Свято пісні Співуча Україна

Співуча Україна
Сценарій Удовиченко І.М.
Добрий день вам, милі люди!
Хай нам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Починаймо наше свято!
Людей зібралося багато,
Щоб веселитись і співати,
І вас на святі розважати!
(Пісня «Дивограй»)
Для людей відкрита
Школа наша світла,
Тільки б жодна кривда ;
В неї не забігла.
Хліб ясниться в полі,
Сяють очі щирі.
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Ми концерт підготували,
В нього ми всю душу вклали
Кожен час народжував свій голос,
Сильний, гордий, мудрий і ясний ...
Щоб байдужих не було навколо,
 Голос той сміявся і дзвенів.
 Народитись з піснею нелегко,
Ще складніше стати на крило,
 До людей летіти , мов лелека,
Щоб добро у кожен дім прийшло.
 (Пісня «Бажаю»)
Щирою, немов свята молитва,
Що у небо лине до Творця,
Пісня має бути ніжна й світла,
 Щоб будити віру у серцях...
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях і труд, і даль походу,
  І жаль, і успіх, і любов,
  І гнів великого народу,
  І за народ пролита кров.
 
В піснях – дівоча світла туга
  І вільний помах косаря,
  В них юність виникає друга,
  Висока світиться зоря...
 
Поряд з нею солов'ї мовчать.
 Солов'ям нема чого додати...
Неспокійні серце і душа
З перших днів навчилися співати !
І принишкли спершу солов'ї,
Потім здивувалися сусіди ...
Край зібрала у пісні свої,
Щоб оберігати і любити!
 
В голосі і течія Дніпра,
 Гордий колос і прозоре небо...
 То твоя дитина  і сестра,
 Україно, горнеться до тебе!
  (Звучить пісня «Україні»)
Велика та щедра українська земля. Від сивих Карпат до донецьких степів, від заболочених лісів до Чорного моря простяглася вона, осяяна теплим сонцем. Щиро і радісно віддає вона людям плоди їхньої праці. Тішиться око, дивлячись на цю красу.
Україна – край смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку. Україна – віковічна боротьба нашого народу за незалежність, волю, за щастя. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня і розкрилистий танець.
(танець).
Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія.
Українська народна пісня…В полоні її чарівності люди скидали втому від тяжкої праці, відпочивали, мріяли.
Народна пісня – голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний,
Не вийде з моди сущого життя.
Своїми чудовими мелодіями українські пісні прославлялися на весь світ. Є серед них сумні і веселі, журливі та мрійливі; в них оживає душа українця: щира, весела, мрійлива та ніжна, дотепна.
(пісня «І з сиром пироги»)
Інсценізація
Дві подружки до калини
Вийшли погуляти
Та Іванка попросили
Їм сопілку дати.
- Ой, Іванку, на сопілці
Дай мені заграти.
Ти з Оксаночкою гарно
Будеш танцювати.
- Підійдемо до калини,
Виберемо гілки,
І для вас мій батько зробить
Новенькі сопілки.
Навчимося на сопілках
Ми чудово грати,
Щоб усі пісні народні
Українські знати.
(гра на сопілці)
Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Саме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко безсмертя і славу рідної землі.

Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.
Колискова пісня, колискова —
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами.
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова —
То солодка материна мова.
Співуча українська мова… Її слова, немов струмок, переливаються різними барвами. Дітлахи змалечку чують чудовий передзвін у колискових піснях своїх мам та бабусь і закохуються у його співучість.
Сама колискова – оберіг, лагідна усмішка та ніжність неньки, дорога скарбниця народної мудрості і самобутньої творчості. З давніх-давен передає народ своїм нащадкам через пісенну творчість любов до Батьківщини та своїх пращурів, учить добру і справедливості.
(Пісня «Зоряна колисанка»)
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки з далека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут кожна травинка
і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами — мальви,
в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спрагла води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Мій отчий дім, ти дав усе мені,
Моя Вкраїна, піснями багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
Пісня наша, пісня -
це душа народу
Пісня українська, рідна, чарівна.
Вона з нами поруч в праці,на заводі,
На ланах широких,
за станком вона.
Пісня - чарівниця, гарна,
мов зірниця,
Мелодійна, ніжна, серцю дорога.
Веселить, танцює, мирить і жартує,
В іграх та забавах — всюди є вона.
(Пісня «Ми щасливі діти»)
Пісня тут, у класі,
Ось вона на святі
Переливом лагідним
з нами промовля,
А буває, журить, сумує і тужить,
Крає ваше серце, душу оживля.
Бігла стежка, в далечі губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.
Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній,
Україна в рідній школі,
Майбутності ясній.
Послухай, як бринить народу мова —
вся кольориста, сонячна й дзвінка.
А пісня, пісня... що за розкіш пісня? Ти кажеш, смутком віддає?! —Дарма! У ній, мов у колисці на вервечках, Гойдається дитинство тих батьків, Сини яких вже встали із колиски, І чути їх тепер прекрасний спів.
Та давайте ж, милі друзі,Заспіваєм в дружнім крузі,Хай же пісеньки лунають, Всіх до танців закликають!
(Пісня «Коли співають діти»)
Дорогі друзі! Нас пісня єднає і ріднить, як вірний супутник людини, надає наснаги, кличе в життя до нових звершень і дерзань.
В добрий день, добрий час! Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з нами, як вірний товариш.
Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу українську пісню, продовжуйте традиції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.
(«Пісня життя»)