Доповідь на тему: «Використання ігрових технологій на уроках в початковій школі»

ДОЗ «РУТЛ-К»


Доповідь на тему:
«Використання ігрових технологій на
уроках в початковій школі»






Куратор
Зав.кафедрою
початкової школи
Рилякова Л.М.

Підготувала
учитель
початкової школи
Гешко О.В.



Тирасполь, 2015
Проблема реформування сучасної освіти полягає в необхідності в процесі навчання та виховання формувати самостійну, ініціативну, вдумливу особистість через впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.
Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] використовували з давніх часів. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі педагоги спрямовують свою роботу на активізацію та інтенсифікацію навчального процессу. Саме тому доцільно ігрову діяльність використовувати в наступних випадках: - в якості самостійних технологій для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета; - як елементи (іноді досить істотні) інноваційної технології; - в якості цілого уроку або його частини (введення, пояснення нового матеріалу, закріплення вивченої теми, вправи на засвоєння пройденого матеріалу, методи контролю отриманих знань); - як технології позакласної роботи.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] «ігрові [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] технології» включає досить велику групу методів і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Суттєвою ознакою педагогічної гри являється чітко поставлена мета навчання з передбачуваним педагогічним результатом, які характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.
Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які спрямовані на спонукання та стимулювання учнів до навчальної діяльності.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій на уроках в початковій школі відбувається за такими основними напрямками:
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі;
навчальна діяльність підлягає завчасно встановленим і обговореним правилам гри;
навчальний матеріал використовується в якості сутності гри(як ігровий матеріал).
У навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.
   Сутність інноваційного аспекту полягає в гармонійному поєднанні навчальної та ігрової діяльності молодших школярів.
   Реалізація ігрових технологій дозволяє підвищити якість педагогічного процесу, рівень навчальних досягнень, забезпечує комфортність учнів на уроці, передбачає емоційну задоволеність від процесу навчання.
Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрову форму занять вчитель створює за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів.
Місце і роль ігрової технології в навчальному [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], поєднання елементів гри і навчання залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор.
В першу чергу варто розділити ігри по виду діяльності на фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
За характером педагогічного процесу виділяються такі групи ігор: а) навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі; б) пізнавальні, виховні, розвиваючі; в) репродуктивні, продуктивні, творчі; г) комунікативні, діагностичні, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Широка типологія педагогічних ігор за характером ігрової методики. Зазначимо лише найважливіші з вживаних типів: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні та ігри-драматизації. За предметної області виділяються ігри з усіх шкільних дисциплін. І, нарешті, специфіку ігрової технології в значній мірі визначає ігрове середовище: розрізняють ігри з предметами і без предметів, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні а також з різними засобами пересування.
Гра настільки природна дітям, що вони ладні гратися й гратися, приймаючи всі умови з вдячністю, зачаровані видовищністю, перебігом дій, можливістю рухатися, мати успіх серед ровесників. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях; що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.
Ігрові елементи дають змогу зацікавити учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до складних питань, властивостей і явищ на яких у звичайних умовах зосередити увагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь – якій іншій діяльності, в колективній грі виявляються особливі якості кожного, формуються стосунки з ровесниками.
Дійовим засобом залучення учнів до навчальної діяльності, до одержання радості від пізнання є навчальна гра. Саме вона має велике значення в задоволенні людської потреби пізнання світу, входячи у психічний і фізичний світ дитини з перших днів її існування .
Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей було започатковано в психології. Першооснови педагогічної діяльності закладені теоріями і системами дошкільного виховання у Ф.Фребеля і М. Монтессорі. Також ця проблема знайшла відображення в дослідженнях багатьох педагогів: Н.П.Анікєєвої, П.П.Блонського, О.С.Газмана, П.Ф.Лесгафта, А.С.Макаренка, П.І.Підкасистого, С.Русової, В.О.Сухомлинського, Я.Ф.Чепіги, С.М.Тютюнникової, К.Д.Ушинського, С.Т.Шацького, М.Г.Яновської та ін. Проблемою сутності гри цікавилися також зарубіжні вчені: К.Бюлер, Дж. Дьюї, Дж.Селлі, В.Штейн та ін. Гра, як і будь-який засіб, стає виховним фактором тільки в разі дотримання низки умов.
Найважливішою умовою є навчально-виховне ставлення вчителя до дітей, що виражається за допомогою ігрових прийомів. Його можна назвати ігровою позицією педагога. Отже, цінність гри в освітньому процес початкової школи здебільшого забезпечується і підтримується грамотно побудованою стратегією та тактикою діяльності вчителя початкових класів. Ігрова діяльність добре поєднується із "серйозним навчанням", слугує начебто першим поштовхом для подальшої самостійної діяльності. Мета введення ігрового навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови оновленої, постійної, активної взаємодії учнів та вчителя.
Варто зауважити, що гра має зберегти свій навчальний характер і не перетворитися у своєрідну "виставу". До використання навчальної гри потрібно підходити дуже вдумливо, обережно. Ігри доречні й ефективні не на всіх заняттях. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Дидактична гра - не самоціль на уроці, а засіб навчання і виховання. Гру не можна плутати із забавою, не слід розглядати її як діяльність, що надає задоволення. На дидактичну гру потрібно дивитися як на вид творчої діяльності у тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи . Якщо спочатку учень може зацікавитися лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний із нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто готуватися до участі в грі. Саме за допомогою гри розв'язується багато перспективних і поточних завдань початкового навчання. Інтелектуально-пізнавальні ігри не суперечать серйозності та глибині змісту освітньої діяльності, завдяки їм діти якнайкраще застовують важливі для них знання, переходять від репродуктивного рівня активності через пошуковий до творчого .
  Важливо створювати під час ігрової діяльності на уроці ситуації успіху, бо це - єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і бажання вчитися  за сучасних умов. Завдяки грі школярі вчаться виборювати перемогу, прагнуть до успіху, концентрують волю, досягають поставленої мети, вимогливо ставляться до себе, бачать перспективу власного зростання й усвідомлюють потребу самовдосконалення. Гра неможлива без емоцій. У своїй ігровій діяльності дитина відтворює ті об'єкти, події, які торкаються її почуттів, привертають увагу, тобто емоційно захоплюють. Активність діяльності мислення та уяви, їх зв'язок з емоціями сприяють виникненню яскравих образів, ситуацій, які дитина реалізує в грі. Під час проведення дидактичних ігор слід створювати і підтримувати у дітей особливий, ігровий, емоційний стан. Поряд із задоволенням, радістю та гордістю діти можуть відчувати іноді почуття образи, засмученості, тому в ході гри дуже важливо коректно, але наполегливо виправляти їхні помилки, за необхідності делікатно підтримувати дисципліну, не допускати суперечок та грубості, поступово виховуючи у дітей витримку, почуття справедливості, товариства та взаємовиручки, наполегливості у досягненні мети.
Слід також не забувати, що засобами ігротехніки удосконалюється й мовлення учнів. Адже ця форма є найемоційнішою з-поміж усіх інших форм здобуття знань, а оскільки мовлення невіддільно пов'язане з інтелектуально-емоційною сферою кожної особистості, гра сприятиме глибшому засвоєнню української мови, створюватиме прекрасні можливості для розширення й пожвавлення мовної практики молодших школярів.
Ще однією важливою якістю ігрового навчання є його оздоровчі можливості. Психологи вважають, що діти молодшого шкільного віку сьогодення характеризуються підвищеною дратівливістю, емоційністю, агресивністю, досить швидкою стомлюваністю, нестійкою увагою, ситуативністю поведінки. У зв'язку з цим я пропоную спрямувати гру як метод організації освітнього процесу на оздоровчі її можливості, що адаптує молодших школярів до нового режиму психофізичної активності, регуляції і нормування їх інтелектуального, емоційного і фізичного навантаження, зберігає і зміцнює здоров'я, а також допомагає упереджувати та долати недоліки у фізичному розвитку.
Отже, гра не тільки вчить і розвиває дитину, вона ще й лікує. Як проста емоційна розвага, вона має велике значення для відновлення психічних сил дитини після будь-якої напруженої діяльності. Виходячи з вищезазначеного, підсумовуємо:
  дидактична гра це засіб навчання і виховання;
ігрова діяльність добре поєднується із "серйозним навчанням";
під час ігрової діяльності на уроці створюються ситуації успіху;
за допомогою гри удосконалюється мовлення учнів;
гра викликає цікавість, позитивні емоції, що створює позитивну атмосферу на уроці;
гра має здоров'язбережувальний вплив.
  Гра єдиний вид діяльності, в якому процесові надається більше значення, ніж результату. Мотив гри полягає в самому процесі, який слугує результатом, а результат - проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого-фізіологічних особливостей свого віку молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні.
Особливість навчальної гри як форми навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, бо не потребує ніяких способів насильства над особистістю. Тому позитивне ставлення вчителя до ігрової діяльності збереже цінність гри в освітньому процесі навчальної школи, приведе до позитивних результатів у навчально-виховному процесі.
Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:
1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.
2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.
3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

У практичній роботі можна використовувати такі ігри:
1. На математиці:
“Мовчанка”
Обладнання: набір карток з числами, геометричні фігури.
Зміст гри. Основне правило: учень повинен відповідати на запитання вчителя, не вимовляючи жодного слова.
“Магічний квадрат”
Зміст гри. Заповнити магічний квадрат так, щоб сума чисел, які стоять у будь-якому горизонтальному або вертикальному ряду, а також на будь-якій діагоналі квадрата, дорівнювали одному й тому ж числу.
“Зірви огірок”
Обладнання: таблиця, на якій намальована грядка, де ростуть огірки. На зворотній стороні огірків вирази.
2. На українській мові:
“Лото”
Для вивчення споріднених слів можна використати гру «Лото». Кожен учень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель – ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова.
А тепер задумаємося, яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, що вчиться – пізнає нові, запам’ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях, узагальнює, робить висновки.
Всі ігри, які можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи можна поділити на три групи.
Перша група – ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об’єктів і явищ.
Друга – ігри, пов’язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття.
Третя – ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до природних об’єктів.
Перша група містить такі ігри:
“Кольори”, “Яких кольорів більше?”, “Відмінки”, “Впізнай по голосу”, “Що ти чуєш за вікном?”, “Кого (що) тобі нагадують ці звуки”, “Хто як рухається”, “Зоопарк”, “Чарівне листя”, “Що змінилось?”, “Зайвий колір”, “Зайвий звук”, “Картина за вікном”. Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразності властивості природи. Наприклад, під час гри “Впізнай по голосу” молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією “голосів” природи мають визначити, який природний об’єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об’єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.
До другої групи входять ігри
“Визнач настрій”, “Дикі та домашні тварини”, “Незавершене оповідання”, “Незвичайна ситуація”, “Озвучення картини” тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше – звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра “Дикі та домашні тварини” спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об’єктів.
Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор “Дивна подорож до лісу”, “Гра в лісових мешканців”, “Подорож до країни Див” тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об’єктів і явищ з точки зору їх виразності.
Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів еколого-естетичної культури.Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.
Ось опис ще деяких ігор, які можна використовувати на уроках в початковій школі.
Гра “Що таке добре, і що таке погано”.
Вчитель: - Уважно подивіться на зображений овал. Він нам нагадує обличчя людини, але у нього немає ні очей, ні носа, ні рота. Правильно виконавши завдання, ми дамо змогу людині виявити своє обличчя.
Учням даються деформовані прислів’я. Їм потрібно зібрати ці прислів’я і визначити їх тему (головну думку). На дошці кожна тема розміщена у парі з умовним позначенням людського обличчя. Правильно виконуючи завдання, діти поступово заповнюють коло.
Добрі, прикрашають,справи, людину.
Доброта [малюнок: очі]Чуйність

Не, прикрашає, одяг, а, справи, добрі, людину.
 

Знайди, друга, а, бережи, шукай
Вміння дружити [малюнок: брови]

Птах, дружбою, людина, сильна, а, крилами
 

Землю, праця, сонце, прикрашає, а, людину.
Працьовитість [малюнок: ніс]

Правда, за, світліша, сонце, ясне.
Чесність [малюнок: рот]

Така гра має велике виховне значення, вона впливає на формування в дітей норм моралі, ближче знайомить їх з народною творчістю.
При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми “Звірі”, варто запропонувати гру “Хто де живе”.
На дошці записано дві моделі слів.
Хто живе?
Де живуть?

Кріт
-
Барліг

Ведмідь
-
Дупло

Білка
-
Гніздо

Горобець
-
Нірка

Де живуть?
 
Хто живе?

Барліг
-
Кріт

Дупло
-
Ведмідь

Гніздо
-
Білка

Нірка
-
Горобець

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому – правильно написати назви тварин на дошці.
Можна ще використати такі ігри:
Числа – перебір.
Хід гри: Учні поділені на три команди. З кожної виходить по 3 учні. Їм роздають картки з цифрами й знаками дій. За сигналом діти складають приклади на додавання. Потім вчитель пропонує з прикладами чи числами утворити інші приклади на додавання (наприклад, 3+7=10 і 7+3=10). У кожній команді один з її членів записує складені вирази на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон додавання. Виграє та команда, яка склала більше прикладів за відведений час і сформулювала переставний закон додавання.
“Калькулятор”
Обладнання: зображення моделі мікрокалькулятора, в якому екран містить проріз для встановлення чисел, результату дій над членами, про які йдеться у математичній загадці. Її загадує вчитель. Набори цифр.
Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бекиш М.А. Приемы, используемые на уроках и во внеурочной деятельности // Начальная школа. – 2011. – № 11.
2. Бианки В.В. Лесная газета. – М.: Мир искателя, 2004.
3. Выготский Л. С. Игра и её роль в психологии развития ребёнка // Вопросы психологии, 1989.
4. Войтенко Т.П. Игра как метод обучения и личностного развития: Метод. пос. для педагогов начальной и средней школы. – Калуга: Адель, 2008.
5. Гликман И.З. Теория и методика воспитания. – М.: Владос, 2003.
6. Григорьев Д.В., Степанов П.В. Программы внеурочной деятельности школьников. – М.: Просвещение, 2010.
7. Дружинина Н.М. Наглядность на уроке внеклассного чтения. – Л.: АСТ, 1982.
8. Дрязгунова В.А. Дидактические игры. – М.: Просвещение, 1981.
9. Заенко С.Ф. Игра и ученье. – М.: Владос, 2010.
10. Зверев А.Т. Экологические игры. – М.: Владос, 2001.
11. Зимняя А.Н. Педагогическая психология. – М.: Владос, 2006.
12. Кларин М.В. Педагогическая технология. – М.: Просвещение
2004.
13. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. – М.: Изд. центр «Академия», 2005.
14. Кукушин В.С. Современные педагогические технологии: Начальная школа. – изд. 2-е. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2004.
15. Минскин Е.М. Игры и развлечения в группе продленного дня. – М.: Просвещение, 2003.
16. Пидкасистый П. И., Хайдаров Ж. С. Технология игры в обучении и развитии: Учебное пособие. – М.: Рос. пед. агенство, 1996.
17. Пимонова Т. А. Игровые ситуации на уроках изобразительного искусства // Начальная школа. – 2012. – № 12.
18. Рожков М.И. Организация воспитательного процесса в школе. – М.: Владос, 2007.
19. Селиванов В.С. Основы общей педагогики. – М.: Изд. центр «Академия», 2005.
20. Сладков Н.И. Иду я по лесу. – М.: Детская литература, 1988.
21. Сухомлинский В. А. Духовный мир школьника. – М.: Учпедгиз, 1991.
22. Шмаков С.А. Игры учащихся – феномен культуры. М.: Новая школа, 1994.
23. Педагогические игры. – М.: Изд. ООО «Красико – Принт», 2007.
24. Современные образовательные технологии. – М..: Народное образование, 1998.
25. Педагогические технологии / Под ред. Кукушкина В.С. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2008.
Заголовок 115