Сценарій літературно-музичної композиції до 200 — річчя з дня народження Т.Г.Шевченка.

Сценарій літературно-музичної композиції до 200 - річчя з дня народження Т.Г.Шевченка.
Ведуча: Тарас Григорович Шевченко – національний поет ,Великий Кобзар українського народу. І сьогодні ми відзначаємо 200 років з дня його народження. Відродженню природи і відродженню національної свідомості ми присвячуємо наш літературний вечір.
Ведуча:
Весна прийшла в своїм убранні,
Як в різні роки і віки .
Іще мороз був на світанні.
А зараз глянь-течуть струмки.
(Веснянка, виступ ансамблю )
Ведуча:
Щовесни,коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Учень 1: Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.
Учень 2: Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо… (Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.
Учень 3: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,
Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.
У розкриллі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий Тарас.
(Український танок з рушниками.)
Ведуча:
Життя нашого поета таке дивне,що,слухаючи про нього,можна було б сказати,що це легенда,коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета,як починаються казки.
За широкими морями,за лісами дрімучими,ще й за горами кам’яними в не нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми ,заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга – царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зв’язано , говорити – заказано,ходили німі…
Ведуча:
Україна…В одному вже тільки слові і для нашого вуха,і навіть для вуха чужинців ціла музика смутку і жалю…
Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть…Україна – це царське та панське безмежне свавілля. Праця до сьомого поту…
Світяться злидні.
Україна – розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі.
Ведуча:
Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю 9 березня за новим стилем, темної ночі,перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті
Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда,блиснув у вікні єдиний на все село огник, народилась нова панові кріпацька душа,а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко…
(Запалюється свічка біля портрета Шевченка)
Учень 4:
Не на шовкових пелюшках,
Не у величому палаці-
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі,тьми і праці!
(Вірш «Мені тринадцятий минало»)
Учень 5:
Нещасна мати сповила
Його малого…й зажурилась…
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась.
В вікні сивіла ранку мла,
А батько слав панам прокляття,
Не знав,що мужнього орла
Він виростить в кріпацькій хаті. « Чорнобривці»
Учень 6:
Не знала й мати, що Тарас
Вогнистим віршем, мов стрілою,
Зразить панів у грізний час,
Покличе скривджених до бою.
Учень 7:
І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою -
І пісня дивно полилась,
Повита вічною журбою.
Вірш «Думи мої» (починається та закінчується капелою бандуристів)
Ведуча: Вірші Шевченко почав писати ще до звільнення з кріпацтва. Вісім творів було об’єднано у збірці «Кобзар»,що побачила світ навесні 1840 року. Невеличка збірочка стала епохальним явищем в історії духовного життя українського народу.
«Реве та стогне …» ( і капела бандуристів)
Учень 8:
Твій голос летить над вікнами
І вічний думок твоїх лет.
Ти - вічно з народом ,ти – з нами,
Великий народний поет!
Ведуча: У 1841 році окремим виданням вийшла поема « Гайдамаки». Поет звертається до героїчної історії українського народу,закликає сучасників згадати минулу славу та братися до боротьби за свободу.
( Уривок з поеми «Гайдамаки»)
Ведуча:Уже в ранній період творчості виявляється головна риса його поезій – глибока народність. Усе життя поет був відданий своєму народові.
Ведуча: «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу» - писав Т.Шевченко.
Ведуча:Тому так просто й безпосередньо відтворював поет думи і почуття простих українців.
(Уривок з поеми «Катерина»)
Він наша гордість і слава,
Рідного слова окраса!
Він народився в неволі,
Виріс борцем проти гніту,
Бився за щастя народу,
Бивсь проти рабського світу.
І не здолала поета
Царська тюрма і кайдани.
І не заборонили Тараса
Царські сатрапи – тирани.
(Уривок з поеми «Сон»)
Ведуча:Перебуваючи в ув’язненні та на засланні, поет лише думкою на Україну, малює в уяві рідні серцю пейзажі.
(«Садок вишневий …» та пісня «Червона калина»)
Ведуча:
Тим він рідний кожному серцю.
Що народові душу свою віддав.
Тим і сучасний у всякий час він –
Вінок із пісень народ йому склав.
Ведуча:
І мрії всі його здійсняться знову!
Ми віримо , що в наш нелегкий час
Як заповіт, ми збережемо рідну мову,
Найкращу мову, що любив Тарас.
Учень 9 :
Провіснику волі,великий титане,
Справдилися думи пророчі твої,
Приймай же данину любові і шани
Од рідної Вкраїни – твоєї сім’ї !
Чолом тобі, славний Кобзарю, чолом !
Спи тихо й спокійно над сивим Дніпром!
Ведуча: 10 років заслання за революційні поезії, що викривали царський уряд,підірвали здоров’я нашого поета.10 березня 1861 року перестало битися його гаряче серце. Тарас був похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а потім було перевезено його тіло на Чернечу гору в Канів (як і заповідав поет).
Ведуча: Він поет наш,він поет народний , він національний поет. У ці дні, святкуючи день народження Великого Кобзаря ,ми ще раз звертаємося до його творчості,до його прекрасних віршів і поем, до його прекрасного образу.
Хотілося б жити так,як Шевченко. Хотілося б творити так , як Шевченко. Хотілося б любити талановиту,співучу,мальовничу Україну так, як Шевченко. (Пісня «Заповіт»)