ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
Левковець Ольга Сергіївна,
учитель української мови та літератури
ЗОШ I – III ступенів №3 м. Вільногірська
Обов’язковим результатом навчання в сучасній школі проголошується формування та розвиток мислячої, активної, творчої особистості юного громадянина України, який у майбутньому був би здатний до плідної націєтворчої праці. Це наскрізна міжпредметна мета, добре відома вчителям. Однак вона слабо реалізується на практиці через недооцінку процесуальної складової навчання засобами кожного навчального предмета, зокрема, - української літератури.
Ретельний аналіз шкільної практики доводить, що в масовій педагогічній свідомості завдання розвитку творчих здібностей школярів залишається, як правило, зовнішньою декларацією. Нині вчителі-словесники внаслідок зовнішніх обставин змушені більше уваги приділяти використанню тестових технологій під час уроку української літератури (особливо в старшій шкільній ланці), аніж піклуватися про розвиток творчих здібностей учнів. Ця проблема виноситься за лаштунки уроку, тому доречно, на наш погляд, також активізувати резерви позакласної роботи для розвитку творчих здібностей школярів.
Проблема розвитку творчих здібностей учнів привертала увагу таких видатних мислителів минулого, як Е.Кей, М.Монтессорі, Л.М.Толстой, П.Фрейре та ін. У сучасних дослідженнях педагогів - В. Андрєєва, О.Н.Лука, М.М.Поташніка, С.О. Сисоєвої – виділені та систематизовані творчі якості особистості, які сприяють успіху людини у творчій діяльності. У методичній царині викладання української літератури маємо за останній період цікаві наробки вітчизняних науковців (праці П.Розвозчика, Б.І.Степанишина, Г.Л.Токмань та ін.), які спонукають учителя-словесника до розвитку творчих здібностей школярів на уроках української літератури. Аналіз цих та інших наукових джерел дозволив нам визначити, що творчі здібності сучасного школяра визначаються: природженими задатками учня, індивідуальними особливостями психічних процесів, творчими уміннями, спрямованістю особистості учня на творчу діяльність та характерологічними особливостями особистості учня.
До різновидів учнівської творчої діяльності Н.Й.Волошина, Є.А.Пасічник та інші методисти-словесники відносять заняття творчо-підсумкового типу, літературно-мистецькі і творчі гуртки, творчі роботи різних видів. Розглянемо кожен різновид.
Заняття творчо-підсумкового типу. Заняття цього типу і їх відповідні види – концерти, тематичні вечори, літературні вікторини, екскурсії, наукові конференції учнів, випуск літературних газет, альманахів тощо, - являють собою форму творчого звіту. На них найповніше розкривається художня обдарованість учнів. Вони проводяться в контакті з різними формами позакласної та позашкільної роботи, а також із вивченням шкільного курсу на уроках. Дуже важливо, щоб слухачі могли виступати з рефератами, доповідями, лекціями на літературних вечорах, ранках, конференціях, перед учнями інших класів чи навіть дорослим населенням, у пресі – шкільній, районній, з повідомленнями чи рефератами – на уроках.
Літературно-мистецькі і творчі гуртки в школі. Літературний гурток – центр усієї позакласної роботи з літератури у школі. Він охоплює невелику групу школярів (15-25 чол.), найчастіше одного віку. Серед його основних завдань – формування творчої активності й самостійності учнів, розвиток і вдосконалення психічних якостей особистості, поглиблення інтересу до вивчення літератури, розширення запасу знань школярів з літератури, основ теорії літератури, виявлення літературно обдарованих дітей, стимулювання їх творчого зростання. Діяльність літературного гуртка ґрунтується на загально-дидактичних принципах науковості, послідовності і систематичності, наступності і перспективності, зв’язку теорії з практикою, доступності та специфічних – єдності класних і позакласних занять, добровільності, рівноправності, зацікавленості школярів у роботі. У шкільній практиці використовуються гуртки різних видів: літературно-творчі, літературно-мистецькі, гурток виразного читання, літературно-фольклорні, літературно-драматичні та інші. Існують у школах і літературно-мистецькі об’єднання, клуби з кількома секціями. На заняття учні готують усні повідомлення, реферати, доповіді. Усе це дає можливість розвивати творчі здібності учнів. Проте, найчастіше літературно обдаровані діти об’єднуються у літературно-творчий гурток. Його основні завдання – навчити школярів образно мислити, відтворювати засобами слова свої думки, почуття, розуміння навколишнього. Серед методичних прийомів перевага надається роботі з книгою, самостійній творчій роботі. З цією метою проводяться літературні вправи: написання етюдів, відгуків на прочитану книжку, переглянутий фільм, спектакль, прослуханий музичний твір, стаття у газету, збирання фольклорних матеріалів, оформлення матеріалів про екскурсію і подібне.
Творчі роботи. Необхідно спинитись на змістовному наповненні терміну «творча робота», який досить поширений у методичній літературі. У методичній літературі і шкільній практиці немає єдиного підходу, які ж саме роботи слід вважати творчими. Деякі методисти (Т. Ф. Бугайко та Ф.Ф.Бугайко, Г. М. Литвиненко) творчими роботами називають твори на матеріалі життєвих вражень учнів, інші (В. В. Голубков, В. В. Литвинов, О. А. Липаєв) – крім названих, ще твори на літературні теми, в яких учні виражають своє ставлення чи свій погляд щодо предмета зображення. Цілком справедливо методисти стверджують, що кожен учнівський твір повинен бути творчою роботою.
Щоб охарактеризувати систему письмових творчих робіт з літератури, потрібно розглянути як змістовно-логічну, так і процесуальну її сторони. Ця система має такі структурні елементи: послідовність окремих типів творчих робіт з наростаючою трудністю і співвідношення та взаємозв’язок між ними; послідовність роботи учня у засвоєнні вмінь і навичок у написанні творчої роботи; послідовність методів і прийомів у роботі вчителя, який керує творчою діяльністю учнів. Перший структурний елемент відбиває змістовну сторону системи, а два останні – її процесуальну сторону.
Виходячи із сучасних програмних вимог, система творчих робіт з літератури має чітке світоглядне спрямування, тісний зв’язок з літературним курсом, з життєвим досвідом учнів. Вона зважає на вікові та індивідуальні особливості учнів, сприяє розвитку їхньої самостійності та творчої активності під керівництвом учителя.
У межах цього підрозділу також розглянемо основні види творчих робіт, які запроваджуються у процесі вивчення української літератури в школі. Найпоширенішою групою серед них є учнівські творчі роботи на літературні теми. Вони використовуються з 5 по 11 класи і можуть бути найрізноманітнішої тематики і найрізноманітніших жанрів. Серед письмових робіт критичного характеру, які здебільшого виконуються за програмовими літературними творами, можна виокремити такі види:
а) письмові роботи типу переказу за сюжетом літературного твору;
б) письмові роботи у формі розгорнутої відповіді на запитання, на основі аналізу окремих епізодів чи уривків із твору;
в) розповідь про літературного героя з елементами характеристики, індивідуальна, порівняльна характеристика персонажів.
Уміння та навички у написанні таких видів творів на літературні теми формуються в учнів середньої шкільної ланки і закріплюються в 9-11 класах. У старших класах домінують такі види творів на літературні теми:
аналіз ідейного змісту літературного твору, його проблематики ( «Ідея гуманізму у творах О. Довженка», «Чому гине Лукаш у драмі «Лісова пісня» Лесі Українки»? );
письмові роботи на матеріалі одного із компонентів художнього твору, аналізу художньої майстерності письменника («Сатиричні прийоми зображення царя, цариці та придворного панства у поемі Т. Шевченка «Сон»);
письмові роботи на зіставлення і порівняння літературних явищ і фактів («Цикл «Веснянки» І. Франка та П. Грабовського» );
твори узагальнюючого характеру за творчістю кількох письменників чи всього курсу літератури («Проблема боротьби за самостійність України у творчості українських письменників»).
Крім письмових робіт за визначеною програмою творами, у практиці роботи школи поширюються творчі роботи за самостійно прочитаними учнями творами. Здебільшого це ідейно-художній аналіз невеликого художнього твору (вірша, новели) або рецензія, анотація на прочитану книгу, які запроваджуються з восьмого класу. Підготовчим етапом до виконання таких робіт є письмовий відгук про самостійно прочитаний літературний твір із вираженням та мотивуванням власного ставлення до зображених подій та героїв, який практикується у 5-8 класах. Дедалі більше вчителі запроваджують і такі види письмових робіт на літературні теми 9-11 класах, як доповідь, реферат, повідомлення про життя і творчість письменників з використанням допоміжної літератури. На літературну тему можуть бути і твори-роздуми з літературно-публіцистичними відступами на матеріалі безпосередніх вражень від прочитаного літературного твору, на основі виявлення читацького ставлення учнів до літератури, на теми дискусійного характеру.
Учнівські твори на основі життєвих вражень і спостережень здебільшого виконуються у публіцистичному і художньому стилі. Велика робота по формуванню навичок у написанні таких робіт проводиться словесниками на уроках мови в 5-8 класах. Це теми, пов’язані з описами природи, місцевості, зовнішності людини, процесу праці, розповідями і роздумами про побачене й почуте тощо. Зрідка такі твори можуть виконуватись і на уроках літератури. Серед письмових творчих робіт є досить важливий тип – перехідний. Це – літературно-публіцистичні твори, які ґрунтуються на різному матеріалі (з життя, літератури, мистецтва, історії, педагогічної преси тощо). Їх учителі починають запроваджувати з 8 класу. Вони проводяться на найрізноманітніші, звичайно, доступні старшокласникам, суспільно-політичні та морально-етичні теми.
Вітчизняні методисти підкреслюють, що система письмових творчих робіт з літератури повинна бути варіативною, забезпечувати диференційований підхід до учнів з різним рівнем підготовки, розвитку творчих здібностей. Тому для письмової роботи учитель пропонує не одну, а широкий вибір тем різного характеру і різної складності. Так, проводячи творчу роботу з учнями 9-11 класів, варто пропонувати школярам літературно-критичні твори, письмові роботи дискусійного характеру, твори-роздуми з літературно-публіцистичними відступами; твори художньо-публіцистичного характеру. Такий же диференційований підхід має бути і до проведення літературно-публіцистичних творів, коли вчитель, крім теми-девізу, пропонує численні варіанти її розкриття в жанрах публіцистичної чи літературно-публіцистичної статті, замальовки чи нарису. У старших класах учитель повинен організовувати таку роботу, щоб ці навички і вміння поглиблювались і закріплювались в учнів. А вміння і навички успішно закріплюються тоді, коли вони відтворюються у нових зв’язках. Нові жанри творчих робіт (літературно-публіцистичний твір, рецензія, нарис, реферат), які запроваджуються у старших класах, дають можливість закріплювати такі вміння і навички. Правильно побудована і науково обґрунтована система письмових робіт дає можливість ефективно розвиватися творчі здібності учнів у процесі вивчення літератури.
На нашу думку, під час вивчення школярами української літератури доцільно використати наступні різновиди творчих завдань: випереджувальні аналітичні завдання (усне повідомлення, реферат, доповідь про творчість письменника, аналітичний огляд літературно-критичних статей про творчість письменника чи про якийсь конкретний художній твір; читацький відгук про твір митця та ін.), критично-аналітичні завдання (анотація, аналітична замітка; аналітичне спостереження, рецензія, вправи на дослідження засобів творення того чи іншого художнього образу, та ін.), текстуально-аналітичні завдання (вправи на опрацювання мікрофрагментів твору для дослідження образної системи, тематики, проблематики, портретів, пейзажів відео фрагментів, що стосуються тематики твору, художньої деталі тощо), конструювально-аналітичні завдання (вправи на побудову або творче модернізування таблиць, схем, алгоритмів, пов'язаних з тими чи іншими аспектами аналізу художнього твору), аналітичні завдання на актуалізацію та закріплення творчих умінь і навичок (тестові завдання, завдання ігрового характеру тощо), аналітично-дослідницькі роботи («дослідницька» стаття; ессе-дослідження; дослідження-інтерпретація та ін.).
Розвиток творчих здібностей сучасних школярів, на нашу думку, можливий за наявності таких психолого-педагогічних умов:
Своєчасної науково обґрунтованої діагностики творчих умінь та психічних процесів учнів.
Знання вчителем-словесником основних психологічних закономірностей розвитку школярів певної вікової категорії.
Спонукання творчої активності учнів шляхом використання творчих завдань вказаних видів, дискусій, різновидів самостійної творчої роботи, пізнавально-творчих ігор тощо.
Високий творчий потенціал учителя-словесника та його бажання здійснювати розвиток творчих здібностей школярів;
Комбінування завдань та творчих робіт різних видів під час уроку літератури та в позаурочній діяльності;
Активне використання у процесі вивчення школярами української літератури міжмистецьких зв’язків.
Отже, визначені психолого-педагогічні умови можуть сприяти розвитку творчих здібностей сучасних школярів.