Рекомендації щодо виховання і навчання дітей віком 6 – 10 років
-104775-79248000 Рекомендації щодо
виховання і навчання
дітей віком 6 – 10 років
(Для батьків та вчителів)
Сафанюк Зоряна Володимирівна
Рекомендації щодо
виховання і навчання
дітей віком 6 – 10 років
(видання перше)
Комп'ютерний набір – Сафанюк З.В.
Формат 60/90 1/32
Видрукувано 30.08.2016.
м. Шумськ
Посібник підготувала: Сафанюк З.В., вчитель
початкових класів
Биковецького НВК.
Рецензент: Жаркова І.І.
Сафанюк З.В., 2016
ВСТУП
У посібнику йде мова про форми, прийоми і методи роботи батьків і вчителів з метою покращення розумового розвитку учнів початкових класів, їх готовності реально сприймати зовнішній світ .
У спілкуванні з дітьми потрібно бути дитиною, розуміти дитячу особистість, вміти дивитися на оточуюче середовище дитячими очима. Не кожен дорослий прагне розтлумачити внутрішній дитячий світ, частіше тиснучи на емоційний і психологічний стан учня.
Тісний світ школярів спричиняємо ми — дорослі. Обмежуємо і стримуємо прагнення до самостійності, не розуміючи, яку загрозу несемо у майбутнє наших дітей.
Саме у цьому посібнику зазначені прийоми і методи належного ставлення і виховання та навчання учнів початкових класів.
ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ
518350514605000
У дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.
Для того, щоб дізнатися, пройшов цей стрибок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.
Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким чином перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму.
Фізіологами встановлено, що, якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, у першу чергу – психічному, і вкрай рідко приносить успіх у навчанні. Чому так? Тому що після такого стрибка у зрості, організм дитини стає надійнішим у біологічному сенсі, а тому – працездатнішим.
Паспортний вік, в якому проходить цей напів-
зростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця в два роки – це дуже багато.
Після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до сидячої, досить тривалої роботи у рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі – вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися у міру дорослішання, але основа вже закладена). Але не слід стверджувати стовідсотково, що, якщо дитина виконала філіппінський тест – вона точно готова до навчання у школі.
«Шкільна зрілість» – це сукупність певних навичок і умінь дитини, таких, як: навички освоєння соціальної ролі учня; навички навчальної діяльності; вміння взаємодіяти з соціальним оточенням; фізіологічна готовність до навчання у школі.
Філіппінський тест допоможе вам визначити один з показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання у школі.
Розпочинаючи з шестирічного віку, діти прагнуть до постійного спілкування та навчання. Саме тому розроблено систему навчання, яка розпочинається з шестирічного віку.
Діти- шестирічки дуже емоційні та прагматичні, вразливі та психологічно ослаблені. Саме цей дитячий період потрібно дуже ретельно контролювати і регулювати , обмежувати від негативного впливу психолого- емоційну систему. Для цього на допомогунам прийде тісне спілкування та завоювання довіри як до себе так і до своєї дитини.
На цьому етапі формуються добрі і погані риси характеру. У віці шести - десяти років діти схильні до великої фантазії. А нам відомо, що від фантазії до не- правди недалеко. Дорослі повинні допомогти розвинути таке відчуття, як довіра дітей до себе. Якщо дитина довіряє і впевнена у вчинках дорослих, вона завжди поділиться своєю проблемою.
Неправда та погані вчинки учнів завжди невимушені та необдумані. Керуючись емоціями та пригніченим психологічним станом, діти роблять те, чого зовсім не хочуть. Саме на цій стадії дитячого розвитку дорослі відіграють велику роль. Неправильне виховання та ставлення до дітей породжує негатив та неправильний розвиток.
Всі неправильні вчинки учнів повинні бути критично засуджені, обговорені з дитиною, і як результат - встановлена мета та наслідки цього вчинку. Провести повний аналіз проблеми допоможе психологічне спостереження.
Правда чи неправда
1. Вважається, ті, що кажуть неправду, не дають прямих відповідей "так" або "ні". Вони прагнуть підстрахуватися і дають неконкретні відповіді. Ті ,хто говорять неправду, схильні особливо ретельно підбирати слова, вибудовуючи ланцюжок подій у голові та намагаючись його запам'ятати.
2.Ті , що обманюють , повідомляють більше інформації, ніж у них запитували. Тривалі тиради захоплюють співрозмовника, і факти наче розмиваються.
3.Ті, що говорять неправду, з високо піднятою головою не ходять, вони вигинаються, опускають очі, схрещують ноги й руки. Крім того, у них бігаючий погляд, почервоніле обличчя, важке дихання. 4.Голос буде вищим і голоснішим,а мовлення,можливо, швидше. Ті, хто, зазвичай, розмовляє повільно, починають тараторити. Або ж навпаки: той, хто, зазвичай, говорив швидко, робитиме тривалі паузи, щоб встигнути придумати відповідь.
5. Жестикуляція перебуває під контролем. Розумовий процес, необхідний для неправди, вимагає багато енергії, жести бідніють, стають більш стриманими.
Звісно, психологи за родом діяльності більш уважні до співрозмовників і звикли бути уважними до жестів і міміки. Але, якщо докласти певних зусиль, вийде у кожного! Уважні батьки, добре знаючи свою дитину, відразу можуть визначити, що він говорить неправду, для цього не потрібно бути психологом. Щоб відучити дитину говорити неправду , необхідно зрозуміти, для чого вона це робить, що за цим стоїть, і тільки після цього вживати заходів з виховання. Типові ознаки, що дитина обманює: не дивиться вам в очі, підносить руки до рота, кашляє, торкає мочку вуха і скроню. Це тільки деякі ознаки з точки зору психології.
І що таке дитячий обман для батьків?
- Це сигнал лиха.
- Це заклик про допомогу.
- Це індикатор того, що в світі вашої улюбленої дитини далеко не все так добре, як вам може здатися на перший погляд.
Як би сумно це не звучало, але те, що малюк почав вас обманювати, говорить про кризу довіри у ваших стосунках. І шукати шляхи виходу з цієї кризи потрібно саме нам, досвідченим, врівноваженим, авторитетним людям наших дітей.
Не сваріть дитину за бурхливу фантазію, а заохочуйте її і розвивайте. Десь до 5 років у дітей немає необхідності говорити неправду. Вони не вміють будувати внутрішній монолог, продумувати, що і як сказати, і як це буде виглядати, тому починають нести нісенітницю. А ось вже після 5 років, формується внутрішня мова, яка допомагає дітям подумати, проговорити і зробити висновок, що варто говорити, а що не варто. Вони вже починають робити висновки про те, що не сподобалося дорослим, за що їх посварили, як можна було цього уникнути, за що їх хвалять і як зробити так, щоб похвалили ще раз.
Починаючи обманювати, дитина захищається , звичайно, у тих випадках, де в сім'ї постійні заборони. Таку звичку потрібно припинити на корені розвитку. Для цього спробуйте розібратися, чому це так відбувається, що її на це штовхає.
Виявити основні причини дитячого обману нелегко, а особливо, не знаючи причин і мотивів. Обман дитини - це головна помилка дорослих, яку вони допускають у розвитку учнів. Неправда - це сигнал про те, що дорослим потрібно звернути увагу на дітей. Якщо все було б відмінно, то вони не стали б обманювати. Постарайтеся розібратися, чому так відбувається.
Брехня буває різна:
Брехня - гра, яка є цілком невинна.
Брехня - маніпуляція, її складно визначити і відрізнити від гри. (За допомогою такої брехні, дитина має на меті самоствердження, дитина хоче, щоб ним захоплювалися.
Головна мета - стати центром уваги. Вона може говорити, що його батьки дуже багаті або його родичом є якась знаменитість...).
Брехня - страх, така брехня дуже поширена, дитина починає говорити неправду, коли чогось боїться, що її можуть посварити або осоромити. А сором для неї - це сильне психологічне потрясіння, думка про те, що вона може бути відкинута. Якщо причина того, що дитина обманює - це страх, то тут однозначно порушені взаємовідносини та взаєморозуміння між батьками і дитиною.
Діти обманюють , щоб бути схожими на дорослих. Дорослі іноді починають говорити неправду і не помічають, як за цим усім спостерігає маленька дитина. А ще гірше, якщо дорослі просять дитину щось приховати або збрехати, тобто самі вчать цьому.
Брехня в ім'я порятунку: дитина , обманюючи, прагне когось чи щось врятувати.
Брехня – помста: дитина через образу на батьків, через те, що їй здається, що її не люблять, починають обманювати.
Дитина хоче звернути на себе увагу, навіть якщо її будуть за це сильно лаяти, але вона доб'ється свого і буде шалено рада цьому.
Невмотивована брехня : обманюють скрізь і всім, не замислюються про те, добре чи погано і що їм буде за це у результаті (зазвичай, така брехня присутня в сім'ях.)
Як тільки дитина підросте, її страхи всі підуть геть, вона відчує надійне доросле плече підтримки, довіри і в принципі у нього не повинно бути необхідності казати неправду.
Шлях дитини- це не лінія, яку можна накреслити заздалегідь, він формується під час пізнання та вивчення соціуму.
Якщо ж дитина не розуміє того поганого, що вчинила, то вона не може бути покараною, потрібно, щоб вона усвідомила помилку, і тільки тоді вона має бути покарана, тому що дитина, ігноруючи правилами та "чесним словом", буде продовжувати шкодити оточуючим. Покарання повинне бути логічним та обміркованим:
- обмеження у проведенні часу з друзями;
- обмеження у грі;
- обмеження проведення часу за комп'ютером;
- обмеження у занятті улюбленою справою;
-19875514478000- та ін.
"Учитель повинен бути артистом ,художником, палко закоханим у свою справу!" А.П. Чехов.
Батьки, віддаючи дітей у школу, не усвідомлюючи внутрішнього стану дитини, страхів і переживань, залишають їх на відповідальність учителя. А вчителі, не завжди розібравшись у проблемі своїх вихованців, просто вчать, думаючи про спокій і безпечність навчального процесу, загострюючи внутрішній біль дітей. Багато хто із дорослих думають, що у дітей не може бути проблем, що дитячі клопоти не настільки глобальні як у дорослих, але це не так. Саме у дитячому віці розвиваються ті проблеми, які загострюються у дорослому житті і за собою тягнуть ще не одну проблему.
А саме:
— невміння спілкуватися;
— невміння вислуховувати;
— невміння пробачати ;
— невміння говорити правду;
— невміння висловлювати свою думку;
— невміння з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки;
— невміння виховувати молодше покоління, та ін.
left332740000 Саме вчитель, прийнявши вихованців, повинен будувати фундамент дитячого внутрішнього майбутнього світу та характеру. Бути митцем дитячих душ, дати дитині відчути, що вона особистість, що вона потрібна і невід'ємна частинка цілого світу. Але не кожен вчитель намагається правильно навчити, а старається просто вчити. А батьки у свою чергу повинні це все закріплювати і прививати інші позитивні риси та толерантність своїй дитині. Саме спільна співпраця батьків з вчителями породжує неповторної краси дитячий світ.
center-6604000
З вчителя початкових класів
починається шкільне життя наших малюків і від цього залежить чи з радістю вони вчитимуться, чи вмітимуть чемно і лагідно спілкуватися зі своїми однолітками та дорослими, чи зможуть відстоювати
власну думку, якими стануть
в майбутньому.
right50165
521271517335500«Школа — майстерня, де формується думка
підростаючого покоління. Треба міцно
тримати її в руках, якщо не хочеш впустити
з рук майбутнє».
А. Барбюс
right-23939500
left2286000
Досягнути позитивного результату допоможе оточуючий світ (друзів, однокласників). Допомога у формуванні особистості та правильному вихованні надає шкільний колектив. Найголовніше - спрямувати учня на потрібний шлях його розвитку:
—це правильне та неагресивне спілкування;
— щирість у спілкуванні;
— відкритість у спілкуванні;
— обмеження свого вихованця з агресивно налаштованими школярами;
523049552895500 — уміння та навчання аналізувати та спокійно вирішувати проблему;
center24447500 — постійне залучення учнів до виховних заходів.
center571500
Але ніколи не можна допускати саморозвитку дитини. Втрата контролю та корекції дорослого над дитиною призводить до непоправного, дитина виростає песимістом та егоїстом, оточена своїми зовнішніми проблемами, які є дріб'язковими в порівнянні з втратою спілкування і порадою дорослого. Незважаючи на те, що діти категорії 6- 10 років вважають себе повністю самостійними і дорослими, їм все одно потрібне надійне батьківське плече. Щоденне спілкування вчителя з дітьми, дітей з вчителем, вчителя з батьками, батьків з вчителем, дітей з батьками та батьків з дітьми, формує фундамент дитячої зрілості . Коли дитина оточена постійною турботою, навчанням і вихованням, виростає душевно повноцінною і незалежною ні від чиєї думки людиною.
Можливо, ви думаєте, що виявляєте достатньо турботи і любові своїм дітям, але все одно вони ростуть не- толерантними і егоїстичними песимістами. І ваша
думка зовсім недостовірна, тому що мало того, що ви даєте , головне те, як ви це доносите до учнів.
Створити правильний вплив на школярів зовсім не- просто, головне, щоб це було ефективно і без наслідків, які руйнуватимуть життя ваших дітей.
Вплив і корекція повинні:
— не спричиняти тиску на внутрішній стан та емоційно- психологічну систему;
— не нав'язувати свою думку, тому що в кожного учня вже сформована своя точка зору до даної проблеми, а щодо подальшого, то думка саме починає формуватися, а нав'язування призведе до внутрішнього хаосу і розгубленості;
— не добиватися теплоти відносин і правильності розвитку обмеженою опікою та лагідністю, це також до ефективності не призведе. Діти відчуватимуть, що їм дозволено все і за погані вчинки їм не буде покарання, вони в собі розвинуть непідвладні руйнуючі фактори, що призведуть до руйнування людини як особистості;
— діти повинні відчувати тільки те, що потрібно цій віковій категорії:
-критику;
-надійність та впевненість у відносинах;
- простоту у спілкуванні та доступність;
-похвалу;
-покарання;
-любов (проявляти у допустимому порядку не тільки через емоції, а й через дії та спілкування, найголовніше постійне спілкування, яке приводитиме до розв'язки проблем і доводитиме свою наслідковість, матиме мету);
-спілкування без певної мети потрібно уникати. Пояснення незрозумілих речей (таким чином, що було зрозуміло для дітей і правильно, тому що неправильне пояснення призведе до повторного нерозуміння та недовіри дорослим.);
-довіра (діти повинні бути впевнені у постійності дорослих, що за певний вчинок, правильний чи неправильний, буде відповідне покарання чи похвала.);
-заохочення (ні в якому разі не виставляти головним фактором фінанси, можливе проведення спільного часу, більше вільного часу для улюбленого заняття та ін.)
Також великою проблемою є дитячі страхи. Коли дитина чогось боїться, дорослі зразу ж думають, що це проблема. Але не завжди страх є сигналом тривоги. Тільки тоді, коли дитина істерично чогось боїться, значить у цьому є небезпека, або ж неправильне бачення у ставленні до себе. Страхи, як і обман, бувають різні. Першочергово потрібно дізнатися причину. І тут же знову постає питання про довіру між дітьми і дорослими. Наскільки міцна ваша довіра, тим краще ви допоможете.
Деякі вчені вважають, що страх – корисна емоція. Дитина, яка нормально розвивається, має „уміти боятися”. Дитячі страхи не завжди є показником психічного розладу. Діти, які бояться, обережні й передбачливі, емоційні та вразливі. Безстрашність скоріше виняток, ніж правило. Пригадайте, – ви теж боялися чогось у дитинстві.
Проте, коли страх переростає у невротичний, школярі
не в силах впоратися з ним самостійно.
center11684000
Як допомогти дитині впоратися зі страхом
У першу чергу, з’ясуйте його причину. Однак робити це потрібно лише тоді, коли ви дійсно впевнені, що дитина чогось боїться (неспокійний сон, страх темряви, занижена самооцінка та ін.).
Основним шляхом для зрозуміння їх страху може стати малюнок. Запропонуйте дитині зобразити "страх": нехай розкаже про цей персонаж, звідки він взявся, хто він такий, що він робить, що спонукало дитину намалювати cаме таке уособлення страху.
-37211027813000
Щоб допомогти дитині взяти контроль над боязню, запропонуйте їй на цьому малюнку домалювати кумедні деталі або замкнути це чудовисько у клітці, а краще порвати його. Це допоможе дитині впливати на її внутрішні страхи. Тільки з допомогою дорослого дитина може приборкати зовнішній страх.
Подолання страхів потребує підтримки батьків. За страхи не можна соромити чи карати, сварити. Будьте терплячі до дитини і пам’ятайте, що ваше завдання – витіснити з її душі страх. Не можна, щоб він там залишився, бо у майбутньому це може призвести до проблем.
Виростити щасливу дитину – цілком у ваших силах.
Дорогі батьки і вчителі, задумайтеся над формуванням особистості ваших дітей. Не обмежуйте увагою і підтрим-кою, але й не давайте зайвого, не нав'язуйте своїх думок, критикуйте, створюйте довірливі стосунки.
Не допускайте деградації зовнішнього і внутрішнього світу дитини. Не руйнуйте можливості дітям бути щасливими.
Співпрацюйте батьки з вчителями, вчителі з батьками задля правильного формування нашого майбутнього, а майбутнє- це наші діти.
Тільки тоді, коли ми спільно світу подаруємо впевнених у собі людей, правильно сформованих, чесних, толерантних, тоді ми зможемо бути щасливими і спокійними. Незважаючи на те, які учень має навчальні досягнення, він має і може бути гордістю своїх наставників.
ДОДАТКИ
Тест "Драбинка"
Хочете дізнатися самооцінку вашого малюка? Це дуже легко зробити за допомогою тесту „Драбинка”. Використовувати його можна тільки-но дитині виповниться 3 роки.
Намалюйте або виріжте з паперу драбинку з десятьма сходинками. Тепер покажіть її дитині та поясніть, що на нижньому щаблі стоять вередливі, мовчазні, невиховані хлопчики та дівчатка, на другому – більш спокійні та веселі, на третьому – ще ліпші, і так до дев’ятої. А ось на найвищій сходинці стоять найрозумніші, найдобріші, найвихованіші діти, які вміють дружити. Важливо, аби малюк правильно зрозумів розташування дітей на сходинках, тому можна в нього про це перепитати. А тепер запитайте, на якій сходинці стояв би він сам. Нехай намалює себе на цьому щаблі або поставить ляльку. Ось ви і виконали завдання, залишається зробити висновки.
• Якщо дитина ставить себе на першу, 2-гу, 3-тю сходинки знизу, то в неї занижена самооцінка.
• Якщо на 4-ту, 5-ту, 6-ту, 7-му, то середня (адекватна).
• А якщо – на 8-му, 9-ту, 10-ту, то самооцінка завищена. Для дошкільнят трохи завищена самооцінка вважається нормою. Про надто завищену самооцінку можна говорити, якщо дитина постійно ставить себе на 10-ту сходинку.
Що ж робити, якщо самооцінка вашої дитини неадекватна (надто завищена або занижена)? Рівень самооцінки може змінюватися, особливо в дошкільному віці. Кожне нове звертання до малюка, кожна оцінка його діяльності, реакція на успіхи чи поразки – все це впливає на ставлення його до себе. Тобто ми можемо допомогти дитині сформувати адекватну самооцінку.
(Занижена самооцінка виявляється найчастіше в тих дітей, яким здається, що батьки їх недолюблюють. Придивіться до свого малюка, можливо, йому не вистачає тепла, розуміння.)
Тест „Малюємо дерево”
Цей тест допоможе вам зрозуміти приховані особливості, страхи, сумніви, риси характеру вашого малюка, його ступінь емоційності та фантазії. Попросіть дитину намалювати дерево. Не втручайтеся у процес, не допомагайте порадами. Після того, як малюнок буде закінчено, уважно роздивіться center140398500його.
5248275762000
Перше враження
Надзвичайно важливе перше враження. Які емоції у вас викликає малюнок: сум, радість, спокій, захват, похмурий настрій, відчуття чогось енергійного чи навпаки? Який малюнок: реалістичний чи нестандартний, яскравий чи блідий, барвистий чи однотонний? Ваше перше враження від малюнка передає внутрішній стан дитини.
Кольори
Забарвлення малюнка розкриває інтелектуальний та емоційний світ дитини. Якщо малюк обрав стандартні для даної теми кольори, то це говорить про нормальний рівень його інтелектуального та загального розвитку, адекватне та реалістичне сприйняття дійсності. Нестандартні кольори дерева свідчать про оригінальне мислення й бурхливу фантазію.
Якщо малюк зобразив дерево, використовуючи лише один простий олівець, це говорить про його низький інтелектуальний рівень. Хоча іноді це може означати і поганий настрій під час малювання. Дитина, яка використовує похмурі кольори, скоріш за все, емоційно left76200000пригнічена і, можливо, має проблеми з пам’яттю.
Стовбур
Він символізує внутрішній стержень дитини, її особистісний потенціал. Прямий і рівний, правильної форми стовбур говорить про те, що малюк упевнений у собі, спокійний, розсудливий. Якщо ваш художник намалював основу стовбура, розширену вліво, то він мрійник, не дуже рішучий. Основа стовбура, розширена вправо, свідчить про надмірне цілеспрямованість і навіть упертість у здобутті бажаного. Округла і розширена в обидва боки – повільність дитини, відповідальність і надійність. Стовбур, закритий зверху, свідчить про імпульсивність, несформованість абстрактного мислення.
-380047563563500
Крона
Ця деталь дерева розкаже про енергетичний потенціал дитини. Якщо крона схожа на хмару, то це свідчить про високий рівень самоконтролю у малюка, обережність у справах. Крона-круг – спокійність, самодостатність, можливо, егоцентризм. Крона із завитками говорить про життєрадісність, багатий енергетичний потенціал, почуття гумору. Крона з „каракулями” чи
заштрихована – про тривожність, напруженість, невміння зосередитися, нерішучість.
Тест „Малюнок сім’ї”
Цей тест допоможе вам зазирнути в душу дитини і зрозуміти, чим вона живе, що її турбує, чи комфортно їй в сім’ї та як вона ставиться до рідних. Запропонуйте дитині намалювати сім’ю. Не варто давати якісь вказівки чи уточнення. Не підказуйте, кого малювати.
center-23368000
Підсумки тесту
Якщо на малюнку немає когось із членів сім’ї – це
говорить про відсутність у дитини емоційного
контакту з цією людиною.
2. Відсутність самого автора малюнка свідчить про його труднощі у стосунках з близькими.
3. На малюнку – вигаданий член сім’ї? Це означає, що дитина отримує недостатньо уваги, хоче бути комусь потрібною.
4. Чим авторитетніша в очах малюка людина, тим вона більша на малюнку.
5. Якщо дитина малює себе дуже маленькою, розміщеною в куточку аркуша,– у неї занижена самооцінка, і навпаки.
6. Малюк зображений в центрі, між татом і мамою або ж на першому плані – значить, відчуває себе потрібним, йому затишно в сім’ї. Якщо ж намальований окремо від інших або на задньому плані – це ознака ревнощів, неблагополуччя.
7. Відстань між зображеними членами сім’ї та дитиною свідчить про їхню емоційну близькість.
8. Частини тіла.
Найрозумнішого, на його думку, члена сім’ї малюк
зображає з великою головою.
Персонажі з великими очима сприймаються дитиною, як такі, що потребують допомоги.
Люди з великими вухами – це ті, які слухаються навколишніх. Якщо вух взагалі немає, людина нікого не слухає, ігнорує те, що про неї говорять.
Персонаж з великим чи заштрихованим ротом сприймається як джерело загрози. Якщо рот взагалі відсутній або зображений у вигляді рисочки – людина, як вважає малюк, приховує свої почуття, не може висловити чи впливати на інших.
Чим більше пальців на руках, тим сильніший персонаж. Довжина рук говорить про комунікабельність. Короткі руки видають внутрішню слабкість, нерішучість, нестачу спілкування.
Права нога символізує опору поза сім’єю, а ліва – в сім’ї.
9. Кольорова гама малюнка – індикатор палітри почуттів. Найулюбленішими кольорами дитина малює найближчих їй членів сім’ї або себе і, навпаки.
10. Сонце на малюнку – символ тепла й захисту. Люди і предмети, які знаходяться між малюком і сонцем– це те, що заважає йому відчувати себе захищеним.
Зміст
1.Вступ………………………………………………..………..………....1
2. ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ
МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО
ШКОЛИ……………………………………………………..………..2-7
3.Cспостереження «Правда чи неправда» ………....7-23
4.Як допомогти дитині впоратися зі страхом………24-27
5. Тест "Драбинка"…………………………………………….….28-30
6.Тест „Малюємо дерево”…………………………………...30-35
7.Тест „Малюнок сім’ї”………………………………………...35-39
Література
1.https://dytpsyholog.com/2015/04/18…
2.http://posnayko.com.ua/parents/help
3. http://dytpsyholog.com/2015/02/05/
інтерпретація-до-проективної-методи/
4. Сооронбаєва М.С. З досвіду роботи
вчителя початкових класів 2010.- С 26-28.
Рекомендації щодо
виховання і навчання
дітей віком 6 – 10 років
(Для батьків та вчителів)
(видання перше)
Шумськ 2016