Фразеология (Поняття про фразеологізм)
| Разделы | Литература, Лингвистика |
| Тип | |
| Формат |
 Microsoft Word
|
| Язык | Украинский |
| Загрузить архив: | |
| Файл: ref-16604.zip (19kb [zip], Скачиваний: 558) скачать |
Реферат
Тема: Поняття про фразеологізм
Студентки1 курсу2 групи
стомат.факільтету
зуботехнічного відділення
ГаврильченкоДіани
г.Одеса .2003 р.
Фразеологіяяк розділнаукипро мову.
Фразеологією(гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття ,вчення) називаєтьсярозділмовознавства, щовивчає усталенімовнізвороти.
Об’єктомдослідження фразеології якрозділумовознавства єстійківислови ,їхсемантика, структура ,походження, рольумові, взаємозв’язокз іншимимовнимиодиницями , зокремасловом іреченням.
Фразеологією називають такожсукупність усталенихзворотівпевної мови. Фразеологіякожноїмови - це скарбницянароду, здобутокйого мудростійкультури , що міститьбагатийматеріал пройогоісторію ,боротьбуз гнобителямийнападниками . прозвичаї , ідеали , мріїй сподівання .Так , в усталенихзворотахпропав, як швед підПолтавою ,висипавсяхміль ізміхата йнаробивляхам лиха звучитьвідгомінборотьби з чужинцями. Усталихсловах казавпанкожух дам, та слово його тепле; богу слава , а попові дай сала –ненависть ізневагадо гнобителів . аісторіявиникнення усталенихсловосполучень перемивати кісточки , сімп’ятницьна тиждень , ніпуха ніпера та ін .піднімаєзавісу надзвичаями, віруваннями ,обрядаминашихпредків . Тому-то фразеологіяпривертає увагумовознавців, істориків, етнографів ,філософів.
Стійкесполучення , щоявляє собоюзмістовуцілісність івідтворюєтьсяв процесі мовлення, називається фразеологізмом .Наприклад: покластизуби на полицю; повіситиноса; якрак свисне ;з вогнютав полум’я.
Фразеологізми ,зодногобоку , мають ознаки , спільніз словами, словосполученнямиіреченнями , а здругого - відрізняютьсявід них.
Як і слова, фразеологізми 1) не користуютьсящоразу ,а відтворюються як готові ,наявні в мові одиниці з певним значенням, 2)Відзначаються стійкістюскладу і сталістю структури, 3)часто позначають одне поняття і вступають у синонімічнізв’язкиз словами, 4)виконуютьту ж функцію, що й слова .Наприклад: накивати п’ятами- втекти ; пасти задніх-відставати.
Навідміну від слів фразеологізми 1) складаютьсяіз самостійних одиниць мови – слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми, 2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах ,супроводжується образною характеристикою .Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й тіж компоненти ,заміна чи доповнення руйнує їх.
Фразеологічне багатство української мови.
Основні групи фразеологізмів.
З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти – чудові перлини народної мудрості .Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської( водити за носа , іду на ви) і засвоєні зовсім недавно ( з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю ).
Немає такої ділянки , галузі життя, буття народу ,які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності( ламатиголову; сушити мозок; перебирати в пам’яті) , психічного стану ( бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити ; на дибки ставати), взаємин між людьми ( посадити в калюжу ; давати прочухана; носити камінь за пазухою ) ,стану людського організму (носом клювати ; зуб на зуб не попадає ),дається оцінка людей явищ ,дій (ніриба, нім’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури ( на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки , трошки проса . трошки взута , трошки боса),образні порівняння (старий ,як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова ,як вода ,а багата ,як земля),припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді),різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.
Велику цінністьстановлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології .Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу : возвеличуютьдуховні цінності ,таврують ганебне , висміюють вади , висловлюють співчуття, поради , вчать ,наставляють і виховують людей .Наприклад: мир та лад- великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину ,а людина місце ;скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться .
Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність. Ступінь спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність їх із значенням усього звороту різні.
За ступенем структурно-семантичної спаяностіможна виділити дві групи фразеологізмів : неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти .
Значення частининеподільнихфразеологізмівне мотивується значенням складників-слів( за вухом не свербить, на гарячому зловити ,дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих ,не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних формта відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику ; от тобі й на , пиши пропало.
Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів . що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки ,прислів’я , афоризми. Наприклад : зачепити честь(самолюбство ,гордість, інтереси ); порушити питання (справу) ; охопити оком (поглядом ,зором); сльозами горю не поможеш.
Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення .
До кожного фразеологізму входить,як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече , все міняється ; решетом воду носити ; серце з перцем), повнозначне і службове слово(не промах , з пелюшок , на порі ) і навіть тільки службові слова (або-або , від і до , за й проти ).
Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов’язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад : громада - великий чоловікіНадія - передова дояркаабов серці похололо і в лісі потемніло.
За структурно-граматичним оформленням виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці , співвідносні із1) словосполученням і 2) реченням.
Фразеологічні звороти , співвідносні з словосполученнями . можуть мати структуру як підрядного ,так і сурядного словосполучення , тобто такого , що складається із незалежних одне від одного слів.
Фразеологічні одиниці типу урядних словосполучень – найчастіше поєднані сполучниками сурядності ( переважно єднальними ) повторювані повнозначні слова – іменники , прикметника . дієслова , прислівники. Наприклад : плоть і кров ; молодий та зелений ; ні живий ні мертвий ; і вашим і нашим ; ні се ні те ; і днює і ночує ; ні кує ні меле ; рано чи пізно.
Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень. Наприклад : підносити до неба ;змінити гнів на милість ; тримати в чорному тілі.
Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово. Фразеологічні одиниці , головним словом у яких є іменник , другим складником можуть мати узгоджений з ним прикметник , дієприкметник , порядковий числівник , займенник (морський вовк , дев’ятий вал , на всю губу ) , а також іменник у непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна .гра з вогнем , без сорому казка , птиця високого польоту ).
Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці – словосполучення , головнимсловом яких є дієслово . Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формахз пояснювальними словами і без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес ; робити з мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника ,займенником , неозначеною формою дієслова ,прислівником : загнати на слизьке , давати прикурити , зводити нанівець .
Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок : як сир у маслі , як у містку дірка , як корова язиком злизала.
Фразеологічні одиниці , що мають форму речення ,можуть являти собою повідомлення , що й виступає реченням ,або називати певне явище і входити до складу речення як його член . Самостійними повідомленнями є прислів’я ,приказки , крилаті вислови та ін. Наприклад : згода дім будує , а незгода руйнує ; бачили очі , що купували ; миру не ждуть – мир завойовують.
Фразеологічні одиниці типу речення , що входять до складу речення , виконуючи функцію певного члена . Наприклад : у нього грошей – к у р и н ек л ю ю т ь.
Фразеологізми ,спільні для української і російської мов , та фразеологічні відповідники.
У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталених зворотів . Частина їх прийшла в фразеологію із спільної основи - давньоруської мови , інші з’явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами.
Спільними для обох мов є фразеологізми . створені на праслов’янському мовному ґрунтіі поширені в усіх або більшості слов’янських мов (водити за ніс ; мати зуб ; як на долоні),та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки ,під гарячу руку ).Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці , засвоєні з давньоруських пам’яток , літописів тощо. Наприклад : лисиці брешуть на щити ; ламати списи ; мертві сраму не імуть .
Спільними для обох братніх мов є фразеологічні одиниці біблійного походження ,які повністю втратили релігійний зміст : глас вопіющого в пустелі ; манна небесна ; не хлібом єдиним ; терновий вінок.
У процесі розвитку української і російської мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємо обміну, так і в зв’язку з тим , що вони нерідко створюються паралельно , відбиваючі аналогічні висновки із спостережень над життям . і зараз можна назвати безліч фразеологічних одиниць , що в російській та українській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичному матеріалі . Наприклад : легкий хліб – лёгкий хлеб , бити себе в груди – бить себя в грудь .
Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів . Наприклад : на всю Іванівську, казанська сирота , діло табак , потьомкінські села.
У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів ,що походять з інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження : ахіллесовап’ята, танталові муки , гроші не пахнуть , золота середина.
Крім спільних , російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів . особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів’їв і приказок . Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову , а має в ній відповідник.
Стилістичне використання фразеологічних одиниць.
Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі .
Міжстильовиминазиваються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення .Наприклад : привертати увагу , із року в рік , робити послугу.
Міжстильовіфразеологічні зворотиявляють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення , експресивність , емоційність .
Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного , емоційно наснаженого мовлення . Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю .
Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти ,що використовуються в документах ,ділових паперах. Наприклад : оголоситидогану , взяти до уваги ,заслухавши і обговоривши.
Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі .
Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях .Усталені звороти , вживані в публіцистичному стилі . досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту.
Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту й наближаються до термінологічнихзворотів, властивих науковому стилю. Наприклад: соціалістичне змагання, бригада комуністичної праці .
Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мативплив , домогтисяуспіхів , надаватидопомогу , почеснийобов’язок .
Велика частина фразеологічних зворотів , що вживаються в публіцистичному стилі , характеризується яскраво вираженою образністю , емоційністю: арена боротьби , гонка озброєнь , сім’я єдина.
У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми , характерні для розмовно-бутового і художнього стилів . Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності й переконливості . Наприклад : Польщадля мене завжди будеблизька- побратими мої в тій землі лежать , та й з поляками я н ео д и нп у д с о л із’ї ві під час війни , і пізніш, за роки мирної праці .
Багатозначність , синонімія та антонімія фразеологічних зворотів .
Є ряд фразеологічних одиниць , зокрема серед крилатих висловів , прислів’в та приказок , які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень . Наприклад : валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути ) все до купи (намолоти , наплести , набалакати ) сім мішків ( три мішки , сім кіп , чьотири копи , три копи )гречаної вовни (і всі не повні , та й ті не повні ).
Зустрічається й зворотнє явище : скорочення фразеологізмів . Опущений компонент , правда , здебільшого живе асоціативно в свідомості ймовця ,і слухача . Наприклад : моя хата скраю (я нічого не знаю) ; скачи , враже ( як пан каже ).
З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів . Вони нерідко набівають додаткових відтінків у значенні . Так з’являються багатозначні фрзеологічні звороти . Наприклад , усталений зворот брати (близько) до серця означає : 1) переживати через щось і 2) надавати чомусь великого значення ; будуть люди ( з кого )- 1) досягне певного становища , 2)житиме з моральними нормами , 3) володіє професією .
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями , але різні за змістом усталені звороти . Скажімо , однозвучні фразеологізмидати чосу мають значення 1) битиі 2) тікати ; пускати півня- 1) підпалювати і 2) зриватись на високої ноті ; закривати очі –1) помирати , 2) бути присутнім при чіїсь смерті і3) навмисно не помічати чогось .
Досить розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми за різним життєвим досвідом , світосприйманням т.ін. усвідомлюються і характеризуються неоднаково , що обмовлює різне оформлення тієї чи іншої думки , Так з’являються синонімічні вислови – звороти , що називають одне і те ж явище з різними симантичними або стилістичними відтінками .Наприклад : дати тягу- дати драла- накивати п’ятами – взяти ноги на плечі- намастити п’яти (салом); ні се ні те – ні риба ні м’ясо – ні пава ні гава – ні риба ні рак – ні швець ні жнець.
Фразеологічні синоніми , які лексичні , об’єднуються в синонімічні ряди . Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням , а нерідко й структурно-граматично .
Слід пам’ятати , що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного рядутоді , коли вони споріднені значенням і в речені можуть виконувать оджнакові синтаксичні функції . Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень і типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду . Так, фразеологічні звороти важити головою ; ставити на кін; іти ва- банк, з одного боку , і що буде , те й буде; або пан , або пропав ; куць виграв – куць програв; або славу здобути – або дома не буду , з другого – не вступають у синонімічні зв’язки , хоч вони близькі значенням (ризикувати) .
Досить розвинена синонімія серед прислів’їв і приказок . Деякі синонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів . Наприклад : які батьки , такі й діти ; який батько , такий син ; яка хата , такий тин – який батько , такий син.
З часом синонімічні ряди фрзеологічних звортів зростають шляхом поповнення їх новими одиницями . Так , до фразеологізмів з усіх ніг ; не чуючи під собою землі ; яккуля ; як стріла та ін. додаються нові : як метиор ; як ракета ; з реактивною швидкістю ; з космічною швидкістю ; до приказок потрібний , як собаці п’ята нога ,як п’яте колесо до воза ,як сліпому телевізор та ін.
Фразеологічніантоніми – це усталені звороти , які , характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку . дають їм протилежну оцінку . Наприклад : як ракета – як черепаха ; розпускати язика – тримати язик за зубами ; ударити лихом об землю- повісити носа.
Джерела української фразеології .
Переважна більшість фразеологізмів , як і слів , за походженням є корінними українськими . Серед них виділяються спільнослов’янські , спільносхіднослов’янськіі власне українські .
До складу української фразеології входять також усталені звороти , засвоєні з інших мов . Дуже часто це вислови , поширені в багатьох мовах світу . До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і Ф.Енгельса , звороти спортивних та державних документів . Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови – висловлювання Леніна , російських письменників , фразеологізми з народної мови .
Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі , староримські , усталені звороти з західноєвропейськихмов – німецької , французької , англійської , італьянської та ін.
Основним ,невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова , якійвластиві влучність, образність . Саме влучні , метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови . Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо- професійного походження .
Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анегдадів , жартів та інших жанрів усної народної творчості : не до солі,вийшов пшик , ростуть груші на вербі .
У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям , людьми , природою : жувати жуйку ; розправляти крила ; скриготати зубами ; задирати носа .
В української фразеології віддзеркалюютьсянайрізноманітніші сфери життя народу , його історія . культура , сіспільні відносини , виробнична діяльність , морально – етичні норми , погляди , вірування , прагнення .У ряді фразеологізмівчується відгук боротьби народу з татарськими нападниками , польською шляхтою , згадуються часи козацтва ,розкриваються класова невірність , боротьба народу проти панства , бюрократизм чиновників , хабарництво .
Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою.Живе людина ,що добре знає свою справу і кажуть про неї : “Він на цьому ділі собаку з’їв “.А трапиться незугарний працівник , якийне вміє зробити того , за що взявся , як говорять : “ Зробив із лемеша швайку “ .і за кожним висловом стоїть своя , цікава історія , тепер уже забута , хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .
Так , історія фразеологізмуперемивати (перетирати) кістки ( кісточни) – займатись пересудами , обмовляти кого-небудь – зв’язана з обрядом другого поховання , яке організовувалось у східних слов’ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали , що покійника треба звільнити від грехів , зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика . Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів , пригадували життя покійного , переповідали окремі події . найскравіші сторінки біографії , говорили про характер , вихволяли , возвеличували його . Так поняття “ перемивати кістки”було пов’язане з аналізом життя , вчинків , рис людини , яку вдруге ховали . Відірвавшись від обряду по його відмиранні , вислів ось уже тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому переосмисленні .
Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку- взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливосями організації в давнину діловодства . Сьогодні , написавши будь-який діловий папір , документ , ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом . Так робили і в давнину , бо знали про своєрідність підпису кожної людини . Проте письмом у давні часиволоділо не так багато людей і неписьменні , замість підпису прикладали до паперу руку або палець ,попередньо злегка пофарбувавши їх.Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис . У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширений навіть термінрукоприкладство , яким називали підпис пазовника.
Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п ‘ятниць на тиждень, який використовуєтьсядля характеристики нестійкої , легковажної людини , яка часто міняє свої рішення , погляди , не дотримуютьс я своїх слів .
Колись існував кільт “святої п'ятниці “.Пригадайте , як шанував і боявся “святої п ‘ятниці” старик Кайдаш із твору І.Нечуя-Левицького “ Кайдашева сім’я” . На відзначення “ святої п’я тниці “ будувалися церкви , день відкриття якихвважався в певній місцевості святом . У цей день приймали й честували гостей , поминали померлих . Біля церкви збиралося багато людей ; організовувався ярмарок , велись торги , купували , продавали ,міняли ,брали в борг і повертали борги.П’ятниця ставала строковим днем , з яким зв’язували виконання обіцянок , зобов’язань . Траплялося , зрозуміло , й такі люди , які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими , перетворювались у п’ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними .Так і з’явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей .
Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію . Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання , чому ми так говоримо . а й збагачує знання про життя . історію , культуру , побут нашого народув минулому .
Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження . Це афоризми , що належать перу письменників : Караюсь , мучуся..,але не каюсь ! І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь(Т.Шевченко); Всякому городу нрав і права(Г.Сковорода);пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні(М.Коцюбинський);досвітні вогні (Л.Українка).
Розвиток фразеології після жовтня.
З розвитком мови у фразеології , як і в лексиці , відбуваються зміни , викликані змінами в соціальному , економічному , політичному і культурному житті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання . Частина фразеологізмів старіє , перестає задовольняти потреби спілкування і виходить з ужитку . Натомість зявляються нові усталені звороти .
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції архаїзувалися передусім фразеологічні звороти ,що склалися в класовому суспільстві і відбивають погляди , мораль цього суспільства. Наприклад : Купець бере торгом , піп –горлом,а мужик – горбом ; Бідняк робить , а багатому родить; З панами не міряйся чубами , бо як довгий ,то підстрижуть , як короткий , то витягнуть ; Христова наречена ; лоби голити ; ставити під аршин ; без Бога ні до порога ; жіноча річ біля припічка.Застарілі фразеологізми , як і слова , використовуються в сучасному мовленні з певною стелістичною настановою.
У радянську епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями , що відбувають великі перетворення в житті народу , його патриотизм , відданість партії , зростання науки , техніки , культури , добробуту : Жити- Вітчизні служити ; Робота спільна – як пісня весільня ; новатор виробництва , космічні брати ; як ракета , виходити на орбіту , досягти апогею.
Надбанням української фразеології після Жовтня стали висловлювання класиків марксизму – ленінізму : Революції – локомативи історії ; Релігія – опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс) .
Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами з творів радянських письменників : Партія веде ; життя єдиної родини ; Не той тепер Миргород; За всіх скажу , за всіх переболію ; мости дружби.
Збагатився в радянській час запас українськіх прислів’їв і приказок.Вони відбивають історію нашої країни , духовне зростання народу.