Тарас Шевченко как художник
| Разделы | Литература, Лингвистика |
| Тип | |
| Формат |
 Microsoft Word
|
| Язык | Украинский |
| Загрузить архив: | |
| Файл: ref-14983.zip (36kb [zip], Скачиваний: 222) скачать |
Мистецька спадщинаТ.Г.Шевченка – твориживопису іграфіки,щоїхвиконав Шевченковрізній техніціпротягомусього життя.Збереглося835 творів,щодійшли донашогочасу в оригіналахічастково вгравюрахна металійдереві вітчизнянихізарубіжних граверів,атакож укопіях,що їхвиконалихудожники шезажиття Шевченка.уявленняпромистецьку спадщинуШевченкадоповнюють данніпропонад 270втраченихі досінезнайдених робіт.Живописні й графічнітвориза часомвиконанняїх датуються1830-1861рр.й територіальнопов*язаніз Росією,Україноюі Казахстаном.Зажанрами – це портрети,композиції наміфологічні, історичнітапобутові теми,архітектурніпейзажі йкраєвиди.Виконано їхутехніці олійногописьмана полотні,атакож аквареллю,сепією,тушшю, свинцевимолівцемта втехніціофорта наокремихаркушах білого,кольо- ровогота тонованогопаперурізни розмірів,атакож уп*ятьохальбомах. Значнучастинумистецької спадщиниШевченкастановлять завершеніроботи,але неменшцінними длярозуміннятворчого шляхуйрозкриття творчогометодухудожника єййого численніескізи,етюди, начеркитаучбові студії.Зусіх творівлишенезначна частинамаєавторські підписи,написиі щеменша – авторськідати. Вивченнямистецькоїспадщини Шевченкавнаш часдаломожливість встановитимаксимальноточні дативиконаннябагатьох йогохудожніхробіт, визначитиосновніетапи розвиткутворчостімитця зажанрами,тематикою йформальнимиознаками. Зачасомвиконання всіживописній графічнітвориШевченка можнаподілитина триперіоди:від першихробітдоакадемічногочасу ідозаслання (1830-1847рр),творироків заслання (1847-1857рр)іроботи, виконаніпісля поверненняззаслання досмертіхудожника (1857-1861рр).В межахкожногоз цихперіодівпростежуються йкоротшіза часометапи,які об*єднуютьтворине тількизапевною тематикою,ай захудожньоювартістюїх ізатехнічними засобамивиконання.
За свідченнямсамогоШевченка, малювативінпочав зранньогодитинства – “хрестамий візерункамиз квітками” (вірш“А.О.Козачковсько-
му”)обводив сторінкивсаморобному зошиті (1822-1826рр),аколи бувупанаП.Енгельгардта козачком, - перемальовувавлубки (1829).Здоакадеміч-нихробіт збереглисямалюноколівцем “Погруддяжінки”(1830),акварельний портретП.Енгельгардта (1833),“Голова жінки”(1834),портретиКатерини АбазиіЄ. Гребінки (обидва – 1837), серіякомпозиційна історичнітеми – “СмертьЛукреції” (1835),“Смерть Олега,князядревлянського”,“Александр Македонськийвиявляєдовір*я своємулікаревіФіліппу” і“СмертьВіргінії”(всі - 1836),“Смерть БогданаХмельницького” (1836-1837)і“Смерть Сократа”(1837).Ці творинезважаючина несамостійністьчастинизних (“Погруддяжінки”перемальовано зневідомогооригіналу, аокремімалюнки наісторичнітеми зробленоназразок композицій,рекомендованихдля екзаменаційнихробітвступникам доакадеміїмистецтв), свідчатьпроте, щощедо переїздувПетербург Шевченконабувзначної вправностівмалюванні олівцем,ав Петербурзі,очевиднозавдяки роботіуВ. Ширяєва,порадамІ. Сошенкатапраці вкласахТовариства заохлчуванняхудожників,він упершепочавпрацювати тушшю-пером іособливо успішно – акварельними фарбами.Цедало Шевченковізмогупідготуватися довступув Академіюмистецтв.У роботаххудожникадоакадемічногоперіоду вжеяскравовиявився інтересдосуспільновагомихтем. Йогокомпозиціїстверджують патріотизм,людськугідність, виражаютьпротестпроти насильства.Вних Шевченковпершезвертається довітчизняноїісторії.
Мистецькаспадщина Шевченкаперіодувід вступудоАкадемії мистецтвідо заслання (1838-1847рр) становитьокремугрупу живописнихіграфічних творів,щовідзначається широкоютематикою,появою новихжанріві новимспіввідноеннямміж ними,значнимудосконаленнямопанованих технічнихзасобіввираження ізверненнядо нових.Натворах Шевченкацьогоперіоду особливопомітнийвплив К. Брюллова:певнаідеалізація зображуваного,романтичнапіднесеність, деякаумовністьколориту. Разомзтим Шевченковчивсяв ньогомайстерностікомпозиції, реалістичногорисунка,мистецтва портрета.Вцей жечасвін починаєвиступатияк представниккритичногореалізму. Вмежахцього періодувиразнопростежуються етапивнутрішньогорозвитку митця.Першийетап припадаєна1838-1843рр (допершої подорожінаУкраїіну). Значнучастинутворчості Шевченкацихроків становлятьстудійніроботи – рисункиолівцем, вуглемтатвори, виконаніолійнимифарбами. Середних – окремірисунки згіпсовихмоделей, а більшістьзображенняживої натури (натурщикиврізних позахтазмальовки знатурисвоїх товаришівпоАкадемії). Доцієїгрупи належитьівиконана олієюкомпозиція“Натурщик впозісв. Себастіяна”(1840-1841рр).Виходячи замежісуто учбовихзавдань,Шевченко працюєвцей часйнад натуроювласної“постановки” (акварелі“Жінка вліжку”1839-1840;“Натурщиця”1840).Багато увагиприділяввін копіюваннютворівсвого вчителяК. Брюллова (жанровікомпозиції “перерванепобачення”,“Сон бабусііонучки” – обидві1839-1840). Роботанадцими копіямидопомоглаШевченкові увійтивтворчу лабораторіювидатногохудожника, сприялаудосконаленнюмайстерності вакварельномуживопису. Впершіроки перебуваннявАкадемії Шевченковиконувавпортрети, історичнітажанрові композиціїтаілюстрації (олівець,акварель, олійніфарби).Опанування основамирисункаі тежнікоюживописупозначалося напрофесійномурівні оригінальнихробіт,а зтворчимзростанням митцяійого студійнімалюнкинабували високоїхудожньоїцінності. Впортретах,які художниквиконувавнайчастішена замовлення,вінне задовольнявсялишелише зовнішньоюсхожістю,а прагнуввідтворитиобраз людини,рисиїї характеру.Вершиноюв цьомужанріШевченка академічногочасує виконанийолієюавтопортрет (1840),з якогопочинаєтьсягалерея автопортретів.Нечисленіжанрві композиціїмитцяцього періодуєетапними вісторіїукраїнського мистецтва.Сепія“Хлопчик зсобакоюв лісі”(1840)тематичноблизька донезнайденоїкартини “Хлопчик-жебрак,щодає хлібсобаці”,яку радаакадеміїмистецтв 1840відзначиласрібною медаллю2-гоступеня. Такоїжнагороди удостоєной композицію“Циганка-ворожка” (1841).Картина “Катерина” (1842),виконаолійними фарбами,ввійшлав скарбницюукраїнськогопобутового живописуякодин зпершихтворів критичногореалізму.Жанрові твориШевченкаправдиво іпоетичнозображують життяукраїнськогонароду, глибше,ніжце булодотого вукраїнськомумистецтві, підносятьсоціальніпроблеми. Успіхижанристапозначились інабагатьох ілюстраціяхШевченка,які висунулийогов число відомихілюстраторів. Упершіроки навчаннявАкадемії мистецтвШевченкопочав працювативпейзажному жанрі.Роботиостаннього періодуперебуванняв Академіїсвідчатьпро докоріннийзламу творчостіхудожника.Перша подорожнаУкраїну (квітень1843 – лютий1844)визначила тематикуіхарактер творівмитця,їхні жанриіспіввідношенняміж ними.НаУкраїні Шевченкодаліпрацював надпортретом,застосовуючи переважноолійніфарби (портретиМаєвської, Г. Закревської,П.Закревського, дітейВ.М. Рєпніна).Ці творинабгатовиразніші, глибше,ніжакварельні портретипопередньогоперіоду, розкриваютьвнутрішнійсвіт портретованих.Вонисвідчать іпроуспіхи художникавоволодінні технікоюолійногоживопису. Новийзахарактером ітехнікоювиконання (туш,перо-штрих, анеконтур, якукомпозиціях доакадемічногоперіоду)автопортрет Шевченка1843.Рисунок тутнібипередував творам,виконаниму техніціофорта.Мистецький доробокШевченкачасу перебуваннянаУкраїні складаютьпортрети,підготовчі роботидо“Живописной Украины”, виконаніолієюдві картини – “Селянськародина”та “Напасіці”,пейзажі (теперяк провіднийжанр),а такожч исленнірисунки, середякихі “Вдовинахатана Україні”та“Хата батьківТ.Г. Шевченкав с.Кирилівці”.Всі ціроботисвідчать провеликийінтерес митцядожиття українськогонародуі цогопобуту,до природийісторичного минулогоУкраїни,про либокесоціальнеспрямування творчостіхудожника.У програмідо“Живописной Украины” впершевукраїнськоиу мистецтвіпроголошенодумку просоціальнуроль образотворчогомистецтва,а самевиданняпоклало початокрозвитковів українськомумиствецтвіофорта.
ТворчістьШевченка періодувідзакінчення Академіїдозаслання характеризуютьпереважнопортрет іпейзаж.Відомо 17портретівцього часу,виконанихолією, аквареллюіолівцем,- свідчення майстерностіі популярностіШевченкаяк портретистасередшироких кілукраїнськоїінтелігенції. Впейзажах,виконаних аквареллютаолівцем, переважаєзамилуванняпросторами, затишнимикуточкамиі особливодеревамиз їхнім вибагливимі складнимрисунком.Композицію тутпобудованона другомуплані;пізніше, десьзліта 1845,спостерігаютьсяперші спроби датиітретій план.Великемісце втворчостіШевченка вцейчас посідавісторичнийпейзаж,що зумовленороботоюхудожника вКиївськійархеографічнійкомісії, дляякоївін змальовувавархітектурніпам*ятки йісторичнімісця. Вцихтворах високамайстерністьпоєднуються знауково-документальноюточністю.
Ретельневивчення мистецькоїспадщиниШевченка, зосередженнявсіхйого творівуспеціальному музеї,публікаціяїх вакадемічномувиданні (1961-1964)дали змогуоб*єктивнооцінити великийза обсягомізначний замистецькоювартістю доробокхудожникаперіоду заслання.Незважаючина царськузаборону,Шевченко врокинедолі працювавбагато плідно вусіхвластивих йомуйранішежанрах. Всьоговідомо124 завершенітворий 220екскізівта начерків,створенихтоді. Змінилисятількиспіввідношенняміж жанрами,питомавага кожногозних узагальномудоробку митця.Найпліднішевін працювавужанрі пейзажу – цьомувеликоюмірою сприялаучастьв АральськійіКаратауській експедиціях.Найчастішехудожникові доводилосяфіксуватинатуру нашвидку – звідсиначерковийхарактер робіт,особливорисунків ухудожніхальбомах. Цірисункидуже лаконічні,частоце лишеконтуриабо контурзнезначною штриховкою.Деякіпейзажі часуАральськоїекспедиції ШевченкозавершуваввжевОренбурзі заолівцевимирисунками зпомітками“для пам*яті”,ачастіше покладавсянасвою вийнятковузоровупам*ять. Провеликуспостережливістьхудожника говорятьічисленні пейзажі, наяких надзвичайнотонкозображено деталінетільки напершому плані,а йнадругому ітретьому.З особливоюсилоюспостережливістьмитця виявляєтьсявчисленних малюнкахнауково-допоміжногохарактеру ззображеннямструктури берегів Аральськогоморята скельіурвищ, щобуливажливими длягеологічноїхарактеристикимісцевості. Такийфіліграннийрисунок, непозбавленнийі великоїхудожньоїцінності, очевидно,прислуживсямитцеві дляпізнішоїроботи в офорті.ПейзажіШевченка часуобохекспедицій відрізняютьсявідйого пейзажівпопередньогоперіоду перевагоювних другогоітретього планів,видовженоюкомпозицією приширокому,часто вдкритомуобріїй надзвичайнобагатим і тонкимколоритмом.У глибокоемоційнихі розмаїтихзанастроєм аквареляхШевченковиступає яквидатниймайстер цієїтехніки.Його пейзажідудеточео іправдивовідображають природуказахськогокраю, їїсвоєріднукрасу. Особливемісцев художнійспадщиніШевченка роківзасланняналежить жанровимкомпозиціям,що становлятькількаокремих тематичнихгруп.Одна знихпризначена побутовіказахськогонароду (сепії “Казахивюрті”, “Казахськастоянкана Косаралі”,“Казахськийхлопчик розпалюєгрубку”,“ Казахський хлопчик дрімаєбіля грубки”,“Казахибіля вогню”таакварель “Казахнаконі”, всі1848-1849рр).Ще більшезмальовокз життяказахіву дорожніхальбомаххудожника (екскізиіначерки дозакінченихсепій іакварелей).Значної розмаїтостіісоціальної гостротиказахівтема набулавдругий періодзасланняпоета (сепії “Тріо”,1851;“Пісня молодогоказаха”,1851-1857; “Байгушіпідвікном”, 1855-1856 і“КазашкаКатя”,1856-1857).У деякітвори (“Т. Г. Шевченкоі байгуші”,“Т. Г.Шевченко іказахськийхлопчик, щограєтьсяз кішкою”1856-1857)художник вводитьсвійавтопортрет. ЦимШевченкопідкреслює своєглибокеспівчуття додоліказахського народу.
Окрему групустановлятькомпозиції наісторичні,міфологічні, літературнітабіблійні теми (“Благословіннядітей”,“Телемак наостровіКаліпсо”, “РобінзонКрузо”,“Самаритянка”,“Казашка”, “Мілон Кротонський”,“Нарціс танімфаЕхо”, “Св.Себастіан”,“Умираючий гладіатор”,всі – 1856).Всім їмвластивеглибоке психологічнетрактуванняобразів.
Третя,цілком самостійна,групажанрових композиційцесепія сепій“Притчапроблудногосина”, якуШевченкомав намірвідтворитив гравюрі.Викриттяексплуататорськоголаду досягаєтутнайбільшої гостроти.
Портретнітвори Шевченкароківзаслання виконанопереважносепією абоіталійськимолівцем (лише кілька портретівв Оренбурзі – аквареллю).Вонидосконаліші щодокомпозиційноїпобудови, глибшерозкриваютьпсихологі-чнийстан портретованихіявляють собоюновийкрок урозвиткуреалізму художника.ЧастоШевченко вводитьпортретужанровікомпозиції (“О.Бу-таков і фельдшерО. Істомін підчас зимівлі на Косаралі”1848-1849; “Т.Г.Шев-ченко середтоваришів” 1856;“Т.Г. Шевченкомалюєтовариша” 1855-1857).
ТворчістьШевченка роківзасланняпереконливо доводить,що,всупереч твердженнямбіографівпоета збуржуазно-націоналістичноготабору, вінневтратив здібностейхудожника,а йдосягяк митейьщевищого рівнявусіх жанрахпортретному,пейзажному йпобутовому.В йоготворахцього часунаповну силупролуналасоціальна тема йвиявиласяінтернаціоналіст-ськапозиція художника.Крімтого, творироківзаслання свідчатьпроте, щоШевченкобувши відірванимвідакадемії, незабувавпро неї.Безсумнівнийвідгомін академічноїшколивідчувається увиконаниххудожником уцейчас композиціяхнаісторичні, міфологічнійлітературні теми.ПієтетШевченка доАкадеміїмистецтв стверджуютьнаписанана засланніавтобіографічнаповість “Художник”тазаписи у“Щоденнику”.
Мистецькаспадщина Шевченкаостанньогоперіоду життякількісноневелика. Вцейчас вінбагатопрацював надофортомі досягуньому, порівнянозофортом 1844,новмхуспіхів. Середпейзажівпереважають етюди йначерки, виконані1857на пароплаві,колипоет їхавзАстрахані доНижньогоНовгорода, такраєвиди,створені наУкраїніпід частретьоїподорожі 1859 (вийняткомхібащо єофорти“Вечір вАльбанопоблизу Рима.Ліс” – затвором М.Лебедєвата “Мангишлацькийсад” – завласним малюнком).Усіці пейзажінезалежновід міриїхньоїзавершеності, свідчатьпрозрослу майстерністьШевченка-пейзажистав останнійперіоджиття. Цевиявляєтьсяв підкресленнідругогоі третьогопланів,у побудовікомпозиціїна широкомуобріїта уперевазіповітряної перспективинадлінійною, вглибокійліричності таемоційностікраєвидів.
Дожанрових композицій Шевченко звертавсялишеповернувшись до Петербургата його майжевиключено в зв*язкузроботами вофорті(“Дві дівчини”,”Святародина”,”Притча проробітників навинограднику”).Всі-1858 “Самасобі своїйгосподі”. “Приятелі”,“Старец накладовищі”, всі-1859).Особливий інтересявляють портретироботиШевченка останньогоперіодуйого творчості.Їхвідомо 41.Усеце -завершенітвори, крімневеликогорисунка олівцем – портретаО. Герцена,спокійногов НижньомуНовгороді.Портрети виконаноітал.Олівцем ікрейдоюна тонованомупаперіта втехніціофорта. Дляпортретіволівцем характернісмілива,соковита лініяйсоковитий штрих.Шевченконамалював їхнапароплаві
підчас переїздупоВолзі, потімуНижньому Новгороді,Москві,на Українітав Петербурзі.Вониблизькі допортретів,виконаних уНовопетровськомуукріпленні, аленабагатоконтрастніші тавиразнішіщодо внутрішньоїхарактеристикипортретованих,хоч самрисуноку нихзначнолаконічнішиї. Цілагалереяофортних автопортретів (шість)іпортрети віце-презедента петербурзькоїакадеміїмистецтв Ф.Толстогота професорівакадеміїФ. БрунітаП. Клодтайакадеміка І.Горностаєває визначнимздобуткомне лише вмистецькій спадщиніШевченка,а йвуьому тогочасномуофорті.
Шевченкозробив великийвнесоку розвитокпортрета,побутового жанруіпейзажу. Вінвиступавяк одинзперших натойчас офористівУкраїний Росії.Йогореалістична творчістьсповненавеликого соціально-викривального змістуйвідзначається глибокоюнародністю,інтернаціональ-нимимотивами ігуманізмом.Твори Шевченкамаливплив навесьрозвиток українськогомистецтва,вони служатьжиттєдайнимджерелом длябагатьохпоколінь українськиххудожників.Мистецька спадщинаШевченкавизначає йоговидатнемісце вісторіїне лишеукраїнського,а йсвітовогомистецтва.
АвтопортретиТ.Г. Шевченка – власнізображеня, які художникстворювавпротягом усьогожиття.Найраніший звідомихтепер автопортретів (полотно, олія,43*45,в овалі,ДМШ)виконано напочатку1840 вПетербурзі.Це одназперших спробШевченкамалювати олійнимифарбами. Утворі – романтичнопіднесений образмолодогопоета-художника.В манерівиконання – влегких лесируваннях,щоподекуди поєднуєтьсязкорпусним накладаннямфарб,у витонченомумалюнку,в довершеномупластичномумоделюванні, вколориті,побудованому насиньо-зеленихтонах звикрапленнямчервоних, аголовнев романтичномузабарвленніобразу – виразновідчувається впливК.Брюллова. Твірнезавершено.
Автопортрет (папір,туш, перо,22,7*18,4,приватна збірка,Москва),нарисований вЯготині23 – 26.IX 1843іподарований В.Репнінійразом зрукописомпоеми “Тризна”,зображуєШевченка зароботою.Тут виразнопереданеуважне сприйняттямолодимхудожником навколишньогожиття.Портрет виконановільним,упевненим штрихом,близькимдо манеририсуванняголкою наміді.
Автопотрет,виконаний укінцісерпня 1845 (папір,олія,17*13,3, ДМШ)іподарований Н.Тарановській,немовби розвиваєідеюпопереднього. Вінграничнопростий, яснийзаформою. Шевченконаньому сповненийенергії,внутрішньої сили,рішучості.До 1845належитьі автопортретзісвічкою, відомийзаофортом Шевченка1860.В альбомі1845є начеркцьоготвору олівцем.Ізспогадів А.Козачковськоговідомо, щов1845 Шевченкомайжезавершив роботуще над однимавтопортретом,в якомуподавобраз “народногопоета,влучно схопленийухвилину йогопоетичногонатхнення”. Цейтвірне зберігся.
Кількаавтопортретів Шевченкостворивпід часперебуванняна засланні.Першийавтопортрет (папір,олія, 12,7*9,9,ДМШ),порушивши царськузаборонуписати імалювати,він намалювавміж23/06 і11/121847 вОрськійфортеці, яктількитуди прибув,і11/12 1847надіславА. Лизогубові. Цепортретпоета всолдатськомумундирі йкашкеті-безкозирці.Тяжкі мукивженаклали відбитокнаобличчя Шевченка,наякому вражаютьширокорозкриті, сповненіскорботиочі.
Зпортретів, виконанихпідчас перебванняШевченкав Аральськійекспедиції(1848-1849), донасдійшов лише один (папір,сепія,15,6*12,9, Лвів.Музейукраїнського мистецтва),щойого художникнезабаромподарував А.ВенгжиновськомувОренбурзі.Шевченко зображаєсебеу вбранні,якеносив векспедиції, - звичайномуцивільному платтіісвітлому кашкетізвеликим козирком,наобличчі – слідивтоми віднелегкихмандрів. Доцьоготвору близькітрипортрети (полотно,олія, закомпонованийвовалі, відтворенийукнижці О.Новицького“Тарас Шевченкоякмаляр”, Лвів – Москва,1914,де теперцейпортрет – невідомо;полотно, олія,24,5*19,8,ДМШ; полотно,олія,26,2*21,4, ДМШ),якіщодо авторствапотребуютьдеякого дослідження:досіне встановленочице Шевченковіавтопортрети,чи копіїабоваріанти, виконанііншимихудожниками. Долянамальованогопід часАральськоїекспедиції автопортрета,надісланогоВ. Репніній14/111849, черезтритижні післяповерненнядо Оренбурга,невідома.
Зачасів
перебуванняШевченкав
Оренбурзізбереглисядва
автопортрети.
Одинз
них (папір,сепія,білило,
24,3*18,1,ДМШ)виконано
непізніше29/12
1849іподарованого
Ф.Лазаревському.Шевченко
зобразивсебев
цивільномуодязі – усвітлій
куртці,з-підякої
виднокомірбілої
сорочки.Наобличчі
відчуваєтьсядушевнийспокій.
Втому,що
поетзобразивсебе
так,певно,мало
значенняте,що
вцейчасвінжив
невжахливих
умовахсолдатськоїказарми,
анаприватній
квартирі,середдрузів
імавзмогу
малювати.Психологічноюхарактеристикоюдо
цьоготворублизький
автопортретусолдатському
мундирізпогонами
(папір,сепія,16,2*13,
ДМШ),щойого
Шевченко29/121849
надіславА.Лизогубові.
Поеттодіще
сподівавсянаполегшення
своєїдолі,чекав
підвищенняузванні
доунтер-офіцерай
офіційногодозволумалювати.
Танезабаром,після
арештузапорушення
царськоїцарськоїзаборони
імайжепіврічного
слідства,цогозаслано
доНовопетровськогоукріплення.
ТутШевченкостворив
новіавтопортрети –
вражаючоїсилихудожні
документипросім
роківнелюдськихфізичних
іморальнихмук,
але – всуперечусьому – йнатхненної,
подвижницької,героїчноїтворчої
праці.Доцих
роківналежитьнизка
сюжетних,жанровихмалюнків,
уякіхудожник
ввів автопортрети.Підчас
експедииціїдоКаратау він
виконавмалюнок“Шевченко
середтоваришів”,на
якомузобразивсебе
замалюваннямразом з
Б.Залеськимі
Л.Турно.Його
зображенняблизькетут
доавтопортрета,створеного
влипні-серпні1851
йподарованоБ.
Залеському.Наостанні
рокиперебуванняхудожника
уНовопетрівськомуукріпленні
припадаємалюнок“Шевченко
малюєтовариша”,девін
зобразивсебеза
роботоювкибитці,
щоїїспеціально
поставивдлянього
усадубіля
укріпленняІ.Усков.
Нацихмалюнках
відтворенообразШевченка,
обстановку,вякій
вінтодіперебував,
переданойогозахоплення
мистецтвом.
Важливемісце втворчомудоробку Шевченкацьогочасу посідаютьжанровімалюнки “Шевченкойбайгуші” та“Шевченкой казахськийхлопчик,що граєтьсязкішкою”. Доякиххудожник ввівавтопортрети.Щоб підкреслитивірогідністьзображеного йпередатисвоє співчуттягнобленомутоді, приреченомуназлидні іголод,казахському народові.Автопортрети,подані силуетом,єна малюнках“Казарма”та “Караколодкою” (обидва – 1856-1857рр).УНовопетровськомуукріпленні Шевченконамалювавтакож дваавтопортрети,один зяких3/11 854передавз М.Семеновиму дарунокО.Бодянському, адругийнадіслав 22/41857Я. Кухаренкові.Обидватвори незбереглися.На першомунапідставі листадоО. Бодянського,художникзобразив себевцивільному вбранні.Другий – відомийз фоторепродукції,щозберегласся в архівіОлениПчілки. Йогонамальованосепією; якможнасудити зтого,що Шевченкотуттак самозобразивсебе уцивільномуодязі, цейпортретвиконано 1853-1854рр.
Повертаючисьіз заслання,вНижньому НовгородіШевченконамалював щедваавтопортрети. Перший (тон,папір,італійський табілийолівці, 31,4*24,6,ДМШ),виконаний непізніше28/11 1857,авторподарував М.С.Щепкіну. Другий (тон,папір,італійський табілийолівці, 25,5*21,2,ДМШ),виконаний непізніше4/1 1858,надіславтоді жзП. А.Овсянниковиму дарунокМ.Лазаревському.В обохтворахпостає образсильноїдухом людини,якавийшла незламноюзнайтяжчих випробувань. М. Лазаревський зподарованого йомуавтопортретазамовив 25фотокопій,щоб поширюватиїхсеред друзівізнайомих.
Більшістьавтопортретів,створених уПетербурзів останнірокижиття, Шевченковиконавтехнікою офорта.Працюючинад ними,вінчасто користувавсяфотографіями.Перший автопортрет – утемномукостюмі (папір,офорт, 16,1*12,3,створенийза фотографієюкінця50-х років) – виконанонепізніше 14/31860р.З цьоготворузбереглися такожвідбиткитретього стану (16,1*12,5),дефон вкритотонкимшаром акватинти.Автопортретпройнятий глибокимліризмом.Вражає виразочей,якого ранішевавтопортретах небуло: вних ісум,і ніжність,ітепле співчуття.Цевираз “ласкавий,майженіжний”, якийпомітивв очаххудожника І. Тургенєв.Незабаромза фотографією,зробленоюнаприкінці березня1858,хробленодругий автопортрет – збородою,в кожусіішапці (папір, офорт,16,9*12,5),який можнодатуватине пізнішеяк4/4 1860.Ретельноопрацювавши обличчяйвиділивши йоголегкимштрихуванням натлінавколо голови,Шевченковільно вначерковійманері, накресливубранняй покладенунаколіно руку,щонадало образовісвоєрідногоартистизму. Замаллюнком,виконаним 1845,,що йогоШевченковідшукав, вінутравні 1860створив автопортрет ізсвічкою (папір,офорт, акватинта,16,4*13),в якомумайстернопередав ефектосвітлення – боротьбусвітла й темряви,внаслідокчого твірнабувсимволічного звучання.В цьому автопортретіпривертєувагу розмаїтістьзастосованихтехнічних прийомів.Густим плетивом різноїсилиштрихів, підкресленихіоб*єднаних шаромакватинти,художник показав,якморок відступаєпередпереможною силоюсвітла.Обличчя модельоване прозоримиперехресним штрихами, авбраннязображене сіткоюпаралельнихліній, щоімітуютьманеру класичноїгравюрирізцемза фотографією,якузробив 1859уКиєві І. Гудовський,1860виконано автопортретусвітлому костюмі (папір,офорт,16,5*12,5). Тут наобличчі Шевченкапомітносліди тяжкоїнедуги,яка підточувалайбез тогонадламанезасланням здоров*япоета.У цьому творівідбивсятакож пригнічений стан,у якомуШевченкоповернувся доПетербургапісля арештунаУкраїні влітку1859.Якщо кожний зрозглянутихофортних автопортретівпевнугрань образуШевченка,передає тойчиінший душевнийстан,то останнійзцієї групиавтопортретів – у шапці йкожусі,створений непізніше4/12 1860зафотографією А.Деньєра,зробленою 1859,даєузагальнений образпортретованого.Твір вражає глибиноюіцілісністю характеристики.Недаремно сучасники поетавважалийого найвдалішим інайбільш схажимзусіх прижиттєвихзображеньШевченка, івінздобув найширшупаопулярність.Технічно портрет виконаногбездоганно.Офортний штрих набувтутвийняткової експрессії.Штрихуванням вкрито не лишетло навкологолови,а йусезображення; перегукуючисьзенергійним штрихом,якимпередано смушевушапкуй коміркожуха,воно надаєпортретовісвоєтідної суворості.На портреті єавторськийпідпис ідатавиконання, атакожмонограма зоблямованихколом літер,написанихенергійним розчерком.Офортні автопортрети Шевченка (естампирізнихстанів) зберігаютьсяв кількохмузеях,більшість – в ДМШ.В останні рокижиттяШевченко малювавіолійними фарбами.З чотирьох тогочаснихполотен,що дійшлидонас,три – автопортрети.В них помітнийвпливРембранта, творчістюякогоШевченко захоплювавсязамолодіі якутепер,працюючи надофортами,вивчав особливостаранно.Один з автопортретів (1859) відомий зкопії,що їївиконавК. Фловицький (44,4*35,5,ДМШ).Шевченко тут зображенийзбородою. Ефект контрастногобічного освітлення,надаючитворові великоїемоційноїналежності, невідвертає,однак, увагивідосновного – погляду Шевченка. Крім копіїК. Флавицькогоіснувалащеоднакопія (де тепер - невідомо),якувиконав художникЖебровський.Другий автопортрет зцієїгрупи (полотно,олія, 59*48,вовалі, Державниймузейукраїнського мистецтвавКиєві), виконанийнепізніше 1860,експонувавсятого жрокуна виставцівпетербурзькій академіїмистецтв.Він значно відрізнявсявідінших автопортретівхудожникатрактуванням образу:Шевченконамалював себетутмолодим парубком.З-підвисокої, зсунутоїнабакир,смушевої шапкивибмваєтьсячуб,під свиткоюбілавишивана сорочка,пов*язаначервоною стрічкою.Твір близький доавтопортретівРембранта нелишеживописно-колористичнимвирішенням – характерним поєднанням золотаво-брунатнихтонів,виразною світлотінню,а й“маскарадом”,який багатоважитьв образномуладіпортрета. Контраст міжпарубочим вбраннямісумним поглядомпройнятихсльозою очейфізичнонадламанаго, передчаснопостарілогоШевченка становитьосновниймотив твору,надаєйому глибокоготрагічногозвучання. Останній автопортрет (полотно,олія, 59*49,вовалі, ДМШ),виконаняй 1.02.1861,відтворює образбезнадійногохворого художника.Густий морок, зякоговиступає освітленетимже контрастнимбічнимсвітлом обличчяШевченкапосилює трагізмтвору.
Автопортретні зображення євдеяких краєвидахШевченказ розвинутимижанровимимотивами.
Окреме місце середавтопортретівШевченка посідаютьавтошаржі,що євальбомах 1839-1843та1846-1850, наберегахдеяких рукописівпоетата накопії малюнка “ХатабатьківТ. Г. Шевченкав селіКирилівці”,яку виконалаГ. Псьол.Ці автошаржі свідчать,щовластиве поетовіпочуттягумору незалишалойого йвнайтяжчі рокижиття.Автопортрети Шевченка – своєрідна автобіографія, написанарукоювеликого художнка-реаліста.
Незнайдені мистецькітвори Т. Г. Шевченка – твори художника, проякіє тількизгадкив йогоавтобіографії,“Щоденнику”, листуванні,повістях,архівних документахізаписах йогосучасників.Через тяжкі обставинижиттяШевченка вкрайнесприятливосклалася доляйогомистецької спадщини. До викупуз кріпацтваШевченконе мавзмогині збирати,нізберігати своїраннітвори. Багато малюнків,виконаних позакінченніпетербурзької Академіїмистецтв,якібулиуІ. ФундуклеяіМ. Сажина, загубилосяпісляарешту поета1847.Окремі малюнки, щовінїх потайнадсилавз Новопетровськогоукріпленнядрузям дляпродажу,потрапили дотретіх рук, ідевони – невідомо.Не розшукано ймалюнкирізних років,щозалишилися післясмертіпоета ібулипродані з аукціонуутравні 1861.В дожовтневий частвориШевченка колекціонувалиокреміособи. Систематично збиратиі зберігатимистецькуспадщину Шевченкасталоможливим лишепісляперемоги ВеликоїЖовтневоїсоціалістичноїреволюції. За радянськогочасу виявленоівивчено багатотворівхудожника, яківважалисявтраченими. Із скупихзгадок в автобіографічнихпоезіях ізмемуарних джерелвідомо,що Шевченкозахопленомалював удитинстві.Це були переважновізерунки,що нимивінприкрашав переписуванікнижечки,та зображеннясолдатіві коней,якимиприкрашав стінихати.Коли Шевченко служивкозачкомуП.Енгельгардта, вінперемальовувавкартини, якіприкрашалипанські покої.Подорожуючи з обозомЕнгельгардта,копіював, певно,з гравюрі лубочнихкартинокзображення історичнихосібтафольклорнихгероїв. За те,що козачокШевченко6.12.1829 перемальовувавлубочнукартину “КозакПлатов”,його знаказупана покаранорізками.Жодна з цихкопійне збереглася.Не збереглися ймалюнки,які Шевченко,працюючивмайстерніВ. Ширяєва вПетербурзі,робив білиминочамиіз скульптуруЛітньому саду.Не дійшли донасй першіШевченковіспроби вжанріакварельного портретногоживопису,до якоговінзвернувся запорадоюІ. Сошенка. Це зокремапортрет І. Нечипоренка,якийпозував Шевченкові,а такожпортрети,що їххудожниквиконав післявступудо петербурзькоїАкадеміїмистецтв: портретнареченоїДемидова, портретП. Мартоса,Солової, С. Гулака-Артемовського,В. Апрелєва таінші.Не розшукано йбільшістьмалюнків таетюдівШевченка, виконанихунавчальних класахТовариствазаохочування художниківів Академіїмистецтвдо зустрчізК. Брюлловим тапідчас навчаннявнього. Не знайденой картину“Хлопчик-жебрак,що даєхлібсобаці”, якуРадаакадемії мистецтв27.11.1840відзначила срібноюмедаллю2-го ступеня, якпершуШевченкову спробуживописуолійнии фарбами,атакож два іншітворитих років:акварель“Група сплячихжебрачок”,яку шевченкоекспонував 1842на виставцівАкадемії мистецтв,такатрину “ПаннаСотниківна”,намальована тогосамогорогк напроханняГ. Квітки-Основ*яненка.З творів, щоїхШевченко виконавна Україні 1843-1847,невідшукано портретиО. Волховського,членів родиниО. Лук*яновича,О. Шостки, О. Афанасьєва-Чужбинського, трипортретичленів родиниКатериничів,В. Забіли, синаК. Білозерського,Ю. Сребдольської,8 шаржованихрисунківчленів “товариствамочемордія”,2 малюнки“БалуВолховських”,“Будинок ХмельницькогоуСуботові”, “БудинокА. О. КозачковськоговПереяславі”, малюнки,виконаніпід часрозкопокмогили Переп*ятихибіляФастова таінші.Невідома й долябагатьох творів Шевченкачасівзаслання. Серед нихпортрети Е. Нудатова,М. Обручової,Ф. Лазаревського,О. Фролова, Є. Косарєва,М. Бажанова,дочки УсковихНаташі,жанрові малюнкизжиття казахів:“Казахськийбакса”, “Спритнийпродавець”,“Молитва довмерлих”,один здвох однойменнихмалюнків “Циган”,“Дочкахіоського гончаря”і“Сцена вказармі”;карикатури наміністраосвіти С. Увароватараїмських офіцерів;низкакраєвидів, виконанихпідчас АральськоїтаКаратауської експедицій,уНовопетровськомуукріпленні тайогооколицях. Досі нерозшукано йдвамалюнки сепієюззображенням байгушів.Відомо лише, щоШевченконадіслав їхБ. Залеському,один – у дарунок,другий – для продажу.З творів, виконанихподорозі ззаслання – на пароплаві “КнязьПожарський”та вНижньому Новгороді, не знайденопортретів В. Кишкіна,А. Шауббе,І. Гасса, А. і М.Брилкіних, Г. Попової,М. Дорохової,А. Пущиної, С. Варенцовоїз сином,М. Олєйникова;малюнки ззображеннямархітектурних пам*ятокНижньогоНовгорода. З творів останніхроків життяШевченкане розшуканопортретівГ. Суханова-Подколзіна,дочки С. Гулака-Артемовського,Н. Карташевської, АйриОлдріджа, л, ЖемчужниковаіЛ. Зотової; рисунків“Краєвидв Мошнах”,“Дуб”;копія зоднойменноготвору А. Мещерського,виконанаяк оригіналдляофорта.
Серед незнайдених творівє йавтопортретирізних років:автопортрет,що йогоШевченкопередав черезМ. Семенова 3.11.1854 зНовопетровськогоукріплення вдарунокО. Бодянському;автопортрет часівзаслання,якийусписку Г. ЧестахівськоготворівШевченка, щозалишивсяпісля смертіпоета,значиться яквиконанийнібито вОренбурзі.Не розшукано йдеякихробочих альбомівзмалюнками; єдані,що динзних бувуКиєві впольськогоархеолого йбібліологоК. Свідзінського.Деякі Шевченкові творидійшлидонаслишевгравюрах іншихмайстрів:ілюстрації дотворуМ. Надеждіна “Силаволи”та докнижкиМ. Полевого “ІсторіяСуворова…”, портретидлявидання “Русскиеполководцы”,малюнок “ЗатокабіляНовопетровськогоУкріплення”, зякогоБ. Залеський виконавофорт.Окремі твори Шевченкатепервідомі лишеуфотографіях ірепродукціях,вміщенних урізних виданнях.
Незнайдені мистецькі твориШевченкасвідчать проте,що йогохудожнійдоробок бувнабагатобільший, ніждосівідомо. І хочза тимизгадками,що євлітературі проневідшуканіі втраченітвори,важко говоритипроїхні мистецькіякості,але йсамперелік робітзначнодоповнює уявленняпромистейьку спадщинуШевченка,про різноманітністьйогоінтересів івинтковутворчу активність.