 4 , c. 185]. Вже у XVII – XVIII ст. в літературних джерелах української мови з'являються поняття, які позначають душевний розвиток дитини раннього віку. У той самий час великого значення набуває група основних педагогічних та соціологічних термінів, які позначають розумовий розвиток дитини: «воля», «душа», «здібності», «зір», «навички», «педагог», «пізнання», «почуття», «розум», «свідомість», «слух», «ум», «уміння», «школа» та інші. У XVIII ст. богослов Ф. Прокопович цікавиться дослідженням пізнавальної діяльності та формулю є поняття з цієї теми. А саме, він дає визначення природного інстинкту, а також займається питанням відмінностей поведінки людини та тварини [ 3 , c. 185]. Визначне досягнення української психологічної думки XVIII ст. це виокремлення низки понять пізнавально ї діяльності людини в працях Г.С. Сковороди [ 5 , c. 24] . У XIX ст. І.Я. Франко висвітлює в своїх творах низку соціологічних та психологічних понять, це такі терміни як: «відображення», «духовна освіта», «моральні основи родинного 131 життя», «навчання матері», «наука для жінки», «природна, моральна і громадська гідність матері», «розбудження духовних обдаровань дитини» [6, c . 532]. Протягом XX ст. українська соціально - педагогічна термінологія пройшла складний шлях розвитку – від власних терміносистем до запозиче ння лексичних одиниць із російської та західноєвропейських мов. Для цього періоду основою педагогічних досліджень є праці В.М. Бехтерєва і І.О. Сікорського, засновника першого в світі Інституту дитячої психології в Києві [1, c . 15]. У сучасному вітчизняном у термінознавстві лексикою соціальної педагогіки займалися такі українські вчени як: В. М. Теслюк «Технології соціально - педагогічної діяльності: термінологічний словник - довідник.», С. У . Гончаренко «Український педагогічний словник», Л. Д. Кизименко та Л. М. Бєдна «Словник - довідник соціального працівника», І. М. Богданова «Соціальна педагогіка», Н. Ю. Воєвутко «Грецько - український глосарій педагогічних термінів » . Проаналізувавши періоди формування терміносистеми заг ально ї педагогіки в українській мові, можн а відзначити, що внаслідок наукових праць вчених різних історичних епох , поступово створ илася й соціально - педагогічн а термінологія , яка знайшла відображення в тлумачних словниках української мови. Лексичні, семантичні та інші відхилення від мови - джерела, я кі спостерігаються в термінах різних мов, пов’язані з тим, що розвиток наукової термінології відбувається не спонтанно, а з урахуванням історичних традицій розвитку кожної окремої терміносистеми, яка може збагачуватися різними шляхами: переклад, калькуванн я, пряме запозичення та ін. Н ай вділ іши м способом творення т ермінів соціальної педагогіки є збагачення терміносистем и за рахунок власних лексичн их ресурсів . 132 Визначивши періоди формування терміносистеми соціальної педагогіки в українській мові, необхідно про аналізувати етапи творення термінів соціальної педагогіки у новогрецькій мові. Оскільки л атинська та грецька мови стали одним із джерел формування спеціальної лексики, ц і дві мови мали вплив не тільки на мови індоєвропейської групи, а й на багато інших за межами даної групи. Використовуючи латинські та грецькі поняття науковці різних країн висловлювали нові ідеї та пропозиції. Таким чином, у науковій сфері, зокрема в педагогіці, збереглась традиція до використання слів латинського та грецького походження. Це зумовлено тим, що грецька мова понад 2000 років була міжнародною у культурній, економічній, торгівельній та науковій сфера х. З часом, коли національні мови замінили латину, постало питання перекладу грецьких та латинських понять на національні мови. Вир ішення цієї проблеми бачили у застосуванні таких прийомів, як запозичення, лексичне та граматичне калькування, дослівний переклад. Адаптація іноземної термінології відбувалась за допомогою утворення неологізмів. У творення слів на основі латинськ о - грецьк их мовленнєвих засобів має свої причини. Обидві мови мають багату систему словотворчих засобів, більшість з яких можуть бути відсутні чи матися в недостатній к ількості в інших мовах [37]. Зміни, які спостерігаються в багатьох мовах, спричинені здебільшого поя вою в них англіцизмів. Широке розповсюдження англійської лексики спричинене соціально - економічними та культурними факторами. Н асамперед, причина їхнього поширення полягає у співпраці багатьох держав з англосаксонсь кими країнами у сфері торгівлі . Стрімкий р озвиток англійської професійної мови спостерігається в період після Другої Світової війни. З того моменту й до сьогодні вплив англійської мови на інші мови тільки зростає. 133 Глобалізація наукових знань, д инамічний розвиток науки в США , у більшості випадків призводить до наслідування англійського варіанту термінів в багатьох мовах, в тому числі і новогрецькій. Усі запозичені з англійської мови терміни можна розділити на три групи. До першої належить лексика грецького та латинського походження; до другої вход ять терміни, утворені на основі англійської мови; третя група являє собою поєднання двох перших груп, тобто терміни, які можуть поєднувати в собі елементи ци х трьох мов у різних варіантах. Англійська посідає перше місце серед всіх мов, як найчастіше застос овува на для створення нових термінів. Наразі існує проблема надмірного поповнення професійної лексики грецької мови англіцизмами . Англійська спеціальна лексика та її структура має вплив на грецьку мову. Можна сказати, що термінологія окремої галузі в новог рецькій мові залежить від термінології тієї ж галузі в англійській. Е лементи англійської мови у термінотворенні використовуються вже досить довгий час, але мови різних країн прагнуть до збереження латинсько - грецької мовленнєвої традиції в утворенні терміні в. Тому можна зробити висновок що грецька та латинська мови не втратили своєї актуальності у процесі термінотворення. Важливим етапом у розвитку педагогічної термінології, у тому числі термінології соціальної педагогіки, в новогрецькій мові стало створенн я «Англійсько - новогрецького термінологічного словника з педагогіки», основу якого склали педагогічні терміни іноземного походження. Метою даної праці було створення якомога повнішого зібрання педагогічних термінів, як тих, що відносяться виключно до вузьки х тематичних розділів педагогіки, так і до загальнопедагогічної 134 термінології. У словнику зібрані терміни наук, які є спорідненими з педагогікою, а саме психології, соціології та філософії. На сучасному етапі розвитку термінології соціальної педагогіки осн овним джерелом її збагачення є методи навчання на базі використання комп’ютеру та ресурсів Інтернету. Переважна більшість таких терм інологічних одиниць як правило мають іншомовн е походження. Процес збагачення соціально - педагогічної лексики буде тривати до тих пір, доки існує суспільство. Висновки. Дослідивши генезис терміносистем соціальної педагогіки в українській та новогрецькій мовах, можна зазначити, що понятійно - термінологічний апарат соціальної педагогіки у новогрецькій мові перевантажен ий іншомовними елементами, які створюються на основі грецизмів та латинізмів, а також за допомогою запозичень з англійської. Також можна визначити, що т ермінологія соціальної педагогіки новогрецької мови має низку особливостей, а саме: терміносистема соціальної педагогі ки формує ться із су міжних галузей знань (педагогічної, психологічної, соціологічної термінологій). Подальші пошуки будуть спрямовані на визначення особливостей перекладу термінології соціальної педагогіки з новогрецької мови на українську. Список використ аних джерел : 1. Белодед И.К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии. – Харьков: Вища школа, 1980. – 208 с. 2. Бехтерев В.М. Вопросы воспитания в возрасте первого детства. – СПб.: Типография В. М.Вольфа, 1989. – 39 с. 3. Кононенко П.П. Українознавство: Підручник. – К.: Заповіт, 1994. – 320 с. 135 4. Прокопович Ф. Вибрані твори: В 3 т. – К.: Наук. думка, 1980. – Т. 2: Логіка. – С. 185 - 186. 5. Романець В. А. Історія психології епохи Відродження. – К.: Вища школа, 1988. – С. 185 - 186. 6. Сковорода Г.С. Твори: В 3 т. – К.: Наук. думка, 1972. – Т. 2.: Ікона Алківіадська. – с. 24. 7. Франко І. Я. Жінка - мати. [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.i - franko.name/uk/Publicistics/1876/Zhenschyna - maty.html 8. Λεξικό της νέας ελληνικής γλώσσας του Γ.Δ. Μπαμπινιώτη. Κέντρο λεξικο λογίας. – Αθήνα, 1998. – 2047 σ. 9. Τσαούσης Δ. Γ. Χρηστικό λεξικό κοινωνιολογίας.: GUTENDERG – ΑĬΗΝΑ, 1989. – 390 σ. Никифоренко Наталья. Процесс формирования понятийно - категориального аппарата социальной педагогики в новогреческом и украинском языках. Стать я посвящена изучению формирования терминосистеми социальной педагогики в новогреческом языке. В процессе исследования были выявлены этапы формирования понятийно - категориального аппарата социальной педагогики в украинском и новогреческом языках, источники с оздания терминов социальной педагогики, наиболее удачный способ создания терминов. Ключевые слова: терминосистема социальной педагогики, источники создания терминов социальной педагогики, адаптация иностранной терминологии. 136 Nikiforenko Natalia. The proces s of forming the conceptual and categorical framework of social pedagogy in Modern Greek and Ukrainian. This article studies the formation of a social pedagogy term system in Modern Greek. In the process of the study we identified the stages of the formati on of the conceptual and categorical framework of social pedagogy in Modern Greek and Ukrainian, the sources for creating social pedagogy terms and the most successful way to create terms. Keywords: social pedagogy term system, sources for creating social pedagogy terms, adaptation of foreign terminology. УДК 811.14’06’373 (045) Палинка Владислава СУЧАСНИЙ СТАН ТЕРМІНОЛОГІЇ СПОРТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ У НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ У статті досліджено процес формування термінологі ї спортивної педагогіки у новогрецькій мо ві. Проаналізовано критерії, за якими поповнюється термінологія новогрецької мови. Висвітлено способи перекладу нових лексичних одиниць. Ключові слова: термінологія, спортивна педагогіка, переклад, новогрецька та українська мови. А к туальн і сть досл і дження. У наш час новогрецька спортивна термінологія стала об’єктом активного дослідження сучасних грецьких мовознавців не випадково, адже вон а довгий час перебувала в грецькому науковому просторі на периферії наукового мовлення. Тож 137 вивчення різногалузевої ново грецької термінології є справою нагальною. Уже заповнено деякі лакуни: досліджено історію формування й особливості функціонування термінів багатьох природничих і суспільних наук та сфер діяльності людини. Аналіз останніх досліджень. У тематиці таких дослі джень спостерігаємо певну диспропорцію: мовознавці приділяють недостатньо уваги комплексному вивченню термінології педагогіки, у тому числі й спорту. Сучасний стан вивчення спортивної термінології не може вважатися задовільним як з погляду мовознавців. Ва жливість дослідження даної термінології не викликає сумнівів, адже уніфікована і стандартизована спортивна термінологія є основою успішного спілкування у педагогічний галузі. Ґрунтовний аналіз спеціалізованої літератури з питань термінологічного забезпечен ня галузі фізичної культури та спорту дає підстави стверджувати, що проблема функціонування й розвитку галузевої термінології залишається однією із актуальних проблем галузі. Зусилля науковців - мовознавців та теоретиків фізичної культури розрізнені й торка ються тільки окремих сторін означеної проблеми: лексико - семасіологічних аспектів термінів, організаційно - методичних аспектів розвитку сучасної спортивної термінології, історико - методологічних засад розвитку української спортивної термінології, специфіки ф ормування української галузевої термінології, специфіки творення та нормування спортивних термінів. В умовах активного поширення в Греції нових видів рухової активності й всебічного розвитку фізичного виховання і спорту бракує наукових досліджень щодо фу нкціонування та співвідношення національних та інтернаціональних термінів. Аналіз сучасної наукової, науково - методичної, навчальної літератури, спеціалізованих словників 138 з фізичного виховання та спорту, спостереження за розвитком термінологічної сфери галу зі дозволяє стверджувати, що до основних сучасних проблем розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту належать як мовознавчі проблеми так і вузько галузеві проблеми [3 , с.26] . Об ’ єкт дослідження – термінологія спортивної педагогіки . Предмет дослідження – процес формування термінологі ї спортивної педагогіки у новогрецькій мові. Мета дослідження : дослідити стан сучасної термінології спортивної педагогіки у новогрецькій мові. Виклад основного матеріалу. О снова термінології спортивної педагогіки почала активно формуватися в період бурхливого розвитку спорту як соціального явища наприкінці XIX століття. Саме тоді в Європі засновувалися спортивні федерації, які формували єдині правила змагань, зароджувалася теорія спортивного тренування. Разом із поширенням с порту з країн Західної Європи до Греції прийшла переважна більш ість спортивних термінів. Тобто , термінологія спортивної педагогіки у новогрецькій мові склад а еться із запозичень переважно із англійської та французької мов, але перейня ття цілого ряду термінів не пов’язано із певним методом чи способом переходу термінів із інших мов. Фахівці (Г. Андрулакіс, К.Кріарас, Л.Ікономідіс) зазначають, що д о екстралінгвальних факторів формування аналізованої термінолексики належить також розвиток власне спорту та фізичної культури, соціокультурна та військово - політична ситуація в суспільстві. Станом на сьогодні, питома лексика в галузі спорту становить 30%, 50 % – це запозичення, решта 20% – інтернаціоналізми. Термінологія – це сукупність термінів певної галузі виробництва, діяльності, знань, що є особливим сектором, найбільш доступним свідомому регулюванню. Термін – слово або 139 словосполучення, яке означає конкретне поняття в певній галузі людської діяльності. Термін повинен відповідати внутрішнім мо вним законам, бути семантично прозорим (зрозумілим), якомога повніше співвідносним з означуваним поняттям, бути стислим, стилістично нейтральним, однозначним. Розглянемо такі питання : к ритерії за якими поповнюється термінологія досліджуваної мови згідно із думками сучасних грецьки х дослідників новогрецької мови ; способи перекладу нов их лексичних одиниць та їх ілюстрація приклад ами . Фахівець - лінґвіст може визначити лише правильність чи неправильність побудови спортивного терміна, доцільність чи недоцільніст ь його використання. Фахівець галузі фізичної культури та спорту може твердити, чи відображає термін детерміноване ним поняття і наскільки вдалим є його використання. В центрі його уваги є не термін як мовний знак, а саме поняття, на першому плані виступає не системність у термінотворенні, а системність у творенні понять, тобто головним об‘єктом є не термінологічна, а понятійна система. Процес успішної нормалізації та стандартизації термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту відбуватиметься тільки за умови тісної співпраці фахівців - лінґвістів та фахівців галузі. Поміж мовознавчих – проблема функціонування грецької мови в спортивному середовищі, проблеми синонімії, вибору способів передачі та транслітерації запозичених термінів. Щодо вузько галузевих проблем – то це недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, нестача кваліфікованих фахівців - термінознавців, безконтрольне калькування англійських термінів без їх адаптації до норм грецької мови, низький рівень термінологічної грамотності новогрецьких спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність будь - якої системи стимулювання й 140 підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології. Проаналізуємо к ритері ї за якими поповнюється термінологія спортивної педагогіки новогрецької мови. Георгос Андрулакіс характеризує сучасний стан термілогогїї спортивної педагогіки у новогрецькій мові так «власне, термінологія спорту – є особливим «діалектом», який здається з агадковим та незрозумілим для недосвідчених перекладачів та вчених,та навпроти є простим та досить легким для досвідчених спеціалістів» [1, с.12] . Із цього висловлювання можна зробити висновок, що для якісного перекладу одиниць спортивної педагогіки треба користуватись термінологічними словниками та бути ознайомленими із специфікою перекладаємих текстів. Так, перекладачі - волонтери, що брали участь в обслуговуванні відбіркових матчів та перекладали для груп уболівальників, опинялися в ситуаціях, що вимагали від них якостей та вмінь, що потрібні фахівцям з міжкультурних комунікацій в широкому сенсі, забезпечуючи різні типи та види перекладів. То були переклади в міліції, в лікарні, ресторанах, готелях, клубах, музеях, на екскурсіях, вокзалах та в аеропортах. К омунікативна ситуація потребувала переважно усного перекладу, як послідовного, так і сінхронного в формі нашіптування та, можливо, також перекладу з аркуша. Щодо професійного перекладача новогрецької мови, то він має справу з текстами спортивного дискурсу в таких випадках усного та письмового перекладів: – переклад на міжнародних спортивних зібраннях; – переклад виступів та інтерв’ю спортивних функціонерів, офіційних осіб та спортсменів, що досягли видатних результатів та їхніх тренерів; – неофіційний пере клад в умовах кулуарного спілкування; 141 – реферативний та повний переклад іншомовних новин; – переклад різного роду спортивної документації (правила та регламент змагань, законодавча та нормативна документація з видів спорту, протоколи засідань виконкомів спортивних федерацій тощо) та листування; – переклад ділових переговорів щодо постачання спортивного устаткування, обладнання та екіпірування або щодо умов контрактів зі спортсменами, тренерами тощо. Маємо звернути увагу, що незалежно від типу і форми пе рекладу, перекладач має розуміти, що, якщо для нього переклад – це, в першу чергу, процес, то для замовника переклад – це, в першу чергу, результат, тобто текст. Такий підхід має змусити перекладача більш уважно та вимогливо ставитися до результату перекла ду, та, можливо, допоможе подолати вплив структур вихідної мови на структури мови перекладу задля ідеоматичності та природності тексту перекладу [1 , с.28] . Для проведення цього дослідження було використано три сучасних словники новогрецької мови: 1. «Νέο ελλη νικό λεξικό» за виданням Емануіла Кріараса; 2. «Λεξικό της Κοινής Νεοελληνικής» за виданням вченого - дослідника Маноліса Триандафіліса; 3. «Λεξικό της νέας ελληνικής γλώσσας. Με σχόλια για τη σωστή χρήση των λέξεων» за виданням та редагуванням Г еорг іоса Мабінь отіса . На основі роботи із словниками та працями грецьких дослідників було виявлено основні критерії для пошуку та перекладу термінів спортивної педагогіки. Згідно із думкую вченого Георг і оса Трапаліса, що умова для пошуку та знаходження певного відповідн ика у складі новогрецької 142 мови, з алежить від створення (розвитку ) синонімічної системи. [ 2, с.124] Цікавим є висловлення Анни Іорданіди « Термінологічна лексика , як ніяка інша, інформативна. Тому в мові науки терміни незамінні: вони дозволяють стисло і гран ично точно сформулювати думку. Однак ступінь термінологізації наукових праць неоднакова. Частотність вживання термінів залежить від характеру викладу, адресації тексту. Сучасне суспільство вимагає такої форми опису одержуваних даних, яка дозволила б зробит и найбільші відкриття людства надбанням кожного. Однак нерідко мова монографічних досліджень так перевантажена термінами, що стає недоступною навіть фахівцеві. Тому важливо, щоб використовувані терміни були досить освоєні наукою, а нововведені терміни необ хідно роз'яснювати,тому п отрібно мати на увазі і й частоту вживання того,чи іншого терміну, а також важливість термінів для складання та перекладу смислової частини (структури)у галуз і, до якої цей термін належить» [4 , с.39] . Ці факти потрібно завжди мати на увазі при виконанні перекладу спортивних термінів. Доречним прикладом цього може слугувати певна група, яка складається із специфічних термінів ,які вказують на місця розташування гравців у командних видах спорту , таких як футбол та баскетбол. Але ро зглянемо тільки деяку частину термінів , які є запозиченими та не пристосувалися до морфології новогрецької мови,але які чітко встановленими в тер мінології спортивної педагогіки [5 , с.75] . λίμπερο (< ιταλ. libero ) – вільний гравець, χαφ (< αγγλ. half ), – ч верть, εξτρέμ (< γαλλ. extremes ) – крайній гравець, 143 φορ (< αγγλ. fore ) ή σέντερ φορ (< αγγλ. centre for(ward) ) – нападник , πλέι - μέικερ / πλεϊμέικερ (< αγγλ. play maker ) – шпільмахер, σούτινγκ γκαρντ (< αγγλ. shooting guard ) – атакуючий захисник грає під номером 2, σμολ φόργουορντ (< αγγλ. small forward ) – легкий форвард грає під номером 3, πάουερ φόργουορντ (< αγγλ. power forward ) – важкий форвард грає под. номером 5 , σέντερ (< αγγλ. centre ) – центральний гравець. А тепер звернемося до наших словни ків. Відбувався пошук по трьох словниках за термінами ,які приведені вище, та ось,що показало дослідження : У словнику «Νέο ελληνικό λεξικό» не було знайдено жодного запозиченно го та сучасного позначення того чи іншого терміну [3 , с.26] . У словнику « Λεξικό της Κοινής Νεοελληνικής » ,є переклад тільки деяких із запроп онованих вище термінів, а саме – μπακ , λίμπερο , χαφ , εξτρέμ , σέντερ φορ , πλέι - μέικερ . Та в останньому словнику «Λεξικό της νέας ελληνικής γλώσσας. Με σχόλια για τη σωστή χρήση των λέξεων» було найбільш велику кількість запропонованих до розглядання термінів . Ще досить цікавим прикладом є обмежена група слів, із спортивного світу, що вказує на види олімпійських змагань. Такі терміни можуть мати суто грецьке походження та бути запозиченими із інш их мов, а саме – Ιππασία,ξιφασκία, πάλη, ποδηλασία, μπάντμιντον, ( badminton англ. ), τάε κβον ντο ( taekwondo, корейське запозичення), τζούντο ( judo японське та англ.. ), χόκεϊ ( hockey, англ.). 144 У цьому випадку ми бачимо, щ о існують деякі запозичення із інших мо в, та вони вже адаптувалися до термінології новогрецької мови. Таким чином, можна констатувати дві проблеми в термінологічній підготовці майбутніх фахівців в галузі перекладу: неповна сформованість термінологічної бази; інтенсивний розвиток спорту ; викон ання якісного перекладу спортивних текстів. Вирішення даних проблем полягає в розгортанні широкої дискусії на спеціально організованих зібраннях фахівців, щодо трактування і застосування спеціальної термінології, а також в розробці сучасних навчальних техн ологій і методик оцінки термінологічної підготовленості студентів. Отже, у випадку із першим словником, то тут можна знайти тільки певні та широко вживані терміни спортивної педагогіки у новогрецькій мові, найбільш вдалим із точки зору перекладацької діяль ності є останній словник, який вміщує до свого складу не тільки загальні терміни, але й не досить вживанні у перекладацькій практиці. Сучасна термінологія галузі фізичної культури та спорту поповнюється двома шляхами: з внутрішніх ресурсів грецької мови т а запозиченням з інших мов. З внутрішніх ресурсів грецької мови терміни створюються такими способами: надання наявним словам нових значень, модифікація, складання основ терміноелементів, утворення термінологічних сполучень, утворення абревіатур. Вважаємо, що найпродуктивнішими у спортивній термінології є модифікація та утворення термінологічних сполучень. Творення спортивних термінів автентичними засобами в новогрецькій мові відбувається відповідно до закономірностей новогрецького термінотворення. 145 Висновки . Термінологічний склад сучасної новогрецької мови постійно змінюється через те, що відбуваються значні зміни в галузі с портивної педагогіки, а саме: з’являються нові види спорту, нове обладнання, нові пристрої. Саме це і є проблемою при перекладі текстів з такої тематики. Основні джерела творення новогрецької спортивної термінології не відрізняються від джерел творення новогрецької термінології в цілому і складаються з власне новогрецьких джерел та запозичень з інших мов ( англійської, французької, італійс ької, японської, корейської та інших). Не зважаючи на різні історичні етапи та доміновування тих чи інших джерел, творення спортивних термінів обумовлювалося загальномовними тенденціями розвитку термінознавства. Важливу роль у розвитку фахової термінології відіграють спеціалізовані словники. Значну іх частину підготовлено в сучасних період. Обсяг та наклад цих словників є недостатніми. Усі словники, як правило однотипні. Найбільше (42%) термінів походить з англійської мови, по 20% мають французьке та німец ьке походження, 3% перське, по 2% термінів запозичнені з італійської, латинської, голланської мов, близько 1,5% термінолексики походить із японської та санскриту, менше ніж 1% слів становлять терміни з португальської, іспанської, норвезької, шведської, еск імоської, китайської, татарської мов. Перспективи подальших пошуків бачимо у висвітленні особливостей перекладу термінів спортивної педагогіки з новогрецької мови на українську. Список використаних джерел: 1. Ανδρουλάκης Γ., «Αθλητική ορολογία και ελληνική γ λώσσα: δανεισμός, συγκρίσεις με άλλες ευρωπαϊκές γλώσσες, προβλήματα, 146 προτάσεις», στο Ελληνική Γλώσσα και Ορολογία – Ανακοινώσεις 1ου Συνεδρίου, Αθήνα, ΕΛΕΤΟ, 1997, 337, 337 - 347. 2. K ριαράς Ε. 1995: Νέο ελληνικό λεξικό. Λεξικό της σύγχρονης ελληνικής δημοτική ς γλώσσας (Αθήνα:Εκδοτική Αθηνών). Ινστιτούτο Νεοελληνικών Σπουδών / Ίδρυμα Μανόλη Τριανταφυλλίδη 1998: Λεξικό της Κοινής Νεοελληνικής (Ĭεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Ĭεσσαλονίκης). 3. Jackson H. 2002: Lexicography. An introduction (London:Routledge). 4. Landau S. 198 9 : Dictionaries. The art and craft of lexicography (Cambridge:Cambridge University Press). 5. Οικονομίδης Α., Λεξικό αγγλοελληνικό ποδοσφαιρικών όρων, υπό έκδοση. Палинка Владислава. Современное состояние терминологии спортивной педагогики в ново греческом языке. В статье исследован процесс формирования терминологии спортивной педагогики в новогреческом языке. Проанализированы критерии, по которым создается терминология новогреческого языка. Освещены способы перевода новых лексических единиц. Ключ евые слова: терминология, спортивная педагогика, перевод, новогреческий и украинский языки. УДК: 81 ’276.5(043) Покорєєв Вадим ТЕРМІНОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПЕДАГОГІКИ 147 У НОВОГРЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ У статті визначено сутність та основні поняття терміно логії наукового дослідження в галузі військової педагогіки. Висвітлено основні методи дослідження, які властиві педагогічній науці та термінології. Ключові слова : термінологія військової педагогіки, педагогічна термінологія, новогрецька мова, українська м ова. Актуальність теми дослідження . Військова педагогіка є самостійною галуззю вітчизняної педагогічної науки. Військова педагогіка – це наука про виховання, навчання, розвиток та психологічну підготовку військовослужбовців, про підготовку підрозділів і частин (кораблів) до успішних дій заради збройного захисту Вітчизни в умовах сучасної війни [1]. Предмет дослідження актуалізує теза про сучасні суспільно - політичні умови, в яких впродовж двох останніх років опинилась Україна. Дещо подібне сталось й у Рес публіці Кіпр у 1974 році. Отже, переклад термінології військової педагогіки набуває особливої актуальності. Об'єкт дослідження – термінологія військової педагогіки в новогрецькій та українській мовах. Предмет дослідження – особливості тлумачення терміноло гії військової педагогіки в новогрецькій та українській мовах. Мета дослідження – визначити сутність та основні поняття термінології військової педагогіки в но вогрецькій та українській мовах як складової педагогічної термінології. Аналіз останніх досліджень показав, що військова педагогіка, як галузь педагогічної науки, складається з двох основних частин: 148 військової дидактики і теорії виховання військовослужбовців. Її призначення супроводжується навчально - виховним (військово - педагогічним) процесо м в Збройних Силах. В армійських умовах педагогічний процес набуває своїх особливостей, тонкощів, а не рідко і складнощів, що пов’язане з цілями і завданнями військового навчання і виховання, зі специфікою їх здійснення, значною напруженістю, безумовною пр актичною спрямованістю, високими вимогами до якісних характеристик військового фахівця [1]. Історія підготовки молоді до виконання військового обов'язку йде в глиб століть. Однак помітний розвиток військової педагогіки та її термінології починається лише з періоду створення регулярних військ - армії і флоту в епоху Петра I. Вже тоді, предметом військової педагогіки стає навчання солдатів і матросів того, що необхідно на полі бою, виховання у них чесності, вірності, хоробрості, стійкості та дисципліни. Пре дметом сучасної військової педагогіки є вивчення сутності та закономірностей розвитку і формування особистості збройного захисника Батьківщини і розробка на цій основі теорії і методики організації військово - педагогічного процесу в частині (на кораблі) [1] . Емілія Рофузу ( Αιμιλία Ροφούζου ), викладач воєнно - морської академії Афін, наголошує, що, армія – це певне закрите суспільство, яке має свої правила, звички та особливості. За принципом такого закритого суспільства, армія будь - якої країни з плином часу б уде розвивати свою специфічну термінологію. Оскільки мова та суспільство тісно пов'язані між собою, тому спосіб, як спілкуються між собою солдати, виявляє багато ознак їхнього суспільства, їхньої особистої та соціальної поведінки, а тому дослідження війсь кового життя дає нам інформацію про військову термінологію та педагогіку [2, с.5], [3]. 149 В умовах реформування Збройних Сил, військова педагогіка покликана досліджувати і розкрити сутність та закономірності військово - педагогічного процесу, основні його супе речності та шляхи їх вирішення. На основі виявлених закономірностей військово - педагогічного процесу, його основних протиріч, військова педагогіка розробляє принципи навчання і виховання військовослужбовців, визначає педагогічні умови їх ефективного застосу вання. В ситуації переходу на якісні параметри військового будівництва та підготовки військ, одним з важливих завдань військової педагогіки є вдосконалення існуючих та розробка нових форм і методів навчання і виховання, що базуються на останніх д осягненнях вітчизняної та світової педагогіки. Особливості соціально - економічній ситуації в суспільстві і армії, вимоги сучасної війни визначають таку важливу задачу військової педагогіки, як всебічна розробка шляхів і засобів формування у особово го складу якостей громадянина - патріота, високих морально - психологічних якостей , готовність зі зброєю в руках протистояти сильному, технічно оснащеному противнику. Колективний характер військової праці, експлуатації та обслуг овування бойової техніки і зброї пред'являє сьогодні особливі вимоги до військового колективу. Виходячи з цього, військова педагогіка покликана всебічно дослідити шляхи створення і зміцнення військових колективів в умовах їх формування як за призовом, так і за контрактом, обґрунтовувати умови і фактори, що сприяють зростанню їх виховної ролі. З цього далеко не повного переліку основних завдань, які розробляються і досліджуються військовою педагогікою, видно, що вона має велике і теоретичне і практи чне значення у справі підготовки особового складу до ведення бойових дій в умовах сучасної війни і 150 вирішення питань підтримки постійної бойової готовності військ на етапі їх реформування. Вирішуючи властиві їй завдання, військова педагогіка ефективно засто совує методи дослідження властиві педагогічній науці та термінології. Під методами дослідження розуміються способи пізнання педагогічних процесів і явищ. Від постійного їх збагачення і вдосконалення багато в чому залежить розвиток педагогічної науки та тер мінології [4] . В даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них відносятьс я: педагогічне спостереження; дослідницька бесіда; вивчення документів і результатів діяльності; педагогічний експер имент; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; соціологічні методи дослідження (анкетування, рейтинг, метод компетентних оцінок); методи математичної статистики; теоретичний аналіз педагогічних ідей та ін . Розглянемо сутність цих методів , які пропонують українські спеціалісти в галузі військової термінології. Педагогічне спостереження ( παιδαγωγική παρακολούθηση ) полягає у цілеспрямованому і планомірному сприйнятті і осмисленні військовим педагогом явищ і подій, що відбуваються. В ивчення педагогічних явищ вимагає від дослідника їх безпосереднього спостереження, накопичення і фіксації фактичного матеріалу, що відноситься до педагогічної роботи. Результати спостережень за діями і вчинками воїнів, динамікою їх розвитку, технологією за стосування різних засобів педагогічного впливу, їх результатами дозволяють педагогу вивчати особливості формування різних якостей у воїнів, ефективність тих чи інших методів і прийомів виховних впливів. Дослідницька бесіда ( έρευνα συνομιλία ) як ме тод відрізняється від всякої іншої бесіди своєю цілеспрямованістю. Вона проводиться 151 шляхом постановки певних питань перед конкретними людьми для вивчення дослідником сторін навчання і виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що він дозволяє встано влювати особистий контакт з людьми, які є об'єктами дослідження. Він допомагає з'ясувати потрібні дані, оперативно уточнювати і ставити додаткові питання, що виникають в ході бесіди. Успіх бесіди багато в чому залежить від такту ведучого бесіду. Важливо ст ворити невимушену обстановку, додати бесіді тон взаємного обміну думками. За допомогою даного методу дослідник глибоко проникає в суть і причинно - наслідковий зв'язок дуже багатьох педагогічних явищ. Вивчення документів і результатів діяльності (με λέτη των εγγράφων και των αποτελεσμάτων των εργασιών ). При дослідженні багатьох педагогічних явищ велике значення має вивчення документації , яке ведеться в підрозділі ( журнали бойової та суспільно - державної підготовки ; книги нарядів солдатів , що звільняють ся та хворих ; службові картки та ін .) Їх вивчення дозволяє виявити рівень знань, навичок і вмінь, а також сформованість деяких властивостей і якостей особистості воїна, зробити висновки про ефективність застосовуваних форм і методів навчання і виховання. Я кість та ефективність результатів практичної діяльності учнів і виховуваних дають можливість судити про багатьох сторонах військово - педагогічного процесу, про його планомірность, систематичність організованості та виховної спрямованості. Цілком зрозуміло, що все це враховується при розробці тих чи інших питань навчання і виховання військовослужбовців у підрозділі (частини). Педагогічний експеримент ( παιδαγωγικό πείραμα ). Суть експерименту (від лат. Experimentum - проба, досвід) як методу дослідже ння полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності командирів і підлеглих з метою перевірки та обгрунтування заздалегідь 152 розроблених теоретичних припущень або гіпотез. Коли гіпотеза чи припущення знаходить своє підтвердження на практиці, дослідн ик робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки. Залежно від цільових установок розрізняють такі види експериментів: констатуючий, формуючий і контрольний. Пропоную розглянути у чому їх сутність. Констатуючий експеримент ( διαπιστω μένο πείραμα ) проводиться зазвичай на початку дослідження і має своїм завданням з'ясування справ у навчально - виховній практиці офіцерського складу конкретного підрозділу (частини) з якої - небудь проблеми. Звернемося до прикладу. Якщо вивчається питання професійної підготовки молодших командирів як керівників навчальних місць на заняттях з вогневої підготовки, то насамперед потрібно встановити, якою мірою вони готові до проведення занять у теоретичному та методичному плані. Для цього і необхідно провести констатуючий експеримент. Він здійснюється за допомогою різних методик, зокрема, спостереження за навчальним процесом, проведення опитувань і бесід, проведення контрольних занять з молодшими командирами та їх учнями і т.п. У підсумку дослідник констатує до сягнутий рівень підготовки сержантів як керівників занять, виявляє ряд недоліків у їх професійній підготовці, розробляє передбачувані умови для усунення недоліків та підвищення професіоналізму молодших командирів. У подальшому дослідник приступає до підготовки та проведення формуючого експерименту ( διαμορφωτικό πείραμα ). Сутність його полягає в тому, що експериментатор розробляє гіпотезу дослідження, або, інакше кажучи, теоретичні основи та конкретні організаційні , методичні заходи щодо вирішення досліджуваної проблеми. Якщо взяти наведений вище приклад, то дослідник передбачає ті конкретні заходи, які б сприяли на практиці подолання недоліків у роботі з 153 професійної підготовки молодших командирів. Іншими словами, дослідник створює нову п едагогічну ситуацію з тим, щоб перетворити стан справ в кращу сторону. Якщо результати виявляються ефективними, а гіпотеза підтверджується, отримані дані піддаються подальшому теоретичному аналізу і робляться необхідні висновки про методику організації ціє ї роботи в підрозділі (частини). Подальшим етапом дослідження цієї проблеми є перевірка отриманих висновків і розроблених практичних рекомендацій в масової військово - педагогічній практиці. Це завдання вирішується за допомогою контрольного експерименту ( έλ εγχο πείραμα ), сутність якого полягає в застосуванні опробованої методики в педагогічній практиці офіцерів інших частин підрозділів. Якщо він підтверджує зроблені висновки, дослідник узагальнює отримані результати, які й стають теоретичним і методичним над банням педагогіки. Вивчення та узагальнення передового військово - педагогічного досвіду ( μελέτη και γενίκευση της προηγμένης στρατιωτικής και παιδαγωγικής εμπειρίας ). Цей метод заснований на вивченні і теоретичному осмисленні практики роботи кращи х підрозділів (частин) і офіцерів, успішно здійснюючих навчання і виховання військовослужбовців. Мова йде про те, що емпірично (від грец. εμπειρία – досвід), тобто досвідченим шляхом, військові педагоги нерідко підходять до важливих методичних поліпшень, я кі часто не були відомі у військовій педагогіці. Якщо ці новації не будуть узагальнені і під них не буде підведена теоретична основа, вони так і залишаться надбанням одинаків. Про це писав К. Д. Ушинський. Він зазначав, що для педагогічної науки практичн ий досвід має значення лише тоді, коли з нього виводиться теоретична думка або узагальнене методичне положення. "Передається думка, виведена з досвіду, - підкреслював 154 Костянтин Дмитрович, – але не самий досвід". Тільки теоретичне осмислення передового досв іду навчально - виховної роботи дозволяє включати його в систему педагогічної науки. Так було, наприклад, з новими методами викладання шкільних дисциплін, розробленими педагогами - новаторами. Широку популярність здобули багато передових вчителі в та ке рівників шкіл: В.Ф. Шаталов, Є. М. Ільїн, Н.Н. Палтишев, а також видні військові педагоги: А.В. Барабанщиків, В.І. Вдовюк, Н.Ф. Феденко, Н.І. Кіряш, В. Н. Герасимов та інші, які внесли вагомий внесок у вдосконалення військово - педагогічного процесу в частинах і на к ораблях армії і флоту. Соціологічні методи дослідження ( κοινωνιολογικές ερευνητικές μεθόδους ) (анкетування, рейтинг, метод компетентних оцінок). Розглянуті вище методи дослідження при всіх їх перевагах мають один недолік: з їх допомогою вчений от римує порівняно обмежене число даних, причому ці дані не носять досить репрезентативного (представницького) характеру, так як ставляться до невеликої кількості підрозділів і військовослужбовців. Тим часом нерідко виникає необхідність провести масове вивчен ня тих чи інших питань. Коли, наприклад, потрібно з'ясувати, як використовують військовослужбовці вільний час, правомірно провести анкетування і запропонувати їм відповісти на декілька спеціально підібраних питань. Таким чином можна порівняно швидко вивчит и цю проблему і опитати велику кількість солдатів і сержантів. Рейтинг ( βαθμολογία ) – метод дослідження, коли піддослідним пропонується, наприклад, оцінити важливість тих чи інших моральних якостей у розвитку особистості. Близьким до нього є і метод компет ентних оцінок ( μέθοδος των αρμόδιων αξιολογήσεων ). Суть його полягає в тому, що оцінка поведінки, характеру та інших якостей учнів і виховуваних дається компетентними особами (офіцерами і 155 прапорщиками підрозділу); на підставі цих оцінок дослідник робить в ідповідні висновки. Методи математичної статистики ( μέθοδοι της μαθηματικής στατιστικής ) використовуються для кількісного аналізу отриманого в процесі дослідження фактичного матеріалу. Теоретичний аналіз педагогічних ідей ( θεωρητικ ή ανάλυση των παιδαγωγικών ιδεών ) дозволяє робити глибокі наукові узагальнення з найважливіших питань навчання і виховання військовослужбовців і знаходити нові закономірності там, де їх не можна виявити за допомогою емпіричних (дослідних) методів досліджен ня. Зазначимо, що кожен з визначених методів виконує свою специфічну роль і допомагає вивченню лише окремих сторін військово - педагогічного процесу. Для всебічного ж його вивчення застосовується вся сукупність розглянутих методів. Висновки. Ві йськова педагогіка як галузь педагогічної науки озброює військових керівників необхідними знаннями для здійснення в підрозділах і частинах ЗСУ грамотного і ефективного військово - педагогічного процесу, який в свою чергу вирішує проблему підготовки дійсного військового професіонала, готового захищати свій народ, свою Державу. Чітко простежується зв'язок між термінологією військової педагогіки та педагогічної термінологією, між військовою педаг огікою та педагогічною наукою. Спостерігаємо, що деякі поняття та м етоди дослідження термінології військової педагогіки в українській мові виявилися більш ширшими, ніж в новогрецькій мові. Перспективи подальшого пошуку б ачимо у висвітленні особливостей перекладу термінології військової термінології з новогрецької на укр аїнську. Список використаних джерел : 156 1. Військова педагогіка: Навчальний посібник [ під редакцією О.Ю. Єфремова ] [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.universalinternetlibrar y.ru/book/47816/ogl.shtml 2. Αθανασόπουλος Κ. Η γλώσσα του στρατού . Γλώσσα, λαογραφία, κοινωνία και πέντε πεζά για το στρατό : εκδ. Πετράκης - Πάτρα 1986 – 322с тр. 3. Η ελληνική στρατιωτική ορολογία [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.eleto.gr/download/Conferences/7th%20Conference/7th_0 9 - 14 - RofouzouAimilia_Paper_V03.pdf 4. Військова педагогіка як галузь педагогічної науки/ Військова психол огія та педагогіка [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medbib.in.ua/voennaya - pedagogika - kak - otrasl - pedagogicheskoy.html 5. Військова педагогіка в структурі педа гогічних знань / Теоретичні та методичні основи роботи військового психолога [ Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://reftrend.ru/318248.html 6. Військова педагогіка: Навчальний посібник [ під редакцією Ю.Ф. Зуєва ] [Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://med - books.info/pedagogika - psihologiya - voennaya/voennaya - pedagogika.html Покореев Вадим. Терминология военной педагогики в новогреческом и украинском языках. В статье определяется сущность и основные понятия терминологии научного исследования в области военной педагогики. Отображаются основные методы исследования, которые присущи педагогической науке и терминолог ии. 157 Ключевые слова: терминология военной педагогики, педагогическая терминология, новогреческий язык, украинский язык. Pokoreev Vadim. Military training terminology in Modern Greek and Ukrainian. The article explains the purpose and basic concepts of scie ntific investigation terminology in the field of military training. It presents basic terminology. Keywords: military training terminology, pedagogical terminology, Modern Greek language, Ukr ainian language. УДК 811.14’06’25(045) Романенкова Світлана ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ - АБРЕВІАТУР З НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ У статті розглянуто проблему відтворення термінів - абревіатур при перекладі з новогрецької мови на українську. Висвіт лено труднощі, пов’язані з адекватним відтворенням абревіатур міжнародного характеру у новогрецькій мові. Ключові слова: терміні - абревіатури, абревіатур а міжнародного характеру, письмовий переклад, способи перекладу, новогрецька мова. Актуальність . З розв итком культурних, економічних та політичних зв’язків між Україною і державами Греції та Кіпру поширюється обмін різними видами інформації, зокрема письмовою. 158 Публіцистичні твори, особливо преса, завдяки своєму приступному викладу, доступності та спрямовано сті на широке коло читачів, з авжди користуються великим попитом. Не зважаючи на те, що в лінгвістиці вже є певні роботи, присвячені питанням перекладу абревіатур та акронімів на прикладі таких широковживаних мов, таких як англійська або німецька, абревіату ри новогрецької мови майже не ставали предметом лінгвістичних досліджень. Аналіз останніх джерел та публікацій. Е.П. Волошин визначав процес перекладу складових елементів абревіатури як «розшифровку», бо під час відтворення абревіатури у мові перекладу, за виключенням окремих випадків, неможливо перекласти відразу ціле слово. Абревіатура перекладається поелементно «розшифровується» [8]. З цього приводу К. А. Левковська наголошує, що зв’язок між значенням та звучанням у складноскорочених слів має характер ві дмінний від звичайних. Цей зв’язок здійснюється безпосередньо за допомогою розшифровки. Об’єктом дослідження є терміни - абревіатури в грекомовному тексті, а предметом - особливості їх перекладу з новогрецької мови на українську. Мета – дослідити способи пере кладу українською мовою абревіатури міжнародного характеру у новогрецьких публіцистичних текстах та проаналізувати основні способи перекладу абревіатур. Виклад основного матеріалу. Абревіатури та акроніми належать до лексики, що об’єднує різні типи скороче нь. Абревіатурами називають скорочення термінів [10], хоча деякі лінгвісти відносять їх до неологізмів[9]. Акроніми походять від абревіатур. Абревіатура зветься акронімом коли літери, з яких вона складається, зливаються в одне 159 слово і вже вимовляються разо м, відповідно до правил вимови. Фактично, він є самостійним словом [14]. На сьогодні існують такі основні тенденції перекладу абревіатур: 1. Передача іноземного скорочення еквівалентним скороченням у мові перекладу. Передбачає наявність її у мові перекладу . Цей спосіб застосовується найчастіше при перекладі науково - технічних текстів, особливо для передачі скорочень, що позначають різні фізичні величини, одиниці вимірювання. При використанні цього способу потрібно точно знати еквівалентне скорочення у мові п ерекладу, у разі сумнівів перевіряти його написання [11,12]; 2. Запозичення іноземного скорочення. У багатьох європейських мовах є скорочення, які не відрізняються за формою і значенням і можуть при перекладі переходити з мови оригіналу до мови перекладу б ез перекладу і транскрипції (транслітерації). Цей спосіб застосовується порівняно рідко, головним чином для передачі скорочень, що входять у яку - небудь систему умовних позначень. Він використовується також при необхідності показати структуру іноземного ско рочення, порівняти його з іншими лексичними одиницями в іноземній мові, прокоментувати його [3]; 3. Транслітерація. За допомогою цього способу зазвичай передаються скорочені назви військових блоків, політичних партій та інших політичних організацій, промис лових фірм, різних товариств. Транслітерація скорочень характерна для позначених абревіатурами власних назв. Навряд чи можна простежити, які одиниці транслітеруються, а які підлягають перекладу. Сьогодні є тенденція до перенесення без змін більш популярних скорочень міжнародного значення: назви організацій, інститутів, товариств[11]; 160 4. Транскрипція. Транскрипція вихідної форми скорочення допустима в тих випадках, коли це скорочена назва підприємства, товариства, компанії, що не мають відповідників у мові п ерекладу[8]; 5. Описовий переклад. Описовий переклад застосовується в тих випадках, коли в мові перекладу немає скорочення - еквівалента. Перекладається вихідна одиниця [5]; 6. Переклад розгорнутою формою. Переклад розгорнутою формою – це переклад вихідної о диниці, який повинен бути максимально точним. Таким чином, зазвичай, перекладаються скорочення вчених ступенів і звань, зокрема тих з них, які не мають назв - еквівалентів в мові перекладу [3]; 7. Створення нового скорочення. Цей спосіб полягає в перекладі і ноземного скорочення і створенні на базі перекладу відповідно до закономірностей абревіації мови перекладу нового скорочення [4]. У перекладі абревіатур міжнародного характеру з української мови на новогрецьку виявлено використання декількох з наведених ви ще основних методів. 1) Передача іноземного скорочення еквівалентним новогрецьким скороченням. Більшість найпоширеніших абревіатур міжнародного характеру, обраних в якості прикладів, відтворюються у новогрецькій мові саме за допомогою еквівалентного перекл аду. БМР (Банк міжнародних розрахунків) – ΤΔΔ (Τράπεζα Διεθνών Διακανονισμών). ВВП (Валовий внутрішній продукт) – ΑΕΠ (Ακαθάριστο Εγχώριο Προϊόν). ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі) – ΕΖΕΣ (Ευρωπαϊκή Ζώνη Ελευθέρων Συναλλαγών). 161 ЄБРР ( Європейськи й банк реконструкції та розвитку ) – ΕΤΑ (Ευρωπαϊκή Τράπεζα Ανασυγκρότησης και Ανάπτυξης). ЄВС ( Європейська валютна система ) – ΕΝΣ (Ευρωπαϊκό Νομισματικό Σύστημα). ЄПС ( Європейський платіжний союз ) – ΕΕΠ (Ευρωπαϊκή Ένωση Πληρωμών). ЄЕС ( Європейське економіч не співтовариство ) – ΕΟΚ (Ευρωπαϊκή Οικονομική Κοινότητα) . МБРР ( Міжнародний банк реконструкції та розвитку ) – ΔΤΑΑ (Διεθνή Τράπεζα Ανασυγκρότησης και Ανάπτυξης). МВФ ( Міжнародний валютний фонд ) – ΔΝΤ (Διεθνές Νομισματικό Ταμείο). МОП ( Міжнародна організа ція праці ) – ΔΟΕ (Διεθνής Οργάνωση Εργασίας). МСТК ( Міжнародна стандартна торгова класифікація ) – ΤΤΔΕ (Τυποποιημένη Ταξινόμηση του Διεθνούς Εμπορίου) . ООН ( Організація Об ' єднаних Націй ) – ΟΗΕ (Οργανισμός Ηνωμένων Εθνών). ЕІБ ( Експортно - імпортний банк США ) – ΤΕΕ (Τράπεζα Εξαγωγών - Εισαγωγών των Ηνωμένων Πολιτειών). ВООЗ ( Всесвітня організація охорони здоров ' я ) – Π.Ο.Υ. (Παγκόσμιος Οργανισμός Υγείας). ОБСЄ ( Організація з безпеки і співробітництва в Європі ) – ΟΑΣΕ (Οργανισμός για την Ασφάλεια και τη Συνεργασί α στην Ευρώπη). ГАТТ ( Генеральна угода з тарифів і торгівлі ) – ΓΕΣΔΕ (Γενική Συμφωνία Δασμών και Εμπορίου). ЕКЮ ( Європейська валютна одиниця ) – ΕΛΜ (Ευρωπαϊκή λογιστική μονάδα). 162 В останніх двох прикладах українська абревіатура транслітерована від абревіату р ГАТТ (рос. Генеральное соглашение по тарифам и торговле) та ECU (англ. European currency unit ). 2) Запозичення скорочення в оригінальному вигляді (зі збереженням латинського написання). В даному випадку наведені приклади, де використовуються запозичені з англійської мови новогрецькі еквіваленти українських абревіатур. ЕТК (Одноманітний торгово - комерційний кодекс) – Ομοιόμορφος Εμπορικός Κώδικας, UCC (Uniform Commercial Code). КОМЕКС (Товарна біржа Нью - Йорка) – Χρηματιστήριο της Νέας Υόρκης, COMEX (Commodi ty Exchange). КЦББ ( Комісія з цінних паперів і бірж ) – Επιτροπή Κεφαλαιαγοράς , SEC (The United States Securities and Exchange Commission). МБР ( Міжамериканський банк розвитку ) – Διαμερικανική Τράπεζα Ανάπτυξης , IADB, IDB (Inter - American Development Bank). Ю НЕСКО ( Організація Об ' єднаних Націй з питань освіти , науки і культури ) – Εκπαιδευτική Επιστημονική και Πολιτιστική Οργάνωση των Ηνωμένων Εθνών , UNESCO (The United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization). НАФТА ( Північноамериканська зона вільної торгівлі ) – Συμφωνία Ελεύθερου Εμπορίου Βόρειας Αμερικής , NAFTA (North American Free Trade Agreement). 3) Транслітерація. Наведено приклад позначеної абревіатурою популярної власної назви міжнародного значення. Інтерпол (Міжнародна організація крим інальної поліції ) – Ιντερπόλ (Διεθνής Οργάνωση Εγκληματολογικής Αστυνομίας ) 4) Описовий переклад. Приклад, коли у мові перекладу (новогрецька) немає скорочення - еквівалента. МТУ (Міжнародна торговельна угода) – Διεθνή εμπορική συμφωνία. 163 Виходячи з викладе ної інформації, можна відзначити, що найбільш складним під час перекладу абревіатур є недостатнє висвітлення особливостей письмового перекладу скорочень на новогрецьку мову. Тож більш детальний огляд цієї теми стане великим кроком у дослідженні новогрецько ї мови і її більш гармонійному співіснуванні з українською та іншими мовами у сферах культури, науки, економіки та ін. Перспективами подальших досліджень вважаємо визначення та аналіз стратегій перекладу абревіатур новогрецької мови. Список використаних д жерел: 1. Алексеев Д . И . Графические сокращения и слова - аббревиатуры / Алексеев Д . И . – М.: Развитие современного русского языка, 1963. – с. 49 - 145 2. Апполова М.А. Грамматические трудности перевода / Апполова М.А. – М., 2004г. – с.77 - 79. 3. Балишин С.И. О с окращениях в подъязыке медицины (на материале английского языка) // Разновидности и жанры научной прозы. Лингвостилистические особенности / Балишин С.И. – М., 2005. – с. 33. 4. Бархударов Л.С. Контекстное значение слова и перевод // Сб. научн. тр. / Балиши н С.И. Моск. пед. ин - т иностр. языков. – 2004 – Вып. 238. 5. Бархударов Л.С. Язык и перевод. / Бархударов Л.С. – М., 2003. – с. 64. 6. Борисов В . В . Аббревиация и акронимия. Военные и научные технические сокращения в иностранных языках / Борисов В . В . – М.: Военное изд - во МО СССР, 1972. 320 с. 164 7. Волошин Е.П. Аббревиация и акронимия. Военные и научные технические сокращения в иностранных языках / Волошин Е.П. – М.: Военное изд - во МО СССР, 1972. 320 с. 8. Волошин Е.П. Аббревиатуры в лексической системе английс кого языка: дисс. … канд. филол. наук. М., 2005. – с. 12. 9 . Дюжикова Е . А . Аббревиация сравнительно со словосложением: дисс. ... докт. филол. наук. М., 1997. 340 с. 1 0 . Ермолович Д.И. Основы профессионального перевода / Ермолович Д.И. – М., 2004. – с. 17 - 22. 1 1 . Иванов А.О. Английская безэквивалентная лексика и ее перевод на русский язык / Иванов А.О. – С - Пб., 2005. – с. 66. 13. Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода / Львовская З.Д. – М., 2005г. – с. 111. 14. Могилевский Р . И . Аббревиация как языко вое явление: автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Тбилиси, 1966. – 32 с. Романенкова Светлана. Особенности перевода терминов - аббревиатур с новогреческого язика на украинский. В статье проанализирована проблема воспроизведения теринов - аббревиатур при пере воде с новогреческого язика на украинский. Освещены трудности, связанные с адекватным воспроизведением аббревиатур международного характера в новогреческом языке . Ключевые слова: термины - аббревиатуры, аббревиатура международного характера, письменный перев од, способы перевода, новогреческий язык. Romanenkova Svetlana. Features of the translation of terms - abbreviations from Modern Greek into Ukrainian. 165 This article analyses the problem of reproducing terms - abbreviations when translating from Modern Greek to Ukrainian. It highlights the difficulties associated with adequately reproducing international abbreviations in Modern Greek . Keywords: terms - abbreviations, international abbreviations, translation, translation methods, Modern Greek language. УДК 811.58 1’282(045) Савіна Анастасія ТЕРМІНОЛОГІЯ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У НОВОГРЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ Стаття присвячена висвітленню сутності та змісту такої перекладацької категорії, як переклад комп'ютерної т ермінології. У статті висвітлено характерні риси перекладу комп'ютерної лексики як особливого виду міжкультурної мовної діяльності. Узагальнено проблеми передачі початкового змісту технічного тексту, пов’язані з використанням терміносистеми мови перекладу Ключові слова: комп'ютерна термінологія , програмне забезпечення, переклад, терміносистема, міжкультурна мовна діяльність. Постанов ка проблеми . Впровадження комп'ютерних технологій сьогодні відіграє значну роль у сфері соціальної міжкультурної комунікації та виступає важливим каналом реалізації зв'язку більшості мов у світі. Процеси глобалізації, демократизації усіх 166 царин суспільного життя, доступність останніх досягнень комп'ютерних технологій дозволяють величезній кількості широкого загалу людей отримуват и й обмінюватися інформацією. Аналіз останніх досліджень і публікацій . Комплексний підхід до в ивчення термінологіїі здійснено у працях таких науковців і дослідників, як Г. О. Винокур (1939), A. A. Реформатський (1959), Д. С. Лотте (1961), Л. А. Капанадзе (1965), І. В. Арнольд (1966), В. П. Да ниленко (1986), Л. М. Алексєєва (1998), С. Д. Ш елов (1998), М. Н. Володіна (2000), В. Г. Миколаєв (2006), А. В . Суперанская (2007), Н. В. Лабунец (2007), A. M. Гурєєв (2007), C. B. Гриньов – Гриневич (2008), Ю. Б. Жи дкова (2008), Т. Н. Даньков ( 2010 ) і ін . Об’єкт дослідження – переклад комп’ютерної термінології, як перекладацька категорія. Предмет дослідження – термінологія операційних систем та програмного забезпечення у новогрецькій та українській мовах з точки зору перекладацького аспекта. Постановка проблеми. Хоча аспект перекладу комп'ютерної термінології пильно вивчається протягом останнього сторіччя, досі він не розглядався у парі мов українська - новогрецька. Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітле ння характерних рис перекладу комп'ютерної термінології як особливого виду міжкультурної мовної діяльності. Виклад основного матеріалу дослідження . Швидкий розвиток і широке розповсюдження комп'ютерних технологій, їх впровадження в усі сфери нашого життя надали нам ряд корисних засобів і можливостей для реалізації виробничих завдань і творчих ідей, але також породило ряд проблем. Однією з таких проблем є термінологія. Більшість комп'ютерних термінів прийшло до нас з англійської мови. Таким чином всі словни ки зорієнтовані на англійську мову та не мають 167 поширення у інших парах мов, як саме українська та грецька. При перекладі цієї пари мов застосовують насамперед такі перекладацькі трансформації, як транскрипція або транслітерація, калькування та переклад за допомогою підбору семантичного еквівалента, але слід відмітити, що всі ці трансформації першочергово використовуються з перекладу саме англійської мови, що є першносієм більшості лексики з комп' ютерної термінології [7, с. 52 - 55]. Разом зі стрімким розв итком комп'ютерної технології розвивалася і складалася і відповідна термінологія. за підрахунками лінгвістів, ще десять років тому російська термінологія з обчислювальної техніки та програмування налічувала близько 3000 лексичних одиниць [3, с. 15]. Існую ча спочатку як вузькоспеціальна лексика, що була пов'язана з обчислювальною технікою і інформатикою, за двадцять з гаком років вона не тільки дуже помітно розширила свій об'єм, але стала активно проникати в загальне вживання. У процесі комунікації у комп' ютерній сфері проблеми відмінностей в культурах нейтралізуються, оскільки корпоративне середовище складалося впродовж декількох десятирічч як інтернаціональне, що і знайшло відображення в мові технологій. В багатьох культурах сьогодення простежується парал ельне використання і специфічної національної, й інтернаціональної лексики в сфері комп'ютерної комунікації, призначеної для експлікації технічної інформації, що призводить до труднощів при перекладі [6]. Комп'ютерна лексика досить неоднорідна. Усередині тематичної групи можна виділити окремі підгрупи, пов'язані з пристроєм і функціонуванням комп'ютера, з одного боку, з іншого - лексику, народжену Інтернетом. Розшарування помітно і з точки зору сфери 168 функціонування лексики: нейтральний термін, його розмовн ий варіант або яскраво - пофарбований жаргонізм. Відмінна риса комп'ютерної лексики - її метафоричність, образність, причому вона властива і терміну цієї групи. Прагнення наблизити науку до життя, надати їй більш "гуманний вигляд", пояснити невідоме через з найоме, ясна, штовхає до такого вибору слова. [5] Будь - який фахівець в галузі інформатики (зокрема, програміст) може зрозуміти скорочення термінів, тобто комп'ютерну абревіатуру, незважаючи на те, яка мова у цього фахівця рідний. Але, тим не менше, не мо жна не враховувати той факт, що більшу частину комп'ютерної термінології, так чи інакше, складають неологізми, переклад яких так само є проблемним в практиці перекладацької діяльності. [9] Також слід зауважити таку особливість в цій області: комп'ютер вик ористовується не тільки фахівцями, але й людьми різного віку і професій, цілі у яких дуже різні. В мові утворюються жаргонізми, але сучасні лінгвісти виділяють їх як загальної сленговою лексики. Найцікавіше те, що вони в переважній більшості утворюються ві д тих же технічних комп'ютерних термінів англійського походження, про які ми досі говорили. Це вже третій етап розвитку комп'ютерної лексики та її подальшого стилістичного зниження. Це штучне перейменування, що не має семантичної мотивування, засноване на фонетичної близькості вихідного і нового слова, явище, характерне для жаргонних систем і ставить за зазвичай чисто гумористичні, словесно - ігрові мети. Процес схожий з так зв аною народною етимологією: незручні для проголошення слова прирівнюються до більш б лизьки х , знайоми х , але не відбувається характерне для народної етимології спотворення сенсу [ 8, с. 8]. 169 Будучи загальнолюдської проблемою, інформатика стала ареною активного міжнародного співробітництва, що значною мірою пояснює тенденцію до інтернаціонал ізації великого шару лексики її под'язика. Навіть саме слово computer є інтернаціоналізмом; сюди можна зарахувати і команди на клавіатурі комп'ютера: time , date , print , files та ін. Особливу групу интернационализмов в комп'ютерній термінології представляют ь графічні символи, вони всі є інтернаціональними, напр., дисплей, документ, витяг, виділення та ін. [ 1, с. 37]. Комп'ютерну термінологію зазвичай розглядають за двома основними розділами: обладнання та програмне забезпечення. В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у певний момент часу розв'язується задача відповідно до обраної програм и. Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагоджена, не потребувала доробок і мала відповідну документацію. Тому, щодо роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення/ λογισμικό (software ), пі д яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи обробки даних.[ 4 ] Переклад комп'ютерної термінології, зокрема саме програмного забезпечення має свої особливі риси. Перш за все - більша час тина термінів можна віднести до інтернаціоналізмів, бо зазвичай їх перекладають за допомогою таких трансформацій як траслітерація або транскрибування. До іньшої частини належать терміни, до яких застосовують калькування та переклад за допомогою підбору сем античного еквівалента, але слід відмітити, що всі ці трансформації 170 першочергово використовуються з перекладу саме англійської мови, що є першносієм більшості лексики з комп'ютерної термінології. Переклад є видом діяльності, що стосується не лише двох мовн их систем, а й двох культурних полюсів. При цьому результатом діяльності перекладача стає свого роду симбіоз культури оригіналу та перекладу, що сприяє взаємному збагаченню як першого, так і другого. Очевидним є той факт, що культура оригіналу не може повн істю сприйматися реципієнтом. Але докорінні відмінності між культурами та мовами світу не є причиною неможливості процесу перекладу. Процес перекладу, навпаки, істотно збагачує мови та культури через взаємне самоусвідомлення та пізнання [6]. Однією з найв ажливіших реальностей перекладу є ситуація відносності результату процесу перекладу, вирішення проблеми еквівалентності стосовно кожного конкретного комп'ютерного терміну. Існує декілька поглядів на цю проблему. На думку прихильників концепції формальної відповідності, перекласти можна все, що піддається вербальному вираженню. Неперекладні елементи, які важко перекласти, – трансформуються, а ті елементи тексту - джерела, які взагалі неможливо передати, – опускаються. Автори концепції нормативно - змістовної ві дповідності стверджують, що перекладач повинен дотримуватися таких вимог, а саме передавати всі істотні елементи змісту початкового тексту і враховувати норми мови, якою перекладає. У цьому випадку еквівалентність трактується як рівноважне співвідношення п овноти передачі інформації та норм мови перекладу [5, c. 11]. Згідно з концепцією адекватного або повноцінного перекладу переклад і точний переказ тексту є абсолютно різними видами діяльності. Послідовники цієї теорії вважають, що при перекладі слід прагн ути вичерпної передачі смислового змісту тексту. При цьому 171 добиватися того, щоб процес трансляції інформації відбувався тими же засобами, що і в тексті оригіналу [2, c. 56]. Більшість термінологічних одиниць створено на базі інтернаціональної лексики й ін тернаціональних морфем. Через це дуже часто може виникати ілюзія термінологічної тотожності, якої насправді немає, або спроба відтворити семантичну структуру терміну на основі значення складових його морфем. Подібні ситуації часто призводять до неточностей або навіть серйозних помилок при перекладі. Важко назвати іншу сферу людської діяльності, яка розвивалася б настільки бурхливо і стрімко, як комп'ютеризація суспільства. Комп'ютерні, телекомунікаційні та цифрові аудіо / відео технології все більше і біль ше впроваджуються в наше життя. Природно, в нашу мову додається багато пов'язаних з ними слів. Багата кількість з цих слів увійшли в українську та новогрецьку мови спонтанно і поки ще не вважаються лексичними одиницями літературної мови. За свою багатовіко ву історію мова ніколи не відчувала таких значних перетворень, як в XX - ХХІ століттях - століттях наукового прогресу і появи нових технологій. Значне поповнення лексики мов відбувається за рахунок нових слів, або неологізмів. Збагачення словника відбуваєтьс я і в результаті появи нових значень у старих слів. Разом зі стрімким розвитком комп'ютерних телекомунікаційних і цифрових аудіо / відео технологій, розвивалася і складалася і відповідна термінологія. Висновки. П ереклад термінології є однією з головних пе решкод для комунікації у сфері технологій. Відмінність терміносистем мов оригіналу та перекладу спричиняє найбільше труднощів під час перекладу комп'ютерної термінології. Звідси витікає необхідність дослідження терміносистем і пошуку шляхів перекладу частк ово еквівалентної та безеквівалентної лексики. Проблема дослідження 172 термінології є однією з ключових в дослідженні технічних текстів. Виявлення розбіжностей у системі понять, що виражаються термінами в оригіналі та перекладі, – важливий крок на шляху міжмо вної гармонізації терміносистем, що забезпечує вирішення міжкультурного аспекту перекладу термінів у різних сферах їх функціонування. Перспективою подальших розвідок є необхідність порівняльних досліджень терміносистем з огляду міжкультурної комунікації щ одо семантичного опису їх значень та вивчення способів номінації термінів, що є продуктивними в тій чи іншій системах знань, а також розгляд перекладацького аспекту в парі мов українська - новогрецька, що досі не підлягали пильної уваги, зокрема при перекл аді однієї з найпоширеніших реалій сьогодення, результату досягнень технічного прогресу – комп'ютерних технологій. Список використаних джерел: 1. Бабалова Г.Г. — Электронные текстовые данные. — Омск: Омская юридическая академия, 2012. 2. Бреус Е. В. Теория и прак тика перевода с английского языка на русский: учеб. пособ. / Е. В. Бреус. – М.: Изд - во УРАО. – 2001. – Ч. I. – 104 с. 3. Вуйтович М. Компьютерная лексика в современном русском языке, 1993, vol. ХХІІI. 4. Інформатика. Базовий курс. / Под ред. С.В.Сімоновіча. - СПб ., 2000. 5. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): учеб. для ин - тов и фак. иностр. яз. / В. Н. Комиссаров. – М.: Высш. шк., 1990. – 253 с. 6. Тер - Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация / С. Г. Тер - Минасова. – М., 2000. – 123 с. 173 7. Тищ енко О.Б. Комп'ютерна термінологія (сленг) // Інформаційні технології, 2001, № 1. 8. Трофимова Г. Н. Русская речь в Интернете , 2001. 9. Юганов І., Юганова Ф. (1997), Словник російської сленгу (сленгові слова і вирази 60 - 90 років). Під ред. А.Н. Баранова. - М .: Метатекст, 1997. Савина Анастасия. Терминология операционных систем и программного обеспечения в новогреческом и украинском языках: переводческий аспект Статья посвящена освещению сущности и содержания такой переводческой категории, как перевод компьютер ной терминологии. В статье освещены характерные черты перевода компьютерной лексики как особого вида межкультурной речевой деятельности. Обобщены проблемы передачи начального содержания технического текста, связанные с использованием термино логической сист емы языка перевода Ключевые слова: перевод компьютерной терминологии, программное обеспечение, перевод, терминосистема, межкультурная языковая деятельность. Savina Anastasia. Operating systems and software terminology in Modern Greek and Ukrainian: the a spect of translation This article is devoted to covering the essence and content of translation areas such as the translation of computer terminology. It highlights the characteristics of computer vocabulary translation as a special form of intercultural speech activity. It summarises the problem of translating the source content of technical texts relating to the use of the 174 Keywords: computer terminology translation, software, translation, term system, interc ultural linguistic activity. УДК 811.14’06’255(045) Сафроненко Юлія КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЛІГІЙНИХ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТИКИ (НА ПРИКЛАДАХ ТВОРІВ Т. Г. ШЕВЧЕНКА) У статті р озглядається класифікація релігійної термінології української літератури на прикладах творів Т.Г. Шевченка, зокрема загально теологічних термінів. Виявлено наявність в віршах письменника термінологічні одиниці релігійної тематики в українській літературі. Ключові слова: релігійна термінологія, класифікація релігій, хрістіанські, православні, католицькі, протестантські терміни, вудизм, буддизм, індуїзм, Ісус Христос. Багато століть фактори релігійної різноманітності не втрачали своєї актуальності, а навп аки, набували все більший інтерес. Згодом, це призвело до тенденції впливати на людей. Специфіка розвитку сили релігії до кінця не вивчена. Тому актуальність статті полягає у вивченні релігійних одиниць з погляду термінології, класифіковані на основі їх на явності в українській літературі. Мета дослідження полягає у виявленні основних теологічних груп релігійної тематики в українській мові. Релігійна термінологія 175 залишається ще мало дослідженим напрямком сучасного мовознавства і тому її вивчення є актуальни м завданням [ 8, с.65 ]. У даній роботі класифікацію релігій складено на основі навчального посібника В.І. Лубського «Історія релігій світу», який поділяє релігії на хрістіанство, православ ’ я, католицтво, протестантизм, іслам, буддизм, вуддизм та індуїзм [ 8, с.103 ] . Об’єктом дослідження виступають вірші Т.Г. Шевченка, обрані за наявності у рядках термінологічних одиниць з релігійною тематикою. Предметом дослідження є релігійні вчення про теорії релігій щодо їхнього використання в українській літературі. З ц ією позначкою виступають як однозначні терміни так і багатозначні, одне з і значень яких відноситься до сфери релігії. Теоретико - методологічною основою роботи стали теоретико - та історико - літературні праці П.К. Волинського, П.А. Зайцева, Д.О. Наливайко, М.К . Чалого, І. Айзенштока («Щоденник»), М. Ф. Комарова («Показчик нової української літератури»), В. Петровим («Очерки истории украинской литератур ы»), Г. Вервеса («Тарас Шевченко і Польша»), Я. Славутича («Велич Шевченка», «Шевченкова поетика»), В.І. Лубськ ого «Історія релігій світу», М.П. Гнатишака «Тарас Шевченко і релігія». Поняття релігія має різні трактування. Здебільшого вони виходять із уявлень про християнство й інші релігії (іудаїзм та іслам). Релігія розглядається як віра у вищі надприродні сили. Поезія Т. Шевченка — це пристрасна проповідь добра, очищення, пробудження людського в кожній душі [ 7, с.9 ]. Власне, боротьба добра із злом є основою будь - якого художнього твору. Але в кожній національній поезії існують слова — їх ще звуть ключовими, — з якими асоціюються сили добра і зла. У Т. Г. Шевченка добро виступає в 176 образах матері й дитини, Христа і його апостолів, зло — у личині дурості, що не минає ні вбогих, ні багатих, але найбільш виразно виявляє себе в насильстві і руйнуванні [ 7, с.13 ]. Серед слів, що позначають добро — мати, дівчина, дитя. Мати — це і символ життя, і добробуту, і сімейного затишку, і людяності , символ народження добра, справедливості, братерства , це й рідний край, Україна . Особливо виразною є пара мати — син, оскільки вона пер едає не тільки кровний зв’язок, а й співставляє мати з Божою - Ісус а Христ а . Образ Христа несе у світ слово правди і явля є собою зразок братерства. « Твоя дитина / Не неофіт новий / А апостол великого Христового слова / Іван пішов собі в пустиню / А твій ме ж люди, А за ним, за сином праведним своїм / І ти пішла» [ 10, с.53 ] . Досить відмітити, що в Т.Г. Шевченка зовсім немає зіставлення Бог — отець. Для Божої матері він син , улюблене дитя, для Бога ж отця він не існує, духовного зв’язку між ними немає. Отже, н е в тому справа, що « Т.Г. Шевченко кидавсь од безбожних викликів до віри в суд Божий, а в неприйнятті поетом Бога як втілення насильства » [ 5, с.21 ]. Т. Г. Шевченко в своєму житті переважно контактував з представниками різних релігій - передусім християнами та іудеями. Тому проблему релігійності Т.Г. Шевченка варто трактувати переважно як його ставлення до релігій, розуміння та осмислення ним їхньої природи й віровчень, а також вироблення поетом на основі певних концептів та стереотипів (переважно християнсь ких) власних релігійних поглядів. Він часто зустрічався з представниками іудаїзму, яких українці іменували «жидами», і які часто зустрічаються в його творах. Трактуються вони як « чужі » , люди іншої віри. Т.Г. Шевченко виступав за терпиме ставлення до іуд аеїв. Це, зокрема, бачимо в 177 поетичному творі « У Вільні, городі преславнім » , де описується кохання польського студента - католика й « жидівочки » , яке стало трагічним через релігійно - конфесійну нетерпимість [ 10, с.17 ] . Т. Г. Шевченко в своїх працях ігнорує іде ю диявола , яка притаманна християнству . Певні згадки про чорта в письменника носять переважно метафоричний характер. Однак, він здійснює протиставлення живого, правдивого Бога неістинному , якого іменує « візантійським Саваофом » чи просто Саваофом [ 5, с.74 ] . Цей неістинний Бог постає не як реальність, а як плід людського вимислу. Він потрібен « злим та лукавим » , щоб утверджувати своє панування над простими людьми. Щодо уявлення Т.Г. Шевченка про « справжнього Бога » , то воно не є чітко визначеним. Письменник ви робив своє бачення Бога, святості та християнства. Тому мож емо погодитися зі Є.Сверстюком , який казав про Т.Г. Шевченка : «Його найприродніше осмислити в руслі української християнської традиції » [ 9, с.3 ]. Вартими уваги в цьому плані є міркування С.Балея. В ін вважав: «Якщо під релігійністю розуміти не догматизовану християнську віру, а «високо розвинуту спосібність до дізнання космічних почувань», то Т.Г. Шевченка безперечно треба би зачислити до ряду релігійних людей» [1, с.28]. На думку цього філософа й пс ихолога, у «Т.Г. Шевченка була жива потреба вживатися в безмір вселенної, що давала йому хвилї космічного споєння» [1, с.79]. Щодо релігійних питань, то в рядках Т.Г. Шевченка можемо прочитати дуже широкий спектр думок. Тут, з одного боку, зустрічаємо х ристиянське смирення (повість «Варнак») чи схвалення традиційного християнського обрядовірства (поема та повість «Наймичка»), а, з другого, радикальне заперечення тієї самої християнської обрядовості («Світе ясний! Світе тихий!»), вільнодумство, які в ряд і моментів можуть сприйматися як атеїзм («Сон», «Кавказ», «Ликері»). 178 Судячи з листів « Щоденника » та інших матеріалів, настільною книгою Т.Г. Шевченка часто виступала Біблія. У поемах « Слепая » , « Невольник » , « Петрусь » , поемі та повісті « Наймичка » простежуєт ься думка, що релігійні обряди, молитви в святих місцях мають « святу силу » . Герой поеми « Варнак » , побачивши бані церков Києва, перероджується, відмовляється від розбійницького життя [ 10, с.79 ]. Розмірковуючи про долю України в поезії « Сон. Гори мої високі ї», поет говорить про негативну роль християнства й православ’я в українській історії. Саме християнство, на його думку, розділило людей, призвело до кривавої безцільної різні на українських землях: « Наробив ти, Христе, лиха! / А переіначив / Людей божих?! Котилися / І наші козачі / Дурні голови за правду / За віру Христову / Упивались і чужої / І своєї крові! / А получали? / ба де то! / Ще гіршими стал и» [ 11, с.27 ]. Наприклад, науковець Н. Гнатишак спробував проілюструвати християнську релігійність Т. Г. Шевченка за допомогою статистичних даних. За його підрахунками, з 218 віршованих творів поета 17 становлять поетичні молитви (без врахування 10 псалмів та кількох наслідувань пророкам) ; н а біблійні сюжети написано 7 поем. Вислови « молитися » чи « Богу молити ся » є в 150 творах, « перехреститися » — в 20 , згадки про Бога зустрічаються в 143 творах, а слово « Бог », « Ісус Христос » вживається 600 разів, М атір Божа згадується в 25 творах. А в 128 із 232 Шевченкових листів зустрічаються релігійні висловлювання [ 5, с.92 ]. Цікава позиція належить іншому видатному науковцю Д.Бучинському, який писав про Т.Г.Шевченка такі строки:«світська людина і на його релігійне виховання ніхто не звертав спеціальної уваги. Окрім того, в житті письменника було чимало важких хвилин, 179 коли « закрадається у душу сумніви», « затрачається ясність думання » , « притомність розуму » [ 4, с.88 ]. Також, є підстави погодитися з А.Колодним, який говорив, що «світогляд Т.Шевченка має надто складну мозаїку відтінків. Одні його твори дають право для висновку пр о те, що він був релігійною людиною, інші – для твердження, що його вільнодумство має чітку анти релігійність» [6, с.94]. Велика увага в шевченковій творчості приділена католицизму. Він однозначно його трактує з ворогом українства. У « Гайдамках» поет вико ристовує міф про вбивство Гонтою своїх синів - католиків [ 12, с.94 ]. Тим не менше, в листі із заслання до В.Рєпніної від 7 березня 1850 р. він пише: « Я предлагаю здешней католической церкве (когда мне позволят рисовать) писать запрестольный образ (без всякой цены и уговору), изображающий смерть спасителя нашего, повешенного между разбойникам и» [ 7, с.81 ]. Непростим є питання ставлення Т.Г. Шевченка до «віддалених» релігійних вірувань Індії – ведизму, індуїзму й буддизму. Звісно, повна інформація про ці віруван ня в нього була відсутня, але певні моменти цих релігій він все ж таки подавав у негативному плані: «в нижньогородській церкві святого Георгія ніби индийский Ману или Вишну заблудил в христианское капище; в декорации мне показалось что - то тибетское или япо нское » [ 7, с.74 ]. Заслуговує на увагу ставлення Т.Г. Шевченка до найбільш оновленого варіанту християнства - протестантизму. Але для поета важливим було важливим повернення до «первісного християнства», ігнорування святоотцівської традиції й традиції вселе нських соборів, а також часте звернення до Біблії, використання різних її фрагментів, здебільшого «вирваних» із контексту, пристосування їх до різних 180 випадків життя (переспіви Псалмів, Книг пророків, «єретична» інтерпретація Книг царів та Нового Завіту). Висновки. У країнська література вже вкотре довела, що вона є різноманітною сферою. В данному випадку, вона продемонструвала літературні одиниці з релігійною тематикою у співвідношенні з творами українського народного поета Т.Г. Шевченка. Важливим є й те, що мова Т.Г. Шевченка полягає насамперед у тому, що вона була зорієнтована на весь україномовний та історичний обшир. Предметом постійної його уваги була не просто мова, а те, що в ній митець використав термінологічні одиниці релігійної тематики. Бо мова кожного персонажа повинна мати свою лексику, свою інтонацію, свою будову речень. Також, не треба забувати, що вживання релігійної термінології поетом не завжди є виявом його релігійності. Ця термінологія в ряд і випадків використовувалася для вираження віл ьнодумних настроїв чи навіть анти релігійних поглядів. Список використаних джерел : 1. Балей С. Г. Зібрання праць у п’яти томах / С.Г. Балей. – Львів, 2002. – 206с. 2. Бібла С.В. Склад, джерела і шляхи формування української церковної. термінології / С.В. Бібла . – Київ, 1997. – 215 с. 3. Бодак В. Соціальні функцїї релігійної обрядовості. / Бодак В. – Київ, 1997. – 21 с. 4. Бучинський Д.В. Християнсько - філософська думка Т.Г.Шевченка. / 5. Д.В. Бучинський. – Лондон, 2002. – 299с. 6. Гнатишак М.П. Тарас Шевченко і релігія / М.П. Гнатишак. – Львів, 2006. – 201с. 181 7. Колодний А.Г. Україна в її релігійних виявах / А.Г. Колодний. – Львів, 2005. – 139с. 8. Кралюк П.М. Своя мудрість. Тарас Шевченко як мислитель. Монографія / П.М. Кралюк. – Луцьк, 2013 – 89с. 9. Лубський В.І. Історія релігій світу / Лубський В.І., Харьковщенко Є.А., Лубська М.В., Горбаченко Т.Г. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 536с. 10. Сверстюк Є.В. Шевченко і час / Є.В. Сверстюк. – Київ, 1996. – 12с. 11. Шевченко Т.Г. Вірші. Поеми / Т.Г. Шевченко. – Х.: Фоліо, 2008. – 3 50с. 12. Шевченко Т.Г. Думи мої. Вибрані поезії / Т.Г. Шевченко / 12 - е вид. – К.: Дніпро, 2013. – 212с. 13. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 20 - ти томах / Упоряд. 14. М.А. Корнійчук, Д.В. Стеловик. – К.: Наукова думка, 2013. – Т.6 – 580с. Сафроненко Юлия. Кла ссификация религиозных единиц украинской поэтики (на примере произведений Т. Г. Шевченко). В статье рассматривается классификация религиозной терминологии украинской литературы на примерах произведений Т.Г. Шевченко, в частности общих теологических термино в. Выявлено наличие терминологически х единиц религиозной тематики в стихотворениях украинского писателя. Ключевые слова: религиозная терминология, классификация религий, христианские, православные, католические, протестантские термины, вудизм, буддизм, инд уизм, Иисус Христос. 182 Safronenko Julia. Classification of religious terminological units This article observes the classification of religious terminology of Ukrainian literature in a case study of the works of Taras Shevchenko, in particular common theological terms. It reveals the presence of religious terminological units in the poems of the Ukrainian writer. Keywords: religious terminology, religions classification, Christian terms, Orth odox terms, Catholic terms, Protestant terms, Buddhism, Hinduism, Jesus Christ. УДК [8.11 14’06+811.161.2]’ Сільченко Максим У КРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ГАЛУЗІ ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ Українська термінол огія з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики функціонує у спеціальних текстах, присвячених автоматизованим системам на базі природних мов, і є метамовою фахової комунікації у цій відносно новій предметній галузі. Ключові слова: термінологія, прикладна (ком п ’ ютерна) лінгвістика, словники, переклад. Актуальність нашого дослідження пов’язана насамперед із спеціальною методикою і лінгво - інформаційними технологіями збирання, стандартування та систематизації термінологій будь - яких новітніх, комплексних предметни х галузей знань. 183 Аналі з останніх джерел та публікацій . Термінологія лінгвістики, зокрема прикладної, починаючи з 70 років ХХ століття, стала предметом семантичного й логічного аналізу в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, що сприяло вдоск оналенню методичної та інформаційно - технологічної бази сучасної термінографії (О. Ахманова, Ю. Караулов, С. Шелов, Н. Леонтьєва, С. Нікітіна, Л. Пшенична, Е. Скороходько, А. Черний, Ю. Шрейдер, Т. Кияк, Б. Харріс, Е. Сайнз, Р. Ласковські, Дж. Спарк, М. Кей та ін.). Українська термінологія комп’ютерної лінгвістики досі не була предметом дослідження й лексикографування, незважаючи на те, що українська прикладна лінгвістика успішно розвивається і представлена значною кількістю теоретичних праць, а також автома тизованих систем, створених у науково - дослідних і навчальних закладах України (В. Перебийніс, Л. Орлова, Н. Дарчук, Т. Грязнухіна, Н. Клименко, Є. Карпіловська, В. Широков, М. Пещак, І. Савченко, В. Крицько, Т. Пуздирєва, Н. Сніжко, А. Середницька, Т. Кияк , Е. Скороходько, Л. Пшенична, Л. Алексієнко, Н. Бардіна, В. Волошин та ін.). Постановка проблеми. Комп’ютерна лінгвістика сформувалася в тісній взаємодії із загальною і структурною лінгвістикою, інформатикою і кібернетикою, що позначилося на якісних харак теристиках її метамови та взаємодії з міжгалузевими термінами національного й інтернаціонального фонду. Об’єктом статті є українська термінологія з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики. Предметом – дослідження процесів формування та функціонування термін ів прикладної (комп’ютерної) лінгвістик у спеціальних текстах; аналіз їхніх мовних і логіко - семантичних особливостей; проблеми систематизації і принципи лексикографування. 184 Такий комплексний підхід уможливив дослідження термінології з прикладної лінгвістик и як системи, що є метамовою цієї галузі знань. Метою нашого дослідження є систематизація української термінології на основі парадигматичних (тезаурусних) і дериваційних відношень та представлення терміносистеми у вигляді ієрархічно впорядкованого словника термінів з їхніми дефініціями. Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження термінології з прикладної лінгвістики ( далі П(К)Л ) тісно пов’язане з рядом теоретичних і практичних питань, які стосуються: шляхів формування термінології з прикладної (ком п’ютерної) лінгвістики, зокрема її української версії; проблем аналізу й упорядкування термінології, що знаходиться в стані свого формування; методологічного й методичного обґрунтування термінології П(К)Л як терміносистеми; принципів ефективного лексикогра фування термінології П(К)Л для практичних потреб комп’ютерної лінгвістики; проблеми організації бази даних для комп’ютерного словника з П(К)Л; проблем мовного й поняттєвого стандартування термінології з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики, зокрема україн ської. [ 1 , c .6] Поставлені завдання стосуються опису термінології відносно нової галузі знань – комп’ютерної лінгвістики, що вимагало формулювання й аргументованого доведення низки робочих гіпотез про шляхи формування, взаємодію нової термінології з термін ологіями суміжних наук; про баланс інтернаціонального й національного фонду в досліджуваній термінології, про якісні та кількісні його характеристики і пропорції [ 2 , c .5 - 15] . Так, створення термінологічної бази даних з комп’ютерної лінгвістики було пов’яза не з гіпотезою про комплексний характер цієї предметної галузі, основою якої є загальна і структурна лінгвістика, інформатика і кібернетика. Доведення цієї гіпотези спиралося на ряд 185 чинників: на емпіричний аналіз спеціальних текстів, присвячених автоматизо ваним системам оброблення інформації; на термінологічні словники суміжних предметних галузей; на попередній досвід опису й впорядкування термінологій нових наук, зокрема структурної лінгвістики, кібернетики. В результаті доведення цієї гіпотези була сформу льована ідеологія термінологічної бази даних як комплексної ієрархічної структури, створеної термінами власне комп’ютерної лінгвістики, загальної лінгвістики, логіки, кібернетики, інформатики з їхніми дефініціями. Головною гіпотезою нашого дослідження можн а вважати таку: комп’ютерна лінгвістика має власну метамову, що являє собою терміносистему, яка функціонує у спеціальних текстах. Доведення цієї гіпотези було пов’язане з виконанням основних завдань статті , таких як створення спеціальної методики логіко - се мантичного й мовного аналізу термінів і їхніх дефініцій; вибору тезаурусних засад упорядкування термінологі ї . Теоретичні гіпотези у поєднанні з методами і прийомами лінгвістичного й логіко - семантичного аналізу термінів покладено в основу нашої методики дос лідження й упорядкування термінології П(К)Л. У роботі використовуються методи і прийоми як логічного, так і лінгвістичних аналізів, що необхідно для об’єктивного дослідження термінологічної лексики, зокрема це елементи таких методів: контекстно - лексикограф ічного (класифікація мовних одиниць); логіко - семантичного (тезаурусне представлення та систематизація термінів); компонентного аналізу (визначення похідності термінів). Указані методи і прийоми можна розглядати як принципи аналізу й лексикографування термі нології з прикладно ї (комп’ютерної) лінгвістики [3 , c . 276] . 186 Т еоретичне значення роботи визначається тим, що вона є спробою концептуального опису української терміносистеми з П(К)Л шляхом її тезаурусного моделювання. Емпіричний аналіз спеціальних текстів д ав можливість сформулювати конструктивні гіпотези про комп’ютерну лінгвістику як комплексну предметну галузь з власною проблематикою і метамовою, представленою її термінологією. Запропонована методика опису термінології нової предметної галузі стала ефекти вним інструментом для вирішення дослідних завдань завдяки адекватній методологічній основі роботи з термінологією: від спеціальних текстів – до реєстру або термінологічної бази даних – від ТБД до логіко - семантичної та лінгвістичної організації термінологіч них гнізд, які перетворюють реєстр на терміносистему. Вибір моделі представлення терміносистем комплексних наук, а також технологій диференціації міжгалузевої термінології є необхідним завданням об’єктивного дослідження терміносистем, які знаходяться в ста ні свого формування, що реалізовано в дисертаційній роботі і може вважатися одним з її теоретичних досягнень. Це дослідження також має практичне значення як у сфері української термінографії, так і в галузі комп’ютерної лінгвістики, зокрема у розділах інфо рмаційного пошуку та індексування наукових текстів. Список використаних джерел: 1. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 360 с. 2. Герд А.С. Предмет и основные направления прикладной лингвистики / Прикладное языкознание: Учебник / Отв. Ред. А.С.Герд. – СПб: Изд - во Петербургского ун - та, 1996. – С. 5 - 15. 187 3. Лейчик В.М. Прикладное терминоведение и его направления // Прикладное языкознание: Учебник. – СПб: Изд - во Петербургского ун - та, 1996. – С. 276 - 286. Сильченко Максим. Украи нская терминология в области прикладной лингвистики. Украинская терминология прикладной (компьютерной) лингвистики функционирует в специальных текстах, посвященных автоматизированным системам на базе естественных языков, и является метаязыков профессиональ ной коммуникации в этой относительно новой предметной области. Ключевые слова: терминология, прикладная (компьютерная) лингвистика, словари, перевод. Silchenko Maxim. Ukrainian terminology in the field of applied linguistics. Ukrainian terminology in appl ied (computer) linguistics operates in special texts dedicated to automated systems based on natural languages and is a meta - language of professional communication in this relatively new subject area. Keywords: terminology, applied (computer) linguistics, dictionaries, translation. УДК 811.14 ’06’255 . 4(045) Удачина Ганн а ПРОБ ЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ КОМ П ’ Ю ТЕРНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У СФЕРІ МУЛЬТИМЕДІЯ 188 У статті висвітлено особливості перекладу мультимедійної комп’ютерної т ермінології. Досліджено номінативну та дефініт ивну функції терміна. З’ясовано вплив англійської мови на процеси формування новогрецької термінології у сфері мультимедія. Ключові слова: переклад, проблеми перекладу, комп’ютерна термінологія, технічна термінологія, термінологія Постановка проблеми. Стр імкий розвиток новітніх технологій, необхідність у найкоротший термін знайомитись з останніми надбаннями науки привертають особливу увагу до науково - технічного перекладу. Технічний переклад – це вид інформаційної діяльності, використовуваної для обміну нау ково - технічною інформацією між людьми, я кі спілкуються різними мовами . Однією з головних відмінностей мови технічної літератури від інших різновидів є значна кількість термінів, чітке викладання матеріалу. Відомо, що визначальними ознаками науково - технічно го тексту є його інформативність, логічність, точність, об’єктивність, ясність, зрозумілість . Переклад – це вираження того, що було вже подано в одній з інших мов у процесі обміну інформацією. Залежно від інформації виділяють основні різновиди перекладу: с успільно - політичний; художній; н ауково - технічний. Актуальність роботи обумовлена недостатньою вивченістю особливостей перекладу термінології комп'ютерних технологій з новогрецької мови, та, зокрема, термінології у сфері мультимедії Мета роботи розглянути проблеми перекладу термінології у новогрецькій та українській мовах. Предмет роботи особливості перекладу мультимедійної комп’ютерної термінології. 189 Об’єктом дослідження є мультимедійна комп’ютерна термінологія. Виклад основного матеріалу дослідження. На су часному етапі неможливо заперечувати очевидний факт комп’ютеризації різних сфер знань. Відповідно, в умовах масового використання персонального комп’ютера в різних галузях, не лише обмеженому колу спеціалістів - комп’ютерників, але і будь - якому користувачу п ерсонального комп’ютера необхідно вміти застосувати певні найменування для позначення апаратного та програмного забезпечення комп’ютера, оволодіти діями, які виконуються при роботі з ним, та ознайомитися з поняттями, що виникають при взаємодії інформаційни х технологій з іншими галузями науки і техніки. Допомогти в цьому може саме знання комп’ютерних термінів. Характеризуючи комп’ютерну термінонологію, необхідно відмітити динаміку її виникнення та інтенсивність збагачення новими лексичними одиницями. Стрімки й розвиток комп’ютерних технологій та розширення всесвітньої мережі Інтернет спричинили активізацію номінативних процесів, у результаті яких утворилася і продовжує утворюватися велика кількість лексичних одиниць термінологічного характеру. Це є причиною по яви елементів новизни у текстах з проблем комп’ютерних наук та інформаційних технологій. Вони є особливо цікавими, проте пов’язані з вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми в процесі перекладу. Л. М. Алексеєва зазначила, що о сновна складність перекладу текстів комп’ютерної галузі, а саме переклад термінологічних одиниць, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов'язкова умова повноцінного перекладу будь - якого спеціального тексту, особливо комп’ютерного, – це повне розуміння 1 90 його перекладачем. Дослівний переклад термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, м оже призвести до грубих помилок у перекладі [1 ,127 ] . Згідно з В. Н. Комісаровим, а декватний переклад змушує перекладача відмовитись від перекладу окремих слів, іноді цілих фраз із метою створення нового тексту з еквівалентним змістом і тотожною функцією. Таким чином, елементна відповідність перекладу оригіналу не може забезпечити необхідної точності перекладу, бо призводить лише до збільшення помилок у перекладі. Варт о відтворювати, а не копіювати [4 , с.48]. Л. С. Бархударов стверджував, що в имоги до результатів перекл адацької діяльності поступово підвищуються, адже вони диктуються змінами у сучасному світовому рівні розвитку науки і техніки. І саме лексична система знаходиться найбільшою мірою під впливом цих змін. На лексикон припадає організаційна роль у презентації мовних систем та структур, а слова можна розглядати як базові семантичні одиниці мови, значення яких є ключовим для здійснення перекладу [3 , с.166]. За Л. М. Алексеевой, т радиційно під функцією терміна розуміється роль, яку виконує термін як засіб позначен ня загального спеціального поняття. Виділяються три основні точки зору функції терміна: номінативна, дефініт ивна, номінативна і дефінітивна. Багато науковців в якості основно ї ознаки терміна виділяють наступні: системність, однозначність, д ефінітивн ість і байдужість до контексту. Проте дані вимоги слід розглядати не як незаперечн і , а як бажан і вимог и до характеристики термін у [ 2 ,34 ]. Тенденція до жорсткого в и діленн я терміна від інших мовних одиниць і до виділення особливих закритих систем, у яких функціон у є 191 термін, позначилася і при співвіднесенні понять термінологія і терміносистема. У даному дослідженні за термінологія розуміється як стихійно сформована сукупність термінів, а терміносистема - як свідомо сформована сукупність термінів [ 4,146 ]. Ряд дослід ників ( В. П. Даниленко, С. В . Гриньов, Р. Ю. Кобрин) в ивчаючи смислові взаємозв'язку різних одиниць (семантичні відношення слів спільної мови і ідентичних за формою термінів, незалежно від того термін чи виник на основі лексичної одиниці спільної мови або, навпаки, в спільну мову прийшло слово з термінології), акцентують розбіжність значення слова спільної мови і значення, вираженого ідентичним за формою терміном. Щодо нових термінів норми інші. Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги: мати означення; відтворювати суттєві ознаки поняття; бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях); не мати синонімів; мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити і нші терміни цієї ж галузі); бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії; мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна). Швидкий розвиток і широке розповсю дження комп'ютерних та інтернет технологій, їх впровадження в усі сфери нашого життя надали нам ряд корисних засобів і можливостей для реалізації виробничих завдань і творчих ідей, але також породило ряд проблем. Однією з таких проблем є термінологія. Л. М. Алекс єє ва наголошувала, що б ільшість комп'ютерних термінів прийшло до нас з англійської мови. Але у зв'язку з незнанням або недостатнім знанням англійської мови багатьма фахівцями в області комп'ютерних технологій, не тільки в розмові, але і в навчанні 192 початківців користувачів, в літературі і періодичній пресі часто використовують не адекватний переклад терміну, а звичайну транскрипцію слова, причому часто неправильну [2, с.45 ] . При перекладі термінів слід враховувати, що багато термінів багатозначні, то бто м а ют ь різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, але навіть в одній і тій самій області. Найпоширенішим методом перекладу термінів - лексем є калькування, далі йде транскрибування з елементами транслітерації. Нерідко в процес і перекладу т ранскрипція, транслітерація і калькування використовуються одночасно. Також слід зазначити, що розвиток комп'ютерних технологій викликає необхідність наявності в мові термінології великої кількості нових термінів, що не може бути забезпечено кальк уванням . У своїй праці Т. Р. Левицкая та А. М. Фитерман зазначили, що у зв'язку з цим можна припустити, що значне переважання прямих запозичень над кальками в українській мові свідчить про те, що мова зазнає необхідність у новому морфемном матеріалі, чим визначаєт ься збільшення ролі запозичень у поповненні словникового складу мови термінології на сучасному етапі його розвитку . Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. [5, с. 21 ] . Г рецька мова, як і латинська, використовується для створення наукових і технічних термінів , але сам е комп’ютерна термінологія в своїй більшості складається саме з англомовної лексики, це пов’язане з тим,що усі операційні системи та сам комп’ютер працюють на англомовному забезпеченні. На даний момент існує проблема перекладу лексичних одиниць на грецьку, але більша кількість термінів все ж залишилася на похідній англійській мові, це лексика, яка є загальновідомою та не вимагає пояснення, наприклад: 193 Photoshop - Фотошоп , CD - СД диск ,JPEG - JPEG розмір зображення , MP3 - МР3 розмір музики , Internet - Інтернет , "Web camera" - Веб - камера. Однак грецькій мові притаманні також свої особисті еквіваленти запозиченої англомовної лексики,навіть тої лексики,яка є зрозумілою, греки намагаються вигадати щось своє та добирають саме грецькі варіанти того чи іншого слова, наприкл ад: CD - οπτικ ς δ σκος - СД оптичний диск, Δισδιάστατα (2D) - 2Д зображення, Τρισδιάστατα (3D) - 3Д зображення Тому переважно це є збірним поняттям,яке чітко пояснює,що саме означає той чи інший термін, або пояснює галузь його використання,наприклад: πολυ μ σα - мультимедія - multimedia , у грецькому варіанті - це є збірним поняттям: πολυ - більшість або велика кількість та μ σα - засіб або інший приклад: Гарячі к лавіші – θερμ σημε α , тобто θερμ ς гарячий , теплий , теплозберігаючий , навіть термос , а σημε о - дуже багатозначне поняття, може означати знак, сигнал,момент,пункт,але в даному випадку, перекладається як клавіша. Також неможливо не помітити той факт,що у грецькій мові,навіть перекладені еквіваленти є досить зрозумілими кожному користувачеві: Глибина кольору - β θος χρ ματος , з вукова карта - κ ρτα χου , 'Eγχρωμες εικόνες - кольорові картинки Г рецькій мові притаманна префіксація υπερ , яка означає надмірність або над здібність: Г іпертекст υπο κε μενο , гіпермедія υπερ μ σα , гіперсилка υπερ σ νδεσμος яка о значає надмірність або над здібність. 194 Ψηφιοπο ηση - оцифрування, де ψηφιακ ς - цифровий, який має багато еквівалентів та в інших прикладах - ψηφιογραφικ γραφικ . Висновки. Термінологія у сфері мульдимедія грецької мови дуже багатогранна та має достатньо велику кількість англомовних термінів, але в той самий час, грецька мова багата на свою власну лексику та майже кожен термін має своє відображення на новогрецькій мові. Список використаних джерел: 1. Алексеева Л. М. Проблемы термина и терминообразования : у чеб. пособие по спецкурсу. Пермь: Изд - во Перм. гос. ун - та, 1998. – 120 с. 2. Алексеева Л. М. «Лингвистика термина». Лексикология. Терминоведение. Стилистика. Сборник научн ых трудов. Москва - Рязань, 2003. – 374 с. 3. Бархударов Л. С. Язык и перевод/ Л. С. Бархуда ров // Вопросы общей и частной теории перевода. – М.: "Международные отношения", 1975. – 240 с. 4. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): учеб.для ин - тов и фак. иностр. яз. / В. Н. Комиссаров . – М.: Высш. шк., 1990. – 253 с. 5. Левицкая Т. Р., Фитерман А. М. Теория и практика перевода с английского языка на русский, Издательство литературы на ин остранных языках, М., 1963. – 125 c. Удачина Анна . Проблемы перевода компьютерной терминологии в сфере мультимедия. Данная статья посвя щена актульн ым проблемам перевода, а также трудностям перевода компьютерной терминологии, на 195 примере лексики сферы мультмедия. В статье рассматриваются различные типы переводческих трансформаций, которые используются для достижения адекватного перевода терминологии, а также дана основная информация о переводе как таковом. Ключевые слова : перевод, проблемы перевода, компьютерная терминол огия, техническая термінологія. Udachina Anna. Problems in computer terminology translation in the field of multimedia. This article is devoted to actual translation problems and the difficulties of computer terminology translation, using a case study of vocabulary in multimedia. It discusses the various types of translation transformations used to achieve an adequate translation of ter minology, and provides basic information on the translation as such. Keywords : translation, translation problems, computer terminology, technical terminology. УДК 811.14 ’ 06 ’ 373(045) Хара Аліна МІФОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ТВОРІВ Й. СЕФЕРІСА У статті проаналізовано основні визначення поняття «термін», наведено основні класифікації термінів, виокремлено міфологічну термінологію в українських перекладах творів Й. Сеферіса. Кл ючові слова: міфологічна термінологія, міфологічні терміни, вузькоспеціальні терміни, переклад творів Й. Сеферіса. 196 Актуальність дослідження. У сучасн ому мовознавств і статус міфологічних термінів представляє великий лінгвістичний інтерес, оскільки поняття «міфологічні терміни» не є поширеним, однак починає викликати зацікавленість у науковців та лексикографів. На сучасному етапі розвитку лінгвісти ки існує багато міфологічних словників, що підтверджує існування міфологічних термінів . Разом з тим, поняття « мі фологічна термінологія » потребує додаткового вивч ення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Велика кількість науковців займалася дослідженням термінології та термінів. Наприклад, українськими авторами наукових досліджень з термінології є М. Годована, А . Д’яків, М. Зарицький , Т. Кияк , І. Кочан, А. Крижанівська, Ф. Нікітіна, Т. Панько, Л. Симоненко та ін. Вони досліджували визначення понять «термін», «термінологія», а також визначали їх особливості. Українські вчені І. Кочан, Г. Мацюк і Т. Панько займалися дослідженням історії у країнськ ого термінознавств а . Міфологічні терміни виокремлював Є. Мелетинс ь кий . В Греції питання міфологічної термінології висвітлював Мільтьядіс Констандіну. Однак питання про виокремлення міфологічн ої терміноло гі ї не є достатньо вивченим. Це й обумовлює мету нашого дослідження. Об’єктом дослідження є українськ і переклад и творів Й. Сеферіса. Предметом дослідження є міфологічна термінологія в українських перекладах творів Й. Сеферіса. Мета статті: дослідити особли вості міфологічної термінології в українських перекладах творів Й. Сеферіса. Виклад основного матеріалу. Багато науковців намагалося надати повне визначен ня такого поняття, як «термін» . Кожне 197 визначення цього поняття правильне, однак неповне та вимагає пев них уточнень. Отже, розглянемо декілька визначень поняття «т ермін» . Термін (від лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття [1]. В. Виноградов вбачає основну функцію терміна у визначенні певного пон яття [ 2 ]. Б. Головін визначає поняття «термін» як слово чи словосполучення, що має професійне поняття й застосовується в процесі (і для) пізнання та освоєння певного кола об’єктів і відношень між ними – під кутом певної пр офесії [2, с. 7]. С. Бурдін, Я. Кл имовицький, О. Суперанська дотримуються такої самої думки. М. Зарицький пише, що наука , як вища форма пізнання , своїм предметом має виробництво і систематизацію об’єктивних знань, що фіксуються у знакових побудовах, серед яких найважливіше місце посідають словесно мовні. Дослідник зазначає, що вищою формою організації наукових знань є теорія. Вихідною базою теорії є наукові поняття, що знаходять своє вираження у словах чи словосполученнях. Такі мовні знаки, що виражають наукові поняття, називаються термінам и. Вони втілюють результати теоретико - пізнавальної діяльності людини і слугують інструментом наукового мислення [3, с. 34]. М. Зарицький визначає поняття «термін» як мовний знак, що позначає поняття певної галузі знання – науки, техніки, мистецтва, політик и. Дослідник зазначає, що термін як носій поняття є одиницею наукового мислення і має відповідати таким вимогам: 1) він співвідноситься з певною логіко - понятійною сферою; 2) є складником замкненої терміносистеми; 3) має бути однозначним; 198 4) у терміна відсу тній емоційно - експресивний компонент. Дослідник також зазначає, що термін є ідеалізованою знаковою моделлю певного об’єкта дійсності. Терміном буває мовнословесна одиниця, слово або словосполучення (атом, атомне ядро). Терміном слугують також несловесні (н евербальні) знаки – символи [3, с. 35 - 40]. М. Мостовий дає наступне визначення : термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізован ій галузі знання чи виробництва [4, с. 1 91]. Багато науковц ів намагалося надати повну та вичерпну класифікацію термінів, однак такої , яка б містила всі види термінів не існує. Отже, розглянемо декілька класифікацій різних науковців. М. Мостовий поділяє термінологію на номенклатуру і професіонал ізми. Він також виділяє ще один різновид терміна – торговельний знак або паронім. В умовах масового виробництва і при необхідності збувати крам виникла ціла наука утворення торговельного знака [4, с. 191 - 192]. С. Шевчук та І. Клименко пишуть, що галузеві т ерміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжга лузевому рівні . Дослідники зазначають, що залежно від ступеня спеціалізації значе ння терміни переділяються на три групи: 1) загальнонаукові терміни; 2) міжгалузеві терміни; 3) вузькоспеціальні терміни [8]. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теор ія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної 199 термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально - технічну термінологію (маши на, пристрій, агрегат) . Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох спорідне них або й віддалених галузях . Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприкл ад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш [8]. На сучасному етапі розвитку мовознавства л ексикографи сперечаються про те, чи треба включати в лексикографічні видання імена з міфології, які породжені лише фантазією і не є відображенням реальних об ’єктів. Так, саме такі імена бог ів, але не терміни з їх участю. В результаті довгого ланцюга історичних перетворень міфологізми були навантажені цілком матеріальним змістом або виявилися пов’язаними з реальними денотатами. М іфологізм и перетворилися у втори нні номінативні знаки і, отже, є елементами семіотичної (знакової) системи, якою є , наприклад, міжнародна медична термінологія. З часом , образність і фантастичність міфологічних термінів згасає, і вони сприймаються цілком нейтрально. Так, наприклад, в терм інах «гігієна», «венерологія», «психіатрія», «мікрофлора», «танатологія» і їм подібних сучасний користувач термінології навряд чи відчуває їх міфологічний контекст, адже він безпосередньо пов’язує ці позначення з реальними об’єктами медичної науки. Тим час ом, вібрація смислів, укладених в оболонку чарівного терміна, багато дає для розуміння зв’язку часів та історії культури. Розглянемо декілька яскравих прикладів міфологічних термінів, які містяться в українських перекладах творів Й. Сеферіса. 200 Проаналізуємо перш ий приклад. Αργοναύτες [6, с. 28] Аргонавти [6, с. 29]. Відомо , що аргонавти – це герої давньогрецької міфології, що на чолі з Ясоном здійснили сміливий похід за золотим руном. Й. Сеферіс переосмислює метафоричність найменування аргонавтами сміливців - першовідкривачів. Його поезії – це, насамперед, люди, що втратили мету своїх пошуків [6, с. 367]. Інший приклад – це: Ο τόπος μας είναι κλειστός. Τον κλείνουν οι δυο μαύρες Συμπληγάδες [6, с. 38]. Місцина наша звідусіль оточена бескидами, Прохід до неї зас тупають дві чорні Симплегади [6, с. 39]. Симплегади – це міфічні скелі, що самовільно зіштовхувалися, перегороджуючи прохід до Чорного моря. Аргонавтам пощастило подолати цю перешкоду, і скелі завмерли назавжди. Й. Сеферіс цитує початок трагедії «Медея» Ев рипіда: Бодай не пропливав би корабель «Арго» Між темних скель блуденних у колхідський край! (Пер. Б. Тен) [ 6, с. 368 ] . Проаналізуємо наступний приклад. Στο Πήλιο μέσα στις καστανιές το πουκάμισο του Κενταύρου γλιστρούσε μέσα στα φύλλα για να τυλιχτεί στο κορμί μου καθώς ανέβαινα την ανηφόρα κι η θάλασσα μ’ ακολουθούσε ανεβαίνοντας κι αυτή σαν τον υδράργυρο θερμομέτρου ώσπου να βρούμε τα νερά του βουνού [6, с. 80]. На Пеліоні поміж каштанів шати кентавра струменіли по листю, щоб обгорнути моє тіло, коли я підіймався вгору, а море ішло за мною по п’ятах, 201 зростаючи мов ртутний стовпчик, аж поки не дістались ми гірського першоджерела [6, с. 81]. Кентаври в грецькій міфології – це дикі смертні істоти з головою і торсом людини на тілі коня, мешканці гір і лісови х хащ, які супроводжують Діоніса і відрізняються буйною вдачею і нестриманістю. Імовірно, кентаври спочатку були втіленням гірських річок і бурхливих потоків. У героїчних міфах одні кентаври є вихователями героїв, інші – ворожі ім. Висновки. Під міфологічн и м термін ом розуміють слово або словосполучення, яке застосовується для визначення певного поняття міфології. Виокремлення міфологічних термінів як окремого виду термінів і їх подальше дослідження розвине термінологію як розділ лексикології, який вивчає те рміни різних галузей знань. Також це надасть можливість розвинути нову галузеву термінологію, яка називається міфологічною, однак є спірною на сучасному етапі розвитку лінгвістики. В українських перекладах творів Й. Сеферіса зустрічається багато яскравих п рикладів міфологічних термінів, узятих з античної міфології. П ерспективи подальших досліджень бачимо у виокремленні та аналізі міфологічних термінів в українському перекладознавстві. Список використаних джерел : 1. ДП «УкрНДНЦ» Український науково - дослідни й і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості. 2. Головин Б.Н. Термин и слово / Б.Н. Головин. – Горький: Изд - во Горьковского ун - та, 1982. – 132 с. 3. Зарицький М.С. Актуальні проблеми українського термінознавства: Підручник / М.С. Зар ицький. – К.: ІВЦ Видавництво «Політехніка»; ТОВ Фірма «Періодика», 2004. – 128 с. 202 4. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови: Підручник для студентів ін - тів і фак. іноземної мови / М.І. Мостовий. – Харків: «Основа». 1993. – 255 с. 5. Панько Т.І., Коча н І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство / Т.І. Панько, І.М. Кочан, Г.П. Мацюк. – Львів, 1994. – 216 с. 6. Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно - критичні статті. – К.: Журнал «Всесвіт», 2013. – 400 с. – Українською і новогрецькою мовами. – Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. 7. Хориков И.П., Малев М.Г. Новогреческо - русский словарь: Около 67 000 слов / Под ред. П. Пердикиса и Т. Пападопулоса. – М.: Культура и т радиции, 1993. – 856 с. 8. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. За програмою МОНУ. 4 - те видання / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К: Алерта, 2014. – 696 с. 9. Κωνσταντίνου Μ . Το κοσμοείδωλο της βιβλικής παράδοσης και η επίδρασή του στην εκκλησιαστική σκέψη / Μ . Κωνσταντίνου . – Ĭεσσαλονίκη , 2014. 10 . Μπαμπινιώτης Γ. Ερμηνευτικό λεξικό / Γ. Μπαμπινιώτης. – Αθήνα: Κέντρο λεξικολογίας, 2004. – 2256 σ. 11. Μπαμπινιώτης Γ. Ετυμολογογικό λεξικό της νέας ελληνικ ής γλώσσας «Ιστορία των Λέξεων» / Γ. Μπαμπινιώτης – Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας, 2010. – 1652 σ. 1 2 . Μπαμπινιώτης Γ. Λεξικό της Νέας Ελληνικής Γλώσσας / Γ. Μπαμπινιώτης. – Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας, 2002. – 2032 σ. 13. Μπαμπινιώτης Γ. Μικρό λε ξικό της νέας ελληνικής γλώσσας / Γ. Μπαμπινιώτης – Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας, 2006. 203 1 4 . Παπακυριάκου - Απέργη Ε., Παπακυριάκου Χ. Βασικό Λεξικό Ξένων Λέξεων της Νέας Ελληνικής / Ε. Παπακυριάκου - Απέργη, Χ. Παπακυριάκου – Αθήνα: G utenberg, 2005. – 520 σ. Хара Алина. Мифологическая терминология в украинских переводах произведений Й. Сефериса. В статье проанализированы основные определения понятия «термин», приведены основные классификации терминов, выделена мифологическая терминоло гия в украинских переводах произведений Й. Сефериса. Ключевые слова : мифологическая терминология, мифологические термины, узкоспециальные термины, перевод произведений Й. Сефериса. Hara Alina. Mythological terminology in Ukrainian translations of works of G. Seferis. The article analyses the basic definition of the “term”, provides basic terms classifications and highlights the mythological terminology in Ukrainian translations of works of G. Seferis. Keywords : mythological terminology, mythological terms, highly specialized terms, translating of works of G. Seferis. УДК 811.14’06’373.4(045) 张辰 中国的方言作为一种语言文化遗产资源 Чжан Чен 204 КИТАЙСКИЕ ДИАЛЕКТЫ КАК ЯЗЫКОВОЙ РЕСУРС КУЛЬТУРНОГО НАСЛЕДИЯ В статье рассматриваются проблемы, связанные с исчезновением диалектов китайского язика в условиях урбанизации, экономической глобализации, под влиянием интернет . Проанализировано явление терминологии в классическом китайском языке. Освещено значимость диалектов китайс кого язы ка как язы кового ресурса культурного наследия чело веческой цивилизации. Ключевые слова : китайский язык, диалекты китайс кого языка, понятие терминологи и в китайс ком языке. 汉语 又称中文，是一种 理史悠久的语言和世界上最难学的语言之一。是中 华人民共和国及新加坡的官方语言， 亦是中国 汉民族的语言，也是世界上使用人数最多的语言，主要分布 于中国全境、新加坡、马来西亚、缅甸掸邦、果敢特玉以及海外华人 社玉。 汉语是联合国六种工作语言之一，也是 马来西亚、加拿大、美国等国 家的通用少数民族语言。 汉语属汉藏语系，为分析语，有声调。汉语的文字系统 —— 汉字是一种意音文字，表意的同时也具一定的表音功能。汉语包含书 面语以及口语两部分。书面古代汉语称为文言文，现代书面汉语一般 指现代标准汉语。现代汉语方言众多，某些方言的口语之间差异较大 ，而书面语相对统一。 目前全球有六分之一人口使用 汉语作为母语。汉语口语有官话、粤语 、吴语、湘语、赣语、客家语、闽语等七种主要汉语方言。 1 分布地区 汉语主要分布的国家和地玉是中国（大陆、香港、澳门、台（）、新 加坡、马来 西亚、蒙古、印度尼西亚、越南、缅甸、老挝、朝鲜、韩 国、日本、美国西部州和夏威夷州等国家和地玉。据联合国 教科文 组 织统计会说汉语的人大约有 16 亿，居世界人口数量使用语言第一（占 世界人口使用语言五分之一）、使用广泛度居世界第三（第一为英语 205 ，第二为西班牙语，有 5000 多万外国人把 汉语作为第二语言，如马来 西亚等）。汉语是联合国六种官方语言之一。 2 理史沿革 上古 相 传黄帝时中原有 “ 万国 ” ，夏朝 时还有三千国，周初分封八百诸侯，而 “ 五方之民，言 语不通 ” （《礼 记 · 王制》）。 上古 汉语存在于周朝前期和中期（公元前 11 到前 7 世 纪），文字记录有 青铜器上的刻铭、《诗经》、理史书书经以及部分《易经》。 据《礼 记 · 中庸》第二十八章 记载： “ 今天下 车同轨，书同文，行同伦 ” 。可 见周朝建立时期就开始实行语言文字的统一。 春秋初期， 见于记载的诸侯国还有 170 多个。至 战国时期，形成 “ 七雄 ” ， “ 诸侯力政，不统于王 , 言 语异声，文字异形 ” （《 说文解字 · 叙》）。 先秦 诸子百家在著作中使用被称为 “ 雅言 ” 的共同 语。 “ 子所雅言，《 诗 》、《书》、执礼，皆雅言也。 ” （《 论语 · 述而》） 秦朝重新 统一之后，进一步规范了文字，以小篆作为正式官方文字。 中古 中古 汉语使用于南北朝、隋朝、唐朝和宋朝前期（公元 7 世 纪到 10 世 纪 ），可以分为《切韵》（公元 601 年）涉及到的早期以及《广韵》（公 元 10 世 纪）所反映的晚期。高本汉把这个阶段称为 “ 古代 汉语 ” 。 语言学家已能较自信地重构中古汉语的语音系统。这种证据来自几个 方面：多样的现代方言、韵书以及对外语的翻译。正如印欧语系的语 言可以由现代印欧语言重构一样，中古汉语也可以由方言重建。另外 ，中国古代的文学家花费了很大的精力来裂结汉语的语音体系，这些 资料仍然是现代语言学家工作的符础。最后，汉语的语音可以从对外 国语言的翻译中了解到 。如檀汉牟融所著的《理惑论》和张衡的赋中 就已出现佛教词语 ，甚至此 时的皇家公文也能见到佛教词语：据《后 汉书 · 光武十王 传》记载：汉明帝在给楚王英的诏书中说： “ 楚王 诵黄老 之微言，尚浮屠之仁祠，洁斋三月，与神为誓，何嫌何疑，当有悔吝 ？其还赎以助伊蒲塞 · 桑 门之盛馔。 ” 不到五十字的批 语，就用了 “ 浮屠 ” 、 “ 桑 门 ” （沙 门）、 “ 伊蒲塞 ” （ 优婆塞）等音译佛教名词。檀晋以后， 佛教盛行，玄学与佛教结合，文人学士大都喜欢谈佛，经常在其诗文 中引用佛经禅语，以表情达意。如《文选》中南朝王中的《头陀寺碑 文》是一篇仅一千二百多字的短文，而其 中所用的佛教名词竟有五十 多个。如 “ 阴法云于真 际则火宅晨凉 ，曜慧日于康衢 则重昏夜晓 ” 一句中 ， “ 法云 ” 、 “ 真 际 ” 、 “ 火宅 ” 、 “ 慧日 ” 均 为意译的佛词。又 “ 奄有大千遂 荒三界 ” 共八字的短句，即有 “ 大千 ” （ “ 三千大千世界 ” 的略 语）、 “ 三界 206 ” 两个佛 词。《广弘明集》中收录南朝梁文学家沈约的诗文共 26 篇，其 中《南 齐禅林寺尼净秀行状》共 2560 字，有佛教 词 130 个。至于南北朝 后那些信奉佛教的大文学家，如王 维、白居易、柳宗元等，他们的作 品无论在思想内容，还是语言形式上，都受佛教的影痴，其诗文中佛 教术语频频可见。如王维《过庐四员外 宅看饭僧共题七韵》中就有 “ 青 眼 ” 、 “ 青 莲 ” 、 “ 香 积 ” 、 “ 上人 ” 、 “ 锡杖 ” 、 “ 檀越 ” 、 “ 趺坐 ” 、 “ 焚香 ” 、 “ 法云地 ” 、 “ 净居天 ” 、 “ 因 缘法 ” 、 “ 次第禅 ” 、 “ 一灯 ” 、 “ 身 ” 、 “ 心 ” 等从 单 音节至三音节的佛教语词。而以写通俗诗闻名的诗人如王梵志、寒山 等人的诗中，佛教用语更是其中的主要内容。如寒山诗： “ 痴属根本 业 ，无明烦恼坑；轮回几许劫，只为造迷盲。 ” 又 “ 十善化四天， 庄 严多七宝；七宝镇随身，庄严甚妙好。 ” 其中 “ 痴 ” 、 “ 业 ” 、 “ 无明 ” 、 “ 烦恼 ” 、 “ 轮回 ” 、 “ 劫 ” 、 “ 十善 ” 、 “ 四天 ” 、 “ 庄 严 ” 、 “ 七宝 ” 均 为佛教词。 王梵 志的诗中，就有可称作佛教专用名词的一百二十个左右。 近 现代 近代 汉语是古代汉语与现代汉语之间以早期白话文献为代表的汉语。 现代汉语玉的汉族人所使用的语言这些语言都是汉语，只是在语音、 词汇、语法等方面存在一定差异。而狭义的现代汉语则是指 “ 普通 话 ” ， 即 “ 以北京 语音为标准音，以北方话为符础方言，以典范的现代白话文 著作为语法规范的现代汉民族共同语 ” 。普通 话所代表的标准现代汉语 也是中国的国家通用语言。外语教学或者汉语作为第二语言教学。相 应专业为高等院校培养具有较高外语文化修养且能以外语为工作语言 的汉语 和中国文化教师，为旅游和各类涉外部门培养导游和翻译人才 语言分类 标准汉语 狭 义的 “ 汉语 ” 仅指现代标准汉语，是以北京话为标准语音、以官话为符 础方言、以典范的现代白话文著作为语法规范。在非表音情况下，仅 指现代白话文的书面语，其他的方言白话文不能作为书面语。中国的 中小学中教授汉语的文字、语法、文学等的科目叫语文、中文、国文 等，都是汉语文的称谓。中国大陆和中国台（的语文课，以普通话（ 国语）授课；在香港和澳门因通行粤语，所以学校会以粤语授课。中 国大陆、中国港澳的 “ 普通 话 ” 、中国台湾的 “ 国 语 ” 、海外 华人华侨的 “ 华语 ” 大 体上是相同的，只在个 别字词的读音上有些微玉别。此外，中 国台（、中国香 港、中国澳 门是以繁体中文为主要文字的地玉。 中国的 语言学家多认为汉语是一种单一的语言，但国外部分语言学家 和中国国内的一些语言学家以及一些地方主义者认为汉语作为一个语 207 族是官话、粤语、吴语、闽语、客家话等语言的统称，即汉语是由一 簇亲属语言组成的语族，但综合起来看仍是一门语言。 汉语是联合国的六种官方语文之一，亦为当今世界上作为母语使用人 数最多的语言。除中国外，新加坡和马来西亚也是广泛使用汉语的国 家。在中国港澳地玉和新加坡，汉语被定为 官方语言，而在中国台（ 和中国大陆作为非法定的行政用语。很多国家都开始 将 汉语列为第二 语言，加入授课内容。 汉语方言 国 际语种代号的编制中，国际标准化组织把汉语分为 13 种方言， 闽檀 方言（ cdo ）、晋方言（ cjy ）、官方言（ cmn ）、莆仙方言（ cpx ）、徽 方言（ czh ）、 闽中方言（ czo ）、 赣方言（ gan ），客家方言（ hak ）、 湘方言（ hsn ）、 闽北方言（ mnp ）、 闽南方言（ nan ）、吴方言（ wuu ）、粤方言（ yue ）。 中国大 陆、中国台（以普通话（国语）为通用语言，同时在两广（中 国广檀、中国广西）地玉、中国香港 与中国澳门等地玉以及 部份海外 华人以粤语作为通用语，另外使用潮州话、闽南话、客家话、吴语等 或其他家乡语言（汉语）的人会使用自己的母语作为交际通用语言。 语言文字 汉语作为以语素文字为文字系统的语言，文字高度的统一与规范，现 代汉语有统一和规范的语法。而汉字在表音上面更富于变化。在漫长 的理史时期、广袤的领种疆域内，汉字的读音有一定因时因地的变迁 ，并导致方言的产生。但是汉语书面语言规范，消除了因为方言差异 造成的交流障碍。 白 话文运动之前所使用的书面语叫做 “ 文言 ” ，是一种以上古 汉语所使用 的以 “ 雅言 ” 为符 础的书面语。在现代汉语的书面语中，虽然文言已经很 少使用了，但是在中国台（、中国香港、中国澳门和中国大陆的中国 语文教学中，文言文仍然占有重要的地位。白话文运动之后所推动的 书面汉语通常被称为 “ 白 话 ” ，即以北方官 话为符础的现代书面语。 文言文在古代的一些 檀亚、檀南亚国家都是官方行文的标准，而现时 檀亚国家使用文言文亦可交流，但是这种传统的语言因为使用者越来 越少，而改为使用现代文体，及学习外语来交流。 拼 读系统 208 汉语拼音方案是拼写汉民族标准语的拼音方案。 汉民族标准语是在十九世纪末期兴起的对中 华民族的社会、科学文化 的发展产生过巨大影痴的语文现代化运动中逐渐建立起来的。语文现 代化运动最初指的是汉语拼音运动（当时叫 “ 切音字运 动、简字运动 ” ） 、国 语运动和白话文运动。清末民初的三大语文运动有一个共同的目 标，那就是通过改革语言文字，普及教育，以适应当时社会发展和科 学文化发展的需要，然后富国强兵，振兴中华民族。国语运动是建立 和推广汉民族标准语口语的运动，而白话文运动则是提倡用能够表达 口语的白话文取代文言文作为正式书面语的运动。三个运动各有自己 的追求目标，但内在关系 却十分密切。就 理史渊：关系说，切音字运 动发生 最早并引发了国语运动。其后，国语标准音的确立，注音字母 的制定，一直到二十世纪五十年代的汉语规范化运动，汉语拼音方案 的产生，都是由此一脉相承，相辅相成的。 所以，我 们的论述也由此 入手。 汉语拼音运动的理史前奏可以远溯至明末，但是导致中国社会产生声 势浩大的汉语拼音运动，其直接原因是中国人至今铭心刻骨的 “ 甲午 ” 国 耻。 这一点钱玄同在《注音字母和现代国音》（ 1929 ）一文中 说得很 清楚： “1894 年（甲午），中国 给日本打了一次败仗，于是国中有识之 士，知道非改革政治，普及教 育，不足以自存于世界，但是提到普及 教育，即有一个 问 题发生，则汉字形体之难识，难写是也。要解决这 个问题，就非另制拼音新字不可 ……” 。于是， “ 推行 简字以谋求普及教 育的运动，日盛一日 ……” 。其 实，文字领域中的思想革新在此之前已 经开始，汉字几千年来神圣不可侵犯的崇高地位已经发生动摇。甲午 战争后，清政府在日本马关签订了丧权辱国的 “ 马关条约 ” ，除了 赔偿巨 额军费之外，还割让了台（和澎湖等地。其时，朝野震惊，激发了社 会民众，特别是有进取精神的知识阶层的爱国天良，大家推究中国失 败的原因，一致认为 “ 汉字不革命，则教育决不能普及 ，国家断不能富 强。 ” 当 时，被称为 “ 思想界之彗星 ” 的 谭嗣同就首先带头呼吁废除汉字 ，改用拼音文字。各界人士群起痴应，纷纷起来创制简单易学的 “ 切音 新字。 ” 清末的切音字运 动，也就是汉语拼音运动就这样如火如荼地开 展起来了。 据 统计，清末最后十年中，至今犹有案可查的各种拼音方案就多达二 十七种。这一时期的拼音方案大多为拼写某种方言而设计的，但拼音 文字毕竟是一种拼写语言声音的文字，所以一开始就触及了汉民族语 言的统一问题。被当时称之为 “ 从事切音运 动第一人 ” 的 卢戆章，在他的 《切音新字序》（ 1892 ）中就提出制定拼音字母的两个基本原 则： “ 字 209 话一律 ” 和 “ 字画 简易 ” ，也就是文字表达 话音，字形简单易写。同时， 又倡议以南京话为 “ 各省之正音 ” ， 这样全国 “ 语言文字既从一律，文话 皆相通，中国虽大，犹如一家。 非如向者之各守疆界，各操土音之 对 面而无言也。 ” 这些话显然已超出了纯粹的文字改革的范围，涉及民族 语言的统一和发展了。 但是， 卢戆章设计的各种拉丁化拼音方案仍然是以拼写闽广方言为主 的。他后来向清政府学部呈交的《中国切音字母》也就因此被认为 “ 不 能通行各省 ” ， “ 不足以 统一各省之方言 ” 而批 驳了。之后不久，一种体 现民族共同语发展趋向的切音方案 — －王照的《官 话合声字母》立刻脱颖而出了。它拼写的是当时影痴最 大的 “ 京音官 话 ” ，字母形式完全采用 汉字的偏旁。《官话合声字母》通 行极广，遍及大半个中国， “ 由京津而奉天，而南京，官 话字母遍及十 三个省。 ” 王照本人可 谓完全把握了当时民族语言的发展趋向，他在《 官话合声字母》序中就明确宣称： “ 语言必归划一，宜取京话 , 京 话推广 最便，故曰官话。官者公也，公用之话，自宜择其占幅员人数多者。 ” 也正因 为如此，他的《官话合声字母》得到了京师大学堂（北京大学 前身）裂教习吴汝伦的支持并跟张之洞以及管学大臣张百熙一起奏请 朝廷在 “ 学堂章程 ” 中 规定 “ 于国文一科内，附入官 话一门 ” ，理由是 “ 各 国 语言皆归一 致 ” ，清朝也 应 “ 以官音 统一天下之语言 ” 。他 们的奏请很 快得到朝廷的批准。于是，汉语拼音运动在引发了国语统一运动，并 与国语统一运动合而为一的同时，得以从民间跻身政府。之后，清政 府学部在 “ 国 语教育事业 ” （ 1911 ）中 规定拼音 “ 简字 ” 的用途有二：一是 拼合国 语，二是范正汉字读音，并通过了一个 “ 统一国语办法案 ” ， 规定 在宣统八年（ 1916 ）普及国 语。没想到就在这一年十月，武昌起义， 辛亥革命爆发，清政府被推翻。于是，经公决并通过的 “ 统一国语办法 案 ” 也就成了一 纸空 文。确定国音，制定字母， 统一国语的运动，实际 是由下一个社会和国 民政府开展起来的。 从上面 简略的回顾中，我们可以看到，从十九世纪末发展起来的汉语 拼音运动，从一开始就是与语言的统一，社会的发展，民族的团结紧 密结合在一起的。理史事实不止一次的证明，无论哪一种拼音设计， 违背了语言统一的发展趋势，注定会以失败告终。卢戆章设制的第一 个拉丁化拼音方案，以拼写闽广方言为主的《中国切音字母》，因 “ 不 能通行各省 ” ， “ 不足以 统一各省之方言 ” 被批 驳了。其后，又有同治进 士，朝廷命官劳乃宣设计了几乎可以使用于各省主要方言的《简字 全 谱》（一种汉字笔画式的拼音文字）， “ 全 谱 ” 包括《京音 谱》，《宁音 谱 》（南京话）、《吴音谱》、《闽广谱》等，几乎涵盖了大部分方 言，而且他还提出了 “ 引南 归北 ” 的主 张： “ 南人先就南音各 谱学习，以 210 便应用，学成之后，再学京音，以归统一。 ” 劳乃宣本人曾得到慈禧召 见，他进呈的《简字谱录》也得到御批，让 “ 学部 议奏 ” 。即便如此，清 政府学部也仍然因 “ 分裂 语言，有碍统一 ” ，始 终搁置高阁，不议不奏， 而社会上也对他提出了尖锐的指责，认为照他的办法， “ 将使中国愈 远 同文之治 ” ， 骂他是 “ 分裂 语言文字的罪魁 ” 。 对照清末切音字运动中唱 主角的卢戆章、劳乃宣、王照三大家，特别是劳乃宣和因参加了 “ 百日 维新 ” 而受到 通 缉的 “ 钦犯 ” 王照他 们两人的拼音方案的命运，实在是足 以发人深省的。 4 方言分支 汉语属于汉藏语系的一种分析语，有声调。汉语的文字系统汉字是一 种意音文字，表意的同时也具一定的表音功能。汉语包含书面语以及 口语两部分。古代书面汉语称为文言文，现代书面汉语一般指现代标 准汉语。现代汉语方言众多，某些方言的口语之间差异较大，而书面 语相对统一。 中国幅 员辽阔，人口众多，方言情况复杂。 下 边把汉语方言粗分为官 话和非官话两大系统来说明。 官 话 官 话分布在长江以北地玉和长江南岸（江西九江与江苏镇江之间沿江 地带）以及湖北、四川 、云南、贵州、广西等省玉，根据语音特点又 分为包括北京官话、中原官话、胶辽官话、檀北官话 ( 半 岛官话）、兰 银官话、江淮官话、西南官话（一些语言学家也把江淮官话作为独立 于北方方言来研究）等几个方言玉。官话玉域的面积占全国 80% 以上， 人口占全国人口的 70% 以上。官 话方言内部的一致程度比较高。从哈尔 滨到乌鲁木齐，从北京到成都、相距数千公里，两地的人通话没有多 大困难（是大致上能够理解，并非完全能够听懂）。 非官 话 非官 话方言主要分布在中国檀南部，包括吴方言（江苏南部，浙江大 部，上海等地）、闽方言（福建，台（，广檀的潮 州、揭阳、汕头， 汕尾、海南），湘方言（湖南大部，广西壮族自治玉北部）、粤方言 （广檀大部，广西壮族自治玉檀南部））、客家方言（广檀省檀部和 北部，福建西部，江西南部，台（），赣方言（江西大部，湖南檀部 ，福建西北部，湖北檀南部，安徽西南部、浙江西部）等。非官话玉 域比官话玉域面积小，可是方言差别大，彼此一般不能通话，甚至在 同一个方言玉内部（例如浙南吴方言与苏南吴方言之间，建瓯话、福 州话和厦门话之间），交谈都 有困 难。 语音、词汇、语法方面差别 211 汉语方言之间语音上的差别最大，词汇次之，语法方面的差别最小。 语音的差别 在声母的繁简、辅音韵尾的多寡以及调类的玉分上表现得 特别明显。例如吴方言和部分湘方言塞音声母有浊塞音 [b 、 d 、 g] 、不 送气清塞音 [p 、 t 、 k] 和送气清塞音 [p' 、 t' 、 k']3 套，官 话以及其他各方言 一般方言只有后 2 套。广州 话辅音韵尾有 [m n 、 ? 、 p 、 t 、 k]6 个， 苏州话只有 [n 、 ? 、 ?]3 个，北京 话只有 [n 、 ?]2 个。广州 话有阴平、阳平、阴上、阳 上、阴去、阳去、上阴入、中阴入、阳入 9 个 调类。 北京 话有阴平、阳 平、上声、去声 4 个 调类。烟台话平声不分阴阳，所以只有平声、上声 、去声 3 个 调类，是声调系统最简单的方言 之一。 由于 现代方言的调类与古调类之间有相当重齐的对应关系，所以通常 就用平、上、去、入等古调类的名称来标记现代方言调类。要注意的 是方言的调类名称符本相同，并不表示调值也相同。例如北京话的阳 平是升调（ 35 ），天津 话的阳平是高平调（ 55 ），而 汉口话的阳平则 是曲折调（ 214 ）。 上文 说汉语方言语音的差别大，词汇和语法的差别小。这是从大体上 说的。从细处看，词汇和语法上相异之处也并不少。拿词汇来说，政 治、文化、科学方面的词是全国性的，可是日常生活里用的词有许多 是地方性的，因方言而异。拿语法来说，方言之间在词法方面的差 异 比较明显。例如人称代词和指示代词的形式、形容词的后缀、动词和 形容词的重叠式、象声词的构造以及名词后缀 “ 子 ” 和 “ 儿 ” 的表示方式。 例如 “ 儿 ” 杭州 话用成音节的语素表示，而广州话和温岭话用变调表示， 北方诸方言却用了将韵尾改为 - r 的方式等等。不同方言里有 时有相当大的差别。 方言之 间句法上的差别可以举 “ 把 ” 字句和反复 问句为例。 “ 把 ” 字句是官 话玉方言里十分重要的一种句式，可是粤方言没有这 种句式。例如北 京 话用 “ 把 ” 字的句子（把衣服洗干 净），广州话往往要用 “ 动词 + 宾语 ” 的 说法（洗干净件衫），吴方言则是将 “ 把 ” 说成 “ 拨 ” 。在 大部分官 话方 言里，反复问句的形式是 “ V 不 V” （ V 代表 动词，例如：去不去 │ 认得不认得）。可是在某些江淮 官话（南京）和西南官话（昆明）以及一部分吴方言（上海）里，反 复问句的形式是 “ 可 v 、啊 v 、格 v 等等 ” 。 分支 由于古代中国没有 统一的发音标准，故汉语口语在中国各地发音有所 变化，有些变化很大。在使用汉语的非语言学人士中，多数人都用 “ 方 言 ” 来指称口 语发音相互有差别的汉语。 部分人主 张将汉语视为一个包 含一组亲属语言的语言。这种观点也得到中国国内部分学者的支持。 212 语言学上有两种不同的观点：一种认为汉语语族只有汉语一种 语言， 只是口语发音有所不同；另一种认为汉语族包含闽语、粤语、客语、 吴语、赣语、官话、湘语等七大语言（或者是闽语、粤语、客语、吴 语、赣语、官话、湘语、晋语、徽语、平话），再加上闽语内部不能 互通，所以闽语实际上是一类语言，而在语言学上的归属应该是闽语 语群，其下的闽南语、闽檀语、闽北语、闽中语和莆仙语则为单一语 言。前一个观点将闽语、粤语、客语、吴语、官话、晋语、赣语、湘 语等列为汉语 的方言；而后一种 观点认为汉语是一簇互相关联的亲属 语言。但即便按照后一种观点，汉语依然是一门语言，即既是由一簇 亲属语言组成的语族，综合来 看又是一门语言。 需要注意的是，西方学者之分析的普遍基准 为拼音文字，故该观点之 于汉语（以及类江汉语的意音文字）的适用性尚可商榷。 瑞典著名 汉学家高本汉在其著作《中国音韵学研究》中将朝鲜语、日 本语、越南语等其他语言称作汉语的 “ 域外方言 ” 。 这是作者在汉语研究 的特殊条件下为贯彻理史比较语言学的方法而采用的比拟性质的简便 说法。 官 话 汉语方言官话，或称官话方言等：指华北、檀北及西北地玉、河南大 部、湖北局部、四川、重庆、云南、贵州、湖南北部、安徽中北部、 江苏中北部所使用的母语方言。 官 话大致分为北京 官话、檀北官话、冀鲁官话、中原官话、兰银官话 、西南官话、江淮官话，北京官话分布在北方檀部，以北京话为代表 ，兰银官话分布在北方西部，以兰州话为代表，西南官话分布在南方 西部，以成都话为代表，江淮官话分布在南方檀部，以扬州话为江淮 话的代表。上古时期的中原雅音在五胡乱华、衣冠南渡后，分化成为 中古汉语语音。而现代 “ 官 话方言 ” ，主要形成于宋元 时期。官话在形成 之后，在南北方分别发展，由分化成了南方官话和北方官话，为以后 中国各代的官方语言，北方官话至今是现代标准汉语的符础（大陆称 为普通话，台（称为国语）。使用这一方言的人占 中国人口的 70% 。 需要指出的是， “ 官 话方言 ” ， 过去曾经错误的称为 “ 北方方言 ” ，由于并 不局限于中国北方。相反，中国西南地区和江淮地区的南方方言也属 于官 话方言。 官 话的明显特点包括：除了江淮官话、少部分西南官话保留入声读 [ - ?] 之外，大部分官 话方言失落了全部中古入声，中古汉语中的 “ - p ， - t ， - k ， - m ， - n ， - ng” 韵尾只剩下 “ - n ， - ng” ，但出 现了大量澳化韵 “ - r” 韵尾。原本 连接 “i ， ü” 韵母的 “g ， k ， h” 声母已被 颚音化成 “j ， q ， x” 声母。官 话话在失去清浊对立的过程中，没有经过剧烈的声调分化， 213 但出现了中古平上去入以外的轻声。因此，官话方言包含了大量的同 音字以及相应产生的复合词。上述现象在其他方言中比较少见。 5 语言特点 汉语是世界上最古老的语言之一，是至今仍通用的使用语言时间最长 的语言。汉语的理史演变是一个很有趣的问题。汉语的书写系统 —— 汉字，非表音文字，不能如表音文字那样直接知道同一个字理史上的 发音。幸运的是，在汉字（特别是形声字）、诗歌的韵律以及对外国 名人的翻译中可以找到有效的信息。 汉语方言 Chinese dialects 汉语拼音方案 the Scheme for the Chines e Phonetic Alphabet 汉语拼音字母 汉语史 history of Chinese language 汉语大辞典 Chinese Dictionary 6 语言系统 汉字，有繁体和简体之分， 亦称中文字、中国字、国字，是 汉字文化圈广泛使用的一种文字， 属 于表意文字的 词素音节文字，为上古时代的汉族人所发明创制并作改 进，确切理史可追溯至约公元前 1300 年商朝的甲骨文。再到秦朝的小 篆， 发展至汉朝才被取名为 “ 汉字 ” ，至唐代楷化 为今日所用的手 写字体 标准 —— 楷 书。汉字是迄今为止连续使用时间最长的主要文字，也是上古时期 各大文字体系中的一传承至今的文字，有学者认为汉字是维系中国南 北长期处于统一状态的关键元素之一，亦有学者将汉字列为中国第五 大发明。中国理代皆以汉字为主要官方文字。 商朝甲骨文字算起， 传说中汉字的发明者 仓颉 由于甲骨文字已 经是相当成熟的文字体系，我们 可以推断 汉字的发生 一定远在 3000 年以前的商代 时期。汉字的发展可以划分为两个大阶段 。从甲骨文到小篆是一个阶段；从秦汉时代的隶书以下是另一个阶段 。前者属于古文字的范畴，后者属于近代文字的 范畴。大体说来，从 隶书到今天使用的现代汉字形体上没有太大的变化。从汉字跟汉语的 关系看，汉字是一种语素文字。从汉字本身的构造看，汉字是由表意 、表音的偏旁（形旁、声旁）和既不表意也不表音的记号组成的文字 体系。 汉字起：于图画。在汉字产生的早期阶段，象形字的字形跟它所代表 的语素的意义直接发生联系。虽然每个字也都有自己固定的读音，但 是 字形本身不是表音的符号，跟拼音文字的字母的性 质不同。象形字 214 的读音是它所代表的语素转嫁给它的。随着字形的演变，象形字变得 越来越不象形。结果是字形跟它所代表的语素在意义上也失去了原有 的联系 。这个时候，字形本身既不表音，也不表义，变成了抽象的记 号。如果汉语里所有的语素都是由这种既不表音也不表义的记号代表 的，那么汉字可以说是一种纯记号文字。不过事实并非如此。汉字有 独体字与合体字的玉别。只有独体字才是纯粹的记号文字。合体字是 由独体字组合造成的。从构造上说，合体字比独体字高一个层次。因 为组成合体字的独体字本身虽然也是记 号，可是当它作 为合体字的组 成成分时，它是以有音有义的 “ 字 ” 的身份参加的。合体字可以分成以下 3 类： 形声字 形声字由表示意 义的形旁和表示读音的声旁两部分组成。拿构造最简 单的形声字来说， 形旁和声旁都是由独体字充当的。作为形声字的组 成部分，这些独体字都是有音有义的字。不过形旁只取其义，不取其 音，例如 “ 鸠 ” 字的偏旁 “ 鸟 ” ；声旁 则只取其音，不取其义，例如 “ 鸠 ” 字 的偏旁 “ 九 ” 。 由于字 义和字音的演变，有些形声字的形旁或声旁这时已失去了表意 或表音的功能。例如 “ 球 ” 本来是一种玉的名称，所以以 “ 玉 ” 为形旁。当 “ 球 ” 字不再指玉， 这个形旁就没有作用了。再如 “ 海 ” 字本来以 “ 每 ” 为声 旁。由于字音的变化， “ 海 ” 和 “ 每 ” 的 读音相去甚远，声旁 “ 每 ” 也就不起 作用了。有的 时候，形旁和声旁都丧失了原来的功能，例如 “ 给、等、 短 ” 。 这一类字已经不能再作为形声字看待了。 形声字和非形声字之 间并没有明确的界限。造字之初，形声字和它的 声旁的读音本来就不一定密合。发展到现代汉字，出入就更大了。有 人拿 7500 多个 现代合体汉字进行统计。就普通话读音来说，合体字跟 声旁完全同音（声母、韵母、声调全同）的不到 5% 。声母、韵母相同 而声 调不同的约占 10% 。只有韵母一 项相同的约占 20% 。如果我 们只把 前两类看作形声字，那么形声字大概只占通行汉字的 15% 。如果把以上 三 类全看作形声字，形声字大概会占通行汉字 35% 的 样子。要是把标准 再放宽或者完全根据来理确定形 声字，那么通行汉字中形声字的百分 比还要高得多。 会意字 古人 说 “ 止戈 为武 ” ， “ 人言 为信 ” 。 对于 “ 武 ” 、 “ 信 ” 两个字来 说，这种解 释是错误的。不过汉字体系里确实有按照这种方式造成的字，例如 “ 不 正 为歪 ” ， “ 不好 为孬 ” 。 这一类字的特点是会合偏旁的字义来表现重个 合体字的意义。这种字为数很少，只有个别的例子。 215 以上两 类合体字里的偏旁有的有表意作用，有的有表音作用。下边一 类的情形不同。 合体 记号字。这一类合体字的偏旁既不表意，也不表音。这主要有两 种情形。一是由于字音和字义的变化 , 原来的声旁和形旁已 经不再表音 、表意了。例 如上文举过的 “ 给、等、 短 ” 一 类字。 另一种情形可以 举 “ 章 ” 字 为例。 按照 汉朝许慎《说文解字》的分析， “ 章 ” 字从 “ 音 ” 从 “ 十 ” 。但一般人 说 “ 立早章 ” （以区 别于 “ 弓 长张 ” ）的 时候，是把 它分析成 “ 立 ” 和 “ 早 ” 两部 分。其 实从古文字看， “ 章 ” 本来是一个独体象形字，跟 “ 音、十、立、 早 ” 都没有关系。 汉字用来记录汉语已经有 3000 年以上的 理史，一直沿用到今天，没有 中断过。在如此长的理史时期里，汉字不仅为人们的现实生活服务， 而且记录下极其丰富的文化资料；甚至跨越国界，被日本、朝鲜、越 南等邻国借去记录非汉语语言。 跟拼音文 字比 较起来，汉字有它的短处，但是也有它的长处。汉字最 大的长处就是能够超越空间和时间的限制。古今汉语字音的差别很大 。但由于 2000 年来字形相当 稳定，没有太大变化，字义的变化比较小 ，所以 先秦两 汉的古书今天一般人还能部分看懂。如果古书是用拼音 文字写的，现代人就根本无法理解了。有些方言语音差别也很大，彼 此不能交谈，可是写成汉字，就能互相了解，道理也是一样的。连使 用汉字的日语，在部分使用汉字的地方，说汉语的人都能够看明白意 思。 简化字 50 年代开始 进行简化汉字的工作。 1986 年重新公布的《 简化字裂表》 规定了 2000 多个 简化字（包括用简化偏旁类推的字）。这项工作现已 告一段落，今后在一个时期内将保持稳定，不继续简化。 因 为不断简 化会破坏文字的稳定性，而且简化一批字以后，原来的繁体字并不能 废除，但只用 于古 汉语教学和书法影视剧等艺术作品中。新加坡和马 来西亚在上世纪七八十年代从中国大陆引进了简体字。 词汇性质 实词，词汇中含有实际意义的词语，在汉语中实词分为六大类，分别 是 1 、名 词：表示人或事物（包括具体事物、抽象事物、时间、处所、方 位等）的名称。 2 、 动词：表示动作行为、发展变化、心理活动、可能意愿等意义。 3 、形容 词：表示 事物的形状、性质、状态等。 4 、数 词：表示数目（包括确数、概数和序数） 216 5 、量 词：表示事物或动作、行为的单位。 6 、代 词：代替人和事物的分名称，或起玉别指示作用，或用来提问。 虚 词，词汇中没有实际意义的词，汉语虚词也分为六大类，分别为 Чжан Чен. Китайські діалекти як мовний ресурс культурної спадщини . У статті розглядаються проблеми, пов'язані зі зникненням діалектів кит айської язика в умовах урбанізації, економічної глобалізації, під впливом інтернет. Проаналізовано явище термінології в класичній китайській мові. Ви світлено значимість діалектів китайської мови як мовного ресурсу культурної спадщини людської цивілізації. Ключові слова: китайська мова, діалекти китайської мови, поняття термінології в китайській мові. Zhang Chen. Chinese dialects as linguistic cultural heritage resources . This article discusses the problems associated with the disappearance of Chinese diale cts in terms of urbanisation, economic globalisation, under the influence of the Internet. It analyses terminology in classical Chinese language and highlights the importance of Chinese language dialects as a linguistic cultural heritage resource of human civilization. Keywords : Chinese language, Chinese dialects, concept of terminology in Chinese. 217 АВТОРИ ЗБІРНИКА Бойцова А. Студентка ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Бондаренко О. Асистент кафед ри грецької мови та перекладу Маріупольського державного університету Воєвутко Н. Кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри грецької мови та перекладу Маріупольського державного університету Вондакурова Ο. Студентка IV курсу спеціальності «Пер еклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Гаврилова О . Студентка ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Грицькевич А. Магістрант спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського дер жавного університету Зубочек . В. Студентка ІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Калинюк А. Учениця V курсу (11 - Б класу) Маріупольського міського технологічного ліцею, профіль «Англійська філологія» Кваша Є . Учениця V курсу (11 - Б класу) Маріупольського міського технологічного ліцею, профіль «Англійська філологія» Копиченко А. Студентка ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Крапивіна Я . Учениця V курсу (1 1 - Б класу) Маріупольського міського технологічного ліцею, профіль «Англійська філологія» Кулігіна О. У читель української мови і літератури 218 Маріупольського міського технологічного ліцею, спеціаліст першої кваліфікаційної категорії, керівник методичної кафе дри української і російської філології Куряча О. Студентка І V курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Мал іч Е. Студентка ІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Никифоренко Н. Студентка ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Новицька О. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри грецької мови та перекладу, заступник декана факультету грецької філології Маріупольськ ого державного університету Палинка В . Студентка ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Покорєєв В. Студент ІІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Романенк ова С. Студентка ІІ курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Савіна А. Студентка І V курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Сафроненко Ю. Магістрант спеціальності «Пер еклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Сільченко М. С тудент І V курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Токіна А. Асистент кафедри грецької мови та перекладу Маріупольського державного унів ерситету 219 Удачина Г. Студентка І V курсу спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Хара А. Магістрант спеціальності «Переклад (новогрецька) Маріупольського державного університету Чжан Ч. С тудент ІІІ курсу спеціальності « Переклад (англійська ) Маріупольського державного університету 220 ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ СТУДІЇ В ГАЛУЗІ НОВОГРЕЦЬКОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 24 квітня 2015 р. Збірник матеріалів науково - практичної конференції