Методичні рекомендації. Формування мовленнєвої компетенції у процесі навчання аудіювання учнів початкових класів на уроках англійської мови.


Формування мовленнєвої компетенції у процесі навчання аудіювання учнів початкових класів на уроках англійської мови. Методичні рекомендації. Навчання аудіювання – одне з найскладніших завдань, з яким cтикається вчитель у процесі викладання англійської мови. Під аудіюванням розуміють процес слухання та розуміння усних висловлювань. Навчання усного мовлення (діалогічного і монологічного) тісно пов’язане з аудіюванням і фактично неможливе без нього.
Навчаючи учнів аудіювання, ми зустрічаємося з проблемою формування навичок у цьому виді мовленнєвої діяльності. Від учителя в такому разі вимагається вдосконалення методів та прийомів навчання, вміння зробити учня головною діючою особою на уроці, щоб він наполегливо оволодівав англійською мовою в плідній співпраці з товаришами при доброзичливій допомозі вчителя.
Завдання в галузі аудіювання полягає в тому, щоб навчити учнів під час цього виду мовленнєвої діяльності охоплювати більшу кількість мовного матеріалу порівняно з усним висловлюванням у межах розмовних тем.
Проте було б помилкою вважати, що оскільки навчання аудіювання відбувається в процесі говоріння, то цього досить. Аудіюванню, як і інших видів мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально за окремою програмою.
Навчаючи учнів аудіювання, вчитель стикається з проблемою формування навичок з цього виду мовленнєвої діяльності. У методичній літературі існує чимало спроб створити системи відповідних вправ. Теоретично вони видаються доцільними, особливо якщо аудіювання розглядати ізольовано від навчання інших видів мовлення. Проте на практиці ці вправи не знаходять широкого застосування. Суть у тому, що на уроці все, що вимовляється, водночас і аудіюється. Через це функцію підготовчих вправ з аудіювання, у тому числі і на формування відповідних навичок, значною мірою бере на себе навчання говоріння.
В основі акту аудіювання лежить навчально-мовленнєва ситуація. Аудіюванню, як і всякому іншому мовленнєвому актові, передує усвідомлення і прийняття потреби в ньому. Тому навчання аудіювання необхідно здійснювати на ситуативній основі, що допомагає учням розвинути комунікативні здібності.
Також значну увагу треба приділяти тому, що як і говоріння, аудіювання передбачає наявність певних умов, включаючи володіння тією мовою, якою здійснюється передача змісту. Тому всі матеріали для аудіювання повинні бути цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень.
Пропонуючи комунікативні завдання, які носять творчий характер завдання, слід враховувати характер тексту, етап навчання, мовленнєву підготовку учнів, вирішувати питання про те, яка допомога буде надана слабким учням. Учителю необхідно звернути увагу на те, що в розвитку умінь та навичок аудіювання позитивну роль відіграє цікава інформація. Саме тому треба використовувати завдання, які в більшості опираються на яскраві малюнки, що завжди викликає у дітей великий інтерес, особливо на початковому етапі.
Для успішного навчання учнів загальноосвітньої школи розуміння мовлення на слух і аудіювання англомовних текстів слід дотримуватись наступних рекомендацій:
У зв’язку з тим, що розуміння усного іноземного мовлення значно залежить від труднощів мовного порядку в системі вправ для навчання розуміння мовлення на слух повинні переважати мовленнєві вправи.
Мовленнєві вправи сприяють розвиткові тих вмінь і навичок, які необхідні для сприйняття і розуміння усного мовлення, а саме: співвідносити частину й ціле у процесі слухового сприйняття, розуміти ціле, незалежно від окремих важких частин, здогадуватися про значення окремих елементів на основі розуміння цілого, запам’ятовувати, розуміти мовлення безпосередньо, створювати правильну спрямованість думки.
Для розвитку вміння точно й повно розуміти мовлення на слух, а також запам’ятовувати прослухане в процесі слухового сприйняття, пропонуємо учням визначити на слух, чим відрізняються одна від одної дві дуже близьких за змістом розповіді.
Для розвитку вміння утворювати правильну спрямованість думки під час сприйняття мовлення на слух учні виконують завдання продовжити розповідь згідно із запропонованою темою та спрямованістю думки, що склалася в них.
Позитивні результати дає вправа на прослуховування розповіді, в якій будь-яка частина не відповідає експозиції та спрямованості думки, що склалася в учнів. Школярі, прослухавши розповідь, повинні знайти цю частину.
Ефективною є вправа, в якій учням пропонується відгадати кінець розповіді. Це завдання перекликається з попереднім.
Безпосередньому розумінню сприяють зорові й рухові відчуття, а також предметна наочність. Тому на першому етапі навчання розповіді повинні не зачитуватися, а живо й емоційно розповідатися вчителем, який знаходиться безпосередньо перед учнями. Дуже важливо, щоб ці розповіді були такими, при читанні яких легко собі уявити те, про що повідомляється. Утворення уявлень – це обов’язкова умова безпосереднього розуміння мови.
В основі акту аудіювання лежить навчально-мовленнєва ситуація. Аудіюванню, як і всякому іншому мовленнєвому актові, передує усвідомлення і прийняття потреби в ньому. Тому навчання аудіювання необхідно здійснювати на ситуативній основі, що допомагає учням розвинути комунікативні здібності.
На наступному етапі учням пропонуються завдання, які передбачають поглиблений аналіз тексту і вихід на мовлення.
Усі матеріали для аудіювання повинні бути цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень і мати комунікативні завдання, які носять творчий характер.
Комунікативне завдання має враховувати характер тексту, етап навчання, мовленнєву підготовку учнів.
У розвитку умінь та навичок аудіювання позитивну роль відіграє новизна інформації. Саме тому необхідно використовувати завдання із заповненням карток, яке проводиться після прослуховування тексту (картки розробляються з урахуванням поступового ускладнення завдання, в них міститься додаткова інформація).