Із досвіду роботи вчителя української філології

Зміст досвіду
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1.КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
1.1.Теорія та практика реалізації компетентнісного підходу в освітньому дискурсі……………………………………………………………………… 8
1.2. Компетентність як педагогічне явище …………………………………10
РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
2.1. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої
освіти………………………………………………………………………. 12
2.2.Формування комунікативних компетентностей на уроках української філології …………………………………………………………………. 14
2.3. Технологія формування ключових компетентностей у школярів
засобами ІКТ ……………………………………………………………..... 27
РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ……………………………………………………… 32
ВИСНОВОК …………………………………………………………………. 33
ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………………… 34
Інформація про досвід
Проблема, над якою працює вчитель: «Компетентнісно-орієнтований підхід до формування в освітньому дискурсі мовної особистості учня засобами ІКТ»
1.Вступ
Коротке обґрунтування актуальності досвіду
Людство вступило в стадію розвитку, яка отримала назву інформаційне суспільство. Основу сучасного інформаційного суспільства складають інформаційні ресурси, знання, наука, організаційні чинники, здібності людей, їхня ініціатива, креативність. З'явилася потреба у діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно збагачених громадянах. Тому основним завданням освітніх закладів є допомога випускнику школи якнайповніше реалізувати свої життєві потреби, плани і наміри в умовах зрослого попиту суспільства на мислячу, діяльну, творчу, національно свідому особистість через формуванням ключових компетентностей.
Національна Доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й самовираження. Визначальною ознакою вивчення української мови за новою навчальною програмою є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у реальному житті. Для цього процес навчання повинен бути сконструйований з максимальною близькістю до запитів і можливостей дитини.
Новий підхід у викладанні філологічних дисциплін вимагає працювати у творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно вдосконалювати свою професійну діяльність, спрямовувати свою роботу на розвиток творчих можливостей учнів, їхніх талантів з метою отримання певного освітнього результату.
Оцінка сучасного стану проблем
Початок третього тисячоліття – це час визначення стратегічних орієнтирів, народження нової якості життя, інноваційної культури. Найважливішою педагогічною проблемою нині стало впровадження в освітній процес засобів і методик, які допомагали б дітям пізнавати себе, розкривати свою особистість. Критерієм успішного підлітка стає не стільки результативність у вивченні шкільних предметів, скільки ставлення людини до можливостей власного пізнання й реалізації своїх життєвих потреб. Пріоритетним завданням стає підготовка школярів до активної життєдіяльності в умовах сьогодення, що потребує переосмислення усталеної організації процесу навчання української мови відповідно до запитів суспільства, напрямів розвитку мовної освіти й Загальноєвропейських рекомендацій з питань стратегій і тактик формування мовної особистості.
Нормативно-правова база (короткий огляд документів з проблеми)
Закон України «Про освіту», закон України «Про загальну середню освіту», Державна національна доктрина розвитку освіти в Україні в XXI столітті, вимоги Державного стандарту основної та старшої школи в освітній галузі «Мови і літератури» з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, Закон про мови в Україні, Концепція літературної освіти, галузева Програма поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, сучасні педагогічні технології навчання і виховання учнів.
Мета розв’язання проблеми:
– довести ефективність використання сучасних технологій для формування соціальної та громадянської компетентностей на уроках словесності;
– формувати та розвивати творчу особистість засобами предметних компетентностей в освітньому середовищі.
Завдання, поставлені проблемою:
1.З’ясувати загальну суть компетентнісного підходу до навчання, провести аналіз науково-методичного інструментарію відповідно до формування базових вмінь з української мови та літератури;
2.Розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку української мови та літератури через компетентнісно-орієнтований підхід;
3.Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження;
4.Поділитися досвідом проведення уроків з використанням засобів ІКТ.
Взаємозв'язок із сучасними науковими дослідженнями
Теоретичні засади, які розкривають сутність понять «компетентність», «компетенція», визначають структуру компетентності, класифікацію компетентностей, їх ієрархію тощо, висвітлені у низці публікацій науковців Росії і України (Байбара Т. М., Бібік Н.М., Бондар С.П., Єрмаков І.Г., Зимня ІА-, Краєвський В.В., Локшина О.І., Овчарук О.В., Пометун О.І, Савченко О Л., Трубачева С.Е., Хуторський А.В. та ін.).
Можливості педагогічного досвіду в усуненні недоліків, утруднень, протиріч масової педагогічної практики
Сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних проблем і завдань на уроках української мови та літератури, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Традиційні уроки дають можливість дитині активно діяти всього кілька хвилин протягом навчального дня, коли, наприклад, її викликали до дошки. Інший час учень, у кращому випадку, слухає вчителя, а частіше просто очікує перерви. Пасивність неминуче призводить до втрати інтересу до предмета і до навчання в цілому, дитяча енергія знаходить вихід у порушеннях дисципліни.
Комунікативно зорієнтоване навчання програмує послідовне використання вікових, типологічних, національних особливостей учнів з тим, аби забезпечити кожному з них вільний розвиток, у процесі пізнання зберегти його неповторність, самобутність та гармонію з довкіллям. Учні стають активними співтворцями навчально-виховного процесу. Визначальною ознакою такого навчання є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у реальному житті.
2. Теоретична основа досвіду:
– інтерактивне навчання (О.Пометун, Л. Пироженко) ґрунтується на концептуальній ідеї співробітництва, процес пізнання відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів;
― інтегральна освітня технологія (В.Гузєєва; О.Мариновська) передбачає формування цілісного уявлення про об'єкт, що вивчається, системи знань учнів;реалізацію особистісного діяльнісного підходу в навчанні;
― технологія «Створення ситуації успіху» (А.Бєлкін), характерною ознакою якої є психологічна підтримка розвитку особистості дитини.
3. Технологія досвіду: узагальнені схеми (моделі) реалізації педагогічних ідей у системі навчання:
Провідна педагогічна ідея досвіду:
створення сприятливих умов для розумового розвитку кожного учня як особистості;
формування інтелектуальних якостей та ціннісно-смислової компетентності.
Постановка цілей і задач досвіду:
- здійснити пошук, освоєння та впровадження сучасних освітніх технологій, що допоможуть розвинути мовну особистість на максимально можливому для кожного з них рівні;
- розробити на науково-методичній основі модель формування мовної особистості учня через компетентнісний підхід засобами ІКТ;
- адаптувати відомі інтерактивні методи відповідно до завдань формування мовної особистості;
- опрацювати систему інтерактивних технологій та апробувати їх ефективність на уроках української мови та літератури.
.
Розкриття сутності досвіду
учителя української філології
Запорізькогонавчально-виховного комплексу №110
Рухляди Тетяни Василівни
ВСТУП
Дитина - це явище в нашому житті,
а не випадковість
Ш.АмонашвіліХарактерною рисою нашої епохи є перехід суспільства від індустріального до постіндустріального, а нині – до інформаційного. Інформаційні технології все глибше проникають у всі сфери людської життєдіяльності, стають потужною продуктивною силою суспільства. Тому у найближчому майбутньому від рівня інформаційної культури молодого покоління залежатиме науковий, технічний, виробничий, соціально-економічний потенціал народного господарства будь-якої держави та рівень добробуту її народу.
На початку XXІ століття в сучасному постіндустріальному інформаційному суспільстві відбуваються неоднозначні трансформаційні процеси, через що сьогодення означене складним пошуком нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття, яке здатне було б зазирнути в майбутнє. Яким буде світ у середині нинішнього століття, важко уявити. Тому школа як простір життя має готувати своїх вихованців до змін, розвиваючи в них такі якості, як мобільність, динамізм, конструктивність. Сучасна освіта покликана осмислити свої здобутки, уроки, освоїти нові цілі.
«Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється». Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, готовність і уміння діяти, здатність до саморозвитку.
Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає від особистості певних якостей. Система освіти має формувати таку якість як професійний універсалізм – здатність змінювати сфери і способи діяльності. Соціальне замовлення часу можна визначити такою формулою: «Від гарного фахівця – до гарного працівника». Поняття «гарний працівник», окрім фахової, професійної підготовки, включає ще й такі якості та вміння: це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може приймати самостійні рішення, творчо мислити, ініціативна, здатна генерувати нові ідеї, уникати конфліктних ситуацій та вміти виходити з них. Стало очевидним, що необхідно абсолютно інший напрямок розвитку сучасної системи освіти - курс на індивідуалізацію, самостійність навчання, а роль педагога повинна полягати в тому, «щоб відкривати двері, а не в тому, щоб проштовхувати в них учня»(Артур Шнабель).
РОЗДІЛ 1.КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
1.1.Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в освітньому дискурсі
Сьогодні немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід – не лише один з тих чинників, що сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він лише доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.
Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою завдання – сформувати в школяра вміння вчитись.Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами, інтеграції до світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження.
Компетентність, орієнтована на потреби.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватися в житті. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку далеко не кожного учня збігається з напрямком руху у велику науку, не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю навчатися здатні усі.
Спрямованість системи освіти на засвоєння системи знань, яка була традиційною й виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, яке вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує істотного посилення самостійної й продуктивної діяльності школярів, розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватись у житті суспільства.
Сьогодні є три моделі, на основі яких можна аналізувати й розбудовувати освітній процес у сучасній школі:
1. підхід з погляду змісту: тут головним є те, «що викладається учням в школі», інавчальні програми є набором «знаннєвих» можливостей учня, які можуть бути реалізовані на уроках і в позаурочний час;
2. підхід з погляду процесу навчання: основними питаннями стають: що відбувається під час навчання? Як учні вчаться? Що насправді вони засвоюють з викладеного? Аналізові підлягають «реальні» явища та процеси, що відбуваються в класі, коли учні разом з учителем здійснюють пізнавальну діяльність в класі чи поза ним;
3. підхід з погляду результатів: в його основі набір компетентностей (знань, умінь, навичок), котрими оволоділи учні, які закінчують школу.
Отже, під компетентністю людини педагоги розуміють спеціально організовані знання, уміння, навички, що їх набувають у процесі навчання.
1.2. Компетентність як педагогічне явище
Відомі російські педагоги В.В Краєвський, А.В. Хуторський розрізняють терміни «компетентність» і «компетенція», пояснюючи, що компетенція означає коло питань, щодо яких людина добре обізнана, пізнала їх і має досвід. Компетентність у визначеній галузі — це поєднання відповідних знань і здібностей, що дозволяють обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній. На цій основі науковці вважають за потрібне ввести в обіг поняття «освітні компетенції» як складні узагальнені способи діяльності, що їх опановує учень під час навчання, і компетентність є результатом набуття компетенцій.
Інші російські дослідники С. Шишов та В. Кальней вважають, що компетентність – це здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань. Компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі універсальних знань. Треба відмовитись не від знань взагалі, а від знань «про всяк випадок», тобто перейти до іншого розуміння того, що є «знання як такі».
Готовність українських педагогів запровадити компетентнісний підхід у систему освіти певною мірою проявилась у прийнятому документі Державних стандартів базової середньої освіти (2011 р.).
Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об’єктивно, для «всіх» учнів, на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти.

Основні складові компетентності:
знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності;
уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний;
адекватне оцінювання себе, світу, свого місця в світі,конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.
РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
2.1 Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти Розкриття змісту та обсягу поняття «уміння самостійно вчитися» зумовлене тим, як ми розуміємо сутність навчального процесу. У сучасній психології й дидактиці це цілеспрямована взаємозв’язана діяльність вчителя і учнів, яка охоплює мотивацію, ставлення цілей, планування, підготування та її здійснення, рефлексію й оцінювання результатів. Загальна структура діяльності учня охоплює такі компоненти:
1. Потреба і мотивація, що зумовлюють мету діяльності.
2. Дії, операції для її досягнення.
3. Пізнавальні процеси, що забезпечують реалізацію діяльності (увага, пам’ять).
Інтегрований підхід до визначення трьох категорій ключових компетентностей

З такої структури навчальної діяльності випливає, що вміє вчитися той учень, який:
сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;
проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;
організовує свою працю для досягнення результату;
виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.
Ланцюжок зв’язку процесу діяльності

Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставлення до навчання:
уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);
розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;
потреба до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;
позитивні інтелектуальні почуття.
Змістовий компонент охоплює дві підсистеми: уже засвоєні знання, вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового, і власне нові знання та способи дії, що є об’єктом засвоєння. Рівень взаємодії відомого знання з новим зумовлює різний рівень організації процесу засвоєння: репродуктивний або частково пошуковий, творчий.
2.2. Формування комунікативних компетентностей на уроках української філології
Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновлення змісту освіти , а й адекватних методів та технологій навчання . Але зміст та методика викладання будь-якого предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів.
Комунікативна компетентність.
Стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору.
Сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог.
Використання усних та письмових рецензій на відповідь, доповнень та зауважень до неї .
Удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.
Застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.
Організація групової роботи .
Проведення нестандартних уроків , уроків-змагань , КВК.
Підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам
Стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів.
Перелік методів та технологій формування мовної та мовленнєвої грамотності учнів є досить широким, їх можливості — різнопланові. Потенціал, наприклад, продуктивних методик та технологій дуже високий і реалізація його безпосередньо впливає на досягнення такого результату навчання, як компетентність.
Компетентнісно орієнтоване навчання на уроках української мови вимагає застосування методів, які передбачають активну діяльність учнів. До таких належать:
продуктивні (вивчений мовний матеріал застосовується в мовленнєвій практиці);
евристичні або частково-пошукові (окремі елементи нових знань учень знаходить завдяки розв'язанню пізнавальних завдань);
проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її вирішення);
інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, під час якої кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).
Робота над даною проблемною темою, впровадження її у власний педагогічний досвід, дали змогу переконатися в тому, що поруч з пояснювально-ілюстративними прийомами вчитель повинен застосовувати нові, особистісно зорієнтовані, в яких посилений творчо-діяльнісний компонент. Лише в цьому разі учні під керівництвом учителя здобувають (а не отримують) справді необхідні знання, вміння, навички. І починати таку роботу необхідно з 5 класу, тому що саме в цьому віці в дітей зникає безумовна мотивація до навчання, і вчителю необхідно викликати і посилити у школярів власні корисні мотиви у навчанні, викликати інтерес, сприяти кращому засвоєнню і запам’ятовуванню відомостей з мови.
Дані завдання вдається реалізовувати, використовуючи на уроках української мови в 5 класах окремі інтерактивні технології навчання, які дають змогу створювати під час навчально-виховного процесу ситуацію успіху, включати ігрові моменти, супроводжувати роботу доброзичливим коментарем, що дуже важливо для п'ятикласників з огляду на їхні вікові, психологічні особливості. На таких уроках запорукою успіху стає вміння створити атмосферу пізнання, пошуку, зацікавленості.
Формування комунікативної компетентності в учнів 5 класів здійснюється через впровадження сучасних технологій на уроках мови. Учитель використовує не весь спектр інноваційних технологій, а тільки найдоступніші, найзрозуміліші для учнів: «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в парах, «Навчаючи – учусь», «Займи позицію», «Незакінчене речення».
Наприклад, інтерактивну технологію «Мікрофон» використовую на етапі мотивації навчальної діяльності. На уроці в 5 класі з теми «Звертання» учні мають уявити, що працюють з мікрофоном (ручка, олівець) і, передаючи його один одному, висловити власну думку про те, чого вони очікують від уроку (що дізнатися, чого навчитися, що пригадати), виходячи з теми.
У такий же спосіб проводжу етап підсумку уроку, поставивши учням запитання : Чи досягнута мета уроку? Чи довідалися вони щось нове? Чи збагатили свої знання, словниковий запас тощо? Чи сподобався урок? Чим?
Інтерактивну технологію «Незакінчені речення» застосовую, якщо учням потрібно надати можливість подолати стереотипи, вільно висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті. Формулюю незакінчене речення із правила і пропоную учням закінчити його, чим вдосконалюю когнітивно-перцептивні компетенції:
Іменник – самостійна частина мови, яка …
Іменник має категорію роду, числа, а прикметник – …
Прислівник – незмінна частина мови, що…
Наприклад, інтерактивну технологію «Мозковий штурм» використовую для актуалізації опорних знань у 5 класі з теми «Велика літера у власних назвах»:
- Чому слово «орел» може писатися і з великої літери, і з малої?
- Які фактори впливають на особливість написання цього слова?
- Наведіть власні приклади пари слів, де потрібен контекст.
Сутність використання даної технології полягає в тому, що по черзі висловлюються абсолютно всі учні і навіть алогічні думки з приводу проблеми заслуховуються. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
На етапі формування вмінь і навичок використовую інтерактивні форми «Займи позицію». Наприклад, у 6 класі при вивченні теми «Групи прикметників за значенням» кожен учень витягає аркуш з написаним на ньому прикметником. На дошці – у різних місцях – аркуші з написами: «якісні», «відносні», «присвійні». Кожен учень повинен підійти до відповідного аркуша, назвати прикметник і обґрунтувати свій вибір.
На уроках української мови пропоную дітям систему вправ з вироблення навичок монологічного мовлення: вправи з використанням дидактичної гри; редагування речень, текстів, взаєморецензування, вправи проблемно-пошукового характеру, асоціативний диктанти, авторський диктант, антонімічний диктант (учень замінює ключові слова у реченнях антонімами, творчо обробляючи їх), «загадковий» диктант. Досить поширеними формами, які використовуються на уроці, є групова та індивідуальна форми навчання. Так при вивченні в 7 класі теми «Дієприслівник як особлива форма дієслова» на етапі закріплення набутих знань роботу в групах проводжу диференційовано, що дає можливість кожному учневі відчути себе рівним серед рівних:
І група (високий та достатній рівень навчальних досягнень)- скласти пейзажний етюд осіннього лісу, ввівши дієприслівникові звороти в речення. Яку роль виконують дієприслівники у мовленні?
ІІ група (середній) - відредагувати речення.
Спускаючись з гори, у нього зламалися лижі.
Відчинивши вікно, до мене долинули звуки музики.
Йдучи по коридору, двері відчинилися.
Підійшовши до класу, його очі широко розплющилися від здивування.
Сидячи в кімнаті, почулися під вікном знайомі кроки.
ІІІ група (початковий) - записати речення, замінивши дієслова в дужках дієприслівником.
1.Не один десяток років буде проводжати мене мати (дивитися) крізь сльози на дорогу.
2. Довго вириватимусь я в дорогу ( поспішати) в тривожну далечінь.
3. І вже я не ходжу, а тільки літаю ледве (торкаюся) лугу.
5. (Поділити) копиці кожен стягав їх у стоги до свого куреня.
1)Кружляють над степом орли, (виглядати) здобич.
2)Весною каштан цвів білим цвітом (підняти) до свої свічки.
3)(Втрачати) рідну мову, народ втрачає разом з нею своє духовне коріння.
Для набуття практично-виконавських компетенцій пропоную дітям роботу в парах на етапі закріплення набутих знань з теми «Дієприкметниковий зворот» (7 клас): з двох речень складіть одне просте, ускладнене дієприкметниковим зворотом.
1.У нашій школі є чудовий парк. Його посадили ще наші батьки.
2.Територія парку займає майже півгектара. Обсадили її захисною смугою з кущів.
3.При вході в парк вас вітає берізка. Її дбайливо вибілило сонце і розчесав вітер.
4.Серед дерев найцікавіші пробкове та оцтове. Колись їх привезли з теплих країн.
5. Весною в шпаківнях гніздяться пташки. Шпаківні розвісили юннати.
З метою контролю за рівнем сформованості орфографічних та пунктуаційних навичок використовую різні види диктантів: дубль-диктанти, розподільний, акродиктант, диктанти з «ключем», коментовані диктанти, самодиктанти, програмовані диктанти та інші.
Значне місце посідають розігрування ситуації, обмін думками, моделювання-відтворення, творче моделювання,що формує творчі компетенції.
Творче моделювання проводжу, вивчаючи дієслово: необхідно визначити вид дієслів (доконаний чи недоконаний) і від дієслів доконаного виду утворити просту форму майбутнього часу, а від дієслів недоконаного виду — складну і складену: дібрати, малювати, мріяти, сфотографувати.
Формуванню в учнів комунікативної компетентності сприяє також цілий спектр лінгвістичних ігор, які використовую на уроках мови: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Мовна дуель», «Хто швидше» тощо.
Ігрові завдання я використовую на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність навчальної діяльності учнів. Наведу декілька прикладів використання ігрових завдань:кросворди за темою «Слова іншомовного походження» (матеріал додається в Power Point), лінгвобіологія «Галузь – об’єкт», лінгвогеографія: «Увічнені міста», «Дністер»; лінгвістичні загадки: «Камінь говорить», загадки-жарти, загадки-забавки:





Однією із форм навчання, яка дає можливість перевірити набуті знання з орфографії та пунктуації, розпізнати орфограми й обґрунтувати їх за допомогою правил є лінгвістична гра «Лови помилку». Час проведення займає від 10 до 20 хвилин; розрахована на учнів середньої ланки, форма презентації PowerPoint; ключові запитання:
-Яку кількість помилок нарахували?
-На які орфограми (пунктограми) допущено помилки?
-Як можна уникати цих помилок?
Слайди чергуються: «Лови помилку» (запитання) – «Впіймав помилку» (відповідь). (Презентаційний супровіддля учнів 5 класу з теми «Однорідні члени речення»,додається в МР4).
Інтерактивні форми «Плутанина», «Фразеологічний аукціон», «Учитель, що помиляється», «Зайве поняття» допомагають дітям не лише запам’ятати, але й активно вживати фразеологізми відповідно до їх значення, мети, умов і завдань спілкування, розвивають мислення, пам'ять (додаються в PowerPoint).
На етапі формування вмінь і навичок проводиться лінгвістична гра «Ти – коректор», яка демонструє вміння учня не лише помічати, але й виправляти помилки в чужому мовленні. Так під час вивчення теми «Ступені порівняння прикметників» (6 клас) пропоную дітям відредагувати речення, утворивши правильний ступінь порівняння прикметників, і пояснити:
Артем сьогодні зловив найбільш величезну рибу. Це був мій найбільш гарний відпочинок. Більш цікавішої книжки годі й шукати. Це один із самих відомих творів письменника. Магазин пропонує меблі самих вишуканих форм.
Під час контролю та корекції набутих знань і навичок використовую дидактичну гру «Реставратор». Для цього роздруковую лінгвістичний матеріал з допущеними орфографічними помилками. Шестикласники працюють над завданням спочатку індивідуально, якщо в когось виникає потреба, може створити пару, об’єднавшись за бажанням. Дітям необхідно виявити всі неточності, хибні твердження і виправити (реставрувати) зеленою пастою.
Разом пишуться: складні прикметники, утворені від сполучення прикметника та узгоджуваного з ним іменника:загальноосвітній (загальна освіта), легкоатлетичний (легка атлетика), військовоморський (морські війська), народнопоетичний (народна поезія), молочнобілий (біле молоко), правобережний (правий берег), сільськогосподарський (сільське господарство), східнослов'янський (східні слов'яни).
Перевірка завдання відбувається на мультимедійній дошці: на екран виводиться правильний текст і діти мають змогу проаналізувати, на якому рівні засвоїли дану тему.
Практикую новий матеріал з мови подавати дітям у вигляді блок-схем, таблиць, пірамід і т.п., щоб стисло, доступно, у логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов’язавши їх із опорним конспектом.
Слід зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, бо «компактно, зрозуміло, легко». Так, під час вивчення тем «Дієприкметник як особова форма дієслова» та «Дієприслівник як незмінна особова форма дієслова» у 7 класі учням пропоную такі зразки: пояснюю матеріал, ілюструю прикладами і паралельно складаю схему–опору на дошці, при цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо побудови опори. Коли схема проаналізована, пропоную підготувати лінгвістичне повідомлення.

Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор:при цьому оцінюю нестандартність підходу. Але для цього учні повинні ознайомитися з рекомендаціями щодо складання опор. Наприклад, вивчаючи тему «Написання не при дієприкметниках», не пояснюю матеріал, а лише записую на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Учні повинні самостійно текст правила подати у вигляді опорної схеми.
Інколи завдання щодо побудови опорної схеми ускладнюю: представляю «часткову» схему, де навмисно пропущено деякі складові частини, а учні повинні, користуючись матеріалом з підручника, заповнити ці прогалини.

У своїй роботі я намагаюся застосовувати оптимальні інтерактивні форми, які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.
Учням старшої школи на уроках української літератури пропоную проведення дискусій, полемік, дебатів з метою навчити не лише самостійно мислити, але й відстоювати свою позицію, публічно обґрунтовувати її правильність, підтверджуючи цитатами, афоризмами, приказками. Пропоную дітям завдання творчого характеру: складання ліричних етюдів, творів-перевтілень, написання творів-есе, інтерв’ю, складання кросвордів, сенканів; лист до письменника, внутрішній монолог героя тощо.
Володіння українською мовою, умінням спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя, сприяють її успішній адаптації до мінливих умов сучасного світу.
2.3.Технологія формування ключових компетентностей у школярів засобами ІКТ
Об'єктивна потреба підвищення ефективності навчання час від часу призводить до оновлення засобів, які використовуються в освітньому процесі. Впровадження інформаційних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання з використанням мультимедійних засобів є завданням сучасної школи.
Вирішення цієї проблеми пов’язуємо з використанням мультимедійного комплексу, що дозволяє також реалізувати принципово нові форми та методи роботи: пошукова та самоосвітня діяльність за допомогою джерел Інтернету, підготовка демонстраційних та інтерактивних презентацій, проектів, електронних газет та книжкових виставок, дидактичного матеріалу, укладання електронних тестових завдань.
Мультимедійні засоби навчання забезпечують найефективніший навчально-виховний вплив на людину, багатоканальний. Адже ще К.Ушинський зазначав: «Педагог має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття - око, вухо, голос, чуття мускульних рухів і навіть, якщо можливо нюх та смак, взяли участь в акті запам'ятовування... За такого дружного сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете найлінивішу пам'ять».
З позиції вчителя ведеться постійний методичний пошук, спрямований на утвердження особистісного зорієнтованого спілкування з учнями, розвиток комунікативної компетенції, стимулювання інтересу до читання, формування самостійної, творчої особистості, творчих здібностей, критичного мислення, навичок аргументованого оцінювання прочитаного, розвиток мовленнєвих вмінь та навичок. Тому власну педагогічну діяльність орієнтовано на формування інформаційно-комунікативного простру, створення умови для самореалізації, сприяння підвищенню рівня методичної та фахової майстерності. Працюючи відповідно до поставлених завдань, поряд з традиційними уроками проводяться уроки з комп’ютерною підтримкою, інтегровані та нестандартні з використанням різноманітних навчальних технологій.
Інформаційні технології навчання надають потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, наперед розроблені засоби виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов’язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навчального навантаження і водночас інтенсифікації навчального процесу, надання навчально-пізнавальній діяльності творчого, дослідницького спрямування, яка природно приваблює дитину і притаманна їй, результати якої приносять учню задоволення, стимулюють бажання працювати, набувати нових знань.
Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа впродовж усього уроку. За допомогою комп’ютерних технологій можна використовувати на уроці наочність вищого рівня:
відеоматеріали;
анімаційні фрагменти;
інтерактивні моделі.
Велика кількість мультимедійних жанрів допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання:
медіапроекти; тестові завдання; медіатвори; творчі презентації, віртуальні екскурсії, динамічні таблиці, статичні таблиці.
Однією з форм роботи на уроках є використання мультимедійних презентацій. Так розроблено вчителем мультимедійні проекти на лінгвістичні (тематичні фразеологічні словнички, розробка тестових завдань до мовних тем, уроки розвитку мовлення), літературні («Розстріляне відродження», «Письменники-шістдесятники», «Стопи», «Творчість Котляревського»), міжпредметні («Особливості відмінювання числівників у російській та українській мовах», «Рід іменників», «Класицизм», «Романтизм») теми, що забезпечують розвиток творчої особистості, здатної ставити мету й успішно розв’язувати проблеми, сприяють формуванню певних особистісних якостей школярів: цілеспрямованості, наполегливості, відповідальності (матеріал додається).
Вчитель не тільки демонструє змістовний матеріал, що вивчається, а й формує в учнів певну логіку мислення. Використання інтегрованих уроків приносить користь не лише учням, а й самому вчителеві. Так була розроблена серія уроків «Генії світу», де було презентовано досягнення відомих учених, бізнесменів, громадських та культурних діячів: Альберта Гоффмана, Білла Гейтса, Г.Каспарова, Перельмана, Сергія Бріна, Джорджа Сороса, Івана Марчука. На уроках української словесності широко використовую міжпредметні зв’язки: матеріали з лінгвобіології, лінгвогеографії, історії, що допомагають створити оптимальні умови для розвитку та самореалізації школяра шляхом формування цілісних знань про об'єкт, що вивчається.
Діяльними, продуктивними формами роботи, що підвищують мотивацію до навчання, рівень засвоєння учнями програмного матеріалу, формують уміння застосовувати знання на практиці, є робота із інтерактивною дошкою та створення учнями мультимедійних проектів, презентацій-супроводів (учнівські презентації).
На уроках української мови школярі, використовуючи мультимедійну дошку, коментують та редагують інформацію. Інтерактивні ігри «Лексичне лото», «Хто швидше», «Вірю – не вірю», лінгвістичні загадки, задачі, кросворди – улюблені завдання школярів 5-8 класів. Учні старшої школи створюють статичні та динамічні таблиці, конструюють правила, речення, моделюють мовні процеси. Наприклад, під час закріплення теми «Односкладні прості речення» на статичній таблиці учні маркером ставлять розділові знаки, роблять позначки проти відповідної характеристики речення, не витрачають час на написання в зошиті. Такий підхід до організації роботи значно економить час і підвищує ефективність навчального процесу, бо за урок можна розібрати не 2 – 3 речення, а 12 – 15 речень.
Динамічні таблиці допомагають учням зрозуміти процес народження та функціонування правила:
потрібні елементи з’являються і зникають, рухаються, збільшуються, переміщаються;
іноді для підсилення ефекту застосовується звукове оформлення, анімаційні вставки тощо.
У своїй практиці намагаюсь проводити уроки у нестандартній формі. Велику зацікавленість та інтерес в учнів викликають уроки – спогади, уроки-подорожі, уроки - вистави, уроки – прес-конференції.
Слід зазначити компоненти активізації навчання: активний пошук, гіпотеза, дослідницький підхід. Нестандартні дослідницькі завдання, які вчитель включає у структуру роботи, учень повинен сприймає як виклик власному інтелекту, щоб з’явився елемент «змагання з собою».
Готуючись до кожного уроку, слід пам’ятати слова К.Федіна: «Відкриття народжуються там, де закінчуються знання вчителя й починається нове знання учня».
Впровадження таких вправ дає змогу розв’язувати ряд завдань:
1.створювати мотиваційні передумови соціалізації особистості;
2.формувати суб’єкт-суб’єктні стосунки між вчителем та учнем на основі паритетної участі у навчально-виховному процесі;
3.розвивати базові вміння комунікативних навичок з чітко окресленими аналітичними можливостями учнів;
4.формувати світоглядну систему учнів, виходячи з їх соціального та
історичного досвіду;
5.складати та реалізовувати алгоритм власної діяльності з різною соціальною метою.
6. формувати потреби в знаннях, високих мотивів навчання і прагнення до самоосвіти.
Результативність досвіду:
– підвищення інтересу до вивчення предмета;
– збільшення кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях;
- випускники демонструють високий рівень досягнень в опануванні вивченого матеріалу під час проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
– простежується тенденція зростання успішності.
Основні показники результативності:
Григоренко В. (11-А клас) – лауреат Всеукраїнського конкурсу «Квітневі дзвони» в номінації «Журналістика», квітень 2010 рік;
2010 – 2011 н.р.
Дейнека М. (5-А клас) – 1 місце в районному конкурсі «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу»;
Железняк Т. (11-А кл.) – 3 місце у II турі Всеукраїнської конкурсу знавців української мови ім.. П.Яцика;
Скиба К. (11-А кл.) – 3 місце у II турі Всеукраїнської олімпіади з української мови;
2011 - 2012 н.р.
Іскандеров І. (11-А кл.) – 2 місце в районному конкурсі на кращий відгук про вчителя в номінації «Поезія»;
Бородавко О. (11-А кл.) – 3 місце у II турі Всеукраїнської олімпіади з української
2013 -2014 н.р.
Соліло Христя (8-А клас) — 1 місце в районному конкурсі на кращий відгук про вчителя в номінації «Публіцистика»; 3 місце в обласному конкурсі на кращий відгук про вчителя в номінації «Публіцистика»;
Юр’єв Костянтин (7-А клас) — 3 місце на районному етапі у Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Тараса Шевченка;
Сидоренко Олександр (8-А клас) — 1 місце на ІІI (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, що проходив під гаслом «Об'єднаймося ж, брати мої», присвячений Шевченківським дням (номінація «Література»); учасник республіканського етапу.
Висновок
У державній Національній доктрині освіти висовуються вимоги докорінного поліпшення навчально-виховної роботи школи, а саме: забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості та найвищої цінності суспільства, виявлення її талантів, розумових і фізичних здібностей. Для досягнення цієї мети система освіти в новій якості передбачає відмову від традиційних форм і методів навчання і виховання, дозволяє обирати нестандартні технології, які сприяють активізації педагогічного пошуку, підвищенню майстерності, впровадженню інноваційних технологій.
Орієнтація на новаторські педагогічні технології, постійне оновлення їх не повинно бути бездумною самоціллю в діяльності педагога, оскільки у різних ситуаціях одна й та сама технологія може спричинити різні результати. Реалізація будь-якої освітньої технології навчання залежить від підготовленості вчителя. У цій справі важливі глибокі знання вчителем предмета, учнів, своїх можливостей, усвідомлення мети діяльності й результатів на кожному етапі її досягнення.
Сучасне суспільство диктує свої правила, воно вимагає, щоб освіта, удосконалювалося так само, як вдосконалюється світ навколо нас. Більше того, в систему освіти інформатизація повинна увійти вагомо. Застосування ж комп'ютера та інших ІКТ на заняттях дозволяє оптимізувати управління навчанням, підвищити ефективність і об'єктивність навчального процесу при значній економії часу викладача, мотивувати учнів на отримання знань.
Проте активному впровадженню ІКТ на уроках мови та літератури заважають деякі технічні, організаційні проблеми:відсутність оснащення класів обчислювальною технікою, локальними і глобальними навчальними комп'ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнанням, комп'ютерними навчальними лабораторіями. Слід подбати і про відповідне програмно-методичне (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, програмно-методичні комплекси) та навчально-методичне (навчальні, методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо) забезпечення HIT навчання.
Запровадження нових технологій є об'єктивним процесом еволюції освіти, однак жодну з них не можна вважати універсальною, адже сучасна педагогічна реальність не може бути монотехнологічною. Тому важливо, щоб кожен педагог творив власну технологію навчально-виховної діяльності.
6. Бібліографія
1. Апатова Н. В. Інформаційні технології в шкільній освіті. - М., 1994
2. Бондар О.А. Інформаційна культура як складова професіоналізму методичного працівника [Електронний ресурс] / О.А.Бондар, О.Є.Кравчина, Л.М.Олефіра // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання / гол. ред.: В.Ю. Биков; Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України. - 2008. - Випуск 4(8). - http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em8/content/ 08boapwm.htm.
3. Захарова І. Г. Інформаційні технології в освіті: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - М., 2003
4. Зубов О. В. Інформаційні технології в лінгвістиці. - М., 2004
5. Використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій у навчальному процесі: навчально-методичний посібник / Автори-упорядники: Д.П. Тевс, В. М. Подковирова, Є. І. Апольскіх, М. В, Афоніна. - Барнаул: БДПУ, 2006
6. Конопльова І. С., Чубова А. П. Комп'ютерні навчальні системи / / Учитель. - 2007. - № 5. - С. 16-17
7. Корабльов А. А. Інформаційно-телекомунікаційні технології в освітньому процесі / / Школа. - 2006. - № 2. - С. 37-39
8. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. - 2002. - № 26. - С. 3.
9. Полат Е. С., Бухаркін М. Ю., Моісеєва М. В., Петров А. Е. Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти. - М., 2001
10. Судаков О. В. Формування інформаційно-освітнього середовища / / Школа. - 2006. - № 2. - С. 49-59