Інтегрований урок «Ми і Україна. Шануй українські традиції»

Інтегрований урок
«Ми і Україна. Шануй українські традиції»
(українська мова, музичне виховання, історія України)


Учителі: Ільченко Т.З.
Кравченко Т.Г.
Полякова О.В.












СЗШ № 45
м. Дніпропетровськ


Мета: виховання національної свідомості, ознайомлення з історією українського народу, його звичаями, традиціями та обрядами; ознайомлення з народнопісенною творчістю; розвиток найкращих моральних якостей через ушанування української символіки; домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб; виховувати в учнів почуття гордості за свій рід, народ, свою національну культуру.



Обладнання: українські рушники, національний одяг, квіти (живі та штучні), гілка калини, тарілки та інші предмети побуту з українським розписом, малюнки учнів, магнітофон, диск з українськими піснями.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель української літератури. Доброго дня вам! Як бачите, наш урок проходить у незвичайній обстановці, а саме у кабінеті музичного виховання, бо сьогодні ми поєднаємо українську літератур, музику та історію.

Учитель музики виконує музичне витання.
Діти відповідають словам пісні: «Добрий день Вам, любі гості!»

ІІ. Повідомлення теми уроку.

У нас сьогодні наче вечорниці.
Милують око диво-рушники.
Дівочий сміх лунає у світлиці,
Як добре, що є звичаї такі!
Збиратися разом, співати і гуляти,
Про Україну-неньку розмовляти.
Дізнатись більше про традиції, обряди,
Культуру та історію - ми завжди раді.
Скільки багатства в нашого народу!
В криниці мудрості не висиха вода.
Свято шануються закони роду.
Душі народної скарбниця не згаса.
А мова наша - рідна мова.
Чи то не золото, не скарб!
Вона мов гілка калинова.
Без неї українець - раб!
А як же не згадать про пісню
Сумну й веселу, радісну й тужну.
Вона то у блакить зрина небесну,
То серце крає від жалю.
Не вистачить нам ночі, мабуть,
Щоб розказать про всі оті скарби.

Звучить пісня «Веселкова»

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, традиції взаємодопомоги, чиста криниця - усе це наші символи, історія, родовідна пам'ять. Українська земля багата й щедра, і одним з її багатств є народні звичаї та обряди. Ми живемо в Україні й любимо її гарну співучу мову, прекрасних людей і пишну природу. Колосяться пшениця й жито, цвітуть квіти, зріють плоди. А ще наша країна багата на символи й традиції. Наша музика живиться одвічним джерелом народної творчості, адже у ній накопичено досвід поколінь. Тому важко переоцінити роль пісні, у якій пульсують історія народу, його духовний світ і талант. Пісня - це безмежне море поетичного відображення людських переживань, образів, традицій, утілених у витонченій красі мелодій та поетичного слова.
Учениця (тримаючи грона достиглої калини). Калина - це символ краси й дівочої вроди, символ нашої рідної України. Мені розповідала ще моя прабабця про те, як колись люди шанували калину. Не було, здається, хати, біля якої не зростала б калина. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена, у білому вбрані, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Як забіліють її квіти, дівчата прикрашали ними коси. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. «Ідеш,казала бабуся, селом, а хати неначе у коралах, червоніють густими намистинками аж до пізніх заморозків». А яке ж весілля без калини? Коли випікали весільний коровай, неодмінно прикрашали його калиною. За народними уявленнями, плоди калини символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину у боротьбі з ворогами.
Учитель. Без образу калини не можна, уявити, собі пісенної народної творчості. Не злічити пісень про цю рослину! А назви такі барвисті, милозвучні:
"Ой у лузі при дорозі зацвіла калина»;
"Червоная калина, похиле деревце»;
"Ти, червона калино, чого листя, опускаєш?»;
«А в лузі калина весь луг прикрасила»;
«Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав».
Давайте і ми заспіваємо пісню про калину.

Виконується пісня «При долині кущ калини»

Учениця. Тарас Григорович Шевченко також любив калину й оспівував її у своїх творах.
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою,
Хлюпоючуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром, за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Виконується пісня Т. Шевченка «Зацвіла в долині».

Учитель. Не тільки Шевченко, але й інші славетні поети-українці присвячували калині свої рядки.
Учень.
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гаєшся?
Чи світла не любиш,
до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль тобі цвіту, не страшно і грому,
Не страшне і грому,
І світло люблю я, купаюся в ньому,
Купаюся в ньому.
Та в гору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю,
Червоні ягідки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, я дубам н е пара,
Я дубам не пара,
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара
Отінив як хмара.
І. Франко
Учень.
Колишися, калинонько, колишися
Зеленими листочками розпишися
Сонячним промінням розмалюйся,
Ще й з тим вітром буйнесеньким
розцілуйся
Ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
Буде тобі, калинонько, так весело,
Як поглянеш в чисту річку,
як в глядило.
Марійка Підгірянка.

Звучить пісня М. Думитрушка «Чорні брови, карії очі».

Учитель історії. Із калиною у народній творчості дуже часто пов'язуються патріотичні почуття, любов до Батьківщини. Також калина символізує мужність, незламність духу народу в боротьбі за не залежність.

Звучить пісня «Їхав козак»

Учитель. Калина - це спогад про домівку, про родину. З давніх-давен існує такий звичай: біля щойно зведеної оселі на примітному місці у першу чергу висаджували калину.
Учень.
Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину:
Бо вогненні грона - наша кров
червона.
Зоряна калина - і краса, і врода...
Нашої країни, нашого народу».
Пам'ятаєш, сину, що сказала мати:
«Посади калину в себе біля хати»?
Учениця.
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м'ята.
Учитель. Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» ручник, тобто рушник.
Рушник! Як багато промовляє нам це слово. Скільки зворушливих спогадів пов'язано з ним.
Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті.

Звучить пісня «Чорнобривці».

Учитель. А знаєте Ви, чому така назва у цих квитів?
Учениця. Чорнобривці в народі називають по-різному: жовтяками, оксамитками, бархатками, адже вони яскраві, виграють в промінні сонця всіма відтінками лимонних і золотавих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневих барв. Найпоширенішою є назва «чорнобривці», адже вона пов’язана з давньою легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли надзвичайно і – чорнобривці.
Учитель. А зараз ми вам розповімо про символіку інших квітів.
Учениця. Любисток і васильки (тримає квіти в руках, а потім вплітає у великий вінок) були колись птахами, які вчили людей любити одне одного та бути щирими у розмовах. А коли, вони померли, то проросли двома пахучими рослинами: любистком і васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, алей за лікарські властивості. Відваром цих рослин миють волосся, освіжають помешкання купають маленьких дітей: Тому у віночку вони символізують людську відданість, уміння бути корисними
Учениця. А ромашка (демонструє квітку) у віночку є наймолодшою за віком, її почали вплітати у вінок, коли переконалися, що вона дарує не лише, здоров’я, але й доброту та ніжність. І вплітають а разом із гронами калини та цвіту яблуні й вишні. Переплітають також із батіжком хмелю - символом гнучкості й розуму.
Учениця. Цвіт маку додають у вінок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. Мак є символом смутку й туги.
Учитель. В українському віночку всього - 12 квіток, і кожна - і лікар і оберіг. Плести вінок - це ціла наука й цікаве дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести, коли та як зберігати квіти у вінках. На жаль, у наш час майже не плетуть віночків із живих квітів, їх замінили на штучні квіти, але й до цих віночків необхідно ставитися з повагою.
Учень. Віночок - це плетене коло із квітів, листя, гілочок. Вінки бувають різних видів, наприклад лавровий вінок.: Лавр - в античному світі дерево Аполлона, покровителя мистецтв, переможців на змаганнях (музичних, поетичних та ін.). Переможців нагороджували вінком із лаврових гілок (звідси слово «лауреат»);
Весільний вінок надягають лише раз - на весілля. Квітами, що, за народним повір'ям, мали магічну силу кохання, уквітчували голову молодої.
В долину, дружечки; в долину
Та по червоную калину.
Та щипайте руту м'яту .зелененьку,
Обквітчайте Оленку молоденьку.

Звучить пісня «Лугом їду».

Учениця. Дівочій вінок носять щовесни й щоліта. Прабабуся розповідала мені, що дівочий вінок обов'язково мав бути сплетений із живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, тому цей головний убір, що нагадує сонце, повинен захистити молодий організм від різних хвороб і злих сил.
Учениця. Дівчинці у віці чотирьох років плели вінок, куди допліталися безсмертник і листочки яблуні.
Учениця. Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіток. У центрі було гроно калини - символ дівочої краси, далі - квітки незабудки, що означали: «Я прийшла до тебе, роде мій!.. Не забудь мене!», потім - барвінок, любисток, чорнобривці або нагідки , безсмертник.

ІV. Підсумок уроку.

Учитель. Мені здається, що ми сьогодні не марнували часу і дізналися чимало корисного. Хочеться сподіватися на те, що віднині ви інакше ладитиметеся на віночок, й квіточки в ньому, адже, знаєте, що це наші обереги.

Чистих вам рос,
Пречистої думки,
Красивих пісень,
Як квітки у вінках!

Учень.
Україно! Мій коханки краю!
Мати наша, рідна і свята!
Небо чисте над тобою маю,
Медом нива диха золота.
Ми з тобою завжди, Україно,
Ми з тобою разом повсякчас,
Поки б'ється в грудях серце вірне,
І допоки в душах жар не згас.

Звучить «Ода пісні».


15