Название	Особенности расследования проституции
Количество страниц	116
ВУЗ	Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Год сдачи	2009
Содержание	Вступ.………………………………………………………………………………3 Розділ 1. Кримінально-правова характеристика..........................................13 1.1. Об’єктивні ознаки злочину...................................................................13 1.2. Суб’єктивні ознаки злочину..................................................................20 1.3. Кваліфікація злочину.............................................................................29 Розділ 2. Киміналістична характеристика проституції...............................35 2.1. Особа злочинця...............................................................................................35 2.2. Способи готування до злочину.....................................................................37 2.3. Предмет посягання.........................................................................................39 2.4. Обстановка вчинення злочину......................................................................44 2.5. Наслідки у вигляді будь яких змін................................................................46 Розділ 3. Особливості розслідування проституції, або примушування чи втягнення до заняття проституцією…………………………………………48 3.1. Порушення кримінальної справи.................................................................48 3.2. Особливості розслідування проституції на першочерговому етапі розслідування.........................................................................................................55 а) Оперативно-розшукові заходи.........................................................................55 б) Допит..................................................................................................................56 3.3. Особливості розслідування проституції на послідуючому етапі розслідування.........................................................................................................62 а) Особисті обшуки...............................................................................................62 б) Огляд, вилучення зразків порівняльного дослідження, призначення судово-медичної і біологічної експертизи........................................................................65 в) Проведення очних ставок.................................................................................66 г) Відтворення обстановки або інших обставин визначеної події шляхом слідчого експерименту та перевірки показань на місці.....................................71 д) Проведення обшуків і виїмок...........................................................................87 ж) Проведення впізнання......................................................................................91 з) Криміналістичні експертизи...........................................................................102 3.4. Примушування чи втягнення до заняття проституцією...........................104 Висновки……………………………………………………………………….111 Список літератури…………………………………………………………….116 Вступ Американський соціолог Руфус Кінг колись сказав: "Суспільство ніколи не зможе ввести ефективні санкції для захисту людей від їх власних слабкостей та захоплень.” Важко з цим не погодитися. Саме тому не варто сподіватись на те, що людство колись відмовиться від торгівлі “живим товаром”. Але це не означає, що з пороками не потрібно боротись. В нашій країні боротися з цим явищем буде ще складніше, ніж в інших країнах, і не тому що Україна переживає економічну кризу, і не тому що органи державної влади корумповані – цих проблем вистачає і в інших країнах, а тому що ми не вміємо поважати самі себе, ми не вміємо поважати одне одного, ми не сприймаємо проблему сусіда як власну проблему. Те, що українців вивозять як худобу, як речі нас не ображає, нажаль, а лякає. А якби ми це сприймали за образу, то не втягували б своїх знайомих в цей бізнес, не допомагали б їх вивозити за межі країни, не прикривали б злочинців. Ось чому вислів “Людина людині – вовк” ще довго буде залишатись актуальним. Безперечно, вирішувати проблеми економічного характеру необхідно, оскільки багатьох наших співвітчизників штовхає на незважені вчинки стосовно роботи за кордоном саме скрутне матеріальне становище. Також необхідно вирішувати проблеми законодавства з цього приводу, допомагати працівникам правоохоронних органів з фінансуванням перевірок інформації про торгівлю українцями за кордоном. Вкрай необхідно вжити заходів по боротьбі з корупцією, оскільки вона дуже заважає вирішенню проблеми вивозу та експлуатації українських громадян. Лише кілька відсотків повій — мешканки місць, реш¬та — приїжджі з менших, а отже, бідніших населених пунктів, де, аби знайти роботу, слід, принаймні, бути фахівцями досить високого класу, а їх фах, як правило, обме¬жується „так-сяк” опанованою середньою чи незакінченою середньою освітою. Тому й не дивно, що ті гроші, які вони мають тут, стоячи при дорозі, не можна навіть порів¬няти із заробітками на «малій батьківщи¬ні». Але чи виправдовує моральну дегра¬дацію будь-яка скрута? Адже хтось, аби випростатися, терпить і нестатки, і пере¬вантаження, і береться за найтяжчу, але все ж гідну поваги працю, яка згодом обо¬в'язково приведе хай не до заможного, та доволі пристойного існування. А хтось стає «метеликом», котрий літає над небезпеч¬ним вогником, доки не обсмалить крила, перетворившись на крихітку попелу. Бо за все в житті потрібно платити, і навіть при¬вабливе шелестіння «зелених» не завжди приносить радість. За статистикою, 70 від¬сотків «жриць кохання» мають різні вене¬ричні захворювання, деякі — невиліков¬ні. І майже щоденно кожна з них, в буква¬льному розумінні цього слова, ризикує життям, виходячи на нічну трасу. Адже клієнтів як таких ніхто не знає, і навряд чи серед них трапляються порядні, інтелі¬гентні люди. Дуже часто дівчата зустріча¬ють збоченців, та й просто, як вони кажуть, «нахаб», які, вдовольнивши свої потре¬би, не те, що не платять «за послуги», а й відбирають все, що було зароблено рані¬ше. Нерідко повій б'ють та ґвалтують (як¬що можна так сказати). Однак жадоба на¬живи занадто велика, щоб покинути цю «роботу». Який спосіб боротьби з проституці¬єю є зараз у правоохоронців, окрім складання адміністративних про¬токолів? Виявляється, можна за-стосувати і кримінальну відпові¬дальність, хоча довести справу до суду — не завжди легко. Окрім того, що слід тричі на рік затримати одну й ту саму дівчину на проституції (довести це — ціла наука), треба ще направити для подальшого роз¬гляду папери за місцем прописки фігура-нтки до адміністративних комісій при мі¬ських чи сільських радах. Однак, якщо об¬винувачувана не прийшла на розгляд свого питання (певно, перебуваючи за ти¬сячі кілометрів від рідної домівки і продо¬вжуючи свою «професійну діяльність»), особиста справа так і залишається папі¬рцем, доля якого — вкриватися пилом у столах численних кабінетів. І все ж працівники міліції не опуска¬ють рук. Наприклад у Києві лише за перший ква¬ртал 2003 року до судів направлено 30 кри¬мінальних справ по всіх лініях такого ро¬ду злочинів — проституції, звідництву, втягуванню у проституцію тощо. Однак це, на його думку, не є головним в роботі очо-люваного ним відділу; найважливіше - профілактичні заходи: бесіди та лекції в різних аудиторіях, особливо серед молоді, із залученням лікарів та психологів, де¬монстрування наукових фільмів, ознайо¬млення з побутовими умовами сімей, їх моральним станом, спільні заходи з діль-ничними інспекторами за місцем прожи¬вання, схильних до такого способу життя жінок. Звичайно, далеко не кожна повія пра¬гне залишити цей шлях і розпочати поряд¬не життя, відмовившись від великих гро¬шей. Але такі випадки існують. Напевно, саме повернення лю¬дей, що вже прямували у безодню мора¬льної деградації, до справжніх людських цінностей, і є кращим досягненням пра¬воохоронців, що працюють на цій ниві. Проституція як явище заснована на : 1. Біологічних особливостях окремих особистостей 2. Етнокультурної ідеології конкретної країни 3. Соціально-економічної ситуації аналізованого моменту. Проституція - це загальносвітове явище з глибокими історичними коренями. В умовах цивілізованого суспільства проституція перетворилася в проблему. Маючи біологічну основу, проституція не має аналогів у тваринному світі і являє собою чисто людський феномен. Тісно зв'язана з культурою, проституція протистоїть їй як щось далеке і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючи кращі досягнення. Проституція залишається майже не порушеної прогресом, гальмує його своїм низинно-примітивним початком. Основою проституції є порушення сексуальної вибірковості осіб жіночої статі. Біологічне право вибору партнера, надане жінці природою, може бути порушено: а) у результаті наявності захворювань, таких як шизофренія, нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт), травматичні ураження головного мозку, судинні ураження мозку і мозкових оболонок після перенесення дитячих інфекцій (кір, скарлатина), пухлини мозку, пухлини кори наднирочників; б) у результаті психічних травм із невротичними наслідками; в) у результаті зґвалтування; г) у результаті насильницького заміжжя або інших форм сексуального оволодіння жінкою проти її волі. Наслідком перерахованого може стати утрата вибірковості і схильність до проституції як з метою заробітку, так і з метою одержання сексуального задоволення. В Україні в даний час немає ідеологічних і етнокультурних основ для проституції: а) жінки мають рівні права з чоловіками; б) немає расової й етнічної дискримінації; в) укладання шлюбів провадиться по добровільній згоді партнерів; г) експлуатація сексуальності жінки заборонена Кримінальним кодексом. Соціально-економічна ситуація в Україні в даний час характеризується як нестабільна, відзначається ріст безробіття, міграція населення, інфляція, темпи якої до дійсного моменту хоча і сповільнилися, але залишаються високими, поглиблюється майнове розшарування. Ці фактори, безумовно, позначаються на росту проституції, але не є визначальними, про що свідчить ще більш високий показник рівня проституції в країнах із благополучною соціально-економічною ситуацією. Так як проституція, тобто надання сексуальних послуг за винагороду або без нього, за умови, що жінка не вибирає партнера, можлива тільки на основі хворобливого стану жінки, то це є порушенням прав людини. Жінка в даній ситуації перетворюється в товар на ринку послуг. Партнер стає покупцем, що порушує права хворої людини. З підвищенням попиту на послуги повій з'являються посередники-сутенери, власники кубел і легальних (у країнах, де проституція дозволена) або нелегальних публічних будинків. Ці люди експлуатують хворобливі якості особистості жінки в корисливих цілях. Але, крім проституції існують ще й інші форми вільного сексуального поводження. В основі нормативних актів і конституцій більшості країн, розташованих на Австралійському, Американському і Євразійському континентах, у тому числі і Росії, лежать Римське, Німецьке і Християнсько-канонічне право. Відповідно до цих документів використання в корисливих цілях природної сексуальної потреби чоловіків, здорової, непозбавленими вибірковості жінками, визнається аморальним, шкідливим для суспільного здоров'я і эпідеміологично небезпечним. У Росії ЖЛП (жінки легкого поводження) залучаються до відповідальності за подібні діяння по статті - хуліганство. Однак, у зв'язку з недосконалістю законодавства, по цій же статті можуть залучатися і повії, що не завжди виправдано. В даний час йде робота над новими законодавчими актами. Тому необхідним є аналіз подібності і розходження між поняттями "повія" і "жінка легкого поводження" Особливий акцент повинен бути зроблений на тому, що повією може бути навіть маленька дівчинка, у той час як для жінки легкого поводження характерною ознакою є користь, заснована на життєвому досвіди ( у даному випадку користь не обов'язково має матеріально-грошове вираження, але може відповідати поняттям "престиж", "імідж"). Безладні сексуальні зв’язки індивідуумів також мають проекцію на суспільний статус. Безладні сексуальні зв'язки представляють для цивілізованого суспільства: а) епідеміологічну небезпеку - поширення венеричних захворювань, у тому числі і СНІД; б) криміногенну небезпеку - зв'язок проституції з організованою злочинністю і наркобізнесом; в) особистісну небезпеку - підрив сімейних відносин; г) етичну небезпеку - зниження морально-етичного потенціалу суспільства. Виходячи з того, що в кожному суспільстві є як повії, так і жінки легкого поводження, міри, спрямовані на ослаблення впливу на суспільство безладних полових зв'язків індивідуумів, повинні бути диференційованими і строго відповідати Декларації про права людини. Не можна не погодитися з положеннями аболіціоністів, висунутими ще в 1887 році. Ці положення були прийняті більшістю християн і в основній масі не утратили своєї актуальності: 1) Принципи моральності нероздільні й однакові для осіб любої статі. 2) Природні права чоловіка ті ж, що й у жінки. 3) Порушення цнотливості у чоловіків заслуговує настільки ж строгого осудження, як і у жінок. 4) Влада над собою в половому відношенні є одна з необхідних основ здоров'я окремих осіб і народів. 5) Проституція є основним порушенням законів природи і гігієни. Найбільше занепокоєння викликає дитяча проституція і девіация підлітків. Особливістю такої проституції є те що дівчинками надаються сексуальні послуги без попереднього вибору партнера. Вони є жертвами. Вони є хворими. Вони виявилися в складній соціальній ситуації. Вони є товаром і залежать від покупців і посередників. Їхнє життя постійно перебуває під загрозою. Спочатку суспільство повинне їх захистити, потім провести лікування і тільки потім застосовувати педагогічні й адміністративні міри. Якщо дитина була споконвічно здорова, але втягнута у розпусні дії шляхом підкупу, погроз, обману або насильства, у неї порушується природний плин процесу становлення сексуальної свідомості і як наслідок виникає порушення фізичного і психічного здоров'я. Дитяча проституція як феномен характеризується наступними показниками: 1) Вікова градація. Виходячи з загальних законів становлення сексуальної свідомості і фізіологічної полової зрілості можна умовно виділити три вікові групи дівчинок-повій: а) дівчинки від 8 до II років. У нормі цей вік характеризують понятійна стадія сексуальної свідомості, полова незрілість, конвенційний (договірний) рівень моральності, тобто поняття "що таке гарно, що таке погано" нав'язує або активно виховує навколишнє соціальне середовище; б) дівчинки 11-14 років. У нормі цей вік характеризують романтична стадія сексуальної свідомості, період пубертата, активного полового дозрівання, що супроводжується високою гормональною насиченістю крові, формуванням вторинних полових ознак, пробудженням лібідо, конвенційний рівень моральності; в) дівчинки 14-16 років. У нормі цей вік характеризують еротична стадія сексуальної свідомості, закінчення пубертата і вступ у дітородний вік, автономний рівень моральності, тобто здатність самостійно рефлексувати, оцінювати й осмислювати позитивні і негативні фактори соціального середовища. У силу характерного для юнацького максималізму віку оцінки і результати рефлексії не завжди адекватні. Дівчинок-повій ми можемо теж співвідносити з приведеною вище віковою градацією, однак їхні особистісні характеристики будуть відхилятися від приведеної умовної норми. 2) В основі дитячої проституції лежить хворобливий стан дівчинки, про основні причини якого вже згадувалося. Дівчинки мають потребу в глибокому медико-психологічному обстеженні. 3) Кожен окремий випадок дитячої проституції вимагає аналізу сімейної ситуації дівчинки (родина повна — родина неповна, психологічний клімат родини, наявність осіб із сексуальними девіаціями та інше). Найчастіше саме поганий сімейний клімат є визначальним для вступу дівчинки на шлях заняття проституцією. Феномен дитячої проституції зв'язаний із соціально-економічними процесами кожної окремої країни. Він носить хвилеподібний характер, що не завжди збігається з хвилеподібними змінами росту і падіння рівня проституції дорослих у тій же країні. Короткий огляд дитячої проституції в Російської імперії та Радянському Союзі з кінця XVIII століття до Жовтневої революції дозволяє окреслити наступні положення: а) сексуальне використання дівчинок-кріпаків; б) продаж дівчинок з вільних селянських незаможних родин; в) насильницьке заміжжя малолітніх з метою одержання родителями викупу; г) взаємозв'язок етнокультурних і релігійних особливостей і сексуального використання дівчинок у різних регіонах дореволюційної Росії: 1) риса осілості і проституція; 2) іслам і полігамія в районах Середньої Азії; 3) ритуальна проституція гостинності в районах Крайньої Півночі; 4) становлення капіталістичних відносин і дитяча проституція у великих промислових містах після звільнення селян у 1861 році. Дитяча проституція і заходи для її викорінювання в період з 1918 по 1929 рік мають медико-санітарний, соціальний і культурно-виховний аспекти. Боротьба з проституцією в історичний період, називаний "роки перших п'ятирічок", - з 1930 по 1941 проходила під формальним гаслом про викорінювання проституції та супроводжувалась багато чисельними фактами порушення прав людини взагалі і прав дитини зокрема. Штучне підвищення морального потенціалу суспільства в період між закінченням другої світової війни і XX з'їздом КПРС супроводжувалося падінням рівня дитячих девіацій, у тому числі зниженням дошлюбних інтимних зв'язків. Це мало віддалені наслідки для родини й особистості. Розширення міжнародних зв'язків СРСР після 1957 року супроводжувалося підйомом рівня дитячої проституції, появою неповнолітніх ЖЛП. Сімдесяті-вісімдесяті роки - роки зміни відносин масової свідомості до вільних сексуальних зв'язків (у тому числі розширення ринку порнопродукції) і вплив даних явищ на ріст відсотка неповнолітніх ЖЛП. Підлітковий проміскуїтет (груповий секс) мав віддалені наслідки з погляду формування інверсійного компонента сьогоднішніх клієнтів малолітніх повій(перший оргазм поєднаний з образом „сверсницы” і його сліди міцно закріплені в субкортікальних (підкіркових) структурах.) Крім того, у Європі взагалі і СРСР зокрема в 70-80-і роки існував зв'язок вищезазначеного соціального явища з феноменом акселерації - прискоренням психофізичного розвитку дітей і підлітків і як наслідок зрушенням термінів початку інтимних сексуальних стосунків. Загальна картина дитячої проституції в даний час характеризується наступними рисами: 1) Загальний аналіз контингенту: діти з родин з важким психологічним кліматом, діти з малозабезпечених родин, діти з багатодітних родин, діти з родин біженців, діти з благополучних родин. 2) Характеристика споживачів "живого товару" у тому числі: а) молоді чоловіки (27-35 років) з педофілічними похилостями; б) молоді чоловіки генітального типу з затримкою психічного розвитку або з придбаними психічними відхиленнями; в) особи літнього віку з інволюційними процесами (угасання полової функції); г) психічно хворі люди; д) однолітки дівчинок з низькими доходами. 3) Поява безпосередньо ринкової структури торговців і посередників по торгівлі "живим товаром". 4) Експорт дівчинок в інші держави для обслуговування клієнтів публічних будинків у країнах, де проституція узаконена або знаходиться на нелегальному становищі. В зв’язку з зазначеним виникають проблемні питання. Чи можна вважати високим рівень моралі в тій країні, влада якої допускає використання праці неповнолітніх закордонних повій? Як це співвідноситься з Декларацією про права людини, якщо уряд даної країни поставив під документом свій підпис (статті про расову рівність, про права хворих людей)? Як це співвідноситься з 34 статтею Конвенції про права дитини? (Країни-учасниці зобов'язуються захищати дітей від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуального спокушання.)
Список литературы	Висновок Експерти ООН вважають, що єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Транснаціональні злочинні угруповання мають різний кількісний склад, кваліфікацію, спеціалізацію, але одну мету — одержання кримінальних прибутків. Вони використовують різну так тику, удосконалюють технологію кримінальної діяльності, використовують корумповані зв'язки з посадовими особами владних структур для досягнення кримінальної цілі. Діапазон транснаціональних злочинних організацій дуже широкий: від організації з жорсткою структурою до більш гнучких та динамічних сітьових структур, від «корпорацій до місцевих спеціалізованих фірм” Характер, цілі, сфери діяльності транснаціональних організацій, ознаки, технології кримінальне діяльності, корумповані кримінальні зв'язки недостатньо вивчені міжнародним співтовариством Це значно ускладнює боротьбу з організованою транснаціональною злочинністю. Транснаціональні злочинні організації здійснюють різноманітну кримінальну діяльність. Перелік найбільш поширених видів злочинів, вчинюваних організованими транснаціональними угрупованням подається у документах ООН. Зокрема, це: індустрія наркобізнесу; незаконна торгівля зброєю ядерними матеріалами; крадіжки та контрабанда автотранспортних засобів; крадіжка об'єкт культури та предметів мистецтва; незаконна міграція; організована проституція, торгівля людьми тощо. В Україні вищі державні органи та їх посадові особи недооцінюють наслідків проникнення організованої злочинної транснаціональної злочинності, її вплив на політичні та економічні процеси держави, а тому не провадяться глибокі, комплексні наукові дослідження по вивченню організованої транснаціональної злочинності, не розроблена державна концепція протидії організованій транснаціональній злочинності. Відсутність належного організаційно-правового забезпечення правоохоронних органів негативно впливає на виявлення транснаціональних злочинних угруповань, розслідування скоєних ними злочинів, зокрема пов'язаних з торгівлею жінками. Правоохоронними органами України порушуються кримінальні справи по факту сплатної передачі жінки за кордон з метою сексуальної експлуатації, але водночас вісімдесят відсотків становлять кримінальні справи, по яких розслідування зупинено у зв'язку з неможливістю виконання слідчих дій на території іноземних держав, де мала місце подія злочину. Як свідчать матеріали слідчої практики з цих справ, у м. Херсоні, Києві, Черкасах, Луганську, Севастополі та інших за ініціативою наших співвітчизників (як чоловіків, так і жінок) були утворені комерційні структури, які, прикриваючись підприємницькою або спонсорською діяльністю, фактично займались поставкою жінок за кордон з метою їх сексуальної експлуатації. До найбільш поширених форм прикриття торгівлі жінками слід віднести: шлюбні контракти, посередницькі фірми, які займаються працевлаштуванням наших співвітчизників за кордоном; фірми, які пропонують українським жінкам знайомство з метою одруження із зарубіжними партнерами; комерційні структури, які організують та проводять конкурси «Міс року», фотомоделей; туристичні фірми тощо. Ці та інші комерційні структури мають кримінальні зв'язки зі злочинними групами зарубіжних країн, які займаються організованою проституцією [23С.44]. Основна мета членів організованої злочинної групи з українського боку — добір, забезпечення закордонними паспортами та постачання «живого товару» за кордон до місця «призначення». У зв'язку з цим при розслідуванні справ про торгівлю жінками у слідчих органів виникає чимало проблем. Зокрема, при провадженні досудового слідства про злочини, пов'язані з торгівлею жінками, слідчому насамперед необхідно встановити: подію злочину, час, місце, способи переміщення жінки за кордон, факт продажу або інші види оплатної її передачі з метою сексуальної експлуатації та інші обставини вчинення злочину; коло учасників організованої транснаціональної групи. Це насамперед вимагає проведення низки слідчих дій не тільки в Україні, але й за кордоном. Як свідчать матеріали слідчих органів, кількісний склад організованої транснаціональної групи, яка займається секс індустрією, як правило, — від 5 до 8 чоловік. Серед них: «хазяїн» (або хазяйка»), який має за кордоном клуб, ресторан або утримує публічний дім; виконавець замовлення на поставку «секс рабинь»; сутенери, вони й охоронники; перевізники жінок з України (інколи в їх обов'язки входить зустріч та доставка жінок до місця призначення) і вербувальник — постачальник жінок для сексуальної експлуатації за кордон. Останній, як правило, — з числа наших співвітчизників. У зв'язку з тим, що подія злочину мала місце за кордоном і більшість членів злочинної групи — іноземні громадяни, у слідчого виникає потреба у проведенні низки слідчих дій за кордоном. Дана слідча ситуація, як правило, тупикова. По-перше, слідчий не має можливостей поїхати у відрядження через відсутність валютних коштів у органів досудового слідства. По-друге, правова допомога у кримінальному судочинстві слідчим органам України надається правоохоронними органами іноземних держав тільки на підставі міжнародних угод. Україна на законодавчому рівні ратифікувала європейські конвенції з питань кримінального судочинства про видачу правопорушників, про передачу провадження у кримінальних справах, про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та ін. У зв'язку з цим з чотирнадцятьма державами були укладені міжнародні договори про надання взаємної допомоги з питань кримінального судочинства. Але, як свідчить правозастосовна практика, цих заходів недостатньо. Так, відсутність міжнародної угоди між Україною і Ізраїлем про надання правової допомоги у кримінальному судочинстві стало серйозною перешкодою у розслідуванні кримінальної справи, порушеної відносно членів організованої українсько-ізраїльської злочинної групи, яка займалась торгівлею українськими жінками з метою їх сексуальної експлуатації. У даній ситуації слідчий не мав правових підстав для проведення низки дій на території Ізраїлю, де мала місце подія злочину. Розслідування даної справи слідчим зупинено. Аналогічні ситуації мали місце при розслідування інших справ вказаної категорії. Вважаємо, що розслідування справ такої категорії буде значно ефективнішим та результативнішим, якщо їх досудове слідство проводитимуть не регіональні слідчі органи, а утворювані спеціалізовані слідчо-оперативні групи (бригади) при слідчому управлінні Генеральної прокуратури України для розслідування злочинів, вчинених організованими транснаціональними групами (організаціями) [32С.23]. Розслідування цих та інших кримінальних справ про злочини, вчинені організованими транснаціональними групами, значно ускладнюється у зв'язку з недосконалістю чинного кримінального, процесуального законодавства та деякими проблемами міжнародного співробітництва на підставі двосторонніх міждержавних угод. Відсутність низки міжнародних угод про надання допомоги у кримінальному судочинстві (зокрема, між Україною та державами Латинської Америки, Близького Сходу та ін.), приречує розслідування справ про злочини, пов'язані з торгівлею жінками, на односторонність, неповноту слідства або його зупинення, закриття справи. Як свідчить слідча практика, органи досудового слідства України не завжди мають правові підстави для проведення слідчих дій на території окремих держав або для надання окремого доручення правоохоронним органам зарубіжних країн. Ці проблеми можуть бути вирішені шляхом удосконалення міждержавних зв'язків України з іншими державами, зокрема укладенням міжнародних угод про надання допомоги у кримінальних справах, типових відомчих договорів правоохоронних органів України з правоохоронними органами зарубіжних країн про обмін інформацією щодо діяльності організованих транснаціональних угруповань, взаємної правової допомоги при проведенні окремих слідчих та оперативних дій тощо. Своєчасність розслідування злочинів організованих транснаціональних груп залежить від подальшого реформування кримінального та процесуального законодавства, узгодження національного законодавства з модельним законом СНД «Про боротьбу з організованою злочинністю» Цей закон — єдиний законодавчий акт, в якому викладені як особливості організованої злочинності, так і загальні принципи та положення кримінального, кримінально-процесуального, оперативно-розшукового законодавства. Модельним законом урегульовані: поняття організованої злочинності, організованою групи, організованої спільності, банди, злочинної організації та визначені підстави кримінальної відповідальності за утворення цих злочинних формувань. Нормами даного закону визначені структура та обсяг повноважень спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю, їх координація та форми взаємодії, в т.ч. міждержавні: перелік оперативно-розшукових заходів з використанням оперативно-розшукових систем, відео-аудіо запису, кіно і фотозйомки та інших технічних засобів. 1. Баррі Джон “ Катована домашня робітниця знаходить нове життя ” // Майамі Геральд – 31 липня 1999 року. 2. Бенетто Ясон “Тріади зацікавлюються британським секс – бізнесом” // Ingenengent – 11 серпня 1997 року. 3. Борисова М. “ Ловушка для золушек ” // Аргументы и факты – №2, 1998 г. 4. Блох И. История проституции. АСТ-Пресс, 1994г. 5. Бранігін Вільям “ Життя, що складається з виснаження, побиття та ізоляції ” // Вашингтон Пост – січень 1999 року. 6. Бранігін Вільям “ Групи захисту прав людини вимагають дій на острові Сайран” // Вашингтон Пост – 4 травня 1999 року. 7. Брюс Вільям “ Із обвинувачення у справі банди, яка ввозила проституток ” // Вашингтон Пост – 21 серпня 1999 року. 8. Водько Н.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью. — М., 2000. 9. Гуторова Н.А. “Проблема кримінальної відповідальності за торгівлю жінками, вчинену організованими групами” // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. Спеціальний випуск. 10. Джонсон Філіп “ Тріади та мафія наживаються на нелегальних мігрантах ”// Дейлі Телеграф – 27 листопада 1997 року. 11. Довідник з проблеми запобігання торгівлі людьми. Випуск № 5. – К.: Ла Страда – Україна, 1999 р. 12. Довідник з проблеми запобігання торгівлі людьми. Випуск № 6. – К.: Ла Страда – Україна, 1999 р. 13. “Звіт на шостій сесії Комісії ООН з питань запобігання злочинності та кримінальної справедливості” – квітень 1997 р. 14. Іващенко Н.Л., Джужа О.М. “ Проблеми протидії секс бізнесу в Україні”. – К.: - 1998 р. 15. Internet http://www.utro.ru/articles/life/2001/02/16/ 20 ~ 45.shtml 16. Кармазін Ю.А. Українське законодавство щодо боротьби з торгівлею жінками та шляхи його удосконалення. // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. Спеціальний випуск. 17. Конституція України. – К., 1996. 18. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком, 2001. – 960 с. 19. Кодекс про шлюб та сім’ю України. – К.: Юрінком, 1997. – 496 с. 20. Кодекс про адміністративні правопорушення. – К.: Юрінком, 1997. – 480 с. 21. Корецька Н. “ФБР розбиває злочинну групу, пов’язану з російською мафією” // Чикаго Дейлі Геральд – 19 вересня 1998 року. 22. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів. За ред. проф. Шепітька В.Ю. Харків.,1998. 23. Кузьмин А.Г. « Этнографические очерки ». М – 1982 год. 24. Левченко К.Б. Торгівля жінками в Україні – порушення прав людини // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. Спеціальний випуск. 25. Левченко К.Б. “Механізми контролю за дотриманням прав жінок та досвід їх застосування на міжнародному та національному рівнях.” Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Збірник наукових статей. Харків – Київ., 1999. 26. Матеріали Всесвітньої конференції ООН. — Неаполь, 1994. 27. Матеріали НЦБ Інтерполу в Україні. 28. Мерсі Херст “Представник ООН має відвідати Гватемалу, щоб оцінити проблему продажу дітей” // Чикаго Дейлі Геральд – 14 липня 1999 року. 29. Михайлов В.И., Ф е д о т о в А.В. Модельний закон СНГ «О борьбе с организованной преступностью» // Государство и право. — 1998. — № 2. 30. Овчинский В.С. Основные транснациональные преступные организации и причини их возникновения / Колл., монография «Основы борьбы с организованной преступностью». — М., 1996. 31. Проституция и преступность. - М.: Юридическая литература, 1991 32. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под ред. Лисиченко В.К. Киев.,1988. 33. Старович 3. Судебная сексология. - М.: Юридическая литература, 1991 34. Фокин Н. « Наташа »// Труд – 23 июля 1999 г. 35. Фокін М. « Двоє визнали себе винними у справі незаконного вивезення мексиканької дитини» // Труд – 15 липня 1999 року. 36. Чорнооченко С.І., Швець Д.В. “Деякі аспекти боротьби з торгівлею дітьми в Україні.” Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Збірник наукових статей. Харків – Київ., 1999.
Цена:	Договорная