Програма корекції шкільної тривожності у підлітків

Разделы	Педагогика
Тип	Лабораторная
Формат	Microsoft Word
Язык	Украинский
Примечание	от редактора: автор не назвала город и учебное заведение
	Загрузить архив:
	Файл: ref-29787.zip (21kb [zip], Скачиваний: 180) скачать

Програма корекції шкільної тривожності у підлітків

Мета: зниження в підлітків рівня шкільної тривожності до ста­ну норми з контролем результату й закріпленням позитивного ефек­ту до кінця корекційної програми та через 6 місяців.

Завдання:

1. Зниження тривожності та скутості школярів.

2. Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

3. Розширення можливостей школярів, формування в них необ­хідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.

4. Формування адекватної самооцінки в підлітків.

5. Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня три­вожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.

6. Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.

7. Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань ко­рекції.

Предмет корекції: емоційна сфера підлітків.

Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психо-гімнастика, методи поведінкової корекції.

Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігрового типу, спрямовані на зниження рівня тривожності.

Очікувані результати: зниження рівня тривожності, підвищен­ня самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.

Етапи корекції:

I. Діагностичний.

II. Настановний.

III. Корекційний.

IV. Етап оцінки ефективності корекційного впливу.

І. Діагностичний етап

Мета: діагностика особливостей розвитку підлітків; виявлен­ня параметрів, що потребують корекції; формування загальної про­грами психокорекції.

Корекційна робота з підлітками проводиться шкільним психо­логом (на базі школи) або практичним психологом (на базі іншої установи) з метою зниження рівня тривожності в учнів і кращої їхньої адаптації до шкільного життя. Роботу на базі школи бажано проводити окремо за різними паралелями учнів. Даний етап при­пускає індивідуальні заняття з підлітками для того, щоб іще більше не підвищувати рівень тривожності й дати можливість школяреві звикнути до спілкування з психологом.

Заняття 1

Заняття присвячене знайомству з класом і проведенню тестуван­ня на виявлення підлітків із підвищеним рівнем шкільної тривож­ності. Для цього використовується Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса. На цьому занятті також доцільно провести соціометричне дослідження для визначення статусу кож­ного учня в класі.

Заняття 2

Заняття присвячене індивідуальному знайомству з підлітками, рівень шкільної тривожності яких вищий від норми. Заняття пе­редбачає завоювання довіри школяра, усунення скутості у спілку­ванні й остраху говорити про себе. Для визначення емоційного стану пропонують виконати малюнок (кольоровими олівцями) без якоїсь певної тематики, тобто намалювати те, що хочеться в да­ний момент.

Наприкінці заняття учневі пропонують завдання на визначення його самооцінки (Експериментальне дослідження самооцінки осо­бистості).

Заняття З

Заняття передбачає індивідуальну бесіду з метою не тільки виявлення основних факторів, що сприяють підвищеній тривож­ності підлітка, а й можливості їхнього усвідомлення учнем, а також, щоб поговорити про наболіле й виговоритися. Бесіда до­поможе також визначити коло тих людей (однокласники, бать­ки, вчителі), що викликають почуття тривоги, для наступної ро­боти з учнями.

Вправа «Не подобається — подобається»

Психолог просить підлітка поділити чистий аркуш паперу на дві половини й записати відповіді на запитання:

1) що мені не подобається у школі;

2) що мені не подобається вдома;

3) що мені не подобається взагалі в житті.

Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються в правій частині аркуша:

1) що мені подобається у школі;

2) що мені подобається вдома;

3) що мені подобається взагалі в житті.

Підлітки розповідають спочатку про те, що їм не подобаєть­ся, потім — про те, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватися послідовності відповідей: спочатку не­гативні, потім позитивні, показавши, що не так уже й погано все в житті.

Далі школяреві пропонують тест Виявлення типу темперамен­ту (Айзенк).

Заняття 4

Дане заняття заключне на етапі діагностики.

Спочатку підліткові пропонується Методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі для виявлення типу відносин, що перева­жає у малих групах. Потім проводиться бесіда, мета якої — підготу­вати школяра психологічно до роботи у групі, заспокоїти його хви­лювання, надати впевненості в собі й віри в те, що групові заняття допоможуть подолати труднощі розуміння, спілкування, непевності, побороти тривогу і страх.

II. Настановний етап

Мета: викликати бажання взаємодіяти та співпрацювати з пси­хологом, внести зміни у своє життя; зняти стан тривоги, страху, скутості; підвищити впевненість у собі й розкутість.

Настановний етап припускає зняття стресу, напруженості та скутості в підлітка шляхом розслаблення, тобто опануван­ня учнем методів релаксації. Цей етап важливий також тим, що повинен установити повну й абсолютну довіру школяра до психолога, закріпити віру в те, що позитивні зміни в житті можливі й до них потрібно прагнути. І наступний важливий підсумок даного етапу — встановлення довіри та взаєморозу­міння між членами групи, зняття емоційної напруженості підлітків.

Заняття 5

Заняття присвячене знайомству школярів між собою. І навіть якщо підлітки знайомі — це можливість по-новому глянути один на одного. Школярі сідають у коло. Психолог пояснює учням, що вони разом будуть зустрічатися на спеціальних заняттях, які не схо­жі на шкільні уроки. На заняттях будуть грати, малювати, ділитися своїми проблемами й радощами, вчитися розуміти один одного, допомагати й підтримувати.

Учасники групи ознайомлюються з правилами групової взає­модії:

1. Участь у вправах, іграх та інших видах діяльності — добро­вільна.

2. Слухати товаришів потрібно мовчки, не перебивати й не ко­ментувати.

3. Критикувати вчинок, а не людину, причому в дуже м'якій формі, бажано з конкретною порадою даному учасни­кові групи.

4. Говорити тільки те, що думаєш і відчуваєш сам, а не пере­фразувати думки інших.

5. Не обговорювати поза групою те, що відбувається в ній.

1. Гра «Знайомство»

Мета: можливість вийти з власного «Я», подивитися на себе по-іншому й у перспективі стати іншим.

Кожному учасникові групи пропонують назвати себе власним або вигаданим ім'ям, і тільки назване ім'я фігуруватиме у спілкуванні. Вибір імені говорить про те, як підліток сприймає своє Я.

2. Малювання на тему «Моє ім 'я»

Мета: невербальне символічне вираження змісту обраного імені.

Після того, як усі учасники групи назвали свої імена, підліткам пропонують подумати й намалювати малюнок «Моє ім'я», що у вигляді символів або образів відображав би зміст обраного імені. Після виконання малюнка проводиться обговорення робіт.

3. Рухлива гра «Море хвилюється»

Мета: визначення емоційного стану й передача його невербальними засобами; краще знайомство з учасниками групи; створення позитивного емоційного фону; корекція нетерплячості.

Група обирає ведучого, який повертається спиною до інших і вимовляє слова: «Море хвилюється раз». На рахунок «три» школярі повинні завмерти в незвичайній позі. Ведучий по черзі підходить до кожного учасника гри, включає його й намагається відгадати, кого й у якому емоційному стані він зобразив. Потім кожен гравець сам пояснює, що він хотів зобразити. При цьому група обов'язково ана­лізує виразні невербальні засоби передачі образу (міміка, погляд, жести, положення тулуба, стиснуті кулаки тощо), оцінює наскільки вдалим був цей вибір. Гра вчить розрізняти й читати емоційний стан інших людей, адекватно передавати свій стан. Гра також коригує нетерплячість, виховує стриманість. Керівникові групи варто звер­нути увагу на те, страшних, агресивних чудовиськ чи слабких, зля­каних тварин зображували учасники групи.

4. Вправа «Слухаємо себе»

Мета: розвиток здатності до релаксації, уміння слухати себе й визначати свій настрій; уміння діагностувати емоційне самопо­чуття учасників групи.

Школярам пропонують сісти в зручній позі, заплющити очі, розслабитися й прислухатися до себе, ніби зазирнути в себе, й по­думати: що кожний відчуває, який у нього настрій. Через кілька хвилин усі учасники групи по черзі розповідають, не розплющую­чи очей, про те, як вони почуваються і який у них настрій. Вправа дає змогу діагностувати емоційне самопочуття підлітків, сприйнят­тя ними форм і методів роботи групи.

5. Вправа «Подаруй усмішку»

Мета: навчитися знімати скутість обличчя за допомогою усміш­ки, підтримувати усмішкою, бажати добра навколишнім; створити і підтримувати позитивний емоційний фон; усувати страхи.

Психологові варто пояснити підліткам значення усмішки у житті та самопочутті людини. Напруження м'язів не тільки відображає, а й формує поганий настрій, утому, негативні емоції. Мають бути напруженими тільки ті м'язи, що необхідні, всі інші повинні бути розслабленими. Цілком розслаблена людина стирає всі негативні емоції. Усміхайтеся! За серйозного виразу обличчя напружені 17 м'язів, в усмішці — 7. Фізіологічний сміх — це вібрація й масаж, що знімають напруження. Усмішка покращить настрій вам і навко­лишнім, для усмішки шукайте приводу, провокуйте усмішку.

Усі учасники групи беруться за руки і дарують один одному усмішки: кожен підліток повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і, побажавши йому чогось гарного, усміхається. Той у свою чергу посміхається наступному сусідові і т.д.

Керівник групи цікавиться враженнями школярів від заняття, дякує групі за роботу й запрошує на наступну зустріч.

Заняття 6

1. Релаксаційний комплекс «Контраст»

Мета: навчання методів релаксації, зняття відчуття тривоги, хвилювання, емоційного напруження.

Найпростіший спосіб відпочити полягає в тому, що спочатку напружують і втомлюють м'язи, потім різко розслаблюються.

1 частина комплексу

-Зобразіть нудьгуючих людей: руки покладіть на коліна, кисті вільно опустіть, корпус нахилений уперед, голова опущена. Заплющте очі. Вдихніть носом вільно та неглибоко. Видихніть, звер­таючи увагу на свої відчуття від проходження повітря на видиху. Вдих, видих — пауза. Подихайте так, роблячи акцент на видихові.

-Зосереджуємо увагу на ногах. Підніміть пальці й напружте м'язи ніг. Тільки ніг! Напружте м'язи ніг— іще й іще— зніміть напруження. Напруження на вдиху, релакс на видихові.

- Переходимо до мускулатури тулуба. Напружте м'язи стегон і тазу— вдих, при цьому живіт утягується й опускаються ребра. Тримайте в напрузі м'язи до втоми. Під час видиху розслабтеся. Повторіть.

-Переходимо до мускулатури плечового пояса. Підніміть плечі якнайвище, напружте їх, тільки плечі, — відпочиньте на видиху. Напруження, релакс.

-Закиньте голову назад до почуття напруги — на видиху опустіть голову на груди. Ще раз.

-Тепер — руки. Стисніть кисті в кулаки. Відпочиньте. Напруж­те м'язи рук. Розслабтеся.

- Заплющте очі, стисніть губи, стисніть зуби — розгладьте ваше обличчя.

2 частина комплексу

-Тепер уся ваша мускулатура розслаблена, очі заплющені. Уваж­но внутрішнім поглядом перегляньте всі групи м'язів. Ваші ноги, ту­луб, плечі, руки, обличчя — усі м'язи тіла приємно розслаблені.

- Ви відпочиваєте.

- Ви відчуваєте приємне відчуття спокою.

-Ви спокійні, абсолютно спокійні.

-У вас гарний настрій.

-Ви спокійні й упевнені у собі.

-Побудьте в цьому приємному стані спокою.

3 частина комплексу

-Ви добре відпочили. Настав час відновити активність муску­латури. Дихайте, зосередившись на вдиху. Вдих — видих. Я буду рахувати від 10 до 0, і з кожною цифрою почуття свіжості й бадьо­рості стане охоплювати вас усе більше й більше.

-Піднімаючи носки, напружте м'язи ніг на вдиху. Видих. По­рухайте ногами. Ви відчуваєте сили у ногах. Десять.

-З невеликим зусиллям напружте м'язи стегон і тазу. Хвиля свіжості охопила весь ваш тулуб. Прогніться. Дев'ять.

-Із задоволенням знизайте плечима. Ще раз. У плечах — відчуття бадьорості й свіжості. Знизайте плечима ще. Вісім.

-Зробіть кілька рухів головою вгору-вниз, ліворуч-праворуч. Приємне відчуття м'язів тіла, що рухаються. Сім.

- Порухайте руками, злегка стисніть кисті в кулаки. Шість.

-Напружте губи, зуби. Оживіть м'язи обличчя. П'ять.

- Усе ваше тіло відчуває потребу в русі. Ви бадьорі й повні сил. Зробіть розминальні рухи всіма частинами тіла. Чотири.

-Усе ваше тіло наповнене свіжістю. Три.

-Підведіться, станьте навшпиньки. Два.

-Потягніться руками уверх. Один.

-Усміхніться, розплющте очі. Нуль.

-Як ви почуваєтеся? Поділімося враженнями.

2. Жестові етюди

Мета: навчитися кращого розуміння учасників групи, передачі своїх думок, почуттів і дій жестами, тренування спостережливості; розвитку фантазії.

Насамперед, керівник група пояснює підліткам, що жест — це важливий знак спілкування. Він допомагає точніше зрозуміти мов­ця. Кожен учасник групи одержує завдання передати жестами, без допомоги міміки й мови, певну ситуацію.

Так, один учасник групи показує жестами закінчену ситуацію, включаючи в неї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в долоні й передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки). Інші учас­ники групи показують свої ситуації.

Наступне завдання — показати колір жестом. Кожен учасник по черзі зображує свій улюблений колір жестами, а всі інші відга­дують. При цьому не можна показувати на предмети подібного кольору.

3. Бесіда «Наші страхи»

Психолог запитує школярів, які емоції для них неприємні. Підлітки перелічують негативні емоції і якщо не називають страх, психолог нагадує учням про нього. Коротко обговорюють­ся особливості емоційного стану, фізіологічні відчуття, що ви­никають під час страху (пришвидшення серцебиття, мурашки по тілу тощо). Усі разом згадують фразеологізми, пов'язані з по­чуттям страху.

4. Малювання на тему «Мій страх»

Після бесіди психолог просить дітей подумати, чого вони більше за все бояться, й намалювати свій страх. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об'єкта стра­ху, тривоги школяра. Коли виконання малюнків довершене, підлітки по черзі коротко пояснюють, чого вони бояться й що вони зобразили. Після цього керівник групи пропонує школя­рам розірвати аркуш із малюнком на дрібні шматочки і говорить про те, що тепер кожен із них переміг свій страх, що їхнього страху більше не існує, тому що розірвані аркуші потраплять у кошик зі сміттям, будуть спалені й від страхів нічого не зали­шиться.

5. Вправа «Слухаємо себе»

6. Вправа «Подаруй усмішку»

Тренінгове опанування учнями проблемно-вирішальної поведінки

Дане дослідження представляє собою тренінгову систему роботи з підлітками. Формування звички до аналізу своєї поведінки та навчання стратегії прийняття рішень проходить у вигляді дис­кусії і гри. Даний тренінг допомагає створити в учня схему, за якою можна представити модель розв'язання проблемної ситуації:

1. Сформувати проблему.

2. Зазначити усі можливі рішення.

3. Зазначити наслідки усіх цих рішень.

4. Зазначити наявні ресурси, необхідні для виконання дій.

5. Прийняти рішення.

6. Виконати дію.

Навички самоаналізу та прийняття рішень формуються внаслідок свідомого тренування. Вони допомагають будувати конструктивні взає­мовідносини, продуктивно спілкуватися з іншими людьми.

Слід зазначити й те, що дана методика вчить дитину поратися зі стресовими ситуаціями та допомагає долати тривожність, яка у підлітка породжується станом невизначеності: «Що робити?» А це дуже важливо в системі роботи щодо збереження та зміцнен­ня здоров'я, формування навичок здорового способу життя.

Зупинимося детальніше на проблемі тривожності. Причини виникнення шкільної тривожності різні. Зникає тривога за умови, коли учень починає чітко розуміти, що йому потрібно робити в певній ситуації. Учні з високим рівнем тривожності потребують особливої уваги з боку педагогів, психологів, батьків. Тривожність може бути результа­том різноманітних впливів. Серед них можна назвати наслідки будь-якої психотравми, неблагополуччя у значимій для підлітка сфері діяльності, порушення самооцінювання, внутрішньо особистісні конфлікти.

Важливо визначити шляхи допо­моги підлітку, оскільки тривожність знижує можливості дитини, успіхи в її діяльності, гальмує розвиток особистості.

ДІАГНОСТИЧНО-КОРЕКЦІЙНА ГРА «СОНІК ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ (С.П.Д.)»

Гра «С.П.Д.» використовується під час індивідуальної консультативно-корекційної роботи або є основою тренінгу для групової роботи з учнями 7-11-х класів.

Основою тренінгу є гра «С.П.Д.». Для проведення гри необхід­ний індивідуальний набір основних елементів (див. малюнок), у який входять:

1. Ігрове поле. Стандартний аркуш паперу, зафарбований рівно­мірно від білого до чорного.

2. Чоловічки. У наборі пропонуються 2 чоловічки однакової фор­ми. Один — білий, один — чорний. Це образи власного Я. Обира­ючи одного з них, ми ототожнюємо його із собою.

3. Велике коло. Це власне проблемне коло. Воно може уособлювати одну велику проблему, а може ділитися на сектори, кількість і величина яких залежать від кількості і значущості тривожних ситуацій.

4. Сонік. Казковий уявний герой, який допомагає визначити й вирішити найактуальнішу тривожну ситуацію з проблемного поля.

5. Мале коло. Це виділена з великого кола одна проблема, яку передусім необхідно вирішувати за допомогою різних прийомів.

6. Кольорові фломастери. Необхідні для виділення та кодуван­ня секторів на великому колі, кодування механізму вирішення на малому колі.

ДІАГНОСТИЧНА ФУНКЦІЯ ГРИ «С.П.Д.»

І. Розміщення ігрового поля. Воно визначає місце тривожності на даний момент, її важливість і актуальність:

1. Розміщення темного боку поля зліва від учасника показує, що тривожність пов'язана з минулим і вже втрачає свою акту­альність (позиція №1).

2. Розміщення темного боку поля зверху свідчить, що дана проб­лемна ситуація викликає високу напругу і чинить тиск на осо­бистість та її дії (позиція № 2).

3. Розміщення темної сторони поля справа від учасника свідчить про зв'язок тривожності з майбутнім. Учасник очікує ускладнень та поси­лення тривожності, динаміки негативного розвитку (позиція № 3).

4.Розміщення темної сторони поля внизу свідчить, що три­вожність не викликає надмірного напруження. Але зайва напруга існує і це заважає конструктивному спілкуванню (позиція № 4).

II. Розміщення великого кола проблем на ігровому полі.

1. Важливе значення відіграє, на якому боці ігрового поля роз­міщене велике коло проблем: на темному чи на світлому.

• Розміщення на темному полі свідчить про атмосферу високо­го напруження, підкреслює складність проблем. Одночасно підкрес­лює активну позицію щодо вирішення проблеми.

• Розміщення великого кола проблем на світлому полі свідчить про адаптованість учасника до ситуації, про відносно пасивну по­зицію щодо зміни ситуації.

2. Просторове розміщення кола проблем пов'язується з понят­тями: минуле, майбутнє, тиск зверху, зайве напруження знизу. Роз­міщення великого кола проблем на ігровому полі, залежно від позиції, показує співвідношення стану тривоги, тривожності і три­вожної ситуації.

ІІІ. Виділення на великому колі секторів.

Виділення на великому колі секторів відповідно до тривожних ситуацій, їхні розміри, позначення та колірні кодування діагносту­ють значимість проблем учасника, їхній рейтинг, пріоритетність із погляду суб'єкта. Використання кольорів дає можливість визначи­ти ставлення до проблеми та її бачення. Про це свідчать колір та інтенсивність зафарбовування. Найкраще користуватися Люшерівською інтерпретацією кольорів. Для підтвердження достовірності рекомендується провести кольоровий тест Люшера з учасниками гри або до початку гри, або після.

IV. Вибір чоловічка.

Ототожнення учасника з одним із чоловічків відображає сприй­няття себе в проблемних, тривожних ситуаціях.

1. Якщо учасник обирає чорного чоловічка — це свідчить про те, що він підсвідоме вважає, що ситуація панує над ним. У такому випадку учасник активний, але надто панікує.

2. Якщо учасник обирає білого чоловічка— це свідчить, що підсвідоме учасник уникає пошуку вирішення проблеми. Він по­сідає пасивну позицію, при цьому прагне бачити себе в позитивно­му світлі.

V. Розміщення чоловічка на ігровому полі.

Важливе розміщення чоловічка на ігровому полі відносно ве­ликого кола проблем, що свідчить про взаємозв'язок учасника із соціальним середовищем.

Розглядаються наступні позиції:

1. Справа від проблемного поля — засвідчує актуальність про­блем, їх соціальну значимість для учасника. Але процес вирішен­ня проблем уже розпочався.

2. Зліва від проблемного поля — свідчить про постійне відкла­дання вирішення у майбутнє, про страх і невпевненість учасника.

3. Зверху над колом проблем — свідчить про прагнення учасни­ка витіснити проблеми.

4. Знизу під колом проблем — показує, що учасник постійно за­йнятий думками про те, як вирішити проблеми.

5. На колі проблем зверху— відображає те, що учасник постійно крутиться в колі, навколо бачить тільки проблеми і не бачить шля­ху вивільнення із замкнутого циклу.

6. Під великим колом проблем— учасник прагне уникнути ви­рішення проблем, прагне сховатися від них. При цьому учасник з часом адаптується до проблем і до відчуття тривожності, пов'я­заного з ними, одночасно відчуваючи власне безсилля.

Якщо чорний чоловічок розміщений на темній стороні правого поля — це свідчить про виділення чорного фону і злиття з ним об'єкта. Така позиція підкреслює проблемність ситуації, але гово­рить про активність суб'єкта щодо вирішення проблем.

Якщо білий чоловічок розміщений на білій стороні поля — це злиття свідчить про пасивність ситуації, про пасивну позицію учас­ника, про затримку розвитку проблемної ситуації.

VI. Сонік.

«Сонік» допомагає визначити пріоритетний напрямок діяльності суб'єкта, учасника гри. Вибір, зроблений «Соніком», підтверджує рейтингову значимість проблеми. Тут важливо порівняти: чи збігається рейтинг сектора з вибором «Соніка». Збіг підтверджує усвідомлення значимості проблеми;

VII. Мале коло.

Маніпуляції з малим колом активізують учасника гри на рішучі дії, дають вихід накопиченим емоціям. Мале коло дає змогу виді­лити, виокремити проблемну ситуацію з великого кола проблем і цілеспрямовано з нею працювати.

ОРІЄНТОВНІ БЕСІДИ З ПІДЛІТКАМИ

Бесіда «Настрій»

1. Що означає «добре почуватися»?

2. Як ти дізнаєшся, який у тебе настрій?

3. Коли в тебе переважає хороший настрій?

4. Від чого твій нас грій псується?

5. Як ти зараз почуваєшся? Чому?

Бесіда «Бажання»

1. Чого тобі найбільше хочеться?

2. Чи здійсненне це бажання? Чому?

3. Що ти відчуватимеш, якщо воно справді здійсниться? Чому?

4. Від кого залежить здійснення цього бажання?

5. Чого ти найбільше не хочеш? Чому?

6. Що ти можеш зробити, щоб небажане не трапилося?

Бесіда «Любов»

1. Що означає «любити»?

2. Як упізнати людину, яка любить?

3. Кого ти любиш? Чому?

4. Хто любить тебе? Чому?

5. Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять?

6. Чи любиш ти себе? За що саме?

7. Чим ти собі не подобаєшся?

8. Кого ти не любиш? Чому?

9. Хто не любить тебе? Чому?

10. Чи можна прожити без любові?

11. Чим відрізняються почуття прихильності, симпатії, товарись­кості, закоханості, любові?

Бесіда «Час життя людини»

1. Як ти гадаєш, до якого віку ти доживеш?

2. Що важливе сталося з тобою, коли ти був маленьким? З Що цікаве відбулося з тобою сьогодні?

4. Які приємні (неприємні) події можуть статися з тобою:

• Найближчим часом?

• Коли закінчуватимеш школу?

• Коли будеш дорослою людиною?

• Коли станеш старим?

Бесіда «Цінність життя»

1. Чи задоволений ти своїм життям? Чому?

2. Що в житті для тебе найдорожче?

3. Чи є в тебе особисті плани? Які саме?

4.Що в житті залежить від тебе?

5. Чого ти домігся власними силами?

6. Що необхідно для перемоги?

7. Чи хороша ти людина? Чому ти так вважаєш?

8. Чим ти особливий?

9.Чим ти схожий на інших?

10. Що ти зробив на совість?