Розробка виховного заходу Дзвони Чорнобиля нагадують… до 30 річниці аварії на Чорнобильській АЕС

Мета:
-навчати учнів уболівати за минуле своєї держави;
-формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;
-розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
-виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, повагу людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього життя людства;
-прищеплювати любов до рідного краю, почуття відповідальності за благополуччя нашої держави.
Хід заходу
Ведучий 1.
Впаде на землю зірка — Чорнобиль,
Гіркими стануть річки й озера,
Замість лісів залишиться лиш пил,
Лиш пустка, чорнота, химера.
Тому мій біль — Чорнобиль, бо тодіВсе людство апокаліпсис терпіло,
Та треба, і не тільки іноді,
Щоб горе світу, як своє боліло.
Чути звук сирени. Виходить 1-й учень. У нього, як і в наступних учасників, на шиї пов’язано жовту хустку.
1-й ученьЯ — Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 30 років тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.
Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Вона ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.
Виходить 2-й учень.
2-й ученьЯ — біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.
ВедучийБолю! Тобі вже 30 років. Чи не притупився ти?
2-й ученьЗвичайний біль проходить, а я — особливий, чорнобильський, на все життя.
Ведучий. Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей. Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?
2-й ученьВи, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність, безвідповідальність, некомпетентність — ось хто винен! Чорнобиль — важкий, болісний урок, і забути його неможливо.
На сцену виходить 3-й учень.
3-й ученьЯ — Станція. Чорнобильська атомна. В мене гірка, як полин, слава. Але ж все починалося чудово у 1977 році. Саме до 60-річчя Великої жовтневої революції було увімкнено мій перший енергоблок, а в 1981 — уже третій. Із запуском четвертого моя потужність складала 4 мільйони кіловат, в березні 1986-го я зустріла велику комісію Міністерства енергетики, яка працювала над початком роботи п’ятого енергоблоку.
Але не так сталося, як гадалося.
На сцені з’являється 4-й учень.
4-й учень.
Чи мав ти колись друга, а той, твій друг, зрадив тебе? А чи мав ти колись сім’ю, яка б зреклась тебе? А може, мав ти запеклого ворога, що згодом став для тебе найдорожчою людиною? Якщо ти відповіси «так», то зрозумієш, про що я говорю. Якщо твоя відповідь «ні», то вислухай мене, бо це моя сповідь, моє каяття, моя покута. Я — Атом! Я — вбивця. Я став би на коліна перед своїми жертвами. Та не можу. Я колисав би тих скалічених мною діточок на своїх руках, та не вмію жаліти. Ніхто не знає, скількох я вбив. Цього не знаю навіть я сам.
До нього підходить 5-й учень.
5-й ученьЯ — Радіація. Сама по собі — я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть. Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною. Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.
Наперед виходить 6-й учень.
6-й ученьЯ — працівник Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося. Ми бачили плоди своєї праці, і нас це ще більш надихало. Ми не могли навіть замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства.
Лише деякі вчені розуміли небезпеку АЕС, пов’язану з дефіцитом кваліфікованих кадрів, зниженням якості матеріалів та обладнання. Але вони не могли запевнити наше керівництво в цьому — йому потрібна була ця енергія. А на те, що стоїть за її здобуванням, вони не зважали.
Ведучий 1 .
Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
Слайд 8
Ведучий 2. 26 квітня 1986 року о 1 годин 24 хвилини на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунали послідовно два вибухи, які сповістили весь світ про трагедію століття. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…
Вед1. Що ж сталося за цю добу? Звернемося до хронології подій.
Отже 25 квітня 1986 року …
Учень. 1 год. 00 хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апарату, що працював на номінальних параметрах.
14 год. 00 хв. - відповідно до програми іспитів відключається система аварійного охолодження реактора
23 год. 10 хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової потужності до 1000-700 МВт відповідно до програми іспитів. Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.
1 год. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів1 год. 23 хв. 40 сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не вдалися. Реактор вийшов з під контролю.
1 год. 23 хв. 45 сек - 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крім того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час вибуху, але і поширювалися під час пожежі.
Учень . Жорстокий, ніжний і свавільний світе,
Скажи скоріш, що діяти мені,
Тебе чи ненавидіти, а чи любити
У міражах чорнобильських вогнів?
Мовчиш… А серце жде і прагне слова,
Немов земля обвуглена – тепла
Людських долонь, котрі не пахнуть кров’ю,
Бо маками у полі проросла.
А час іде – не спить.
Не спить і серце, відповіді хоче
За всіх, хто жив, живе і буде жить…
Допоки нам дивитиметься в очі
Зловісний стронцій атомних страхіть?
Слайд 11
Вед.-2 Вибухи призвели до повного руйнування реактора і його активної зони, систем охолоджування, а також будівлі реакторного залу. На дах машинного залу, на територію довкола АЕС були викинуті залізобетонні і металоконструкції, графітові блоки і їх шматки.
Слайд 13
Вед.-1 Вже через годину радіаційна обстановка в місті була зрозумілою. З жерла реактора піднімався на декілька сотень метрів заввишки, стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності. Із 190 тонн ядерного палива 90% попало в атмосферу Землі. За даним учених викид радіонуклідів дорівнює, по різних оцінках, чотирьом і більш вибухам у Хіросімі.
Звучить пісня «Чорнобільська біда» Наталія Май
Учень. Ти відомий сьогодні кожному —
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньоюПонад прип’ятською водою.
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
Слайд №14
Вед.-2 О 1 годині 30 хвилин на місце катастрофи прибув підрозділ пожежних частин по охороні АЕС, самої станції і м. Прип’яті, під командуванням лейтенантів Віктора Кибенка (зліва) і Володимира Правіка(зправа). Пожежники перейняли на себе всю потужність радіоактивного випромінювання при гасінні пожежі на покрівлі машинного залу. Пізніше прибули пожежні частини з м. Чорнобиля, Києва та інших районів, командування якими очолив майор Телятников.
Вед.-1 Вони були серед перших і першими пішли із життя.
Вед.-2 23-річний Володимир Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення - направив свій пожежний загін на дах машинного залу. Адже в цьому залі знаходились усі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
Вед.-2 – Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенюк, Микола Титенко, Володимир Тишура – перші, хто собою закрили вогонь…
Вед.-1 Серед тих, хто першими опиняється на місцях, позначених смертю і болем, обов’язково є медики, їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало, хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку, медпрацівники поспішили в «зону», їм першим було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав.Учень Чорнобильський дзвін.
За ким же б’є він?
За тим, хто пішов
У високу блакить,
Щоб звідти на мудрість
Нам очі відкрить.
Щоб пам’ять не згасла,
Щоб ти пам’ятав,
Як розлючений той
Там реактор палав.
Чорнобильський дзвін.
Печаль і журба,
За тими б’є він,
Кого вже нема…
Давайте вшануємо пам’ять загиблим хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Слдайд №21
Вед.-2 Після евакуації населення з селища Прип'ять, ліквідатори змивають радіоактивний пил з вулиць, дерев і будинків. Ця клейка субстанція прибивала радіактивний пил до землі і склеювала його. Після того, як речовина підсихала, її просто скочували як килим і захоронювали в радіаційних могильниках. Як правило, кожен з тих, хто прибирав уламки на даху, піднімався на неї лише один раз, оскільки доза радіації яку він отримував, відповідала тій, яку звичайна людина отримує за все своє життя.
Слайд №20
Вед.-1 Засвіти знизу на фотографії - результат високого рівня радіації. На залишках даху четвертого реактора. Люди розгрібають радіоактивні уламки і скидають їх вниз. Кожен візит продовжувався не більше 60 секунд, оскільки знаходження на даху більш довгий час загрожувало негайною смертю. Кожні 60 секунд чувся звук завиваючої сирени, який свідчив про закінчення чергової зміни, після чого на дах виходили нові "біологічні роботи".
Слайд№30
Вед.-2 Генерал Микола Тараканов вручає почесні грамоти ліквідаторам що працював на даху реакторного блоку. Доктор наук Тараканов був призначений відповідальним за операцію по очищенню даху від радіоактивних уламків в червні 1986 року. Вказівки, які він отримав, говорили, що всі роботи по очищенню даху мають бути закінчені до 2 жовтня, часу, коли на станцію повинен був прибути з візитом М. Горбачов. Тараканов намагався вибити більше часу на операцію, але цього йому не вдалося. За 12 днів його команда видалила більше 170 тонн радіоактивних уламків.
Слайд№31
Вед 1. Тисячі одиниць автотехніки були використані при ліквідації наслідків аварії. Після ліквідації найбільш заражену техніку, разом з тією, що належала жителям селища Прип’ять, довелося закопати в спеціальних могильниках. Метал дуже добре абсорбує радіацію і на сьогодні стало зрозуміло, що рішення закопати техніку було помилковим, оскільки радіація вимивається дощовими водами і вирушає в глиб землі. Після чого вона проникає в підземні води, з якими потрапляє в басейн річки Прип’ять.
Ведучий. Першим важко. Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум’я ступили.
Не до подвигів і не до звершень.
Ви ж собою людство заступили.
Ліквідатори — ратники Вітчизни,
Славні сурмачі своєї долі,
Випали вам дні — страшні і грізні —
З чорним сонцем в синьому роздолі.
Учень. З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою сторогою нашому варварству, технократичній сваволі, яка грати із силами природи — нашої одвічної матері й заступниці. Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього як грізне попередження нам усім: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не запізно.
Ведучий. Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ.
Ведучий. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять.
Ведучий . Це наш нестерпний біль.
Ведучий. 26 квітня почався відлік біди Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом не відомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Звучить Пісня Мої лелеки
Учень. У далині зловісно пульсує Чорнобиль.
І серце крає гостра печаль.
Поникли ліси і поля навколо.
І сум напинає темну вуаль.
Ідемо по світу в незгасній тривозі,
Саркофаг уже котра вкриває зима,
Терни, яруги на нашій дорозі,
І шати повільно знімає пітьма.
Учень розповідає про Запорізьку АЕС у м. Енергодар.
Учень. Проти «мирного» атома встанемо до бою
За знедолені ниви, убиті гаї,
Візьмемося за руки, сестри й братове,
Щоб Вкраїна жила на Землі.
Музика починає звучати гучніше. Захід завершується.