Батьківські збори в 5 класі «Адаптаційний період п’ятикласників»

Батьківські збори в 5 класі
«Адаптаційний період п’ятикласників»
ОПИС МАТЕРІАЛУ: батьківські збори проводяться в рамках практико-орієнтованого проекту «Забезпечення наступності між початковою та базовою освітою: психолого-педагогічний супровід розвитку учнів». Представлена форма реалізації проекту є однією з тих, якими визначається науково-практичний напрям. Кожний керівник нинішнього чи майбутнього 5 класу дбає про те, аби допомогти батькам зрозуміти, підтримати, спрямувати їхніх дітей, адже ті перейшли до середньої ланки школи. Із цією метою педагог, зокрема, готує активну бесіду про особливості 10-11-річних; проводить анкетування учнів і батьків, розробляє рекомендації, пропонує пам’ятки, запрошує для консультування психолога школи. Усі ці форми взаємодії зацікавлені зможуть використати під час проведення батьківських зборів у своїх 5 класах.
Мета: надати допомогу батькам у подоланні труднощів у навчанні й адаптації дітей у середній ланці школи.
План
1. Психолого-педагогічний аналіз навчального колективу в нових умовах.
2. Бесіда про психологічні особливості віку.
3. Вироблення рекомендацій для учнів 5 класу.
Деякі поради класному керівникові
Поважайте роль батьків.
Заохочуйте участь.
Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення батьків – будьте творчими та гнучкими.
Порозмовляйте з батьками про взаємні очікування.
Будьте терплячими.
Зосередьте увагу на сильних сторонах сім'ї й дитини та давайте позитивні відгуки.
Підтримуйте контакти.
Виражайте своє задоволення.
Намагайтеся залучити цілу сім'ю.
Організовуйте збори так, щоби батьки могли їх відвідати.
Дотримуйтесь конфіденційності.
Учіть співпрацювати.
Організовуйте співпрацю батьків з батьками.
Проводьте спільні культурні заходи.
Підготовка до батьківських зборів
1. Анкетування дітей, батьків психологічною службою школи. 2. Аналіз анкет і підготовка рекомендацій психологічною службою школи. 3. Підготовка пам’ятки для батьків.
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Чи подобається Вашій дитині ходити до школи?
Ні.
Швидше ні, ніж так.
Так.
Важко відповісти.
2. Чи цілком Ваша дитина пристосувалася до шкільного режиму?
Поки що ні.
Не зовсім.
Пристосувалася.
Важко відповісти.
3. Чи переживає Ваша дитина власні успіхи та невдачі?
Ні, сприймає спокійно.
Швидше ні, ніж так.
Переживає бурхливо.
Не можу відповісти.
4. Чи часто Ваша дитина ділиться з Вами шкільними враженнями?
Поки що ні.
Ділиться інколи.
Завжди ділиться.
5. Назвіть характер вражень, які переважають у Вашої дитини.
Негативні емоції.
Різні, проте негативні переважають.
Позитивні й негативні порівну.
В основному позитивні.
6. Скільки часу витрачає Ваша дитина на виконання домашніх завдань? (Укажіть конкретно)
7. Чи потребує Ваша дитина допомоги при виконанні домашніх завдань?
Потребує завжди.
Досить часто.
Інколи.
Не потребує.
8. Як Ваша дитина долає труднощі, які виникають у ході роботи?
Відступає, намагається уникати їх.
Звертається по допомогу.
Наполегливо намагається долати їх самостійно.
Важко відповісти.
9. Чи може Ваша дитина самостійно перевірити свою роботу, виявити помилки?
Самостійно цього робити не може.
Інколи може.
Якщо спонукати, заохочувати до цього.
Як правило, може.
10. Чи часто Ваша дитина скаржиться на однокласників?
Досить часто.
Трапляється зрідка.
Практично такого не буває.
Важко відповісти.
11. Чи вважаєте Ви навчальне навантаження оптимальним, ненадмірним для Вашої дитини?
Ні.
Швидше ні, ніж так.
Швидше так, ніж ні.
Безумовно, так.
Перебіг зборів
І. Бесіда про психологію підлітків.
Напевне, у світі немає нічого більш дивного, ніж розвиток психіки підростаючої людини. Швидко минають дитячі роки, але за цей час відбувається багато змін у психіці. Із найслабшої у світі істоти, неспроможної самостійно задовольнити свої найелементарніші потреби, дитина перетворюється на свідому особистість, яка пізнає закони розвитку природи й суспільства, стає активною перетворюючою силою довкілля. Життєвий шлях особистості можна порівняти з польотом космічного корабля по орбіті. Природний і обов’язковий стартовий майданчик корабля – сім’я, від точності й правильності запуску залежить успіх усього польоту. Проте є одна кардинальна відмінність: космічний корабель запускають спеціалісти, батьки ж часто цієї кваліфікації не мають; вони думають, що для правильного виховання потрібні лише інтуїція, досвід, які самі батьки здобули в дитинстві. Виховання – це процес управління психічного розвитку. Для реалізації цього управління є наука – дитяча психологія.
На розвиток психіки дитини впливають три основні фактори: спадковість, середовище, виховання. «І все-таки проти природи не підеш. Яким народився, таким і буде… Яблуко від яблуні недалеко падає». – «Неправда це. Усе залежить від учителів». – «А я думаю, що від компанії, бо з ким поведешся, від того й наберешся!» Мабуть, кожному доводилося чути подібне. Насправді, чому все-таки люди, які, на перший погляд, народжуються однаковими, з плином часу стають такими різними?
Почнемо з впливу спадковості. Людина – істота одночасно й біологічна, і соціальна. Але як взаємодіють в одній особистості ці два начала? Насамперед, психологія заперечує ту спадковість, згідно з якою все в людині: її моральне обличчя й здібності – визначені генами. Чи буде людина доброю а чи злою, сміливою чи боязкою, працьовитою чи ледачою – усе, за цією теорією, зарані програмується спадковими задатками. Вона нерідко являє собою ширму для тих, хто не хоче або ж не вміє виховувати інших і самого себе: усі недоліки пояснюються «дурною спадковістю», проти якої людина безсила. Роль спадковості важлива лише в тому, що ми отримуємо в спадок від пращурів організм, нервову систему, мозок, органи чуття. Щоб стати Людиною, однієї біологічної спадковості замало. Потрібна спадковість соціальна – необхідно жити серед людей. Діти повинні спілкуватися з дорослими та іншими людьми. Особливу, ні з чим не порівнювану роль в розвитку дитини відіграють батьки й родина.
Провідним фактором у розвитку особистості є виховання, тобто цілеспрямоване управління діяльністю та спілкуванням дитини дорослими людьми. Саме дорослі пов’язують дитину з довкіллям, орієнтують її відносини зі світом людської культури. Інколи вони дивуються, чому в одній і тій же сім’ї , в одному середовищі формуються люди з різним морально-психологічним обличчям, розвиваються різні особистості. Слід уточнити саме поняття «середовище» для розвитку особистості. Що ж є будівельним матеріалом для особистості: усе, що оточує дитину, чи тільки певні елементи довкілля? Виявляється, що в одній і тій же родині, в одному оточенні з близнюків виростають люди, схожі зовні, але різні за психологічними якостями. Річ у тім, що в межах одного й того ж зовнішнього середовища, наприклад, сім’ї, кожна дитина створює собі ситуацію, особистісне мікросередовище, складну сітку стосунків із іншими дітьми, братами й сестрами, а також із дорослими людьми. При цьому навіть невелика, на перший погляд, різниця у відношенні батьків до тієї чи іншої дитини може призвести до помітних відмінностей у розвитку її особистості. Це ж стосується й звичайних братів і сестер, які не є близнюками. Стосунки з батьками значною мірою, як виявили дослідження, визначають якості особистості дитини. Особливо відчувають різні ситуації підлітки, які завжди дуже гостро відчувають і переживають конфлікти й розлади в стосунках із батьками. Ураховуючи головну роль виховання у формуванні особистості й характеру людини, сама підростаюча людина не залишається пасивною. Навпаки, важливим залишається вироблення в дитини прагнення до самовиховання, самовдосконалення. Однак слід ураховувати й той факт, що для кожного віку характерним є свій рівень психологічного розвитку.
У 5 класі навчаються діти 10-11-річного віку. Для цього віку характерні прояви свавілля, впертості, балакучості. Діти цього віку люблять сперечатися з кожного приводу, перебивати опонентів, вони неспокійно реагують на зауваження дорослих, відповіді їх часто різкі, нестримані. Діти цього віку нерідко бувають похмурими, невеселими без поважних причин, часто навіть самі не можуть пояснити причину поганого настрою. Характерні спалахи гніву по відношенню до своїх молодших братиків і сестричок. Діти часто відчувають розчарування й образу, можуть легко заплакати (хлопчики плачуть так же часто, як і дівчатка). Настрій дуже часто може змінюватися: спалахи гніву змінюються нестримною радістю. Дитина не замислюється, що вона може когось утомлювати, що батькам із нею буває нелегко. Вона не усвідомлює власної різкості, грубості, щиро вважає себе потерпілою.
Емоційна неврівноваженість є проявом психічної перебудови. Дитячий погляд на життя діти часто намагаються замінити на дорослий, розуміючи це по-своєму. Вони починають проходити справжню школу стосунків із людьми. Після занять дитина любить проводити час із приятелями, вештатися, розказувати історії, сміятися, дражнити інших. Для дівчат цього віку характерне об’єднання в компанії чи групи – одних приймають, інших виключають, сваряться, миряться, навіть трохи інтригують. Дівчатка й хлопчики погано ладнають між собою. У них уже виникає взаємних потяг, який виражають вони по-різному: насмішками, смиканням, вигадуванням прізвиськ. Удома дитина ухиляється від усілякої роботи, а якщо її примушують, виконує її неякісно. Для 11-літніх характерна неакуратність як у зовнішності, так і у ставленні до навчання. Однак саме в цьому віці діти шукають контакту з дорослими. Головне – вчасно це помітити, і тоді стосунки дитини з батьками будуть доброзичливими.
Підсумовуючи, ще раз слід звернути увагу на потребу 11-річних утвердити своє «Я». Схильність до конфліктів, сварок, протиборства – спосіб самоствердитися. Невпевненість і своїх силах робить дитину схильною до самооборони. Відносно рівними залишаються стосунки з однолітками. В розвагах із ними дитина весела, розслаблена.
Батькам слід звернути увагу на особливості цього періоду виховання.
ІІ. Виступ психолога школи з аналізом анкет дітей, батьків.
Пам'ятка для батьків
У спілкуванні зі своїми дітьми:
Радійте вашому синові, доньці.
Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.
Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.
Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з
ними.
Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.
Розмовляйте чітко, ясно.
Будьте терплячими.
Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
Частіше хваліть дитину.
Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б
розповісти.
Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
Намагайтеся виявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати,
співати тощо).
Не втрачайте почуття гумору.
Грайте з дитиною в різні ігри.
Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання
дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь,
поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй
приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
Не ставте забагато запитань.
Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилася, засмучена.
Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них
увагу.
Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у
розвитку дитини чи деякого регресу.
Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Пам'ятка для батьків п'ятикласника
У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо
спостережливими, уважними, небайдужими.
У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість
предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.
Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та
роботи над уроками.
Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.
Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
Дбайте про те, щоб дитина навчалася бути охайною в усьому, включаючи бережливе ставлення до підручників.
Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя –
прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
Намагайтеся придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, – ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватися ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити,
підказувати, радити, допомагати, підтримувати. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад.
Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
Умійте ставити себе на місце дитини.
Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – перший ворог.