Разделы | Банковское дело и кредитование |
Тип | |
Формат | Microsoft Word |
Язык | Украинский |
Загрузить архив: | |
Файл: vdv-1536.zip (13kb [zip], Скачиваний: 48) скачать |
Домашня адреса 284019, м.Івано-Франківськ, вул. Довга, 47, кв.75
Назва організаціїТзОВ
“Інтерком” ЛТД
посада менеджер
відділу реалізації
з дисципліни “БАНКІВСЬКИЙ ОБЛІК І АУДИТ ”
з спеціальності «Банківська і страхова справа»
За розділом навчального плану
«3. Склад і
класифікація об’єктів
бухгалтерського обліку в комерційному банку.»
П.І.Б. методиста Ємельянова Тамара Іванівна
Всі об’єкти бухгалтерського обліку в комерційному банку поділяють на чотири групи:
1) господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);
2) ресурси (джерела утворення) господарських коштів;
3) функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг);
4) фінансові результати статутної діяльності.
До господарських засобів комерційного банку належать:
-грошові кошти;
-матеріальні цінності;
-дебіторська заборгованість (видані кредити);
-відвернуті кошти.
Кожна з названих груп засобів має певний склад.
Так, до грошових коштів належать:
- грошові кошти в касі банку – готівка в вигляді національної валюти (гривні) та в валюті іноземних держав (долари США, німецькі марки тощо);
-кошти на кореспондентських рахунках, що зберігаються в НБУ та в інших банках на правах кореспондентських відносин у національній валюті або валюті іноземних держав, розміщеної в банках країни або в банках іноземних держав;
-кошти, вкладені в цінні папери (акції, облігації, векселі,
зобов’язання державної скарбниці, сертифікати тощо);
-кошти на зервному рахунку в НБУ.
Другу категорію господарських засобів банку становлятьматеріальні цінності (майно), тобто:
-основні засоби – предмети, що мають тривалий термін експлуатації – більше одного року. Для відшкодування їхньої вартості банк щомісячно нараховує знос (амортизацію) з включенням його суми в видатки. Норми зноси встановлюються державою, вони єдині для всіх підприємств та установ;
-нематеріальні активи – вартість права користування землею, водою, будовами, приміщеннями, ліцензіями, патентами, маркетинговими послугами, програмним продуктом і т.і. ЇІхня вартість відшкодовується також частинами, що включаються в видатки банку через нарахування зносу, норми якого встановлюються банком самостійно;
-малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП);
-господарські матеріали – запасні частини, папір, бланки, канцелярські товари, фарба тощо; списуються ті включаються до складу видатків банку по мірі використання в сумі фактичних витрат на їхнє придбання.
Далі, третю групу господарських засобів становить дебіторська заборгованість, тобто кошти, які винні банкові його позичальники. Ці суми звичайно мають чималу питому вагу в господарських засобах банку й свідчать про обсяг наданих ним кредитів. Наявність кредиторської заборгованості забезпечує надходження коштів в дохід банку і отримання прибутку. Дебіторскька заборгованість належить до поняття “вартість, що самозростає”, позаяк видані кредити (позики) повертаються й погашаються позичальником з відсотками. Кредити поділяються на:
-короткострокові й довгострокові позички, видані клієнтам;
-міжбанківські кредити, видані іншим банкам;
-споживчий кредит, виданий фізичним особам;
-інші види позичок.
Також у складі дебіторсбкої заборгованості можуть бути присутні суми, видані в підзвіт, або суми перерахованих авансів, переплат або помилково списані НБУ.
Ще однією групою банківських коштів, що належать до його основних засобів, є відвернуті кошти, тобто суми, вже використаного прибутку в вигляді податків з прибутку, сум утворених фондів економічного стимулювання тощо. Вони накопичуються впродовж звітного періоду й згодом використовуються при обчисленні нерозподіленого прибутку (по закінченні року).
Всі вищезгадані кошти становлять активи банку.
Як зазначено на початку даної роботи, другою групою об’єктів бухобліку в комерційному банку є ресурси банку, які являють собою джерела утворення його господарських засобів. Ресурси поділяються на два види:
-власні ресурси;
-залучені ресурси.
Власні ресурси належать банкові, точніше його суб’єктам - власникам майна банку (засновникам, пайовикам) і складаються з наступних складових:
статутний фонд (капітал) – сума вкладень, зроблених акціонерами чи сума пайових внесків засновників, що визначається в момент утворення (реєстрації) банку, записана в його статуті й фактично внесена ними. Статуний капітал (його розмір) може змінюватися в результаті збільшення сум засновницьких внесків, випуску додаткових акцій, прийняття нових пайовиків або їхнього виходу при обов’язковій переєстрації фонду. Внески у статутний фонд банку дозволяється робити не тільки грошовими коштами, а й основними засобами;
прибуток – перевищення сум доходів над видавтками. В банківському бухобліку розрізняють балансовий і чистий прибуток. Банківський прибуток підлягає оподаткуванню. Чистий прибуток залишається в розпорядженні банку і утворюється як різниця між сумою балансового пибутку й сумо. Податку з прибутку;
резервний фонд – кошти, що утворюються в результаті рентабельної роботи банку, адже він формується за рахунок прибутку.Цей фонд використовується для покриттЯ збитків, видатків, платежів, непередбачених і не врахованих у кошторису видатків банку. Резервний фонд використовують також на сплату дивідедів по привілейованих акціях, по яких встановлено обов’язковий фіксований дохід (в разі відсутності в банку прибутку для цих сплат).
спеціальні фонди – сум відшкодованих витрат на заздалегідь придбані основні засоби і МШП, включені в видатки банку в вигляді зносу (амортизації) по основних засобах і МШП, або суми додаткового капіталу, утвореного в результаті переоцінки основних засобів та інших причин (різниця від продажу власних акцій за ціною вище номіналу);
фонди економічного стмулювання (ФЕС) – кошти, що утворюються на розвиток виробничо-технічного потенціалу банку й на створення бази соціального захисту колективу – співробітників банку. Фактично вони складаються з фонду накопичення й фонду споживання.
Залучені ресурси надходять до банку з боку, До них належать:
-грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточних рахунках клієнтів;
-грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними особами;
-одержані міжбанківські кредити;
-зобов’язання банку по сумах нарахованих, но несплачених, заборгованість бюджетові (податки та інші платежі). Заборгованість органам соціального страхування і забезпечення (відрахування до Пенсійного фонду), заборгованість по заробітній платі спрівробітникам, борг постачальникам послуг та матеріалів тощо.
Всі види ресурсів банку становлять його пасив.
Третьою групою об’єктів бухобліку в банку є його функціональні обов’язки. Вони є основною діяльністю банку, яка зводиться до виконання передбачених ліцензією НБУ прав на ведення розрахункових, касових, кредитних та ін. операцій. Здійснення банком своїх функціональних обов’язків вимагає з боку банку витрат (видатків) з утримання будов, обладнання, з їх ремонту, утриманню охорони, персоналу, витрат на рекламу, відрядні видатки тощо. Всі ці видатки є об’єктами бухобліку. Також необхідні постійний облік і контроль доходів, одержаних банком в вигляді платежів клІєнтів та інших позичальників за надані ним послуги й виконані для них роботи. Видатки входять до складу активу балансу, доходи – до пасиву.
Нарешті, останньою групою об’єктів бухобліку в банку є фінансові результати статутної діяльності. Вони дозволяють контролювати й аналізувати склад прибутків і збитків банку від основної діяльності, а також доходів і видатків, які одразу відносять чи до складу збитків, чи прибутків (одержані й сплачені штрафи, суми викрадень і розтрат тощо). Тривалий збиток як результат статутної діяльності неможливий, бо він веде до банкрутства(якщо видатки банку перевищують його доходи).
При обчисленні фінансового результату діяльності банку враховують весь обсяг одержаних доходів і зроблених видатків оборотами, що зростають як за звітний квартал, так і за звітний рік, що й дозволяє обислювати балансовий прибуток чи збиток.
Прибуток являє собою статтю пасиву балана, а збиток – статтю активу.
“Всі зміни у складі коштів банку та їхніх джерел (ресурсів), формування доходів, видатків банку, виявлення фінансових результатів відбуваються внаслідок певних банківських операцій (угод). Банківська операція, або угода, - кожен факт, що відбувся, оформлений документом, такий, що викликає зміни як у діяльності банку, так і в його балансових показниках” [1,8].
Завдання 1.
Зробити бухгалтерські записи по внутрішньобанківських операціях:
1. Перераховано аванс підприємству зв’язку (рахунок № 26002700) на телеграфні витрати – 350 грн.
2. Видано з каси на службове відрядження працівнику банку Іванову І.А. – 802 грню
3. Видано аванс працівнику комерційного банку Антипову Л.В. на придбання канцелярських товарів – 250 грн.
4. Нараховано за послуги за інкасацію торговельної виручки універмагу (рахунок № 135855572) за квартал – 1500 грн.
5. Нараховано заробітну плату персоналу банку за другу половину червня 1999 р.:
до видачі – 25400 грн.;
відрахування із заробітної плати – 2861 грн.
6. Видано короткострокову позику – 5000 грн.
7. Видано готівку по чеку – 1500 грн.
№ п.п. |
Документ та зміст господарської діяльності |
Сума |
Номер рахунка |
Тип господар-ських операцій |
|
Дебет |
Кредит |
||||
1. |
Перераховано аванс підприємству зв’язку на телеграфні витрати (рахунок № 26002700) |
350 |
970 |
161 |
|
2. |
Розхідний касовий ордер Видано з каси на службове відрядження працівнику банку Іванову І.А. |
802 |
904/71 |
031 |
I |
3. |
Розхідний касовий ордер Видано аванс прцівнику комерційного банку Антипову Л.В. на придбання канцтоварів |
250 |
904/71 |
031 |
I |
4. |
Нараховано за послугиза інкасацію торговельної виручки універмагу за квартал (рахунок № 13585572) |
250 |
904/71 |
031 |
I |
5. |
Меморіаль-ний ордер та розрахункові відомості Нараховано зарплату персоналу банку за другуполовину червня 1999 року До виплати Відрахування із зарплати |
25400 2861 |
971 904/70 |
904/70 904/68 |
III II |
6. |
Кредитний договір-розпорядження Видано короткострокову позику |
5000 |
477 |
467 |
III |
7. |
Чек № 502Видано готівку по чеку |
1500 |
468 |
161 |
IV |
1. Козлова Е.П., Галанина Е.Н. Бухгалтерский учёт в коммерческих банках. – М.: Финанси и статистика, 1996.